Демографічні аспекти відтворення трудового потенціалу

Університет банківської справи Національного банку України

Інституту магістерської та післядипломної освіти Кафедра банківська справа Письмова робота на тему Демографічні аспекти відтворення трудового потенціалу Виконала студентка:

Дєточка О.О.

Науковий керівник:

к. ек. н. доцент Стороженко О.О.

Київ — 2013

Зміст

Вступ

Сутність поняття «трудовий потенціал»

Демографічні аспекти відтворення трудового потенціалу

Висновки

Вступ

Формування трудового потенціалу є вирішальною передумовою соціально-економічної стабілізації країни, а його ефективне використання є основою продуктивності національної економіки.

В умовах інтеграції України у світовий економічний простір важливим завданням є визначення та дослідження внутрішніх та зовнішніх факторів, що впливають на формування трудового потенціалу країни.

Величина трудового потенціалу країни більшою мірою залежить від демографічної ситуації (загальна чисельність населення, його структура, тривалість життя, рівень народжуваності та смертності). Демографічні фактори впливають в основному на кількісну складову трудового потенціалу. Однак, як зазначається в роботах ряду дослідників, їх вплив не зводиться до суто кількісних тенденцій, оскільки виявляється у формуванні демографічної якості населення через його генофонд, стан здоров’я, тривалість активного трудового періоду тощо.

Теоретико-методологічні й економіко-організаційні аспекти формування трудового потенціалу розглянуто у працях таких вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, як В. Близнюк, Д. Богиня, О. Грішнова, Г. Дмитренко, М. Долішній, Г. Завиновська, Л. Карташова, В. Лич, Ю. Одегов, Г. Осовська, О. Крушельницька Л. Згалат-Лозинської І. Бажан М. Ніколайчук, Л. Курій та інші. Але, незважаючи на значні здобутки в даних дослідженнях, не існує загальновизнаної методики формування та визначення трудового потенціалу, недостатньо виражена економічна ефективність цього процесу в умовах ринкового середовища. Тому існує об'єктивна необхідність у подальшому поглибленні досліджень, пов’язаних із формуванням трудового потенціалу.

Сутність поняття «трудовий потенціал»

Немає єдиного визначення поняття «трудовий потенціал», тож спробуємо розібратись в сутності даного поняття.

Трудовий потенціал — це здатність працездатного населення, трудових ресурсів, які перебувають у розпорядження трудових колективів, суспільства загалом, до кількісного та якісного зростання за наявного рівня розвитку економічної системи, передусім продуктивних сил (зокрема науки і техніки), та відносин економічної власності і господарського механізму, які при цьому розвиваються. [1, C. 468]

Поняття «трудовий потенціал» значно ширше поняття «трудові ресурси». Якщо до складу останнього входять тільки люди працездатні по певних формальних ознаках, то поняття «трудовий потенціал» охоплює і тих, хто ще тільки готується до ефективної трудової діяльності (діти), і тих, хто вже вийшов з сфери зайнятості (пенсіонери). При цьому у одній частині формально непрацездатного населення цей потенціал має тенденцію швидко зростати (люди, що здобувають освіту), в інших — знижуватись (люди пенсійного віку).

Структура трудового потенціалу являє собою співвідношення різних демографічних, соціальних, функціональних, професійних та інших характеристик груп працівників і відносин між ними. На основі сукупності даних факторів формується трудовий потенціал, який характеризується максимально можливою потенційною здатністю до праці кожного індивіда трудового колективу, які в свою чергу формують потенційну здатність до праці всього суспільства. [1, C. 468]

Якісні та кількісні характеристики людського потенціалу визначають ефективність та інноваційність виробництва, швидкість адаптації економіки до світових глобальних процесів. Водночас формування людського потенціалу на регіональному рівні відбувається під впливом демографічних змін. Під впливом демографічних процесів, що відбуваються в країні, трудовий потенціал може скорочуватись або зростати. Демографічними факторами формування трудових ресурсів є інтенсивність відтворення населення, що залежить від рівня народжуваності, оскільки чим вищий цей рівень, тим швидше зростають трудові ресурси, а також від міграційних процесів, тобто залежно від співвідношення кількості приїжджаючих і від'їжджаючих збільшуються або зменшуються трудові ресурси [3, С. 26].

