РАННІ Трупні явища

До достовірних ознак смерті відносяться ранні трупні процеси: трупні плями, трупне заклякання, охолодження трупа, висихання трупа, які можуть бути використані для визначення давності настання смерті,.

Охолодження трупа

Зразу після смерті іноді може відбуватися післясмертний підйом температури тіла до 40 °C і більше. Це буває при правці, бешиховому (рос. — рожистом) запаленні, сонячному ударі, переломах шийного відділу хребта тощо. Однак, у більшості випадків після настання смерті температура трупа поступово знижується. При перебуванні трупа в умовах «кімнатної» температури можна орієнтуватись на середнє пониження температури мертвого тіла на 1 °C за 1 год (на скільки градусів знизилась температура тіла на момент огляду трупа на місці його виявлення, стільки годин минуло після смерті).

Згідно з «Правилами проведення судово-медичної експертизи /досліджень/ трупів у бюро судово-медичної експертизи», що наведені у наказі МОЗ України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» від 17.01. 1995 р. № 6 (Зареєстровано Міністерством юстиції України 26 липня 1995 р. за № 248/784), дослідження трупних змін проводиться послідовно, починаючи з визначення на дотик охолодження трупа в прикритих одягом і відкритих частинах тіла.

Вимірювання температури тіла в пахвових западинах і в прямій кишці. Тобто, якщо труп перебуває у середовищі з більш низькою температурою повітря (восени, взимку), для визначення темпу його охолодження необхідно виміряти температуру трупа двічі (через 0,5 чи 1 год після першого вимірювання) і зробити відповідні розрахунки. Наприклад, при першому вимірюванні о 10 год температура трупа становила 32 °C; а через півгодини — 30,5⁰С. Це означає, що труп при даних умовах охолоджується на 3 °C за 1 год. Якщо о 10 год його температура була 32 °C, то смерть настала за 1,7 год до цього часу (37°- 32°=5°:3=1,7), тобто близько 8.20−8.30 год ранку.

Запропоновано ряд формул для визначення ДНС за зміною температури трупа. Наприклад, Бурман (1861) встановив, що зниження температури трупа за 1 год в середньому становить 0,839°С і рекомендував визначати час, що минув після смерті, за такою формулою: t = (36,9-Т):0,889, де t — час, що минув після настання смерті (в годинах), T — температура трупа в градусах Цельсія.

Ф. Фідес і Т. Патен (1958) за результатами безперервного вимірювання ректальної температури у 100 трупів для визначення ДНС запропонували свою формулу: t=2/3х (36,8°С-T_t), де T_t — температура трупа в прямій кишці в градусах Цельсія. За даними авторів, ця формула дає змогу майже точно встановити час смерті в перші 12 год після її настання.

При встановленні ДНС можна використовувати й результати, отримані М. П. Марченко (1966) щодо охолодження трупа при температурі повітря у приміщенні 11−25°С (табл. 3, 4).

Таблиця 3.

Визначення ДНС за термінами охолодження трупа (за М. П. Марченко, 1966).

Таблиця 4

Залежність давності смерті від температури трупа (за М. П. Марченко, 1966).

Орієнтовні дані щодо часу настання смерті в залежності від температури трупа у пахвовій ямці наведені в таблиці 5.

Таблиця 5.

Показники давності смерті залежно від температури трупа

Швидкість охолодження багато в чому залежить від вгодованості особи. Жирова основа значно сповільнює швидкість охолодження трупа (табл. 6).

Таблиця 6

Середня швидкість охолодження трупа при кімнатній температурі залежно від вгодованості особи.

Вимірювання температури трупа звичайним термометром в пахвовій ямці через 15−20 год після смерті для визначення її давності не має практичного значення.

О.Ф. Лосєва (2012, 2013) проводила визначення давності настання смерті шляхом безконтактної інфрачервоної термометрії з урахуванням ділянки тіла трупа та температури навколишнього середовища. Було досліджено температурні показники у теплозберігаючих зонах 198 трупів та їх динаміку залежно від температури навколишнього середовища з достовірно відомим часом настання смерті (від 2 до 24 годин) за допомогою сучасних безконтактних термометричних приладів: термометрія тепловізійною камерою ТН9100М, інфрачервоним термометром-пірометром РМ 300 та цифровим термометром WT-1. Використані автором термовимірювачі мають, зокрема, такі технічні характеристики: безконтактне вимірювання температури; швидкість отримання температурних показників з декількох ділянок тіла; зручність у використанні; відображення температурних показників як на дисплеї камери, так і у вигляді теплограм на моніторі комп’ютера або у друкованому вигляді, що може бути додано до судово-медичної документації та об'єктивізує дослідження. У ході виконаного дослідження температурних показників трупа в післясмертному періоді впродовж 24 годин після настання смерті виявлено наявність на тілі чотирьох теплозберігаючих ділянок: пахвова; проекції печінки; здухвинна; поперекова, в яких, порівняно з іншими ділянками тіла температурні показники є вищими та стабільними, що дозволило визначити їх як зони для дослідження зниження температури тіла трупа в післясмертному періоді. Динаміка падіння температури у вищезазначених теплозберігаючих зонах залежить від температури навколишнього середовища та дозволяє використовувати виявлені теплозберігаючі ділянки в якості діагностичних зон. Прийнято, що температура трупа до смерті (N) дорівнює 36,6°С. Так, при температурі навколишнього середовища +25−30⁰С (табл. 7) через 18 годин після смерті температурні показники тіла в теплозберігаючих його ділянках входять в межі температурних показників навколишнього середовища +25−30⁰С та залишаються в них до кінця доби.

