Вільні економічні зони (ВЕЗ): створення, мета, статус, стороки і терміни

КУРСОВА РОБОТА.

з підприємництва.

на тему:

Вільні економічні зони (ВЕЗ): створення, мета, статус, стороки і терміни.

План.

Вступ Створення ВЕЗ.

Мета створення ВЕЗ.

Статус, строки і терміни ВЕЗ.

Висновок Додаток.

Вступ Багато які країни зверталися і звертаються до нетрадиційних методів активізації своєї участі у міжнародному розподілу праці. Одним з напрямів стимулювання розвитку виробництва, зростання валютних надходжень, покращання платіжного балансу та одержання доступу до нових і новітніх технологій є утворення вільних економічних зон (ВЕЗ) з особливим юридичним та митним статусом, які створюють сприятливі умови для залучення іноземного капіталу. Ці умови охоплюють різноманітні податкові, митні, валютно-фінансові та інші преференції, які надають право іноземним фірмам безмитне ввозити машини і устаткування, технології, сировину і матеріали, напівфабрикати, створювати експортні виробництва, переводити значну частину одержаного прибутку за межу митного кордону ВЕЗ.

В економічній політиці кожна держава намагається вибрати таку тенденцію, яка сприятиме її економічному розвитку та значення на міжнародному рівні. Україна зацікавлена як у відкритості своєї економіки, так і у протекціонізмі. Для поєднання цих обох тенденцій вона пішла шляхом реформування соціально-економічного становища. А це вимагає нових форм регіонального розвитку, що грунтуєтсья на можливостях певних регіонів найбільш повна та ефективно використовувати наявні ресурси і сприятливе економіко-географічне та геополітичне розташування для залучення іноземних інвестицій.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює діяльність ВЕЗ в Донецькій області є Закон України «Про спеціальні вільні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» від 24 грудня 1994 року.

Законом визначено, що метою створення в Донецької області спеціальних економічних зон та запровадження на територіях пріоритетного розвитку спеціального режиму інвестиційної діяльності є:

залучення інвестицій у пріоритетні галузі виробництва для створення нових робочих місць та працевлаштування працівників, що вивільняються у зв «язку із закриттям, реструктуризацією гірничодобувних та інших підприємств;

впровадження нових технологій, модернізація діючих виробництв;

розвиток зовнішньоекономічних зв «язків, збільшення поставок на внутрішній ринок високоякісних товарів та послуг;

створення сучасної виробничої, транспортної та ринкової інфраструктури; тощо.

Управління СЕЗ «Донецьк» та «Азов» і територіями пріоритетного розвитку здійснюють:

• Рада з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецької області (далі — Рада);

• органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації;

• органи господарського розвитку спеціальних економічних зон.

Географічне положення України надзвичайно сприятливе щодо розвитку міжнародних економічних відносин і спільного підприємництва.

1. Створення спец ВЕЗ ВЕЗ (вільні економічні зони) як достатньо нове явище у світовій економіці в сучасному їх вигляді з’явились на початку 70-х років минулого століття. Однак відомо, що митна зона в Гібралтарі, так само як і зона кшталт порто-франко в Одесі, була створена ще на поч. ХІХ ст.

За свідченнями фахівців, з тих далеких часів ВЕЗ у світі існувало більше 700, з-поміж яких тільки в Західній Європі було близько 100, зокрема у Швейцарії - 26, Іспанії - 22, Італії - 11, у Франції - 10, у Фінляндії - 7. Зараз ВЕЗ у різних їх варіантах існують у США, Франції, В'єтнамі, Болгарії, Угорщині, Мексиці, Ірландії, Південній Кореї, КНР та інших державах. Слід зазначити, що економіки названих країн та інших зазнали значного економічного розвитку з часу впровадження такої форми залучення інвестицій.

З-поміж цих прикладів досить успішно функціонувалися ВЕЗ різних країнах світу Україна може стати чи не єдиним негативним прикладом використання такого надзвичайного ефективного способу підтримки місцевої економіки та доручення іноземних інвестицій.

В Україні правова база для створення ВЕЗ розроблювалось на початку 90-х років минулого століття, разом із прийняттям так званих законів першої хвилі. У жовтні 1992 р. було прийнято закон України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон», а після затвердження урядом у 1994 р. концепції створення вільних економічних зон в Україні почалися перші спроби їх створення.

Відповідне законодавство передбачає створення різни зон, з-поміж який виробничі, фінансово-банківські, строкові, експортні, митні, транзитні, туристсько-рекреаційні, технополіси тощо.

Згідно із зазначеним Законом для іноземних інвесторів і спільних підприємств, що діють у ВЕЗ, можуть надаватися додаткові пільги, вводитися спрощений порядок реєстрації підприємств з іноземними інвестиціями, встановлюватися знижені ставки плати за користування землею та іншими природними ресурсами, особливий митний режим, спрощений порядок в'їзду і виїзду іноземних громадян, зокрема, встановлення безвізового режиму тощо.

