Ідеї національного виховання С. Русової

Ідеї національного виховання С. Русової

Демократизація суспільного життя України потребує відповідної переорієнтації системи дошкільної освіти.

Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті, Закон України «Про дошкільну освіту», Базовий компонент дошкільної освіти, Базова програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» в Україні визначають мету, стратегічні завдання, пріоритетні напрями та шляхи реформування системи освіти взагалі і дошкільної зокрема.

Головною метою української освіти є створення умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України, формування поколінь, здатних навчатися впродовж життя, створення й розвиток цінностей громадянського суспільства, сприяння консолідації української нації, інтеграції України у європейський і світовий простір як конкурентноспроможної і процвітаючої держави.

Пріоритетами державної політики в розвитку освіти національною доктриною визначені особистісна орієнтація освіти та формування національних і загальнолюдських цінностей.

Вагомий внесок у розвиток дошкільної освіти, а також психолого-педагогічної думки в Україні зробила Софія Федорівна Русова. Праці Софії Русової - не тільки історичний факт, а й цілком сучасний із сьогоднішніх позицій погляд на загальну проблему школи й освіти, визначення її цілей, завдань, основних принципів побудови змісту, форм і методів організації виховання і навчання.

У творчій діяльності С.Ф. Русової, як і в діяльності її сучасників В. Зіньківського, Я. Чепіги, І. Стешенка, І. Огієнка та ін. органічно поєднувалась європейська філософсько-педагогічна думка початку XX століття в усій її багатоманітності і складності з постійною увагою до завдань створення теоретичних засад і практичного розвитку системи національної освіти.

Практичну діяльність С. Ф. Русова розгортала в контексті глибокого філософського, психологічного, педагогічного, методичного опрацювання основних засад організації освітньо-виховного процесу у дитячому садку.

Даючи глибокий аналіз педагогічних та психологічних праць Й.Г. Песталоцці, Ф. Фребеля, К. Д. Ушинського, вона, разом із тим, популяризувала праці своїх сучасників, а саме: О. Декролі, М. Монтессорі, Д. Дьюї, С. Холла, Гільдебрандта, П. Ф. Лесгафта, І.О. Сікорського, С. Т. Шацького, Ю.І. Фаусек та багатьох інших вітчизняних, зарубіжних та російських учених, у власних перекладах знайомила з їхніми працями українських педагогів-практиків та науковців.

Феномен С.Ф. Русової полягає у логічному продовженні тієї лінії, яку заклали Й.Г. Песталоцці, Ф. Фребель, К. Д. Ушинський і яку продовжили та розвинули О. В. Запорожець, В. О. Сухомлинський, Л. А. Венгер, В.В. Рєпкін, О. Я. Савченко, І.Д. Бех, О. Л. Кононко, Т.І. Поніманська, О. А. Захаренко, М.І. Чембержі, Ш. О. Амонашвілі, М. П. Гузик, у діяльності яких органічно поєднуються педагогіка і психологія, що і забезпечує перспективу створення інноваційних освітніх систем, спрямованих на розвиток особистості.

Оцінюючи внесок С.Ф. Русової у розвиток педагогічної думки, О. В. Сухомлинська підкреслює сучасність думок і поглядів С.Ф. Русової, особливо зараз, коли відбуваються зміни поглядів на дитину, педагога і освіту загалом. Вона пише: «Прислухаймося ж до неї, котра висуваючи на перше місце своє, національне, народне, толерантно, уважно й неупереджено ставилась до чужого, пропагувала, переносила на національний ґрунт те, що видалося їй корисним, значущим для розвитку науки, освіти, культури».

Послідовне вивчення педагогічної спадщини С.Ф. Русової розпочалось, в основному, у зв’язку з підготовкою до урочистих конференцій, семінарів, присвячених від дня її народження.

Наявність художніх, публіцистичних, теоретико-психологічних та педагогічних праць свідчить про зростаючий інтерес письменників, публіцистів, істориків, вчених-психологів, педагогів і практиків до багатої спадщини С.Ф. Усової.

Ці праці можна поділити умовно на кілька груп.

