Бухгалтерський облік як інформаційний процес на підприємстві ТзОВ сільськогосподарське підприємство «Атена»

• Вступ
• Розділ І. Значення бухгалтерського обліку
• 1.1 Історія розвитку бухгалтерського обліку
• 1.2 Організація облікової служби та ведення бухгалтерського обліку в Україні
• Розділ ІІ. Документальне оформлення бухгалтерського обліку
• 2.1 Сутність форм бухгалтерського обліку
• 2.2 Меморіально-ордерна форма обліку
• 2.3 Журнально-ордерна форма обліку
• 2.4 Спрощена форма обліку
• 2.5 Автоматизована форма обліку
• Розділ ІІІ. Сутність і принципи бухгалтерського обліку
• 3.1 Роль бухгалтерського обліку в управлінні і контролі
• 3.2 Завдання бухгалтерського обліку
• 3.3 Предмет бухгалтерського обліку
• 3.4 Метод бухгалтерського обліку
• Розділ ІV. Організаційна характеристика та облікова політика ТЗОВ сільськогосподарське підприємство «Атена»
• 4.1 Характеристика господарської діяльності
• 4.2 Шляхи удосконалення обліку
• Висновок
• Список використаної літератури

Вступ

Бухгалтерський облік здійснюється в усіх ланках народного господарства — на підприємствах, в організаціях, установах як виробничої, так і невиробничої сфери і служить для спостереження і контролю за їхньою діяльністю. Кожне підприємство (організація, установа) має певне майно — господарські засоби (будівлі, споруди, устаткування, матеріальні та інші ресурси), які утворюються за рахунок певних джерел (сукупності вкладень засновників, прибутку, позикових коштів). Контроль за наявністю і рухом, а також доцільним використанням засобів у кожному господарстві здійснюється за допомогою бухгалтерського обліку. Отже, господарські засоби, що перебувають у розпорядженні окремих підприємств, і джерела їх формування є об'єктом бухгалтерського обліку і належать до змісту його предмета.

Об'єктами бухгалтерського обліку в процесі виробництва є затрати підприємства на виробництво продукції, що дає змогу визначити її собівартість, а також обсяг виготовленої продукції (в натуральних і вартісному вимірниках).

Для адаптації до загальноприйнятих у світовій практиці принципів та методів ведення обліку в Україні здійснюється його реформування, започатковане «Програмою реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів», затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.98 р. № 1706.

Необхідність цього процесу в Україні викликана:

· об'єктивними факторами реформування всього економічного сектора держави;

· формуванням нових економічних стосунків між суб'єктами господарювання;

· підтримкою курсу України, як європейської держави, на всебічну інтеграцію у світове товариство.

Останнє і стало головним чинником розробки і прийняття законодавчих актів, направлених на реформування системи бухгалтерського обліку в Україні та приведення її до міжнародних стандартів.

За Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 291 бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Завданнями бухгалтерського обліку є:

додержання Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 1−6 (накази Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.99 р. і № 137 від 28.05.99 р.) та ін.;

облік, аналіз і контроль за необоротними активами;

аналіз і повсякденний контроль за виконанням завдань виробництва в розрізі кількості, якості та асортименту продукції згідно з вимогами замовників;

облік, аналіз і контроль за оборотними активами, за правильними й економними витратами ресурсів;

облік, аналіз і контроль за власним капіталом, за забезпеченням наступних витрат і платежів;

облік, аналіз і контроль за мірою праці та її оплати;

своєчасне документальне оформлення випущеної з виробництва продукції;

облік, аналіз і контроль за довгостроковими зобов’язаннями:

облік, аналіз і контроль за поточними зобов’язаннями;

облік, аналіз і контроль за коштами, розрахунками та іншими активами;

облік, аналіз і контроль за формуванням доходів і результатів діяльності підприємства;

контроль за станом рентабельності виробництва продукції і рентабельності підприємства;

виявлення резервів подальшого збільшення ефективності виробництва;

забезпечення наявності первинної документації щодо кожної господарської операції та своєчасної обробки первинних документів, яка б давала змогу в будь-який момент визначити кількість, терміни надходження й витрат сировини, матеріалів, палива та інших матеріальних цінностей, випуск і реалізацію готової продукції тощо, відповідність фактичних даних бухгалтерського обліку завданням;

забезпечення повного відображення всіх витрат підприємства за їхніми складовими частинами, а також всіх доходів підприємства і повсякденне співставлення витрат з доходами, виявлення результатів кожного господарського процесу і загальних фінансових результатів діяльності підприємства;

побудова обліку на кожному підприємстві відповідно до особливостей його технології та організації виробництва, особливостей його організаційної структури;

ведення обліку кожного виду господарських коштів, закріплених за матеріально відповідальними особами.

Бухгалтерський облік базується на документуванні всіх господарських процесів і проведенні періодичних інвентаризацій, забезпечує виявлення та мобілізацію резервів підприємства з метою зниження собівартості продукції (робіт, послуг). Основними умовами правильної організації бухгалтерського обліку є використання найбільш раціональних форм і методів обліку, підвищення його технічного озброєння.

Бухгалтерський облік можна визначити як організований цілеспрямований процес одержання і передавання інформації про факти господарської для прийняття оптимальних управлінських рішень. Бухгалтерський облік є одночасно і наукою і мистецтвом, яке опирається на певні принципи та методи.

бухгалтерський облік облікова служба

Об'єктом дипломної роботи виступає бухгалтерський облік як інформаційний процес на підприємстві ТзОВ сільськогосподарське підприємство «Атена»

Предметом дипломної роботи є складові бухгалтерського обліку, його особливості організації та завдання.

Завданням дипломної роботи є розкриття поняття господарського та бухгалтерського обліку та його завдань, основних складових та головних напрямків розвитку ТзОВ сільськогосподарське підприємство «Атена»

Розділ І. Значення бухгалтерського обліку

1.1 Історія розвитку бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік ведеться на кожному підприємстві з моменту створення підприємства і протягом його діяльності.

Облік виник у процесі матеріального виробництва на певній стадії розвитку людства і господарська діяльність сприяла його поширенню.

Уже при первіснообщинному ладі людину цікавило скільки необхідно добути їжі щоб продовжити своє існування. Виникає природна необхідність знати скільки є в наявності людей і скільки необхідно, чи уже добуто харчів. В цей період існував тільки усний облік. З розвитком суспільства виникла необхідність реєстрації ведення господарства.

Первинна реєстрація проводилася на бронзових чи на вощених дощечках. Такі дощечки з часом замінились пергаментом, а в подальшому книгами (інвентарна книга, прибутково-видаткова).

Перша книга по бухгалтерському обліку вийшла в 1494 р., написав її італієць Лука Пачолі і називалась вона «Трактат про рахунки і записи» .

На ранніх стадіях розвитку суспільства потребу в організації виробництва і торгівлі задовольнив відносно простий облік, який полягав у веденні облікових книг. З часом такий облік вже не міг забезпечувати контроль за господарською діяльністю підприємств, компаній, банків. Це зумовило формування ХІІІ-ХV ст. бухгалтерського обліку (від німецького buch — книга і hallten — тримати), який характеризувався складною системою методів і прийомів його ведення.

Господарський облік має бути організований таким чином, щоб він забезпечував управління необхідною обліковою інформацією.

Отже бухгалтерський облік — це спосіб кількісного відображення і якісної характеристики господарської діяльності з метою управління нею.

1.2 Організація облікової служби та ведення бухгалтерського обліку в Україні

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства й до його ліквідації у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХVІ та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Організацією бухгалтерського обліку на підприємстві займається власник підприємства (директор), він же несе відповідальність за правильність його ведення.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку на підприємстві самостійно обирає форму його організації:

введення до штату підприємства головного бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

користуватись послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку чи аудиторських фірм на договірних засадах;

самостійне ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності безпосередньо власником чи керівником підприємства;

Підприємство самостійно:

обирає форму бухгалтерського обліку;

розробляє систему і форми внутрішньогосподарського управлінського обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші підрозділи

Керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку і забезпечити своєчасне подання фінансової звітності органам до сфери управління яких вони належать, власникам, органам виконавчої влади та іншим користувачам відповідно до законодавства.

