Аналіз капіталу ПАТ «РайффайзенБанк Аваль»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ПВНЗ «Європейський університет»

Житомирська філія Кафедра «Фінанси»

Курсова робота З дисципліни «Аналіз банківської діяльності «

На тему «Аналіз Капіталу ПАТ «РайффайзенБанк Аваль»

Виконала:

студентка V курсу, групи ФБ — 08

факультету економіки та менеджменту Житомир — 2011

Зміст Вступ

I. Теоретичні основи формування та розвитку капіталу

1.1 Поняття та структура капіталу банку

1.2 Джерела і порядок формування капіталу банку

1.3 Аналіз банківського капіталу

II. Показники діяльності ПАТ «РайффайзенБанку Аваль»

2.1 Загальна характеристика господарської діяльності банку

2.2 Коротка характеристик бухгалтерської звітності

2.3 Аналіз банківського капіталу

III. Шляхи підвищення ліквідності банківського капіталу

Висновок Додатки Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Додаток 4

Додаток 5

Додаток 6

Додаток 6а Додаток 7

Додаток 7а Додаток 8

Додаток 9

Додаток 10

Додаток 11

Додаток 12

Список використаної літератури

Вступ Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що в більшості випадків проблема аналізу банківського капіталу набуває актуальності при оцінці ефективності інвестицій та має велике значення при визначенні вартості бізнесу та ефективності фінансового менеджменту, плануванні майбутньої діяльності, встановленні оптимальної структури капіталу, зміни обсягів та структури джерел фінансування. Через неоднорідність банківського капіталу значною проблемою є аналіз вартості його складових. На сьогодні існує досить обмежена кількість методів, які дають можливість встановити вартість банківського капіталу, проте всім їм властиві певні недоліки, що ускладнюють оцінку та роблять її недостатньо точною.

Також слід зазначити, що проблематика аналізу банківського капіталу, в економічній літературі представлена, лише епізодичними публікаціями та не має належного розгляду. Головна специфіка банківського бізнесу полягає в тому, що більшість його капіталу формується за рахунок залучених коштів. Крім того, специфічним є сам товар в цьому бізнесі, який не потребує переробки та непідвладний впливу нецінових факторів, адже гроші - товар з найбільшим попитом.

Особливої актуальності проблема аналізу вартості капіталу банківських установ набуває в умовах підвищення обсягів інвестування в банківський сектор України при аналізі доцільності вкладання коштів в цей бізнес та визначення вартості комерційних банків, якщо інвестиції передбачають володіння значним пакетом акцій або повне володіння певним банком.

Об'єктом дослідження виступає капітал ПАТ РайффайзенБанк Аваль.

Мета дослідження: на підставі методичних рекомендацій НБУ щодо аналізу капіталу банку проаналізувати капітал ПАТ РайффайзенБанк Аваль.

Завдання, що ставляться в роботі:

Ш дослідження поняття власного капіталу банку, його структуру та джерела формування;

Ш дослідити та закріпити практичними розрахунками проаналізований капітал ПАТ РайффайзенБанк Аваль.

Ш надати рекомендації, щодо шляхів наповнення капіталу.

Інформаційна база:

Закон України «Про Національний Банк», «Про банки і банківську діяльність»;

Постанови «Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні», «Про схвалення Методики розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні»;

Інструкція «Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України»;

Література: Загородній А. Г., Вознюк Г. Л. «Фінансово-економічний словник», Міщенко В. І., Кірєєва О.І. Шаповалов М. М. «Організаційно-методичні підходи до запровадження в НБУ системи оцінки стійкості фінансової системи», Міщенко В. І., Крилова В. В., Салтинський О. Г. «Гібридний капітал: світовий досвід, перспективи впровадження в Україні», Прокопенко І.Ф., Ганін В.І., Соляр В. В., Маслов С.І., «Основи банківської справи»;

Веб-сайт: Верховної Ради України /// www.portal.rada.gov.ua, ПАТ «РайффайзенБанку Аваль» www.aval.ua.

Структура курсової роботи складається з трьох розділів.

Перший розділ містить теоретичні основи формування та розвитку капіталу У другому розділі розглядаються показники діяльності ПАТ «РайффайзенБанку Аваль В третьому розділі розглядаються шляхи підвищення ліквідності банківського капіталу Висновок містить узагальнення усіх висвітлених питань у першому, другому та третьому розділах.

Список використаної літератури містить літературу яка використовувалася при написанні курсової роботи.

Додатки містять 4 схеми, 2 таблиці, 3 діаграми, 1 рисунок, 2 форм.

І. Теоретичні основи формування та розвитку капіталу

1.1 Поняття та структура банківського капіталу Важливою проблемою для банківського бізнесу є визначення поняття «капіталу банку». Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України: банківський капітал — залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов’язань.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. капітал банку включає основний капітал і додатковий капітал.

Основний капітал складається зі сплаченого і зареєстрованого статутного капіталу і розкритих резервів, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій і додаткових внесків акціонерів у капітал, загального фонду покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів. Розкриті резерви включають і інші фонди такої самої якості, які повинні відповідати таким критеріям:

Ш відрахування до фондів здійснюються з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов’язання;

Ш фонди і рух коштів до них та з них окремо розкриваються в опублікованих звітах банку;

Ш фонди які є у розпорядженні банку використовуються для покриття збитків з метою необмеженого і негайного використання у разі появи збитків;

Ш збитки не можуть безпосередньо покриватися з фондів, а повинні проводитися через рахунок прибутків і збитків.

За умови затвердження Національним банком України додатковий капітал може включати:

Ш нерозкриті резерви (такі резерви не відображаються в опублікованому балансі банку);

Ш резерви переоцінки (основні засоби та нереалізована вартість «прихованих» резервів переоцінки в результаті довгострокового перебування у власності цінних паперів, відображаються у балансі за історичною вартістю їх придбання);

Ш гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти, які повинні відповідати таким критеріям:

· мають бути незабезпеченими, субординованими і повністю сплаченими;

· не можуть бути погашені з ініціативи власника;

· можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред’явлення банку вимоги про припинення торговельних операцій;

· дозволяють відстрочення обслуговування зобов’язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дає змоги здійснити такі виплати;

· субординований борг (звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які за умовою контракту не можуть бути забрані з банку раніше, ніж через п’ять років, а у разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів).