Основні етапи життєвого шляху С.Ф. Русової, становлення та розвиток її педагогічної та громадської діяльності відображені у художніх творах, нарисах письменників, публіцистів, журналістів (Г. Дацюк, Г. Кирпа, Ф. П. Погребенник, Ю. М. Хорунжий, Д. С. Чередниченко, Т. В. Шаповаленко, Л. Шушуріна та ін.).

Принципово важливе значення для розвитку сучасної педагогічної думки і освіти мають дослідження Л.В. Артемової, А. М. Богуш, З.Н. Борисової, Я.І. Бурлаки, Н. П. Дичек, І.В. Зайченка, В. А. Качкана, Т.І. Ківшар, Є.І. Коваленко, Н. Г. Ничкало, Т.І. Поніманської, О. В. Проскури, О.В. Сухомлинської, О. Я. Савченко та ін. У них аналізується роль педагогічної спадщини С.Ф. Русової, значення її праць з проблем філософії, педагогіки, психології та методик навчально-виховного процесу у дошкільних навчальних закладах та у школах, розглядається роль С.Ф. Русової у взаємодії з іншими видатними вітчизняними педагогами початку XX сторіччя (Б. Грінченко, О. Пчілка, Я. Чепіга та ін.).

Вивченню та дослідженню педагогічної спадщини С.Ф. Русової присвячені наукові дослідження дисертаційного характеру (І.В. Зайченко, Г. М. Груць, Н.В. Маліновська, З.І. Нагачевська, І.М. Пінчук, С. С. Попиченко, В.Ф. Сергеєва, І.Г. Улюкаєва, Т. Б. Слободянюк та ін.). У них дослідники змістовно висвітлюють цілу низку проблем теоретичної та методичної спадщини С.Ф. Русової, аналізують її практичну педагогічну та громадську діяльність.

Низка публікацій присвячується висвітленню окремих проблем спадщини С.Ф. Русової, розглядається їх актуальність з огляду на сучасні документи дошкільної і шкільної освіти (І.Г. Єрмаков, Л. В. Гураш, М. В. Зваричевська, Н.П. Калініченко, Н. Б. Копиленко, Т.І. Люріна, М.І. Мельничук, Є.І. Сявавко, С.М. Філоненко та ін.).

Окрему групу складають статті педагогів дошкільних навчальних закладів і шкіл, які вивчають і впроваджують у практику концепцію українського дитячого садка та школи С.Ф. Русової, а також аналізують здобутки і труднощі, які виникають у досвіді використання ідей С.Ф. Русової у наш час (О.Л. Гриценко, Г.І. Комаровських, Г. М. Королькова, П. О. Косяк, О. М. Лахтадир, Л. М. Малько, С.І. Новосьолова, Л. О. Синекоп, Н. В. Тоцька, Н. П. Чередниченко, Л. В. Чупак, А.Д. Шатиркіна та ін.).

Проаналізувавши ті дослідження, які вже проведені і які постійно поповнюють список досліджень спадщини С.Ф. Русової, ми визначили для себе, що цілеспрямованого вивчення і аналізу потребують психологічні засади організації суспільного дошкільного виховання, опрацьовані С. Ф. Русовою, врахування типових та індивідуальних особливостей дітей дошкільного віку; використання гри як основного методу виховання дітей, а також педагогічні засади, зокрема, засадничі принципи організації українського дитячого садка, вимоги до підготовки педагога, програми для дошкільних навчальних закладів, їх сутність, мета і зміст тощо.

Актуальність проблеми підкріплюється необхідністю пошуку і збагачення теоретичних підвалин реформування суспільної дошкільної освіти на сучасному етапі, а також важливістю вивчення, аналізу та коректної оцінки тих здобутків, які мали місце в історії української педагогічної думки.

Дати аналіз, розкриває, систематизує і узагальнює психолого-педагогічні ідеї С.Ф. Русової щодо засад організації суспільного дошкільного виховання.

У даній статті ми знайомимо з невідомими та маловідомими джерелами (праці, статті, рецензії тощо), які розкривають сутність, роль С.Ф. Русової як фундатора розвитку і становлення системи суспільного дошкільного виховання в Україні. Ці архівні матеріали та джерела, що збереглися у Педагогічному музеї України і фондах бібліотек, дозволяють глибше і повніше розкрити концептуальні ідеї організації суспільного дошкільного виховання, а також використання у практиці роботи сучасного дошкільного навчального закладу та в системі підготовки вихователів, методистів, психологів та керівників дошкільних навчальних закладів освіти.