Головний бухгалтер, або особа на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства: забезпечує дотримання на підприємстві правильності ведення бухгалтерського обліку, складання і подання у встановленні строки фінансової звітності; організовує контроль за відображенням на бухгалтерських рахунках всіх господарських операцій; бере участь у оформленні матеріалів пов’язаних із нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки, і псування активів підприємства (обладнання, сировина і матеріали, готова продукція, товари); забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Розділ ІІ. Документальне оформлення бухгалтерського обліку

2.1 Сутність форм бухгалтерського обліку

Форми бухгалтерського обліку — це певна система взаємопов'язаних облікових регістрів встановленої форми і змісту для відображення наявності та руху активів, капіталу, зобов’язань і процесів господарської діяльності, а також способів і технічних засобів запису операцій в облікових регістрах.

Ознаками форм бухгалтерського обліку є:

· зовнішній вигляд і будова регістрів хронологічного і систематичного (синтетичного й аналітичного) обліку;

· взаємозв'язок облікових регістрів;

· способи і технічні засоби запису господарських операцій в облікові регістри.

За час існування бухгалтерський облік пройшов довгий шлях розвитку і при цьому на кожному його етапі застосовувалися різні форми. Тому за цими формами можна простежити історію розвитку господарської діяльності й бухгалтерського обліку.

Розвиток форм обліку прогресує на принципах послідовного вдосконалення староіталійської форми бухгалтерського обліку, яка була викладена у 1494 р. італійським вченим-математиком Лукою Пачолі в роботі «Трактат про рахунки і записи», виданий у Венеції. Ця форма складалася із трьох книг: Пам’ятної книги (меморіалу), в якій фіксуються господарські операції на момент їхнього здійснення; Журналу, куди переносяться операції із Пам’ятної книги з позначеннями кореспондуючих рахунків; Головної книги, куди щоденно записували з журналу господарські операції для систематизації за рахунками. На підставі Головної книги наприкінці звітного періоду складали баланс.

Сучасними формами бухгалтерського обліку, що використовуються на підприємствах, установах і організаціях України, є: меморіально-ордерна, журнально-ордерна, спрощена, автоматизована (комп’ютерна).

2.2 Меморіально-ордерна форма обліку

Суть меморіально-ордерної форми полягає в тому, що на підставі первинних документів складають меморіальні ордери, в яких вказують кореспонденцію рахунків за здійсненою операцією та її суму з обов’язковим посиленням на документ, що служить підставою для записів. Меморіальні ордери складають на спеціальних бланках або безпосередньо в документі, якщо на ньому відтворена форма ордера.

Ця форма обліку передбачає подальшу реєстрацію меморіальних ордерів у реєстраційному журналі, де ведеться хронологічний облік господарських операцій. Аналітичний облік ведеться в регістрах аналітичного обліку, за даними яких складається оборотна відомість за аналітичними рахунками. Синтетичний облік ведеться у Головній книзі, на основі якої складається оборотна відомість за синтетичними рахунками, бухгалтерський баланс та інші звітні форми.

Форми бухгалтерського обліку постійно удосконалюються. Це зумовлено загальним розвитком народного господарства, ускладненням економічних відносин, зростанням обсягу інформації, що підлягає обліку, удосконаленням практики самого обліку, а також впровадженням високопродуктивної обчислювальної техніки для механізації й автоматизації обчислювальних робіт. Прогресивною вважається така форма обліку, яка на основі впровадження обчислювальної техніки забезпечує своєчасне одержання якісної інформації, необхідної для управління, а також системи показників звітності - при мінімальних затратах праці і засобів на ведення обліку.

Сучасними формами бухгалтерського обліку, що застосовуються на підприємствах і в організаціях України, є: меморіально-ордерна (контрольно-шахова), Журнал-головна, журнально-ордерна, автоматизована (комп'ютерна), спрощена форма обліку.

Меморіально-ордерна (контрольно-шахова) форма бухгалтерського обліку характеризується застосуванням книг для ведення синтетичного обліку і карток — для аналітичного. Порядок облікової реєстрації господарських операцій при меморіально-ордерній формі такий. На підставі оформлених і перевірених документів (первинних або згрупованих) складають меморіальні ордери. В них роблять посилання на документ, що служить підставою для записів (або коротко викладається зміст запису), його номер і дата складання, вказуються кореспондуючі рахунки по даній операції і суми. Це допомагає упорядкуванню облікових записів.

Меморіальні ордери складають на окремих бланках або на самому документі, якщо на ньому відтворена (друкарським або іншим способом) форма ордера. Меморіальні ордери реєструють у хронологічному регістрі синтетичного обліку — Реєстраційному журналі. Нумерацію меморіальних ордерів щомісячно починають з першого номера.

Реєстраційний журнал призначений для забезпечення збереження меморіальних ордерів, й також для наступної перевірки повноти і правильності записів господарських операцій в системі рахунків. Цю перевірку здійснюють шляхом звірки місячних підсумків реєстраційного журналу з підсумками оборотів по дебету і кредиту синтетичних рахунків в оборотній відомості.

Після реєстрації дані меморіальних ордерів записують у Головну книгу, яка є систематичним регістром синтетичного обліку. Рахунки у Головній книзі будують за шаховим принципом у вигляді двосторонніх багатографних таблиць, окремі графи яких призначені для запису операцій у розрізі кореспондуючих рахунків. Така будова Головної книги полегшує контроль кореспондуючих рахунків, дає змогу аналізувати обороти за даними рахунків синтетичного обліку. Тому Головну книгу часто називають контрольною відомістю, а саму форму бухгалтерського обліку — контрольно-шаховою.

Кожний запис на дебеті рахунка Головної книги одночасно показує кореспондуючий рахунок по кредиту і, навпаки, запис на кредиті рахунка — кореспондуючий рахунок по дебету. Тому кожний запис у Головну книгу роблять двічі: один раз на дебеті, другий раз — на кредиті відповідних рахунків. Після закінчення місяця по кожному рахунку підраховують обороти по дебету і кредиту, визначають залишки і складають оборотну відомість. При цьому будова Головної книги дозволяє складати оборотну відомість по синтетичних рахунках не тільки простої, а й шахової форми.

Аналітичний облік при меморіально-ордерній формі ведуть, як правило, на картках, а касових операцій — у Касовій книзі. Записи в регістри аналітичного обліку роблять із первинних документів, доданих до меморіального ордера. Після закінчення місяця підраховують підсумки і складають оборотні (або сальдові) відомості по рахунках аналітичного обліку. Дані цих відомостей звіряють з оборотами і залишками відповідних синтетичних рахунків. Цим досягається взаємна перевірка достовірності записів на рахунках синтетичного й аналітичного обліку. Після звірки записів за даними рахунків складають ба­ланс та інші форми звітності.

Меморіально-ордерна форма обліку свого часу відповідала вимогам, поставленим до бухгалтерського обліку. Поєднання синтетичного обліку у книгах з аналітичним обліком на картках дає змогу використати їх переваги. Використання меморіальних ордерів сприяє упорядкуванню систематичного обліку, а перевірка дебетових і кредитових оборотів по рахунках Головної книги з оборотом реєстраційного журналу дає можливість встановити повноту і правильність записів і усунути помилки (якщо вони мали місце).

Проте, при певних перевагах, меморіально-ордерна форма має суттєві недоліки, а саме:

складання значної кількості документів бухгалтерського оформлення (меморіальних ордерів) створює зайву проміжну ланку між виправдними документами й обліковими регістрами;

багаторазовість записів господарських операцій (у реєстраційному журналі, двічі на синтетичних рахунках Головної книги, на аналітичних рахунках) і пов’язані з цим зайві затрати праці;

роз'єднаність синтетичного й аналітичного обліку, що часто призводить до відставання записів на аналітичні рахунки від записів на синтетичні;

віднесення значного обсягу робіт (звірка даних хронологічного й систематичного обліку, а також синтетичного й. аналітичного обліку, виправлення помилок тощо) на кінець місяця, що зумовлює нерівномірність завантаження облікових працівників, відставання у складанні і поданні звітності;

недостатня пристосованість облікових регістрів для отримання необхідної інформації для складання звітності, що зумовлює необхідність додаткових вибірок і розрахунків у процесі складання звітності.

Окрім цього, меморіально-ордерна форма обліку розрахована в основному на ручну працю або використання обчислювальної техніки на окремих ділянках обліку (нарахування заробітної плати тощо) і не пристосована до комплексної автоматизації облікової інформації із застосуванням сучасної об­числювальної техніки. Тому перелічені недоліки меморіально-ордерної форми бухгалтерського обліку суттєво обмежують її застосування.

2.3 Журнально-ордерна форма обліку

Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку базується на застосуванні журналів-ордерів і відомостей аналітичного обліку, які є основними обліковими регістрами та основою обліку, охоплюють увесь процес господарської діяльності. Кожний регістр виконує певну функцію, а всі регістри тісно пов’язані між собою. За назвою основного облікового регістру названо і саму форму обліку.

