Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Бухгалтерська діяльність на підприємстві на прикладі ТзОВ «Керамбуд»

ЗвітДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Однак, з розвитком виробництва і кооперації праці в управлінні, з появою нових проблем, які потребують більш творчого підходу, стали виявлятися і недоліки такої структури: відсутність гнучкості і динамічності, що утруднює досягнення поставленої мети, постійна необхідність в погодженні рішень, що приймаються, що викликаються рішенням виробничих задач, обумовлених новими цілями функціонування і… Читати ще >

Бухгалтерська діяльність на підприємстві на прикладі ТзОВ «Керамбуд» (реферат, курсова, диплом, контрольна)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

Кафедра обліку та аналізу ЗВІТ про проходження виробничої практики студентки групи ОА-43

Місце проходження виробничої практики Товариство з обмеженою відповідальністю «КЕРАМБУД»

Тривалість виробничої практики:

початок — 26 серпня 2013 р.

закінчення — 13 вересня 2013 р.

Керівники практики:

від підприємства — заст. гол. бухгалтера від університету — асист.

Львів — 2013

ЗМІСТ

ВСТУП РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГО БУХГАЛТЕРСЬКОЇ СЛУЖБИ РОЗДІЛ 2. ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ОБЛІКОВОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

2.1 Документування операцій з обліку основних засобів

2.2 Документування операцій з обліку виробничих запасів

2.3 Документування операцій з обліку розрахунків з оплати праці

2.4 Документування операцій з обліку розрахунків та звітність за соціальним страхуванням

2.5 Узагальнення облікової інформації про витрати діяльності основного та допоміжного виробництв

2.6 Документування операцій з обліку готової продукції, робіт та послуг

2.7 Документування операцій з обліку нематеріальних активів РОЗДІЛ 3. УЗАГАЛЬНЕННЯ ОБЛІКОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЗА ТРАВЕНЬ 2013 РОКУ РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

4.1 Аналіз необоротних активів підприємства

4.2 Аналіз трудових ресурсів підприємства

4.3 Аналіз використання матеріальних ресурсів підприємства

4.4 Аналіз виробництва і реалізації продукції

4.5 Аналіз фінансового стану підприємства

4.6 Аналіз фінансових результатів підприємства ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Мета виробничої практики полягає у закріпленні теоретичних знань з фінансового обліку та надбанні навиків практичної роботи з оформленнння первинних документів, узагальненні облікової інформації та заповненні балансу підприємства.

Звіт з виробничої практики включає такі частини:

Перша — характеристика ТзОВ «Керамбуд» та його служба. У цьому розділі подана історія розвитку підприємства, його спеціалізація. Детально описана організаційна структура підприємства, наведені основні економічні показники підприємства за 2011;2012 рр. та бухгалтерська служба.

Друга частина вміщає процес оформлення та використання первинних документів за напрямками облікової діяльності, з яких розглянуто сім напрямків. Для додаткового вивчення обрано облік нематеріальних активів. Зокрема наведений перелік первинних документів, які на підприємстві використовують для оформлення операцій із введення в господарський оборот і використання окремих придбаних (створених) об'єктів права інтелектуальної власності та аналітичного обліку об'єктів права нематеріальної власності.

У третій частині досліджений процес узагальнення облікової інформації та заповнений баланс ТзОВ «Керамбуд» за травень 2013 р. Подано також шафову відомість, використовуючи зведену бухгалтерську інформацію за бухгалтерськими рахунками.

Аналіз господарської діяльності підприємства розкрито у четвертій частині звіту. У ній здійснено аналіз ресурсів та їх використання, досліджено динаміку, склад та структуру виробництва продукції та витрат підприємства, оцінено фінансовий стан і фінансові результати цегельного заводу. При аналізі враховувався вид діяльності підприємства, його розмір та подані джерела інформації. Після кожного підрозділу сформовані обґрунтовані висновки, надані пропозиції щодо підвищення ефективності використання чи зниження даних напрямів.

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА ТА ЙОГО БУХГАЛТЕРСЬКОЇ СЛУЖБИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Керамбуд» зареєстроване в органах державної влади 28 червня 2002р за адресою: Львівська область Городоцький район с. Галичани вул. Цвітна, 34 про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію за № 363 577 та ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності за № 31 829 585.

Виробничі цехи підприємства розміщені у власних приміщеннях за адресою: Львівська область, Городоцький район, с. Галичани, вул. Цвітна, 34.

Формою власності Товариство з обмеженою відповідальністю «Керамбуд» є власність міжнародних організацій і юридичних осіб інших держав з госпрозрахунковою формою фінансування.

Це завод з виробництва цегли, побудований і обладнаний за західними зразками і західними технологіями.

Підприємство «Керамбуд» має дозвіл на наступні види діяльності:

виробництво формованої і обпаленої глиняної цегли (26.40.1);

загальне будівництво будівель (45.21.1);

діяльність автомобілного вантажного транспорту (60.24.1).

Підприємство має статутний фонд у розмірі 34 500 000,00 грн. (тридцять чотири мільйони п’ятсот тисяч ривень 00 копійок).

Вищим органом управління підприємства є Збори Учасників Товариства. Вони складаються з учасників або їх представників.

Підприємство є юридичною особою, яке володіє, користується на власний розсуд належними йому основними фондами, цінними паперами та іншим майном, має самостійний баланс, власні і основні оборотні засоби, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, круглу печатку із своїм найменуванням, відповідні штампи, фірмові бланки із своєю назвою та інші реквізити. А також відокремлене майно, право від свого імені укладати угоди, набувати майнові та немайнові права, нести обов’язки, виступати в суді, арбітражному чи третейському суді в якості позивача, відповідача, третьої особи та має інші ознаки юридичної особи.

