Облік витрат на оплату праці

КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ.

ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ.

Вінницький торговельно-екномічний інститут.

Курсова робота на тему:

«Облік витрат на оплату праці».

ПЛАН.

Вступ. Залагльні поняття про витрати виробництва. 1. Облік витрат на оплату роботи. 2. Види й форми заробітної плати. 3. Аналітичний облік заробітної плати. 4. Синтетичний облік зарплати. 5. Утримання з зарплати. 6. Відрахування на соціальне страхування й інші внески до бюджету. Висновки.

Витрати виробництва — це витрати живої й опредметненої роботи підприємств (об`єднань) на виробництво і збут продукції. У практиці планування й обліку для характеристики витрат виробництва використовують термін «витрати на виробництво», на випущену продукцію смердоті виражаються в її собівартості.

Собівартість продукції підприємств являє частину вартості цієї продукції, що включає споживані кошти, предмети роботи, послуги інших організацій й заробітню плату працюючих, виражені в грошовій формі.

У умовах удосконалення господарювання собівартість продукції є важливішим економічним показником діяльності об`єднань й підприємств. Управління собівартістю підприємців являє собою планомірний процес формування витрат на виробництво, собівартості одиниці продукції, виявлення резервів економії, зниження собівартості й забезпечення систематичного контролю за виконанням завдань по собівартості.

Складовими елементами системи управління собівартості продукції є прогнозування і планування, нормування витрат, облік й калькуляція, економічний аналіз, контролю над формуванням собівартості.

На схемі зображені найважливіші взаємозв`язки елементів в системі управління.

|Прогно-зу|Плану-ва|Норму-ван|Облік |Кальку-ляц|Економ. |Контроль | |вання |ння |ня |витрат |ія |аналіз | |.

Облік витрат на виробництво й калькуляція собівартості продукції є основними й відповідальними ланками облікової роботи.

Перед обліком витрат на вир-во продукції поставлені такі основні завдання:

— своєчасне, повне й достовірне відображення в обліці фактичних витрат, пов`язаних із вир-вом й реалізацією продукції, виконанням робіт й наданням послуг, а також невиробничих втрат й робіт; втрат, припустимих на окремих ділянках діяльності підприємства;

— контролю над правильним використанням сировини, матеріалів, палива і енергій, фонду заробітної плати та іншими статтями витрат, за дотриманням встановлених коштів, витрат з обслуговуванню виробництва й управлінню;

— обгрунтована калькуляція собівартості продукції, правильне складання звітної калькуляції;

— перевірка виконання планів по собівартості й виявленню резервів скорочення витрат;

— виявлення результатів по собівартості продукції цехів й інших підрозділів підпр-ва.

Виконання перерахованих завдань винне базуватися на правильній організації бухгалтерського обліку витрат вир-ва. Добре налагоджений облік сприяє усуненню безгосподарності й надлишків у використанні коштів, їхні економії. Це забезпечує зростання рентабельності підприємств й організацій.

У плануванні, обліку й калькуляції собівартості продукції застосовуються декілька угрупувань витрат: по місцю їхні винекнення (це можливо для організації внутрішньовиробничого госпрозрахунку), за видами продукції (для калькуляції собівартості) й за видами витрат, тобто по статтям й елементам витрат. Останнє угрупування є досить важливим у обліці собівартості продукції.

Під економічним елементом витрат розуміють первинний однородний вид витрат на вир-во продукції, який на вир-ві неможливо розкласти на складові частини. Основними положеннями прийнята єдина й обов`язкова для всіх об`єднань й підприємств номенклатура економічних елементів витрат на вірво:

1. Сировина і основні мат-ли (за відрахунок поворотних відходів).

2. Купівельні вироби, напівфабрикати, роботи й послуги виробничого характеру.

3. Допоміжні мат-ли.

4. Топливо.

5. Енергія.

6. Заробітна плата. Основна й додаткова.

7. Відрахування на соціальне страхування.

8. Амортизація основних фондів.

9. Інші витрати.

Заробітна плата являє собою суттєвий елемент собівартості.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату роботи» — це винагорода, виражена, як правило, в грошовій формі, чи уповноважений їм орган виплачує робітнику за виконану їм роботу.