Основними обліковими регістрами за журнально-ордерною формою є журнали, відомості аналітичного обліку та Головна книга. Кожен із цих регістрів є своєрідним нагромаджуваним регістром, в якому накопичуються певні господарські операції у передбачених розрізах (за рахунками, статтями витрат тощо).

Усі журнали-ордери мають контрольно-шахову форму і побудовані за кредитовим принципом, тобто рахунок, до якого ведеться даний журнал-ордер, кредитується із зазначенням в окремих графах рахунків, що дебетуються в кореспонденції з ним.

Підсумки журналів-ордерів переносяться до Головної книги. Вона ведеться протягом календарного року. На кожний синтетичний рахунок у Головній книзі відводять окрему сторінку. Для перевірки правильності складання облікових регістрів застосовують оборотну відомість за рахунками бухгалтерського обліку. Обороти за дебетом і кредитом рахунків мають бути рівними.

Інформація облікових регістрів використовується для складання фінансової звітності.

У журналах-ордерах хронологічний і систематичний облік суміщені. Звідси зрозуміла і сама назва цих регістрів: вони одночасно служать журналами (оскільки записи в них здійснюють в хронологічному порядку) і ордерами (оскільки місячні підсумки журналів-ордерів за кореспондуючими рахунками замінюють собою меморіальні ордери).

За зовнішнім виглядом журнали-ордери являють собою окремі аркуші-регістри багатографної форми, призначені для кредитових записів того балансового рахунка, операції по жому облічуються в даному журналі-ордері. В окремих графах журналу-ордера вказані рахунки, які кореспондують з кредитом даного рахунка. Формат цих регістрів, розміщених граф і порядок записів залежать від особливостей облічуваних операцій. В усіх регістрах завчасно надрукована типова кореспонденція рахунків. Кожному журналу-ордеру присвоюють постійний номер.

Для запобігання повторних записів журнали-ордери побудовано за кредитовою ознакою: всі господарські операції відображають по кредиту даного синтетичного рахунка і дебету кореспондуючих з ним рахунків. Кредитову ознаку взято в основу будови журналів-ордерів тому, що вона більшою мірою, ніж дебетова, відповідає характеру здійснюваних операцій. Кредит рахунка в більшості випадків показує мовби початок руху засобів, звідки вони надходять, а дебет — його закінчення, тобто куди засоби надходять або де вони використані.

Записи господарських операцій в журнали-ордери здійснюють за шаховим принципом, який полягає в тому, що за один робочий прийом суму господарської операції записують одночасно по дебету і кредиту кореспондуючих рахунків. Це дає змогу значно скоротити кількість облікових записів, зменшити обсяг облікової роботи і підвищити якість самого обліку Всі кредитові обороти по синтетичному рахунку збираються в одному журналі-ордері. Дебетові обороти по цьому рахунку одержують відображення в тих журналах-ордерах, у яких роблять записи на рахунках, що кореспондують з дебетом даного ра­хунка. Тому загальна сума дебетового і кредитового обороту по кожному синтетичному рахунку може бути одержана тільки шляхом вибірки з відповідних журналів-ордерів.

Як виняток, для посилення контролю за рухом і збереженням грошових коштів, по окремих рахунках («Каса», «Поточний рахунок», «Валютний рахунок» та деяких інших) поряд з журналами-ордерами за кредитовою ознакою ведуть допоміжні відомості по дебету цих рахунків.

Отже, при журнально-ордерній формі бухгалтерського обліку будова облікових регістрів забезпечує поточний запис господарських операцій за шаховим принципом.

По деяких синтетичних рахунках («Каса», «Поточний рахунок», «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» тощо) ведуть окремі журнали-ордери. Проте, більшість журналів-ордерів призначені для запису операцій не по одному, а по декількох взаємопов'язаних рахунках. Так, журнал-ордер № 13 призначений для відображення господарських операцій по кредиту рахунків «Основні засоби», «Знос основних запасів», «Статутний капітал», що дає закінчену характеристику руху основних засобів, їх зносу та пов’язані з ним зміни статутного капіталу.

Для прикладу розглянемо будову і порядок записів у журналі-ордері № 7 по рахунку «Розрахунки з підзвітними особами». Як видно, у цьому журналі-ордері аналітичний і синтетичний облік розрахунків з підзвітними особами забезпечується в єдиній системі записів. Аналітичний облік ведуть за виданими в підзвіт коштами і здійснюють записи позиційним (лінійним) способом. Кожній підзвітній особі в журналі відведено окремий рядок, у якому записують суму виданого авансу, суму витрат, списаних на підставі авансового звіту, а також залишок невикористаного авансу. Узагальнені (синтетичні) дані по рахунку «Розрахунки з підзвітними особами» одержують шляхом підведення підсумків по аналітичних рахунках у журналі-ордері.

Отже, важливою особливістю будови окремих журналів-ордерів є поєднання в одному обліковому регістрі синтетичного й аналітичного обліку.

По рахунках, які охоплюють велику кількість облічуваних об'єктів (основні засоби, матеріали, паливо, розрахунки по оплаті праці тощо), аналітичний облік ведуть так само, як і при інших формах обліку — на картках або в книгах. Аналітичний облік касових операцій, як і при інших формах обліку, здійснюється у Касовій книзі.

Однією із суттєвих переваг журнально-ордерної форми обліку перед іншими формами є пристосованість облікових регістрів для складання звітності. Для цього в журналах-ордерах завчасно передбачають перелік показників звітності, за якими і здійснюється поточний облік. Це дає змогу без додаткових вибірок і розрахунків одержувати безпосередньо із облікових регістрів інформацію для складання звітності.

Таким чином, важливою особливістю журналів-ордерів є пристосованість облікових регістрів для складання звітності.

Як зазначалося раніше, записи у журнали-ордери здійснюють у хронологічному порядку в міру надходження і опрацювання документів. На кожному документі вказують номер журналу-ордера і порядковий номер запису. Відпрацьовані документи зберігають у окремих папках і підшивають в поряд­ку послідовності зроблених записів у журналі-ордері, що забезпечує можливість швидкого знаходження потрібного документа. Журнали-ордери можуть складатися також за допомогою використання обчислювальної техніки.

Наприкінці місяця по кожному журналу-ордеру підводять підсумки зроблених записів, які обов’язково звіряють з документами, які послужили підставою для записів. Загальний підсумок по кредиту рахунка в журналі-ордері порівнюють з підсумками кореспондуючих по дебету рахунків. Це забезпечує перевірку правильності облікових записів без складання оборотних відомостей. Оборотні відомості складають тільки по тих рахунках, по яких ведуть картки (книги) аналітичного обліку.

Після закінчення місяця журнали-ордери і допоміжні відомості до них підписуються працівниками бухгалтерії, що складали їх, і головним бухгалтером. Місячні обороти журналів-ордерів переносять у Головну книгу, про що роблять відповідні позначки.

Головна книга призначена для щомісячного узагальнення даних поточного обліку журналів-ордерів, перевірки правильності облікових записів і складання балансу. Для кожного синтетичного рахунка в Головній книзі відводять окрему сторінку, а для запису місячних оборотів журналів-ордерів — окремий рядок. Кредитові обороти журналів-ордерів у Головну книгу переносять загальним підсумком (оскільки розгорнуто за кореспондуючими рахунками вони відображаються у журналі-ордері); дебетові обороти записують окремими сумами із різних журналів-ордерів (щоб показати кореспонденцію дебетового обороту). Таким чином, журнали-ордери і Головна книга взаємно доповнюють одне одного і дають розгорнуту кореспонденцію по дебету і кредиту кожного синтетичного рахунка.

Наприкінці місяця по кожному синтетичному рахунку Головної книги виводять залишок (сальдо), який записується в окрему графу. За даними Головної книги складають бухгалтерський баланс. Складати оборотну відомість по синтетичних рахунках при цій формі обліку немає потреби.

Після складання балансу журнали-ордери здають до бухгалтерського архіву, де їх переплітають в окремі папки з дотриманням хронологічної послідовності.

2.4 Спрощена форма обліку

Невеликі підприємства України також можуть використовувати спрощену форму ведення бухгалтерського обліку, яка може застосовуватися:

· за простою формою бухгалтерського обліку без використання регістрів обліку майна малого підприємства;

· за формою обліку з використанням регістрів обліку майна малого підприємства.