Підприємство створюється для здійснення діяльності в сфері експортно-імпортних операцій. Предметом діяльності є:

виробництво та реалізація будматеріалів, стінових матеріалів, цегли, кахелю, столярних виробів для будівництва;

проектування будівництва, будівництво, реконструкція, капремонт на всій території України з повним комплексом будівельних, ремонтно-будівельних, монтажних та пуско-налагоджувальних робіт;

надання транспортних послуг: внутрішні перевезення пасажирів та вантажів і ін.

Однією з особливостей, що є основною вимогою до функціонування даного підприємства, є чітко поставлені норми і стандарти щодо якості виготовленої продукції.

Згідно основних положень статуту ТзОВ «Керамбуд» створене на підставі Законів України «Про режим іноземного інвестування», «Про власність», «Про підприємства в Україні», «Про підприємництво», інших законодавчих актів України.

Засновником підприємства є підприємство «ІНБУД» (Варшава, Польща).

Підприємство здійснює зовнішньоекономічну діяльність згідно з чинним законодавством України. Має право використовувати кошти в конвертованій валюті, отриманій від експорту та імпорту товарів, послуг, необхідних для зміцнення матеріально-технічної бази, згідно з чинним законодавством України. На території України, використовує національну валюту України. А також одержувати валютні кредити та інвестиції від своїх закордонних партнерів та інвесторів. При цьому валюта використовується ним самостійно згідно з чинним законодавством.

Майно підприємства складається з основних фондів, обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Підприємство є власником майна переданого йому засновником у власність, продукції набутої підприємством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів, іншого майна набутого на підставах не заборонених законом.

Майно підприємства формується за рахунок:

майна і грошових коштів, переданих підприємству засновником;

доходів, одержаних в результаті господарської діяльності;

доходів від цінних паперів та корпоративних прав;

кредитів банків та інших фінансово-кредитних установ;

безвідплатних внесків організацій та громадян;

асигнувань державного та місцевого бюджетів;

інших надходжень, не заборонених законом.

Господарська діяльність підприємства здійснюється на основі укладених угод, договорів. Підприємство вільне у виборі предмету договору, визначенні зобов’язань його учасників.

ТзОВ «КЕРАМБУД» здійснює свою діяльність на принципах: господарського розрахунку, самоокупності та самофінансування. Самостійно планує свою діяльність, визначає перспективи розвитку та пріоритетні напрямки.

Для здійснення діяльності, підприємство має права, які передбачені статутом (див. Додаток 1).

Прибуток підприємства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку підприємства сплачуються проценти по кредитах банків, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток залишається у повному розпорядженні підприємства. Напрями використання прибутку визначаються засновником підприємства.

Трудова діяльність на підприємстві здійснюється на основі укладених трудових договорів, контрактів, в інших формах, передбачених чинним законодавством України.

Підприємство забезпечує громадянину, праця якого використовується, умови та охорону праці, її оплату не нижче встановленого в країні мінімального рівня, а також інші соціальні, економічні гарантії, включаючи соціальне.

Діяльність підприємства припиняється шляхом реорганізації або ліквідації. Рішення про припинення діяльності підприємства приймається виключно засновником або іншим органом у випадках, передбачених діючим законодавством.

На певному етапі функціонування у підприємства можуть виникнути певні складнощі у вирішенні економічних чи юридичних питань. Тому для надання консультацій і рекомендацій з різних питань, таких як: стягнення податків, бухгалтерський облік, зміна економічної нормативно-правової бази. Робота з документами та юридичне обслуговування здійснює аудиторcька фірма.

На ТзОВ «Керамбуд» застосована чітко сформована лінійно-функціональна організаційна структура (див. рис. 1), побудована за принципом коли першому (лінійному) керівнику у виробленні конкретних питань і підготовці відповідних рішень, програм, планів допомагає спеціальний апарат, який складається з функціональних підрозділів (відділів, груп, бюро). Структура управління лінійно-функціонального типу зберігає принцип єдиноначальства. Це пояснюється тим, що лінійний керівник встановлює черговість у вирішення комплексу задач, визначаючи тим самим головну задачу на даному етапі, а також час і конкретних виконавців. Діяльність функціональних керівників при цьому зводиться до пошуків раціональних варіантів рішення задач, до вмілого доведення своїх рекомендацій до лінійного керівника, який на цій основі зможе забезпечити ефективне управління. Таким чином, з’являється можливість залучення до управління виробництвом висококваліфікованих спеціалістів і забезпечення найкращих умов керівникам для рішення більш важливих, глобальних проблем. Все це дозволило апарату управління лінійно-функціонального типу залишатись до теперішнього часу основною організаційною формою управління.

Однак, з розвитком виробництва і кооперації праці в управлінні, з появою нових проблем, які потребують більш творчого підходу, стали виявлятися і недоліки такої структури: відсутність гнучкості і динамічності, що утруднює досягнення поставленої мети, постійна необхідність в погодженні рішень, що приймаються, що викликаються рішенням виробничих задач, обумовлених новими цілями функціонування і потребуючих певних знань. Це призводить до уповільнення строків реалізації цілей і росту управлінських витрат. Отже, при рішенні проблемних задач лінійно-функціональна структура стає малоефективною. Проте роль функціональних органів залежить від масштабів господарської діяльності та структури управління фірмою в цілому. При лінійно-функціональній структурі управління має переваги — лінійна організація, але чим вищий рівень управління, тим більшу роль відіграє функціональне управління. Якщо в межах управління дільницею його роль невелика, то в масштабі управління підприємством роль функціональних органів зростає. Функціональні служби здійснюють всю технічну підготовку виробництва, готують варіанти рішення питань, пов’язаних з керівництвом процесом виробництва, звільняють лінійних керівників від планування, фінансових розрахунків тощо. Саме такий тип організаційної структури було сформовано від початку існування підприємства, зважаючи на те, що засновники чітко визначили масштаби діяльності і відповідний функціональний розподіл праці. Результати роботи кожної функціональної служби оцінюються відповідними показниками. І відповідно для кожного функціонального підрозділу на підприємстві складаються окремі виробничі плани до виконання. Відповідно будується і система матеріального стимулювання, яка орієнтується здебільшого на досягнення високих показників виконання усіх підрозділів.

