Циклічність як форма економічного розвитку

РЕФЕРАТ на тему:

Циклічність як форма економічного розвитку ПЛАН.

1. Теорія економічних циклів в структурі теорій економічної динаміки.

2. Концепції циклічності розвитку.

3. Моделі економічних циклів Список використаної літератури.

1. Теорія економічних циклів в структурі теорій економічної динаміки Економічний цикл — це рух виробництва від початку однієї економічної кризи до початку наступної економічної кризи.

Якщо в основу класифікації економічного циклу покласти їх тривалість, то розрізняють:

1. короткі цикли ділової активності 3 — 4 роки.

2. середнє коливання ділової активності 7−11 років.

3. великі коливання ділової активності 40−60 років.

4. вікові циклічні коливання Умови сучасного розвитку характеризуються глибокими змінами. У структурі економічних циклів це пов’язано з:

— впливом НТР;

— активне запровадження ресурсозберігаючих технологій;

— збільшення питомої ваги галузей, що виробляють товари народного споживання і сфери послуг;

— часткове монополістичне планування.

У загальному виді економічний цикл представляє собою результат коливання різних показників економічної активності і темпів зростання ВНП загального обсягу продажу, загального рівня цін, рівня безробіття.

Кожен економічний цикл складається з 4 фаз.

а) криза;

б) депресія;

в) пожвавлення;

г) піднесення.

а) Криза — це головна фаза циклу. Криза завершує попередній цикл і є початком наступного.

— вона розпочинається труднощами збуту готової продукції. Починається затоварювання і підпр-ва на склад.

— скорочується обсяг виробництва;

— зростає безробіття і скорочується номінальна зарплата, зменшуються реальні доходи.

— з обігу зникають вільні грошові засоби, що ускладнює розрахунки між виробниками;

— зростає попит на позичковий капітал і збільшуються процентні ставки за кредит.

б) депресія — це фаза циклу, яка проявляється у застої виробництва.

Характерні риси:

— поступово реалізуються товарні запаси;

— поступово зростає сукупний попит;

— скорочується попит на кредитні ресурси.

в) пожвавлення — це фаза, яка розпочалася з невеликого зростання обсягів виробництва.

Характерні риси:

— перехід до стійкого розширення виробництва;

— зростання попиту на сировину, паливо, енергію;

— зростання попиту на робочу силу;

зростання зарплати і відповідно попиту на товари особистого споживання.

Обсяг виробництва нарешті досягає докризового рівня, зростають ціни, прибуток і зарплата, економіка вступає у піднесення.

г) піднесення — це фаза циклу, коли виробництво переживає рівень попереднього циклу і зростає високими темпами.

Характерні риси:

— значний приріст виробничих інвестицій;

— зростання попиту на товари.

— розширення комерційної діяльності;

— зростання ставки проценту.

Розпочинається швидке економічне піднесення, що готує грунт для наступної кризи. А отже і циклу.

Отже, економічний цикл є більшою реакцією ринку на порушення макроекономічних пропорцій. В умовах вільної конкуренції не існувало іншого способу досягнення необхідних пропорцій економічного ринку.

2. Концепції циклічності розвитку Економічний розвиток відбувається нерівномірно і періоди піднесення чергуються зі спадом. Коливання економіки відтворюється як регулярний періодичний процес. Поняття економ. цикл означає - рух економіки від однієї кризи до іншої. Сучасна економ. теорія трактує як явище яке має ряд спільних моментів:

— економічний цикл складається з послідовних фаз: криз і піднесень;

— в 2-й половині 20-го ст. цикл розглядають як багатокомпонентний процес із малих, середніх, довгих циклів;

— із середини 30-х років в теорії макроекономіки цикл розглядають як коливання, які відбуваються навколо стану рівноваги;

— циклічні коливання відбуваються навколо трендової траекторії економічний зростання.