За простою формою обліку реєстрація первинних документів, відображення операцій на рахунках, визначення собівартості продукції та фінансового результату здійснюється в єдиному бухгалтерському регістрі «Книга обліку господарських операцій» — форма № К-1. Кожна господарська операція одночасно реєструється і відображається на відповідних синтетичних рахунках, для кожного з яких відводять два стовпчики — для запису дебетових і кредитових оборотів. Поряд із книгою обліку господарських операцій для обліку розрахунків з оплати праці з працівниками підприємство веде відомість обліку заробітної плати.

2.5 Автоматизована форма обліку

У разі запровадження автоматизованої (комп’ютерної) форми бухгалтерського обліку здійснюється інтеграція обліку на підставі одноразового введення і багаторазового використання первинної інформації, а також програмне групування дебетових і кредитових оборотів на рахунках на підставі принципу подвійного запису; проводиться автоматизація логічних операцій бухгалтерського обліку; розв’язуються задачі бухгалтерського обліку у двох режимах — регламентному і запитовому (діалоговому); вихідну інформацію одержують у вигляді машинограм (друкованих облікових регістрів) і відеограм, а також є можливість розшифровки результативних показників за запитами користувачів. Впровадження в обліковий процес комп’ютерної техніки зумовило заміну паперових носіїв інформації технічними з наданням їм відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» та «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» юридичної сили.

Автоматизовані форми обліку можуть бути різними і залежать, головним чином, від змін в обліковому процесі внаслідок застосування відповідної техніки. Сьогодні немає загальноприйнятого або регламентованого Міністерством фінансів України визначення форми обліку із застосуванням комп’ютерів та порядку їх застосування.

При паперовому способі обробки облікової інформації відбувається вибір однієї з форм обліку, що найбільше відповідає потребам підприємства (журнально-ордерної, меморіально-ордерної тощо), і подальша механізація ведення окремих облікових регістрів. При комп’ютеризації відбувається встановлення порядку накопичення, обробки, узагальнення, контролю інформації та формування звітних показників відповідно до алгоритмів обробки первинної інформації. Комп’ютерні форми обліку реалізуються за допомогою програмних алгоритмів, які формують як вигляд регістрів, так і послідовність облікових записів. Отже, особливістю комп’ютерних форм бухгалтерського обліку є те, що вони не існують без конкретної комп’ютерної програми.

Форми обліку, що передбачають застосування комп’ютерів, дозволяють ефективно задовольнити вимоги розподілу облікової праці, аналітичності та оперативності.

Перша вимога — можливість здійснення широкого розподілу праці - виконується завдяки тому, що сучасні програмно-апаратні комп’ютерні системи, як правило, побудовані на принципах розподіленої обробки даних. Завдяки програмно реалізованому механізму, що дозволяє працювати з однією базою даних кільком користувачам, виникла можливість одночасно працювати з одним обліковим регістром не одному, а кільком бухгалтерам.

Застосування комп’ютерів дозволяє ефективно вирішити проблему аналітичного обліку. Якщо при застосуванні паперових форм обліку збільшення рівнів деталізації аналітичного обліку та переліку об'єктів аналітики потребує збільшення кількості облікових працівників, то при застосуванні обчислювальної техніки є можливість вести аналітичний облік із будь-яким рівнем деталізації та широкою номенклатурою аналітичних об'єктів.

Проблема оперативності даних вирішується в процесі застосування комп’ютерів автоматично. Якщо при паперових формах обліку операції накопичення даних в облікових регістрах, обчислення підсумків та перенесення даних між регістрами потребують великих затрат живої праці та завжди пов’язані з помилками, то при застосуванні комп’ютерів ці операції виконуються без участі людини. Таким чином, за умови, що при застосуванні комп’ютерів не копіюється жодна з паперових форм, а ведеться єдиний хронологічний регістр — Журнал операцій, забезпечується технічний ажур, а при належній організації первинного документування і документообігу — господарський.

Технологічний процес обробки даних при комп’ютерній формі обліку можна по Початковим етапом облікового процесу є збір і реєстрація первинних даних для обробки на комп’ютері. При введенні інформації в КІСП користувач складає облікові фрази, за якими формується єдиний електронний обліковий регістр — Журнал господарських операцій, хоча більшість програм для комп’ютеризації бухгалтерського обліку дозволяють перегляд інформації і у вигляді журналів-ордерів, відомостей. На другому етапі проводиться формування на електронних носіях масивів облікових даних: Журналу господарських операцій, структури синтетичних і аналітичних рахунків, ділити на три етапи.

Початковим етапом облікового процесу є збір і реєстрація первинних даних для обробки на комп’ютері. При введенні інформації в КІСП користувач складає облікові фрази, за якими формується єдиний електронний обліковий регістр — Журнал господарських операцій, хоча більшість програм для комп’ютеризації бухгалтерського обліку дозволяють перегляд інформації і у вигляді журналів-ордерів, відомостей. На другому етапі проводиться формування на електронних носіях масивів облікових даних: Журналу господарських операцій, структури синтетичних і аналітичних рахунків, довідників аналітичних об'єктів, постійної інформації. Одночасно здійснюється контроль процесу, обробка інформації, записаної в масивах облікових даних. Заключним етапом процесу є отримання результатів за звітний період за запитом користувача або у вигляді регістрів синтетичного обліку, аналітичних таблиць, довідок із бухгалтерських рахунків або відображення на екрані дисплея потрібної інформації.

Сучасна комп’ютерна форма бухгалтерського обліку базується на засобах обчислювальної та комунікаційної техніки. Практичне її застосування залежить від набору технічних засобів і вибору організаційних форм їх використання, що передбачають такі варіанти:

а) надання кожному бухгалтеру персонального комп’ютера;

б) використання одного центрального комп’ютера (сервера) і терміналів,

в) об'єднання персональних комп’ютерів у мережу мережевих комп’ютерів для введення даних

г) об'єднання персональних комп’ютерів у мережу з одним або більше потужними комп’ютерами В останньому випадку бухгалтер працює на спеціалізованому автоматизованому робочому місці (АРМ).

Якщо використовують персональні комп’ютери, що не з'єднані мережею, то замість одного журналу ведуть кілька журналів, інформаційні масиви носять локальний характер (формуються за ділянками облікової роботи), а в кінці звітного періоду об'єднуються за певними принципами.

Якщо використовується центральний комп’ютер із терміналами (мережевими комп’ютерами), то застосовують журнал, подібний до журналу ново італійської форми, при цьому інформаційний масив представлений єдиною базою створено комп’ютерну мережу, то наявність єдиного журналу не обов’язкова. У цьому разі необхідна координація набору локальних інформаційних масивів; винятком може бути виділення одного з робочих комп’ютерів для використання як сервера. І, нарешті, якщо створено мережу АРМ з використанням виділених серверів, то, залежно від конкретних умов, можливе використання як єдиного журналу, так і їх набору, при цьому в кожному з випадків доцільно мати єдину базу даних. Застосування комп’ютерних мереж являє собою новий етап використання обчислювальної техніки. Вони дозволяють ефективно поєднувати можливості комп’ютерів і ліній зв’язку. База даних складає інформаційне ядро системи, яке часто розташовується на одному комп’ютері - сервері локальної мережі. Природно, що використання єдиної бази даних потребує комунікацій між усіма комп’ютерами і сервером. Зараз ці можливості надає локальна обчислювальна мережа. Ми будемо розглядати ведення бухгалтерського обліку за допомогою персональних комп’ютерів, об'єднаних у мережу, при цьому один з комп’ютерів виділяється для зберігання єдиного журналу операцій — облікової бази даних, а інші використовуються для введення інформації та одержання звітних показників. Цю форму обліку, використання якої є сьогодні найбільш доцільним та ефективним, визначимо як форму обліку, в якій для накопичення інформації про господарські факти використовується єдиний хронологічний регістр, ведення якого базується на застосуванні комп’ютерів четвертого покоління та електронних засобів комунікації. Комп’ютерну форму обліку в цьому разі доцільно буде назвати комп’ютерно-комунікаційною формою обліку.

Розділ ІІІ. Сутність і принципи бухгалтерського обліку

3.1 Роль бухгалтерського обліку в управлінні і контролі

Становлення ринкової економіки в Україні, поява нових господарських структур різних форм власності, розвиток міжнародних економічних зв’язків зумовлюють необхідність удосконалення обліку і контролю як складових частин економічної інформації, необхідної для управління на всіх рівнях.

Управління будь-яким підприємством вимагає систематичної інформації про здійснювані господарські процеси, їх характер і обсяг, про наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, їх використання, про фінансові результати діяльності. Основним джерелом такої інформації є дані поточного бухгалтерського обліку, які систематизуються у звітність. Така звітність має велике значення, оскільки використовується не тільки для економічного аналізу діяльності окремого підприємства з метою одержання інформації, необхідної для управління, а й для узагальнення результатів у масштабі галузей і народного господарства в цілому.

