Характеристика підприємства. 
Комерційна діяльність приватного підприємства на прикладі Торгового Дому "Валенсія"

Основні дані про підприємство.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Валенсія» (ТД «Валенсія») засновано у 1999 році.

Юридична адреса: м. Київ, вул. Тарасівська 42.

Основним видом діяльності підприємства є оптова та роздрібна торгівля алкогольними напоями вітчизняного виробництва.

Підприємство реалізує продукцію торгових марок «Смирновъ» і «Перша столиця», а саме: «Смирновъ. Столове вино № 21», «Смирновъ. Сухарничек № 21», «Смирновъ. Перцовая № 21», «Перша столиця», «Князь Святослав», «Золоте кільце», «Пшенична», «Столична», «Українська з перцем», «Князівський келих». Є в асортименті алкогольної продукції і бальзами: «Дамський секрет», «Скарби скіфів», «Чаклун» .

Торговому дому «Валенсія» належать ексклюзивні права на реалізацію в Україні горілки «Смирнов», зробленої за ліцензійною угодою з компанією «Торговий дім нащадків постачальника двору його імператорської величності П.А. Смирнова» (м. Москва).

Завдяки відмінній якості продукція торгового дому виділяється серед аналогічної продукції на ринку України. Сьогодні дилери підприємства вже працюють у Донецьку, Одесі, Полтаві, Рівно. В даний час організовується торгівля у всіх обласних центрах країни.

Підприємство розташоване на першому поверсі адміністративної будівлі.

Загальна площа становить — 730 м 2, торговельна площа — 680 м². На кінець 2001 року чисельність працівників становила 126 чоловік, в тому числі 16 чоловік — працівники прилавка.

Поряд з роздрібною торгівлею підприємство також займається оптовою (на неї припадає основний дохід). Оптова торгівля — це торгівля виключно спиртними напоями, роздрібна — спиртні напої, товари повсякденного вжитку, продукти харчування.

Торговельний зал поділено на дві половини: — в першій виставлено товари повсякденного вжитку та продукти харчування; - в другій спиртні напої. В другому залі також знаходиться дегустаційний куточок, де споживачі можуть покуштувати продукцію. Тут також на цінниках разом з роздрібною ціною вказано оптові ціни, які на 10 — 15% нижчі.

З другої половини 2001 року торговий зал був переведений на роботу за методом самообслуговування. Завдяки цьому не допускаються черги у вузлах розрахунків та контролю, покупцям дана можливість добре проглядати торговельний зал, найбільш раціонально використовується торговельна площа; забезпечується максимальна пропускну спроможність магазину; створені найбільш сприятливі умови праці для співробітників магазину; забезпечуються сприятливі умови для поповнення товарних запасів у торговельному залі з підсобних приміщень.

Розміщення та викладка товарів в торгівельному залі, торгове устаткування За своїм призначенням площа торговельного залу поділяється на зони:

• § площу, що зайнята обладнанням для демонстрації та розміщення товарів;
• § площу, що зайнята вузлами розрахунку та контролю;
• § площу для проходів покупців.

У основу раціоналізації торговельного процесу в торговому домі «Валенсія» покладене комплексне згрупування і викладка товарів. Організація торгівлі за методом самообслуговування потребує активної викладки товарів. Приваблива, вдало розроблена і представлена викладка товарів у торговельному залі сприяє тому, що відвідувачі, під впливом інших рекламних засобів, купують товар.

Викладка — це «німий продавець», вона сприяє збільшенню продажу товарів, привертає увагу покупців, підказує про необхідність придбати той чи інший товар. Викладка товарів може підштовхнути покупців магазину до імпульсної покупки.

Раціональна викладка товарів дозволяє ефективно використовувати обладнання, покращує умови огляду і підбору товарів покупцями, скорочує втрати часу персоналу на поповнення запасів товарів у торговельному залі.

У торговому залі ТД «Валенсія» представлена велика кількість товарів, тому гірки є найбільш прийнятним місцем їх викладки. Чисті, акуратно заповнені товаром, привабливо оформлені гірки стимулюють покупця оглянути і підібрати товар, здійснити покупку.