Витрати на оплату роботи складаються із:

1. Фонду основної заробітної плати.

2. Фонду додаткової зар.плати.

3. Інші заохочення та компенсаційні виплати.

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу згідно встановлених норм (норми години, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді ставок (окладів) в відпускних розцінок для робітників й посадових окладів для службовців.

Додаткова зар. плата — це винагорода за працю понад встановлену норму, за трудові успіхи і винахідливість та за Особі умови роботи. Вона включає доплати, надбавки, гарантовані компенсаційні виплати, передбачені діючим законодавством; премії, пов`язані із виконанням виробничих завдань й функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них відносяться виплати у формі винагород по наслідкам роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, котрі передбачені актами діючого законодавства чи тих, що проводяться понад встановлені затверджені акти норм.

Під годину складання статистичної звітності про роботи показуються грошові суми, нараховані до виплати у зв`язку із платіжними документами, за якими із робітниками були проведені розрахунки по зароб. платі. Вказані суми приводяться «брутто», тобто включаючи податки і інші утримання у відповідності із законодавством («нетто» — грошові суми, нараховані до оплати без податку на прибуток й обов`язкових внесків робітника у фонд соціального страхування й пенсійний фонд).

До складу витрат на оплату роботи включаються усі витрати підприємств на оплату роботи незалежно від джерела фінансування цих (витрат) виплат.

Суми коштів, нарахорваних за щорічні і додаткові відпустки, включаються у фонд оплати роботи звітного місяця лише в сумі, що припадає на дні відпустки в звітному місяці. Суми, що випадають на дні відпустки в наступному місяці - у фонд оплати роботи наступного місяця.

При натуральній формі оплати роботи й забезпеченню соціальної допомоги вказані виплати включаються в звіт роботи в сумі, обрахованій виходячи із середньої ціни реалізації за звітний період.

Якщо продукція видається безкоштовно, то розмір зароб. плати в цьому випадку якщо дорівнювати повній вартості цієї продукції; якщо вон видається за зниженими цінами — то різниці між вартістю проданої за зниженими цінами продукції й її повною вартістю.

Всі види нарахувань в іноземній валюті включаються до пайового фонду оплати роботи в національній валюті України в сумі, Яка виходить шляхом переоцінки іноземної валюти за курсом Національного банку України на дату їхні нарахування.

Дані про фонд оплати за відповідний період минулого року при складанні звітів по роботи показуються відповідно до методології, котра прийнята в звітному періоді поточного року.

Фонд оплати праці.

До фонду основної зароботної плати відносяться: 1. Зар. плата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм роботи (норми години, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки) за відпускними розцінками, тарифними ставками (окладами) робітників й посадовими окладами, незалежно від форм й систем оплати роботи, прийнятих на підприємстві. 2. Суми процентних чи компенсаційних нарахувань в залежності від об`єму доходів (прибутків), одержаних від реалізації продукції (робіт, послуг) у випадках, коли смердоті є основною зар.платою. 3. Суми авторського гонорару робітникам мистецтва, редакцій газет й журналів, телеграфного агенства, видавницвта, радіо, телебачення й інших підприємств та (чи) оплата їхнього роботи, котра відбувається за ставками.

(розцінками) авторської винагороди, нарахованої на даному підприємстві.

Фонд додаткової зар. плати включає: 1. Надбавки й доплати до тарифних ставок й посадових окладів у розмірах, передбачених діючим законодавством:

— кваліфікованим робітникам, що зайняті на особливо відповідальних роботів, за високу кваліфікаційну майтерність;

— за класність водіям автомобілів;

— персональні надбавки;

— керівникам, спеціалістам, службовцям за високі досягнення в роботи чи за виконання особливо важливих завдань на строок їхнього виконання;

— за сумісництво професій (посад). 2. Премії робітникам, керівникам, спеціалістам й іншим службовцям за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних видів матеріальних ресурсів.

— Винагороди (процентні надбавки) за вислугу років, стаж роботи.

— Оплата роботи робітників, котрі не входять до штату підприємства, за виконання робіт згідно договору громоадсько-правового характеру, включаючи договір-підряд.

— Оплата роботи у вихідні й святкові (неробочі) дні.