При цьому сума таких коштів, уключених у капітал, не може перевищувати 50% розміру основного капіталу зі щорічним зменшенням на 20% від його первинної вартості протягом п’яти останніх років угоди.

Також комерційні банки повинні формувати регулятивний капітал.

Регулятивний капітал є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

Регулятивний капітал формується з 2 джерел (див. додаток 1). При цьому, зовнішні джерела формування регулятивного банківського капіталу — це джерела залучення до банківської установи коштів зовнішніх учасників фінансового ринку, а саме, коштів Центрального банку та інших банків, у вигляді субординованого боргу, гібридних капітальних інструментів та покупки простих та привілейованих акцій. До внутрішніх джерел формування регулятивного банківського капіталу належать джерела залучення вже існуючих в банківській установі грошей. Шляхом акумуляції та перерозподілу вони формуються у таки складові регулятивного капіталу, як надлишковий капітал, нерозподілений прибуток, прибуток поточного року, резерви переоцінки загальна активів.

Згідно Базельської Угоди ІІ в 2004 р. Базельським комітетом з банківського нагляду було прийнято нову Угоду про достатність капіталу.

Положення нової редакції Угоди про достатність капіталу в різних країнах вже враховані в національному законодавстві.

Капітал, що визнається органами нагляду як джерело покриття неочікуваних збитків (регулятивний капітал), складається з акціонерного капіталу і нерозподіленого прибутку (капітал 1-го рівня, або основний капітал), і додаткового капіталу (капітал 2-го рівні, або «підлеглий» капітал).

Банки можуть залучати і так званий капітал 3-го рівня, заснований на короткострокових субординованих запозиченнях, який за певних умов може використовуватися для дотримання мінімальних вимог до достатності капіталу.

На схемі 2 (див. додаток 2) наведено структуру капіталу, встановлену Базельським комітетом з метою дотримання банками мінімальних вимог до достатності капіталу.

Капітал 1-го рівня.

Компонентами банківського балансу, які відповідають характеристикам капіталу, є звичайні акції, нерозподілений прибуток та не кумулятивні привілейовані акції, що не підлягають викупу. Цей капітал вважається основною частиною власних коштів банку, або первинним капіталом. Склад капіталу 1-го рівня є загальним для всіх банківських систем і завжди повністю зазначається у публічній звітності. Цей капітал відіграє найважливішу роль з точки зору розміру прибутку банку, його конкурентоздатності та здатності банку витримувати ризики. Його розглядають як резерв найвищої якості.

Капітал 2-го рівня.

При оцінці рівня достатності капіталу основна частина власних коштів може бути доповнена іншими компонентами балансу, хоча вони і не відповідають зазначеним вище вимогам, а саме: капітальні зобов’язання, що мають бути погашені чи містять обов’язкові вимоги до майбутніх доходів, незалежно від їх фактичного отримання. До капіталу 2-го рівня включаються інструменти, що мають характеристики як капіталу, так і зобов’язань, наприклад: резерв переоцінки активів, загальний резерв, резерви на покриття витрат, інструменти гібридного капіталу (кумулятивні акції, що підлягають викупу), субординований строковий борг.

Капітал 3-го рівня.

У 1995 р. Базельський комітет представив концепцію капіталу 3-го рівня, що дозволяє банкам, за умови схвалення національними органами регулювання та нагляду, розв’язувати проблеми ринкових ризиків, у тому числі за рахунок випуску короткострокового субординованого боргу. Таким чином, капітал 3-го рівня дозволяється лише для покриття ринкових ризиків, у тому числі пов’язаних з валютними та торговельними операціями. Згідно з установленими обмеженнями капітал 3-го рівня повинен мати термін не менше двох років. Крім того, передбачається, що ані відсотки, ані основна сума боргу не можуть бути виплачені, якщо в результаті платежу загальний капітал банку стає менше обов’язкових мінімальних вимог.

Основними причинами підтримання банками показників достатності капіталу вище мінімально встановлених значень є:

Конкурентоспроможність.

Наявність додаткового (понад мінімально встановлений рівень) капіталу позитивно впливає на їх рейтинг, який присвоюють рейтингові агентства. У зв’язку з цим багато банків, активно працюючих на міжнародних ринках, підтримують розмір показника достатності капіталу на рівні, вищому за рівень мінімальних вимог.

Гнучкість.

Зміни макроекономічної ситуації, виду і масштабу діяльності можуть спричинити коливання розміру капіталу. Циклічний розвиток ринку й економічної ситуації також може вплинути на розмір показника достатності капіталу. Щоб зберегти гнучкість і протистояти таким змінам, банк повинен підтримувати капітал на рівні, вище мінімально встановленого.

Ефективність Залучення додаткового капіталу може виявитися дуже витратним для банку, що особливо актуальне у випадках, якщо таке залучення потрібно здійснити в стислі терміни або за несприятливих ринкових умов.

Обачність Зниження показника достатності капіталу нижче мінімально встановленого рівня означає порушення закону, у зв’язку з чим наглядові органи повинні негайно вжити коригуючих заходів. Така ситуація надзвичайно серйозна, що може мати як короткострокові, так і довгострокові фінансові наслідки, які варто завчасно унеможливлювати.

Впевненість

Існують ризики як специфічні для окремого банку, так і ризики загального характеру, пов’язані з поточним рівнем економічного розвитку, які не були своєчасно виявлені і можуть бути для банку неприємним сюрпризом. Підтримуючи капітал на рівні вище мінімально встановленого, банк може захистити себе від впливу чинників внутрішньобанківською стратегією управління достатністю капіталу.

Нормативні вимоги органів нагляду до капіталу банку полягають:

Ш визначенні складу базового капіталу (капіталу першого рівня) і допоміжного капіталу (капіталу другого рівня);

Ш класифікації балансових активів за ступенем ризику; класифікації позабалансових активів за ступенем ризику; встановлення коефіцієнтів для визначення достатності капіталу.

