Заспів з поеми вергілія «енеїда»

Зброю співаю і мужа, що перший з надмор'їв троянських, Долею гнаний нещадно, на берег ступив італійський.

Горя він досить зазнав, суходолами й морем блукавши, З волі безсмертних богів та мстивої серцем Анони.

Лиха він досить зазнав у бою, поки місто поставив, Лацію давши богів, а з ними — і плем’я латинське.

З ПОЕЗІЇ ГОРАЦІЯ Золотій середині хто довіривсь, Той не стане жить ні в злиденній хижі,.

Ні палацом він у людей не буде Заздрість будити.

Не той щасливий, в кого достатки є.

Це лиш омана. Слава щасливого По праву у того, хто вміє.

Божі дари споживати розумно.

РЕЛІГІЯ СТАРОДАВНІХ РИМЛЯН. римляни шанували багатьох богів і богинь. Боги поділялися на дві групи: хатні (лари та пенати) і державні.

У греків римляни запозичили багато богів і богинь, але при фреска цьому дали їм свої імена. Так, головний бог Зевс перетворився на Юпітера, його дружина Гера — на Юнону. Богиня краси та кохання Афродіта стала Венерою, бог війни Apec — Марсом (див. міфологічний словничок наприкінці підручника). Крім грецьких були у римлян і свої стародавні боги, наприклад Янус Дволикий та богиня хатнього вогнища Веста.

ЖЕРЦІ ТА ОБРЯДИ РИМЛЯН. Римляни споруджували своїм богам храми. Коло храмів на жертовниках у жертву богам приносили биків, баранів, кіз, свиней, голубів. Частину м’яса спалювали, решту — з'їдали.

У стародавньому Римі були спеціальні жерці, які за формою нутрощів тварини «визначали» майбутнє. Таких жерців називали гаруспіками.

Були ще жерці, які ворожили про майбутнє за польотом птахів у небі, їх називали авгурами.