Аналіз впливу іноземного інвестування на ефективність діяльності ВАТ «Шосткінський міськмолкомбінат»

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи здійснення інвестиційної діяльності

1.1 Інвестиції як ефективний шлях залучення додаткового капіталу

1.2 Сутність іноземних інвестицій та їх класифікація

1.3 Стимулювання та захист іноземних інвестицій

1.4 Світова практика залучення іноземних інвестицій

2. Аналіз впливу іноземного інвестування на ефективність діяльності підприємства

2.1 Господарсько-правові засади функціонування підприємства та його загальна характеристика

2.2 Аналіз зовнішньоекономічної діяльності молочного комбінату

2.3 Аналіз інвестиційно-інноваційної діяльності ВАТ «Шосткінський міськмолкомбінат»

3. Підвищення ефективності залучення іноземних інвестицій

3.1 Стратегія розвитку зовнішньоекономічної діяльності на основі реалізації інвестиційних проектів

3.1.1 Інвестиційне забезпечення розвитку виробництва твердих сирів

3.1.2 Інвестиційне забезпечення введення нанофільтрації солодкої сироватки

3.2 Вдосконалення менеджменту як фактору інвестиційної привабливості підприємства. Розвиток договірних відносин

3.3 Обґрунтування економічної ефективності виходу підприємства на ринок Італії з твердим сиром

4. Впровадження інформаційних технологій на підприємстві

5. Економічне обґрунтування ефективності заходів по охороні праці при виробництві та реалізації сиру

6. Обґрунтування доцільності врахування екологічних параметрів якості продукції харчової промисловості

Висновки і пропозиції

Вступ

За останній час чимало сказано і написано стосовно іноземних інвестицій в Україні, її регіонах. Дослідження даної проблеми завжди було і залишається актуальним. Адже сьогодні іноземний капітал є одним із найважливіших факторів, що допомагає залучити нові виробничі технології, відображає високий рівень культури виробництва, покращує якість життя громадян.

Вивчення проблеми інвестування економіки завжди знаходилось в полі зору багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених, серед яких П.Ю. Біленький, В. Бочаров, Л. Брагінський, Л. Дж. Гітман, В.Я. Горфінкель, А. А. Даниленко, М. Д. Джонк, А. О. Задоя, Б. Егізарян, Дж. М. Кейнс, Ю.Є. Петруня, С. Ф. Покропивний, Б. А. Райсберг, Дж. Сакс та інші вчені.

Серед найбільш конкурентоспроможних галузей промисловості України важливе місце займає харчова промисловість. Аналіз впливу іноземних джерел фінансування було проведено на прикладі ВАТ «Шосткінський міськмолкомбінат», загально визначеного лідера вітчизняного сироваріння.

У системі забезпечення ефективного функціонування комбінату інвестиції відіграють важливу роль. Інвестиційна діяльність підприємства передбачає забезпечення високих темпів розвитку за рахунок ефективних інвестиційних проектів, максимізацію доходів від інвестиційної діяльності, мінімізацію інвестиційних ризиків, забезпечення фінансової стійкості та платоспроможності у процесі її здійснення, пошук шляхів прискорення реалізації інвестиційних проектів тощо. Це свідчить про актуальність даної теми, що обумовило її вибір для написання магістерської роботи.

Мета виконання даної роботи полягає у розкритті сутності іноземних інвестицій, вивченні значення інвестиційної діяльності в цілому, цілей, що постають перед підприємством, яке її здійснює, дослідження та встановлення наявного стану функціонування підприємства та його зовнішньоекономічної діяльності, дослідження впливу іноземних інвестицій на розвиток підприємства.

Доцільним, на нашу думку, буде поставити за мету розробку рекомендацій з вдосконалення підвищення ефективності залучення іноземних інвестицій на підприємство, враховуючи зроблені конкретні та загальні висновки за даними дослідження вищезазначених питань.

Відповідно до цієї мети розв’язувались такі задачі:

— вивчення теоретичних основ здійснення інвестиційної діяльності;

— проведення аналізу впливу іноземного інвестування на ефективність діяльності підприємства;

— аналіз інвестиційно-інноваційної діяльності підприємства;

— оцінка сучасного стану та виявлення тенденцій розвитку зовнішньоекономічної діяльності молочного комбінату;

— аналіз загального інвестиційного стану діяльності ВАТ «Шосткінський міськмолкомбінат»;

— виявлення тенденцій в залученні іноземного капіталу на підприємство;

— обґрунтування підвищення ефективності роботи підприємства та вдосконалення технології за рахунок розробки інвестиційних проектів;

— вироблення стратегії розвитку зовнішньоекономічної діяльності на основі нарощування його експортного потенціалу за рахунок виходу та адаптації продукції на нових ринках.

Об`єктом дослідження є процеси іноземного інвестування в розвиток вітчизняних підприємств.

Періодом дослідження є 2003;2007 рр.

Предметом дослідження є теоретичні та методичні аспекти управління інвестиціями, їх вплив на функціонування зовнішньоекономічної діяльності ВАТ «Шосткінський міськмолкомбінат».

В магістерській роботі використано результати фундаментальних розробок, а також праці вітчизняних та зарубіжних вчених у сфері вивчення сутності іноземних інвестицій. Досягнення мети дослідження ґрунтувалося на використанні методу критичного аналізу наукової та методичної літератури, візуальних методів, порівняння, статистичного аналізу, методів сходження від абстрактного до конкретного. Наведений вище перелік методів проведення наукового дослідження не можна вважати вичерпним, оскільки під час виконання роботи може виникнути необхідність застосування додаткових методів.

Обґрунтування перспектив розвитку слугували аналіз нормативно-правової бази: законів України, які регулюють дане питання, Указ Президента України, наукові праці: навчальні підручники та посібники, матеріали періодичних видань, звітність підприємства, науково-практичних конференцій, інформація мережі «Інтернет», фінансової та статистичної звітності ВАТ «Шосткінський міськмолкомбінат».