Структура банківського капіталу не є постійною величиною як за якісним складом і змінюється протягом року залежно від багатьох чинників, зокрема від якості активів, використання прибутку, політики банку щодо забезпечення приросту капітальної бази, т. і.

1.2 Джерела і порядок формування банківського капіталу Механізм формування власного капіталу відображає один з напрямків стратегії розвитку банку, метою функціонування якого є забезпечення банків достатнім обсягом власного капіталу, здатним забезпечити виконання вимог центрального банку та прибуткову діяльність. Виступаючи складовою фінансового механізму банку, механізм формування власного капіталу виконує дві функції:

Ш забезпечення виконання нормативних вимог НБУ до якісних і кількісних параметрів власного капіталу;

Ш фінансове забезпечення діяльності банку достатнім обсягом власного капіталу.

Основними принципами реалізації механізму формування власного капіталу банку є комплексність, функціональність, ефективність, адаптивність і прозорість.

Комплексність полягає в тому, що всі заходи, пов’язані із процесом формування власного капіталу, необхідно здійснювати у взаємозв'язку з іншими напрямками діяльності банку. Функціональність передбачає, що всі складові цього механізму мають чітко визначені завдання і спрямовані на досягнення єдиної мети — формування достатнього власного капіталу банку.

У механізмі формування власного капіталу, на наш погляд, доцільно виділити п’ять складових елементів: нормативно-правове, інформаційне й організаційне забезпечення, фінансові методи та фінансові важелі (див. додаток 3).

Функціонування цього механізму є безперервним і визначається узгодженістю та взаємодією всіх його складових елементів.

Фундаментом фінансового законодавства служить: Конституція України. Засади правового забезпечення механізму формування власного капіталу банку закладені в Законах України «Про банки та банківську діяльність» та «Про Національний банк України». Процес формування капіталу банку регламентується численними правовими нормами: «Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні», «Положенням про порядок формування та використання банками резервного фонду», «Методикою розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні». Інструкції та положення є доповненням до відповідних законів, оскільки вони більш детально регламентують різні аспекти діяльності банку. Крім цього, кожен банк у процесі діяльності керується внутрішньобанківськими методичними рекомендаціями та інструктивними вказівками, що стосуються питань формування власного капіталу банку.

Інформаційне забезпечення представляє собою процес безперервного цілеспрямованого підбору інформаційних даних, необхідних для здійснення аналізу, планування та прийняття оперативних управлінських рішень щодо формування власного капіталу банку. Без фінансової інформації не можуть діяти фінансові методи та важелі, не матиме підґрунтя нормативно-правове забезпечення.

Інформаційна система не лише забезпечує необхідною інформацією управлінський персонал і власників (акціонерів) банку, а й задовольняє інтереси існуючих та потенційних клієнтів банку, НБУ аудиторських компаній. Інформаційне забезпечення механізму формування власного капіталу банку знаходить своє відображення у системі показників.

Організаційне забезпечення слід розуміти як об'єднання людей, які спільно реалізують фінансову програму на основі визначених правил та процедур. До організаційних процедур належать: створення органів управління фінансовою діяльністю банку та побудова структури апарату управління.

Організаційне забезпечення фінансового механізму є тією сполучною ланкою, яка об'єднує всі елементи механізму формування власного капіталу банку. Система організаційного забезпечення механізму формування власного капіталу банку представляє собою взаємопов'язану систему служб і підрозділів банку, що здійснюють розробку і прийняття управлінських рішень щодо формування власного капіталу банку і несуть відповідальність за результати цих рішень.

Фінансове планування у банківських установах має комплексний, системний характер, що встановлює черговість дій, вибір шляхів діяльності. Планування дає змогу передбачити перспективу розвитку банку, більш раціонально використовувати всі ресурси, уникнути можливих ризиків у процесі здійснення активних і пасивних операцій, забезпечити прибуткову діяльність та нарощування банківського капіталу.

Планування обсягу власного капіталу банку представляє собою діяльність щодо розробки планів і розрахунку планових показників, які відображають прогнозний рівень забезпеченості банку необхідними власними ресурсами для здійснення його діяльності у плановому періоді.

Державне регулювання виявляється у встановленні фінансових нормативів та відрахувань до резервних фондів, у політиці регламентації мінімального розміру статутного капіталу в момент утворення банку. Нормативи виконують функцію оцінювання захищеності від певного ризику.

Фінансовий контроль забезпечує контрольні дії на пріоритетних напрямках фінансової діяльності банку, своєчасне фіксування відхилень фактичних її результатів від передбачених планами та прийняття оперативних управлінських рішень, що забезпечують її нормалізацію. Фінансовий контроль у даному разі, зводиться до перевірки виконання планів, що стосуються власного капіталу банку (внутрішньобанківський контроль), контролю за дотриманням обов’язкових нормативів з боку Національного банку України та контролю, який здійснюють незалежні аудиторські компанії.

Фінансові важелі відображають спосіб дії при використанні фінансових методів. Фінансові важелі механізму формування власного капіталу банку (мінімальний розмір статутного капіталу, мінімальний розмір регулятивного капіталу, норматив адекватності регулятивного капіталу) нерозривно пов’язані з фінансовими методами. Перш за все, це стосується фінансового регулювання.

Метою регулювання є захист інтересів вкладників та стабільність банківської системи загалом, оскільки саме вона є важливим інструментом впливу на економічні процеси в країні.

Отже, що кожне поняття має своє значення та змістове навантаження, зауважимо, що у фінансовій науці нема усталеної позиції і не розроблено єдиного підходу до визначення суті механізму формування власного капіталу банку. Це пов’язано зі складністю і багатогранністю досліджуваного поняття. Проведене вище дослідження дає змогу визначити суть поняття «фінансовий механізм формування власного капіталу банку».

1.3 Оцінка банківського капіталу Аналізі банківського капіталу за Національними стандартами повністю відповідає Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні та Методики розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні:

Національні стандарти розрахунку:

Норматив регулятивного капіталу банку (Н1)

Банк з метою визначення реального розміру регулятивного капіталу з урахуванням ризиків у своїй діяльності постійно оцінювати якість усіх своїх активів і позабалансових зобов’язань, здійснюють відповідні коригування їх вартості шляхом формування резервів для покриття очікуваних (можливих) збитків за зобов’язаннями контрагентів РК1 = ОК + ДК — В… (1.3.1) де РК1 — регулятивний капітал банку, не відкоригований на суму перевищення нормативів;

ОК — основний капітал 1-го рівня;

ДК — додатковий капітал 2-го рівня;

В — відвернення.

Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1) має становити 120 млн. грн.

Норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2)

Норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспроможності) відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її приймають на себе власники банку і навпаки: чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори і вкладники банку.

Норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів і вкладників банку.

Розраховується за формулою:

Арк = * 100… (1.3.2) де АРк — активи, зменшені на суму створених відповідних резервів за активними операціями, на суму забезпечення (але не більше ніж сума основного боргу за окремою операцією) кредиту (вкладень у боргові цінні папери) безумовним зобов’язанням або грошовим покриттям у вигляді застави майнових прав на суму дооцінки та зважені на відповідний коефіцієнт ризику залежно від групи ризику, до якої віднесено актив.

Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на п’ять груп за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів:

а) I група активів із ступенем ризику 0 відсотків:

б) II група активів із ступенем ризику 10 відсотків:

в) III група активів зі ступенем ризику 20 відсотків:

г) IV група активів зі ступенем ризику 50 відсотків:

Нормативне значення має бути не меншим ніж 10 відсотків.

Норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3):

Відображає розмір регулятивного капіталу, необхідний для здійснення банком активних операцій.

Розраховується за такою формулою:

Срк= … (1.3.3) де Срк — співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів;

СА — сукупні активи.

До сукупних активів банку під час розрахунку включаються:

Ш готівкові кошти;

Ш банківські метали;

Ш кошти в Національному банку;

Ш казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються та емітовані Національним банком;

Ш кошти в інших банках;

Ш кредити, що надані органам державної влади та місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання, фізичним особам;

Ш дебіторська заборгованість за операціями з банками та з клієнтами;

Ш цінні папери в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

Ш запаси матеріальних цінностей;

Ш інші активи банку;

Ш суми до з’ясування та транзитні рахунки;

Ш інвестиції в асоційовані та дочірні компанії;

Ш основні засоби.

Під час розрахунку нормативу Н3 до сукупних активів не включається сума сформованих резервів за всіма активними операціями банку.

Нормативне значення нормативу Н3 має бути не менше ніж 9 відсотків.

Рейтингова оцінка Standard & Poor’s (S&P)

Підхід Standard & Poor’s (S&P) ґрунтується на методологічних підходах аналізу гібридних цінних паперів, які враховують позицію регулятора. Фахівці рейтингового агентства пропонують виділяти три категорії гібридних цінних паперів для фінансових компаній (див. додаток 4).

Категорія 1 «Високий вміст капіталу». До категорії 1 відносяться такі інструменти гібридного капіталу, які мають високий вміст капіталу (high equity content) і суттєво покращують показники капіталізації емітента. Інструменти гібридного капіталу, віднесені до цієї категорії, можуть бути перетворені на коротко-або середньостроковий капітал або мають купон, розмір якого варіює залежно від прибутку емітента (за характеристиками близький до дивідендного доходу).

Категорія 2 «Середній вміст капіталу». Інструменти гібридного капіталу, що відносяться до даної категорії, переважно мають характеристики капіталу, однак у деяких аспектах їм притаманні властивості боргу (як результат фіксованого купона). Інвестори очікують, що купон буде сплачено.

Категорія 2.1 «Стійкий». За підходом S&P, до категорії 2.1 належить більшість цінних паперів, які відносяться до регулятивного капіталу 1-го рівня.

Відносяться більшість «безстрокових» привілейованих акцій (perpetual preferred shares). Банківські «вічні» привілейовані акції, як правило, мають додатковий купон, хоча на практиці платежі за встановленим купоном надійніші, ніж дивідендні платежі. Емітенти все частіше включають опціон у «вічні» (або довгострокові) гібридні цінні папери після десяти років. У результаті цього, «вічні» (або довгострокові) привілейовані акції торгуються як інструменти з фіксованою дохідністю та відповідною строковістю, але з премією за ризик, яка включає винагороду за основний і додатковий ризики.

Категорія 2.2 «Достатній». Гібридні інструменти, віднесені до цієї категорії, можуть передбачати відстрочку платежів і їх поведінка схожа на поведінку капіталу у стресових ситуаціях, однак у значно меншому ступені, ніж інструменти, віднесені до категорії 2.1 «Стійкий», через їх обмежений термін обігу та обмеження на відстрочку платежів (як правило до п’яти років).

Категорія 3 «Мінімальний вміст капіталу». Деякі інструменти гібридного капіталу не враховуються S&P при оцінці капіталу, оскільки вони мають недостатній вміст капіталу. Наприклад, інструменти субординованого боргу, які не допускають затримку сплати купона (plain vanilla, або вічні, або з обмеженим терміном обігу) виключаються, тому що вони абсорбують збитки виключно в разі ліквідації.

II. Показники діяльності ПАТ «РайффайзенБанку Аваль»

2.1 Загальна характеристика діяльності ПАТ РайффайзенБанк Аваль Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль» (АППБ «Аваль») є правонаступником акціонерного комерційного банку «Аваль», який був заснований відповідно до чинного законодавства і зареєстрований Національним банком України 27 березня 1992 року, реєстраційний N94.

Засновниками банку були 13 юридичних осіб, серед яких: Пенсійний фонд України, Українська державна страхова комерційна організація (НАСК «Оранта»), Редакція газети «Молодь України», Фірма «Торговий Дім» та інші.

Місцезнаходження банку: 1 011, м. Київ, вул. Лєскова, 9. Телефон (044) 294−74−52, факс (044) 295−32−31.

Згідно Протоколу акціонерних зборів № 3б-36 від 21.04.2006 р. банк перейменовано у ВАТ «РайффайзенБанк Аваль», а в 2009 року у ПАТ «РайффайзенБанк Аваль».

Станом на 01.01.2010 р. в систему Банку входять структурні підрозділи:

Центральний офіс, 23 обласних, 1 регіональна та 1 республіканська дирекція.