Світова практика свідчить, що найбільш ефективні ВЕЗ, які мають галузевий характер і розміщені на достатньо обмеженій території, як правило, не більше 10 кв. км. Тому вчені та фахівці у цій сфері обґрунтовують створення, передусім, так званих локальних зон вільного підприємства.

Схоже, в Україні своїм шляхом і більшість ВЕЗ стали створювати у межах адміністративних одиниць. Управління такими зонами, крім соціально створених адміністрацій, здійснюють ще й місцеві органи влади.

Вже досить скоро міжнародні організації, що представлені в Україні, стали звертати увагу на неефективність ВЕЗ, які були створені і діяли в Україні, та на погіршення умов здійснення в них іноземного інвестування. Згодом Світовий банк та Міжнародний валютний фонд стали наполягати на перегляді ставлення до ВЕЗ в Україні.

Погодження уряду про призупинення створення нових спеціальних економічних (вільних) зон в Україні спричинило жваву дискусію про важливість ВЕЗ для економіки та необхідність їх залишення в Україні.

Ми ж наразі звернемося до правового аналізу окремих положень законів про створення та діяльність ВЕЗ в Україні. Із загального аналізу відповідного законодавства можна дійти висновку, що закони про створення ВЕЗ були прийняті з порушенням чинного спеціального законодавства щодо створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон.

Надамо деякі пояснення такого припущення. Проголошуючи політику залучення іноземних інвестицій в економіку країни, будь-яка держава може встановлювати спеціальний порядок допуску інвестицій, заборонити або обмежувати іноземні інвестиції у визначених сферах діяльності або на окремих територіях, встановлювати спеціальні умови для здійснення підприємницької діяльності.

Однак закон України «Про режими іноземного інвестування» у розділі VІ «Іноземні інвестиції у спеціальних (вільних) економічних зонах» встановлює: «Правовий режим іноземних інвестицій, що встановлюється в спеціальних (вільних) економічних зонах, не може створювати умови інвестування то здійснення господарської діяльності менш сприятливі, ніж встановлений цим Законом». Таким чином, Закон приписує, що встановлені правового режиму іноземного інвестування у кожній ВЕЗ держава неможе встановлювати менш сприятливий режим допуску інвесторів. Тим самим держава обирає одну з відомих у світі систем допуску іноземних інвесторів на національний ринок.

Щодо допуску іноземних інвестицій загальновідомими у світі є дві форми такого допуску — це реєстраційна та довільна системи.

За свідченням експертів, в Україні діють прогресивні закони, які передбачають нескладну процедуру допуску іноземних інвесторів на національний ринок. Згідно ст. 13 Закону України «Про режим іноземного інвестування» реєстрація іноземних інвестицій здійснюється уповноваженим державним органом влади шляхом прийняття від інвестора інформації про інвестицію, головним документом є встановлена форма. Закон встановлює граничний триденний строк для державної реєстрації іноземної інвестиції. Реєстраційна система існує в більшості країн світу і вважається такою, що сприяє залученню іноземних інвестицій в економіку країни.

Інша система допуску іноземних інвесторів на національний ринок — добровільна — діє у невеликому колі країн. Для представників міжнародних інституцій така система вважається однозначно неприйнятною, позаяк представник державного органу вивчає документи і приймає рішення на основі доцільності іноземного інвестування в умовах відсутності чітких критеріїв такої оцінки. Врешті-решт, видача дозволу залежить тільки від таких відносин між іноземним інвестором та представником державного органу, що склалися протягом їх спілкування, а відмова може надаватися практично без пояснень.

Якщо проаналізувати тексти законів про створення ВЕЗ, можна побачити, що процедури допуску інвесторів, зокрема іноземних, на територію відповідної зони в Україні носять ознаки саме довільної системи. Наприклад, у Донецькій області міська рада уповноважена видавати дозвіл на здійснення державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності то здійснює видачу «Свідоцтва про погодження інвестиційного проекту».

Відповідно до «Порядку розгляду і схвалення інвестиційних проектів, що реалізуються в спеціальних економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку у Донецькій області» визначається процедура розгляду Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області (далі - Рада) інвестиційних проектів, що реалізуються у спеціальних економічних зонах та у пріоритетних видах економічної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Донецькій області (далі - інвестиційний проект), видачі дозволів на провадження діяльності на територіях спеціальних економічних зон та свідоцтв про схвалення інвестиційних проектів на територіях пріоритетного розвитку в Донецькій області.

Суб «єкт підприємницької діяльності (інвестор), який має намір реалізувати інвестиційний проект, або уповноважена ним в установленому порядку особа (далі - заявник) подає до Ради такі документи:

заяву про розгляд інвестиційного проекту за формою згідно з додатком;

інвестиційний проект (бізнес-план) кошторисною вартістю, еквівалентною не менш як 1 млн. доларів США, для малих підприємств — не менш як 250 тис. доларів США;

(абзац третій пункту 2 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 р. N 1368).

