Бартоломе Еставан Мурільйо

Особенно багато картин Мурильо зберігається у державному Ермітажі у Санкт-Петербурзі. Ряд справжніх картин зберігається у державному Музеї образотворчих мистецтв ім. Пушкіна. Усі твори іспанського художника, які у музеях же Росії та ближнього Зарубіжжя, було опубліковано у каталогах і повсюдно широко известны.

Проте залишається одна картина Мурильо, яка, завдяки особливостям «музейної» життя, залишається досі під маловідомою як ми, і за Кордоном. Йдеться полотні «Архангел Рафаїл з майбутнім проти нього єпископом Домонте» (полотно, олію 2,11×1,50), котрий у ДМОМ у Москві. По висоті свого якості може бути віднесено до кращих робіт Мурильо.

Картина має складну історію. Вперше, а літературі вона згадана у книзі Антоніо Понса «Подорож Испании».1.

Трохи згодом цю картину згадує Хуан Августин Сеан Бермудес у своїй своїй праці «Історичний словник видатних професорів образотворчого мистецтва хто в Іспанії», перераховуючи твори, написані Мурильо.2.

Найближчим часом навали наполеонівських військ у Іспанію (1808−1812) картина увозится інтервентами до Франції, де потрапляє у володіння пасинка Наполеона, Євгенія Богарне, який отримав титул герцога Лейхтенбергского після своєї одруження на баварської принцесі, і зберігається у його зборах у Мюнхені. У каталозі цього зібрання є відтворення в цієї картини лінійної гравюрою під назвою «Ангел-хранитель».3 Отже, втрачається справжнє назва картини. Після 1839 року Лейхтенбергская галерея, зокрема картина Мурильо, перевозиться в Санкт-Петербург в Маріїнський палац серед майна, наследованного сином Євгенія Богарне Максиміліаном Лейхтенбергским, одруженим з дочкою Миколи I Марії Николаевне.

У 1884 року картина Мурильо у складі Лейхтенбергской галереї передається спадкоємцями герцога Максиміліана Лейхтенбергского Академії мистецтв, де організується стала виставка зібрання. У каталозі виставці йде під назвою «Ангел, який був до абату умовити їх прийняти єпископський сан».4.

Протягом року доти картина увійшла у каталог книжки Ч.- Б. Курциуса «Веласкес і Мурильо» з коротким найменуванням «Св.Рафаил».

У 1904 року у «Художніх скарби Росії» картина згадується у статті О. Неустроєва, де значиться під назвою «Архангел Рафаїл і епископ».5.

На початку 1917 року картина Мурильо разом із деякими іншими картинами Лейхтенбергской галереї було передано до Москви Румянцевский музей. 1923;го вона із зборами картинної галереї Румянцевского музею перейшла в знову реорганізований Музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкина.

Під час переміщення вже з сховища до іншого картина втрачає як свою назву, а й ім'я митця і входить у музей як робота італійського майстра XIX століття. Остання атрибуція неправильна, оскільки за стилістичним даним було зрозуміло, що цю роботу не італійського майстра, а іспанського. Вивчення викладів історію цього роду твори дозволило з’ясувати час його точне назва й ім'я який написав його художника.6.

Ця картина Мурильо виділяється життєвістю образів, стрункістю композиційної побудови і бездоганною красою колориту. Більшість полотна заповнена постаттю архангела Рафаїла з відкритими крилами; вона домінує над пейзажем з за обрій пагорбами, слабо покритими чагарником. Архангел зображений що йде, тримають у ліву руку властивий Рафаїлу атрибут — посох мандрівника. Його одяг спадає легко розмаяними декоративними складками. Обличчя ангела миловидно — моделлю йому, певне служила вродлива девушка-севильянка, неодноразово відтворена Мурильо у його картинах й у образі ангела. Особливо близький цей спосіб до ангелові із третьої картини «Ангел-хоронитель, провідний за руку дитини» в соборі Севильи.7 Злегка схиливши голову, Рафаїл спрямував погляд на стоїть проти нього Єпископа Домонте, одягнутого у білий одяг ордена мерседариев з нагрудним хрестом на золотий ланцюжку. Зображення єпископа Домонте портретно. На його немолодому, мертвенно-бледном особі з заострившимися рисами виділяються темні палаючі очі, відбивають силу пережитих їм почуттів. Його схудлі руки складено в молитовний жест.