Розвиток господарських зв’язків в умовах ринку значно розширює кількість користувачів обліковою і звітною інформацією. Ними є не тільки працівники управління, безпосередньо пов’язані з підприємництвом, а й зовнішні користувачі інформації, які мають прямий фінансовий інтерес: банки — при вирішенні питання про надання кредитів; постачальники — при укладенні договорів на поставку товарно-матеріальних цінностей; інвестори, засновники, акціонери, яких інтересує рентабельність вкладеного капіталу і можливість одержання доходів (дивідендів). Значний інтерес облікова інформація має також для працівників податкових і фінансових служб, органів державної статистики й управління.

Підкреслюючи значення бухгалтерського обліку в управлінні господарською діяльністю, німецький вчений-економіст І.Ф. Шерр ще наприкінці XIX століття писав, що «Бухгалтерський облік — непогрішний суддя минулого, необхідний керівник сучасного і надійний консультант майбутнього кожного підприємства» .

У цьому зв’язку важливе значення набуває вивчення теоретичних основ, тобто змісту основних категорій і принципів організації бухгалтерського обліку, знання яких є невід'ємною умовою для чіткого розуміння питань практики бухгалтерського обліку.

Теорія бухгалтерського обліку є наукою про завдання, предмет, метод, техніку, форми й організацію бухгалтерського обліку.

Основні завдання теорії бухгалтерського обліку полягають у розробленні загальних методологічних основ організації бухгалтерського обліку на підприємствах, в організаціях і установах; науковому узагальненні сучасної практики організації обліку і контролю; удосконаленні діючих і створенні нових прогресивних способів облікової реєстрації і форм організації бухгалтерського обліку.

Разом з галузевими курсами, в яких висвітлюються особливості організації обліку в окремих ланках народного господарства (промисловість, сільське господарство, будівництво, торгівля тощо), теорія бухгалтерського обліку розкриває економічну сутність фактів господарської діяльності, зміст і взаємозв'язок між економічними і юридичними категоріями, за допомогою яких ці факти пізнаються. Економічний бік бухгалтерського обліку дає можливість розкрити ефективність господарських процесів, юридичний — законність і доцільність їх здійснення. Таким чином, бухгалтерський облік встановлює взаємозв'язок між економікою і правом у процесі господарської діяльності.

Бухгалтерський облік (практичну діяльність) можна визначити як організований цілеспрямований процес одержання і передавання інформації про факти господарської діяльності. Мета цього процесу — надання інформації користувачам для прийняття оптимальних управлінських рішень. Отже, бухгалтерський облік має як науковий (теоретичний), так і практичний (прикладний) бік.

З погляду теорії облік має зміст і форму. Зміст охоплює те загальне, що є за будь-якої організації обліку, зокрема вивчення предмета, методу, техніки, форм і організації бухгалтерського обліку (те, що становить зміст теорії бухгалтерського обліку). До форми належать особливості практичної реалізації методу бухгалтерського обліку в окремих галузях народного господарства, виходячи із специфіки їхньої діяльності.

Наука про бухгалтерський облік, розробляючи властиву їй систему конкретних способів відображення фактів господарської діяльності підприємств і організацій, ґрунтується на діалектичному методі та економічній теорії. Використання наукових принципів Забезпечує економічно, обґрунтовану методологію відображення обліковуваних об'єктів залежно від їхньої ролі у господарських процесах і вимог управління діяльністю підприємств.

Критерієм наукового рівня обліку є його дієвість, тобто здатність своєчасно надавати вичерпну інформацію, необхідну для управління, контролю й аналізу. При цьому показники обліку повинні забезпечувати інформацію не тільки для внутрішнього управління, а й для зовнішніх споживачів.

За своїм змістом бухгалтерський облік тісно пов’язаний з плануванням, економічним аналізом, аудитом, ревізією, правом. Так, за даними бухгалтерського обліку здійснюється контроль за виконанням планових завдань за звітний період і забезпечується інформація для планування і прогнозування розвитку господарства. Економічний аналіз ґрунтується на показниках плану і бухгалтерського обліку, вивчає причини відхилень від плану, виявляє резерви підвищення ефективності господарської діяльності. Відображаючи господарські процеси, бухгалтерський облік контролює дотримання законодавчих актів, юридичних норм, що регулюють господарські взаємовідносини. Для контролю за розвитком економіки країни показники обліку широко використовуються для статистичних узагальнень.

Перехід України до ринкової економіки, розвиток міжнародних економічних зв’язків зумовлюють необхідність удосконалення обліку відповідно до вимог міжнародних стандартів. Створенню інформаційної бази для забезпечення переходу від діючої системи бухгалтерського обліку до системи, орієнтованої на, ринкові умови господарювання, підвищенню ефективності облікової інформації сприяє прийняття національного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», відповідних положень (стандартів) з бухгалтерського обліку.

3.2 Завдання бухгалтерського обліку

Господарська діяльність кожного виробничо-комерційного підприємства базується на найбільш раціональному використанні матеріальних і грошових ресурсів, а також робочого часу у процесі виробництва.

Головне завдання кожного підприємства — випуск продукції, торгівля товарами високої якості з найменшими витратами. Тому основним завданням бухгалтерського обліку є: виявлення обсягу випущеної з виробництва продукції, придбаних товарів, їх реалізації, виявлення фактичних витрат з виготовлення продукції чи придбання товарів, аналіз і контроль за собівартістю виробленої продукції та її зниженням, визначення кінцевих результатів діяльності підприємства.

Виходячи з цього, завданнями бухгалтерського обліку є:

додержання Положень (стандартів) бухгалтерського обліку

аналіз і повсякденний контроль за виконанням завдань виробництва в розрізі кількості, якості та асортименту продукції згідно з вимогами замовників;

облік, аналіз і контроль за оборотними активами, за правильними й економними витратами ресурсів;

облік, аналіз і контроль за власним капіталом, за забезпеченням наступних витрат і платежів;

облік, аналіз і визначення витрат за елементами та витрат діяльності підприємства;

облік, аналіз і контроль за мірою праці та її оплати;

своєчасне документальне оформлення випущеної з виробництва продукції;

облік, аналіз і контроль за довгостроковими зобов’язаннями:

облік, аналіз і контроль за поточними зобов’язаннями;

облік, аналіз і контроль за коштами, розрахунками та іншими активами;

облік, аналіз і контроль за формуванням доходів і результатів діяльності підприємства;

контроль за станом рентабельності виробництва продукції і рентабельності підприємства;

виявлення резервів подальшого збільшення ефективності виробництва;

забезпечення наявності первинної документації щодо кожної господарської операції та своєчасної обробки первинних документів

забезпечення повного відображення всіх витрат підприємства за їхніми складовими частинами, а також всіх доходів підприємства і повсякденне співставлення витрат з доходами, виявлення результатів кожного господарського процесу і загальних фінансових результатів діяльності підприємства;

побудова обліку на кожному підприємстві відповідно до особливостей його технології та організації виробництва, особливостей його організаційної структури;

ведення обліку кожного виду господарських коштів, закріплених за матеріально відповідальними особами.

Бухгалтерський облік у промисловості, як і в інших галузях народного господарства, є одним з найважливіших джерел економічної інформації, засобом контролю за роботою підприємства і знаряддям охорони власності.

Дані поточного бухгалтерського обліку (облікові документи, записи) потрібні насамперед працівникам самих підприємств у їхній повсякденній роботі; також вони є основою для складання фінансової звітності підприємств.

3.3 Предмет бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік, як і будь-яка інша економічна наука, має свої предмет, об'єкти, суб'єкти і метод (методологію). Наукове дослідження бухгалтерського обліку — це процес цілеспрямованого вивчення об'єкта з використанням наукових методів. Об'єкт — це те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника, а предмет — власне те, що вивчається і досліджується. Об'єкт і предмет як основні наукові категорії пов’язані між собою як ціле та його частина, множина і її одиниця, система і її елемент, поняття, явище та його властивість чи ознака тощо.

Предмет бухгалтерського обліку в широкому розумінні - все те, що пов’язане з отриманням необхідної інформації про суб'єкт господарювання, його господарську діяльність та ресурси. У вузькому розумінні, предметом обліку є сукупність процедур, пов’язаних з виявленням, вимірюванням, реєстрацією, накопиченням, узагальненням, зберіганням та передачею інформації про господарську діяльність користувачам для прийняття рішень. Таке визначення предмета відповідає сутності бухгалтерського обліку, задеклароване і законодавчо закріплене та відображає технологічний процес інформаційного забезпечення, метою якого є надання користувачам правдивої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства.