Перевагами такої організаційної структури є:

— більш глибоке пророблення рішень по функціональних напрямках;

— висока компетентність фахівців, що відповідають за виконання функцій;

— ефективний централізований контроль за досягненням результатів у відповідних сферах діяльності;

— вивільнення лінійних менеджерів від частини задач, розв’язуваних функціональними керівниками.

Вивчаючи і аналізуючи зміни у організаційній структурі управління за весь період роботи підприємства можна зробити висновок, що вони здебільшого мали несуттєвий адаптивний характер. Зокрема відбулося об'єднання конструкторського і експериментального відділів, і формування у ньому чіткої матричної моделі оргструктури, при якій важливе значення набуває інтеграція комплексу робіт, направлених на досягнення поставлених цілей. Основним принципом тут є не вдосконалення окремих підрозділів з точки зору ієрархії підлеглості, а покращення їх взаємодії, що забезпечує ефективне рішення тої чи іншої проблеми. Ця вимога виконується в матричній структурі оскільки паралельно з функціональними підрозділами створюються спеціальні органи (проектні групи) для рішення конкретних виробничих задач. Також розподілення господарського відділу (який мав місце на початку роботи підприємства) у склад інших підрозділів, що на практиці полегшило функціональне управління підрозділами. Ці зміни були зроблені внаслідок неефективної роботи вищевказаних підрозділів як окремих одиниць. Жодних змін у апараті управління не відбувалося.

До найважливіших характеристик організаційної структури управління будь-якого підприємства можна віднести: кількість ланок; ієрархічність (число ступнів або рівнів); чіткість розмежування функцій, повноважень і відповідальності по вертикалі і горизонталі в системі управління. До числа характеристик якості структури управління відносять її надійність, організованість (що визначається за рівнем ритмічності праці та іншим показникам), її оперативність (швидкість прийняття та реалізації рішень) та інші. Загальний аналіз вище перелічених критеріїв оргструктури щодо ТзОВ «Керамбуд» показує, що загалом на підприємстві створений оптимальний розподіл виконуваних функцій по рівнях, невелика кількість ступенів управління, діє чітке розмежування повноважень і відповідальностей по вертикалі і горизонталі усієї структури управління. Якісно структура ТзОВ «Керамбуд» є надійною і оперативною.

Другим принципом, що дозволяє забезпечити адаптивність оргструктури, є дотримання належного рівня кваліфікації працівників апарату управління.

Не втратила актуальності і така якість оргструктури, як оперативність, яка може бути забезпечена при дотриманні таких трьох правил побудови оргструктур, як додержання принципу єдності розпорядливості, додержання оптимальної кількості рівнів управління та оптимальних норм управління.

Звісно можна виділити і деякі недоліки відносно даних характеристик (детальніше про них буде наводитись у другому розділі даної роботи) відсутність певних підрозділів і недосконалість інших.

В нових умовах функціонування організацій дуже важливо, щоб оргструктура мала певну стійкість, щоб зовнішні і внутрішні негативні фактори не могли впливати на ті процеси, що проходять в апараті управління організацій, така якість оргструктур забезпечується додержанням належного рівня організаційного регламентування, який потребує наявності положень про підрозділи та посадових інструкцій по кожній структурній одиниці, кожному бюро, відділу, службі, що налічуються в апараті управління. Таке забезпечення організаційного регламентування у ТзОВ «Керамбуд»" налагоджувалося з початку заснування підприємства і вдосконалювалось на протязі усього його існування, від початку цього року відбувся черговий перегляд і внесення змін до усіх посадових інструкцій згідно адаптивних вимог існування підприємства і законодавства.

Немале значення має і додержання пропорційності в оргструктурі. Для забезпечення такої якості перш ніж формувати організаційну структуру необхідно визначити не тільки склад функцій, але і обсяг робіт по кожній із них. Такий підхід дає можливість забезпечити пропорційність організаційних одиниць відносно системи функцій. Крім того, в умовах самостійного вирішення питань формування та реорганізації структур слід пам’ятати про необхідність затримання певних співвідношень між чисельністю працівників апарату управління та чисельністю робітників, що займаються безпосередньо виробничим процесом. Доцільними можна визнати стабільні пропорції між цими показниками, або такі, що змінюються в бік зменшення питомої ваги чисельності працюючих на підприємстві. У ТзОВ «Керамбуд» можна побачити чітку пропорційність апарату управління щодо основної маси керованої підсистеми, тут використаний традиційний принцип побудови оргструктури. Де основна маса виробничого персоналу чітко розподілена між бригадними керівниками, а вони в свою чергу, підпорядковані основним функціональним керівникам. Традиційна структура передбачає жорстке ділення управлінської діяльності по функціям, підрозділам і посадам. Вона заснована на широкому застосуванні регламентуючих документів і передбачає суворе затримання ієрархічної субординації в відносинах «начальник-підлеглий», найважливіше значення приділяється повноваженням і відповідальності посад, а не кваліфікації і досвіду персоналу. Однією з рекомендацій щодо побудови такої традиційної структури у ТзОВ «Керамбуд»" є можливий перехід на органічну модель структури засновану на зміні цілей, задач, доручених окремим робітникам в залежності від оцінюючої обставини. Для неї характерна система повноважень і відповідальності, окреслена загалом; мережева і горизонтальна (а не суворо ієрархічна) структура контролю, влади і комунікацій; прагнення до особистих погоджень задач підприємництва і шляхів їх виконання, а не складання інструкцій, керівництв, наказів; пріоритет кваліфікації і досвіду в організаційно — виробничій діяльності і т.д.

Рис. 1. Схема лінійно-функціональної організаційної структури управління Управлінський склад підприємства складається із двох основних ланок, що централізовано здійснюють управління і злагоджену роботу усіх функціональних підрозділів ТзОВ «Керамбуд». Це є Голова Товариства та директор підприємства. Голова Товариства вважається найвищим керівним органом підприємства і обирається Зборами Учасників на три роки.

