Етапи розвитку третього рейху

План.

1. Етапи розвитку Третього рейху.

1.1. Виникнення третього рейха.

1.2. Довоєнний период.

1.3. Військовий период.

1.4. Загибель третього рейха (причины).

2. Витоки третього рейха.

2.1. Погляди Гитлера.

2.2. Історичне коріння третього рейха.

2.3. Інтелектуальні коріння третього рейха.

3. Третій рейх в 1933;37 годы.

3.1. Экономика.

3.1.1. Банківські вклади нацистов.

3.1.2. Консультанти Гітлера економічних вопросах.

3.1.3. Фінансування нацистської партии.

3.1.4. Аграрні преобразования.

3.2. Культура.

3.2.1. Релігія.

3.2.2. Образование.

3.2.3. Кошти масової информации.

3.3. Политика.

3.3.1. Правосудие.

3.3.2. Правительство.

3.3.3. Зовнішня політика нацистов.

4. Приватне життя Адольфа Гитлера.

5. Уроки Третього рейху.

Заключение

.

2. ПОГЛЯДИ ГІТЛЕРА І ВИТОКИ ТРЕТЬОГО РЕЙХА.

Найбільш докладно, на мою думку, погляди Гітлера відбито у своїй книжці, «Майн кампф». Намітки Третього рейху, більше, варварського «нового порядку», насаджуваного Гітлером в підкореної Європі у роки його тріумфу з усією волаючої жорстокістю, докладно та детально викладаються зі сторінок цієї відвертої книги.

Хоч би які обвинувачення ні пред’являлися Адольфу Гітлеру, не може звинуватити у тому, що не описав докладно ту Німеччину, яку мав намір створити у разі приходу до української влади, і той світової порядок, яка збиралася встановити завдяки завоювань німецької армії. Як зазначалося раніше, основні погляди сформувалися у Гітлера двадцятирічному віці у Відні, і потім, як він зізнавався, йому довелося багато чого навчитися і докорінно змінювати щось. Коли 1913 року Гітлер у віці 24 років виїхав із Австрії у Німеччину, він відчував жагуче потяг до німецькому націоналізму і ненависть до демократії, марксизму і євреям; він був переконаний, що саме провидіння обрало арійців, передусім німців, вищої расой.

У «Майн кампф» Гітлер виклав свої думки стосовно конкретній проблемі — повернення переможеною і розчленованої Німеччини місця під сонцем, яке їй вистачає в усі попередні періоди своєї історії, й створення держави нових типів. Така держава, на думку Гітлера, має грунтуватися на расовому принципі, й об'єднувати всіх німців, зокрема які проживають поза рейху, встановлювати диктаторську влада фюрера, тобто влада самого Гітлера, підкріпляючи її на систему керівників меншого рангу, одержують розпорядження зверху і передавальних їх нижчого ланці. Яким чином новому рейху потрібно було відновити своє становище світової держави і далі підкорити світ?

Насамперед, думав Гітлер, необхідно звести рахунки і Франції, «цим безжалісним, смертельним ворогом німецького народу». Франція, на думку Гітлера, завжди бачить своє завдання у цьому, щоб розчленувати і розхитати Німеччину, розбити в окремі дрібні землі. Отже, потрібно було «енергійно й остаточно розрахуватися і Франції… провести останній вирішальний бій… лише ми зможемо покласти край цієї вічної і по суті такий безплідною боротьбі між нами і Францією, зрозуміло, допускаючи, що Німеччина не фактично розглядає поразка Франції лише як однієї з коштів, з допомогою якого німецький народ згодом зможе значно розширити володіння за іншими районах». Расширить володіння за іншими районах? Де? Отже Гітлер впритул наближається до головною концепції зовнішньої політики України Німеччини, яку настільки сумлінно провів у життя, ставши правителем рейха.

«Німеччина, — відверто заявляв він, — має збільшити своєю територією сході — переважно з допомогою России».

Пояснюючи недалекоглядність передвоєнної зовнішньої політики України Німеччини, Гітлер заявляв, купувати нових земель «можливе лише сході… Бажання отримати землі на Європі може бути реалізований переважно по рахунок Росії. Це означає, що новому рейху доведеться знову вирушити у похід стопами древніх тевтонських рицарів та з допомогою німецького меча розраховувати на землю і для німецького плуга і їжу для нации».

«Вихідний рік» Гітлера належить до XIII віці, коли германці відтіснили слов’ян Схід. Таке просування Схід слід було возобновить.

«Нині у Європі проживає вісімдесят мільйонів німців! Поточну зовнішньополітичну діяльність можна вважати правильної лише тому випадку, якщо років землі мешкатимуть двісті п’ятдесят мільйонів немцев».