Наукову новизну характеризують такі найбільш суттєві теоретичні та практичні результати:

— досліджено трактування терміну «інвестиції», розкрито економічну сутність та надано авторське трактування даного терміну;

— обґрунтовано підвищення ефективності роботи підприємства та вдосконалення технології за рахунок розробки інвестиційних проектів;

— обґрунтовано ефективність поставки продукції іноземному контрагенту.

Основні наукові результати магістерського дослідження було апробовано на двох науково-практичних конференціях викладачів, аспірантів та студентів Сумського НАУ (2007, 2008 рр.). Були зроблені доповіді, присвячені проблемам іноземного інвестування, їхньому впливу на функціонування підприємства, здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Магістерська робота складається із вступу, трьох основних розділів, у яких висвітлені питання обґрунтування перспектив розвитку зовнішньоекономічної діяльності, трьох розділів, присвячених проблемам охорони праці, комп’ютерним технологіям та ефективному використанню природних ресурсів, висновків та пропозицій, списку використаної літератури і включає 18 таблицю, 13 рисунків.

1. Теоретичні основи здійснення інвестиційної діяльності

1.1 Інвестиції як ефективний шлях залучення додаткового капіталу

Останнім часом, спостерігаючи за економічною діяльністю зарубіжних країн, можна сказати, що жодна з них не в змозі підвищити свій економічний потенціал, розвинути економіку регіонів без залучення зовнішніх джерел фінансування, зокрема іноземних інвестицій. Дана проблема є актуальною й для України та її регіонів. Адже сьогодні іноземний капітал є одним із найважливіших факторів, що допомагає залучити нові виробничі технології; відображає високий рівень культури виробництва; покращує якість життя громадян. Тому проблема, залучення іноземних інвестицій є важливим фактором для розбудови демократичної України, що допоможе їй прокласти доріжку до інтеграції в Європу.

Дослідження ефективності інвестицій ґрунтується на різноманітних теоріях, положення яких не у всіх випадках є прийнятними до застосування в умовах України.

Поняття інвестицій надто широке, щоб можна було дати йому одне-єдине семантичне визначення. У різних розділах економічної науки та областях практичної діяльності його зміст має свої особливості, що стає предметом численних дискусій між ученими-економістами.

Вивчення наукової літератури показує, що існує різне трактування поняття «інвестиції». Це питання займає важливе місце у працях Л. Дж. Гітмана і М. Д. Джонка та У. Шарпа. Проблеми вивчення сутності іноземних інвестицій знаходяться в полі зору також таких вчених як: П.Ю. Біленький, А. А. Даниленко, Б. Райзберг та інших. Однак дане питання є й до нині актуальним та до кінця залишається не врегульованим.

До 1991 року у вітчизняній літературі поняття «інвестиції» підміняли поняттям «капітальні вкладення», тобто ці категорії ототожнювалися. Під капітальними вкладеннями, зазвичай розуміли вкладення коштів у відтворення основних фондів. Але зустрічалися й такі думки, що це витрати тільки на розширення та відтворення основних фондів або, що це витрати не тільки грошових ресурсів, а й праці та матеріально-технічних ресурсів.

Дослідженню цієї проблеми були присвячені такі фундаментальні праці, як «Основи інвестування» Л. Дж. Гітмана і М. Д. Джонка та «Інвестиції» У. Шарпа.

Аналітики Лоренс Дж. Гітман та Майкл Д. Джонк стверджують, що інвестиція — це спосіб розміщення капіталу, який повинен забезпечити збереження або зростання вартості капіталу і принести позитивну величину доходу.

У західній науковій літературі інвестиції розглядаються у єдності двох аспектів: перший — накопичення капітальних цінностей (ресурсів), і другий — вкладення цих ресурсів (використання).

Класики кейнсіанства, зокрема Е. Хансен, говорячи про інвестиції розуміють, реальні інвестиції, іншими словами, купівлю нових капітальних благ: виробничі будівлі та споруди; виробниче устаткування; житлові будинки; товарно-матеріальні запаси у вигляді сировини, напівфабрикатів і готових продуктів. Разом з тим інвестиції можуть здійснюватися в оборотні активи, і в різні фінансові інструменти (акції, облігації тощо), і в окремі види нематеріальних активів (придбання патентів, ліцензій, ноу-хау тощо). Тобто під інвестиціями вони розуміють капітальні вкладення, які являються більш вузьким поняттям і можуть розглядатися лише як одна з форм інвестицій, але не як її аналог.

Проблеми вивчення сутності іноземних інвестицій знаходяться в полі зору багатьох вітчизняних вчених таких як: В. Бочаров, П. Рогожин, В. Шевчук. Вони розглядають інвестиції як сукупність витрат, що реалізуються в формі довгострокових вкладень капіталу в галузі національної економіки. Безумовним кроком уперед слід вважати публікації в економічній літературі щодо введення до складу капітальних вкладень витрат на формування оборотних фондів. Такої позиції дотримувалися Б. Егізарян, Л. Брагінський та інші економісти.

В західній економіці набули поширення різні теорії ефективності інвестицій, які в деякій мірі доповнюють одна одну. У сучасній західній літературі під інвестиціями розуміють довгострокове вкладання капіталу в різні сфери і галузі економіки, інфраструктуру, соціальні програми, охорону навколишнього природного середовища як в середині країни, так і за кордоном з метою розвитку виробництва, соціальні сфери, підприємства, одержання прибутку. Цієї думки дотримувалися А. Бланк, А. Пересада, Б. Губський.

Термін «інвестиції» походить від латинського слова «іnvest», що означає «вкладати». У більш широкому тлумаченні інвестиції - це вкладення капіталу з метою наступного його збільшення.

У макроекономіці інвестиції - це частина сукупних витрат, що складається з витрат на нові засоби виробництва, інвестиції у житло та приріст товарних запасів.

Інвестиції - це те, що відкладається на завтрашній день, щоб мати можливість більше споживати в майбутньому.

На думку Дж.М. Кейнса, інвестиції - це частина доходу за певний період, яка не була використана для споживання, поточний приріст цінностей капітального майна в результаті виробничої діяльності даного періоду.