— циклічність економіки треба розглядати не як недолік в економічному стані, а як спосіб саморегулювання ринкової економіки, при чому циклічний розвиток має особливість, що коли не регулювати коливання то вони можуть підсилювати один одного, можуть увійти у резонанс і здатні зруйнувати економічну систему.

В макротеорії цикл виступає об'єктом управління. При характеристиці ек. циклу вживається 3 підходи до їх вивчення :

— економічний цикл розглядається як відхилення від нормального стану рівноваги;

— цикл трактується як загальна форма економічного процесу, а економічна рівновага не розглядається як норма до якої повинна прагнути економіка в процесі коливань;

— ряд теорій не визнають закономірно періодичність циклу.

В сучасній макроекономіці проблема циклічності розглядається з позиції визнання чи ні закономірності циклів і виявлення аналізу зв’язків між циклом і рівновагою .

1-й підхід розглядає економічні цикли як наслідки дії таких процесів:

Теорія нововведень Йозефа Шумпетера: розглядає економіку з точки зору 2 фаз, які:

— віддаляють економіку від рівноваги: піднесення і депресії;

— або повертають до рівноваги: кризи і пожвавлення .

Шумпетер вважав, що кожне нововведення порушує рівновагу бо їх власники отримують техн. переваги, підвищують прибутки, розширюють виробництво. Інші теж прагнуть до цього тому теж застосовують інновації, прискорюючи розвиток виробництва. Ці дії призводять до надвиробництва товарів, до порушення рівноваги попиту і пропозиції, і в економіці починається криза надвиробництва.

Грошова теорія Ральфа Хоутрі і Ф. Хаєка: за теорією Хоутрі причина кризи є штучне звуження грошової пропозиції емісійними банками, які підвищують ставку % для захисту касової готівки чи з метою підтримки курсу нац. валюти. За Хаєком причиною є кредит, розширення якого провокує диспропорції в економіці. Зокрема такою диспропорцією є вищі темпи росту цін на предмети споживання ніж на засоби виробництва До 1-ї групи теорій відносять теорії недоспоживання у суспільстві і теорії які спираються на визнання факту відсутності синхронності в розвитку різних сфер економіки.

2 підхід ґрунтується на відмові від розуміння циклічності як відхилення від рівноваги. Спирається на положення економетрики і відповідно до поглядів Самуельсона, Тімбургена рівновага — це ідеальний стан економіки.

Отже економ. циклце макроекономічне явище пов’язане із зміною ВНП, нац. доходу, інвестицій, споживання, які викликають сплески темпів росту чи падіння.

В Макроаналізі найбільша увага приділяється діловому чи класичному циклу, який досліджують з середини 19 століття. Він охоплює такі сторони економічного життя як виробництво, зайнятість, доходи, ціни і складається з фаз:

1. експансії (піднесення).

2. стиснення (криза).

3. депресії.

4. пожвавлення Фаза піднесення характеризується ростом цін виробників, обсягом зайнятості, обсягів виробництва. Інвестицій і особистих доходів і закінчується все бумом, тобто періодом надвисокої зайнятості і перевантаження виробничих потужностей. Під час буму ціни, ставка з/п і норма % надзвичайно високі і в найвищій точці циклу ці показники досягають максимуму.

Неминучим наслідком буму є поворот у розвитку циклу і перехід до спадуцей перехід свідчить про настання фази кризи.

Під час кризи зростають нереалізовані тов. запаси, знижуються обсяги виробництва, скорочуються вир. інвестиції і падає попит на робочу силу. Росте безробіття. У виробництві починається скорочення попиту на сировину, падають ціни на неї, не реалізація викликає падіння тов. цін, падіння прибутків, попиту на кредити і зниження % ставки.