У вітчизняній економічній літературі трактування предмета бухгалтерського обліку різне. Таке розмаїття викликано тим, що господарську діяльність підприємства, його ресурси, факти, дії і події, що відбуваються в його межах, вивчають і досліджують представники різних наук, зокрема економісти, юристи, управлінці, статистики, фінансисти, але кожен зі свого боку. Бухгалтерський облік і фахівці, які його здійснюють, забезпечують важливий процес отримання достовірних даних і складання звітності для потреб управління, що є, безперечно, і предметом цієї науки.

Суб'єкт бухгалтерського обліку — це суб'єкт господарювання в особі підприємства, організації, установи, особи тощо. Варто зазначити, що предмет і об'єкти обліку обмежуються рамками суб'єкта господарювання, бухгалтерський облік є локальним процесом продукування інформації про об'єкти обліку, її використання в управлінні підприємством. Отже, вивчення того, як здійснюється бухгалтерський облік як процес послідовного отримання і використання інформації на підприємстві для потреб управління, розкриває зміст бухгалтерського обліку, його предмет, а вивчення питань ведення обліку, способів і прийомів його здійснення розкриває його метод. Суб'єкт господарювання, як правило, наділений засобами, майном, здійснює господарську діяльність, направлену на отримання фінансового результату і зобов’язаний відповідно до чинного законодавства вести бухгалтерський облік і складати звітність. Під об'єктом обліку розуміють конкретний засіб (майно), джерело його утворення та його рух в процесі відтворення. Об'єктом обліку є також факти, дії і події господарської діяльності, які характеризують стан та використання ресурсів, процеси придбання засобів виробництва продукції та її збуту, розрахункові відносини підприємства з юридичними та фізичними особами, фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Об'єкти, що обліковуються, за економічним змістом та призначенням можна об'єднати в три групи: господарські засоби (майно); джерела господарських засобів; господарські процеси.

Об'єкти предмета бухгалтерського обліку зображено на рис. 3.1.

Рис. 3.1 Об'єкти бухгалтерського обліку

Для поглибленого вивчення об'єктів бухгалтерського обліку, якими є господарські засоби підприємства використовують групування господарських засобів за двома ознаками:

ь за складом і розміщенням;

ь за джерелами утворення

Майно підприємства — це основні й оборотні засоби, що належать підприємству, розмір яких відображають у бухгалтерському балансі. Оскільки майно відображають в активі балансу, то прийнято майно називати активами.

Активи (від лат. activus — діяльний, активний) — це ресурси, отримані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигід у майбутньому. Вони поділяються за багатьма класифікаційними ознаками, серед яких, з погляду бухгалтерського обліку, основними є такі:

ь за формами функціонування;

ь за характером участі у процесі обороту;

ь за характером участі у процесі обороту;

Рис. 3.2 Класифікація активів підприємства

За формами функціонування господарські активи поділяють на такі групи: матеріальні, нематеріальні, фінансові активи.

Матеріальні активи — це засоби підприємства, які мають матеріально-речову форму. До групи матеріальних активів підприємства включають: основні засоби, незавершене будівництво, запаси.

Основні засоби — це сукупність засобів праці, які функціонують у незмінній натурально-речовій формі протягом періоду, більшого, ніж один рік від дати введення в експлуатацію. Вартість основних засобів зменшується поступово з їх фізичним і моральним зношуванням. До основних засобів належать: земля, будівлі, споруди, машини, інструменти, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік), а вартісну межу підприємство встановлює самостійно.

Незавершене будівництво — це вартість недобудованих об'єктів, споруд, будівництво яких здійснюють для власних потреб підприємства.

Запаси — це активи, які утримують з метою подальшого продажу, споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, управління підприємством чи які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу. До запасів відносять: виробничі запаси, тварин на вирощуванні й відгодівлі, незавершене виробництво, готову продукцію, товари.

Нематеріальні активи — це об'єкти довгострокового вкладення (більше року), що мають вартісну оцінку, але не є речовими цінностями (права користування природними ресурсами, майном, права на знаки для товарів і послуг, об'єкти промислової власності, авторські права, гудвіл тощо). Нематеріальні активи, як і основні засоби переносять свою вартість на витрати виробництва протягом строку їх функціонування шляхом нарахування амортизації за встановленими нормами.

Фінансові активи — це група господарських засобів підприємства у формі готівкових коштів та інших фінансових інструментів, які належать підприємству. До цієї групи належать готівкові кошти в національній та іноземній валютах, фінансові інвестиції підприємства. Як уже зазначалося, господарський облік відображає процес розширеного суспільного відтворення, а його окремі види — різні сторони цього процесу. Для визначення предмета бухгалтерського обліку треба з’ясувати економічний зміст його об'єктів, тобто сутність сторін процесу суспільного відтворення, які він відображає і контролює.

У широкому розумінні предметом бухгалтерського обліку є процес створення суспільного продукту в тій його частині, яка може бути охоплена інформацією в єдиному грошовому вимірнику, а також його розподіл, обмін і споживання.

Бухгалтерський облік здійснюється в усіх ланках народного господарства — на підприємствах, в організаціях, установах як виробничої, так і невиробничої сфери і служить для спостереження і контролю за їхньою діяльністю. Кожне підприємство (організація, установа) має певне майно — господарські засоби (будівлі, споруди, устаткування, матеріальні та інші ресурси), які утворюються за рахунок певних джерел (сукупності вкладень засновників, прибутку, позикових коштів тощо). Контроль за наявністю і рухом, а також доцільним використанням засобів у кожному господарстві здійснюється за допомогою бухгалтерського обліку. Отже, господарські засоби, що перебувають у розпорядженні окремих підприємств, і джерела їх формування є об'єктом бухгалтерського обліку і належать до змісту його предмета.

На підприємствах виробничої сфери об'єктами бухгалтерського обліку є господарські засоби та їх використання в процесі постачання, виробництва і реалізації, розрахунково-кредитні відносини, що виникають при цьому, а також фінансові результати діяльності.

Керівництво будь-яким господарством неможливе без добре налагодженого обліку і насамперед — бухгалтерського. Тому кожне господарство має закінчену систему бухгалтерського обліку, який охоплює всі засоби і процеси, забезпечує необхідною інформацією всі рівні управління.

3.4 Метод бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік як невід'ємна частина системи народногосподарського обліку ґрунтується на наукових основах — діалектичному методі й економічній теорії. Науковий зміст методу бухгалтерського обліку визначається підходом до явищ господарської діяльності підприємств, розгляду всіх засобів і процесів у безперервному їх русі і розвитку, єдності, взаємозв'язку і взаємозумовленості. Разом з тим, бухгалтерський облік має свої, властиві тільки йому способи дослідження, що зумовлені особливостями його предмета, тобто об'єктів, що відображаються і контролюються, а також завдань і вимог, що ставляться до обліку. До цих особливостей передусім треба віднести безперервність кругообігу господарських засобів в процесі діяльності підприємства. Для забезпечення безперервного і суцільного спостереження за господарськими операціями в бухгалтерському обліку застосовується документація — спосіб первинної реєстрації об'єктів обліку. При цьому кожна господарська операція обов’язково оформляється відповідним документом, який служить письмовим доказом її здійснення. Документи (у тому числі складені за допомогою обчислювальної техніки на машино зчитувальних носіях — магнітних, паперових) служать обґрунтуванням для відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку. Тому вони повинні містити всю необхідну інформацію, бути своєчасно складені і підписані посадовими особами, відповідальними за здійснення операції.

Проте в процесі господарської діяльності можуть мати місце такі події, які в момент їх виникнення неможливо оформити відповідним документом (наприклад, природні втрати або псування матеріальних цінностей при зберіганні, несправність ваго вимірних приладів, зловживання матеріально відповідальних; осіб, помилки в обліку тощо), що призводить до розбіжностей між фактичною наявністю цінностей і показниками обліку. Для виявлення таких розбіжностей періодично проводять інвентаризацію, під час якої перевіряють фактичну наявність матеріальних цінностей; одержані дані порівнюють з показниками обліку, а виявлені розбіжності (нестачі, лишки) документують і відображають в обліку. Поряд з документацією інвентаризація служить важливим засобом контролю за достовірністю показників обліку, збереженням господарських засобів, законністю здійснюваних операцій.