При викладці товарів на гірках важливим є спосіб викладки (вертикальний, горизонтальний). У торговому залі застосовується вертикальний спосіб, тому що вертикальний спосіб викладки товарів — більш прогресивний, оскільки дає можливість покупцям швидко орієнтуватися та вільно підбирати необхідний товар.

При розміщенні та викладці товарів у торговельному залі дотримувалися таких принципів:

• § товари розміщено так, щоб до кожного з них був забезпечений вільний доступ і всі вони добре проглядалися покупцями і продавцями-консультантами;
• § товари, які потребують активної реалізації, розміщено на найбільш видних місцях;
• § товари, які дорого коштують, і товари у невеликих за розмірами упаковках викладено у місцях, що добре проглядаються продавцем-консультантом;
• § великогабаритні та важкі товари виставлено у кінці ліній;
• § товари повсякденного попиту розміщено у глибині залу для залучення у торговельний зал більшої кількості покупців;
• § товари, які потребують спеціального ознайомлення, розміщено збоку від входу і у різних місцях торговельного залу, щоб не створювати перешкод для руху покупців.

Устаткування розташоване у вигляді чітких ліній, паралельно напрямку руху покупців. В торговому залі застосовуються в основному стелажі.

Формування асортименту товарів та організація процесу обслуговування покупців Удосконалення організації торговельного обслуговування населення і підвищення економічної ефективності торгового залу ТД «Валенсія» у значній мірі залежить від правильного формування асортименту товарів.

Формування товарного асортименту — це процес підбору і розміщення у певному порядку номенклатури товарів, торгівлю якими здійснює підприємство торгівлі.

Товарний асортимент формується у два етапи. На першому етапі встановлюється груповий асортимент товарів і визначається його структура, а на другому — залежно від товарних груп визначається кількість видів, найменувань товарів і оптимальна кількість їх різновидностей, тобто розширений асортимент.

Торгівля продовольчими і непродовольчими товарами має істотні відмінні особливості, тому принцип формування асортименту продовольчих і непродовольчих товарів розглядається окремо.

Продовольчі товари переважно відносяться до товарів повсякденного попиту, тільки невелика їх кількість за своїми якостями відноситься до категорії товарів періодичного вживання (торти, шоколадні набори тощо), які купують від випадку до випадку.

Постійний асортимент у торговельному залі включає приблизно 4000 найменувань товарів, з урахуванням їх видів, артикулів, розфасовок та ін. Також іде постійне розширення асортименту. Значну роль в асортименті відіграють непродовольчі товари. Асортимент непродовольчих товарів включає біля 700 найменувань. Непродовольчі товари групуються і для них виділяються окремі секції.

Товари, які щодо продовольчих є супутніми, розміщено для перехресного продажу у секціях продовольчих товарів, товари, які не відносяться до супутніх, продаються у спеціальному відділі непродовольчих товарів.

Секції непродовольчих товарів розміщено у місцях, де проходять інтенсивні потоки покупців. У цьому відділі представлений такий асортимент непродовольчих товарів, який привертає до себе увагу.

Невеликі відділи товарів повсякденного попиту орієнтовані на імпульсні покупки.

Організація процесу обслуговування покупців є основою торгово-технологічного процесу, визначає кількість затрат часу покупців на здійснення покупок, пропускну спроможність, чисельність працівників торгового залу (працівників прилавка).

Основними елементами процесу обслуговування є:

• § підбір покупцями товарів і доставка їх до вузлів розрахунків та контролю;
• § розрахунки з покупцями за підібрані ними товари;
• § надання покупцям додаткових послуг

У торговельному залі ТД «Валенсія» покупець діє самостійно, а тому в процесі підбору товарів йому повинні бути створені найкращі умови.

При підборі товарів покупцям рекомендується для зручності користуватись інвентарними корзинами і візками.

Для зручності інвентарні корзини розміщують біля входу у торговельний зал. Пропонується допомога продавців — консультантів.

Для забезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей для працівників підприємства застосовується індивідуальна і бригадна форми матеріальної відповідальності.