Говорячи сьогодні про життєвому просторі у Європі, ми зобов’язані переважно можемо пам’ятати лише Росію та її васальні прикордонні держави". Доля, як зазначав Гітлер, у разі прихильна до Німеччини. Росія до рук більшовиків, що, на його думку, фактично означало її передачу євреям.

Великі степу сході, підкреслював Гітлер, можна захопити порівняно легко за поразку Росії, яке німцям коштуватиме значно менше крови.

Чи міг хто-небудь стверджувати, що це намітки майбутніх планів Гітлера не відрізнялися ясністю і точністю? Франція буде розгромлена, але це має другорядне значення проти устремлінням Німеччини сходові. Передусім будуть захоплено землі сході, безпосередньо що прилягають до Німеччини, де переважало німецьке населення. Які землі йшлося про? Зрозуміло, Австрія, Судетська область у братній Чехословаччині і західна частина Польщі, включаючи Данциг. Після цього настане черга і найбільш России.

Чому ж усі у світі були такі здивовані, коли рейхсканцлер Гітлер через кілька років приступив до виконання цих задач?

Гітлера цікавила лише політична нібито влада. Економіка сама себе як-небудь подбає.

«Держава немає нічого спільного з конкретною економічної концепцією чи розвитком… Держава — це расовим організмом, а чи не економічної організацією… Внутрішня сила держави лише окремих випадках збігаються з так званим економічним процвітанням; останнє, свідчать незліченні приклади, очевидно, свідчить про наближається крах держави… Пруссія з виняткової наочністю підтверджує, що ні матеріальні кошти, а лише ідейні цінності дозволяють «створити держава. Тільки за їх наявності може сприятливо розвиватися економічне життя. Завжди, як у Німеччини відзначався політичний підйом, економічних умов починали поліпшуватися, і завжди, коли економічних умов ставали першорядною турботою народу, а ідейні цінності відходили другого план, держава розвалювався і виникали економічні труднощі… До цього часу ніколи у основі держави не лежали мирні економічні кошти…» Тому, мовив Гітлер, виступаючи у 1923 року у Мюнхені, «ніяка економічна політика неможлива без меча, ник^бя індустріалізація неможлива не залучаючи сили».^За винятком цих туманних, незрілих філософських поглядів і окремих посилань в «Майн кампф» на «економічні палати», «палати землевласників» і «центральний економічний парламент», які «дозволять функціонувати національної економіці», Гітлер утримується від висловлювань щодо основ третього рейха.

Посилання зберегти роду людського і раси у «Майн кампф» підводять нас до розгляду другий основної концепції — світогляду Гітлера, якого багато хто історики, особливо у Англії, вважали примітивною формою дарвінізму. Подібно Дарвінові, але як багато німецькі філософи, історики, королі, генерали і державних діячів, Гітлер розглядав життя як вічну боротьбу, а світ — як джунглі, де виживає найвитриваліший і править найсильніший, «де одне суті годується рахунок іншого і загибель слабшого передбачає виживання більш сильного».

На думку Гітлера, збереження культури «зумовлено суворим законом необхідності, декларація про перемогу мають найкращі і найсильніші світу цього. Нехай ті, хто хоче, входять у боротьбу, інші ж, хто хоче боротися за цьому світі вічної боротьби, не заслуговують права життя. Хоча це жорстоко, але ці жизнь!».

Хто це йому це «люба дитина природи, найсильніше, мужнє і працьовите», якому провидіння довірила «кермо правління»? Арійці. Я наближаємося суті нацистської ідеї про расовому перевагу, знайшла свій відбиток у «Майн кампф», до концепції про вищої раси, де грунтувався третій рейх і «нового стану» Гітлера Європі. — Подібно багатьом німецьким мислителям ХІХ століття, Гітлер насолоджувався садизмом (та її протилежністю — мазохізмом), що був досить важкий розуміння іноземним дослідникам, які займаються вивченням німецького духа.

«Отже, на формування вищих культур однієї з найбільш головних передумов служить наявність людей нижчого типу… Безсумнівно, перші людські цивілізації меншою мірою грунтувалися на приборкуванні тварин, аніж використанні людських істот нижчого типу.».

Людині, дуже слабко разбиравшемуся історія і антропології, як і Гітлер, було легко зробити з німців сучасних арійців отже перетворити в вищу расу. Для Гітлера германці були «вищої людської расою Землі» і такими залишаться за умови, а то й лише «докладуть зусилля до того що, щоб виводити нові породи собак, коней і кішок, а й подбають про чистоті своєї крови».