Бухгалтерський облік відображає велику кількість різноманітних об'єктів — засобів, джерел їх формування, господарських процесів, для узагальнення яких вимагається єдиний вимірник — оцінка. Оцінка — це спосіб грошового вимірювання засобів і процесів. За допомогою оцінки натуральні і трудові вимірники переводять у грошовий. В результаті грошової оцінки підприємство може визначити загальну вартість основних і оборотних засобів, що перебувають в його розпорядженні, контролювати їх використання в процесі господарської діяльності. Грошова оцінка є необхідною передумовою для відображення господарських операцій в обліку.

Основні принципи оцінки господарських засобів встановлюються державними органами і є обов’язковими для підприємств і організацій всіх форм власності, чим забезпечується єдність оцінки засобів у всьому народному господарстві. В окремих випадках оцінка може бути здійснена тільки після відображення всіх затрат, пов’язаних з певним господарським процесом (наприклад, фактичну собівартість готової продукції можна визначити тільки після відображення в обліку всіх затрат, пов’язаних з процесом її виробництва). Собівартість об'єктів обліку (придбаних матеріалів, виготовленої продукції, виконаних робіт) визначають за допомогою калькуляції, яка служить обґрунтуванням для їх грошової оцінки. Отже, оцінка і калькуляція потрібні для вартісного вимірювання об'єктів бухгалтерського обліку.

Господарські операції, оформлені відповідними документами, мають розрізнений характер. Тому виникає необхідність у групуванні операцій за певними однорідними ознаками, щоб отримати потрібну інформацію про наявність і рух окремих видів засобів та джерел їх формування, про здійснення окремих господарських процесів і одержаних по них результатах. Таке групування в бухгалтерському обліку забезпечується за допомогою системи рахунків.

Рахунки бухгалтерського обліку є способом групування господарських операцій, оформлених відповідними документами, за економічно однорідними ознаками для систематичного контролю за змінами засобів та їх джерел в процесі господарської діяльності. На кожен об'єкт бухгалтерського обліку відкривається окремий рахунок, записи на якому здійснюють тільки на підставі відповідних документів. В результаті отримують систематизовану інформацію, необхідну для управління, аналізу і контролю за діяльністю господарства.

Господарські операції, що безперервно здійснюються на підприємстві, спричинюють взаємопов'язані і взаємозумовлені зміни в засобах та джерелах їх формування. Це зумовлює необхідність відображати господарські операції в системі рахунків способом подвійного запису, при якому суму кожної операції записують в певному порядку на двох рахунках. Наприклад, операція придбання матеріалів призводить, з одного боку, до збільшення виробничих запасів, а з іншого — до зменшення грошових коштів на рахунку підприємства, сплачених постачальнику за придбані цінності. Тому операцію по придбанню матеріалів записують на двох рахунках: на одному з них відображають надходження матеріальних цінностей, а на другому — витрачання грошових коштів. Відповідно, відпуск матеріалів на виробництво продукції за допомогою подвійного запису відображається як збільшення затрат виробництва і зменшення запасів матеріалів на складах. Такий спосіб запису господарських операцій в системі рахунків розкриває їх економічний зміст і забезпечує контроль за використанням ресурсів.

Таким чином, оцінені об'єкти бухгалтерського обліку підлягають економічному групуванню в системі рахунків із застосуванням способу подвійного запису, що забезпечує взаємозв'язок показників господарської діяльності.

Порядок відображення господарських операцій на рахунках, а також перелік самих рахунків (план рахунків) встановлюється Міністерством фінансів України і є обов’язковим для підприємств усіх форм власності.

Для одержання інформації про наявність і склад майна підприємства періодично складають бухгалтерський баланс, в якому порівнюють сукупність засобів господарства в грошовій оцінці з джерелами їх формування і цільовим призначенням. Оскільки кожний вид засобів господарства має певне джерело утворення, то загальна вартість засобів дорівнює джерелам їх формування. Ця рівність зберігається після будь-якої господарської операції. Обґрунтуванням для складання балансу служать записи на рахунках. Щоб забезпечити достовірність показників балансу, записи на рахунках періодично уточнюють за допомогою інвентаризації. Періодичне складання балансу дає змогу здійснювати контроль за змінами у складі засобів та їх джерелах, визначати фінансовий стан підприємства.

Для одержання інформації про результати діяльності підприємства за звітний період, крім балансу, на підставі записів на рахунках складають інші форми звітності (звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал тощо). Звітність завершує поточний облік у системі рахунків і повністю зумовлена його даними. Показники балансу та інших форм звітності аналізують для одержання інформації, необхідної для управління і контролю. Склад звітності, порядок заповнення звітних форм розробляється і затверджується Міністерством фінансів України за погодженням з Держкомстатом України.

Таким чином, основними способами (або елементами) методу бухгалтерського обліку є:

документація й інвентаризація;

оцінка і калькуляція;

система рахунків і подвійний запис;

баланс та інші форми звітності.

При цьому, окремі елементи методу не виступають самостійно, а становлять метод бухгалтерського обліку тільки у своїй єдності. Так, документація в бухгалтерському обліку служить способом первинного спостереження за господарськими операціями і є єдиною підставою для відображення їх в системі рахунків; узагальнення об'єктів обліку на рахунках зумовлює необхідність грошової оцінки; взаємозв'язок обліковуваних об'єктів вимагає їх подвійного запису на рахунках; за даними поточного обліку в системі рахунків складають баланс та інші форми звітності. Реальність показників обліку перевіряється й уточнюється за допомогою інвентаризації. Таке поєднання елементів методу бухгалтерського обліку забезпечує суцільне, безперервне і взаємопов'язане відображення господарських операцій, а також одержання узагальненої інформації, необхідної для управління.

Отже, метод бухгалтерського обліку — це система способів, що забезпечують суцільне, безперервне і взаємопов'язане відображення і узагальнення у грошовій оцінці об'єктів обліку для контролю за збереженням господарських засобів і забезпечення інформацією, необхідною для управління.

Розділ ІV. Організаційна характеристика та облікова політика ТЗОВ сільськогосподарське підприємство «Атена»

4.1 Характеристика господарської діяльності

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «АТЕНА» — самостійний господарюючий статутний об'єкт, створений в процесі реорганізації шляхом перетворення з Фермерського господарства «Атена» на засадах добровільної угоди шляхом об'єднання майна фізичних осіб — його Учасників, який має права юридичної особи та здійснює багато профільну виробничу та комерційну господарську діяльність з метою одержання відповідного прибутку.

Місцезнаходження ТзОВ «АТЕНА»: 35 605, Україна Рівненська область, Дубенський район, с Травневе вул. Щорса, 20.

Учасниками Товариства є:

ТзОВ «АТЕНА», що є юридичною особою за законодавством України зареєстроване рішенням виконкому Дубенської міської Ради. Товариство створювалося у відповідності з чинним законодавством України, в т. ч. згідно вимог Законів України «Про господарські товариства», «Про власність» та інших законодавчих актів, має Статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається Установчим Договором.

Товариство має самостійний баланс, круглу печатку, кутові то інші штампи, фірмові бланки зі своєю назвою, має право відкривати та закривати розрахункові, поточні, кредитні та інші рахунки в установах банків на свій власний вибір, здійснює облік і веде звітність за встановленою формою.

До моменту реєстрації Товариства кожен з його Учасників зобов’язаний був внести не менш ніж 30% внеску, що підтверджувалося документами, виданими банківською установою, а в разі внеску у вигляді матеріальних цінностей — актом прийому-передачі майна.

У товаристві є резервний фонд у розмірі 25% Статутного фонду, розмір щорічних відрахувань до резервного фонду становить 5% від суми прибутку до досягнення фондом вказаного розміру.

Майно товариства складають основні фонди і оборотні фонди, а також інші, що належать йому на праві власності, цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі товариства.

Товариство є власником майна, включаючи майно, що передане товариству Учасниками, продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

На правах власника майна товариство може продавати, купувати, передавати безкоштовно, обмінювати, передавати в оренду або в безоплатне тимчасове користування або в позику юридичним та фізичним особам належні йому будівлі, споруди, засоби виробництва, транспортні засоби, інвентар, сировину, інші матеріальні цінності, які належать товариству та знаходяться на балансі, а також у встановленому порядку списувати це майно зі свого балансу.

Головною метою створення та діяльності товариства є збереження та розвиток економічної бази України, розвиток підприємництва, створення нових робочих місць, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, а також задоволення потреб населення, інших юридичних та фізичних осіб в товарах та послугах, і отримання прибутку від підприємницької діяльності.

Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності товариства є його прибуток. Прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці.