Забезпеченню збереження товарів в торговельному залі ТД «Валенсія» сприяє використання таких методів як:

• § установлення відеокамер і телевізійних систем, які передають відображення на екран, а працівник магазину у спеціальному приміщенні наглядає за тим, щоб своєчасно поповнювались товарні запаси і покупці не могли залишити магазин, не розрахувавшись за придбаний товар;
• § визначення кількості та складу матеріально відповідальних осіб, організація контролю за збереженням товарно-матеріальних цінностей;
• § широке інформування покупців у спеціально відведених місцях магазину про осіб, затриманих з краденим товаром.

Однією з умов успішної організації матеріальної відповідальності є правильний підбір кадрів. Так для роботи у торговельному залі залучають кваліфікованих спеціалістів, які пройшли спеціальне навчання.

Для прискорення розрахунків у торговельному залі запроваджено скануючи пристрої, електронно-обчислювальні машини і удосконалені електронні контрольно-касові апарати, що мають низку технічних особливостей, які значно спрощують роботу контролера-касира.

Постачальники Торгового дому «Валенсія».

• 1. Агрофірма «Бєлозерський». Підприємство спеціалізується на вирощуванні винограду і його переробці. Має у своєму складі підрозділу первинного і вторинного виноробства.
• 2. АТ «Оболонь». Підприємство — признаний національний лідер серед виробників пива. Також постачає різноманітний асортимент слабоалкогольних і безалкогольних напоїв.
• 3. Винний будинок «Логос». Торговий дім «Маркет груп». Виробник і _мпер__'ютор виноградних вин.
• 4. ДК «Укрспирт». Концерн «Укрспирт» поєднує державні спиртові і лікеро-горілчані заводи і є єдиним уповноваженим в Україні на здійснення експорту етилового спирту. Підприємства концерну виробляють та постачають всю гаму лікеро-горілчаних напоїв, інші харчові і нехарчові продукти,
• 5. Державний Луцький спиртогорілчаний комбінат. Один з ведучих виробників спирту і лікеро-горілчаних виробів.
• 6. ДП «Лохвицький спиртокомбинат». Постачає: горілки «Чумацький шлях», «Джерельна», горілки оригінальні «Лохвицька», «Чиста криниця», «Зачарована сула», гірку настойку «Зелене Діброва», бальзами «Чари Діброви», «Перо Жар-Птиці».
• 7. ДП «Харківський лікеро-горілчаний завод» Завод заснований у 1897 році. Виробляє і постачає більш 40 найменувань лікеро-горілчаної продукції, а, а також слабоалкогольні напої марки «Ді-джей».
• 8. Дпсии «Вірменські коньяки». Фірма є імпортером і дистриб’ютором в Україні продукції Єреванського коньячного заводу, що входить до складу всесвітньо відомої французької групи Перно Рикар.
• 9. ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод». Завод постачає виноградні вина і міцні алкогольні напої. Асортимент продукції: ординарні і марочні, сухі, міцні, десертні і шипучі вина, горілка, бальзами, бренди, настойки, інші.
• 10. ЗАТ «Вікторія». Її продукція (це різноманітні продукти харчування) відома під торговою маркою «Гросслибенталь», що в перекладі з німецької мови означає «Велика долина любові».
• 11. ЗАТ «Луганський лікеро-горілчаний завод „Луг-Нова“». Завод засновано у 1896 році. Продукція заводу виділяється своєю оригінальною фірмовою пляшкою, сучасним дизайном етикетки і, насамперед, відмінною якістю продукції.
• 12. ЗАТ «Пивзавод на Подолі». У 1872 році в Києві було засновано підприємство з назвою «Суспільство Київського пивоварного заводу». Стодвадцятилітній досвід ліг в основу високої якості сучасних 16-ти сортів пива.
• 13. ЗАТ «Столичний». ЗАТ КЗШВ «Столичний» належить до числа найбільших у країні виробників ігристих вин. Продукція підприємства поставляється на внутрішній і зовнішній ринок. Асортимент продукції: брют, сухе, напівсухе, напівсолодке, мускатне,"Золоте", «Гетьманское», «Ювілейне», «Українське», сувенірне.
• 14. ЗАТ «Черкаське пиво». Пивоварне підприємство «Черкаське пиво» робить пиво за класичною технологією. В асортименті заводу також безалкогольні напої торгової марки «Либелла».
• 15. Кам’янець — Подільський завод «Продтоварів». Завод «Продтоварів» заснований у 1938 році. В даний час випускає печиво, солодкі безалкогольні напої.
• 16. Компанія «Папастратос Україна». Постачає тютюнові вироби марки PRESІDENT.
• 17. Компанія «Союэ-Виктан». Компанія є лідером вітчизняного ринку лікеро-горілчаних виробів. Вироблена підприємством продукція: горілки класичної й особливі, настойки гіркі і солодкі, слабоалкогольні напої і лікувально-столова мінеральна вода. На рахунку компанії - «Гран-При», 17 золотих, 9 срібних і 5 бронзових нагород, отриманих на найбільших українських виставках за якість продукції і її оформлення.
• 18. ВАТ «Бровар». Підприємство виготовляє та постачає пиво «Віденського», «Пильзенского» і «Мюнхенського» типів.
• 19. ВАТ «Дніпропетровська тютюнова фабрика». Виробник тютюнових виробів вітчизняних марок: сигарети з фільтром «Дніпро», овальні сигарети «Прима», «Ватра», «Поле».
• 20. ВАТ «Кам'янець-подільська тютюнова фабрика». Цигарки різних видів.
• 21. ТОВ «ТД Екона». Постачають продукти з сої.
• 22. ВФ «Панда». Виробляє і постачає безалкогольні напої марки «Караван».
• 23. ТОВ «Візаві». Кондитерські вироби.
• 24. Компанія Атол-М. Постачає рибні продукти.
• 25. ТОВ «Продукт». Постачає рибні продукти.
• 26. ТОВ «Оазис». Виробляє і постачає макаронні вироби.
• 27. ТОВ «Агро лідер». Виробляє і постачає м’ясні вироби.
• 28. ПП «Тутто Україна». Постачає непродовольчі і супутні товари. Основна доля статутного капіталу цієї фірми належить Торговому дому «Валенсія».
• 29. ВАТ «Баско». Постачає молочні продукти.
• 30. ВАТ «Імпер». Виробляє і постачає молочні продукти.

