Безробіття

Тольяттинский державний университет.

Кафедра «Автоматизація машиностроения».

Реферат.

на тему:

«Безробіття. Її причини, форми і последствия».

Выполнил:

Студент грн. Э-409.

Сокир Д.Г.

Тольятті 2002.

План.

1.

Введение

.

2. Безробіття, її форми, причини соціально-економічні последствия.

2.1. Види і форми безработицы.

2.2. Причини появи безработицы.

2.3. Наслідки безработицы.

2.4. Безробіття у сучасній России.

3.Проблемы зайнятості населения.

4. Список використаної литературы.

1.

ВВЕДЕНИЕ

.

У системі ринкових відносин важливе його місце займає ринок — одне із основних факторів виробництва праці. У цьому ринку зіштовхуються інтереси працездатних покупців, безліч роботодавців, які мають державні, муніципальні, суспільні і приватні організації. Відносини, складаються ринку праці, мають яскраво виражений соціальноекономічного характеру, вони зачіпають насущні потреби більшості населення. Через механізм ринку праці встановлюються рівні зайнятість населення і оплати праці. Істотним наслідком процесів, що відбуваються ринку праці, стає безробіття — загалом негативне, але неминуче явище громадської жизни.

Зайнятість населення необхідна умова щодо його відтворення, тому що від неї залежать рівень життя людей, витрати суспільства до добір, підготовку, перепідготовку і на підвищення кваліфікації кадрів, з їхньої працевлаштування, на підтримку людей, котрих позбавили работы.

Сучасна російська економіка стала на шлях реформ, початку ринкових відносин. У цьому шляху, безумовно, є витрати, але загальна спрямованість реформ у розвитку, якому йдуть цивілізовані країни світу, є прогрессивной.

Проблеми ринку праці та зайнятість населення у Росії складні, і суперечливі. Тут виявляються як загальні закономірності, які відбуваються в різних країн світу, і специфічні нашої держави процеси та явления.

Серед понять ринкової економіки центральне його місце займає визначення сутності та змісту ринку як та її разновидностей.

Що й казати розуміється під ринком труда?

Це насамперед, система громадських відносин, що з найманням й пропозицією праці, тобто. з його купівлею і продажем; це теж економічне простір — сфера працевлаштування, у якій взаємодіють покупці і продавці специфічного товарупраці; нарешті, це механізм, який би узгодження ціни, і умов праці між роботодавцем і найманими працівниками. Тим самим було задовольняється потреба перших у праці, а других — в заробітної плате.

Ринок праці є сукупний попит робочої сили, який через рахунок взаємодії цих двох складових забезпечує розміщення щодо робочих місць економічно активного населення за сферам господарської діяльності галузевому, територіальному, демографічному і профессионально-квалификационном разрезах.

Перш ніж розглядати ринок робочої сили в, слід з’ясувати роль і місце людини у громадському відтворенні взагалі, бо з’ясувавши цього, ми зможемо зрозуміти, чому на одне людини економічні (матеріальні) стимули до праці пріоритетні, тоді як іншого ці мотивації відсутні; чому розподіл доходів у суспільстві нерівне; чому відбувається соціальні конфлікти і що другое.

Донедавна економічна наука розглядала людини лише як із елементів продуктивних сил суспільства, тобто струменіла з принципу — «людина для». Усі переможні рапорти будувалися на кількості виданого «на-гора» вугілля, виплавкою сталі, кількості побудованих квартир, відсутності безробіття тощо. Результат таких обгрунтуваньекономіка, працююча не так на людини, а проти: убогі житла, неякісної продукції, високовитратне виробництво і т.д.

Найважливіший показник стану ринку праці - безробіття, яка як питому вагу безробітних у кількості економічно активного населения.

Рівень безробіття представляє собою із ключових макроекономічних показників, і знайти правильне його визначення необхідне осмислення і прогнозування результатів соціально-економічної політики. Разом про те сучасний ринок характеризується постійним динамічними змінами, перебігами робочої сили з одного стану зайнятості в другое.

Оцінка динамічних потоків ринку праці дає змоги виявити чинник, найбільше детерминирующие зміни у структурі безробіття. Так, високий її у будь-якої соціально-економічної групі населення може бути зв’язаний лише з із високою імовірністю утрати роботи, але й частої зміною місця роботи, низькою соціально-економічної мобільністю і недостатньою активністю у пошуках роботи, тривалим періодом безробіття, малої ймовірністю збереження отриманого робочого місця та т. п Для цілей макроекономічної політики важливо як правильно оцінити безробіття у тому чи іншого групи населення, а й встановити, які з потоків робочої сили ринку праці призводять до такому рівню безработицы.

