Истоки пацифізму Л. М. Толстого (по «Севастопольських оповідань»)

Истоки пацифізму Л. М. Толстого (по «Севастопольських оповідань»)

Факт війни — вбивство.

Л. Толстой.

Находясь на військової служби, Левко Миколайович Толстой болісно думав про війну. Що таке війна, потрібна вона людству? Це питання стали перед письменником у самому початку його літературного поприща і спокійно займали його за протязі життя. Толстой безкомпромісно засуджує війну. «Невже тісно жити людей у цьому чудовому світлі, під цим невимірним зоряним небом?» Восени 1853 року почався війна Росії із Туреччиною, Толстому було дозволено перевестися Севастополя. Потрапивши у обложений місто, Толстой був приголомшений героїчним духом війська та населення. «Дух у військах вище будь-якого описи, — писав Пауль братові Сергію.— За часів Стародавню Грецію був стільки геройства».

Под гуркіт знарядь четвертого бастіону, огорнутий пороховим димом, Л. М. Толстой почав писати своє перше оповідання про героїчну оборону міста, «Севастополь у грудні місяці», його пішли дві інші: «Севастополь у травні» і «Севастополь в серпні 1855 року».

В своїх розповідях про три етапах Кримської епопеї Толстой показав війну «над правильному, гарному і блискучому ладі, з музикою й барабанним боєм, з розмаяними прапорами і гарцующими генералами… а теперішньому її вираженні— у крові, в страждання, у смерті…». Під його геніальним пером воскресає героїчна оборона Севастополя. Взято лише три моменту, вихоплені лише три картини з відчайдушною, нерівній боротьби, майже рік не утихавшей і умолкавшей під Севастополем. Але як багато дають ці картини! Не лише велике художнє твір, а й правдивий історичний документ, дорогоцінний для історика показання учасника.

Первый розповідь говорить про Севастополі у грудні 1854 року. То справді був момент деякого ослаблення і уповільнення бойових дій, проміжок між кривавої битвою під Инкерманом й під Євпаторією. Але якщо могла кілька поотдохнуть і поповніти польова російська армія, яка стояла навколо Севастополя, то місто та його гарнізон не знали перепочинку — і забули, що таке слово «спокій». Солдати й матроси трудилися під снігом і зливою, напівголодні, знівечені.

Толстой розповідає про матроса з відірваної ногою, якого несуть на ношах, і просить зупинитися, щоб оцінити залп нашої батареї. «Нічого, нас тут двісті осіб у бастіоні, дня ще на нас вистачить!» Такі відповіді давали солдати і матроси, і з них у своїй навіть підозрював, яким бути мужнім, котрі зневажають смерть людиною, щоб так усе просто, спокійно, діловито казати про свого власного завтрашній чи післязавтрашньої неминучою загибелі! Покірно переносили страшні каліцтво і смерть жінки, ці гідні своїх чоловіків подруги. Друга розповідь належить у травні 1855 року, а помечен цей розповідь вже 26 червня 1855 року. У травні відбулася кривава •битва гарнізону проти майже всієї осаджуючої місто армії, бажала у що там що опанувати трьома передовими укріпленнями. Толстой не описує цих кривавих травневих .і червневих зустрічей, але читачеві оповідання ясно з усього, нещодавно, лише що, сталися дуже великі події у обложеного міста.

Толстой показує, як використовують солдати короткий перемир’я, щоб знищити й захоронити убитих. Невже вороги, хіба що в лютою рукопашній боротьбі що різали і коловшие одне одного, можуть так дружелюбно розмовляти, з такою ласкою, так люб’язно й запобігливо ставитися один до друга? Але й тут, як та скрізь, Толстой гранично щирий і правдивий, він очевидець, йому треба придумувати, домислювати, дійсність набагато багатша від фантазії.

Третий розповідь розповідає про Севастополі у серпні 1855 року. Це останній, найстрашніший місяць довгої облоги, безперервних, найжорстокіших, вдень і вночі не затихаючих бомбардувань, місяць падіння Севастополя. «Під час обіду неподалік будинку, в якому сиділи офіцери, впала бомба. Пол і стіни затремтіли, як від землетрусу, і вікна застелило пороховим димом.— Ви цього, гадаю, в Петербурзі не бачили; а тут часто бувають такі сюрпризи, — сказав батарейний командир.— Подивіться, Вланг, де це тріснула». Письменник показує героїзм людей, які до повсякденним обстрілам. Які Живуть звичної життям. Не усвідомлюють себе героями, а виконують свій обов’язок. Без гучних фраз, буденно, ці прекрасні люди вершать історію, часом «йдучи» до небуття. Толстой показує, що тільки перевага союзників Туреччини у військової техніки і матеріальних ресурсах фізично зломило безстрашних російських героїв.

Разоблачая війну, письменник стверджує моральне велич і сила російських людей, мужньо що сприйняли відступ російської армії з Севастополя.

Новаторство Л. Толстого у виконанні війни, реалізм, художні достоїнства «Севастопольських оповідань» здобули гарну оцінку сучасників.

Некрасов писав: «Переваги повісті першокласні: влучна, своєрідна спостережливість, глибоке насичення сутність речей і характерів, сувора, перед ніж не відступаюча щоправда…» Чи не цьому полягає секрет неслабнучої популярності оповідань Толстого, повних патриотичёского пафосу і, незважаючи на що, великого призову до світу, заперечення війни убийства.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.