В кінці кожного місяця на підприємстві проводиться аналіз постачальників. При складанні заявки на постачання товару, товар групується по постачальнику, розраховується швидкість реалізації його товару і робиться вибірка найбільш ходового.

Найбільш ходовий товар замовляється в більшій кількості (прямо пропорційна залежність), для нього в першу чергу можна використовувати спосіб оплати — передоплату.

Готова роздрукована інформація про швидкість руху товару проглядається товарознавцями і завідувачами секціями, що у свою чергу вносять свої суб'єктивні коректування по асортименті і кількості товару, що поставляється.

Аналізуючи швидкість реалізації товарів складаються рейтинги підприємств, що поставляють найбільше число ходових товарів і на основі цих рейтингів приймається рішення з яким підприємством можна працювати по передоплаті, по факту чи в міру реалізації, і в якій черговості робити їм оплату.

Структура управління підприємством Структура управління Торгового дому «Валенсія».

Повноваження директора товариства визначаються статутом товариства.

До функцій фінансового директора відносяться:

• 1. ведення бухгалтерського і податкового обліку відповідно до національних стандартів і нормативних актів, що діють на Україні;
• 2. надання податкової, фінансової і статистичної звітності в терміни й органи, установлені чинним законодавством;
• 3. моніторинг, аналіз і планування поточної діяльності підприємства;
• 4. надання щорічного звіту в органи правління товариства.

До функцій комерційного директора відносяться:

• 1. контроль над дотриманням техніки безпеки і вимог до охорони праці на підприємстві;
• 2. контроль над станом устаткування, забезпечення своєчасного ремонту і профілактичних робіт;
• 3. контроль якості матеріалів, моніторинг запасів матеріалів, своєчасна доставка запасів зі складу;
• 4. проведення маркетингових досліджень з можливим залученням фахівців на тимчасову роботу;
• 5. планування і керування запасами підприємства;
• 6. надання щорічного звіту в органи правління товариства.