нотаріально засвідчені копії свідоцтва про державну реєстрацію суб «єкта підприємницької діяльності та засновницьких документів юридичної особи;

у разі коли заявником є іноземна юридична особа, — документи, що свідчать про реєстрацію (створення) іноземної юридичної особи в країні її місцезнаходження (витяг з торговельного, банківського або судового реєстру тощо). Ці документи повинні бути засвідчені відповідно до законодавства країни, що їх видала, перекладені на українську мову та легалізовані у консульській установі України, якщо міжнародними договорами, в яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначені документи можуть бути також засвідчені в посольстві відповідної держави в Україні та легалізовані в МЗС;

проект контракту, погоджений з відповідним органом місцевого самоврядування та з органом господарського розвитку спеціальної економічної зони у разі реалізації інвестиційного проекту на території спеціальної економічної зони;

висновки щодо інвестиційного проекту, зроблені відповідно до законодавства України, у тому числі науково-технічної, екологічної експертизи, державної експертизи інвестицій тощо;

довідку відповідного органу державної податкової служби про стан розрахунків з бюджетом (для юридичних осіб, зареєстрованих в Україні);

зобов «язання про подання Раді звітності про хід реалізації інвестиційного проекту за формою та у терміни, встановлені Радою.

У разі потреби Рада може вимагати інші документи, що стосуються визначення мети, умов діяльності і спроможності заявника реалізувати інвестиційний проект.

Заявник несе відповідальність за достовірність відомостей, що містяться у підготовлених ним документах.

3. За наявності всіх документів, зазначених у пунктах 2 і 3і цього Порядку, Рада реєструє їх надходження у спеціальному журналі, присвоює порядковий номер і видає заявнику письмове підтвердження одержання від нього документів. Форма ведення спеціального журналу встановлюється Радою.

(пункт 3 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. N 896).

З. Якщо інвестиційний проект передбачає ввезення на митну територію України сировини, матеріалів, предметів, устаткування та обладнання, разом з документами, визначеними у пункті 2 цього Порядку, заявник подає до Ради:

переліки та обсяги сировини, матеріалів, предметів, устаткування та обладнання із зазначенням коду товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), що ввозитимуться в Україну виключно для реалізації інвестиційного проекту, які є його невід «ємною частиною;

обгрунтування обсягів ввезення сировини, матеріалів, предметів, устаткування та обладнання.

(Порядок доповнено пунктом 3і згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. N 896).

4. Зареєстровані документи заявника надсилаються у триденний термін Донецькій облдержадміністрації для підготовки висновку про доцільність реалізації інвестиційного проекту, зокрема з наданням передбачених законодавством України пільг, виходячи з програм соціально-економічного розвитку міст та районів області, а також про обгрунтованість переліків та обсягів увезення сировини, матеріалів, предметів, устаткування та обладнання, а копія заяви про розгляд інвестиційного проекту та копія інвестиційного проекту надсилаються Мінекономіки.

(абзац перший пункту 4 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. N 896, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 р. N 9, із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 р. N 1368).

Мінекономіки проводить за участю Мінфіну, Мінпромполітики, Мінагрополітики, Державної податкорої адміністрації у Донецькій області експертизу інвестиційного проекту з метою запобігання негативним наслідкам його реалізації, зокрема щодо виконання державних програм економічного, науково-технічного та соціального розвитку, обсягів надходжень до бюджетів, а також з метою визначення джерел покриття можливих втрат.

(абзац другий пункту 4 в редакції постанов Кабінету Міністрів України від 10.01.2002 р. N 9,.

від 27.08.2003р. N1368).

Надіслані матеріали мають бути розглянуті та з відповідними висновками повернуті до Ради у місячний термін. В окремих випадках термін підготовки висновків може бути продовжений Радою на два тижні.

У разі одержання негативних висновків щодо доцільності реалізації інвестиційного проекту Рада у письмовій формі повідомляє про це заявника та повертає йому документи.

5. Після одержання позитивних висновків Рада у ЗО-денний термін розглядає внесений пакет документів, приймає рішення про схвалення або відмову в схваленні інвестиційного проекту.

6. У схваленні інвестиційного проекту Рада відмовляє у разі, коли:

інвестиційний проект не відповідає пріоритетним видам економічної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в донецькій області, затвердженим кабінетом міністрів України, або програмі розвитку спеціальної економічної зони;

умови реалізації інвестиційного проекту не відповідають законодавству України; у поданих документах виявлено недостовірні відомості;

суб «єкт підприємницької діяльності (інвестор) має заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Відмова у схваленні інвестиційного проекту надсилається у письмовій формі з обгрунтуванням причин.

7. Заявник, якому відмовлено у схваленні інвестиційного проекту, має право після усунення недоліків та доопрацювання інвестиційного проекту повторно подати його на розгляд Ради.

71. Рішення про схвалення інвестиційного проекту приймається Радою лише за наявності позитивних висновків щодо доцільності його реалізації від усіх центральних органів виконавчої влади, залучених до проведення експертизи.

(Порядок доповнено пунктом 71 згідно з постановою. Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 р. N 1368).