Відповідальним за фінансово-господарську діяльність підприємства є: директор, заступник директора та головній бухгалтер.

Штатний розклад підприємства розроблений, виходячи з задач підприємства та об'ємів діяльності. Структура підприємства та управління його підрозділами зображена на рис. 2.

Рис. 2. Організаційно-управлінська структура ТзОВ «КЕРАМБУД»

Дана структура бухгалтерської служби на підприємстві була продиктована задачами і об`ємом виконуваної роботи на даному підприємстві, чисельністю працівників підприємства та ступенем автоматизації та механізації праці бухгалтерів.

Директор підприємства: визначає, формулює, планує, здійснює і координує всі види діяльності підприємства; організує роботу і ефективну взаємодію виробничих одиниць, цехів та інших структурних підрозділів підприємства, направляє їх діяльність на досягнення високих темпів розвитку і удосконалення виробництва та продукції; здійснює заходи щодо соціального захисту колективу підприємства, забезпечення і збереження зайнятості працівників; представляє підприємство в органах державної влади та у взаємовідносинах з партнерами і багато іншого.

Головний бухгалтер забезпечує ведення бухгалтерського обліку, дотримуючись єдиних методологічних засад, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з урахуванням особливостей діяльності підприємства і технології оброблення облікових даних. Організовує роботу бухгалтерської служби, контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій. Вимагає від підрозділів, служб та працівників забезпечення неухильного дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Заступник головного бухгалтера підпорядковується безпосередньо головному бухгалтерові. Заступник головного бухгалтера зобов’язаний: забезпечувати правильний та своєчасний облік основних засобів і відображення в звітах операцій пов’язаних з їх рухом; забезпечувати правильний та своєчасний облік товарно-матеріальних цінностей; забезпечувати достовірність даних про рух і залишки основних засобів, ТМЦ та МШП, здачу звіту про інвестиції, звітів про основні засоби підприємства; складати звіти по рух товару за місяць та вести рахунки; регулярно надавати безпосередньому керівникові звіт про пророблену роботу за період; підтримувати робоче місце і техніку, яку застосовує для виконання своїх обов’язків в чистоті і працездатному стані; постійно працювати над підвищенням свого освітнього та професійного рівня, бути дисциплінованим, чітко виконувати доручення, проявляти ініціативу та мобілізувати себе на виконання поставлених задач; виконувати всі інші вказівки безпосереднього керівника та керівництва підприємства, що стосуються його роботи.

Бухгалтер — керівник операційних робітників, контролер законності і правильності здійснення операцій, організатор технології цих операцій на підприємстві. Технічною роботою він не займається, а виконує лише контрольні функції, тобто перевіряє і підписує документи з деяких операцій, де помилки можуть спричинитись до втрат коштів, або де потрібний контроль за збереженням фінансової дисципліни.

Заступник директора з економіки керує процесами планування, фінансово-кредитною діяльністю, організацією оплати та матеріального стимулювання праці, відповідає за розробку економічної стратегії, впровадження прогресивних економічних ідей.

Підзвітний директору підприємства є секретар, який приймає кореспонденцію, веде діловодство, приймає документи і особисті заяви на підпис директору, а також складає листи запити та інші документи за його дорученням, друкує службові матеріали, організовує прийом відвідувачів, копіює документи на персональному ксероксі, формує справи, відповідно до номенклатури, забезпечує їх зберігання і в установлені терміни здає до архіву.

Референт з основної діяльності бере участь у впровадженні системи взаємозв'язків, застосовує і підтримує її відповідно до встановлених вимог і порядку, які забезпечують координацію внутрішньої управлінської діяльності між керівником підприємства і керівниками структурних підрозділів та іншими працівниками, а також систему взаємовідносин керівника підприємства з представниками інших підприємств, партнерами, клієнтами. Організовує робочий час керівника підприємства, вносить зміни та доповнення до програми і розкладу його роботи. Складає щомісячно графік звітів керівників структурних підрозділів про результати господарської діяльності. Доводить до відома всіх зацікавлених служб, сторонніх організацій та окремих осіб зміст протоколів і прийнятих рішень, здійснює контроль за їх виконанням. Складає замовлення на необхідне обладнання, матеріали та послуги.

Начальник юридичного відділу: забезпечує додержання законності в діяльності підприємства і захист його правових інтересів; здійснює правову експертизу проектів наказів, інструкцій, положень, стандартів та інших актів правового характеру, що готуються на підприємстві, а також у разі потреби бере участь у підготуванні цих документів; здійснює контроль за додержанням на підприємстві встановленого чинним законодавством порядку сертифікації продукції, приймання товарів і продукції за кількістю та якістю; бере участь у розгляді матеріалів про стан дебіторської заборгованості з метою виявлення боргів, що потребують примусового стягнення, забезпечує підготовку висновків по пропозиціях щодо списання безнадійної заборгованості; знає і виконує вимоги нормативних актів про охорону праці та навколишнього середовища, дотримується норм, методів і прийомів безпечного виконання робіт.

Інженер з метрології виконує роботу з метрологічного забезпечення розроблення, виробництва, випробувань і експлуатації продукції, що випускається підприємством, спрямоване і неухильне підвищення її якості. Бере участь у підготовці проектів перспективних і річних планів упровадження нової вимірювальної техніки, пропозицій до галузевих планів метрологічного забезпечення виробництва і до планів організаційно-технічних заходів з удосконалення метрологічного забезпечення, засобів і методів вимірювання, підготовці і реалізації заходів з підвищення якості та конкурентоспроможності продукції, її відповідності вимогам міжнародних стандартів.