Віковий склад працюючих на підприємстві: 18−24 років — 17%, 25−35 років -33%, 35−50 років 19%, 50 і старше 31%. Середньосписочна чисельність працівників на кінець 2001 року склала 126 чоловік, у тому числі працівники прилавка — 16 чоловік.

Оплата праці на підприємстві.

Оплата праці - це будь-який заробіток, обчислений, як правило, у грошовому виразі, що його за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.

Оплата праці складається з основної заробітної плати й додаткової оплати праці. Розміри оплати найманого працівника залежать від результатів його праці з урахуванням наслідків господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата працівника залежить від результатів його праці й визначається тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками й доплатами в розмірах, не вищих за встановлені чинним законодавством.

Основним вимірником результатів (затрат) праці є кількість виготовленої продукції (обсяг наданих послуг) належної якості або витрачений робочий час, тобто кількість днів (годин), протягом яких працівник фактично був зайнятий (працював) на підприємстві (в організації). Такому поділу вимірників затрат праці відповідають два види заробітної плати, що базуються на тарифній системі, — відрядна та почасова.

За відрядної форми оплата праці проводиться за нормами й розцінками, установленими на підставі розряду працівника. Кваліфікаційний (тарифний) розряд працівника передбачає виконання роботи відповідної складності.

Основними умовами застосування відрядної оплати праці є наявність кількісних показників роботи, що безпосередньо залежать від конкретного працівника і піддаються точному обліку, а також необхідність стимулювання зростання випуску продукції та існування реальних можливостей підвищення виробітку на конкретному робочому місці. Використання цієї форми оплати праці потребує встановлення обґрунтованих норм виробітку, чіткого обліку їхнього виконання і, що особливо важливо, воно не повинно призводити до погіршення якості продукції, порушень технологічних режимів, техніки безпеки, а також до перевитрачання сировини, матеріалів, енергії.

За почасової форми заробітної плати оплата праці робітників здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками з урахуванням відпрацьованого часу та рівня кваліфікації, що визначається тарифним розрядом.

Почасова форма заробітної плати оплата праці робітників застосовується тоді, коли недоцільно нормувати роботи (наприклад, операції контролю за якістю продукції) або вони взагалі не піддаються нормуванню, оскільки зміст і послідовність виробничих операцій часто змінюються (роботи з ремонту та налагодження устаткування, обслуговування внутрішньозаводського транспорту, дослідно-експериментальні роботи тощо).

Сучасна техніка пред’являє підвищені вимоги до точності та чистоти обробки, якості продукції. Саме почасова, а не відрядна оплата праці значно більше сприяє дотриманню цих вимог. Почасова оплата праці керівників, спеціалістів і службовців здійснюється, як правило, за місячними посадовими окладами (ставками).

Кожна з названих форм заробітної плати охоплює кілька систем оплати праці для різних організаційно-технологічних умов виробництва. Можливі та реально застосовувані системи оплати праці робітників виробничих підприємств (підрозділів організацій) показано на наступній схемі.

Системи оплати праці.

За прямої відрядної системи заробіток працівника (Dпсв) розраховується множенням кількості одиниць виробленої продукції (v) та розцінки за одиницю продукції (р0):

Dпсв = р0 * v.

Розцінка визначається діленням погодинної тарифної ставки на норму виробітку або множенням погодинної тарифної ставки на норму часу (в годинах) на виготовлення одиниці продукції.

За непрямої відрядної системи заробіток працівника залежить не від його особистого виробітку, а від результатів праці працівників, що їх він обслуговує. Вона застосовується для оплати тих категорій допоміжних робітників (наладчиків, ремонтників, кранівників), праця яких не піддіається нормуванню та обліку, але значною мірою визначає рівень виробітку основних робітників. Заробіток робітника (Dпсв) за цієї системи розраховується за формулою:

Dпсв = s * t * kвн, де s — погодинна тарифна ставка; t — фактично відпрацьована кількість годин цим робітником; квн — середній коефіцієнт виконання норм виробітку всіма робітниками, що обслуговуються.

За відрядно-преміальної системи заробіток працівника (Dпсв) складається з відрядного заробітку (р0*v) та премії (m) за досягнення певних результатів:

Dпсв = р0*v + m.