Банк має ефективну структуру управління, яка побудована на чіткому розподілі на бізнес-лінії та вертикалі підтримки, яка створена на рівні Центрального офісу та дирекцій Банку.

Загальна мережа АТ «РайффайзенБанк Аваль» включає 26 балансових установ і 946 відділень, розташованих у великих містах, обласних та районних центрах, містах обласного підпорядкування у всіх регіонах України. Переважна більшість із них є повнофункціональними відділеннями, що надають приватним та корпоративним клієнтам повний перелік стандартних та новітніх банківських послуг на найвищому рівні.

З 946 діючих відділень повнофункціональних 817 відділень, комісійних 122, VIP центрів 7. З загальної кількості відділень 97,3% складають прибуткові відділення та 2,7% складають збиткові відділення.

Материнським банком і власником 95,93% корпоративних прав АТ «РайффайзенБанку Аваль» є «Райффайзен Інтернаціональ Банк-Холдінг АГ"(Австрія).

Банк здійснює свою діяльність в межах наданих Національним банком ліцензій та дозволів і надає клієнтам великий спектр банківських послуг. Види діяльності, які здійснює банк, відповідають Статуту банку.

Протягом більше, ніж 17-річної історії діяльності, АТ «РайффайзенБанк Аваль» є визнаним лідером у багатьох сегментах ринку банківських послуг, в тому числі в сфері кредитування українських промислових та сільськогосподарських підприємств, малого та середнього бізнесу. За останні роки банк суттєво розширив спектр фінансових послуг для населення України, що дозволило банку зайняти провідні позиції на ринку роздрібного кредитування.

Банк надає своїм корпоративним клієнтам цілу низку банківських та фінансових продуктів і послуг, включаючи такі основні продукти:

Ш відкриття та ведення поточних рахунків;

Ш система «Клієнт-Банк» у режимі реального часу (Інтернет-банкінг) та комп’ютерний банкінг в автономному режимі;

Ш виписки з рахунку на мобільний телефон та на електронну адресу;

Ш інкасація коштів, виплата, транспортування та підрахунок готівкових коштів;

Ш обслуговування платежів (прийом платежів готівкою від фізичних осіб та надходжень готівковими коштами від уповноважених агентів на рахунок компанії);

Ш консолідовані звіти за рахунками для власної мережі клієнта;

Ш централізоване управління платежами по всіх регіональних та структурних підрозділах компанії;

Ш виписки за операціями в системі 5МРТ у форматі МТ940, МТ942;

Ш об'єднання грошових коштів (розподіл ресурсів компанії по її структурних підрозділах в автоматичному режимі);

Ш нульове сальдо (консолідація залишків коштів системних клієнтів);

Ш грошові перекази, платіжні документи в національній та іноземних валютах;

Ш придбання, продаж та обмін іноземних валют;

Ш зарплатні проекти;

Ш корпоративні картки;

Ш еквайрінг та інтернет-еквайринг;

Ш інвестиційне кредитування;

Ш фінансування проектів;

Ш фінансування оборотного капіталу;

Ш кредити на придбання автомобілів;

Ш кредити сільськогосподарським підприємствам;

Ш факторинг;

Ш позики особам під заставу нерухомого майна;

Ш корпоративні овердрафти (юридичним особам);

Ш овердрафти з диференційованими процентними ставками;

Ш торгове фінансування та документарні операції (включаючи банківські гарантії, експортні та імпортні акредитиви, резервні акредитиви, документарне інкасо);

Ш лізинг;

Ш організація та участь у проектах надання синдикованих кредитів;

Ш довгострокове фінансування, гарантоване іноземними експортними кредитними агентствами.

Ш депозити з виплатою процентів в кінці строків договорів;

Ш депозити з виплатою процентів щомісяця;

Ш депозити з можливістю поповнення;

Ш депозити з можливістю повного чи часткового зняття коштів до строку погашення;

Ш розміщення тимчасово вільних коштів на короткі терміни (три та більше днів).

Ш придбання і продаж цінних паперів від імені клієнтів;

Ш організація випуску облігацій для розміщення на національному та зовнішніх ринках;

Ш андерайтинг (придбання цінних паперів нової емісії для їх подальшого розміщення чи продажу);

Ш послуги зберігача (зберігання та облік цінних паперів, інформаційна та консультаційна підтримка, інші послуги депозитарію та зберігача цінних паперів);

Ш придбання, продаж, дисконтування та гарантування векселів;

Ш юридичні та фінансові консультації. Пошук іноземних партнерів для придбання або продажу існуючих компаній та підприємств;

Ш інвестиційне кредитування;

Ш карткові рахунки «Пакет Оптимальний» для приватних та зарплатних клієнтів;

Ш карткові рахунки для приватних та зарплатних клієнтів, які не є користувачами «Пакету Оптимальний»;

Ш кредитні картки (тарифні пакети «Вигідний», «Стандартний», «Преміум»);

Ш кредитні картки під заставу майнових прав на вклад позичальника;

Ш «Мобільний бонус МТС» — спільна програма банку та компанії МТС-Україна;

Ш купівля ваучерів компаній (мобільних операторів, інтернет-провайдерів, IP-телефонія, Web Money);

Ш «АТМ-Експрес» (переказ коштів із картки на картку);

Ш погашення кредитів;

Ш грошові перекази через систему Вестерн Юніон (у межах України та за кордон);

Ш грошові перекази між фізичними особами в межах України за допомогою системи «Аваль-Експрес»;

Ш іменні перекази із Росії через установи ВАТ «Газпромбанк»;

Ш грошові перекази з країн СНД через систему грошових переказів «Быстрая Почта»;

Ш грошові перекази від юридичних осіб на користь фізичних осіб через систему «Аваль-Експрес»;

Ш грошові перекази між картковими рахунками через банкомати або банківські термінали самообслуговування («АТМ-Експрес»);

Ш продаж бланків дорожніх чеків;

Ш прийняття іменних та дорожніх чеків на умовах інкасо та виплата готівки за ними;

Ш виплата готівки за дорожніми чеками;

Ш продаж монет виробництва провідних монетних дворів світу на правах ексклюзивного дистриб’ютора в Україні;

Ш продаж зливків дорогоцінних металів від визнаних виробників;

Ш відповідальне зберігання зливків та монет.