Юрисконсульт бере участь у розробленні умов та укладанні господарських, колективних договорів і контролює їх виконання, а також у розробленні і реалізації заходів із зміцнення трудової дисципліни на підприємстві; забезпечує необхідну інформацію про чинне законодавство; надає інформацію працівникам підприємства про сучасне чинне законодавство; надає допомогу в оформленні документів і актів правового характеру; ознайомлює посадових осіб підприємства з нормативними актами, які стосуються їх діяльності.

Основні показники роботи підприємства виражені в балансі підприємства Ф-1 та звіті про фінансові результати Ф-2 (див. Додаток 2,3). На основі звітних даних наводимо табл. 1.1., де розраховані основні показники фінансового стану підприємства.

Таблиця 1.1.

Динаміка основних економічних показників ТзОВ «КЕРАМБУД» за 2011;2012 рр.

№ п/п

Показник

Період

Відхилення

Попередній

Звітний

абсолютне

відносне, %

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн

— 1018

— 3,86

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн

— 848

— 3,86

Витрати операційної діяльності, тис. грн

5,16

Витрати на одну гривню реалізованої продукції, коп./грн

Середньооблікова кількість працівників, осіб,

з них:

— робітників

Середньорічний виробіток продукції на одного працівника, тис. грн

149,11

182,15

33,03

22,15

Середньорічний виробіток продукції одним робітником, тис. грн

745,57

891,90

146,33

19,63

Фонд оплати праці, тис. грн

10,76

Середньорічна оплата праці одного працівника, грн

18,78

20,51

1,73

9,20

Середньорічна вартість основних засобів, тис. грн

30 805,5

31 787,5

3,19

Фондовіддача основних засобів,

0,71

0,66

— 0,05

— 6,83

Матеріальні витрати, тис. грн

10,05

Матеріаловіддача, грн/грн

1,19

1,04

— 0,15

— 12,64

Середньорічна вартість активів, тис. грн

44 414,50

4267,50

10,63

Середні залишки оборотних засобів, тис. грн

29,00

39,61

10,61

36,59

Продовження табл. 1.1.

Середня вартість власного капіталу, грн

23 465,5

24 001,00

535,50

2,28

Коефіцієнт оборотності оборотних засобів

1,81

1,31

— 0,49

;

Коефіцієнт автономії

0,57

0,51

— 0,06

;

Поточні зобов’язання, тис. грн

27,49

Коефіцієнт загальної ліквідності

0,00

0,00

0,00

0,00

Чистий прибуток, тис. грн

;

;

;

;

Отже, в 2012 році середньорічний виробіток на одного працюючого виріс на 33,03 тис. грн, що склало 22,15%, а середньорічна заробітна плата на одного працюючого зросла на 1,73 тис. грн, тобто на 9,20%. Виходячи з наведених даних можна зробити висновок, що темпи росту продуктивності праці в звітному році випереджав ріст середньорічної заробітної плати. Отож бачимо, що колектив підприємства у звітному році виконав намічені організаційно-технічні заходи по підвищенню продуктивності праці і економному використанні фонду оплати праці.

РОЗДІЛ 2. ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ОБЛІКОВОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

2.1 Документування операцій з обліку основних засобів

На підприємстві облік основних засобів здійснюють централізовано. Важливим чинником належної організації є вибір первинних документів. Акт приймання-передачі основних засобів, форма № ОЗ-1 (Додаток 4) застосовується для урахування введення об'єктів в експлуатацію, за винятком тих випадків, коли введення об'єктів на дію повинен перетворитися на відповідність чинним законодавством оформлятися в особливому порядку, для оформлення, внутрішнього переміщення основних засобів вже з структурного підрозділу організації у інше, для оформлення передачі основних засобів зі складу в експлуатацію, і навіть із складу основних засобів під час передачі, продажу іншій организації.

При оформленні приймання основних засобів акт (накладна) складається в одному примірнику за кожен окремий об'єкт членами приймальній комісії, призначеної розпорядженням (наказом) керівника організації. До складу комісії, зазвичай, включають працівників бухгалтерії і технічних фахівців, здатних оцінити стан основних засобів. Акт (накладна), саме його оформлення з доданою технічною документацією, що належить до даному об'єкту, передається в бухгалтерію організації, підписується головний бухгалтер й затверджується керівником організації, або вповноваженою особою.

При оформленні внутрішнього переміщення основних засобів акт (накладна) виписується у двох примірниках працівником структурного підрозділу підприємства. Перший примірник з розпискою одержувача і здавальника передається в бухгалтерію, другий — структурному підрозділу підприємства.

Вибуття основних засобів, внаслідок продажу, передача стороннім організаціям оформляється актом (накладної), на підставі даних бухгалтерії організації робиться відповідний запис в інвентарній картці обліку основних засобів (форма N ОС-6). Графу 11 заповнюють, якщо амортизація нараховується лінійним способом. У графі 12 «Код «, «Норми амортизаційних відрахувань» можна вказати номер групи, до якої включений основний засіб.

Акт підписують усі членів комісії, працівники, які прийняли і здали основний засіб, головний бухгалтер й заповняє керівник організації. Оформлений акт передають у бухгалтерію.

Акт форми ОЗ-1 використовують для оформлення інвентарної картки з обліку основних засобів.

Кожна інвентарний об'єкт заводиться інвентарна картка Для картки передбачено типовий бланк. При невеликій кількості об'єктів основних засобів, здійснюється запис в інвентарній книзі, із зазначенням необхідної інформації про основних засобах з їхньої видам і місцях нахождения.

Інвентарні картки чи інвентарна книга, форма ОЗ-6, заповнюються виходячи з актів (накладних) приймання-передачі основних засобів типової форми ОЗ-1 (Додаток 1), а на підставі даних технічних паспортів, інших документів на придбання, спорудження, дообладнання, пересування та списання об'єктів основних засобів. Зміни об'єкта внаслідок реконструкції, модернізації, ремонту й інше вносять у картку підставі даних акта приймання-здачі відремонтованих. реконструйованих і модернізованих об'єктів. Якщо об'єкт зазнав значних змін, то стара картка замінюється новою. Стару інвентарну картку зберігають як довідковий документ.