На прикладі України спробуємо дослідити значення демографічних факторів у формуванні трудового потенціалу населення.

трудовий потенціал демографічний працівник

Демографічні аспекти відтворення трудового потенціалу

Оскільки природною основою трудового потенціалу є населення, важливою складовою трудового потенціалу є саме демографічні фактори. Для демографічної ситуації України характерним є падіння народжуваності, зростання смертності та збільшення міграційного сальдо. У 1991 р. смертність в Україні вперше перевищила народжуваність, а з 1993 р. почалося зниження абсолютної чисельності населення, а через рік сальдо зовнішніх міграцій стало негативним. Із 1993р. наявне населення України зменшилося на 6,7 млн. чол. 7]

Упродовж 2012 р. чисельність наявного населення України продовжувала зменшуватись. Обсяг скорочення склав 57 тис. осіб, а кількість жителів країни на 1 лютого 2013 р. дорівнювала 45 539 тис. осіб. У 2012 році природне скорочення населення становило 142,4 тис. осіб, що на 19,5 тис. менше ніж за аналогічний період 2011 року. Загальне скорочення населення України у 20 012р. відбувалося виключно за рахунок природного скорочення -19 448 осіб, при відносно незначному міграційному прирості у розмірі 5523 осіб.

Упродовж останніх років інтенсивність народжуваності в країні зросла із 7,7 у 2001 р. до 11,2 особи на 1000 жителів у 20 013 р[7]. Реальним резервом зменшення природного скорочення населення є зниження рівня смертності. Інтенсивність смертності суттєво залежить від рівня старіння населення. Рівень смертності в останні роки по Україні у 20 013 р. становив 16,2 померлих на 1000 жителів[7].

Значний резерв скорочення смертності як у країні в цілому був і залишається у зменшенні рівня дитячої смертності й особливо дітей віком до 1 року, інтенсивність смертності яких хоч і скорочується, але все ж таки продовжує перевищувати європейські показники у 1,5−2 рази, а також смертності осіб у працездатному віці, інтенсивність якої порівняно з початком 90-х років зросла майже на чверть.

Міграційний приріст порівняно із розміром природного скорочення населення має значно менший вплив на формування чисельності, але позитивним є уже той факт, що країна продовжує утримувати додатне міграційне сальдо. У 2012 р. з інших країн прибуло 76 361 осіб, вибуло 14 517. 7]

Отже, проведене дослідження характеризує теперішню демографічну ситуацію як довготривалу кризу.

Підбиваючи підсумок, зазначимо, що протягом 1991;20 013 рр. в Україні спостерігаються такі тенденції:

· поступове зменшення чисельності населення, яке відбувається за рахунок від'ємного природного приросту, але дещо компенсується за допомогою додатного сальдо міграції Природний приріст практично не поліпшився, що і на теперішній час забезпечує зменшення чисельності населення країни;

· зменшення загальної кількості народжених та підвищення загальної кількості померлих порівняно;

· перевищення загальної кількості померлих загальної кількості народжених;

· Збільшення сальдо міграції України.

Таким чином, при повільному зростанні населення і тим більше при його скороченні збереження наявних трудових ресурсів стає одним із головних загальнодержавних завдань. Незважаючи на те що скорочення загальної чисельності населення у наступному році порівняно з попереднім роком не дуже велике, у довгостроковій перспективі можна очікувати серйозного впливу цього фактора на структуру й обсяг національного та регіонального ринку праці. А це, в свою чергу, означає, що трудовий потенціал населення України продовжує зменшуватись, через зменшення наявного населення та його старіння.