8. У разі схвалення Радою інвестиційного проекту щодо його реалізації на території пріоритетного розвитку заявнику видається свідоцтво про схвалення інвестиційного проекту за формою, встановленою Радою.

У разі схвалення Радою інвестиційного проекту щодо його реалізації на території спеціальної економічної зони видається дозвіл на провадження підприємницької діяльності на її території за формою, встановленою Радою.

Про видачу свідоцтва про схвалення інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку та дозволу на провадження підприємницької діяльності на території спеціальної економічної зони Рада інформує відповідні органи місцевого самоврядування, органи господарського розвитку спеціальних економічних зон, органи державної податкової служби та митні органи.

9. Свідоцтво про схвалення інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку або дозвіл на провадження підприємницької діяльності на території спеціальної економічної зони є підставою для укладення органом місцевого самоврядування контракту з суб «єктом підприємницької діяльності (інвестором). Порядок укладення контракту визначається Радою.

Дозвіл на провадження діяльності на території спеціальної економічної зони є також підставою для державної реєстрації суб «єкта підприємницької діяльності на території такої зони та укладення з органом господарського розвитку відповідних договорів.

Пільги, передбачені законодавством України для реалізації схваленого Радою інвестиційного проекту, застосовуються після укладення суб «єктом підприємницької діяльності (інвестором) контракту з відповідним органом місцевого самоврядування, органом господарського розвитку спеціальної економічної зони.

Пільги, передбачені законодавством України для реалізації схваленого Радою інвестиційного проекту, не поширюються на частину прибутку, одержаного суб «єктом підприємницької діяльності від здійснення інвестицій за рахунок бюджетних коштів усіх рівнів та коштів Державного інноваційного фонду.

Якщо інвестиційний проект передбачає ввезення на митну територію України сировини, матеріалів, предметів, устаткування та обладнання, один примірник інвестиційного проекту надсилається відповідному митному органу.

(пункт 9 доповнено абзацом п «ятим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. N 896).

9і. Заявник може ініціювати внесення змін до схваленого інвестиційного проекту (крім змін, пов «язаних з імпортом товарів 1−24 груп УКТЗЕД, та змін, що можуть призвести до зменшення кошторисної вартості інвестиційного проекту порівняно з установленим законодавством мінімальним рівнем).

Зміни до інвестиційного проекту розглядаються і схвалюються Радою у разі:

зміни коду згідно з УКТЗЕД товару, що ввозиться на митну територію України виключно для реалізації інвестиційного проекту, за винятком зміни коду товару на рівні товарної позиції (перші чотири знаки);

зміни вартості товару у зв «язку з коливанням валютного курсу.

Пропозиції щодо внесення змін до інвестиційного проекту Рада надсилає на розгляд до Донецької облдержадміністрації, яка надає у двотижневий строк Раді відповідний висновок.

Рішення щодо схвалення змін, внесених до інвестиційного проекту, приймається Радою у 30-денний строк з урахуванням висновку облдержадміністрації.

Рада надсилає по одному примірнику схвалених змін Мінекономіки, відповідному органу державної податкової служби і митному органу.

Зміни, не передбачені цим пунктом, розглядаються згідно з пунктами 1−8 цього Порядку.

(Порядок доповнено пунктом 9і згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 р. N 1368,.

пункт 9і в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 р. N 1168).

10. Після одержання свідоцтва або дозволу заявник зобов «язаний у тримісячний термін укласти контракт відповідно з органом місцевого самоврядування чи органом господарського розвитку спеціальної економічної зони і подати до Ради його копію.

10 ". Зміни до переліку пріоритетних видів економічної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Донецькій області, для яких встановлено спеціальний режим інвестиційної діяльності, не поширюються на суб «єктів підприємницької діяльності (інвесторів), які уклали з відповідним органом місцевого самоврядування контракт щодо умов реалізації інвестиційного проекту до затвердження таких змін Кабінетом Міністрів України.

(Порядок доповнено пунктом 10і згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 р. N 1368).

11. Рада має право прийняти рішення про анулювання виданих свідоцтва та дозволу у разі порушення суб «єктами підприємницької діяльності (інвесторами): законодавства України; засновницьких документів;

терміну укладення контракту з органом місцевого самоврядування чи органом господарського розвитку спеціальної економічної зони та умов його виконання.

Про скасування свідоцтва та дозволу Рада інформує заявника, органи місцевого самоврядування, господарського розвитку спеціальної економічної зони, органи державної податкової служби та митні органи.

Спори, пов «язані із скасуванням свідоцтва та дозволу, розв «язуються у судовому порядку відповідно до законодавства України.

У разі одночасного надходження кількох подібних інвестиційних проектів Рада приймає рішення про проведення тендера для відбору інвестиційного проекту та його учасників. У таких випадках внесені матеріали повертаються заявнику, якого інформують про терміни і умови проведення тендера.