У фазі депресії зберігається падіння НД і ріст безробіття, інвестиції наближаються до 0 і в цей час економіка опускається до нижньої точки циклу (дно циклу). В цій точці відбувається поворот розвитку і економіка починає входити у фазу пожвавлення. Всі економічні показники у фазі пожвавлення змінюють напрям і в економіці починається економічне зростання. Зміна фаз піднесення і спаду не є різкою і яскраво вираженою, — це пов’язано з неспівпаданням темпів зміни різних параметрів:

1. Випереджаючі досягають макс (мін) перед досягненням піка чи дна циклу. Це: чисельність укладених ділових угод і створених ділових підприємств, індекси фондового ринку, прибутки корпорацій, зміни грошової маси.

2. Відстаючі параметри, які досягають макс (мін) після проходження критичної точки циклу. Це: питомі витрати на зарплату, середній рівень % ставки комерційних банків.

3. Співпадаючі параметри, які змінюються одночасно зі зміною економічної активності. Це: ВНП, рівень безробіття, особистий дохід, ціни виробників, % ставки нац. банку. В останні 50 років циклічний розвиток набув деяких особливостей, які визначають специфіку ділового циклу. Зокрема:

1) зменшилася амплітуда коливань економічної активності: фази піднесення стали тривалішими, спаду — коротшими.

2) спад не завжди тягне за собою тривале безробіття, а пік циклу — повну зайнятість.

3) від спаду найбільше страждають галузі, які виробляють засоби виробництва і споживчі товари тривалого користування.

4) галузі які випускають прод. товари і споживчі товари першої необхідності менше підлягають циклічним коливанням, бо попит на них майже не змінний. В цих галузях циклічні коливання впливають на ціни більше і менше на виробництво і зайнятість.

Ділові цикли досить повно досліджував Кейнс, який розробив концепцію ділового циклу залежно від коливання динаміки інвестицій. Він пов’язав через механізм мультиплікатора серію коливань виробничого доходу, зміни попиту і відповідно проаналізував залежності які впливають на ці зміни і визначають рух сукупного попиту.

3. Моделі економічних циклів.

Для характеристики циклічного розвитку розглядають ряд моделей, серед яких виділяють модель Калдора, Крафта-Вайзе, модель Гудвіна.

Модель Калдора дає внутрішнє пояснення кон’юктури коливань і складається із факторів які діють на Рблаг. Вона використовує криві інвестицій і заощаджень нелінійного характеру і їх зміну у середині строков. періоді. Можна визначити специфічні функції інвестицій і заощаджень Калдора.

Функція інвестицій.

В середині строк. періоді залежність обсягів S i I від величини доходу змінюється і тому в числі аргументів знаходиться час t. Якщо доход росте на протязі років і очікують продовження росту, то люди збільшують ГСЗ. На графіку це відображається зрушенням кривої вгору.

Тривалий ріст доходу можливий лише за рахунок збільшення застосування капіталу, тому його обсяг неухильно наближається до оптимального розміру і в результаті ГСІ знижується, що призводить до зміщення кривої І вниз. Рівновага на Рблаг. встановлюється в результаті прирівнювання обсягів заощаджень і інвестицій.

Різновиди рівноважних станів на ринку благ.

в моделі економічних циклів Каидора.

Графіки кривих S і І перетикаються водночас в А, В, С, які є різними варіантами статичної рівноваги на певний момент часу. В точці В рівновага нестійка, бо якщо І>Ia i I<Ib, то заощадження перевищують інвестиції і на Рблаг утворюється надлишок, який сприятиме дальшому скороченню в-ва.

Якщо y>yb, але y<yc, то через перевищення обсягів інвестицій над заощадженнями виникає дефіцит благ, який стимулює розширення в-ва.

В точках, А і С рівновага стійка, і відхилення від, А і С вправо приводить до надлишку благ і скорочення в-ва, а відхил вліво приводить до дефіциту на Р і розширення в-ва.

Точка, А характеризується недостатнім обсягом Іc, якого не досить навіть для повного заміщення зношеного капіталу. Скорочення діючого капіталу через деякий час збільшить схильність до інвестицій, попит на інвестиції зросте, що відобразиться зрушенням кривої Іc в гору.