— Вартість бузкоштовно виданих предметів (включаючи форменну одежу, обмундирування), котрі залишаються в особистому постійному користуванні.

— Оплата щорічних й додаткових відпусток згідно законодавства, грошових компенсацій за невикористану відпустку.

— Суми зар. плати по основному місцю роботи робітникам, керівникам й спеціалістам підприємств под годину їхнього навчання із відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації й перепідготовки кадрів.

— Оплата учбових відпусток, передбачених робітникам, котрі навчаються у вечірніх та заочних вищих й середніх навчальних заставах, а також навчаються без відриву від виробництва у вечірніх, заочних загальноосвітніх школах.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат відносяться:

1. Оплата простоїв не із звинувачуй роб-ка;

2. Суми, котрі виплачуються роб-кам, котрі знаходяться у відпустці за ініціативою адміністрації із частковим збереженням зар.плати.

3. Суми, котрі виплачуються роб-кам, що приймають доля в страйках.

4. Матеріальна допомога (оздоровлення, екологічні і інші виплати).

5. Сума наданої підприємством трудової і соціальної допомоги робітникам:

— оплата додаткових відпусток, зокрема. жінкам, що виховують дітей;

— одноразова допомога роб-кам, що виходять на пенсію;

— вартість путівок на лікування і відпочинок чи суми компенсації, виданої замість путівок;

— подешевіння вартості харчування роб-ів;

— витрати на погашення позичок, виданих роб-кам для покращання житлових умов;

— інші виплати.

Форми й системи оплати праці.

У годину підприємство власно встановлює форми й системи оплати роботи, умови преміювання роб-ів, штатний розклад.

Найбільш поширеними формами оплати роботи є почасова й відрядна. Кожна із них має свої системи: звичайна почасова, почасово-преміальна, пряма відрядна, відрядно-преміальна, відрядно-прогресивна, побічно-відрядна.

Почасова оплата широко використовується в бригадах й для розрахунків із окремими роб-ми в тихий випадках, коли оплату роботи за певну кількість переробленого години здійснюють незалежно від кількості виконаних робіт. Вона складається із оплати за тарифом, доплат за умови роботи й професійну майстерність.

При почасовій формі оплати в розрахунок приймаються кількість відпрацьованих днів й часів. Можна виділити звичайну почасову (погодинну, помісячну) й почасово-преміальну системи оплати роботи. Для підвищення продуктивності роботи робочі-почасовики преміюються за певні показники.

Пряма відрядна зар. плата передбачає оплату роботи робочих по числу одиниць виготовленої ними продукції й виконаних робіт, виходячи із твердих відрядних розцінок, встановлених із урахуванням необхідної кваліфікації. Ця форма оплати роботи може бути індивідуальною чи бригадною.

Відрядно-преміальна система оплати роботи робочих включає преміювання за перевиконання норм виробітку, досягнення певних якісних показників: здачу робіт із Першого пред`явлення, відсутність шлюбу та ін.

При відрядно-прогресивній системі оплати — підвищується за виробіток понад норму.

Аналітичний облік зар.плати.

Для з`ясування загальної суми зар. плати, котра належить до виплати за місяць, необхідно згрупувати первинні документи, підсумувати заробіток за вироблену продукцію й зробити утримання. Первинними документами, на основі які здійснюється розрахунок зар. плати є табеля обліку робочого години, карти обліку виробітку, наряди, домов, контракти й інші документи.

Табель є первинним документом, в якому щоденно відмічається відроблений годину кожним рорбітником, проставляються цифри 7, 8, 8.15, а також вихідні дні (в), відпускні (про), дні хвороби (б), прогули (п), відрядження (до), наднормові часи й т.п. Табель складається за першу половину місяця (із 1 по 15) для видачі авансу по зарплаті й за другу половину місяця (для нарахування й виплати зарплати).

На невеликих підприємствах табель Веде керівник, на великих — спеціальний робітник (табельник). Табель підписує тієї, хто його складає, затверджує керівник організації (підприємства), й тоді він здається в бухгалтерію.

Для робочих-відрядчиків окрім табеля для бухгалтерії здаються наряди.