Відомий вчений-економіст Б. А. Райсберг вважає, що кошти, які вкладаються в економіку, в економічні об'єкти і проекти, призначені для забезпечення виробництва економічних ресурсів у майбутньому, називають інвестиціями. Він відзначає, що інвестиції являють собою довгострокові вкладення, які дають віддачу через рік або через кілька років. На думку Б. А. Райзберга інвестиції - це спосіб вкладення капіталу, який повинен забезпечити збереження або зростання вартості капіталу, або принести позитивний розмір доходу.

Економічна природа інвестицій полягає в опосередкуванні відносин, які виникають між учасниками інвестиційного процесу з приводу формування і використання інвестиційних ресурсів з метою відтворення й удосконалення виробництва. З правової точки зору інвестиції - майнові і речові права, які передаються одним власником іншому для організації і підтримки або удосконалення виробництва, у багатьох випадках для отримання прибутку, які регулюються державою і мають цивільно-правовий і фінансово-правовий характер.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» під терміном «інвестиції» слід розуміти всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект, а інвестиційна діяльність визначається як сукупність практичних дій підприємця, спрямованих на реалізацію інвестицій. Це визначення в основному відповідає міжнародному підходу щодо уявлень про інвестиційну діяльність як процес вкладення ресурсів з метою одержання прибутку в майбутньому.

Інтелектуальними цінностями Закон України «Про інвестиційну діяльність» визначає: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме та нерухоме майно; майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності; сукупність технічних, технологічних та інших знань, оформлених у вигляді технологічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виробництва, але не запатентованих; права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності.

Професор В.Я. Горфінкель вважає, що інвестиції - довгострокові вкладення коштів як на внутрішні потреби держави, так і за її межами з метою створення нових і модернізації діючих підприємств, освоєння передових технологій і техніки, збільшення виробництва і отримання прибутку.

Американський економіст Дж. Сакс пише «Інвестиції - це видатки на придбання обладнання, будинків і житла, які у майбутньому забезпечать підйом виробничої могутності всієї економіки. Якщо суспільство заощаджує частину свого поточного доходу, це означає, що частину доходу від виробництва може бути спрямовано не на споживання, а на інвестиції».

Іншої позиції дотримуються вчені-економісти А. О. Задоя і Ю.Є. Петруня, вони стверджують, що інвестиції (капіталовкладення) — це витрати на купівлю машин, устаткування та інші засоби виробництва, будівництво і збільшення виробничих запасів[35].

С.Ф. Покропивний пише: «Інвестиції - це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність з метою одержання певного доходу (прибутку). Той, хто має капітал (гроші) і вкладає його (їх), називається інвестором, а сам процес вкладання капіталу — інвестуванням (довгостроковим фінансуванням)».

Інвестиції - всі види грошових, майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в реальні та фінансові активи з метою отримання прибутку (доходу).

Майже усі автори по-різному тлумачать поняття «інвестиції», але сходяться в тому, що інвестиції по суті, передбачають, насамперед, одержання в майбутньому доходу (прибутку) на вкладений капітал (витрати ресурсів), на розширення і модернізацію виробництва, і саме ця мета спонукає інвесторів вкладати кошти на створення матеріальної бази у виробничу та інші сфери діяльності. Із цього випливає, що інвестиційний процес — це механізм, який зводить разом тих, хто пропонує тимчасово вільні кошти, з тими, хто має потребу в них.

В економічному аналізі розрізняють валові та чисті інвестиції. Валові інвестиції - загальний обсяг інвестування за певний період, що спрямоване на нове будівництво, придбання засобів виробництва та приріст товарно-матеріальних засобів. Чисті інвестиції - це сума валових інвестицій без суми амортизаційних відрахувань у певному періоді. Динаміка чистих інвестицій характеризує економічний розвиток підприємства, галузі, держави.

Інвестор, що безпосередньо вкладає в справу кошти, зацікавлений не лише отримати прибуток, а й досягти інших цілей, зокрема таких, як: прагнення до доходу, підвищення престижу, посилення економічної влади, збільшення частки у ринковому сегменті тощо. Всі цілі взаємопов'язані. У процесі інвестування різні цілі можуть конкурувати, бути незалежними або доповнювати одна одну.

Згідно із Законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів і покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Хоча на думку Т. В. Дорошенко інвестори не можуть виступати в ролі кредитора. Оскільки, надання кредиту і здійснення інвестиційної діяльності - різні речі. Принципова різниця полягає в тому, що кредит надається обов’язково для повернення повної суми позики з процентами. Кредитора не цікавить, на яку справу підуть його кошти, буде вона успішною чи ні. Його цікавить можливість позичальника повернути свій борг. Якщо позичальник не виконує своїх зобов’язань, кредитор має повне право повернути суму кредиту з процентами шляхом продажу застави або через суд. Інвестор, у свою чергу, тільки сподівається на успішність проекту, що фінансується, і розраховує на отримання прибутку від свого вкладення. У інвестора завжди присутня частка невизначеності щодо розміру прибутку від інвестиції і отриманого взагалі. Якщо проект буде невдалим, інвестор не отримує ніяких інвестицій чи відшкодувань.

Суб'єктами інвестиційної діяльності відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також інші держави.

Інвестиційна діяльність — це комплекс заходів і дій фізичних і юридичних осіб, які вкладають власні кошти (у матеріальній, фінансовій або іншій майновій формі) з метою отримання прибутку.

На нашу думку, інвестиціями слід вважати своєрідний фундамент, що є основою розвитку як національної економіки, так і окремих галузей, підприємств. У сучасних умовах, інвестиції є одним із головних засобів, що забезпечують вихід країни з економічної кризи, сприяють підвищенню якісних показників господарської діяльності. Від їх залучення залежить конкурентоспроможність фірм, вихід на світові ринки вітчизняних товаровиробників, добробут українського населення, досягнення науково-технічного прогресу, вирішення багатьох проблем соціального характеру.

1.2 Сутність іноземних інвестицій та їх класифікація

Визначення категорії «іноземні інвестиції» є ключовим питанням для законодавця, оскільки таким чином він визначає коло правовідносин, які підпорядковані регулятивному процесу даного законодавства.