Точка С характеризує рівновагу при високій економічної активності і якщо такий стан триває довгий час, то в результаті досягнення оптимального розміру капіталу попит на Іc почне спадати, що відобразиться зрушенням графіка І вниз.

Аналогічно рівновага короткого періоду може порушуватися і через зміну ГСЗ [4, с.205].

Аналіз процесу зміни економічної кон’юктури.

Нехай в певний момент часу величина в-го доходу рівна y0, тоді інвестиції є більшими за заощадження і на ринку виникне дефіцит як стимул до росту в-ва. Коли доход зросте до рівня yc тоді встановлюється стійка рівновага і якщо такий стан кон’юктури збережеться надовго, то на основі підвищення добробуту збільшаться заощадження і крива S зміститься вгору, одночасно крива І внаслідок наближення обсягів капіталу до оптимальних почне зміщуватися вниз, зустрічний рух кривих І і S приведе до суміщення точок В і С.

Зміщення кривих І та S у фазі піднесення.

В результаті зміщення кривих І та S короткострокова рівновага із стійкої перетворюється на нестійку. Як тільки величина y<yb, c, то заощадження стануть перевищувати інвестиції S>I і через виниклий надлишок на Рблаг в-во почне скорочуватися, поки економіка не досягне нової короткострокової стійкої рівноваги в точці А при низькому рівні економічної активності. При такій економічної кон’юктурі розмір S почне скорочуватись, що відобразиться зрушенням кривої S вниз. Крим того, як що на протязі років обсяг в-ва збережеться на низькому рівні, то запаси готової продукції поступово скоротяться, виникне дефіцит благ і це послужить сигналом до розширення в-ва і збільшення попиту на інвестиції. Крива І почне зміщуватись вгору. В результаті зустрічного руху кривих S та І сумістяться точки, А та В.

Зміщення кривих S та І у фазі пожвавлення.

В точках, А і В рівновага не стійка, отже при пожвавленні економіці обсяги в-ва будуть перевищувати рівень, А і В: y>yAB. На Рблаг виникне дефіцит, якій буде подолано, коли y=yC. Таким чином, пройшовши через кон’юктурні ціни, економіка стабілізується не деякий час в умовах високої економічної активності. З часом крива S почне рух вгору при одночаснім зміщенні кривої І вниз і, це ознаменує початок чергового економічного циклу.

Модель Крафта-Вайзе і модель Гудвіна В моделі Крафта-Вайзе виникнення кон’юктури коливань в економіці пояснюється зміною стратегії поведінки макроекономіческих суб'єктів. Оскільки при визначенні варіантів поведінки суб'єкта спираються на свої прогнози відповідних реакцій контрагента, бо в цій моделі використовується системні теорії ігор. Нехай суспільство складається із 8 макроекономічних суб'єктів: підп-ців і дом. Госп-в. Останні на ринку праці представлені профспілками. Зміни економічної стратегії підприємців зводиться до переходу від великого обсягу інвестицій І+ до малого, і назад. Профспілка, виходячи із текучої кон’юктури і оцінюючи перспективи, повинна прийняти рішення: вимагати у даний час високу w+ чи низьку wставку заробітної плати. В залежності від обраної кожним суб'єктом стратегії поведінки в економіці виникає одна з ситуацій [1, с.147].

Ситуація І (J+w-) виникає тоді, коли профспілка згодна на низьку ставку заробітної плати, підприємець робить великі інвестиції.

В таких умовах зайнятість буде дуже високою (надлишковою), тому фонд заробітної плати буди більшим, не дивлячись на низьку ціну праці. Великий фонд оплати праці і висока інвестиційна активність створюють великий сукупний попит на ринку благ, що разом з низькими видатками на одиницю праці забезпечує підприємцям великий прибуток.

Доля праці в НД досягає максимуму. В наслідок збільшення витрат на оплату праці прибуток буде невеликий. Оскільки обсяг інвестицій великий, то обсяг прибутку, який виплачується на дивіденди, будуть дуже маленькими. Це може послугувати причиною переходу економіки у ситуацію ІІІ чи ІV.