У цьому картині особливо яскраво позначився талант Мурильо як колориста. Картина, виконана вільними широкими мазками, приваблює гармонійністю фарб. Постать Рафаеля витримана в золотисто-розовато-лиловатой гамі, спокійна теплота якої підкреслена насиченим тоном оксамитового пояса. У пейзажі панують серебристо-сероватые тону, відтінені вгорі загравою занепаду. Тонкість переходів світлотіні і легкість валеров пейзажу справляє враження атмосферної димки, яка, огортаючи предмети, пом’якшує лінії їх обрисів. Білий колір одягу єпископа з теплими півтонами гармоніює із загальним колірною строєм картины.

Легко визначна дата виконання Мурильо в цієї картини завдяки зображеному у ній Франсіско Домонте, який одержав сан другого єпископа Севільї в 1680 року і помер влітку наприкінці наступного года.8 Із цього можна укласти, що саме можна було закрито Домонте в 1680 року у зі спорудженням їх у єпископський сан і було призначена їм для прикраси однієї з вівтарів того монастиря, братом якого він довго состоял.

У каталозі виставки іспанського мистецтва у Лондоні у 1938 року опубліковано ескіз із зображенням архангела Рафаїла, приналежний пензля Мурильо (збори Бёлер в Люцерні, до цього часу колекції Едуарда Дэвиса).9.

Цей свеже та вільно виконаний ескіз, безумовно, використали живописцем для зображення архангела Рафаїла у картині Музею образотворчих мистецтв. На малюнку хоча б тип ангела, що й аналізованої картині, тільки це ескіз ближчі один до натурі - він життєвіше, простіше. На малюнку у правій руці ангела, вільної на рассм. картині, вміщена риба — звичайний атрибут архангела Рафаїла, що він зображувався у супроводі Товия. Не виключена можливість, що це ескіз було зроблено художником для раніше задуманої, а можливо, й виконаної ним картини на сюжет «Архангел і Товий», часто трапляється у живописців XVII століття. Такому припущенню дає підстави те що монастирі августинців в Кадиксе є картина «Архангел Рафаїл, провідний Товия» роботи учня Мурильо Менесиса Осоріо, що вважається зробленою імітуючи картині Мурильо.10 Отримавши замовлення від єпископа Домонте, певне скориставшись ескізом, написаним для раніше задуманої картини, змінивши їх у деталях у виконанні даної картини: зображення риби стає зайвим, у лівій нижньому розі картини, де мали зображення Товия, розміщує Франциско Домонте. Відповідно цьому змінюється і композиція протилежного кута: цього разу місце групи дерев, поміщених у лівому кутку малюнка, Мурильо поміщає тут митру і жезл епископа.

Ця картина, виконана Мурильо наприкінці своєї діяльності, є яскравим зразком створеного живописцем стилю, у якому лірична ніжність образів узгоджується з їхньої високої жизненностью.

1 A. Ponz. Viaje en Espana, IX, Madrid, 1774, стор. 107.

2 Cean Bermudes.J.A. Diccionardo historico de los mailustres professors de las Bells Artes en Espana. Madrid, 1800, Tomo 2, стр. 59.

3 J. Passavant. Gemдlde Sammlung seiner Kaiserl. Hoheit des Heryogs von Leuchtenberg in Mьnchen. Frankfurt a. M., 1851, Zweite Ausgabe, Tafel 25.

4 Каталог картинної галереї герцога Миколи Мих. Лейхтенбергского, виставленої в залах имп. Академии мистецтв, Спб, 1884, № 88.

5 Ch.-B. Curyius. Velasgues and Murillo. N.-Jork, 1883, стрю 265−266.

6 1923;го в Севільї виходить монографія про Мурильо, написана членом-кореспондентом Академії Сан-Фернандо у Мадриді Сантьяго Монтото, який, згадуючи про картині Мурильо «Архангел Рафаїл з єпископом Домонте», вважає її місцеперебування невідомим. (P.S. Montoto. Bartolome Esteban Murillo. Estudio biografico-critico, Sevilla, 1923, стор. 120).

7 См. Klassiker der Kunst, Bl.22, Murillo, B.-L., 1923, стор. 145.

8 Matute. Hijos ilustres de Sevilla. 1886 (P.S. Montoto, кк. тв., стор. 120).

9 From Greco to Goja Ilustrated Sovenier of an Exhibition organised bz Tomas Harris. London, 1938, p.19.

10 Див. .Klassiker der Kunst, Bl.22, Murillo, B.-L., 1923, стор. 246.