Низький рівень народжуваності та збільшення частки осіб похилого віку сприяє деформації вікової структури населення та дефіциту трудових ресурсів. В умовах зростання рівня демографічного навантаження на працюючих, працездатне населення неспроможне утримувати зростаючу частку осіб пенсійного віку. Віковий склад населення істотно впливає на демографічні процеси: інтенсивність смертності значно вище серед осіб похилого віку, ніж серед молоді. Старіння населення зовсім не пов’язано зі збільшенням тривалості життя. Цей процес обумовлений падінням народжуваності. За розрахунками питома вага осіб у віці 65 і старше в загальній чисельності постійного населення України збільшилася із 13,9% у 2000 р. до 15,24% у 2012 р[7]. Згідно зі шкалою демографічного старіння ООН населення з питомою вагою осіб у віці 65 років і старше, меншою 4%, вважається молодим, якщо питома вага менше 7%, то населення перебуває на порозі старості, а якщо дорівнює 7% і більше, то населення вважається старим. Використовуючи дану шкалу, констатуємо належність України до країн зі старим населенням.

Тож серед демографічних явищ та процесів, які не лише відображають сучасні проблеми з відтворенням населення в Україні, але й мають довготривалі соціально-економічні наслідки, слід насамперед враховувати масштабну депопуляцію та прогресуюче старіння населення. До того ж певне поліпшення ситуації щодо життєзабезпечення та підвищення народжуваності здатне сприяти зменшенню природного убутку населення країни, однак звужений режим відтворення та загальне скорочення чисельності населення для України нині лишаються безальтернативними. Із соціально-економічних позицій найсуттєвішим наслідком убутку населення є те, що депопуляційні тенденції та їх незворотність зумовлюватимуть подальше скорочення бази відтворення трудового потенціалу населення в країні. Абсолютна й відносна чисельність перспективних із погляду формування і відтворення трудового потенціалу населення вікових контингентів в Україні скорочуватимуться, що загрожує появою дефіциту кваліфікованої робочої сили (насамперед — через міграцію).

На статево-вікові характеристики населення, які разом із міграційними процесами визначають тенденції демографічного розвитку, діють фактори, що впливають на стан здоров’я. Так, зокрема, на стан здоров’я людини впливають такі чинники, як генетичні особливості індивіда, якість медичного обслуговування, екологічні умови проживання, географічні особливості території, умови праці та побуту, соціально-економічний стан родини, можливість займатися фізичною культурою, соціально-правова захищеність, НТП. Зазначимо, що останнім часом зміна структури населення супроводжується погіршенням фізіологічного стану більшості населення, що знаходить своє концентроване вираження в погіршенні стану здоров’я, збільшенні захворювань, що негативно впливає на формування трудового потенціалу. Аналіз статистичних даних свідчить, що протягом останніх років збільшується кількість ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД, хворих із діагнозом розладу психіки й унаслідок уживання наркотичних та інших небезпечних речовин, хворих на злоякісні новоутворення, активний туберкульоз. Так, продовжує збільшуватись кількість людей з новоутворюваннями (1990 р — 310 000 осіб, 2011 — 423 000 осіб), збільшується кількість хвороб системи кровообігу (1990 — 1 149 000 осіб, 2011 — 2346 осіб), хвороб сечостатевої системи (1990; 1 224 000 осіб, 2011 — 2 095 000 осіб), а також кількість уроджених аномалій (1990; 41 000 осіб, 2011 — 55 000 осіб)[7].

Суспільне значення здоров’я, особливо здоров’я дітей і молоді, важко переоцінити, тому що воно визначає майбутнє нації. Збереження та зміцнення здоров’я, виховання здорового покоління — завдання, від вирішення яких значною мірою залежить розвиток країни, її оборонний, промислово-економічний, інтелектуальний потенціал.

На стан здоров’я населення та тривалість життя має вплив і екологічна ситуація, що склалася в деяких регіонах України. Вплив екологічного фактора виявляється через зміну кількісних та якісних характеристик трудового потенціалу на всіх стадіях його відтворювального циклу. Так, сьогодні значних масштабів досягає хімічне і механічне забруднення атмосфери та гідросфери (різноманітні відходи промислових та енергетичних підприємств). У 2011 р. кількість шкідливих речовин, які відходять від стаціонарних джерел забруднення, прирівнювалася до 4374,6 тис. т.