Розгляд та схвалення інвестиційного проекту, до фінансування якого передбачається залучити під державні гарантії кошти міжнародних фінансових організацій, іноземних банків та інших фінансово-кредитних установ, здійснюється відповідно до законодавства України.

14. За видачу дозволу на провадження підприємницької діяльності в спеціальній економічній зоні без створення юридичної особи справляється плата в установленому Радою за погодженням з Мінфіном розмірі, однаковому для всіх суб «єктів одного виду підприємницької діяльності.

Кошти від внесення плати спрямовуються на розвиток інфраструктури цієї спеціальної економічної зони у порядку, визначеному Радою за погодженням з Мінфіном.

У разі втрати свідоцтва про схвалення інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку, дозволу на провадження підприємницької діяльності в спеціальній економічній зоні їх дублікати видаються в триденний термін на підставі письмового звернення заявника.

Рада до п «ятого числа місяця, що настає за звітним кварталом, подає Мінфіну, Мінекономіки інформацію про схвалення інвестиційних проектів, видачу відповідних свідоцтв та дозволів.

(пункт 16 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 р. N 1368).

В Донецькій області у спеціальних вільних економічних зонах вже реалізується 106 інвестиційних проектів на загальну суму понад 706 млн. доларів. Для інвесторів такий режим забезпечує економію витрат на реалізацію проектів на 20−25%. З них реалізовано 38. Уже створено 4 тис. нових і збережено понад 5 тис. робочих місць. Загалом же йдеться про створення 9 тис. нових і збереження 18 тис. вже наявних робочих місць. З 13 інвест-проектів концерну «Стірол» запрацювали 5: розпочато виробництво карбаміду, гранульованої аміачної селітри, таблетованих лікарських препаратів. У ЗАТ «Група Норд» освоєно нове виробництво вартістю 7 млн. доларів, яке випускатиме 300 тис. холодильників на рік. Американською компанією «Каргіл Інк» збудовано нове підприємство вартістю 50 млн. доларів з переробки насіння соняшнику.

У найближчі 10 років буде створено понад 10 тис. робочих місць що забезпечать приплив в область робочої сили з підприємств базових галузей, що реструктуруються.

2. Мета створення ВЕЗ.

Спочатку був прийнятий Указ Президента України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області» 18 червня 1998 р., а потім 24 грудня 1998 р. — Закон України з такою ж назвою.

Законом визначено, що метою створення в Донецької області спеціальних економічних зон та запровадження на територіях пріоритетного розвитку спеціального режиму інвестиційної діяльності є:

залучення інвестицій у пріоритетні галузі виробництва для створення нових робочих місць та працевлаштування працівників, що вивільняються у зв «язку із закриттям, реструктуризацією гірничодобувних та інших підприємств;

впровадження нових технологій, модернізація діючих виробництв;

розвиток зовнішньоекономічних зв «язків, збільшення поставок на внутрішній ринок високоякісних товарів та послуг;

створення сучасної виробничої, транспортної та ринкової інфраструктури;

ефективне використання природних ресурсів.

Управління СЕЗ «Донецьк» та «Азов» і територіями пріоритетного розвитку здійснюють:

• Рада з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецької області (далі — Рада);

• органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації;

• органи господарського розвитку спеціальних економічних зон.

Орган місцевого самоврядування:

• укладає контракт з інвестором про реалізацію інвестиційного проекту, схваленого Радою;

• приймає рішення про надання в користування органу господарського розвитку спеціальної економічної зони земельних ділянок, об «єктів інфраструктури, розташованих на відповідній території, та природних ресурсів місцевого значення.

До повноважень Ради належить:

• розроблення та забезпечення реалізації стратегії та поточних програм розвитку СЕЗ, що затверджуються відповідними місцевими Радами;

• розгляд і схвалення інвестиційних проектів;

• розроблення та здійснення комплексу організаційних заходів щодо забезпечення залучення фінансових ресурсів;

• організація підготовки та перепідготовки кадрів;

• проведення міжнародних тендерів для вибору інвестиційних проектів та їх учасників;

• видача суб «єктам підприємницької діяльності дозволу на проведення діяльності на території СЕЗ без створення юридичної особи та інш.

Повноваженнями органу господарського органу СЕЗ є:

• облаштування території СЕЗ; ,.

• будівництво об «єктів виробничої та невиробничої інфраструктури, розвиток мережі комунікаційних зв «язків;

• укладення договорів про виконання підрядних робіт щодо облаштування території зони, будівництва об «єктів виробничої та невиробничої інфраструктури, розвиток мережі комунікаційних зв «язків; укладення договорів про експлуатацію об «єктів інфраструктури; укладення в межах повноважень, наданих органами місцевого самоврядування, договорів із суб «єктами підприємницької діяльності про надання в оренду земельних ділянок, використання природних ресурсів місцевого значення та об «єктів інфраструктури у СЕЗ;

• участь у реалізації інвестиційних проектів та інш.

Законом визначені особливості провадження підприємницької діяльності на території СЕЗ «Донецьк» і територіях пріоритетного розвитку.