Наряди бувають індивідуальні і бригадні. У наряді вказують найменування роботи, планове заподіяння, тобто норми виробки, розцінку за одиницю роботи, фактичне виконання об`єму робіт. Шляхом помноження розцінки за одиницю години на фактичну виробку визначається зарплата робочого. Якщо це підряд на бригаду, то загальну суму розподіляють між членами бригади пропорційно до розряду робітника й фактично відробленому години. На сьогодні застосовують розподіл загального заробітку між членами бригади із урахуванням коефіцієнту трудової участі (КТУ), визначається радою бригади.

Убрання складає керівник.

Документ, що узагальнює дані про належну до виплат зар. плату, називається розрахунковою (розрахунково-платіжною) відомістю.

Належний заробіток показується у цій відомості розчленовано цехами й відділам підприємства, категоріям робітників, видам виплат, тобто в розрізі, необхідному для контролю за використанням фонду зар. плати й складанням звітності. Таким чином, розрахункова чи розрахунково-платіжна відомість виконує подвійну функцію: по-перше, по них здійснюють розрахунок із робочими та службовцями; поодному, смердоті є формою аналітичного обліку до рахунку 70 «Розрахунки по оплаті роботи», показники якого використовуються також для складання звіту по праці".

На підприємствах часто необхідно виявити середній заробіток окремих робітників для визначення суми допомоги протягом години хвороби по листам тимчасової непрацездатності, протягом години відрядження. Виявляти ці дані по декількох розрахункових відомостях незручно. Тому на підприємствах ведуться лицеві рахунки, котрі відкриваються на шкірного робочого та службовця. Вони відображаються необхідні відомості про стаж роботи, годину вступу на підприємство, тривалість відпустки, нарахування за кожний місяць зар. плати й утримання за їхнього видами.

Видачу зар. плати здійснюють з каси под розписку в розрахунковоплатіжній відомості, а при децентралізації виплат (безпосередньо в цехах виділеними для цого робітниками, підзвітними касиру) — за платіжними відомостями у відповідності до діючого законодавства про працю й зар. плату робітникам й службовцям, а кінцевий розрахунок здійснюється при виплаті зар. плати за другу половину місяця.

Сьогодні розвинута форма отримання зарплати через ощадні каси, в які на шкірного робітника відкрито лицевий рахунок для зарахування зар.плати. У таких розрахунково-платіжній відомості відсутні розписи в отриманні грошей.

Виплата зар. плати відбувається в дні, встановлені банком.

Синтетичний облік зар.плати.

як елемент витрат виробництва зар. плата винна бути віднесена на відповідні рахунки витрат в залежності від характеру й призначення використаної на підприємстві праці.

Для обліку зар. плати застосовують пасивний рахунок 70 «Розрахунки по оплаті роботи». Нарахування зар. плати відображається по кредит цого рахунку, а виплата її по дебету, окрім того, по дебету рахунку 70 відображаються й утримання, учинені з зар.плати.

Операції по нарахуванню зар. плати відображаються проводками.

Нарахована зар. плата за монтаж устаткування:

Дп 07.

Кт 70.

Роботи, пов`язані з заготівлею палива, сировини й матеріалів:

Дп 05, 06.

Кт 70.

Роботи виробничого характеру, а також управлінчому персоналу:

Дп 20, 25, 26.

Кт 70.

Роботи, віднесені до витрат реалізації товарів:

Дп 43, 44, 47, 48.

Кт 70.

Нараховані прибутки за підсумками роботи підприємства, премії:

Дп 81, 87.

Кт 70.

Виплату зар. плати, прибутків й премій відображають:

Дп 70.

Кт 50.

Додаткова зар. плата відображається аналогічно до основного заробітку, але й облік її має деякі відмінності.

Найбільш розповсюдженим виглядом додаткової зар. плати є оплата відпусток. Порядок розрахунку відпускних робітника:

— визначається середній місячний заробіток;

— визначається середній денний заробіток: середньмісячний зар.-к поділяється на 25,4 — середнє число в році робочих днів у одному місяці, включаючи суботи;

— середньоденний зар-к помножується на тривалість відпустки в днях.