Стратегія бізнесу:

Банк пропонує банківські послуги в таких сферах:

Ш корпоративний бізнес;

Ш роздрібний бізнес;

Ш казначейські операції та інвестиційний банкінг.

На діяльність Банку впливають наступні ризики:

Ш кредитний ризик, пов’язаний з неповерненням або несвоєчасним поверненням кредитів клієнтів. Цей тип ризику мінімізується за рахунок диверсифікованої клієнтської бази, системи ліквідних застав, створення резервів та підтримки адекватного рівня власного капіталу;

Ш ризик ліквідності, пов’язаний з витратами на отримання ліквідних ресурсів. Мінімізація ризику ліквідності забезпечується за рахунок підтримки рівня ліквідності, узгодження термінів активів та пасивів тощо;

Ш валютний ризик, пов’язаний зі зміною курсу національної грошової одиниці, та проблемами доступу до вільної купівлі валюти на міжбанківському та готівковому ринку;

Ш ризик негативних змін відсоткових ставок грошово-кредитного ринку;

Ш нестабільність законодавства, у т.ч. зміна податкової політики;

Ш погіршення загальної економічної ситуації в Україні;

Ш можливі зміни в кредитно-фінансовій політиці держави;

Ш форс-мажорі обставини.

Основним завданням банку є сприяння економічному розвитку України.

Основною метою банку є одержання прибутку в інтересах банку та його акціонерів. Предметом діяльності банку виконання банківських та інших операцій згідно з наданими НБУ ліцензіями та дозволами.

Ефективна структура управління банку (див. додаток 5) ґрунтується на чіткому розподілі на бізнес-лінії (корпоративний бізнес, роздрібний бізнес, малий та мікробізнес, казначейство і підрозділ із надання послуг фінансовим інститутам) та на вертикалі підтримки (інформаційні технології, операційна підтримка, контролінг, безпека та інші), які створено на рівні Центрального офісу та обласних дирекцій банку. РайффайзенБанк Аваль має чітке розмежування функцій фронт-офісу та бек офісу, що підвищує якість обслуговування клієнтів та сприяє зменшенню ризиків.

Організаційна структура банку постійно вдосконалюється з тим, щоб і надалі забезпечувати швидке прийняття рішень, оптимізувати витрати та підтримувати високий рівень обслуговування клієнтів по всій Україні.

Протягом 2009 року рішень про викуп власних акцій Банком не приймалось.

Фактів лістингу чи делістингу цінних паперів на фондовій біржі не відбувалось.

Позик або кредитів на суму, яка перевищує 25% активів емітента банк не отримував.

банківський капітал бухгалтерський ліквідність

2.2 Коротка характеристика фінансової звітності

Основні принципи облікової політики Банку на 2009 рік затверджені наказом № 1461 від 26.12.2008 року. Форми звітів складені у відповідності до вимог Постанови Правління НБУ № 480 від 27 грудня 2007 року «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України», та складових облікової політики банку.

У примітках до консолідованої річної фінансової звітності Банком застосовані правила бухгалтерського обліку відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України, які враховують правила бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності за Міжнародними стандартами фінансової звітності, відповідно, відмінності між Обліковою політикою банку та Міжнародними стандартами фінансової звітності визначаються тими відмінностями, які існують між Національними положеннями (стандартами) та Міжнародними стандартами фінансової звітності.

Форми і примітки звітності базуються на даних бухгалтерського обліку, який здійснювався згідно з обліковою політикою Банку на 2009 рік та нормативних актів НБУ. Бухгалтерський облік банк веде в національній валюті гривні.

Крім методів та способів оцінки, що застосовуються при виникненні активів для оприбуткування їх вартості за балансом, Банк використовує різні методи приведення вартості активів у відповідність до їх реального стану: нарахування доходів і витрат з дотриманням їх відповідності, формування спеціальних банківських резервів, переоцінка активів до їх справедливої вартості, амортизація необоротних активів тощо.

Шляхом застосування організаційних та контрольних методів управління системою структурних підрозділів, забезпечено дотримання вимог та правил його облікової політики підрозділами Банку, повноту та достовірність фінансової, статистичної і управлінської звітності.

Діяльність банку в 2009 році

Діяльність банку в 2009 році було переорієнтовано з активного надання кредитів і розширення продуктової лінійки на роботу з клієнтами, у яких через економічну кризу виникали труднощі з погашенням раніше отриманих позик. Банк продовжує виконувати всі свої зобов’язання, залишаючись одним із лідерів українського банківського ринку.

За умов призупинення кредитування у банківському секторі в цілому та банку зокрема, активи РайффайзенБанку Аваль скоротилися на 11 377 122 грн., або на 17,38%, і на кінець звітного року становили 54 048 125 грн. Оскільки уряд реалізовував кредитні програми для підтримки державних Ощадбанку та Укрексімбанку, цим двом фінансовим установам у загальному рейтингу за обсягом активів вдалося обійти РайффайзенБанк Аваль, однак він продовжує бути найбільшим банком з іноземним капіталом в Україні.

Структура активів банку (див. додаток 6 та 8) в 2009 році під впливом кризи зазнала змін внаслідок скорочення обсягу кредитів клієнтам, що становили найбільшу частку активів банку.

Так:

Торгові цінні папери знизилися на (421 717 — 141 967) 279 750 тис. грн.;

Кредити та заборгованість клієнтів знизилися на (39 127 232 — 51 415 996) 12 288 464 тис. грн.;

Інші фінансові активи знизилися на (294 494 — 179 179)

Основні засоби та нематеріальні активи знизилися на (2 973 000 — 3 119 383) 146 383 тис. грн.

Значно збільшилися: цінні папери в портфелі банку на продаж (1 069 232 — 862 962) 206 270 тис. грн. та цінні папери до погашення (1 855 488 — 406 668) 1 448 820 тис. грн.

Про те, збільшення незначно вплинуло на зменшення активів.

Зміни в структурі пасивів банку, що відбулися протягом року, свідчать про міцний потенціал фінансової установи у формуванні стабільної ресурсної бази на внутрішньому ринку серед фізичних і юридичних осіб.

