Афінський Акрополь

Акрополь — (грецьк. akropolis, від akros — верхній і polis — місто), піднесена і зміцнена частина давньогрецького міста, фортеця, притулок у разі війни. На Акрополі зазвичай будували храми на вшанування божеств-покровителей даного міста. Найбільш знаменитий Акрополь в Афінах. Його будівлі вишукані по пропорціям і гармонійно пов’язані з пейзажем. Цей ансамбль, створений під загальним керівництвом Фідія, складається з парадного входу Пропилей (437−432 е., архітектор Мнесикл), храму Афіни Ніке (449−420 е., архітектор Калликрат), головного храм Акрополя і Афін Парфенона (447−438 е., архітектори Иктин і Калликрат), храму Эрехтейон (421−406 до н.э.).

АКРОПОЛЬ в Афінах, зміцнена частина древніх Афін, де було головні святині міста, знаменитий своїми культовими будівлями класичного периода.

Історія створення Афінський Акрополь, являє собою 156-метровый скелястий пагорб з пологою вершиною (прибл. 300 метрів за довжину, і 170 метрів за ширину), місце найдавнішого поселення на Аттику. У микенский період (15−13 ст. до зв. е.) був укріпленої царської резиденцією. У 7−6 ст. до зв. е. на Акрополі велося велике будівництво. При тирані Писистрате (560−527) дома царського палацу побудували храм богині Афіни Гекатомпедон (т. е. храм завдовжки сто кроків; збереглися фрагменти скульптур фронтонів, виявлено фундамент). У 480 під час греко-перських війн храми Акрополя були зруйновані персами. Жителі Афін дали клятву відновити святині тільки після вигнання ворогів з Еллади. У 447 з ініціативи Перікла на Акрополі почалося нове будівництво; керівництво усіма роботами доручили знаменитому скульптору Фідію, який, певне, і став автором художньої програми, легшей основою відновлення всього комплексу, його архітектурного і скульптурного облика.

Пропілеї і храм Ніки Аптерос Священная дорога, через яку від агори до храму богини-покровительницы рухалася під час головного свята Великих панафіней процесія афінян, веде до Пропилеям, у яких 5 проходів й у давнини фланкированным двома кінними статуями Диоскуров. У лівому, виступає їх крилі, розташовувалася Пінакотека (збори картин-пинак, принесених у дарунок богині Афіну), в правом перебувало сховище рукописів та приміщення для воротаря і сторожів. Праворуч від Пропилей на пиргосе (виступі укріпленої скелі) стоїть маленький, легкий і витончений храм іонічного ордера, освячений Афине-Нике, відомого як храм Ніки Аптерос (Безкрилою Перемоги; 443−420, архітектор Калликрат).

[pic].

Эрехтейон Потому, як учасники процесії проходили Пропілеї і вступали на священну територію, їх відкривалася панорама центральній частині комплексу. У першому плані, трохи лівіше дороги, вивищувалась колосальна бронзова статуя Афіни Промахос (Войовниці), відлита Фідієм. За ній вдалині видно було Эрехтейон (архітектор невідомий), храм Афіни і Посейдона на місці спору цих богів за володіння Аттикою. Храм має унікальний за грецької архітектурі асиметричний план; три його портика розташовані на півметровій різних рівнях: із західного боку портик, що у храм Афіни Полиады (Міський), з північної вхід в святилище Посейдона-Эрехтея, у південної стіни храму знаменитий портик каріатид; всю будівлю оперізував фриз з накладними білими постатями (не зберігся). У Эрехтейоне, найстарішому святилище Афін, перебував священний ксоан Афіни (дерев'яна статуя), за переказами впав з неба, вівтарі Гефеста і героя Буту, могила легендарного афінського царя Кекропа, із Заходу примикало святилище аттической богині роси Пандросы. У дворі Эрехтейона росла священна олива, подарована місту Афіною, бив солоний джерело, що викресав своїм тризубцем Посейдон.