У разі стійкого спаду виробництва наростання напруженості на ринку праці неминуче. Факт, що темпи зниження зайнятості у Росії істотно відстають від темпів економічного спаду, свідчить лише про специфіки прояви цієї напруженості, але з відсутності саму проблему. Неблагополучна ситуація ринку праці позначається на настрої населення. Якщо напередодні економічних реформ, за даними ВЦИОМ, 27 відсотків респондентів дотримувалися думки, що безробіття в певної міри навіть корисна і необхідна, чи до 1997 року їх кількість зменшилося до 19 відсотків, а частка громадян, вважають безробіття неприпустимій зросла за ж період із 39 до 52 процентов.

Цей реферат складається з 2-х глав.

У першій їх розглянуті проблеми безробіття у Росії, чинники та умови його появи та соціально-економічні наслідки. У другій — представлена картина зайнятість населення у Росії - структура зайнятості, її види й динаміка; викладено проблеми, які під час рішенні питань зайнятості населения.

1. БЕЗРОБІТТЯ, ЇЇ ФОРМИ, ПРИЧИНИ І СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПОСЛЕДСТВИЯ.

1.1. Види і форми безработицы.

Безробіття — це явище, органічно що з ринком праці. По визначенню Міжнародної організації праці - безробітним визнається будь-який, хто цей час немає роботи, шукає роботи й готовий її розпочинати. На російському законодавству, безробітними зізнаються працездатні громадяни, які мають праці та заробітку, зареєстровані у органах служби зайнятості з метою пошуку підходящої роботи, шукають роботи й готові її розпочинати. Офіційними безробітними вважаються працездатні громадяни працездатному віці (визначається законодавством), котрі живуть біля цієї держави, які мають роботи за наймом, які займаються підприємницької діяльності, не котрі навчаються в денних навчальних закладах або які відбуваються термінової військової служби й зареєстровані біржі праці (у державній службі занятости).

Сучасні економісти розглядають безробіття як природну і невід'ємну частину ринкового господарства. У цьому багато уваги приділяється аналізу типів безробіття. Критерієм розмежування видів безробіття, зазвичай, служать причина виникнення і тривалість, а основними видами безробіття вважаються структурна, фрикційна і циклическая.

З часом у структурі споживчого попиту відбуваються істотних змін, які, своєю чергою, змінюють структуру загального попиту працівники. У дивовижній країні створюються нові, сучасніші товари та, потребують впровадження прогресивних технологій, відповідно здійснюється структурну перебудову провадження з скороченням давніх і розвитком нових господарських об'єктів. У цьому здійснюється набір і навчання кадрів, на підвищення кваліфікації наявних працівників, причому частина співробітників то, можливо высвобождена.

Высвобождаемые кадри не відразу можуть розв’язати свої проблеми над ринком праці, і пояснюються деякі їх них потрапляють до складу безробітних. Це відбувається оскільки люди, зазвичай, повільно реагують на поява нових професій, у результаті структура пропозицій праці і не відповідає структурі робочих місць і раптом з’ясовується, що в окремих працівників немає таких навичок, які потрібні роботодавцям, й інші громадяни стають безробітними. Ця різновид безробіття іменується структурної. У цій ситуації ініціатором звільнення виступає роботодавець. Як прикладу можна навести повсюдне впровадження персональної електронної техніки, обчислювальних машин, які замінили і визволили велике кількість молодшого обслуговуючого персоналу зі складу друкарок, рахівників, делопроизводителей та інших профессий.

Ряд західних економістів виділяє особливу різновид структурної безробіття — безробіття очікування, що виникає внаслідок значних перепадів в рівні зарплати в різних підприємствах. Так, деякі працівники, звільнившись з одних підприємств, свідомо очікується поява вільних робочих місць зі своєї професії за іншими фірмах, з вищої оплатою труда.

Якщо надається свободу вибору роду роботи і місця роботи, то кожен нагальні моменти частина працівників виявляється вагітною, коли вони вже залишили попередню роботу, але ще надійшли на нову. Окремі добровільно змінюють місце роботи, інші - вперше шукають роботу, треті - закінчили сезонну роботу. Частина людей, шукаючих підходящу роботу, працевлаштовується, інші - тимчасово переривають роботу, але, загалом, цей тип безробіття залишається. У разі ринок праці функціонує неповоротко, хіба що «понад силу», намагаючись навести відповідність кількість і якість працівників і наявних робочих місць. Таку безробіття називають фрикционной.