Відмітки про вибуття основних засобів під час передачі іншому підприємству чи продажу робляться виходячи з актів форми № ОЗ-1. При ліквідації основних засобів використовують акти на списання форми № ОЗ-3, ОЗ-4 (Додаток 5).

Допускається у вигляді ОЗ-6 (Додаток 6), вести груповий облік однотипних об'єктів. У цьому об'єкти повинен мати один і той ж виробничо-господарське призначення. Однакові технічні характеристики, вартість будівництва і діяти за дію у одному календарному місяці. Що стосується групового обліку картка заповнюється шляхом позиційних записів окремих об'єктів основних засобів. Форма заповнюється у одному примірнику виходячи з документів на зарахування об'єкта, його переміщення, дооборудования, реконструкції, модернізації, на ремонт і списанию. У розділі «Коротка індивідуальна характеристика об'єкта «записуються лише основні якісні ці показники основного об'єкта, пристосування, і приналежності, обмежуючись двома-трьома найважливішими для даного об'єкта якісними показниками, крім дублювання даних наявної у створенні технічної документації. Стислу індивідуальну характеристику у разі групового обліку основних засобів дають кожному об'єкту окремо.

При заповненні картки, у графі 6 вказують термін корисного використання об'єкта основних засобів. У графі 7 «Норма амортизації, % чи кошторисна ставка «вказують норму, через яку на основний засіб нараховуватиметься амортизація протягом усього терміну його експлуатації. У графах 8 і 9 — «Код «(» Норми амортизаційних відрахувань «, «Рахунки і об'єкта аналітичного обліку (для віднесення амортизації основних засобів)») вказують номер групи, до якої підключено основний засіб (графа 8), і номер рахунка (субрахунка), який буде списуватися, нарахована амортизація (графа 9). Графи 20−24 заповнюють, якщо основний засіб містить дорогоцінні матеріали (метали, каміння), або ставиться прочерк. Графи 25−28 заповнюють, якщо основний засіб буде списаний із балансу організації (наприклад, проданий).

У картці також відображають інформацію про ремонт об'єкта основних засобів. При значній зміні якісних показників основного засобу, у картку заносять нові дані. Якщо це пояснити неможливо, то стару картку заміняють новою. Стару картку зберігають як довідковий документ.

Картку заповнює бухгалтер виходячи з документів оприбуткування об'єкта основних засобів.

У процесі експлуатації кошти, зберігаючи свою початкову фізичну форму, поступово зношуються (фізично, морально), передаючи частинами свою вартість на собівартість знову створеного продукту. З метою накопичення коштів на відновлення зношених об'єктів, вартість зношеної частини основних засобів, як амортизаційних відрахувань, включають у витрати виробництва.

Для нарахування амортизації дане підприємство використовує прямолінійний метод (Додаток 7). Рівномірна (лінійна) амортизація досягається переважно з допомогою прямолінійного списання. У цьому методі вартість об'єкта основних коштів списується рівними частинами протягом усього періоду експлуатації. Перевагою методу прямолінійного списання є простота розрахунку і рівномірність розподілу суми амортизації між дисконтними періодами, що забезпечує порівнянність собівартості продукції із низьким достатком від неї реализации.

Вадою цього методу є те, що не враховує моральний знос основних засобів, відмінність їхньої виробничої потужності, різні роки експлуатації й необхідність збільшення витрат за ремонт останніми роками використання. Тому підприємства можуть застосовувати метод прискореної амортизації основних засобів, щоб у роки експлуатації основних засобів списувалась велика (основна) частина їхньої вартості з щорічним зниженням сум і амортизаційних відрахувань.

Нарахування амортизації починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів визнається активом, і припиняється, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем погашення вартості цього об'єкта, або його списання у зв’язку з припиненням права власності. У період реконструкції, модернізації, добудови і консервації (терміном більше трьох місяців) нарахування амортизації основних засобів призупиняється.

Для нарахування амортизації використовуються розроблені таблиці-форми.

Під час перевезення вантажу на договірних засадах (за плату чи безкоштовно) необхідно оформлювати ТТН (Додаток 8). Вантажовідправник оформлює ТТН на кожну поїздку автомобіля та для кожного вантажоодержувача окремо. Іншими словами, під час перевезення товару в одному авто декільком вантажоодержувачам вантажовідправник повинен виписати ТТН кожному з них. У разі перевезення товару одному вантажоодержувачу декількома авто — ТТН на кожне авто. Якщо ж доставляють товари одному вантажоодержувачу одним авто декількома поїздками — ТТН на кожну поїздку окремо. Вантажовідправник підписує всі екземпляри та за необхідності посвідчує їх печаткою (штампом), після чого:

— І екземпляр ТТН — залишає у себе;

— ІІ, ІІІ та ІV екземпляри — передає водію.

Водій:

— ІІ екземпляр передає вантажоодержувачу;

— ІІІ та ІV екземпляри — перевізнику (до таких належить юрабо фізособа, яка виконує перевезення вантажів автомобільним транспортом на комерційній основі (тобто за плату й цей вид діяльності для нього може бути єдиним чи одним з інших) або для власних потреб).

Перевізник:

— ІІІ екземпляр надсилає замовнику автотранспорту для оплати за перевезення;

— ІV екземпляр залишає у себе.

ТТН заповнюють у п’ять етапів такі особи:

1. Вантажовідправник до прибуття для навантаження автомобіля.

2. Вантажовідправник після прибуття автомобіля та навантаження ТМЦ.

3. Відповідальна особа Перевізника на шляху перевезення вантажу.

4. Вантажоодержувач після прибуття вантажу.

5. Перевізник після розвантаження.

2.2 Документування операцій з обліку виробничих запасів

Усі операції з руху виробничих запасів оформлюються первинними документами. Форми цих документів затверджені наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 р. № 493.