На території СЕЗ «Донецьк» розміщуються підприємства, які застосовують новітні технології з метою виробництва товарів для експорту та поставок їх на внутрішній ринок.

На території СЕЗ «Азов» розміщуються підприємства, які здійснюються операції з обслуговування транзитних вантажів, їх зберігання, дороблення, сортування, пакування, надання транспортно-агентських та експедиторських послуг, торгівлі, а також підприємства, які застосовують новітні технології з метою виробництва товарів для експорту та частково на внутрішній ринок.

На територіях СЕЗ можуть розміщуватися об «єкти виробничої та невиробничої інфраструктури (офісні будівлі, готелі, жилі будинки) але забороняється створення казино, гральних домів та інших місць грального бізнесу.

Земельні ділянки передаються в оренду суб «єктами підприємницької діяльності на строк до 60 років, але не більше ніж до кінця строку існування спеціальної економічної зони.

Основні положення щодо порядку ввезення товарів та інших предметів на територію ВЕЗ «Азов» та вивезення товарів та інших предметів з території цієї зони:

• у разі ввезення товарів та інших предметів (крім підакцизних товарів) з-за меж митної території України на територію БЕЗ для використання в межах цієї зони ввізне мито та податок на додану вартість не справляється;

• у разі ввезення на митну територію України з території ВЕЗ товарів та інших предметів, що попередньо були ввезені з-за меж митної території України на територію цієї зони, податки сплачуються в порядку, встановленому законодавством України для оподаткування товарів, що імпортуються;

• у разі ввезення на митну територію України з території ВЕЗ товарів та інших предметів, повністю вироблених або достатньо перероблених чи оброблених у зоні, податок на додану вартість і акцизний збір справляються як для вільного використання в Україні;

• у разі вивезення з території ВЕЗ за межі митної території України товарів та інших предметів вироблених, у тому числі повністю, або достатньо перероблених чи оброблених у зоні, вивізне мито і акцизний збір не справляються, а податок на додану вартість справляється за нульовою ставкою;

• у разі вивезення за межі митної території України з території ВЕЗ товарів та інших предметів, попередньо ввезених з-за меж митної території України на територію зони, вивізне мито, податок на додану вартість і акцизний збір не справляються;

• у разі вивезення товарів та інших предметів (крім підакцизних товарів) з митної території України на територію ВЕЗ вивізне мито не справляється, а податок на додану вартість справляється за нульовою ставкою;

• у разі ввезення товарів та інших предметів на територію ВЕЗ з метою транзиту через територію цієї зони митні збори справляються відповідно до законодавства України.

Такий же порядок ввезення товарів та інших предметів на територію ВЕЗ та вивезення товарів та інших предметів з території зони встановлюється і для ВЕЗ «Донецьк» (Див. табл. 7).

Територія, на якій запроваджено режим спеціальної митної зони, повинна бути огороджена по периметру і облаштована згідно з вимогами Державної митної служби України. Це необхідно для запобігання несанкціонованому і неконтрольованому проникненню на цю територію, або за її межі фізичних осіб, транспортних засобів, а також ввезенню і вивезенню товарів та інших предметів.

У спеціальних економічних зонах «Донецьк» та «Азов» встановлюється спеціальний пільгових режим оподаткування. Його основні положення:

• прибуток платників податку на прибуток на території СЕЗ оподатковується за ставкою 20%, відсотків до об «єкта оподаткування;

• доходи, отримані нерезидентами з джерелом походження з території СЕЗ, від провадження господарської діяльності оподатковуються у розмірі 2/3 ставок оподаткування, визначених статтею 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Ця норма не поширюється на доходи від здійснення інвестицій у цінні папери, випущені за рішенням уповноваженого державного органу чи органу місцевого самоврядування та деякі інші;

• не справляються збори до державного інноваційного фонду та до фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

• валютне регулювання та території СЕЗ здійснюється відповідно до законодавства України з урахуванням норм, визначених Законом України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області». Надходження в іноземній валюті від реалізації продукції, товарів (робіт, послуг), вироблених або наданих у СЕЗ, звільняються від обов «язкового продажу;

• до валового доходу підприємства, розташованого у СЕЗ, з метою оподаткування не включається одержана згідно з інвестиційним проектом сума інвестицій у вигляді: коштів; матеріальних цінностей; нематеріальних активів.

Відповідно до спеціального режиму інвестиційної діяльності суб «єкти підприємницької діяльності отримують такі пільги:

• звільняються на період реалізації інвестиційного проекту, але не більш, ніж на п «ять років, від обкладення ввізним митом сировина, матеріали, предмети, устаткування та обладнання (крім підакцизних товарів) і податком на додану вартість — устаткування та обладнання під час їх ввезення в Україну;

• звільняється на три роки від оподаткування прибуток, одержаний від реалізації інвестиційних проектів, схвалених Радою, на новостворених підприємствах, діючих підприємствах, їх філіях та інших структурних підрозділах — платниках податку, на яких відбувається реструктуризація, реконструкція, модернізація, перепрофілювання, в частині, одержаній від освоєння інвестицій, на підставі документів окремого (бухгалтерського, податкового) обліку, якщо інвестиції в них еквівалентні не менш як 1 млн. дол. США.