Відрядно-прогресивна оплата праці передбачає оплату робіт, виконаних у межах встановленої норми (n0) за звичайними відрядними розцінками р, а робіт, виконаних понад нормативний (базовий) рівень (ni), — за підвищеними розцінками (рі) залежно від ступеня виконання завдання. Отже, заробіток (Dв прог) у цій системі визначається за формулою:

Dв прог = p*n0 + pi*ni.

Застосування цієї системи обмежується, як правило, дільницями, що стримують роботу всього підприємства, за браком у них стимулюючих факторів підвищення якості продукції або послуг.

Відмінність акордної системи полягає в тім, що працівникові або групі працівників розцінки встановлюються не за окремі операції, а за весь комплекс робіт із визначенням кінцевого строку його виконання. Ця система заохочує до скорочення строків виконання робіт і тому використовується передовсім для усування наслідків аварій, за термінових ремонтів, будівельних робіт тощо. Треба враховувати необхідність суворого контролю якості, додержання правил безпеки праці за застосування цієї системи оплати.

Почасова оплата праці робітників здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками із застосуванням нормованих завдань або за місячними окладами. Почасова оплата праці керівників, спеціалістів і службовців, як уже було сказано, проводиться, як правило, за місячними посадовими окладами (ставками) За простої почасової оплати заробіток працівника (Dnn) розраховується множенням годинної тарифної ставки відповідного розряду (s) на кількістьвідпрацьованих годин (t):

Dnn = s * t.

Через недостатній позитивний вплив на кількість і якість праці робітника цю систему застосовують досить рідко.

У почасово-преміальній системі певною мірою усунуто цей недолік. За цієї системи окрім тарифного заробітку (s*t) працівник одержує премію (m) за досягнення певних кількісних або якісних показників. Загальний заробіток (Dпрем) визначається за формулою.

Dпрем = s * t + m.

За застосування почасово-преміальної системи з використанням нормованих завдань заробіток може складатися з трьох частин:

• 1) почасового заробітку, що розраховується пропорційно відпрацьованому часу, і доплат за професійну майстерність та умови (інтенсивність) праці;
• 2) додаткової оплати за виконання нормованих завдань, що нараховується у відсотках до почасової оплати за тарифом;
• 3) премії за зниження трудомісткості виробів або робіт.

Різновидом почасово — преміальної є система оплати за посадовими окладами, що застосовується на підприємствах усіх галузей економіки. За цією системою оплачуються працівники, робота яких має стабільний характер (комірники, вагарі, прибиральники та ін.).

Розрахунок витрат на оплату праці працівників Торгового дому «Валенсія» Табл. 1.

Розрахунок витрат на пряму оплату праці робиться з розрахунку не на одного працівника, а на структурні підрозділи підприємства загалом.

Так при розрахунку основної заробітної плати працівників відділу маркетингу (бухгалтерії, відділу безпеки, відділу кадрів, планового відділу) була застосована почасово-преміальна оплати праці. В разі, якщо підприємство отримає заплановану норму прибутку, то співробітники цього відділу, крім основної заробітної плати отримують також преміальні.

Розрахунок місячної заробітної плати ведеться наступним чином (цифри умовні, тому що розмір заробітної плати працівників складає комерційну таємницю підприємства). Форма оплати праці - почасова, тому в розрахунку на одного працівника розцінка за годину становить 2,9 грн., а у відділі працює 3 чоловіки, тому розцінку множимо на 3 і отримуємо 8,7 грн. В місяці 22 робочі дні, якщо перевести це в години, то це буде 176 годин. Для того, щоб визначити загальну заробітну плату працівників відділу ми перемножуємо загальну кількість робочих годин в місяці на розцінку за час.

Крім основної заробітної плати працівники також отримують преміальні. Їхня сума наводиться в таблиці.

Що стосується відділу по збуту продукції та працівників торгового залу (розрахунок наведений для відділу збуту, для торгового залу аналогічно), то тут застосована пряма відрядна система оплати праці. Так в середньому кожний співробітник відділу має за місяць продати товару на визначену суму, припустимо 15 000 грн. (на практиці завжди хтось більше продає, хтось менше). З кожного проданого товару працівникові йде 5%, тобто в графі розцінки ставимо суму 2250 (3 чоловіка * 750 грн.).