Виробничі запаси, які надходять на підприємство, оприбутковуються матеріально відповідальними особами (завідувачами складами, комірниками та іншими особами) на підставі товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур та інших супроводжувальних документів, і оформляються прибутковим ордером типової форми № М-3 або № М-4 (Додаток 9). Якщо в результаті приймання виробничих запасів будуть встановлені кількісні та якісні розбіжності з даними супроводжувальних документів постачальника, а також при прийманні запасів, що надійшли без документів комісія підприємства складає акт про приймання матеріалів типової форми № М-7. Матеріальний звіт подано в Додатку 10. Для скорочення обсягів роботи дозволяється замість виписування прибуткових ордерів оформляти приймання запасів способом відміток (штамп) відповідальної особи на супроводжувальних документах.

Приймання запасів від власних підрозділів підприємства (невикористання матеріалів, відходів оформляється накладними на внутрішнє переміщення матеріалів, ф. № М-11.

Упровадження запасів у виробництво оформляється лімітно-забірними картами, ф. № М-8 і 9 (Додаток 11), і накладними-вимогами, ф. № М-11. Лімітно-забірні картки призначені для оформлення відпускання матеріалів, які систематично споживаються під час виготовлення продукції, а також для поточного контролю за дотриманням установлених лімітів відпускання запасів на виробничі потреби. Вони також використовуються для оперативного обліку відпускання запасів у межах затвердженого ліміту.

Лімітно-забірні картки виписують у двох примірниках відділом постачання або плановим відділом, один з яких передається цеху-одержувачу, а другий — на склад. У названій картці вказується ліміт (норма) відпускання запасів (на певний період — місяць, квартал), а під час відпускання матеріалів робиться запис про фактичну кількість відпущених матеріалів і визначається залишок ліміту.

Кожного місяця лімітно-забірні картки передаються до бухгалтерії для списання матеріалів на виробництво. Відпускання запасів, їх використання можуть оформлятися й іншими первинними документами: актом-вимогою на заміну (додаткове відпускання) матеріалів, ф. № 10; накладною на відпускання товарно-матеріальних цінностей, ф. № М-20, актом про витрату давальницьких матеріалів, ф. № М-23 тощо. Усі первинні документи на оприбуткування та відпускання запасів матеріально відповідальними особами в установлені строки за реєстром приймання-здачі документів, ф. № М-13, передаються для обробки до бухгалтерії.

На підприємстві ТзОВ «Керамбуд» надходження запасів оформляється прибутковою накладною (Додаток 12) або актом про приймання матеріалів на підставі супровідних документів (накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних рахунків).

Прибуткова накладна застосовується обліку матеріалів, що надійшли від постачальників.

Акт про приймання матеріалів складається при прийманні матеріалів, що прибули без документів, а також при прийманні матеріальних цінностей, що мають кількісні та якісні розбіжності з даними супровідних документів постачальника.

Для оформлення вибуття запасів використовують такі первинні документи:

— накладна, яка є підставою для списання виробничих запасів підприємства, що здійснило їх відпуск;

— лімітно-забірна картка, яка використовуються при виготовленні продукції;

— накладна вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, форма № М-11, яка застосовується для оформлення відпуску матеріалів усередині підприємства.

Згідно наказу «Про облікову політику підприємства» на даному підприємстві використовують журнально-ордерну форму обліку. Записи в накопичувальних регістрах виконують по показниках, необхідних для управління і контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, а також для складання періодичної та річної бухгалтерської звітності. Основними регістрами обліку є журнали-ордери, що ведуться по кредиту синтетичних рахунків і дебету кореспондуючих рахунків. Використовують також регістри аналітичного обліку — відомості, таблиці, книги і картки. Для обліку виробничих запасів використовують журнал-ордер № 5 і відомість № 5. Довіреність, форма № М-2 (Додаток 13) призначена для підтвердження права окремої посадової особи виступати довіреною особою п-ва при отриманні запасів. Акт списання, ф. № З-2, застосовується для списання запасів і складається комісією, призначеною наказом керівника, у двох примірниках. Перший примірник здається до бухгалтерії, а другий — залишається у матеріально відповідальної особи.

2.3 Документування операцій з обліку розрахунків з оплати праці

У наш час методи й засоби обліку робочого часу досить різноманітні — це і жетонна система, і записи в спеціальних картках чи журналах, і використання індивідуальних лічильників часу або штам-часу, і електронні засоби фіксації (датчики) чи спостереження.

Для обліку робочого часу працівників підприємств застосовується Табель обліку використання робочого часу (Додаток 15), який є основним джерелом інформації з цього питання. Типову форму Табеля обліку використання робочого часу № П-5 затверджено наказом Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року № 489.

Табель — це поіменний список усіх працівників відділу, служби чи іншого структурного підрозділу або установи в цілому з відмітками про використання робочого часу протягом облікового періоду. Кожному працівникові надається табельний номер, який зазначається в усіх документах з обліку праці та оплати.

У разі звільнення працівника або переведення в інший цех (відділ) його колишній табельний номер не можна присвоювати іншому працівникові протягом трьох років.

Табель ведеться на обліковий склад працівників усіх категорій, прийнятих на постійну, тимчасову, сезонну роботу, а також учнів, прийнятих на період виробничої практики або канікул з оплатою праці. Вносити до Табеля заново прийнятих працівників і вилучати з нього звільнених треба лише на підставі первинних документів з обліку руху персоналу установи.

Табель складається в одному примірнику за два-три дні до початку розрахункового періоду на підставі Табеля за минулий місяць.

Типова форма № П-5 складається з двох частин.

Перша частина — Табель обліку використання робочого часу. У ньому наведено умовні позначення елементів робочого часу з визначеними літерними та цифровими кодами.