Таблиця 7.

Градієнт падіння температури тіла за умови температури зовнішнього середовища +25−30оС в динаміці післясмертного періоду.

Температура навколишнього середовища в межах +17−25⁰С (табл. 8) обумовлює більший темп падіння температури тіла в теплозберігаючих його ділянках. Після 12−18 годин післясмертного періоду температурні показники в пахвинній, в проекції печінки та здухвинній ділянці входять в межі температури навколишнього середовища+17−25⁰С та перебувають у цих межах до кінця доби. Виключенням в такій динаміці є тільки поперекова ділянка тіла, в якій температурні показники входять в межі температури навколишнього середовища ближче до 18 години після смерті.

Таблиця 8.

Градієнт падіння температури у теплозберігаючих ділянках тіла в динаміці післясмертного періоду за температури навколишнього середовища +17−250С.

При температурі навколишнього середовища +13−17⁰С (табл. 9) градієнт падіння температури тіла найвищий, що свідчить про значний темп падіння температури. В інтервалі 6−12 годин після настання смерті температура в теплозберігаючих ділянках (пахвинна, проекція печінки, здухвинна) входить в межі температурного показника навколишнього середовища +13−17⁰С. Температура тіла в поперековій ділянці входить в межі температурного показника навколишнього середовища через 12 годин після настання смерті.

Таблиця 9.

Градієнт падіння температури у теплозберігаючих ділянках тіла в динаміці післясмертного періоду за температури навколишнього середовища +13−170С.

Таким чином, температура тіла в поперековій ділянці знижується менш інтенсивно в порівнянні з пахвовою, проекцією печінки та здухвинною ділянками тіла. Крім цього, температурний показник у поперековій ділянці знижується більш рівномірно. Дослідження теплозберігаючих ділянок тіла людини в посмертному періоді за різних температурних умов перебування трупа засвідчило, що є чіткі градієнти зниження температури трупа, які можуть бути критерієм для визначення ДНС.

Доцільним є вимірювання ректальної температури за допомогою хімічного паличного термометра, який вводиться у пряму кишку на глибину 10 см (на трупах дітей — 5 см) на 10 хв., після чого реєструється первинне показання температури. Обов`язковим є двократне вимірювання температури з повторним — через 1 годину після проведення первинного вимірювання. При тривалому огляді місця події рекомендована багатократна фіксація температури у прямой кишці.

Г. А. Ботезату (1975) провів математичний аналіз результатів серійних ректальних термометрій 137 трупів людей, що померли від різних причин, і які перебували в умовах різних температур: пониженої (10−15⁰С) — 1 група, звичайної (кімнатної) температури (16−23⁰С) — 2 група і у воді - 3 група. Г. А. Ботезату встановив, що у перші 4 години після настання смерті температура навколишнього середовища суттєво не впливала на охолодження трупів. Розрахунок давності настання смерті (в годинах) по ректальній температурі трупа в єС з урахуванням температури навколишнього середовища (по Г. А. Ботезату, В. В. Тетерчеву, С. В. Унгуряну, 1987) навидимо у таблиці 10.

Таблиця 10.

Розрахунок давності настання смерті (в годинах) по ректальній температурі трупа в єС з врахуванням температури навколишнього середовища (по Г. А. Ботезату, В. В. Тетерчеву, С. В. Унгуряну, 1987).

Цінними для практики є розроблені C. Henssge (1982, 1988) номограми для визначення ДНС роздягнених трупів, які лежать на спині в умовах затишку. При температурі повітря +23,2⁰С і нижче треба користуватись номограмою, зображеною на рис. 1, при температурі навколишнього повітря +23,3⁰С і вище використовують номограму, зображену на рис. 2. Для визначення ДНС за цією методикою, треба знати ректальну температуру трупа і масу його тіла.

Ректальну температуру тіла відмічають на лівій шкалі номограми, температуру повітря — на правій, і ці пункти з'єднують прямою лінією. Відмічають точку перетину цієї прямої з діагоналлю номограми. Потім від пункта проекції номограми (точки в середині кільця, що ліворуч) через знайдену точку перетину проводять пряму лінію до перетину її з кривою, яка відповідає масі тіла трупа. В цьому місці вказаний час після смерті в годинах.

