Воронцов Михайло Семенович
У 1844 р. його призначено був головнокомандувачем військ на Кавказі та в намісником кавказьким із необмеженим повноваженнями і з збереженням колишніх посад. Прибувши Тифліс навесні 1845 р., Воронцов невдовзі вирушив у лівий фланг Кавказької лінії до ухвалення начальства над військами, готовившимися до походу проти Шаміля. Після захоплення Андин, сполученого з найбільшими утрудненнями, війська під… Читати ще >
Воронцов Михайло Семенович (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Воронцов Михайло Семенович (1782−1856)
Светлейший князь, генерал-фельдмаршал. У 1803 р. був прикомандирований до кавказьким військам, на чолі яких стояв тоді князь Цицианов. Служачи особисто за нього, Воронцов брав участь у боях з горцями, причому під час невдалої експедиції Гулякова в Закатальское ущелині (1804) майже погиб.
У кампанію 1806 р. був у бої під Пултуском, в кампанію 1807 р. — в битву біля Фридланде. Під час турецької війни (1810—1811), командуючи полком, брав участь у штурмі Базарджика й у боях під Шумлой, потім під Рущуком, під Калафатом й під Виддином.
У Вітчизняну війну Воронцов приймав що у бої при Смоленську. У в битві під Бородіном, захищаючи зміцнення у села Семенівської, отримав рану. Вирушаючи на зцілення на свій маєток, він запросив туди близько 50 поранених офіцерів і більше 300 рядових громадян і забезпечив їм турботливий те що. Воронцов повернулося на лад і був призначений до армії Чічагова, причому йому довірений окремий летючий загін. У 1813 р., перебуваючи у Північній армії, брав участь у справі під Денневицем й у в битві під Лейпцигом. У кампанію 1814 р. Воронцов під містом Краоне витримав бій проти самого Наполеона; в бої біля Парижа, командуючи особливим загоном, з боєм зайняв передмісті ла-Вилетт. У 1815 р. Воронцов призначений був командиром окупаційного корпусу, котрий обіймав Францію до 1818 р.; він залишив собою там найкращі воспоминания.
Повернувшись з Росією, Воронцов командував піхотним корпусом, а 1823 р. призначений новоросійським генерал-губернатором і повноважним намісником Бессарабської області. Багато зробив процвітання Новоросійського краю. Йому зобов’язані: Одеса — розширенням свого торгового значення, Крим — розвитком таудосконаленням виноробства, пристроєм чудового шосе, окаймляющего південний берег, першими дослідами лісорозведення. За його почину засновано Одеси суспільство сільського господарства, в працях якого сам Воронцов брав активну участь. Багатьом зобов’язане йому розведення тонкорунних овец.
За нього ж, в 1828 р., одержало початок пароплавство Чорним морю.
У 1828 р. він прийняв замість пораненого князя Меи-шикова начальство над військами, осаждавшими фортеця Варну. Чума, запорошена з Туреччини, не пробралася у внутрішність імперії завдяки енергійним заходам Воронцова.
У 1844 р. його призначено був головнокомандувачем військ на Кавказі та в намісником кавказьким із необмеженим повноваженнями і з збереженням колишніх посад. Прибувши Тифліс навесні 1845 р., Воронцов невдовзі вирушив у лівий фланг Кавказької лінії до ухвалення начальства над військами, готовившимися до походу проти Шаміля. Після захоплення Андин, сполученого з найбільшими утрудненнями, війська під особистим проводом Воронцова попрямували до тимчасової резиденції Шаміля — аулуДарго. Опанування цим пунктом і особливо подальше рух через дрімучі Ічкерійські лісу поєднані був із великими небезпеками і величезними втратами. У 1848 р. взято були дві твердині Дагестану, аули Гергебиль і Салты. Взагалі після прибуття Воронцова на військовий стан на Кавказі різко змінилося на краще; плідна був і громадянська діяльність намісника. У 1853 р. Воронцов залишив Тифліс. Йому були спорудили пам’ятники у Тифлисі і Одессе.
Список литературы
Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.