Одержимість расовими проблемами привела Гітлера до відстоювання ідеї «народного» держави. Яке, по суті, держава було у вигляді чи передбачалося створити — мені не вдалося зрозуміти, попри кількаразове читання «Майн кампф» і наявність на численних виступах самого фюрера, присвячених даному питанню, де неодноразово чув, як диктатор заявляв, саме ця думку є головним у його философии.

Німецьке слово «фольк» не піддається точному перекладу. Зазвичай його перекладають, як «нація» чи «народ», однак у німецькою мовою дане слово має низку інший, глибший зміст і означає скоріш примітивне родове співтовариство людей, які об'єдналися по кревного і земельному ознакою. У «Майн кампф» Гітлер, долаючи труднощі, намагається дати визначення народного держави, заявляючи, наприклад, що він постарається пояснити «народну» концепцію, щоб покласти край іншими трактуваннями, та був поринає у просторікування інші теми. Нарешті, він намагається дати таке определение:

*На відміну від буржуазного і марксистско-еврейского світогляду народна філософія розглядає значення людства у його базових расових елементах. У державі вона лише один із засобів задля досягнення кінцевої мети, вважаючи, що ця мета полягає у збереженні расового існування. Отже, дана філософія у разі не виходить із рівноправності рас, а поруч із їх відмінностями визнає вищі або нижчі расові цінності й вважає себе зобов’язаною сприяти торжества найкращих робітників та сильніших рас. Вона передбачає підпорядкування нижчих і більше слабких рас відповідно до вічним порядком, панівним у Всесвіті. Отже, справжня філософія у принципі відповідає основній ідеї аристократичної натури і виходить із обов’язковості цього закону всім, і навіть враховує як різну цінність рас, а й різну цінність окремих осіб. Відповідно до цієї філософії з мас важливо висувати індивідуальність отже… створювати якесь організуюче початок. Вона в необхідність ідеалізації людства, у якій вбачає лише передумову існування роду людського. Але вона неспроможне дати бути будь-якої етичної ідеї, Якщо ця ідея загрожує расового існуванню носіїв вищої етики. Позаяк у світі, населеному неповноцінними особами і чорномазими, будь-які гуманні погляди, хоч би прекрасними і величними вони були б, і навіть будь-які ідеї щодо ідеального нашої людства втрачено назавжди і безповоротно… Отже, німецька життєва філософія відповідає споконвічного бажанню природи, оскільки відтворює вільну гру сил, які можуть призвести до постійному взаємному поліпшенню роду, поки найкращих представників людства, домігшись панування на планеті, стануть розташовувати повної свободою дій у його володіннях, які частково за його межі. Фантастичная концепція Гітлера щодо народного держави спричинила у себе значна частина інших великих висловлювань, які, на думку фюрера, мали сприяти тому, щоб німці стали господарями землі, — він був одержимий ідеєю домінуючою ролі Німеччини. У одному із таких висловлювань Гітлер стверджує, що нездатність німців зберегти свою расову винятковість позбавила їх «світового панування. Якби німецький народ мав родовим єдністю, властивим інших народів, то час німецький рейх, безсумнівно, володів б світом». ^.

Оскільки народне держава полягає в расовому ознаці, «німецький рейх включає всіх німців» — основне становище концепції Гітлера, що він не забув, прийшовши до влади, а, навпаки, одразу став здійснювати жизнь.

Оскільки народне держава будується ідеї «аристократичної натури», для демократії у даної концепції немає ^ і його повинен замінити «принцип фюрера». Третьему рейху слід узяти на озброєння авторитаризм прусської армії: «влада начальника з підлеглих і підпорядкування нижчестоящих вышестоящим».

«Рішення більшістю не передбачені, рішення приймає лише відповідальними особами…».

Ось такими були ідеї Адольфа Гітлера, відверто і грубо викладені їм у дні перебування у фортеці Ландсберг. Він диктував свої тиради відданому Рудольфу Гессу і мріяв про «третє рейху, що створить, узявши в основі свої ідеї — примітивні, дешеві ідеї, вже розглянуті нами, і якою правитиме залізної рукою. Що у одного чудового дня він побудує свій рейх і керуватиме їм — не викликало в Гітлера сумнівів. Їм опанувало шалений почуття усвідомлення своєї місії, добре відоме вельми талановитих людей, що завжди існували протягом віків і з’являлися начебто невідомо звідки. Гітлер об'єднає обрану націю, яка досі ніколи була політично єдиної. Він очистить расу, зробить сильної, і її стане панувати землі.