Також якщо хтось продав більше своєї норми йому нараховують до основної заробітної плати суми премії. Премія становить 8% вартості проданих товарів.

Особливо слід відмітити те, що заробітну плату керівництву підприємства виплачують за рахунок прибутку, так як вони є власниками підприємства. І скоріше це буде навіть не заробітна плата, а дивіденди отримані у відповідності до свого внеску у майно підприємства.

Прибуток та джерела його формування В умовах ринкової економіки прибуток є основним показником оцінки господарської діяльності підприємств, тому що в ньому акумулюються всі доходи, витрати, утрати, узагальнюються результати господарювання. По прибутку можна визначити рентабельність, вивчити ефективність функціонування підприємств і їхніх асоціацій. Прибуток є одним із джерел стимулювання праці, виробничого і соціального розвитку підприємства, росту його майна, власного капіталу й ін.

Основна доля прибутку припадає на торгівлю лікеро — горілчаними виробами (опт).

Значний вплив на прибуток підприємства справляють розмір витрат, які виникають в процесі операційної діяльності. Тому, хотілося б дещо акцентувати увагу на особливостях обчислення витрат у торгівлі:

• 1. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари. Сума торгової націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгової націнки. У свою чергу, середній відсоток торгової націнки визначається діленням суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок у продажній вартості отриманих у звітному місяці товарів на суму продажної вартості залишку товарів на кінець звітного місяця і продажної вартості отриманих у звітному місяці товарів.
• 2. У торгових організаціях до складу витрат на збут включаються витрати обігу, за винятком адміністративних, інших операційних і фінансових витрат. Це означає, що до складу витрат на збут у торговельних підприємствах не включаються такі витрати:
  • § загальнокорпоративні витрати, тобто організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати;
  • § витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу;
  • § витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського користування, а саме: операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, каналізація, охорона;
  • § винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна);
  • § витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс);
  • § витрати на врегулювання спорів у судових органах, на юридичні, аудиторські;
  • § плата за розрахунково-касові та інші банківські послуги;
  • § амортизація нематеріальних активів загальновиробничого користування;
  • § податки, збори та інші передбачені законодавством обов’язкові платежі, крім тих, які включаються до виробничої собівартості продукції;
  • § інші послуги загальновиробничого призначення;
  • § собівартість реалізованих виробничих запасів, що складаються з їх облікової вартості і витрат на їх реалізацію;
  • § сума сумнівних (безнадійних) боргів, відрахування до резерву сумнівних боргів;
  • § втрати від знецінення запасів;
  • § від операційних курсових різниць;
  • § визнані штрафи, пені, неустойки;
  • § недостачі і втрати від псування цінностей;
  • § витрати на дослідження і розробки відповідно до П (С)БО 8 «Нематеріальні активи» ;
  • § собівартість реалізованої іноземної валюти, перерахованої в національну валюту за курсом НБУ на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов’язані з продажем іноземної валюти;
  • § витрати на виплату матеріальної допомоги, на утримання об'єктів соціально-культурного призначення;
  • § інші витрати операційної діяльності;
  • § витрати на відсотки (за користування кредитами отриманими, за облігаціями випущеними, за фінансовою орендою);
  • § інші витрати підприємства, пов’язані із залученням позикового капіталу;
  • § втрати від участі у капіталі.

Розподіл прибутку, отриманого в 2001 році Торговим домом «Валенсія» здійснювався наступним чином:

Прибуток на кінець року — 2796 тис. грн.

• а) поповнення статутного капіталу — 716 тис. грн.
• б) резервний фонд — 60 тис. грн.
• в) заробітна плата керівництву — 1205 грн.
• г) нерозподілений прибуток — 815 тис. грн.

Якщо проаналізувати, яку частку у отриманому прибутку складають окремі групи товарів то отримаємо наступні дані:

• § лікеро — горілчані вироби — 85%;
• § продовольчі товари — 10%;
• § непродовольчі і супутні товари — 5%.

Ціноутворення на підприємстві.

