Битва при Бородіно. 
Вторгнення Москву

Битва при Бородіно. Вторгнення Москву.

До Бородіну Наполеон навів 135 тисяч вояків. Багатьох довелося залишити в захоплених містах охорони шляхів. Інші знищені були боях, від рук партизанів, хвороб. У російській армії було 120 тисяч жителів, знарядь у французів було 587, в росіян — 640.

Битва почалася на світанку 20 серпня (7 вересня). «З усіх моїх боїв найжахливіше то, яке Я дав під Москвою. Французи у ньому заявили себе гідними здобути перемогу, а російські здобули право бути непобедимыми"—говорил згодом Наполеон.

Перед боєм солдатам французької армії прочитали відозву Наполеона: «Солдати! Ось битва, яким ви так бажали! Перемога залежить від вас; вона нам необхідна; вона дасть стрімкі припаси, хороші зимові квартири і швидке повернення на родину…».

Росіяни солдати теж хотіли битви. Але вони полягало в одному мета — відстояти Москву.

Ребята! Не Москва ль за нами?

Умремте ж під Москвой…

И померти ми обещали, И клятву вірності стримали.

Мы в Бородинський бой…

Лермонтов.

Наполеон прагнув прорвати центр російської армії, зайти їй у тил, відрізати шляхи втечі та розгромити. Тому основні свої сили він зосередив проти лівого крила і центру російських позицій. Лівим крилом командував безстрашний Багратион—любимый учень Суворова.

Кілька годин поспіль французи безупинно атакували Багратионовы флеші (зміцнення). Найкращі частини французької армії гинули у тих атаках. Французькі маршали просили підкріплень у Наполеона, але мали відмова. Бій за флеші ставав дедалі напруженіше, обидві сторони підтягували сюди дедалі більше артилерії. Наприкінці бою у невеликому ділянці зосереджена 400 французьких і 300 російських знарядь. У лавах французів почалося рух: вони готувалися на восьме загальному штурму. Але Багратіон попередив это—все ліве крило російської армії впав у штикову контратаку. У розпал цього запеклого бою поширилась важка звістку: Багратіон, якого російські солдати вважали непереможним, смертельно поранений. Росіяни лави кандидатів у розгублений злякалися, і французам вдалося зайняти Багратионовы флеші.

Не такого успіху очікував Наполеон, посилаючи до страти кращі свої частини. Залишивши флеші, російські большє нє відступали не так на крок. Атаки у центрі на батарею Раєвського були відбиті. Проте нинішнє становище було важким. Наполеон вирішив у що там що здійснити свій задум і готував нового удару у центрі російських позиций—батарее Раєвського. Але несподівано він зупинив свої війська.

Річ у тім, що Кутузов, аби відволікти сили противника, подав у тил французької армії кавалерійську частина генерала Уварова і козаків під керівництвом отамана Платова. На лівому фланзі французької армії почалася паника.

Наполеон поїхав місце прориву з’ясувати обстановку і скерував туди війська. Кутузов виграв час і закріпив центр своїх позицій, а Наполеон не зважився вводити на бій гвардію, аби свій успіх. «За вісімсот льє від Франції не можу ризикувати моїм останнім резервом»,—сказал он.

Тільки після ліквідації прориву близько дві години дня Наполеон знову кинув війська проти батареї Раєвського. Ця частина російської позиції піддавалася атакам з ранку вже кілька разів перейшла особисто від до рук. Тепер французи могли зосередити тут свої основні силы—пехоту, кінноту, артилерію. На батареї Раєвського, як і скрізь щодня Бородіна, воювали з відчайдушною хоробрістю, які з самозабуттям і зневажанням смерті. Поранені не йшли з експлуатації. Майже всі захисники батареї убили. Французи захопили лише зруйновані зміцнення й розбиті пушки.

Надвечір бій зник. Втрати були величезні: російська армія втратила близько сорока тисяч убитих і пораненими, ворожа близько 60. «Французька армія розбився об русскую»,—метко сказав одне із героїв Бородіна, генерал Єрмолов. Французька армія, удалившаяся від своїх баз, нешвидко відновити втрати. Сили його були надламані.

Російська армія могла відновити бій. Солдати й офіцери жадали бою, кожен мав готовий померти, але з пустити загарбників у Москві. Але померти майже немає. Потрібно було вижити, знищити ворога та звільнити Росію. А ворог було сильний, і можна було б ризикувати армією, і ставити долю країни у залежність від результатів одного бою? На військовій раді в Філях, під Москвою, вирішується питання: залишити Москву без бою чи боротися? Велика віра у свій народ і перемогу дала Кутузову сили вимовити слова: «Наказую відступати». Кутузов правильно розрахував, що Наполеон, зайшовши у Москву, чекатиме мирних пропозицій російського уряду. Отже російська армія виграє час для поповнення людьми і зброєю, а народна війна розгорнеться на повну широчінь.

Подальший план Кутузова у тому, щоб потім, коли сили противника будуть підірвано, а російська армія наллється новою силою, повісті їх у переможне контрнаступ.

Другого вересня 1812 року російська армія російська армія залишає Москву. Дорогою йдуть війська, а направо й наліво від дороги—пестрая натовп: це жителі Москви, від малого до велика йдуть із рідного міста. Горький годину. Солдати йдуть мовчки, з їхньої обличчях ні розпачу, ні страху, лише тверда рішучість помститися ворогу, відстояти свою землю. У цей період із з іншого боку до Москви підходила французька армія. Наполеон з Поклонній гори милувався Москвою і чекав депутацію «бояр» з ключами від міста. Депутація не була. Наполеону зніяковіло повідомили, що жителі залишили Москву. Імператор здивувався, потім розгнівався і похмуро наказав займати город.

По безлюдною вулицями суворо порядку потягнулися полки. Били барабани. Їх бій глухо віддавався від стін порожніх будинків. В душі у завойовників було тривожно. Москва здавалася їм величезної пасткою.

При підготовці даної праці були використані матеріали з сайту internet.