Признаючи ту чи іншу особу іноземним інвестором, держава тим самим визнає його право на пільги та гарантії, що проголошені в Законі України «Про режим іноземного інвестування». Згідно з даним законом під іноземними інвестиціями розуміють усі «цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту». Іноземні інвестори мають право здійснювати інвестиції в наступних формах: участь іноземних інвесторів у підприємствах України; створення підприємств, які повністю належать іноземним інвесторам; придбання діючих підприємств; придбання рухомого та нерухомого майна (земельні ділянки, будинки, обладнання, транспорт і т.д.).

Існують різні підходи та методи класифікації інвестицій за багатьма ознаками. Сьогодні законодавчо визначені такі види інвестицій: капітальні, фінансові, реінвестиція.

Під капітальною інвестицією розуміють господарську операцію, котра передбачає купівлю будівель, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, фондів і нематеріальних активів, які підлягають амортизації. Фінансова інвестиція передбачає отримання корпоративних прав, цінних паперів та інших фінансових інструментів. Під реінвестицією розуміють операцію, що передбачає здійснення капітальних і фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку), отриманого від інвестиційних операцій.

На думку Г. Бірмана та С. Шмідта групувати інвестиції необхідно таким чином [8]:

— за видами використовуваних ресурсів (вкладення великого капіталу, використання вільних площ, часу основного персоналу і інші);

— за необхідною сумою вкладень капіталу по відношенню до розміру початкових капітальних вкладень (малі, середні, великі);

— за способом впливу інших можливих інвестицій на доходи від даного інвестиційного проекту (по одних інвестиціях можна покращити показники або досягнути успіху лише при умові здійснення додаткових паралельних інвестицій, інші - втратять свою привабливість, якщо будуть прийняті до реалізації конкуруючі проекти);

— за формою отримання доходу (інвестиції можуть генерувати більші чи менші грошові потоки; зменшувати ризик, пов’язаний із поганими умовами ведення бізнесу; покращувати клімат в трудовому колективі або ліквідовувати суспільні негаразди, пов’язані із надмірною загазованістю, шумом тощо); - за функціональною діяльністю, з якою найбільше пов’язані інвестиції (розвідка природних ресурсів і їх видобуток, транспортування, переробка, маркетинг тощо);

— за галузевою класифікацією (виробництво, роздрібна торгівля тощо);

— за рівнем обов’язковості здійснення (якщо деякі інвестиції не здійснити, то може зупинитися вся господарська діяльність).

А. Пересада пропонує іншу класифікацію інвестицій. Він розглядає форми інвестицій як :

— фінансові інвестиції - вкладення коштів у різні фінансові інструменти і фондові (інвестиційні) цінні папери (ЦП), спеціальні (цільові) банківські вклади, депозити, паї та ін.;

— реальні інвестиції і вкладання коштів у реальні активи — як матеріальні, так і нематеріальні (іноді вкладання коштів у нематеріальні активи, пов’язані з НТП, характеризуються як інноваційні інвестиції);

— інноваційні інвестиції (вкладання у нововведення) — це вкладання у нематеріальні активи, які забезпечують розвиток НТП та успішну протидію конкурентам на товарних ринках; інтелектуальні інвестиції - вкладення у творчий потенціал суспільства.

Іноземний капітал може залучатися як у формі прямих та портфельних інвестицій, та і формі кредитів та позичок.

Прямі інвестиції здійснюються самим інвестором у виробничі фонди з метою одержання доходу та участі в управлінні виробництвом. Портфельні інвестиції - через фінансових посередників (інвестиційні фонди і компанії), які акумулюють та розміщують найбільш ефективним методом фінансові інструменти. Ці посередники беруть участь в управлінні об'єктами інвестування, а отримані доходи розподіляють серед клієнтів.

Під прямими інвестиціями прийнято розуміти капітальні вкладення в реальні активи (виробництво) в інших країнах, в керуванні якими приймає участь інвестор. Інвестиції можуть вважатися прямими, якщо іноземний інвестор володіє не менше, ніж 25% акцій підприємства, або їх контрольним пакетом, величина якого може змінюватися в широких межах в залежності від розповсюдження акцій серед акціонерів. Прямі іноземні інвестиції - це значно більше, ніж просте фінансування капіталовкладень в економіку, це також спосіб підвищення продуктивності праці та технічного рівня підприємств. Портфельними інвестиціями називаються капіталовкладення в акції іноземних підприємств, котрі не дають права над ними, а також в облігації та інші цінні папери іноземної країни та міжнародних валютно-фінансових організацій. Реальними інвестиціями називають капітальні вкладення у землю, нерухомість, машини і обладнання, запасні частини. Реальні інвестиції включають в себе затрати оборотного капіталу.

До числа іноземних інвесторів відносять наступні категорії суб'єктів: іноземні юридичні особи; іноземні фізичні особи (іноземні особи, особи без громадянства); вітчизняні громадяни, що проживають за кордоном; іноземні держави; міжнародні організації.

Таким чином, можна зробити висновки про те, що наведені приклади класифікації видів інвестицій за ознаками, при необхідності можуть бути більш глибоко розширені в залежності від цілей (підприємницьких чи досліджуваних). Так, як класифікація інвестицій для потенційних інвесторів пов’язана перш за все з необхідністю розробки стратегії і тактики своєї поведінки в інвестиційній діяльності.

1.3 Стимулювання та захист іноземних інвестицій

Підвищення ефективності промислового виробництва і на цій основі вирішення соціально-економічних задач, які стоять перед економікою нашої країни, тісно пов’язані з залученням іноземних інвестицій в різні галузі народного господарства.

Іноземні інвестиції є основою розвитку національної економіки, окремих галузей, підприємства. Від їх залучення залежить розквіт або занепад виробництва, можливість вирішувати соціальні та економічні проблеми, сучасний рівень та потенційний динамізм суспільного процесу. Вирішення цих нагальних проблем в Україні повністю залежать від сприятливого інвестиційного клімату, необхідного для залучення іноземних інвестицій. Створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні є одним з актуальних завдань поточного етапу економічного розвитку. Інвестиційний клімат являє собою складне поняття, в якому позитивні інвестори призначають важливу роль у процесі прийняття інвестиційних рішень. Його оцінка ґрунтується на аналізі як об'єктивних факторів, обумовлених природними умовами, так і на обліку суб'єктивних факторів, що виникають у процесі економічної діяльності окремих суб'єктів. Сприятливий інвестиційний клімат в Україні має забезпечити захист інвестора від інвестиційних ризиків.