Позиція концепції національного дошкільного виховання С.Ф. Русової були співставлені з сучасними концепціями розвитку суспільної дошкільної освіти. На основі цих позицій можуть бути опрацьовані ідеї розвитку окремих типів дошкільних навчальних закладів.

У вивченні джерел та історико-педагогічного аналізу були виявлено і розкрито погляди С.Ф. Русової на психологічні і педагогічні основи організації суспільного виховання дітей дошкільного віку, а також висвітлено розвиток ідей С.Ф. Русової в системі сучасної суспільної дошкільної освіти в Україні

Серед психологічних засад, С.Ф. Русової, визначено, систематизовано і узагальнено психологічний аналіз розвитку дитини; погляди на дитину як на особистість, що розвивається; значення механізму наслідування («переймання»); розвиток сприймання, пам’яті, уяви, мови; аналіз сенсорного розвитку дитини; врахування типових та індивідуальних особливостей дітей дошкільного віку. русова дошкільне виховання У контексті вікової психології С. Ф. Русова опрацювала проблему різних видів діяльності дітей, зокрема ігрової, як провідного виду діяльності дітей, її зв’язок з іншими видами діяльності дітей тощо.

Вона також висунула психологічні вимоги щодо підготовки вихователя дитячого садка, значення вивчення психології у процесі підготовки педагога, а також педагогічні засади: засадничі принципи організації українського дитячого садка, вимоги до педагога, значення та зміст програм для дитячих садків, їх сутність, мета і зміст тощо.

У спрямованому на вивчення проблем дошкільного виховання у діяльності С.Ф. Русової, ми спирались на періодизацію, подану в роботах О. В. Проскури. До цієї періодизації ми долучили невідомі та маловідомі документи і матеріали стосовно питань дошкільного виховання.

Роботи аналізу теоретико-методичних підходів до систем дошкільного виховання С.Ф. Русової та М. Монтессорі. Побувавши в Італії, С. Ф. Русова відвідала Дитячі Хати (так називались дитячі садки) у Римі, які працювали за системою лікаря і педагога М. Монтессорі, а також опрацювала її твори. Слід зазначити, що С. Ф. Русова однією з перших ознайомила українських педагогів з цими дитячими закладами та особливостями їх роботи.

За кожною з позицій і поглядів М. Монтессорі, інструкції, яку склала для вихователів дитячих садків у Римі, що працювали за системою М. Монтессорі, С. Русова висловила своє бачення стосовно використання цих ідей в роботі з українськими дітьми, зокрема, стосовно багатства дидактичного матеріалу М. Монтессорі.

У системі М. Монтессорі С. Ф. Русова надавала особливого значення уважному та бережливому ставленню до «дитячої душі», індивідуалізації виховної та освітньої роботи у дитячих садках Риму, функціям вихователя, мірі педагогічного впливу, організації роботи з дітьми щодо розвитку їх відчуттів, сприймань, формуванню самостійного сенсорного досвіду тощо.

Разом з тим, С. Ф. Русова виразно висловила свою думку і про те, що робота дітей з дидактичним матеріалом М. Монтессорі є механічною, непродуктивною, не викликає творчих сил, не дає нічого для розвитку уявлення, розвитку мови дітей. Крім того, пропонуючи вихователям використовувати цей матеріал у роботі з українськими дітьми, С. Ф. Русова радила урізноманітнювати його, враховуючи національні особливості дітей, а також специфіку краю, де знаходиться дитячий садок.

Не могла С. Ф. Русова погодитись і з недооцінкою М. Монтессорі ролі спостережень дітей у природі та екскурсій. Не прийнятним для С.Ф. Русової було і те, що у той час в дитячих садках, які працювали за системою М. Монтессорі, було заборонено педагогам вчити вірші з дітьми, займатись такими видами дитячої творчої діяльності, як малювання та драматизування.