Останнім годиною у зв`язку із інфляцією відбуваються часті зміни зар. плати й традиційний порядок нарахування середньомісячного заробітку (виходячи із 12 місяців) непридатний. У цьому випадку для розрахунку середнього зар-ку береться зар-к з дня його останньої зміни досі, починаючи із якого винна проводитись виплата по середньому зар-ку.

При нарахуванні середнього зар-ку враховуються усі види нарахованої зар. плати, премії із фонду матеріального заохочення й усі види виплат, що носять постійна характер, але й виключаються разові премії, одноразові виплати, різноманітні компенсації.

Ос-кільки відпустки робітникам надаються нерівномірно протягом року (кількість відпусток різко виростає до літа й спадає взимку), то тут для рівномірного включення до витрат на виробництво, й відповідно, до собівартості продукції нарахованих відпускних можна протягом року створювати для оплату відпусток. Сума щомісячних відрахувань до цого резерву визначається, виходячи із кількості працюючих, їхнього окладів й тарифних ставок. Цей резерв враховується на рахунку 89 «Резерв майбутніх витрат й платежів».

Нарахування резерву на оплату відпусток відображається проводною:

Дп 20, 23, 25, 26.

Кт 89.

Нарахування відпускних:

Дп 89.

Кт 70.

Для виробництва із невеликою кількістю співробітників можна не нараховувати цей резерв. Тоді нарахування відпускних буде:

Дп 20, 23, 25, 26.

Кт 70.

Утримання з зар.плати.

З нарахованої зароб. плати працівників відбуваються утримання:

— прибуткового податку;

— внесків до Пенсійного фонду (1% від нарахованої суми);

— по виконавчим листам органів;

— на погашення грошових нарахувань, залишку підзвітних торб, відрахувань за браки.

Прибутковий податок утримується згідно із Наказом Президента України «Про збільшення податковообкладеного мінімуму й ставки прогресивного податкообкладання прибутків громадян» № 519 від 13.09.1994 р. й «Про зміни до Наказу» Президента України від 13.09.1994 р. № 519 від 31.10.1994 р.

Утримання прибуткового податку відображується:

Дп 70.

Кт 68 «Розрахунки із бюджетом».

Утримання з нарахованої зарплати внесків до Пенсійного фонду в розмірі 1% від загальної суми відображується:

Дп 70.

Кт 69 «Розрахунки по страхуванню».

Вказані податки можуть утримуватись з зарплати поточного місяця по зарплаті попереднього місяця. Своєчасно не утримані податки належати до утримання протягом трьох місяців, а надлишкові утримані суми повертаються працівнику, проте не більше, ніж через рік после їхнього утримання.

Утримання по виконавчим листам (аліменти) відбуваються лише при наявності виконавчої документації, що надходить із органів правосуддя чи за письмовою заявою працівника, з зар. плати якого відбуваються утримання. Ці утримання відображаються:

Дп 70.

Кт 76.

Утримання на погашення залишку підзвітних торб відображаються:

Дп 70.

Кт 71.

Утримання за простої, брак:

Дп 70.

Кт 20, 25.

Відрахування на державне соціальне страхування.

Підприємства всіх форм власності зобов`язані здійснювати відрахування на державне соціальне страхування в певному проценті від фонду оплати роботи (в даний годину 37%). Ці відрахування здійснюються щомісячно по усім видам зароб. плати й премій. Сума відрахувань визначається шляхом помноження встановленого тарифу на суму нарахованої зар.плати.

Для обліку відрахувань підприємства на держ.соц.страхування використовується рахунок 69 «Витрати по страхуванню», до якого відкриваються субрахунки:

— 69−1 «Розрахунки по соціальному страхуванню».

— 69−2 «Розрахунки із Пенсійним фондомо».

Загальна сума відрахувань на соціальне страхування розподіляється між Пенсійним фондом й фондом соціального страхування (до Фонду соц. страхування направляється 12% від заг. суми відрахувань, а до Пенсійного фонду — 88%).

Відрахування на соц. страхування відображаються по Кт 69 й дебету рахунків, на котрі відноситься нарахована зар. плата, премії й т.ін. (20, 25, 26, 80, 81, 87).

Пеня і штрафи, накладені за несвоєчасну сплату платежів, також відносяться в кредит рахунку 69, дебет рахунку 80.