З метою поліпшення інвестиційного клімату в Україні виданий Указ Президента України, в якому визначається за необхідне забезпечити запровадження пільгового режиму інвестиційної діяльності компенсаційних механізмів для інвесторів, які працюють у вільних економічних зонах та на територіях пріоритетного розвитку зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності, при цьому сумлінно виконуються умови договорів, запроваджується спрощений порядок виділення земельних ділянок для реалізації інвестиційних проектів, передбачивши таке виділення виключно на конкурсних засадах та ефективний механізм визначення їх вартості.

Проблему заохочення іноземних інвестицій слід розглядати у двох площинах: у широкому аспекті - це створення сприятливих загальних економічних, політичних, правових умов надходження іноземних інвестицій в економіку країн; у вузькому аспекті - використання правових важелів для створення правового режиму, який базувався б на наданні додаткових (особливих) пільг іноземному інвестору.

Залученню іноземного інвестора на вітчизняний ринок будуть сприяти такі напрямки: розроблення стратегії і вибір конкретних напрямків державної науково-технічної і інноваційної політики; спрощення процедури оформлення іноземної інвестиції, що увозиться; внесення відповідних змін в законодавчі норми з метою виключення двоякого трактування тих або інших норм, тощо. Це зможе підвищити ефективність функціонування економіки і надасть змогу вирішити соціально-економічні проблеми, що стоять перед нашою державою.

До чинників, які реально можуть впливати на активізацію залучення іноземних інвестицій в економіку України відносяться: підвищення рівня розвитку продуктивних сил та поліпшення стану ринку інвестицій; стабілізація правового поля держави (законодавчої бази); інтеграція політичної волі усіх гілок влади; нормалізація стану фінансово-кредитної системи; підвищення пріоритетності статусу іноземного інвестора; підвищення інвестиційної активності населення вартості.

Позитивно впливає на залучення іноземних інвестицій співробітництво та допомога Україні з боку Міжнародного валютного фонду та інших міжнародних організацій. Для пошуку ресурсів та реалізації інвестиційних проектів створена Українська державна кредитно-інвестиційна компанія. Компанія може використовувати функції супроводження і фінансування інвестиційних проектів.

Інвестиційна діяльність пов’язана з певним ризиком для іноземного інвестора. Тому обсяг іноземних інвестицій значною мірою залежить від ефективності правових гарантій, передбачених у національному законодавстві. У країнах, які мають спеціальне законодавство про іноземні інвестиції, передбачені положення щодо державно-правових гарантій захисту іноземних інвестицій. У цьому аспекті не є винятком законодавство України. Правові гарантії захисту іноземних інвестицій в інвестиційному законодавстві поділяються на: гарантії від зміни законодавства; гарантії від примусових вилучень, а також незаконних дій державних органів їх посадових осіб; компенсації і відшкодування збитків іноземним інвесторам; гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності; гарантії переказу доходів, прибутків та інших сум у зв’язку з іноземними інвестиціями.

Становлення інституту державно-правових гарантій з моменту проголошення незалежності України умовно можна розбити на три етапи. Перший починається з 1991 року, коли Україна проголосила політику відкритих дверей в економіці. Були прийняті закони «Про захист іноземних інвестицій в Україні», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про інвестиційну діяльність» та ін. У цих законах декларувались принципи державної політики щодо іноземної інвестиції. Декретом Кабінету Міністрів «Про режим іноземного інвестування» започатковано новий період державної політики у сфері іноземних інвестицій, який пов’язувався з посиленням тенденцій державного регулювання. 12 січня 1993 року було підписано Декрет Кабінету Міністрів «Про квотування і ліцензування експорту товарів (послуг)», яким було призупинено дію законодавства, що регулювало вивезення за кордон іноземними інвесторами товарів, придбаних на внутрішньому ринку України. З 1992 до 1996 р. у сфері регулювання інвестиційних відносин з участю іноземних інвесторів було прийнято три акти законодавств, які містили різні правові та економічні підходи до залучення іноземних інвестицій. Але в усіх перелічених актах передбачено державно-правові гарантії у разі зміни законодавства про іноземні інвестиції.

Прийнятим 19 березня 1996 року Законом України «Про режим іноземного інвестування» для іноземного інвестора в Україні встановлені рівні умови діяльності з вітчизняним інвестором. Вказаним Законом іноземним інвесторам даються державні гарантії захисту їх капіталовкладень.

Важливе значення в контексті дотримання державних гарантій має Закон України від 21 травня 1999 р. «Про внесення змін до ст. 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність», який визначив поняття захисту інвестицій і підтвердив державні гарантії захисту.

Важливими правовими документами, які регулюють взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, являються міждержавні угоди «Про сприяння та взаємний захист інвестицій». Такі договори є гарантом надання справедливого статусу інвестиціям та захисту їх на території іншої держави. Вони підписані з 44 країнами світу. Цілий ряд проектів договорів знаходиться на стадії погодження.

В сучасних умовах головним питанням стратегії економічного розвитку України є питання, що спрямоване на досягнення глобальної конкурентоспроможності. Залучення іноземного капіталу як в Україну, так і в її регіони сприяє формуванню позитивного інвестиційного іміджу.

Інвестиційні процеси як у країні в цілому, так і в окремих регіонах стримується перш за все високими ризиками інвестування в українську економіку, тяжким фінансовим станом значної частини банків та їх підвищеною обережністю в кредитуванні реального сектору економіки, низьким рівнем доходів більшості груп населення тощо. Все це формує несприятливий інвестиційний клімат і несприятливі позиції на ринку прямих іноземних інвестицій.

Ми вважаємо, що для того, щоб сприяти активізації залучення більших обсягів не лише іноземних ресурсів, але й національних інвестицій, Україні потрібно кардинально змінити свою торгівельну політику; позбутися складних, заплутаних та високих податків; змінити систему захисту власності, державного регулювання (спростити процедуру ліцензування та реєстрації підприємства, знизити корупцію серед чиновників та скоротити вимоги, які породжують додаткове навантаження на підприємницьку діяльність).

На прикладі Сумської області можна зробити висновок, про те, що незважаючи на роботу, яка ведеться у цій сфері існує низка недоліків, що призводять до гальмування розвитку інвестиційної діяльності в регіоні, серед них: відсутність інвестпроектів та бізнес-планів; необхідність в сучасних інформаційно-презентаційних матеріалах; пасивне ставлення до приймання участі та проведення виставково-презентаційних заходів, тощо.

На нашу думку, щоб усунути недоліки, які виникли в інвестиційній діяльності Сумської області, необхідно розробити механізм, який сприятиме раціональному залученню та використанню інвестиційних ресурсів. Можна виділити наступні напрями щодо залучення іноземного капіталу, а саме: розробка стратегічних планів; створення інвестиційних проектів та бізнес-планів; організовування інформаційно-презентаційних матеріалів; проведення виставково-презентаційних заходів.

Таким чином, можна зробити висновки про те, що певна робота з активізації інвестиційної діяльності в Україні постійно ведеться. Свого часу Указом Президента України була створена Консультативна рада з питань іноземних інвестицій в Україні. Головною метою якої є підтримка розробки та реалізації державної політики по залученню іноземного капіталу в економіку нашої держави, використання сучасного світового економічного досвіду прискорення інтеграції України в систему міжнародних господарських зв’язків. На нашу думку формуючи державну політику в галузі інвестування, слід враховувати міжнародний досвід та посилити роль банків у розвитку інвестиційних відносин як на внутрішньому, так і на зовнішньому рівнях.

1.4 Світова практика залучення іноземних інвестицій

Прямі іноземні інвестиції відіграють важливу роль у розвитку країни-реципієнта, особливо на етапі трансформації економіки, про що свідчить досвід багатьох країн світу. Іноземний капітал присутній практично в кожній країні світу і майже скрізь його роль у національній економіці країни-реципієнта зростає. Це пояснюється перш за все, поглибленням процесу глобалізації світового господарства, яка передбачає дедалі більшу відкритість, взаємопов'язаність та взаємозалежність країн.

Потреба в удосконаленні державного регулювання процесів залучення іноземних інвестицій обумовила зростаючий інтерес вітчизняних дослідників до обґрунтування його ефективних форм і методів. Певну роль у рішенні такого завдання здатний зіграти аналіз сучасного закордонного досвіду. Ціль його проведення — виявлення основних підходів до організації державного регулювання міжнародного інвестиційного співробітництва та інструментів його здійснення.

Важливою складовою інвестиційної стратегії є нарощування інвестиційного потенціалу за рахунок зовнішніх джерел. У світовій практиці система засобів залучення іноземних інвестицій включає декілька базових елементів: законодавчу базу; визначення режиму інвестування; систему гарантій для іноземних інвесторів; систему заходів, які обмежують або стимулюють надходження іноземних капіталовкладень. Що стосуються правової бази, то вона має бути детально продумано, чіткою і стабільною, слугувати реалізації стратегічних цілей соціально-економічного розвитку країни-реципієнта.

Наприклад, у США накопичений обсяг прямих іноземних інвестицій, який складав у 1976 р. біля 30 млрд. дол., збільшився на кінець 80-х років більш ніж у 10 разів; загальний же обсяг іноземних активів економіки досяг до того часу 1,5 трлн. дол. За наявністю у США розвиненої системи законодавчого регулювання інвестиційної діяльності такий значний притік іноземного капіталу в своїй більшості активізував подальше зростання економіки держави на основі, перш за все, збільшення виробництва праці і розвитку конкурентоспроможного експортного потенціалу.

Доцільно звернути нашу увагу на таку країну, як Китай. Китайський досвід стимулювання залучення прямих іноземних інвестицій полягає у таких підходах: забезпечення політичної стабільності, спадкоємності й передбачуваності економічної політики держави; поетапний доступ іноземних інвесторів на все більшу територію країни, у нові галузі й сфери народного господарства; підвищення рівня розмаїтості форм використання іноземних інвестицій; зміна пріоритетів форм державної підтримки процесів залучення іноземних інвестицій. Для стимулювання обсягів і динаміки приросту інвестицій держава використала преференції для іноземних інвесторів, які включили податкові пільги й спеціальні привілеї. Найпоширеніші податкові пільги для підприємств із іноземним капіталом — зниження податку на прибуток і податкові канікули.; концентрація іноземних інвестицій у регіонах, що представляють підвищений інтерес самої держави й закордонних учасників.

Оцінка дій китайської влади, зв’язана зі стимулюванням ПІІ (прямих іноземних інвестицій), систематизацією основних результатів такої діяльності: ПІІ внесли вклад у ріст ВВП завдяки своєму позитивному впливу на загальну продуктивність факторів виробництва; найбільший внесок у ріст ВВП внесли підприємства зі стовідсотковим іноземним капіталом (вони стали найбільш динамічними й продуктивними фірмами в економіці Китаю); ПІІ створили нові робочі місця; ПІІ створили новий сектор економіки, орієнтований на експорт; ПІІ забезпечили доступ Китаю до сучасних світових технологій; іноземні інвестиції дозволили КНР не тільки усунути імпортну залежність більшості галузей, але й стати одним із провідних постачальників їхньої продукції на ринки розвинених країн.

Іноземному капіталу багато в чому зобов’язана у власному розвитку і Бразилія. При залученні іноземних інвестицій в Бразилії, як і в нових індустріальних країнах Азії, в першу чергу розв’язувались завдання розвитку імпортозамінюючих виробництв і послідовного нарощування експортного потенціалу. При цьому велика південноамериканська держава намагалась не отримувати великі іноземні кредити та займи, а спрямовувала свою діяльність до залучення прямих іноземних інвестицій для створення сучасних промислових виробництв на взаємовигідних умовах. Водночас економічне співробітництво з закордонними корпораціями було організоване по можливості так, щоб використовувати вже існуючі фірмові канали і ринки реалізації бразильської продукції.

Взагалі залучення іноземного капіталу дозволило Бразилії модернізувати багато діючих виробництв та створити такі сучасні галузі, як електроніка, роботехніка, біотехнологія, аерокосмічна промисловість, отримати додаткові надходження до держави іноземної валюти для задоволення внутрішніх потреб та обслуговування зовнішнього боргу.

Аналіз правових заходів заохочення припливу іноземних інвестицій, які існують у різних країнах дозволяє провести їх класифікацію. Загалом можна виділити категорії заходів заохочення іноземних інвестицій: податкові пільги; митні пільги; створення спеціальних фінансових фондів для кредитування інвестицій в країні; інші пільги. Надання додаткових та митних пільг іноземним інвесторам не завжди є оптимальним заходом, оскільки така правова політика може дискримінувати національного інвестора, ставлячи його в нерівні умови стосовно іноземних вкладників капіталу. Незважаючи на це, більшість країн, які потребують значних іноземних інвестицій для свого розвитку, ідуть на надання податкових, митних та інших пільг іноземним інвесторам.

Інвестиційна діяльність держави є одним з вагомих інструментів її економічної політики. Важливим результатом ринкових економічних перетворень є створення правових та інституційних умов для активізації інвестиційної діяльності. Так, як тільки завдяки великим інвестиційним ресурсам можна досягти структурних змін в економічному потенціалі країни, зайнятості та національному продукті.

2. Аналіз впливу іноземного інвестування на ефективність діяльності підприємства

2.1 Господарсько-правові засади функціонування підприємства та його загальна характеристика

іноземний інвестиція зовнішньоекономічний виробництво ВАТ «Шосткінський міськмолкомбінат» розташоване за адресою: Сумська область, м. Шостка, вул. Паризької Комуни, 27-А. Підприємство має колективну форму власності і являє собою відкрите акціонерне товариство.

ВАТ «Шосткінський міськмолкомбінат» засноване відповідно до рішення регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області від 27 травня 1994р. № 439 шляхом перетворення орендного підприємства «Шосткінський міськмолкомбінат» у відкрите акціонерне товариство. До статутного фонду товариства передане майно вартістю 10 534 тис. грн. Цим наказом затверджений статут товариства, а саме акціонерне товариство зареєстроване 5 січня 1996 р. Шосткінською Міською Радою і було видане свідоцтво про реєстрацію № 447 103. З дня його державної реєстрації згідно із законодавством України ВАТ «Шосткінський міськмолкомбінат» являється юридичною особою. Загальна кількість акціонерів становить 1584 особи.

Вищим органом товариства є загальні збори акціонерів, які скликаються не рідше одного разу на рік. Зборами акціонерів затверджене правління товариства в кількості 3 чоловік, яке здійснює повноваження по управлінню підприємством до проведення зборів, а також спостережна Рада в кількості 3 осіб. Контролюючим органом товариства є ревізійна комісія. Вона здійснює контроль за фінансово-господарчою діяльністю товариства.

Дане молочне підприємство є комбінатом. Комбінат — це промислове підприємство, яке об'єднує декілька видів виробництв різних видів продукції кількох галузей та підгалузей промисловості.

В масштабах комбінату централізовано виконуються такі функції, як єдина технічна політика, фінансування та інвестування, виконання науково-дослідних та проектних робіт, спрямованих на вдосконалення виробництва усіх або більшості підрозділів підприємства, нормування (встановлення внутрішніх норм та нормативів), постачання та збут, планування, облік та звітність.

Метою діяльності Товариства є одержання прибутку, спрямованого на розвиток товариства та забезпечення росту прибутків акціонерів.

Предметом діяльності Товариства є: виробництво та реалізація продукції з незбираного молока, сирів, масла, молочних консервів, сухих молочних продуктів та іншої молочної продукції; оптова та роздрібна торгівля продуктами харчування; виробництво, закупівля та реалізація устаткування для переробки продуктів харчування, його доставка споживачам, монтаж та експлуатація; виробництво, закупівля сільськогосподарської продукції у населення, її реалізація; внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів всіма видами транспорту; організація громадського харчування, відкриття кафе, барів, ресторанів, столових, буфетів; купівля — продаж цінних паперів (у тому числі власних); зовнішньоекономічна діяльність згідно з діючим законодавством України.

Шосткінський молочний комбінат було побудовано в 1981 році. Він був і залишається найпотужнішим в північній частині Сумської області. Період становлення підприємства тісно пов’язаний з розвитком міста, в якому на момент появи молокопереробного підприємства працював ряд великих хімічних та оборонних підприємств. Первинно комбінат складався із цільномолочного цеху і невеликої сироробної ділянки. Поступово розширюючи асортимент продукції, що випускається, підприємство все більше зосереджувалося на виробництві твердих сирів. Це багато в чому визначило наперед подальшу долю — саме тверді сири, що стали гордістю шосткінських сироробів, займають тепер більше 10% ринку України. Підприємство входить у п’ятірку лідерів сироваріння нашої держави. Незабаром на прилавках міста вперше з’являється сир «Російський», який і понині є гордістю комбінату, своєрідною візитною карткою торгової марки «Шостка».

Поступово підприємство, орієнтоване на випуск незбираної молочної продукції, не тільки розширило свій асортимент, а й надало пріоритет виробництву твердих сирів.

У 1983;1989 рр. комбінат переробляв за рік 3500 т молока і випускав 60 видів молочної продукції. Потужність комбінату складала 160 тон переробки молока за добу. В 1991;1992 рр., здійснивши реконструкцію сироробного цеху, молочний комбінат починає збільшувати об'єми та розширювати асортимент твердих сирів. І з 2001 року «Шосткінський молочний комбінат» реєструє свою першу торгову марку «Білі береги». У 1992;1993 рр. підприємство першим із сироробних виробників України вийшло на ринок Росії. Сири «Шостки» стали тим «потягом», який вивів велику кількість сироробних підприємств України на ринок Росії.