В ході проведеного вивчення першоджерел було встановлено, що опрацьовуючи концепцію українського дитячого садка, С. Ф. Русова зверталась до зарубіжного психолого-педагогічного досвіду організації суспільного дошкільного виховання. Неодноразово перебуваючи за межами України, С. Ф. Русова, вивчала стан освіти, зокрема дошкільного виховання, в Англії, Бельгії, Італії, Німеччині, Фінляндії, Чехії, Швеції, опрацьовувала дослідження зарубіжних філософів, педагогів, психологів, часто цитувала їх у своєму перекладі, тобто першою ознайомлювала з ними українську педагогічну громадськість.

Завдяки С.Ф. Русовій українські педагоги ознайомились з системою роботи Песталоцці-Фребелівського будинку в Берліні, з системою та основними принципами діяльності таких творців дошкільного виховання, як Й.Г. Песталоцці, Ф. Фребель, О. Декролі, М. Монтессорі, П. Керхомар та інших, а також дитячих садків у цих країнах.

Глибоко вивчивши стан освіти та виховання дітей дошкільного віку в країнах Європи та Америки, С. Русова зробила висновок про те, що в Україні конче потрібно враховувати прогресивні ідеї філософів, психологів, педагогів, відомих усьому світові, але, в той же час, будувати нову систему освіти на національних засадах, «єднаючи своє й чуже».

Особливе місце в дослідженні відводиться аналізу психологічних засад організації суспільного дошкільного виховання. У всіх своїх працях психолого-педагогічного характеру С. Ф. Русова надавала принципово важливого значення аналізові тих чинників, які характеризують розвиток дитини і які мають визначати мету, зміст, напрямки і методи виховання.

Серед психологічних засад, опрацьованих С. Ф. Русовою, визначені, систематизовані і узагальнені такі: психологічний аналіз розвитку дитини; погляди на дитину як на особистість, що розвивається; значення механізму наслідування; розвиток сприймання, пам’яті, уяви, мови; аналіз сенсорного розвитку дитини; врахування типових та індивідуальних особливостей дітей дошкільного віку.

В контексті вікової психології С. Ф. Русова надавала важливого значення науковим дослідженням з питань дитячої типології як вагомої психологічної засади організації суспільного дошкільного виховання. Найпоказовішими вона вважала класифікацію дитячих типів П. Ф. Лесгафта, Г. Россоліно, А. Фер'єра, Ф. Лазурського. Так, в її роботах глибоко розкрито такі особливості дітей дошкільного віку, як темперамент, тип, характер на підставі досліджень П. Ф. Лесгафта та А. Фер'єра.

Разом з визначенням необхідності типології, С. Ф. Русова розглядала принципову важливість вивчення індивідуальності дитини. Глибоко розкривається в роботі проблема індивідуальності дитини дошкільного віку та індивідуалізації процесу виховання і навчання у спадщині С.Ф. Русової, а також прослідковується їх актуальність з огляду на сучасні проблеми дошкільної освіти.

Відомо, що одним з основних чинників психічного розвитку С. Ф. Русова вважала активність самої дитини, яка має виявлятись у різних видах діяльності та спілкуванні.

В ході проведеного дослідження встановлено, що в контексті вікової психології С. Ф. Русова опрацювала проблему різних видів діяльності, зокрема ігрової. Гра розглядається, як одна з провідних у психолого-педагогічній спадщині видатного педагога.

Аналіз психолого-педагогічної спадщини С.Ф. Русової засвідчив, що над засадничими принципами організації українського дитячого садка, які склали її концепцію, вона працювала багато років. Це була основна ідея, яка об'єднує більшу частину її творів.

Спираючись на опрацювання цієї проблеми в роботах С.Ф. Русової та в працях дослідників її наукової спадщини — Л.В. Артемової, А. М. Богуш, З.Н. Борисової, О. Т. Губка, І.В. Зайченка, Н.П. Калініченко, Є.І. Коваленко, Н. Б. Копиленко, Н.В. Маліновської, М.І. Мельничук, З.І. Нагачевської, О. В. Проскури, Т.І. Поніманської, І.М. Пінчук, В.Ф. Сергеєвої, О.В. Сухомлинської та ін., нами були виділені такі засадничі принципи організації українського національного дитячого садка:

відповідність виховного процесу та засобів його організації (програми, методики, ігровий та навчальний матеріал, посібники) науковим психологічним і педагогічним положенням про особливості розвитку дітей та умови їх виховання і навчання;

пріоритет родини у вихованні дитини дошкільного віку;

індивідуалізація виховного процесу в дитячому садку, адекватне поєднання особистісно орієнтованих і групових методів роботи у відповідності з віком, потребами та можливостями дітей;

дитячий садок як національний освітній осередок;

гармонійне поєднання у виховному процесі різних видів діяльності дітей, серед яких особливе місце належить художньо-естетичним видам занять: художньому слову, грі, музиці, творчим заняттям.