Оскільки ініціатива звільнення тому випадку походить від самого людини, то фрикційна безробіття вважається неминучою як стверджують деякі економісти, бажаної, оскільки багатьох працівників, добровільно решта без роботи, переходять із низькооплачуваної, малоефективною на більш високооплачувану і продуктивну роботу, але це, своєю чергою, означає підвищення добробуту громадян, і раціональніше розподіл ресурсів для труда.

Фактично фрикційна безробіття є добровільної, а що виникає у своїй тимчасова незайнятість громадянина не носить примусового характеру. У промислово розвинених країн фрикционной безробіття охоплено 2−3% економічно активного населення. Фрикційна безробіття вважається неминучою, оскільки обумовлена природним ходом жизни.

Треба пам’ятати певну відмінність між структурної і фрикционной безробіттям. Так ,"фрикційні" безробітні мають усі навички у тому, щоб працевлаштуватися, тоді як «структурні» безробітні потребують обов’язкової додаткової підготовці чи переобучении.

Сукупність структурної і фрикционной безробіття визначає, по думці більшості економістів, рівень природною безробіття. Фрикційна безробіття є результатом динамічності ринку праці, а структурна — виникає через територіального чи професійного невідповідності попиту й пропозиції ринку праці. Отже, рівень природною безробіття — є той суспільно мінімальний рівень, нижче який неможливо опуститися і що відповідає поняттю повної зайнятості. У цьому повна зайнятість розуміється не як поголовна, бо як зайнятість, не виключає певний природний рівень безработицы.

Зміна ситуації над ринком товарів та послуг, посилення конкуренції між товаропроизводителелями ведуть до того що, що коли частина виробництв зменшує і навіть припиняє випускати продукцію, звільняючи у своїй частина працюючих, і породжуючи серйозні проблеми ринку праці. У разі економічного спаду, коли сукупний попит на товари та зменшується, зайнятість скорочується, а безробіття зростає, з’являється значна армія безробітних, а такого роду безробіття називають кон’юнктурної чи циклічною. Для згладжування негативним наслідкам такого виду безробіття необхідні розробка й затвердження спеціальних програм забезпечення зайнятості населення, субсидируемых державою. За оцінками західних фахівців, в періоди економічних підйомів і спадів величина циклічною безробіття може коливатися від 0 до 8−10 відсотків і більше, значно збільшуючи тим самим загальний безробіття. Відсутність циклічною безробіття в країні визначає природний безробіття. Зайнятість у цьому випадку окреслюється полная.

Ще одна із видів безробіття — сезонна безробіття, яка породжується тимчасовим характером виконання тих чи інших видів діяльності і функціонування галузей господарства. До них належать сільськогосподарські роботи, рибальство, збір ягід, сплав лісу, полювання, частково будівництво і деяких інших види діяльності. І тут окремі громадяни і навіть цілі підприємства, можуть інтенсивно працювати кілька тижнів чи місяців року, різко скорочуючи своєї діяльності в проміжку. У період напруженої багатоденної роботи відбувається масовий набір кадрів, а період згортання робіт — масові звільнення. Цей вид безробіття в окремим характеристикам відповідає циклічною безробіттю, на інших — фрикционной, оскільки він носить добровільним. Прогноз показників сезонної безробіття можна визначити із великим рівнем точності, оскільки він повторюється рік у рік, і, є можливість підготуватися мирно вирішити проблеми, викликаних ею.

Однією з різновидів безробіття є часткова безробіття, що виникає внаслідок зниження попиту продукцію підприємства. У цьому випадку можливі два варіанти поводження підприємця: або він зберігає можливість трудитися частині персоналу повне робочий час, а решту звільняє, або без звільнення дає можливість всім неповне робочий час, як і веде до виникнення часткової безработицы.

Аналіз економічних показників дає можливість оцінити витрати безробіття. Так, вважається, що з кожному збільшенні реального обсягу виробництва на 2% норма безробіття має тенденцію до їх зниження на 1%, і наоборот.

Ще одна із видів безробіття — застійна безработица.

Вона характеризує ті частини населення, яка постійно позбавлена роботи чи перебивається випадковими заробітками. Ця частина людей, втративши законний джерело існування, зазвичай, поповнює ряди злочинного мира.