Якщо при низький інвестиційній активності підприємців профспілка згідна на низьку ставку заробітної плати, то складеться ситуація ІІІ, яка характеризується наступними ознаками. Неповна зайнятість, оскільки сукупний попит нижчий нормального через малий обсяг інвестицій. Наявність кон’юктурного безробіття разом з низькою ставкою заробітної плати знижує частку праці в НД до мінімуму. Прибуток відповідно збільшується і більша його частина розподіляється на дисиденти. Якщо при малих обсягах інвестицій профспілка добивається високої оплати праці (ситуація ІV (J-w+), то безробіття стає величезним, зайнятими залишаються лише найбільш кваліфіковані робітники. В цьому випадку і фонд заробітної плати і прибуток будуть невисокими, оскільки в ний НД невеликий.

В систематизованому вигляді кон’юктурні характеристиці чотирьох перерахованих станів економіці подані у таблиці:

Кожний з макроекономічний суб'єктів ранжирує можливі ринкові ситуації у відповідність до своєї функції корисності. Припустимо, що в даний момент підприємці вище за все ставлять інтереси акціонерів і тому їх переваги виражаються так.

U0u: III > I > IV > II.

Це означає що підприємці найперше значення надають розміру прибутку.

Припустимо, що профспілка розставив 4 можливих варіанти ринкової кон’юктури у такій послідовності U0n: II > I > IV > III, тобто профспілка головну увагу звертає на частку праці в НД. Кожній із сторін відомі предпочтенія іншої сторони.

В цих умовах профспілка мислить так. Якщо погодиться на низьку ставку зарплати, то з 8 можливих в економіці станів І і ІІ підприємці оберуть стан ІІІ, а при вимогах високої ставки заробітної плати підприємцям прийдеться обирати між ІІ і ІV станом і вони зупиняться на ІV. Відповідно від рішення профспілки залежить виникнення в економіці ситуації ІІІ чи ІV. При ІV стані ситуація буде характеризуватися великим безробіттям і скороченням обсягу реалізації капіталу через недостатнє інвестування.

Довгочасне перебування в такій ситуації може побудити профспілку змінити систему своїх переваг. Тепер вони будуть орієнтуватися і на заробітну плату і на рівень зайнятості. Тоді школа цінностей профспілки змініться U1н: I > II > III >IV.

Це зміна зображена у таблиці:

Оскільки підприємці не змінили переваг, то профспілка, як і раніше може обирати лише між станами ІІІ і ІV. При новій системі вона обере стан ІІІ, який і встановиться в економіці, оскільки при низькій ціні праці дивіденди будуть найбільшими при малих інвестиціях.

Внаслідок зниження ставки зарплати і приросту зайнятості у підприємців зростуть прибутки. В очікуванні під'йому економіки підприємці при виборі стратегії поведінки будуть спиратися на ріст інвестицій. Це змінить шкалу переваг так.

U1u: II > III > II > IV.

Якщо віддати перевагу U1u з варіантів з низькою ставкою зарплати підприємці виберуть варіант І, а в умовах високої ставки — варіант ІІ. Відповідно, профспілці прийдеться обирати між ситуаціями І і ІІ. При перевагах U1u він вибере стан І.

Список використаної літератури.

1. 1.Будаговська С., Кілієвич О. та ін. Мікроекономіка і макроекономіка. — К.: «Основи». 1998.

2. 2.Комісарук М.П. Макроекономіка: курс лекцій. — К, 1999.

3. 3.Макконел, Брю. «Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2 т.: Пер. с англ. ІІ-го изд. — М.: Республика, 1992.

4. 4.Павловський М. Макроекономіка перехідного періоду. — К.: «Техніка». 1999.

5. 5.Савченко А. та ін. Макроекономіка. — К.: «Либідь». 1999 с. 244−264.