Ціна була і залишається найважливішим критерієм прийняття споживчих рішень. Але останнім часом одержали широкий розвиток інші, нецінові фактори конкуренції. Проте ціна зберігає свої позиції як традиційний елемент конкурентної політики, робить дуже великий вплив на ринкове положення і прибуток підприємства.

Разом з тим, цінова політика багатьох фірм нерідко виявляється недостатньо кваліфікованої. Найчастіше зустрічаються наступні помилки:

• — ціноутворення надмірно орієнтоване на витрати;
• — ціни слабко пристосовані до зміни ринкової ситуації;
• — ціни недостатньо структуруються по різних варіантах товару і сегментах ринку;
• — ціна використовується без взаємозв'язку з іншими елементами маркетингу.

Оскільки ціна обслуговує оборот по реалізації і/чи закупівлі товарів, то відповідно в ціні однаковою мірою повинні бути враховані інтереси і виробника, і споживача продукції, що, у свою чергу, залежить від того, де, коли і при яких умовах відбувається угода (покупка-реалізація).

Для вартісної оцінки результатів угоди і витрат використовуються різні види цін. І вітчизняний, і світовий досвід показує, що використовується безліч видів цін, пов’язаних з особливостями реалізації (сировина, полуфабрикати, що комплектують вироби і т.д.);

Незважаючи на безліч цін, що діють на ринку, вони між собою взаємозалежні. Варто тільки внести зміни в рівень однієї ціни, як ці зміни виявляються в рівнях інших цін.

Це пояснюється тим, що, по-перше, існує єдиний процес формування витрат на виробництво; по-друге, усі суб'єкти ринку взаємозалежні, між собою; по-третє, має місце тісна взаємозалежність всіх елементів ринкового господарського механізму.

У залежності від того, яка ознака взята для класифікації, всі види цін можна розділити на різні групи.

По характері обороту, що обслуговується, розрізняють такі види цін:

Оптові ціни покупки і продажу. Оптової вважається ціна, по якій підприємства реалізують зроблену продукцію іншим підприємствам, збутовим організаціям звичайно великими партіями (оптом).

До числа оптових цін відносяться закупівельні ціни, по яких сільськогосподарські виробники реалізують свою продукцію підприємствам, організаціям, фірмам, промисловим підприємствам для наступної переробки. Відмінність закупівельної ціни від інших видів цін полягає в тім, що в її склад не включається ПДВ і акцизи. ПДВ не включається також у вартість матеріально — технічних ресурсів, що здобуваються сільським господарством.

У міжнародній торгівлі угоди, за рідкісним винятком, являють собою оптові операції і відбуваються вони за оптовими цінами.

Біржова ціна також вважається оптовою.

Роздрібні ціни — це ціни продажу індивідуальному чи дрібнооптовому споживачу, переважно населенню. Відпускна ціна на підприємствах громадського харчування — особлива форма роздрібної ціни. Ціни на послуги населенню — також особливий вид роздрібної ціни. У сфері збуту діють знижки-націнки (оптово-збутова, роздрібна).

Різниця між ціною реалізації товару постачальницько-збутової організації й оптовою ціною підприємства-постачальника представляє постачальницько-збутову надбавку (націнку).

Різниця між оптовими цінами покупки (закупівлі) і продажу, між оптовою і роздрібною цінами являє собою торгову націнку (знижку).

Для того, щоб показати, як відбувається ціноутворення на підприємстві зробимо розрахунок ціни на один ящик горілки «Холодний яр» (роздрібна ціна). Один ящик складається з 20 пляшок. Собівартість однієї пляшки для підприємства становить 3,2 грн. Собівартість одного ящика — 64 грн. Розрахунок ціни наведено у табл.2.

Розрахунок ціни на продукцію Торгового дому «Валенсія» Табл. 2.

При визначені ціни на продукцію ми врахували також всі затрати які несе підприємство в процесі виробництва і реалізації продукції, бажану норму прибутку і таким чином визначили відпускну ціну товару. Прибавивши до відпускної ціни суму податку на додану вартість (20%) ми отримали ціну за яку буде реалізовуватись товар.

Оптова ціна становить 75% від роздрібної і складає - 118.08 грн.