Джерелами формування майна Товариства є:

ь грошові та матеріальні внески Учасників;

ь доходи, отримані від господарської діяльності;

ь кредити банківських установ

ь добродійні внески.

Розмір статутного фонду СТзОВ «Атена» — 985,00грн.

Вищим органом управління Товариства є збори Учасників: Вони складають з Учасників Товариства або призначених ними представників.

Ефективність виробничої діяльності залежить від рівня спеціалізації, тобто як зосереджена господарська діяльність матеріальних і трудових ресурсів товариства на виробництво певних видів продукції.

Аналізуючи структуру товарної продукції СТзОВ «Атена», бачимо, що обсяг реалізації продукції в 2013р. зменшився, порівняно з 2012 роком зерна на 483 ц, цукрових буряків на 1550 ц, соняшника на 1325 ц, Це є негативним явищем. Розглядаючи структуру товарної продукції, найбільшу питому вагу в структурі має зерно — 67%, потім соняшник 8%, цукрові буряки — 7%, свинарство — 1,7%.

Тобто напрямок спеціалізації СТзОВ «Атена» — зерновий.

Майно в 2013 р. по товариству в порівнянні з 2012 роком збільшилося на 262,9 тис. грн. з нього необоротні активи збільшилися на 372,2 тис. грн. з них основні засоби збільшилися на 374,4 тис. грн., а оборотні активи зменшилися на 109,3 тис. грн., з них матеріальні оборотні засоби збільшилися на 49,9 тис. грн., а фонди обігу (обігові кошти) зменшилися на 159,2 тис. грн. за рахунок зменшення дебіторської заборгованості на 476,0 тис. грн.

Загалом структура майнового стану СТзОВ «Атена» виглядає позитивно.

Господарство спеціалізується на вирощуванні зернових і технічних культур.

На території СТзОВ «Атена» розташоване токове господарство, гараж, в якому налічується 13 автомобілів, тракторна бригада, до складу якої належить тракторів Т-150 — 6 штук, МТЗ — 80 — 6 штук, Т-25 — 3 шт., один трактор ДТ 75, 5 — культиваторів, 6 плугів, 8 сівалок, борів-120 шт.

Основними постачальниками є: насіннєобробний завод, який постачає насіння цукрового буряка; Акціонерне товариство «РАЙЗ» — засоби захисту рослин, міндобрива.

Основними покупцями в СТзОВ «Атена» є: брокерські контори, Дубенський цукровий завод, насіннєобробний завод, ринок, підприємці.

4.2 Шляхи удосконалення обліку

Облік СТзОВ «Атена» як і весь бухгалтерський облік в Україні, має ряд недоліків і потребує, на нашу думку удосконалення

Основним недоліком на сьогодні є недосконалість законодавчої бази, неузгодженість фінансового та податкового законодавства. Так, на нашу думку, необхідно узгодити строки звітування по одержаним підзвітним сумам у Положення про касові операції та Законі України «Про прибуток підприємства» .

Також потребує уваги якомога швидше введення на усіх підприємствах комп’ютерної форми бухгалтерського обліку.

Комп’ютерна форма обліку значно прискорює процес обробки документів. дозволяє провести поглиблений аналіз діяльності підприємство. Але для цього необхідна серйозна підготовка облікових працівників не тільки в плані знання процедур введення, але і аналізу даних. У ідеалі вони повинні володіти і навичками програмування. Недоліком даної форми обліку є залежність людини від технічного пристрою, який схильний до збоїв в роботі.

Основними шляхами удосконалення даної ділянки обліку на цьому підприємстві може бути:

систематизація і аналіз інформації про підзвітних осіб та інших дебіторів підприємства;

моніторинг заборгованості підзвітних осіб та своєчасне притягнення їх до відповідальності за порушення законодавства;

контроль за заборгованістю, строк сплати по якій ще не настав, а також за заборгованістю, не сплаченою в строк;

комп’ютеризація як обліку розрахунків з підзвітними особами зокрема, так і всього облікового процесу підприємства;

удосконалення роботи працівників бухгалтерії з програмою «1С: Бухгалтерії» .

Аналізуючи господарську діяльність товариства, можна сказати що, усі виробничі, адміністративні та загальногосподарські показники на достатньому рівні.

Висновок

Управління будь-яким підприємством вимагає систематичної інформації про здійснювані господарські процеси, їх характер і обсяг, про наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, їх використання, про фінансові результати діяльності. Основним джерелом такої інформації є дані поточного бухгалтерського обліку, які систематизуються у звітність. Така звітність має велике значення, оскільки використовується не тільки для економічного аналізу діяльності окремого підприємства з метою одержання інформації, необхідної для управління, а й для узагальнення результатів у масштабі галузей і народного господарства в цілому.

Економічний бік бухгалтерського обліку дає можливість розкрити ефективність господарських процесів, юридичний — законність і доцільність їх здійснення. Таким чином, бухгалтерський облік встановлює взаємозв'язок між економікою і правом у процесі господарської діяльності.

Перехід України до ринкової економіки, розвиток міжнародних економічних зв’язків зумовлюють необхідність удосконалення обліку відповідно до вимог міжнародних стандартів. Бухгалтерський облік у промисловості, як і в інших галузях народного господарства, є одним з найважливіших джерел економічної інформації, засобом контролю за роботою підприємства і знаряддям охорони власності.

Дані поточного бухгалтерського обліку (облікові документи, записи) потрібні насамперед працівникам самих підприємств у їхній повсякденній роботі; також вони є основою для складання фінансової звітності підприємств.

Для відображення різнобічної діяльності СТзОВ «Атена» з метою одержання інформації, необхідної для управління і контролю, використовують три види господарського обліку: оперативний, бухгалтерський і статистичний. Кожен з них має свої завдання, об'єкти обліку, способи одержання та опрацювання інформації і виконує свою роль у здійсненні функцій, покладених на господарський облік в суспільстві.

Для відображення господарських засобів і процесів, що здійснюються на підприємстві СТзОВ «Атена», їхніх кількісних і якісних характеристик в обліку застосовують різні вимірники: натуральні, трудові і грошовий.

У широкому розумінні предметом бухгалтерського обліку є процес створення суспільного продукту в тій його частині, яка може бути охоплена інформацією в єдиному грошовому вимірнику, а також його розподіл, обмін і споживання.

Бухгалтерський облік здійснюється в усіх ланках народного господарства — на підприємствах, в організаціях, установах як виробничої, так і невиробничої сфери і служить для спостереження і контролю за їхньою діяльністю. Кожне підприємство (організація, установа в тому числі і СТзОВ «Атена» має певне майно — господарські засоби (будівлі, споруди, устаткування, матеріальні та інші ресурси), які утворюються за рахунок певних джерел (сукупності вкладень засновників, прибутку, позикових коштів тощо). Контроль за наявністю і рухом, а також доцільним використанням засобів здійснюється за допомогою бухгалтерського обліку. Отже, господарські засоби, що перебувають у розпорядженні СТзОВ «Атена» і джерела їх формування є об'єктом бухгалтерського обліку і належать до змісту його предмета.

Об'єктами бухгалтерського обліку в процесі виробництва є затрати підприємства на виробництво продукції, що дає змогу визначити її собівартість, а також обсяг виготовленої продукції (в натуральних і вартісному вимірниках).

Таким чином, бухгалтерський облік — це інформаційна система дія управління статутною діяльністю товариства. Бухгалтерська інформація необхідна широкому колу користувачів — внутрішнім та зовнішнім для прийняття відповідних рішень.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 p. № 996-XIV

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Загальні вимоги до фінансової звітності», 2009

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Баланс», 2009

4. Бутинець Ф. Ф. «Теорія бухгалтерського обліку» — Житомир, 2008

5. «Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні» за ред. С. Ф. Голова — Дніпропетровськ, 2009

6. Кузмінський А.М., Кузьмінський Ю.А. «Теорія бухгалтерського обліку», «Все про бухгалтерський облік», 2007

7. Партин Г. О. «Бухгалтерський облік: основи теорії та практики», 2007

8. Партин Г. О., Мороз А. С. Основи бухгалтерського обліку. — Львів: Державний університет «Львівська політехніка», 2001. Пархоменко В. Про реформування бухгалтерського обліку в Україні // Бухгалтерський облік і аудит. — 2000. — № 5. — С.6−8.

9. Пушкар М. С., Журавель Г. П., Литвин Ю. Я., Мельник В. Г. Теоретичні основи бухгалтерського обліку. — Тернопіль — ТАНГ, 2002.

10. Сопко В. Бухгалтерський облік. — К.: КНЕУ, 2003.

11. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. — К.: АСК, 2002.