Дається характеристика і системі вимог, що визначають зміст роботи дитячого садка, а саме: основу змісту освітньо-виховної роботи з малятами має складати природознавство і різні види мистецтва, вимога навчання дітей рідною мовою.

Серед системи вимог до організації українського дитячого садка, опрацьованої С. Ф. Русовою, в роботі виділені і методи організації освітньо-виховної роботи з дітьми. С. Русова аналізувала їх як види діяльності дитини, до яких відносила гру, гру-драматизацію, театралізовану діяльність, різні види художньої діяльності, екскурсії, працю тощо.

Узагальнючи погляди С.Ф. Русової на підготовку та функції вихователя і вчителя, а також простежена спільність та наступність поглядів на цю проблему С.Ф. Русової та інших педагогів-гуманістів, зокрема В. О. Сухомлинського, оскільки саме він є найбільш виразним представником гуманістичної педагогіки кінця XX століття. Це співставлення допомогло більш виразно визначити актуальність та життєвість ідей С.Ф. Русової.

Принципово важливе значення для розвитку дошкільної освіти має позиція С.Ф. Русової щодо програм для дитячих садків. Більш, ніж півстоліття дошкільні заклади працювали за єдиною програмою, що спричинило виникнення унітарної системи дошкільного виховання. Не все в ній заслуговує критики. Однак, саме єдиною обов’язковою програмою обумовлено один тип дошкільних закладів з єдиним змістом, методами роботи і вимогами щодо її наслідків. Це призвело до спрощення виховного процесу, розпорядку дня, стилю взаємин вихователів і дітей, зменшенню творчого ставлення, психологічної і особистісної орієнтованості. Праці С.Ф. Русової в цей час не вивчались. Ідеї С.Ф. Русової у цьому напрямку є незалежними від часу, історичного періоду чи, навіть, рівня розвитку психологічних і педагогічних наук.

З метою показу і доведення сучасності та перспективності ідей, поглядів С.Ф. Русової в роботі у системі сучасної суспільної дошкільної освіти в Україні. Перший досвід використання ідей С.Ф. Русової в роботі дошкільних навчальних закладів та шкіл-дитячих садків засвідчив низку позитивних наробок і нерідко значних труднощів, що стосуються різних аспектів діяльності, які, очевидно, притаманні новим типам освітніх закладів. Більшість із оригінально і нестандартно розроблених С. Русовою проблем виховання та розвитку дітей не лише не втратили значущості, а, навпаки, ще чекають на реалізацію в майбутньому. І цілком вірогідно, що актуальними вони будуть і в ХХІ столітті.

Таким чином, засадничі принципи організації українського дитячого садка в працях С.Ф. Русової, зіставлені концептуальні засади організації суспільного дошкільного виховання за С. Ф. Русовою та сучасні концепції суспільної дошкільної освіти, напрямки розвитку дошкільної освіти в Україні; проаналізовані та узагальнені погляди С.Ф. Русової на підготовку та функції вихователя і вчителя, простежена спільність поглядів на цю проблему С.Ф. Русової та В. О. Сухомлинського; проаналізована позиція С.Ф. Русової щодо програм для дитячих садків, простежена перспективність ідей С.Ф. Русової.

Проведений аналіз педагогічної спадщини С.Ф. Русової підтверджує і розвиває думки дослідників (О.В. Сухомлинська, Н.П. Калініченко, Н. Б. Копиленко, О. В. Проскура, І.В. Зайченко, Є.І. Коваленко, І.М. Пінчук, В.Ф.Сергеєва, Н. В. Малиновська, Г. М. Груць, Т. Б. Слободянюк та ін.) про те, що її праці з теорії і практики дошкільного виховання є здобутком історії української педагогічної та психологічної думки і водночас є актуальними для розв’язування сучасних проблем організації дошкільної освіти.