Порядок обчислення прибутку, одержаного від здіснення інвестицій на діючих підприємствах, встановлюється Державною податковою адміністрацією України.

Прибуток таких підприємств, одержаний з четвертого по шостий рік, оподатковується за ставкою в розмірі 50% діючої ставки оподаткування.

Дивіденди, що сплачуються інвестору суб «єктом підприємницької діяльності, який реалізує інвестиційний проект, оподатковується за ставкою 10%.

Доходи нерезидентів України, отримані від реалізації інвестиційних проектів, схвалених Радою, на територіях пріоритетного розвитку, оподатковуються в такому ж порядку, як і на територіях ВЕЗ «Азов» та «Донецьк».

У Луганській області до територій пріоритетного розвитку належать міста Брянка, Первомайськ, Стаханов, Красний Луч, а також Антрацитівський район.

Коротка характеристика господарства цих міст: Брянка — 6 шахт, 2 центральні збагачувальні фабрики; Первомайськ— 8. шахт, 2 збагачувальні фабрики, заводи електромеханічний, залізобетонних виробів; Стаханов — 4 шахти, центральна збагачувальна фабрика, заводи машинобудівний, вагонобудівний, феросплавів, філіал Комунарського гірничометалургійного інституту; Красний Луч — 5 шахт, З збагачувальні фабрики, машинобудування, металообробка, енергетичний та гірничий технікуми; Антрацітівський район — 6 шахті 3 збагачувальні фабрики, машинобудування, металообробка, домобудівельний комбінат, харчова промисловість, гірничий технікум.

Спеціальний режим інвестиційної діяльності застосовується до суб «єктів підприємницької діяльності, які реалізують інвестиційний проект кошторисною вартістю, еквівалентною не менше:

• 500 тис. доларів США — при реалізації інвестиційного проекту в галузях сільського господарства, обробної промисловості та охорони здоров «я;

• 700 тис. доларів США — при реалізації інвестиційного проекту в галузях будівництва та транспорту;

• 1 млн. доларів США — при реалізації інвестиційного проекту в галузях добувної промисловості, виробництва електроенергії та коксу, хімічного виробництва і машинобудування.

Після схвалення інвестиційного проекту орган місцевого самоврядування укладає договір (контракт) з інвестором, суб «єктом підприємницької діяльності.

Луганською обласною Радою створюється Комітет з питань територій пріоритетного розвитку, який має такі ж повноваження як і Рада з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області. Такий же спеціальний правовий режим та особливості оподаткування застосовуються до суб «єктів підприємницької діяльності під час реалізації інвестиційних проектів.

3. Статус, строки і терміни спеціальних ВЕЗ.

В Донецькій обл. створюються 2 спеціальні економічні зони «Донецьк» і «Азов». Строк їх дії - 60 років у межах таких територій:

спеціальна економічна зона «Донецьк» знаходиться на півдні міста Донецька і займає площу 466 гектарів;

спеціальна економічна зона «Азов» знаходиться на півдні міста Маріуполя Донецької області і займає площу 314,8 гектара.

Спеціальні економічні зони «Донецьк» і «Азов» не включаються до територій пріоритетного розвитку. В спеціальних економічних зонах «Донецьк» буде створене сучасне наукомістке підприємство з виробництва товарів на експорт і постачання на внутрішній ринок. СЕЗ «Азов» створена у найсприятливіших умовах для розміщення зовнішньоторговельної зони, в якій будуть здійснюватися операції з обслуговування транспортних вантажів, торгівля, виробництво товарів на експорт.

Спеціальний ринок інвестицій інвестиційної дія-ті запроваджується на територіях пріоритетного розвитку на строк 30 років і діє у пріоритетних видав економічної дія-ті, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

До територій пріоритетного розвитку належать у своїх адміністративно-територіальних межах міста Вугледар, Горлівка, Дзержинськ, Димитров, Добропілля, Маріуполь, Новогродівка, Селидове, Сніжне, Торез, Шахтарськ, а також Волноваський та Мар «янський райони, на частку яких припадає 40% території області і 36%: сільськогосподарських угідь. У них виробляється 85% промислової продукції, забезпечується 93% зовнішньоторговельного обороту, мешкає 84% населення.

Що собою представляють вказані міста і райони видно з наступної характеристики господарської діяльності.

На території району діять 105 шахтобудівних організацій. Виробнича потужність вугледобуваючих підприємств складає 59 млн. т. Балансові запаси вугілля 14,4 млрд., в тому числі коксівного — 7,5 млрд. т. Потужність 7 ТЕС складає понад 10 МВТ.

Чорнометалургійний виробничий комплекс включає 3 крупних металургійних комбінати, 4 металургійних, трубний та трубопрокатний заводи. В Донецькій області цю галузь представляють також 4 коксохімічних заводи, 3 гірничо-збагачувальних підприємства.