Парфенон Легкістю форм, особливою вишуканістю декоративної обробки і заплутаністю композиції невеличкий за величиною Эрехтейон контрастує із суворим і величним, підкреслено монументальним Парфеноном (храм Афины-Девы; 69,5 метрів за довжину, і 30,9 метрів за ширину, висота колон 10,5 м; 447 освячений на 438; архітектор Иктин з участю Калликрата), які представляють собою доричний периптер. Будинок сприймається від Пропилей у трьох чверті глядачі бачили один зі його фасадів, а обшир споруди, отримували уявлення про його образі загалом й раніше, ніж побачити головний, східний фасад, повинні були обійти храм зовні. У самому храмі, в наосе, стояла хрисоэлефантинная статуя Афіни Парфенос (Діви) роботи Фідія, в опистодоме зберігалися священні гроші богині і скарбниця Афинского морського союзу. У фронтонах розташовувалися скульптурні групи, зображали найважливіші в культі Афіни події її народження та змагання з морським богом Посейдоном за володіння Аттикою. Рельєфи метоп за периметром будинку зображували сцени міфологічних боїв. Архітектурні деталі, скульптура і рельєфи були яскраво розмальовані. План і ордерне рішення Парфенона також від традиційних поруч особливостей: перед наосом був зал дівочий чертог (парфенон, дав назва всьому храму), по стіні наоса йшов ионический фриз із зображенням Панафинейского ходи. Перед Парфеноном, праворуч від Пропилей, розташовувалися також святилища Артеміди Бравронии і Афіни Эрганы (Ремісничої), сховище зброї і священних обладунків Халкотека (450). Відкриту площа Акрополя займали численні вівтарі і дари богам статуї, стели. До північно-західному схилу Акрополя примикали храм і театр Діоніса (6 в. до зв. е. перебудований в 326), Одеон Перікла (крите круглий будинок для музичних змагань) (2-га підлогу. 5 в. до зв. е.), театр Герода Аттика (2 в. зв. е.), святилище Асклепія, Стоячи (Портик) Эвмена. Ансамбль Акрополя Акрополь височить з усіх Афінами, його силует формує силует міста. Піднімається над пагорбом Парфенон у минулому можна було із будь-якої кінця Аттики і і з островів Саламін і Эгина; подплывающим до берега мореплавцям вже видали було видно блиск списи і шолома Афины-Воительницы. У давнину святилище було відомо як як знаменитий культовий центр, а й як пам’ятник великого мистецтва, підтверджує славу Афін як «школи Еллади» і самої прекрасного міста. Продумана композиція всього ансамблю, чудово знайдені загальні пропорції, гнучке поєднання різних ордерів, найтонша ліплення архітектурних деталей і вельми точний їх малюнок, тісний взаємозв'язок архітектури та скульптурного оздоблення роблять споруди Акрополя вищим досягненням давньогрецької архітектури та одним із найвидатніших пам’яток світового мистецтва. Акрополь у наступні епохи У 5 в. Парфенон став церквою Богоматері, статуя Афіни Парфенос була перевезена до Константинополя. Після завоювання Греції турками (в 15 в.) храм перетворили на мечеть, до котрої я прибудували мінарети, потім у арсенал; Эрехтейон став гаремом турецького паші, храм Ніки Аптерос був розібрано, з його блоків складена стіна бастіону. У 1687 після введення ядра з венеціанського корабля вибух знищив майже всю центральну частина храму Афины-Девы, при невдалої спробі венеціанців зняти скульптури Парфенона кілька статуй було розбито. На початку 19 в. англієць лорд Элгин виломив ряд метоп, десятки метрів фриза і майже всі збережені скульптури фронтонів Парфенона, кариатиду з портика Эрехтейона. Після незалежності Греції ході реставраційні роботи (в основному кін. 19 в.) наскільки можна відновили древній образ Акрополя: ліквідована вся пізня забудова з його території, наново викладено храм Ніки Аптерос тощо. п. Рельєфи і скульптури храмів Акрополя перебувають у Британському музеї (Лондон), в Луврі (Париж) і Музеї Акрополя. Залишалися під музей просто неба скульптури замінені нині копіями. Література: Колобова До. М. Древній місто Афіни та її пам’ятники. Л., 1961. Соколов Р. І. Акрополь в Афінах. М., 1968. Павсаній. Опис Еллади. СПб., 1996.