Наприклад: при температурі від +4…+9 ?С температура в прямій кишці становила 36,6? С, що відповідає часу смерті 0,5 години.

Наприклад: Рис. 1. Якщо температура у прямій кишці становить +25⁰С, а навколишнього середовища +15⁰С, то давність настання смерті людини при її масі 70 кг становить 17 год.

При ректальній температурі +33⁰С і температурі повітря +24^єС смерть людини з масою тіла 60 кг настала за 7 год до моменту дослідження.

Автор методики застерігає, що можуть виникнути значні помилки у визначенні ДНС при загальній гіпертермії (коли труп піддавався значній інсоляції) або гіпотермії (взимку), якщо труп знайдений не на місці смерті людини, якщо різко і значно змінювалась температура навколишнього середовища між настанням смерті і моментом дослідження тощо. З метою врахування деяких умов, у яких перебував труп, можуть бути використані запропоновані C. Henssge поправочні коефіцієнти маси тіла (їх помножують на масу тіла). Наприклад, якщо на трупі мокрий одяг і на місці його виявлення дме постійний вітер, то коефіцієнт дорівнює 0,7; якщо труп у кімнаті тепло накритий (ковдрою тощо), то поправочний коефіцієнт становить 2,4. За даними автора, точність визначення ДНС за допомогою номограм складав 95%.

Відомий «Алгоритм дій лікаря — фахівця в області медицини при огляді трупа на місці його первинного виявлення і його термометрії», що склав А. Ю. Вавилов (2009), який передбачає виконання таких етапів:

• 1. Огляд трупа на місці його виявлення здійснюється строго в порядку, який регламентований «Правилами роботи лікаря-фахівця з судової медицини при зовнішньому огляді трупа на місці його виявлення» з тією відмінністю, що зміна пози мертвого тіла, положення його кінцівок і стану одягу слід здійснювати тільки після проведення його термометрії.
• 2. Температура вимірюється електротермометром з роздільною здатністю 0,001°С у прямій кишці трупа, печінці або глибоких відділах головного мозку не менше чим чотирикратно через рівні проміжки часу в 10 або 15 хвилин. Паралельно вимірюванню температури трупа проводиться реєстрація температури навколишнього повітря.

Термометрія проводиться таким чином:

• — краніоенцефальна термометрія: гострий голчастий датчик термометра вводиться через верхній носовий хід трупа під кутом 15−20° до сагітальної площини, з проколом гратчастої кістки поступально-обертальним рухом під кутом біля 45° до горизонтальної лінії. Після «провалення» датчика, унаслідок проколу гратчастої кістки, він вводиться в зону тіла з найвищими значеннями температури, де і залишається на час створення діагностичної вибірки процесу;
• — термометрія печінки: гострий голчастий датчик термометра вводиться через прокол шкіри в проекції кута між мечовидним відростком груднини і правою ребровою дугою в напрямі спереду назад, декілька від низу до верху і справа наліво (під кутом 75° до фронтальної площини). Під контролем температури тіла (за даними термометра) він вводиться в зону з найвищими її значеннями, де і залишається на час створення діагностичної вибірки процесу;
• — термометрія прямої кишки: датчик термометра вводиться в пряму кишку трупа на глибину 10−12 см.

У всіх випадках, після введення температурного зонда у діагностичну зону, термощуп залишається в ній на термін не менше 3-х хвилин, після закінчення якого здійснюються виміри температури трупа.

При виборі діагностичної зони експерт повинен керуватися наступними критеріями:

• а) Діагностична зона повинна бути доступна без перевертання мертвого тіла або істотної зміни його пози;
• б) Цілісність діагностичної зони не повинна бути порушена (наприклад, не можна проводити краніоенцефальну термометрію при відкритих черепномозкових травмах, а ректальну або термометрію печінки — при відкритих ушкодженнях черевної порожнини, а так само при ушкодженнях, що супроводжуються накопиченням крові у відповідній порожнині тіла);
• в) Давність настання смерті, що встановлена на основі дослідження інших трупних явищ (трупні плями, м’язове заклякання, суправітальні реакції) для краніоенцефальної термометрії повинна перебувати в інтервалі 2−15 годин, а для термометрії печінки і прямої кишки — в інтервалі 4−20 годин.
• 3. Якщо до приїзду судово-медичного експерта температурні умови, в яких знаходилося тіло, не супроводжувалися різкими змінами, а експерт не має обгрунтованої думки про відмінність температури тіла людини на момент його смерті від загальноприйнятих значень (36,7°С для температури головного мозку, 37 °C для прямої кишки, 37,5°С для температури печінки) визначення давності настання смерті термометричним способом може бути проведене на підставі використання будь-якої математичної моделі, заснованої на експоненціальному законі зміни температури тіла.