Зарубежные суб'єкти інвестиційної деятельности

Зарубежные суб'єкти інвестиційної деятельности.

1.Регулирование діяльності інвестиційних фондів у різних странах.

Інвестиційний фонд (ІФ) — це юридична особа, який проводить суворо опре поділену комерційної діяльності у таких напрямах: маркетинг — обеспе чивает збір коштів (чи чеків) інвесторів, інвестиційний менеджмент — виробляє інвестиції зібраних грошей від імені інвесторів і управляє пакетом паперів, адміністративна функція залежить від організації випуску акцій, які мають еквівалентні частки пакеті цінних паперів фонда.

Масове розвиток ІФ почалося з її появою інвестиційних компаній (ІК) закритого типу (США — перед Другої світової війною, у Європі — після закінчення). ІК — спеціалізовані фінансових організацій, які акумулюють кошти приватних інвесторів шляхом емісії власних паперів (зобов'язань) і розміщують в акції та облігації підприємств. Вони займають проміжне становище між позичальниками і індивідуальним інвестором, причому повністю висловлюють інтереси последнего.

З погляду предприятий-заемщиков інвестиційне фінансування имеет:

Преимущества — якщо фірма зазнає збитків, то на відміну від кредиту, інвестиційні внески погашаються останнє, поки виробництво стане прибутковим, інвестор нічого очікувати отримувати доход.

Недостатки — втрата контролю за підприємством, розподіл прибутку на пропорційної основі, великі витрати, пов’язані з процесом пошуку, оформлення і самої інвестиційного процесса.

В США ІК відомі як закриті інвестиційні фонди, у Великій Британії — як інвестиційні трести, хто в Іспанії — як суспільства інвестування в цінних паперів, мови у Франції — як інвестиційні компанії з їх постійним капиталом.

ИФ відіграють істотне значення у структурі економіки нашої країни. Макроекономічний аспект їх діяльності у тому, що ІФ: сприяють утворенню відкладень і нагромадженню капіталу, роблять можливими і більше простими населенню інвестиційні рішення з одночасної диверсифікацією ризику, є основу у розвиток інших посередників — інвестиційних банків, брокерських контор тощо., виконують роль інституціональних інвесторів, здійснюють перелив капіталів між галузями і стимулюючих підприємств, відкривають шлях для зарубіжних инвестиций.

Микроэкономический аспект діяльності ІФ у тому, що вони взаємодіють із конкретними підприємствами і фізичними лицами.

В посткомуністичних країнах, котрі обігнали Україну у здійсненні економічних перетворень, ІФ зіграли більшу роль процесі приватизації. Далі всіх цим шляхом пішла Чехословаччина, де ваучерні ІФ почали створювати вересня 1991 г.

Правовая основа існування ІФ — обмежена відповідальність. Основна мета — об'єднання дрібних інвестицій у великі. Це головні постулати у яких має будуватися законодавство з ІФ. У найрозвиненіших країнах законодавство складалося які і з урахуванням чинного законодавства у сфері бизнеса.

Рассмотрим побудова державного регулювання ІФ у різних странах.

В Німеччини дедалі регулювання здійснюється централізовано урядовими органами. Переваги такого регулювання: високий рівень контролю, забезпечує уряду максимальне зручність під час здійснення контрольні функції, населення виявляється надійно захищеною від банкрутств, ризик втратити спрямовані на ІФ кошти виявляється мінімальним, він мінімізується гарантіями государства.

Недостатки: таких умов з’являється мало інновацій, у результаті чого інвестори мають вибір невеликий продуктів ІФ, зростає небезпеку появи занадто потужних фінансових установ — монополій, ускладнюються умови проникнення ринку нових фірм, що зменшує їх кількість знижує вона дуже обмежена для инвесторов.

В Великобританії регулювання діяльності професіоналів ринку максимально відокремлена потім від держави. Побутує є набір різних правил, які самими виборними представниками інвестиційного бизнеса.

Преимущества такий підхід: система виходить дуже гнучкою, т.к. пропозиції по регулювання лунають із боку висококомпетентних фахівців, які знають потреби й особливо ринку, уряд делегує своїх прав по регулювання професіоналам мало втручається у їх роботу, регулювання здійснюється переважно по рахунок фінансових впливів (високі штрафи порушення, покарання шляхом примусової оплати витрат на комісії, здійснюють перевірку фирм-нарушителей).

Основные недоліки: посилюється між окремими учасниками фінансового ринку, регулювання виявляється щодо дорогоцінним учасників ринку цінних паперів, т.к. які самі його оплачивают.

В США є певні законодавчі рамки, встановлювані комісією по цінних паперів. На більш низькому рівні існують спеціальні підкомітети із регулювання. У регулюючих органах домінують юристы.