Так:

кошти клієнтів збільшилися на (27 667 673 — 26 882 221) 785 452 тис. грн.

резерви та інші фонди збільшилися на (2 194 695 — 1 771 493) 423 202 тис. грн.

Проте, значне зменшення спостерігалося:

Кошти банків зменшення на (16 332 907 — 22 413 403) 6 080 496 тис. грн.;

Інші залученні кошти зменшення на (214 187 — 5 695 132) 85 480 945 тис. грн.

Непокритий збиток збільшився на (-1 985 175 — 564 913) 2 550 088 тис. грн.

Статутний капітал не змінився.

Результати діяльності банку за звітний рік розкривається у «Звіті про фінансові результати» (див. додаток 9)

За 2009 рік банком отримано збиток в сумі - 2 018 948 тис. грн. в 2008р — прибуток склав 531 432 тис. грн.) зменшення становило (-2 018 948 — 531 432) 2 550 380 тис. грн.

Основною статтею доходів банку є процентні доходи, які банк отримав в сумі 7 863 113 тис. грн., в 2008 — 6 255 516 тис. грн.) збільшення становило 1 607 597 тис. грн.

Процентні витрати банку за звітний рік складають 3 575 315 тис. грн. (в 2008р. — 2 687 431) зменшення становило 887 884 тис. грн.

Другою по значності статтею доходів банку є комісійні доходи, які склали у звітному періоді 1 356 697 тис. грн. (в 2008р. — 1 325 268) збільшення становило 31 429 тис. грн.

Комісійні витрати за рік склали 192 819 тис. грн. (в 2008р — 151 251) збільшення становило 41 568 тис. грн.

Дохід від операцій з цінними паперами в торговому портфелі визначився в сумі 38 999 тис. грн. (в 2008р. — 5 751 тис. грн.) збільшення становило — 33 248 тис. грн.

Результат від переоцінки інших фінансових інструментів, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах, складає 11 575 тис. грн., (в 2008 р — 5 690) збільшення становило — 5 885 тис. грн.

позитивний результат від торгівлі іноземною валютою складає 198 292 тис. грн., (в 2008 р — 443 715 тис. грн.) зменшення становило — 245 423 тис. грн.

негативний результат від переоцінки іноземної валюти складає 220 750 тис. грн. (в 2008 р. — (-172 531 тис. грн.) збільшення становило (-48 219 тис. грн.)

Інші доходи банку склали 43 192 тис. грн., (2008 р. — 64 233 тис. грн.) зменшення становило 21 041 тис. грн.

Дохід від участі в капіталі дочірніх компаній за 2009 рік склав 1 481 тис. грн. (в 2008р. — 224 тис. грн.) збільшення становило 1 257 тис. грн.

Основними статтями витрат в2008;2009 р, після процентних були адміністративні та інші операційні витрати банку.

Розраховані негативні результати і привели до отримання у 2009 році збитку у сумі 2 018 948 тис. грн., що значно похитнуло позицію банку на ринку фінансових послуг.

2.3 Аналіз банківського капіталу Норматив регулятивного капіталу банку розраховуємо за формулою 1.3.1 (Н1):

РК1 2008 = 57 595 287 + 1 558 900 — 44 833 = 7 273 654 тис. грн.

РК1 2009 = 74 750 109 + 1 940 621 — 53 229 = 6 637 501 тис. грн.

Детальний розрахунок регулятивного капіталу розрахований додатку 12.

Загальне зниження становило 6 637 501 тис. грн. — 7 273 654 тис. грн. = - 636 153 тис. грн.

Незважаючи на зниження нормативу регулятивного капіталу на 636 153 тис. грн. банк дотримується даного нормативу.

Норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності розраховуємо за формулою 1.3.2 (Н2)

Розрахунок АР (див. додаток 12):

Арк 2008 = * 100 = 11,24%

Арк 2009 = * 100 = 12,34%

В звітному році банк підвищив норматив адекватності регулятивного капіталу на 1,1%.

Норматив (коефіцієнт) співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів розраховуємо за формулою 1.3.3 (Н3):

Срк 2008 = *100 = 11,82%

Срк 2009 = * 100 = 12,43%

В звітному році банк підвищив норматив співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів на 0,61%.

З огляду на розрахунок ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» розраховані значення показників відповідають нормативним вимогам Національного банку України.

Розглянемо капітал підприємства більш детально (див. додаток 7 та 7а):

Станом на 31 грудня 2009 р. випущений статутний капітал Банку складався з 29,977,749,080 простих акцій та 50 000 000 привілейованих акцій (2008 р.: 24 149 349 080 прості акції та 50 000 000 привілейованих акцій) номінальною вартістю 0,1 грн. кожна. Всі прості акції дають однакові права голосу. Привілейовані акції не надають право голосу і гарантують отримання фіксованих дивідендів у розмірі 0.014 грн. на одну акцію.

Станом на 31 грудня 2009 р. 7 510 простих акцій не було ані сплачено, ані зареєстровано.

На зборах акціонерів, що відбулись у квітні 2008 року, Банк запропонував виплату дивідендів за рік, що закінчився 31 грудня 2007 р., в розмірі 198 602 тис. грн. (еквівалент 39 375 тис. дол. США) за простими акціями та 700 тис. грн. (еквівалент 91 тис. дол. США) за привілейованими акціями.

На зборах акціонерів, що відбулись у квітні 2009 року, Банк запропонував виплату дивідендів за рік, що закінчився 31 грудня 2008 р., у розмірі 700 тис. грн. (еквівалент 91 тис. дол. США) за привілейованими акціями. Було вирішено, що за рік, який закінчився 31 грудня 2008 р. не буде запропоновано виплату дивідендів за простими акціями.