Виходячи з вимоги обліку безробітних й терміни прийняття відповідних державних заходів для забезпечення роботою всіх охочих, розрізняють: зареєстровану безробіття, який означає кількість незайнятих громадян, шукають роботу, готових її розпочинати і узятих на облік в державній службі зайнятості; приховану безробіття, до якої належить працівники, зайняті з виробництва, але насправді є «зайвими». Вони, зазвичай, або трудяться за свою провину неповний робочого дня чи тиждень, або відправлені в адміністративні отпуска.

Є ще так звана безробіття з обстеження — оцінна величина, характеризує реального стану ринку праці з урахуванням періодичних спеціальних опитувань працездатного населения.

Відповідно до методикою Федеральної служби зайнятості Росії, підготовленої з урахуванням міжнародними нормами, показник безробіття окреслюється ставлення офіційно зареєстрованих у державної службі зайнятості безробітних до чисельності економічно активного населення, виражене у відсотках. Чисельність у своїй визначається службою зайнятості за певних період (місяць, квартал, півріччя і рік), знаменник є показник, яким є органи Державного комітету із статистики Росії виходячи з проведеного з 1992 року обстеження домашніх господарств з проблем зайнятості населения.

1.2. Причини появи безработицы.

До економічних причин виникнення безробіття относятся:

а) висока ціна робочої сили в (зарплата), яку потребують її продавець чи профсоюз.

Поведінка покупця (роботодавця) над ринком робочої сили в визначається умовах соотнесением витрат за купівлю робочої сили в і доходу, що він дістане від її використання їх у протягом певного періоду часу з тими витратами, що він понесе для придбання машини, замінної робочої сили і ще результату, який принесе йому ця машина. Якщо така зіставлення на користь машини, то підприємець відмовитися від купівлі робочої сили й віддасть перевагу машині. Робоча сила людини буде непроданою, а він опиниться у ролі безробітного. Науково-технічних прогрес і підвищення технічного будівлі виробництва є однією причиною зростання безробіття у сучасних умовах. б) Низкая ціна робочої сили в (зарплата), яку встановлює покупець (работодатель).

І тут продавець (найманий робочий) відмовляється продавати за безцінь свою робочої сили і шукає іншого покупця. Протягом часу й може залишатися без праці та ставитися до категорії безробітних. в) Відсутність вартості, відповідно і робочої силы.

У такому суспільстві є люди, які може бути залучені в процес провадження у причини відсутності в них робочої сили в як такої чи наявності робочої сили в настільки низьку якість, що покупець (роботодавець) не хоче її набувати. Це бродяги, декласовані елементи, інваліди тощо. Ця категорія громадян, зазвичай, назавжди втрачає роботу і надію її знайти й потрапляє до розряду застійних безробітних. Отже, основною причиною виникнення безробіття є порушення рівноваги над ринком робочої сили в. Це нерівновага особливо посилюється у періоди економічних спадів, війн, стихійних лиха й т.п.

Безробіття — це невід'ємний супутник ринкової економіки. Резерв робочої сили межах природною норми одна із чинників її ефективного функционирования.

1.3. Наслідки безработицы.

Безробіття тягне у себе серйозні економічні та соціальні витрати. Одна з головних негативним наслідкам безробіття — неробочий стан працездатних громадян, і, відповідно, випущена продукція. Якщо економіка неспроможна задовольнити потреби у робочих місць всім, хто хоче може працювати, хто шукає роботи й готовий розпочати ній, хто хоче може працювати, хто шукає роботи й готовий її розпочинати, то втрачається потенційна можливість виробництва товарів та послуг. Отже, безробіття заважає суспільству розвиватиметься й рухатиметься уперед із урахуванням своїх потенційні можливості. У остаточному підсумку це сприймається як повільність економічного зростання, оотставание обсягів збільшення валового національний продукт. Недовикористання виробничих можливостей суспільства піддається прогнозуванню. Так, деякі економісти вважають, що перевищення на 1 відсоток зайнятості веде до відставання реального обсягу валового національний продукт на 2,5 відсотків від потенційного ВНП.

Крім суто економічних витрат, не можна не рахуватися і значні соціальні й моральні наслідки безробіття, її негативне впливом геть громадські цінності й життєві інтереси граждан.