Преимущества: регулювання виходить досить гнучким, т.к. залучають експертів, регулювання виявляється простим розуміння, що сприяє її популярності та перетворення побічно рекламує весь інвестиційний сектор економіки, з’являється можливість індивідуального підходи до кожного учасника ринку цінних бумаг.

Недостатки: одночасно ведеться дуже багато судових справ, що перешкоджає оперативне дозвіл спірних питань, у результаті прийняття виключно судового порядку розгляду справ, система виходить нездатною до швидких і радикальним инвестициям.

Общие особливості українських ІФ: усі мають створюватися як АТ відкритого типу, вид діяльності обмежений операціями із цінними паперами (купівля, продаж цінних паперів, інвестування в цінних паперів), ІФ мають обмеження на рекламу.

2.Зарубежные інвестиційні институты.

Сьогодні ряд організацій допомагають становленню ринкових структури Україні й у інших країнах. У тому числі — установи ООН, від Світового банку, Європейський банк реконструкції й розвитку (ЄБРР), Міжнародний фонд (МВФ), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР).

Світового банку — міжурядову установа, що сприяє економічного розвитку стран-членов.

Основні структурні підрозділи розміщуються: Міжнародна асоціація розвитку (МАР), МБРР, МФК і Міжнародне інвестиційне гарантійне агентство (МИТІ).

Пріоритетними напрямами інвестиційної активності від Світового банку є проекти — у галузі сільського господарства, енергетики, промисловості, охорони здоров’я, зв’язку. Технічна допомогу, що фінансується Світовий банк включає у собі дві категорії услуг:

Инженерно-консультационные послуги, зокрема проведення аналізу технічної реальності проекту, проектування управління будівельними работами.

Административно-организационная допомогу, включаючи оцінку певної політики і аналіз організаційної структури, технічну підготовку й допомогу у управлении.

МБРР було створено 1945 г. У 1997 р. його членами були 152 країни. За статутом основним завданням МБРР є стимулювання природного економічного розвитку країн шляхом надання їм довгострокових кредитів (зазвичай на 15−20 років). Кредити даються тільки після докладного аналізу можливостей їхнього погашення, зазвичай, під державні гарантії, і наступних условиях:

Проведение економічних реформ.

Мероприятия над стабілізацією макроекономічних показників і стабілізації курсу національної валюты.

Существенный дефіцит платіжного баланса.

Наличие діючої програми соціального розвитку на рамка загальної програми стабілізації экономики.

Украина було прийнято до членства МБРР 3 вересня 1992 року. Вже 1994 р. МБРР відкрив кредитну лінію у вигляді US$ 500 млн. Перша частину акцій цього кредиту було надано у вигляді US$ 259 млн. на покриття боргів, критичного імпорту, дефіциту платіжного балансу. Кредит було надано на 17 років під 7,1% річних і наступного, 1999 року, вже Україна має розпочати виплату відсотків з даної ссуде.

МАР була з тієї ж самою метою, що МБРР. Основним джерелом, завдяки якому формується її бюджет, є вкладення країн членів (які 1997 р. було 138) і відрахування на прибуток МБРР.

МФК — установа, що до складу від Світового банку, але юридично незалежне від цього. Корпорація була з метою на розвиток приватного сектору. Зараз МФК — це фінансовий інститут зі внесками 147 стран.

МФК, зазвичай, кредитує до 25% вартості інвестиційних проектів. Найбільша сума, яку вона може інвестувати з власні кошти — US$ 70 млн.

При реалізації проектів корпорація надає технічну і консультаційну помощь.

ЄБРР є міжнародним інститутом капітал 10 млрд. ЕКЮ. Членами банки 40 країн. У його роботі приймають участь Європейське економічне співтовариство й Європейський інвестиційний банк, представники яких входять до ради директорів. Пріоритетними напрямами діяльності ЄБРР є: пайові капіталовкладення, консультування, позички у проектів. Терміни надання кредитів: від 10 до 15 років. Мінімальний величина кредиту — 5 млн. ЭКЮ.

При визначенні стратегії співробітництва з Україною ЄБРР розробив загальний план сприяння реформам, за яким 2/3 виділених коштів на кредити, 1/3 для подання технічної допомоги. ЄБРР давав Україні приватизаційні кредити, позички для будівництва готелів, ресторанів. У 1997 року банком фінансувався проект реконструкції аеропорту «Бориспіль» у Києві, також було надано кошти на підтримки малого приватного бизнеса.