Другач астина — Табель обліку робочого часу, в якому кожному працівникові відводиться рядок, поділений на дві частини:

— у верхню щодня вносять відомості про відпрацьовані години або неявки на роботу;

— у нижній частині умовними позначеннями відзначають характеристики відпрацьованих годин (надурочні, нічні, години роботи у вихідні та святкові дні тощо) та причини нез’явлень на роботу — види відпусток, тимчасова непрацездатність, прогули, простої, страйки, переведення на неповний робочий день, інше. Наприклад: нічні години роботи — РН; години роботи працівників, яким встановлено неповний робочий день (тиждень) — РС; основна щорічна відпустка — В; простої — П; масові невиходи на роботу (страйки) — С; тимчасова непрацездатність — ТН тощо.

Якщо працівника направлено у відрядження, в табелі за ці дні не проставляють кількість відпрацьованих годин, а проставляють відповідний код — ВД. Оплачується виконана робота під час відрядження відповідно до частини третьої ст. 121 КЗпП України.

Бухгалтер складає та підписує Відомість на виплату грошей (Додаток 16). Бухгалтер перевіряє цю відомість на предмет правильності та повноти заповнення реквізитів, після чого передає її на підпис керівнику та головному бухгалтеру для проставляння дозвільного напису про видачу готівки. На титульному листі форми вказується загальна сума виданої і депонованої заробітної плати. При необхідності в колонці «Примітка» вказується номер пред’явленого документа.

При заповненні платіжної відомості після останнього запису необхідно зробити підсумковий рядок для загальної суми по відомості.

У відомості вказуються табельні номери, прізвища, ім'я та по-батькові працівників та суми, які будуть виплачені їм на руки.

На платіжних відомостях повинен бути дозволяючий надпис про виплату грошових засобів, підписаний керівником підприємства і головним бухгалтером із вказанням суми та терміну виплати (як правило, на протязі трьох робочих днів, включаючи день одержання грошей в банку).

Для узгодження порядку здійснення нарахувань на заробітну плату даний Звідний для відрахувань (Додаток 17).

2.4 Документування операцій з обліку розрахунків та звітність за соціальним страхуванням

Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхові внески до системи пенсійного забезпечення роботодавці нараховують на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру.

Страхувальники перераховують нараховані внески до пенсійного фонду одночасно з отриманням коштів у банку на видачу заробітної плати, але не пізніше, ніж через 20 днів після закінчення базового періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу) на суми яких нараховуються страхові внески. Базовим періодом для страхувальників-підприємств є місяць У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві працівника розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася на протязі не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.

З виплат працівнику, що пов’язані з втратою заробітку робляться такі ж відрахування, як і на зарплату, а інші виплати сум відшкодувань не оподатковуються. Втрати заробітку розраховуються виходячи з заробітку за 6 останніх місяців роботи, або менший час і не обмежується розміром. Кошти для здійснення страхувальником виплати допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю потерпілого, доплати до середнього заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров’я, при тимчасовому переведенні його на легшу роботу, а також на поховання та пов’язані з цим ритуальні послуги виділяються Фондом на підставі заяви-розрахунку за формою згідно з Додатком 18. Заява-розрахунок складається страхувальником у двох примірниках, один з яких зберігається у страхувальника, а другий — в робочому органі виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням страхувальника. У разі виявлення помилок у розрахунку суми робочим органом виконавчої дирекції Фонду заява-розрахунок повертається страхувальнику із зазначенням строку їх виправлення. При повторному надходженні від страхувальника заяви-розрахунку робочий орган виконавчої дирекції Фонду протягом трьох днів перевіряє виправлені страхувальником помилки та здійснює перерахування коштів страхувальнику. Для здійснення страхувальником виплати допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю потерпілого страхувальник разом із заявою-розрахунком до робочого органу виконавчої дирекції Фонду подає:

— копія листка непрацездатності (завірена страхувальником або працівником робочого органу виконавчої дирекції Фонду на підставі оригіналу);

— акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, за формою Н-1 (якщо стався нещасний випадок);

— акт (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася), за формою Н-5 (якщо такий складався);

— акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 (якщо таке встановлено);

— довідка про середню заробітну плату (доход);

— витяг з табеля обліку робочого часу потерпілого, завірений страхувальником.

Звіти за формами Ф4-ФСС з ТВП (Додаток 19) та Ф14-ФСС з ТВП подаються до органів Фонду в повному обсязі страхувальником або відповідальною особою страхувальника за місцем взяття його на облік в органі Фонду або за місцем обліку, зазначеним у Державному реєстрі (для зареєстрованих після 01.01.2011 р.) Звіти подаються на вибір страхувальника одним із способів:

— в електронній формі;

— на паперових носіях;

— надсилаються поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.

У разі надсилання звітів поштою страхувальник зобов’язаний здійснити таке відправлення на адресу органу Фонду не пізніше ніж за десять днів до закінчення строку подання звітів, визначеного цим Порядком.

Страхувальник протягом п’яти робочих днів з дня отримання повідомлення про втрату або зіпсування поштового відправлення зобов’язаний надіслати поштою або надати особисто (на його вибір) органу Фонду другий примірник звіту. Звіти на паперових носіях завіряються підписами керівника, головного бухгалтера (за наявності такої посади у страхувальника) та скріплюються печаткою (за наявності). Паперові звіти подаються в друкованому вигляді або заповнюються українською мовою друкованими літерами без помарок та виправлень кульковою ручкою з синім або чорним чорнилом. У разі незаповнення того чи іншого рядка в звітах через відсутність операції цей рядок прокреслюється.

Звіти формуються у двох примірниках. Один примірник звіту з відміткою органу Фонду про його прийняття зберігається у страхувальника, другий — в органі Фонду. Електронна форма звітів повинна відповідати звітам на паперових носіях.Звіти страхувальника повинні подаватися в повному обсязі. У разі недотримання правил формування та подання звітів, затверджених цим Порядком, звіти не приймаються. У разі ліквідації страхувальника звіти до органу Фонду можуть подаватися правонаступником, якщо правонаступництво підтверджено установчими документами. Якщо останній день строку подання звітів припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, то цим днем строку вважається перший після нього робочий день.

Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою