Сучасний концептуальний підхід до трактування економічних систем в умовах становлення інформаційного «знаннєвого» суспільства

СУЧАСНИЙ КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ТРАКТУВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО «ЗНАННЄВОГО» СУСПІЛЬСТВА

Проаналізовано основні теоретико-методологічні підходи вітчизняних і зарубіжних учених до трактування економічних систем в умовах посилення глобалізації у контексті сучасного парадигмального дискурсу. Здійснено спробу з’ясувати, які витоки і причини зумовили еволюцію підходів до розуміння змісту економічних систем та на які саме теоретичні засади спираються дослідники у своїх висновках. Критично оцінюючи погляди вітчизняних і зарубіжних учених, обгрунтовано власний концептуальний підхід до трактування економічних систем в умовах становлення інформаційного, «знаннєвого» суспільства, а також запропоновано визначення економічної системи як наукової категорії сучасної економічної теорії.

Ключові слова: сучасні економічні системи, методологія, глобалізація, інформаційне суспільство, суспільство знань, постіндустріальна парадигма.

Обґрунтування теоретико-методологічних засад порівняльного аналізу сучасних економічних систем в умовах їх екологізації, глобалізації та становлення інформаційного суспільства передбачає вивчення існуючих як у зарубіжній, так і в українській економічній думці підходів до розуміння природи економічних систем, їх тлумачення, усвідомлення структурних елементів. При цьому варто зауважити, що економічна теорія та, зокрема, теорія порівняльних економічних систем мають справу з надзвичайно динамічним, мінливим матеріалом, оскільки невпинний розвиток людської діяльності та її модифікація, інтелектуалізація і гуманізація на зламі ХХ-ХХІ ст. призводять до швидких економічних та інших змін і, відповідно, породжують співіснування різних типів економічних систем, які усі без винятку перебувають у стані постійної трансформації. Така палітра існуючих навіть в умовах тієї самої епохи економічних систем об'єктивно спричинила появу значної кількості відмінних між собою теоретико-методологічних підходів до трактування економічної системи як категорії сучасної економічної теорії [2, 3].

Метою роботи є спроба об'єктивно висвітлити погляди українських і зарубіжних учених до розуміння змісту економічних систем в умовах посилення глобалізації у контексті сучасного парадигмального дискурсу, а також обґрунтувати власний концептуальний підхід до трактування економічних систем в умовах становлення інформаційного, «знаннєвого» суспільства та запропонувати визначення економічної системи як наукової категорії сучасної економічної теорії. У дослідженні використано такі методи: діалектичний, історичний, логічний, системний, порівняльного, сценарного аналізу, міждисциплінарний та ін.

Ступінь розроблення проблеми та огляд літератури. Незважаючи на значну актуальність проблеми дослідження природи і трактування сучасних економічних систем в умовах епохального переходу людства до інформаційного (постіндустріального за історичною суттю) суспільства, у науковців різних країн є своє бачення цієї проблеми [2−6, 9−11]. Тому намагатимемось проаналізувати основні підходи до її вирішення у вітчизняній та зарубіжній науці, а також обґрунтувати власну наукову концепцію.

Сучасна економічна теорія, намагаючись проникнути у природу економічних систем, висуває чимало підходів до їх трактування, яких об'єднує насамперед те, що економічне життя суспільства, його економічна діяльність усвідомлюються власне як «система», навіть «складна система», з усіма логічними висновками, які випливають з системної методології. Як слушно зазначають у цьому контексті київські дослідники П. Леоненко і О. Черепніна, у сучасній економічній літературі категорію «економічна система» найчастіше трактують так: 1) сукупність відносин між людьми, що складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання економічних благ; 2) сукупність людей, об'єднаних спільними економічними інтересами; 3) історично визначений спосіб виробництва; 4) особливим чином упорядкована система зв’язків між виробниками та споживачами матеріальних та нематеріальних благ; 5) сукупність усіх економічних процесів, що функціонують у суспільстві на основі притаманних йому відносин власності та організаційно-правових норм тощо [3, с. 69].

Як бачимо, згадані економісти вказують на різноманітні, а іноді й кардинально протилежні теоретичні підходи до тлумачення змісту економічних систем. Спільним, на думку П. Леоненка та О. Черепніної, у трактуванні економічної системи є визнання загальної причини існування економічної системи — універсального закону відносної обмеженості (рідкісності) ресурсів, в основі дії якого є дві обставини: постійне якісне і кількісне зростання людських потреб та обмеженість матеріальних благ і послуг, необхідних для їх задоволення. Спільним є також усвідомлення того, що для вирішення цих проблем суспільство може використовувати множинність інституційних структур і координаційних механізмів. Проте, переконані вітчизняні дослідники, змістовне наповнення категорії «економічна система», конкретний набір її елементів, взаємодія та взаємовідношення між ними є різними, що й призводить до різних трактувань економічної системи [3, с. 69−70].

На основі аналізу теоретичних підходів інституціоналістів, П. Леоненко і О. Черепніна доходять висновку, що економічна система — це не просто сукупність інституцій, визначених певним чином, а відповідно структурована та субординована за певними рівнями сукупність соціально-економічних інститутів, що мають різну «вагу» і відіграють кожен свою роль [3, с. 73].

На наш погляд, трактування економічних систем з позицій інституціоналізму у контексті постіндустріалізму набуває поширення й у зарубіжній економічній теорії. Так, на думку сучасного американського дослідника С. Роузфілда, «економічні системи — це сукупності саморегулівних та регульованих культурою видів діяльності, спрямованих на досягнення корисності, що їх здійснюють шляхом добровільного обміну, взаємних чи односторонніх обов’язків або доручень за умов обмеженості ресурсів» [6, с. 6]. Крім цього, вважає учений, важливу роль у функціонуванні економічних систем відіграють етичні норми, політика та культура суспільства. Ідеологія також може впливати на характеристики економічних систем, але, на переконання згаданого автора, «…зазвичай вона є другорядним чинником» [6, с. 6].

Наведене трактування економічної системи викликає певні критичні зауваження. По-перше, дискусійним вважаємо зведення змісту економічної системи до «видів діяльності». По-друге, погоджуючись з автором у тому, що діяльність регулюється культурою, не зовсім зрозуміло, що мається на увазі під саморегульованими видами діяльності і чи у принципі може існувати діяльність, яка прямо чи опосередковано не визначається культурою. По-третє, розглянуте трактування економічної системи не окреслює її просторових меж. По-четверте, впадає у вічі суперечність в аналізованому підході, коли, з одного боку, слушно стверджується, що важливу роль у функціонуванні економічних систем відіграють етичні норми, політика та культура суспільства і водночас, з іншого боку, наголошується, що ідеологія є другорядним чинником щодо економічних систем.

Сучасний німецький дослідник українського походження І. Полулях вважає, що «економічна система — це науковим методом створена модель, або віддзеркалення економічної чи економіко-політичної дійсності» [5, с. 42]. Розмірковуючи над динамікою економічних систем як розкриттям їхньої суті, учений звертає увагу на наявність своєрідного парадоксу: «Аналізуючи розвиток економічних систем, констатуємо певний парадокс. Духовні зміни людини призвели до розвитку індивідуалізму, що спонукав активність певних економічних сил. Одночасно виникає абсолютистична національна держава, яка силою своєї авторитарної позиції в різний спосіб впливає на поведінку індивіда. Державна влада створює економічні організації і встановлює межі, в яких повинен діяти індивід. Таким чином, виникає керована державою економіка з економічно-політичними планами та програмами. Прикладна економічна політика проявляє, з одного боку, безліч державних ініціатив, а з іншого, створює комплекс ініціатив та сприянь, які започатковують або підтримують індивідуальну економічну діяльність. В такий спосіб виникла дуалістична система, в якій тісно взаємопов'язані суспільне та індивідуальне господарство» [5, с. 43−44].

Запропоноване трактування економічної системи має два рівні - теоретичний і практичний, неначе складається з двох частин, де друга частина відзначається місткістю і має чітку практичну спрямованість з ймовірним подальшим аналізом політико-економічної дійсності. Єдине, чого, на жаль, не уточнює до кінця згаданий автор: чи «економіко-політична дійсність» і є практичним втіленням «створеної моделі», чи ця дійсність насправді є значно «ширшою», більш розмаїтою або «вужчою», але у всякому разі іншою, ніж модель.

Сучасний польський дослідник Т. Ковалік пропонує трактування економічної системи, виходячи з власного розуміння її складових. Такими складовими він вважає учасників господарського життя, взаємозалежності між ними, засади, стимули, вказівки та обмеження. Учасниками господарського життя є господарські організації чи підприємства та їхні зв’язки, сімейні та одноосібні господарства. На думку вченого, «економічна система — це об'єднання, комплекс організацій, сімейних та одноосібних господарств, які здійснюють діяльність на основі певних засад, стимулів, вказівок та обмежень у сферах виробництва, розподілу, обміну і споживання благ та послуг» [10, с. 12]. При цьому автор зазначає, що середовище, у якому функціонує економіка, не є частиною системи. Водночас ознакою системи є політика визначення правових та організаційних рамок для господарської діяльності [10, с. 11−12].

На наш погляд, розглянуте визначення змісту економічної системи, запропоноване з позицій інституціоналізму, вигідно вирізняється конструктивністю. Проте дискусійним вважаємо твердження, що середовище, у якому функціонує економіка, не є частиною економічної системи. Інший сучасний польський економіст Т. Качмарек, аналізуючи різні підходи до трактування змісту економічних систем, зазначає, що «економічна система певної країни є частиною цілісної інституційної системи країни. Поняття економічної системи охоплює реально існуючі види господарювання, які організовані на основі визначених критеріїв. Водночас господарка є тільки частиною цілої системи і тому потрібно простежити зв’язки економіки з іншими системами, зокрема, з політичною, суспільною та культурною системами певної країни» [9, с. 19].

Згаданий автор чітко поділяє інституційний підхід і правильно наголошує на необхідності аналізу взаємозв'язків власне економіки з іншими системами суспільства. Проте, на нашу думку, не зовсім зрозуміло, чому «суспільна» система стоїть у переліку між «політичною» і «культурною». Крім цього, зовсім не згадуються у цьому контексті такі важливі складові суспільства, як правова та екологічна системи, роль і вага яких зростає у сучасних умовах посилення глобалізації. Ще один сучасний польський дослідник Б. Вінярський вважає, що економічна система є «. набором загальнообов’язкових правових норм і концептуальних засад, що регулюють поступ всіх учасників господарського процесу» [11, с. 28]. Економічна система визначає: 1) які блага потрібно виробляти і у яких кількостях; 2) яким чином виробництво продуктів має координуватися у контексті задоволення різних суспільних потреб; 3) яким чином повинен відбуватися поділ сукупного суспільного продукту між громадянами суспільства [11, с. 28].

На наш погляд, учений слушно наголошує на важливості інституційноправового забезпечення господарського процесу в країні. Проте, на жаль, він не розвиває цю конструктивну ідею, а стереотипно повторює тріаду фундаментальних економічних проблем в інтерпретації американських економістів. «За лаштунками» залишаються важливі проблеми власності, довкілля, взаємодії економічної системи з іншими суспільними системами і т. ін.

трактування економічний система глобалізація.

Висновки

Проведений аналіз теоретико-методологічних підходів сучасних зарубіжних і вітчизняних учених до визначення категорії «економічна система» засвідчив складність, суперечливість і тривалість цього процесу й сьогодні, на зламі тисячоліть [2]. Власне зважаючи на відсутність одностайності у тлумаченні терміна «економічна система», вважаємо за необхідне запропонувати свій концептуальний підхід до трактування економічних систем в умовах становлення інформаційного, «знаннєвого» суспільства, а також запропонувати визначення економічної системи як наукової категорії сучасної економічної теорії.

На нашу думку, конструктивним на порозі третього тисячоліття є підхід, побудований на необхідності врахування панівних суспільних цінностей, відповідних інституцій, екологічних обставин, зростаючої нової ролі держави у формуванні та функціонуванні економічної системи у нинішніх умовах посилення екологізації систем та глобалізації. При цьому, на наше переконання, сучасне дослідження економічних систем повинно являти собою комплексний аналіз економічної системи у широкому сенсі, виходячи з нерозривної, органічної єдності панівних цінностей, відповідних інституцій, політико-правової системи координат, природного довкілля та власне економічного механізму. Іншими словами, сучасна методологія дослідження економічних систем передбачає всебічний, глибокий аналіз постійної взаємодії на різних рівнях та у різних площинах економічної, соціальної, екологічної, політичної, правової, культурної, етнічної та інших сфер життєдіяльності суспільства у системній єдності, з чітким усвідомленням особливої, все зростаючої ролі людини-творчої (homo creator) як головного чинника суспільно-економічного прогресу і трансформації економічних систем у контексті їх екологічного вектора та викликів глобалізації ХХІ ст.

Водночас, на наш погляд, у нинішніх умовах посилення екологізації та глобалізації економічних систем об'єктивно зростає роль політичних рішень та держави у забезпеченні функціонування економічної системи та її стійкого розвитку. Свого часу Ф. Бродель писав, що «теорія автономної економіки в умовах розвиненого капіталізму виявляється простим шкільним припущенням» і, відповідно, досліджуючи історію економіки, «…не можна безкарно віддавати перевагу серії так званих економічних фактів» [1, с. 8−9, 485]. З цього приводу Й. Шумпетер наголошував, що «економічна історія не може бути суто економічною» [7, с. 64].

У цьому ж контексті Д. Норт слушно наголошує: «Намагаючись зрозуміти функціонування економіки, натрапляємо на тісний зв’язок між державним ладом та економічною системою, а тому мусимо розвивати правильну політичну економію. Сучасна макроекономічна теорія ніколи не розв’яже своїх проблем, якщо її користувачі не визнають, що політичні рішення кардинально впливають на функціонування економіки. Хоча на даний момент ми почали це визнавати, потрібне набагато тісніше поєднання політики з економікою» [4, с. 143]. Заслуговує на увагу точка зору Ф. Фукуями, що головна мета глобальної політики не буде зводитися до обмеження державності, а навпаки до її розбудови:

" Для конкретних суспільств і для глобальної спільноти відмирання держави не є прелюдією до утопії, а хіба до катастрофи" [8, с. 137].

Отже, на наше переконання, в умовах становлення інформаційного, «знаннєвого» суспільства можна запропонувати таке трактування сучасних економічних систем: економічна система — це складне біо-соціо-економічне утворення, яке присутнє у всіх галузях діяльності суспільства і, поєднуючи чинники виробництва за безпосередньої участі наявних неформальних і формальних інституцій у певних екологічних та глобальних обставинах, забезпечує виробництво матеріальних і духовних благ, надання послуг, екологічну рівновагу та стійкий розвиток суспільства в умовах ощадливого використання відносно обмежених традиційних ресурсів та необмеженості інформації і знання. Економічна система сприяє задоволенню зростаючих потреб та гармонізації економічних інтересів громадян, забезпеченню їхніх прав і свобод, принципу соціальної справедливості, зміцненню держави у контексті посилення глобалізаційних процесів. Нарешті, що найважливіше сьогодні, сучасна економічна система повинна бути однозначно спрямована на формування інформаційного (постіндустріального) суспільства та суспільства, заснованого на знаннях.

Література

• 1. Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка і капіталізм, ХУ-ХУШ ст.: пер. з фр. Г. Філіпчук / Фернан Бродель. — У 3-х т. — К.: Вид-во «Основи», 1998. — Т. 3: Час світу. — 631 с.
• 2. Кульчицький Я. В. Сучасні економічні системи в умовах екологізації та глобалізації (теоретико-методологічні засади порівняння): монографія / Я. В. Кульчицький. — Львів: Вид-во «Ліга-Прес», 2011. — 687 с.
• 3. Леоненко П. М. Сучасні економічні системи: навч. посібн. / П. М. Леоненко, О.І. Черепніна. — К.: Вид-во «Знання», 2006. — 429 с. — (Вища освіта ХХІ століття).
• 4. Норт Д. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки: пер. з англ. І. Дзюб / Дуглас Норт. — К.: Вид-во «Основи», 2000. — 198 с.
• 5. Полулях І. Економічна політика в рамках соціального ринкового ладу Німеччини / І. Полулях. — Київ-Львів-Мюнхен: Вид-во ВМС, 2003. — 160 с.
• 6. Роузфілд С. Порівнюємо економічні системи: пер. з англ. В. Вишенська / Стівен Роузфілд. — К.: Вид-во «К.І.С.», 2005. — 370 с.
• 7. Шумпетер И. Теория экономического развития: (Исслед. предпринимав прибыли, капитала, кредита, процента и цикла конъюнктуры) / Иозеф Шумпетер: пер. с англ. — М.: Изд-во «Прогресс», 1982. — 455 с.
• 8. Fukuyama F. Budowanie panstwa: Wladza i lad miedzynarodowy w XXI wieku / Frands Fukuyama. — Poznan: Dom wyd. Rebis, 2005. — 156 s.
• 9. Kaczmarek T. lad ekonomkzny w demokratycznym panstwie / Tadeusz Teofil K^zmara^ - Warszawa: Wyd-wo Difin, 2007. — 200 s.
• 10. Kowalik T. WspoRzesne systemy ekonomkzne: Powstawanie, ewoluqa, kryzys / Tadeusz Kowalik. — Warszawa: Wyd-wo WSPiZ im. L. Kozminskiego, 2000. — 355 s.
• 11. Polityka gospodarcza / red. B. Winiarski. — Warszawa: Wyd-wo PWN, 2006. — 584 s.