МВФ було створено 1945 року з метою сприяння міжнародному економічного співробітництва. Нині до Фонду входить 165 держав (Україна з 1992 р.). кошти МВФ становлять US$ 92 млрд. Вони складаються із внесків країн-учасників Фонду. Кредити МВФ даються на 3−5 років під 8−9% річних. Государства-получатели кредитів беруть він зобов’язання виконувати всі рекомендації експертів МВФ, створені задля підвищення ефективності національної економіки. На цей час Україна одержала від МВФ позику суму, приблизно рівну US$ 2 млрд.

3.Недобросовесть іноземних инвесторов.

Розглянемо типові форми прояви недобросовісності іноземних інвесторів, найхарактерніші для зарубіжних інвесторів — активних учасників інвестиційного ринку із перехідною економікою, включаючи Украину.

1.Спекулятивная купівля іноземним інвестором підприємства (чи скуповування усіх її акцій) із єдиною метою подальшої перепродажу на фондовий ринок. Негативні наслідки таких дій у тому, що виробництво певний термін отримує не справжнього хазяїна, а тимчасового правителя з усіма звідси последствиями.

2.Стремление іноземного інвестора одержання прибутку з предприятия-реципиента за будь-яку ціну і протягом короткого проміжку часу. І тут інвестор використовувати інвестовані підприємства на 100% шляхом введення системи жорсткої економії витрат, виснажливих і інтенсивних умов праці до працівників і устаткування. Це можуть призвести до ерозії соціальної сфери підприємства, масових звільнень працівників, деградації виробничої бази й т.д.

3.Стремление іноземного інвестора закрити і звернути виробництво із єдиною метою перенесення за кордон та обмеження пропозиції, про те, щоб забезпечити вигоду закордонним підприємствам. Часто це шляхом придбання місцевих підприємств. Україна має поки що що у зародження, хоча у Центральній Азії та Західної Європа протікає досить активно.

4.Вытеснение з місцевого ринку вітчизняного товаровиробника встановлення у ньому власного монопольного становища. Досвід Росії свідчить: мають місце випадки, коли інвестиції зарубіжних партнерів здійснюються із єдиною метою встановлення контролю за инвестируемым підприємством, що дозволяє згодом усунути його від конкурентної боротьби на світових рынках.

5.Стремление іноземного інвестора придбати конкретне підприємство, оскільки він володіє конкурентоспроможними на світові ринки технологіями, ноу-хау. Наслідком може висока ймовірність втрати діловим співтовариством пріоритету в відповідних галузях на внутрішньому, а зовнішньому ринках. Тому держава має стимулювати розвиток подібних підприємств, наскільки можна уникаючи в першу чергу іноземного інвестування, якщо його може призвести до втрати здійснення державного контролю на предприятием.

6.Преобразование українського підприємства внаслідок іноземного інвестування на залежний технологічний придаток зарубіжної компанії, що нездатний до розвитку. З боку іноземної інвестора такі дії можуть здійснюватися, наприклад, шляхом проведення жорсткої політики щодо підприємства, що у фінансову залежність від іноземного кредитора.

7.Следование іноземного інвестора не економічним, а військових цілях, коли, використовуючи цим стоять відповідні структури тій чи іншій країни. Найчастіше виявляється із метою інвестувати підприємства ВПК, які у минулому пов’язані з оборонним комплексом страны.

8.Разворачивание вітчизняному ринку екологічно небезпечних виробництв, заборонених в розвинених в країнах Заходу, і перетворення території країни-реципієнта на смітник екологічно небезпечних відходів. Іноземних інвесторів у першу чергу цікавлять дешеві джерела сировини, низька вартість робочої сили й можливості розміщення виробництв, які забруднювали довкілля. Усе це буде істотному зниженню виробничих витрат та підвищення норми прибутку несумлінних инвесторов.

Отже, іноземні інвестиції надають двоїсте впливом геть соціально-економічну структуру країни, приймаючої інвестиції. З одного боку, вони стимулюють розвиток окремих деяких галузей і виробництв, привносячи нові технологіії, управлінський і організаційний досвід. З іншого — часто породжують гострі господарські диспропорції, соціальні конфлікти, перешкоджаючи розвитку місцевого підприємництва, створюючи передумови задля збереження і заглиблення у майбутньому іноземного інвестування й у появи соціально економічної відсталості і зависимости.

Тому першочерговим завданням державні органи управління розробка нові й вдосконалення існуючих концептуальних елементів сучасної інвестиційної політики. З одного боку, повинна бути спрямовано залучення інвестицій до України, з другого — розробці заходів із єдиною метою мінімізації потенційної економічної небезпеки країни від іноземного інвестування, і навіть жорсткого контролю над діяльністю іноземних инвесторов.

Колосов А. Недобросовісність іноземних инвесторов//Бизнес Інформ № 16, 1997.

Сытник К.С. Діяльність інвестиційних фондів у різних странах.