У жовтні 2009 року акціонери Банку, що володіють простими акціями, затвердили випуск 5 828 400 000 простих акцій. Загальна сума отриманих грошових коштів становила 932 543 тис. грн. (еквівалент 116 477 тис. дол. США, включаючи 43 679 дол. США, відображені як додатково сплачений капітал). Станом на 31 грудня 2009 р. 7 510 простих акцій не було, а ні сплачено, а ні зареєстровано. Станом на 31 грудня 2009 р. цей випуск акцій не був зареєстрований Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

У вересні 2008 року акціонери Банку, що володіють простими акціями, затвердили випуск 1 400 000 000 простих акцій. Загальна сума отриманих грошових коштів становила 1 400 000 тис. грн. (еквівалент 288 594 тис. дол. США, включаючи 259 735 дол. США, відображені як додатково сплачений капітал). Цей випуск акцій був зареєстрований Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 19 грудня 2008 року.

За рахунок збільшення непокритого збитку (-1 985 175 — 564 913) -2 550 088 тис. грн., зменшення чистих активів, що належать акціонерам (учасникам) банку (5 313 057 — 7 439 943) 2 126 886 тис. грн. Спостерігається зменшення усього власного капіталу.

Щодо регулятивного капіталу (див. додаток 10 та 11) то: основний капітал порівняно з 2008р у 2009р. зменшився на 1 009 478 тис. грн. Зменшення відбулося за рахунок отримання отриманого збитку — 2 239 305 тис. грн.

Додатковий капітал порівняно з 2008р у 2009р збільшився за рахунок субординованого боргу, що враховується в капітал на 888 325 тис. грн.

Відверненні витрати найменш вплинули на зменшення регулятивного капіталу — 8 396 тис. грн.

Можна зробити висновок про те, що економічна криза 2009 року кардинально змінила розвиток ПАТ «РайффайзенБанку Аваль» причиною якого було:

Ш перевищення процентних і комісійних витрат;

Ш результату від переоцінки валюти;

Ш знецінення цінних паперів у портфелі банку на продаж;

Ш знецінення цінних паперів портфелі банку до погашення;

Ш адміністративних та операційних витрат

ІІІ. Шляхи наповнення банківського капіталу На нашу думку, найбільш ефективними способи наповнення банківського капіталу є:

Проведення додаткових емісій.

Поповнення статутного капіталу банку за рахунок емісії цінних паперів: акцій (в основному) та облігацій.

При цьому емісію здійснювати виключно простими акціями які надаватимуть право акціонерам:

v брати участь в управлінні справами банку особисто або через своїх уповноважених представників, шляхом участі в Загальних Зборах акціонерів чи через обрання до складу органів управління банку;

v брати участь у розподілі прибутку Банку та одержувати його частку (дивіденди) за рішенням Загальних Зборів акціонерів;

v переважне право на придбання додатково випущених акцій у випадку приватного розміщення акцій Банку;

v вийти зі складу акціонерів Банку шляхом відчуження акцій;

v одержувати інформацію про діяльність банку в порядку, встановленому законодавством України та відповідними внутрішніми документами банку;

v самостійно розпоряджатися акціями, які належать йому на праві власності: продавати, передавати, дарувати, заповідати, заставляти акції з обов’язковою реєстрацією змін у Реєстрі акціонерів та повідомленням про це банк;

v на отримання, в разі ліквідації банку частини майна (або його вартості), яке залишилось після задоволення вимог інших кредиторів банку, в розмірі, пропорційному вартості належних кожному з акціонерів акцій.

Анулювання привілейованих акцій шляхом емісії простих акцій Оскільки привілейовані акції надають право отримати 14% річних незалежно від фінансового результату банку. Анулювання дасть можливість зекономити кошти у сумі 7 000 000 грн./рік;

Це підсилить відповідальність акціонерів за фінансовий стан банку.

Щодо облігацій то можливий випуск безпроцентних з умовою надання привілегій (обмін на акції, надання знижок при отриманні короткострокового кредиту або інших послуг).

Збереження та збільшення банківського капіталу:

моніторинг та управління банківськими ризиками:

Оскільки банку загрожують такі ризики як:

Кредитний ризик — ризик понесення банком збитку в результаті невиконання договірних зобов’язань клієнтами або контрагентами.

Кредитні ризики в свою чергу, включають в себе:

Ш ризик контрагента (ризик дефолту) — ризик того, що контрагент не зможе виконати фінансові зобов’язання, зазначені в угоді, через його дефолт;

Ш ризики країн — ризик того, що контрагент не зможе виконувати свої зобов’язання перед нерезидентами, через політичні і економічні події в країні його перебування:

· політичний — ймовірність того, що в результаті змін у політичному середовищі іншої країни банк зазначає економічних втрат.

· економічний — ризик того, що економічні події в межах або за межами зарубіжної країни, матимуть вплив на грошові потоки з тієї країни:

o ринковий ризик — понесення втрат через непередбачені і несприятливі зміни факторів, які впливають на ринкові ціни (наприклад курсів валют, процентних ставок, котирувань цінних паперів) і призводять до зменшення ринкової вартості банківських активів;

o процентний ризик — ризик несприятливої зміни справедливої вартості активів чутливих до змін відсоткових ставок, в результаті руху відсоткових ставок.

Валютний ризик — ризик негативних змін в справедливій вартості валютних позицій (вираженої в національній валюті) в результаті коливань валютних курсів та цін на банківські метали та має потенційний вплив на надходження та капітал Банку.

Ризик зміни цін на акції - ризик понесення збитків в результаті несприятливих коливань цін на акції та інші види прямих та непрямих інвестицій в торговому портфелі банку (які утримує для здійснення торгівельної діяльності).

Операційний ризик — збитки внаслідок системного збою, помилок персоналу, шахрайства або зовнішніх дій.

Контроль та управляння ризиком полягає шляхом встановлення лімітів на суму ризику, який він готовий взяти на себе, стосовно окремих контрагентів і географічної та галузевої концентрації, а також шляхом контролю ризиків, пов’язаних з такими лімітами.

Необхідна розробка процедури перевірки кредитної якості з тим, щоб забезпечити завчасне виявлення можливих змін в кредитоспроможності контрагентів, включаючи періодичний перегляд розміру забезпечення.

Кредитування не повинно розглядатися у вузькому значенні (кредити, облігації, кредитні деривативи та ін.), а охоплювати також операції і продукти за яких виникає заборгованість контрагента перед банком (наприклад купівля дебіторської заборгованості, торгові операції).