Безробіття, хоч би яким рівнем вона вимірювалася, це трагедія тим, котрі мають праці та неспроможна отримати законний джерело існування. Понад те, її наслідки виходять далеко далеко за межі матеріального статку. Тривала бездіяльність веде до втрати кваліфікації, що вбивають надію знайти роботу з спеціальності. Втрата засобів існування і жалюгідне існування призводять до занепаду моральних підвалин, втрати самоповаги, розпаду сім'ї та т.д. Дослідники знаходять пряме сполучення між зростанням самогубств, убивств, психічних заболеваний, смертности від серцево-судинних захворювань, і високий рівень безробіття. Нарешті, історія переконливо показує, що масове безробіття призводить до швидким, іноді дуже бурхливим соціальним і політичним змін. Саме тому держава повинна покладатися на саморегулюючу роль ринку на питаннях зайнятості, а активно втручатися у цей процесс.

2.4. Безробіття у сучасній России.

Ситуація на ринках праці різних суб'єктів Російської Федерації различна.

Наприкінці 1997 року посилилася диференціація територій станом регіональних ринків праці. Так було в 22 регіонах зазначалося найбільш сприятливе становище ринку праці, де рівень зареєстрованим безробіття був поранений нижче среднероссийского показника і коливався від 0,7 до 2,5% (наприклад: Москва, Смоленська, Липецкая, Оренбурзька область, Краснодарський край).

Стабільне становище зберігалося в $ 20 Росії, де рівень безробіття містився у межах 2,5−3,5% (Тюменська, Рязанська, Воронезька, Челябінська та інші области).

У 33 регіонах рівень зареєстрованим безробіття значно перевищив среднероссийский рівень, становлячи від 3,6 до 6,7% (Хабаровський край, Читинская, Пензинская, Костромська, Курганська та інші области).

У найбільш кризової ситуації виявилися 13 регіонів Росії, де рівень зареєстрованим безробіття вдвічі і більше перевищив среднероссийский показник, становлячи від 7,3 до 22,8%. Зазначені території віднесено до регіонів з напруженої ситуацією ринку праці (республіка Інгушетія, Дагестан, Калмикія, Удмуртія, Івановська, Володимирська, Псковская, Ярославська та інші области).

Аналіз стану регіональних ринків праці свідчить, що високий безробіття уражає територій з величезним переважанням підприємств військово-промислового комплексу, і з і з наявністю тих галузей промисловості, які зазнали найбільшому спаду у нових економічних умов (текстильна, легка, лісова галузі промисловості, машиностроение).

Рівень безробіття у Росії досяг до кінця січня 1999 року рекордно високої позначки, склавши 12,4 відсотка від кількості економічно активного населення (у грудні минулого року її - 11,8 відсотків). Як повідомили у Держкомстаті, у грудні 1999 року загальна кількість безробітних в Росії 8,956 млн. людина, половину з яких жінки. Однак фахівці вважають, що безробіття в нашій основному, прихована і той реальний масштаб перевищує офицальные показники в багато раз.

Аналізуючи безробіття, слід зазначити, що з загальними цифрами приховується те що, що її витрати розподіляються неоднаково. Так, наприклад, вона досить вище як серед молоді, ніж серед дорослих, рівень безробіття серед осіб некорінного населення теж, зазвичай, більш високий. Відрізняється він і серед чоловіків, і женщин.

3. ПРОБЛЕМИ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕНИЯ.

Відповідно до які у Росії законодавством, під зайнятістю розуміється — діяльність громадян, що з задоволенням особистих і громадських організацій потреб, не яка суперечитиме законодавству і дає, зазвичай, їм заробіток, трудовий доход.

Розрізняють поняття повної та ефективної зайнятості. Повна зайнятість характеризує такий стан, у якому забезпечені роботою все потребує з нею й бажаючі працювати, що він відповідає наявності збалансованості між попитом й пропозицією робочої сили в. Ефективна зайнятість характеризується із двох точок зору: з економічної, як найбільш раціональне використання людського ресурсу та соціальній як найповніше відповідність інтересам людини праці. Отже, якщо повна зайнятість відбиває зайнятість з кількісної боку, то ефективна з качественной.

Однією з видів структуризації ринку праці є його поділ по демографічним і фаховими ознаками. Так, розрізняють:. ринок праці молодежи.