Використання коштів фонду соціального страхування.

Кошти фонду соціального страхування використовуються для виплати допомог по тимчасовій непрацездатності, по догляду за хворими, по вагітності і пологам, при народженні дитини, на погребение, але в оплату санаторно-курортного лікування працівників.

З коштів Пенсійного фонду виплачують допомоги по догляду за дитиною й інші виплати, передбачені діючим законодавством.

Таким чином, обороти за кредитами субрахунків 69−1, 69−2 відображають суму відрахувань на соціальне страхування, а оборот до дебету — використання цих коштів на самому підприємстві. Сальдо за цими субрахунками показує суму, Яка винна бути перерахвована на адресою відповідних фондів.

Внески до бюджету підприємств за рахунок собівартості продукції.

Окрім відрахувань на державне соціальне страхування усі підприємства, незалежно від видів діяльності й форм власності, здійснюють внески до бюджету за рахунок собівартості продукції, до Фонду ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС о 12-й% від прибутку споживання й до Державного фонду сприяння зайнятості населення у два% (із 1 грудня 1994 р.) від фонду споживання.

Розрахунки підприємства із Фондом ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відображаються на рахунку 68 «Розрахунки із бюджетом».

Нарахована сума внесків до Фонду Чорнобиля:

Дп 20, 25, 26, 44.

Кт 68.

Перерахування внесків:

Дп 68.

Кт 51.

До Державного фонду сприяння зайнятості населення «Розрахунки по позабюджетним платежам».

Нараховані внески до Фонду зайнятості:

Дп 20, 25, 26, 44.

Кт 65.

Перерахування внесків:

Дп 65.

Кт 51.

Штрафи, накладені за несвоєчасну сплату цих внесків, відображаються в обліці аналогічно штрафів, нарахованим по внескам на соціальне страхування.

Платіжні доручення на перерахування податків до бюджету, відрахувань на соц. страхування, до Фонду зайнятості подаються до банку одночасано із чеком на отримання готівкових грошей для виплати зарплати.

У І З М Про У До И.

Зміни в економіці України за останні рокта потребують критичного аналізу стану господарського механізму, особливо одного із найболючіших для кожної людини ключових моментів — оплати роботи. За останні декілька років зарплата втратила практично своє справжнє соціально-економічне призначення й не виконує кожну із своїх функцій — відтворювальну, стимулюючу й регулюючу.

По-перше, на стан оплати роботи суттєво впливає загальне критичне становище економіки. Міжнародна практика організації оплати роботи базується на вимогах, котрі передбачають виплату працюючим зар. плати, що дозволяє зберегти прийнятий спосіб життя до того розумінні й на такому рівні, як це прийнято в дійсний година за даній стране. У зв`язку із цим досягнення високого рівня реальної зароб. плати можливе лише при умові досягнення відповідного рівня економічного розвитку.

як свідчать результати роботи всіх ланок народного господарства за останні п`ять років, об`єм виробництва й продуктивність роботи безперервно знижуються.

По-друге, наявне деформоване ставлення до оплати роботи в залежності від кваліфікації, складу, відповідальності за виконану роботу, між фізичною й розумовою працею, між виробничою й бюджетною сферами.

Вирішення питань зароб. плати, підвищення рівня життя, і соціальний захист населення можливі лише в умовах виходу держави із економічної кризи. Вона пов`язана із фінансовою, кредитною, податковою політикою держави, цінами й потребує термінового розв`язку.

Л І Т Є Р, А Т У Р, А :

1. И. Л. Брен, Г. В. Митрофанов «Бухгалтерський облік у організаціях та підприємствах», Київ, «Вища школа», 1987 р. 2. Н. М. Ткаченко «Бухгалтерський облік на підприємствах із різними формами власності»; Київ, ВТОВ «А.С.К.», 1996 р. 3. Журнал «Посередник» № 35, 36, червень-липень 1996 р. 4. Газета «Праця й зарплата» № 13, липень 1996 р. 5. «Праця й зарплата» № 1, січень 1996 р. 6. «Праця й зарплата» № 5, березень 1996 р. 7. Тимчасові вказівки, що до застосування плану рахунків бухгалтерського обліку банків України.