Хімічна промисловість на території Донецької області складається з 15 підприємств, які виробляють мінеральні добрива, пластмаси, соду, кислоти, вибухові речовини, товари побутової хімії.

У машинобудуванні 200 підприємств повністю забезпечують потреби економіки України у гірничо прохідному устаткуванні, шахтних підйомних машинах, вугільних комбайнах. В області випускається 96% прокатного устаткування, 76% вантажних магістральних вагонів, понад 44% доменного та сталепрокатного устаткування.

Понад 400 підприємств виробляє товари народного споживання: меблі, холодильну техніку, газові плити, пральні машини, посуд, текстиль, трикотажні та швейні вироби, взуття тощо.

Харчова та переробка промисловість нараховує 150 крупних підприємств харчосмакової м «ясної, плодоовочевої, зернокруп «яної, хлібопекарної та інших підгалузей.

Великою перевагою області є Азовське морське пароплавство, яке обслуговує всі райони світового басейну. Маріупольський морський порт входить до шістки найбільших портів України.

Для прискорення зростання сільськогосподарського виробництва до території пріоритетного розвитку включено Волноваський та Мар «їнський райони. В цих районах розвинуто сільськогосподарське виробництво зерново-овочевого і м «ясомолочного напрямків. Значні площі зрощуються. У Марійському районі діє агропромисловий комбінат «Донбас».

Крім того, ці райони виконують роль рекреаційних зон. Тут розташовані санаторії — профілакторії.

22 вересня 1999 року був прийнятий Закон України «Про внесення зміни до статті 3 Закону України «Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області». Ці зміни полягають у тому, що до територій пріоритетного розвитку, крім раніше визначених, віднесені ще деякі міста та райони Донецької області, коротка характеристика економіки яких наводиться нижче:

Артемівськ — значний промисловий центр Донбасу. Тут розташовані заводи по обробці кольорових металів, склоробний; кераміко-трубний, алебастровий комбінати, фармацевтична фабрика, науково-дослідний інститут соляної промисловості, конструкторське бюро соляної промисловості, п «ять профтехучилищ.

Констянтинівка — багатогалузевий промисловий центр Донбасу. Провідне місце в економіці міста займають металургійна, хімічна, скляна, харчова промисловості. В місті — науково-дослідний інститут скла.

Краматорськ — один з великих центрів важкого машинобудування в Україні — виробничі об «єднання «Ново краматорський машинобудівний завод», «Старокраматорський машинобудівний завод», «Краматорське верстатобудівне виробниче об «єднання» тут також діють металургійні підприємства, а також підприємства будівельних матеріалів, легкої і харчової промисловості. У місті — науково-дослідний і проектно-технологічний інститут машинобудування, а також індустріальний інститут.

Красний лиман — у місті підприємства залізничного транспорту, заводи силікатної цегли, асфальтовий, консервний, комбікормовий.

Слов «янськ — значний промисловий центр Донбасу. Промисловість: хімічна, заводи по виробництву поліхлоровінілових плівок, машинобудування, металообробки, олівцева, меблева фабрики, харчова.

У Слов «янському районі — залізничний вузол Слов «янськ, сільське господарство — вирощування зернових, соняшнику, овочевих культур.

У Контянтинівському районі — залізничний вузол, у сільському господарстві - вирощування зернових, виробництво м «яса, молока.

Спеціальна економічна зона «Азов» покликана здійснювати зовнішньоторгові операції та обслуговування потреб територій пріоритетного розвитку. Тут буде забезпечено обслуговування транзитних вантажів, їх зберігання, сортування, доробку, пакування і пакетування, виробництво товарів на експорт тощо.

Література.

Конституція України. Прийнята 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України — 1996. — № 30.

Закон України «Про захист іноземних інвестицій на Україні» від 10 вересня 1991 року № 1540а — ХІІ.

Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 року // ВВ РУ. — 1992. — № 10. — С. 138.

Закон України «про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від 16 січня 2003 року № 433 — IV.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок затвердження переліку пріоритетних видів економічної діяльності на території пріоритетного розвитку в Донецькій області» від 18 червня 1999 № 1065.

Порядок розгляду і схвалення інвестиційних проектів, що реалізуються у спеціальних економічний зонах на територіях пріоритетного розвитку в Донецькій області, затверджений постановою КМУ від 18 червня 1999, № 1065.

Журнал «Підприємництво, господарство, право» 2004, № 2, ст. «Комплексні виробничі зони в Україні, як один з типів ВЕЗ» Будкевич О.В.

Журнал «Підприємництво, господарство, право» 2002, № 6, ст. «Правові основи створення і функціонування вільних економічних зон в Україні» Лісова О.В.

Сіваченко І.Ю., Кукарська Н. О., Левицький., Левицький М. А. Вільні економічні зони. Навчальний посібник. — К.: Дакор; Алеута., 2001. — 480 с.

Омельченко А.В. Інвестиційне право: Навчальний посібник. — К.: Атака, 1999. — 176 с.