В 90-ті роки, коли завод зіткнувся з проблемою недостатньої забезпеченості молочною сировиною, запустили лінії по виробництву цукерок, хлібобулочних виробів, маргарину. Своїми силами побудували цех для виготовлення плавлених сирів та морозива. Коли в Шостці закрилися транспортні організації - було створено власний автопарк. В період виникнення труднощів по надходженню коштів від торгових організацій, комбінат налагодив власну фірмову торгівлю.

Сьогодні молочний комбінат працює по замкнутому циклу: самі займаються заготівлею молока, його доставкою, переробкою та продажем готової продукції безпосередньо споживачам. Підприємство самозабезпечене водою, паром, установкою для попереднього очищення викидів, готується проект по установленню та виробленню власної електроенергії.

У 1995 році Шосткінський молочний комбінат реорганізовано у відкрите акціонерне товариство. Одразу ж, після «постперебудовної» кризи 1997 році, на підприємстві різко збільшили випуск незбираної молочної продукції, вершкового масла, морозива, сиру.

Розглянемо структуру товарної продукції на підприємстві за 2007 р.

Рис. 1. — Структура товарної продукції на підприємстві за 2007 р.

Аналізуючи дані слід зазначити, що на підприємстві основною продукцією є продукція, вироблена з молочної сировини, а саме тверді сири, плавлені сири, масло тваринне, морозиво, сухі молочні продукти та різноманітний асортимент продукції з незбираного молока. Найбільшу питому вагу по виручці від реалізації продукції займають сири тверді. На комбінаті явна перевага надається виробництву саме цієї продукції. В 2007 році вона склала 69,1%. Питома вага від реалізації масла на протязі п’яти років збільшилася на 7,4%. Питома вага морозива в 2007 р. порівняно з 2003 р. зменшилася на 2%. На цей показник вплинуло те, що обладнання на дільницях виробництва продукції з морозива працює з низьким коефіцієнтом змінності. Саме тому товариство планує переобладнувати дільницю з виробництва морозива на виробництво твердих сирів, а також заміну обладнання з виробництва холоду на менш енергоємне. В цілому, виходячи з даних таблиці, можна сказати, що основний напрямок роботи підприємства — виробництво твердих сирів. Воно є найбільш рентабельною продукцією, що забезпечує понад 50% прибутку підприємства і користується попитом протягом року як на території України, так і за її межами.

В умовах адаптації до ринку виробнича структура підприємства трансформувалась таким чином: збільшені потужності з виробництва твердих сирів. Виробництво таких видів продукції як морозиво, зменшується та готується до згортання у зв’язку з неможливістю забезпечити потрібну рентабельність продукції, тому що підприємство не спеціалізується на виробництві даного типу продукції та незначні обсяги не забезпечують зменшення витрат на виробництво одиниці продукції. Раніше вироблялись хлібобулочні вироби, кондитерські вироби, майонези, маргарин. Зараз виробництво даних видів продукції не здійснюється. Підприємство також здійснює оптову і роздрібну торгівлю, транспортні перевезення та інші посередницькі послуги при купівлі-продажу товарів народного споживання.

Поширенню ринку продажів продукції сприяють рекламна заходи, яка комбінат проводить на радо, телебаченні, у періодичній печаті, на виставках, дегустаціях та зустрічах з покупцями. На сучасному етапі підприємство продає свою продукцію, в основному, постійним клієнтам. Це забезпечує гарантію продажів, а також гарантію своєчасного надходження коштів за продану продукцію. Понад 20% виробляємої продукції реалізується через фірмову торгову мережу, що також забезпечує своєчасне повернення коштів.

Висока якість і помірні низькі ціни дозволяють вчасно реалізовувати усю вироблену продукцію. Конкурентів, діяльність яких значно впливає на діяльність Товариства в Сумському регіоні немає. Але в цілому по Україні підприємств з виробництва молочних продуктів, у тому числі твердих сирів, стає все більше. У зв’язку з цим збільшується конкуренція на сировинній зоні і на ринку продажу готової продукції. Тільки ефективна робота висококваліфікованого менеджменту підприємства, здатного забезпечувати стабільну якість продукції, ефективну роботу маркетингових служб підприємства, позитивний фінансовий результат дозволить тримати лідерство серед конкурентів.

Професійність та майстерність шосткінських сироварів, які досконало засвоїли основні технологічні тонкощі виготовлення інших видів сирів (зокрема, таких як «Гауда», «Радомер», «Мааздамер», «Королівський», а також за власною рецептурою «Шостка», «Рицар», «Шостменталь»), неодноразово відмічались на престижних виставках та конкурсах нагородами самого вищого ґатунку. З 1999 по 2007 рік підприємство отримало 153 золотих, 19 срібних і 9 бронзових медалей, 3 Гран-прі. За здобутки в забезпеченні населення вітчизняними продуктами харчування комбінату присвоєно багато почесних титулів: «Виробник найкращих вітчизняних товарів», «Лідер харчової та переробної промисловості», «Всенародне визнання» (на виставці-ярмарку «Укрм'ясмолпром»), «Найкращий товар року України», «Найкраща торгова марка України», «Найкращий продукт», «Лідер року», «Найкращий виробник року», «Провідне підприємство України», «Бренд року» (на Всенародному конкурсі «Бренд року»), «Золотий лідер року», «Еталон якості». Підприємство є переможцем Національного конкурсу якості продукції «100 найкращих товарів України». Комбінат тричі виходив переможцем Національного рейтингу, як виробник широкого асортименту продукції вищої якості. Ще одним визнанням на всеукраїнських масштабах — є знак якості «Найвища проба», затверджена Асамблеєю ділових кіл. Та ще велику кількість інших, не менш значущих нагород на спеціалізованих і популярних форумах та виставках одержало ВАТ «Шосткінський міськмолкомбінат». Але найголовнішою нагородою для шосткінських сироварів є всенародна любов: не випадково Товариство першим серед сироробних підприємств України стало переможцем міжнародного фестивалю-конкурсу «Вибір року» у номінації «Сир року № 1».