Ситуація, що складається російському молодіжному ринку праці останні роки, є дуже напруженої разом й характеризується тенденціями погіршення. Зростають масштаби зареєстрованим прихованим безробіття як серед молоді, збільшується його тривалість. Боротьба за виживання російських підприємств призводить до посилення умов вступу молоді ринок праці. Тим більше що можливості молодих людей так обмежені з їх понад низькою конкурентоспроможності проти іншими категоріями населення.. ринок праці осіб передпенсійного віку та пенсіонери. Йому притаманна невисока продуктивності праці, низька економічна активність, відсутність чи можливостей для перенавчання.. ринок праці жінок. Його особливістю є можливі тривалі перерви у роботі, пов’язані з народженням і вихованням дітей, зниження із цієї причини професійних способностей.

Професійні ринки праці - це сегменти національного ринку праці, у яких працівники об'єднані професійними інтересами. Можуть бути ринки праці вчителів, лікарів, шахтарів, наукових работников, сельхозпроизводителей і др.

Пошук шляхів розв’язання проблем зайнятості призвів до утворення нестандартних її форм, які за рамки нормативної тривалості робочого дня і цілорічної зайнятості. Їх використання дозволяє скоротити загальну чисельність незайнятого населення, шукає роботу, й у першу чергу у складі слабко захищених категорій громадян. З іншого боку, підвищення зайнятості йде, зазвичай, без збільшення кількості робочих місць з допомогою розподілу їх між працівниками та скорочення робочого времени.

Під гнучкими формами зайнятості розуміються:. зайнятість з різними режимами неповного робочого дня. Не повністю зайнятими вважаються працівники, які мають тривалість робочого дня нижчих за встановлений державою нормативу, зокрема зайняті на сезонних работах.

Зайнятість у режимі робочого дня чи скороченою робочого тижня, і навіть адміністративні відпустки без збереження утримання або із застосуванням часткової оплатою останні кілька років стали панівною практикою на багатьох російських підприємствах. Розрізняють дві форми неповної зайнятості: видиму і невидиму. Невидима неповна зайнятість — це у більшою мірою аналітичне поняття, дане явище з великими труднощами піддається формалізації і виміру. Воно відбиває дисбаланс використання праці та інших факторів виробництва. Симптоми неповної зайнятості може бути низькі доходи громадян та неповне використання кваліфікаційного потенціалу працівника чи низька производительность.

Існує дві протилежних трактування даного феномена: або як неповної зайнятості, або як форми прихованої безробіття. Деякі автори займають проміжну позицію, називаючи неповну зайнятість прихованої безробіттям, але з погоджуючись із позицією тих, хто пропонує її враховувати в визначенні фактичного рівня безработицы.

. зайнятість з допомогою нестандартних організаційних форм робочого дня, що включає у собі зайнятість по короткотерміновим контрактами, зокрема роботу випадкового характеру. У багатьох країнах дана різновид зайнятості здійснюється через укладання тристоронніх угод між службою зайнятості, підприємцем і тимчасовим работником;

. самозайнятість громадян. Ця таку форму трудовий активності населення, здійснювану без встановлення формальних трудових відносин (з роботодавцем чи ролі роботодавця), — зазвичай, дрібне підприємництво у сфері виробництва чи послуг. До самостійним працівникам відносять осіб, які працюють власним коштом, самі організують своєї роботи, володіють засобами виробництва, визначають своєї продукції й існують самі її реалізують. До цієї категорії зайнятих належить і які допомагають їм члени семьи.

Крім раніше розглянутих видів зайнятості чи державній і приватний сектор економіки, новим явищем у сфері зайнятість населення останніх є діяльність у неформальному реальному секторі економіки. Під цим мається на увазі економічна діяльність громадян, які сплачують податків і який працюють у незареєстрованих господарських структурах. Міжнародна організація праці розглядає неформальний сектор як сукупність дуже дрібних одиниць, які виробляють та розподільчих товари та послуги і головним чином із незалежних, самостійно зайнятих виробників. Чимало їх ми використовують працю членів сім'ї, кілька найманих працівників чи учнів. Усередині неформально сектора можна назвати такі, найвідоміші різновиду професійної зайнятості: приватні уроки, медичні послуги, будівельні роботи, ремонт побутової техніки, пошив одягу, «човниковий» бізнес, дрібна торговля.

4. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ИСТОЧНИКОВ.

1. Чершина Н. В. Соціальні проблеми безробіття // соціо — 1996 — № 1.

2. Власов На Новий порядок реєстрації безробітних // Зайнятість — 1998 — № 1.

3. Бабкіна З.В., Макарова И. К. Зайнятість, підприємництво і професійна підготовка за умов ринку праці - М., 1991 г.

4. Джефрі Сакс. Ринкова економіка і Росія М.:Экономика, 1994.