Основними причинами втрати здоров’я, зростання смертності та зниження очікуваної тривалості життя є низький рівень і несприятливі умови життя та праці значної частини населення, низька ефективність існуючої системи охорони здоров’я, поширеність шкідливих звичок та нехтування нормами здорового способу життя. Медичні та освітянські послуги фактично перетворилися на платні. Звужується поле селекції серед обдарованої молоді, з якої в майбутньому могли б з’явитися видатні науковці, інженери, економісти тощо. Дедалі менш доступними для широких верств населення стають спортивні майданчики, театри, концертні заклади тощо. Це негативно відбивається на якісному складі трудового потенціалу, знижує інтелектуально-культурний рівень і ускладнює ситуацію.

Всі ці демографічні особливості населення впоивають на відтворення трудового потенціалу. І лише зважаючи на всю сукупність аспектів, що формують трудовий потенціал, зокрема й демографічний, можна його підвищити. По зміні демографічних показників можна спрогнозувати зміну трудового потенціалу (зростання чи зменшення), та вжити відповідних заходів.

Висновки

Таким чином, результати проведеного дослідження свідчать, що на сучасному етапі відбуваються істотні зміни у демографічній структурі населення, що викликало у свою чергу істотне погіршення кількісного та якісного стану трудового потенціалу країни. Основними причинами погіршення демографічної ситуації як в Україні можна вважати падіння рівня і якості життя; зміну цінностей та зміну традиційного життєвого укладу; домінування міського способу життя над сільським; зростаючу глобальну нерівність у розподілі ресурсів і благ між багатими і бідними країнами.

Скорочення чисельності населення, високий рівень смертності й низька народжуваность, негативне сальдо міграції свідчить, що демографічна ситуація потребує значної уваги з боку держави. Украй необхідним стає реагування та впровадження відповідних заходів, спрямованих якщо не на підвищення кількісних параметрів трудового потенціалу, то хоча б на збереження існуючого стану. Досягти позитивних зрушень показників демографічного розвитку можливо лише за умови, що буде розроблена концепція проведення послідовної державної демографічної політики, а не прийняття окремих постанов. До основних важелів регулювання трудового потенціалу можна віднести: збільшення доходів та рівня життя; збільшення тривалості життя; збільшення народжуваності; забезпечення профілактики, діагностики та лікування захворювань населення; повернення співвітчизників, які працюють за кордоном тощо. Тільки застосовуючи дані заходи можна буде покращити відтворення трудового потенціалу.

Отже, демографічний чинник є одним із базових для забезпечення стабільного й безпечного розвитку держави, а проблеми оптимального демографічного розвитку слід розглядати як першочергові інтереси держави, як фактор і водночас як результат її функціонування. Від демографічних характеристики працездатного населення і показників демографічного розвитку залежить розвиток трудового потенціалу і як результат — величина сукупного національного доходу.

Використана література

1. Економічний енциклопедичний словник: У 2 т. Т. 2/ За ред. С. В. Мочерного. — Львів: Світ, 2006 — 568 с.

2. Ніколайчук М.В., Курій Л.О. Демографічні аспекти відтворення людського потенціалу регіонів України // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України: [зб. наук. праць] / НАНУ, ІРД НАНУ. — Львів, 2009. — Вип. 6(80). — С. 377−382.

3. Завиновська Г. Т. Економіка праці: Навч. посіб. — 3-е вид., без змін. — К.: КНЕУ, 2007.

4. Управління трудовим потенціалом Васильченко В. С., Гриненко А. М., Грішнова О. А., Керб Л. П. — Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. — 403 с.

5. Акулов М. Г., Драбаніч А. В., Євась Т. В. та ін. Економіка праці і соціально трудові відносини. Навч. посіб. — К.: Центр учбової літератури, 2012. — 328 с.

6. К. М. Шило Демографічні передумови формування трудового потенціалу України. — Київ: 2011 — 7 с.

7. http://www.ukrstat.gov.ua/