Історико-педагогічний аналіз багатьох джерел дозволив окреслити та констатувати, що проблеми суспільного дошкільного виховання посідали одне з чільних місць в діяльності С.Ф. Русової упродовж всього її життя. Її праця в цьому напрямі носила як практичний, так і теоретичний характер.

Дошкільне виховання, за працями С.Ф. Русової, розглядається як ланка в системі шкільної і позашкільної освіти. Однак, ця ланка має і свої виразні особливості, які виявляються у загальній атмосфері педагогічного процесу («тут не має бути атмосфери школи, дисципліни…»), так і у змісті, і в методах роботи з дітьми. На нашу думку, це положення заслуговує на особливу увагу в наш час, коли зміни в освіті призвели до певних змін понятійного апарату — замість традиційного поняття «дошкільне виховання» введено поняття «дошкільна освіта». Позитивний сенс цих змін, що має забезпечити єдність і неперервність освітнього процесу, без відповідного теоретичного обґрунтування може призвести і до негативних наслідків, зокрема, до нівелювання психологічної своєрідності педагогічного процесу в дошкільних навчальних закладах.

Опрацьована С. Ф. Русовою система вимог до організації українського дитячого садка є досить перспективною. Національне виховання в ній не зведено до фольклоризації і народної педагогіки — вони є важливими умовами у цілісній системі принципів, підпорядкованих перш за все принципам науковості, відповідності психологічним і педагогічним закономірностям розвитку і навчання дітей. Концепція С.Ф. Русової в наш час може сприяти розвиткові різних типів дитячих садків в Україні з орієнтацією на кращі здобутки вітчизняного і світового досвіду дошкільної освіти. Перші наслідки впровадження цієї концепції в дошкільних навчальних закладах м. Києва і Київської області переконливо засвідчують її відповідність сучасним вимогам.

Принципово важливе значення для розвитку дошкільної освіти має позиція С.Ф. Русової щодо програм для дитячих садків. Її ідеї у цьому напрямку є незалежними від часу, історичного періоду чи, навіть, рівня розвитку психологічних і педагогічних наук. І сьогодні необхідно взяти до уваги застереження відомого педагога щодо негативного впливу єдиних програм, «вироблених у центрі», для розвитку суспільного дошкільного виховання. При обґрунтуванні Базового компоненту чи Державних стандартів освіти, їх співвідношення з варіантами програм для різних типів дошкільних навчальних закладів праці С.Ф. Русової можуть стати вагомим соціальним, педагогічним і психологічним орієнтиром.

Педагогічні та психологічні ідеї і принципи організації роботи в дитячих садках, висвітлені в працях С.Ф. Русової, можуть сьогодні слугувати засадам гуманізації дошкільної освіти. Перш за все, слід взяти до уваги положення про значення рідної мови і художньої літератури в розвитку дитини; роль рідної природи і природознавства як основного компоненту освітнього змісту; роль гри як основного методу виховання дитини; зв’язок гри з іншими видами діяльності дошкільника; роль різних видів мистецтва в духовному і загальному розвитку дитини.

В педагогічних працях С.Ф. Русової, що присвячені теоретичним і методичним проблемам роботи дитячих садків, основні принципи і положення розглядаються, формулюються і обґрунтовуються на підставі їх підпорядкованості і зумовленості відповідними психологічними закономірностями. В умовах сучасного оновлення системи дошкільної освіти необхідно взяти до уваги з праць С.Ф. Русової, такі психологічні умови щодо її організації, як: 1) пріоритет у вихованні дитини дошкільного віку має родина; 2) роль різних видів діяльності у розвитку дитини з пріоритетом гри і гри-драматизації та різних видів праці, зокрема, художньої в соціально-моральному, духовному, розумовому та загальному розвитку дитини; 3) принципи індивідуалізації виховного і освітнього процесу; 4) роль різних видів творчості у розвитку дитини; 5) велика увага до психологічних аспектів підготовки педагога для дошкільних закладів.

Перелік проблем, опрацьованих С. Ф. Русовою, переконливо засвідчує, що в її працях досить часто розглядаються з наукового і методичного боку ті питання, які ставляться та опрацьовуються сучасними педагогами та психологами (О.В. Запорожець, В. О. Сухомлинський, Г. С. Костюк, В. К. Котирло, Л. В. Артемова, З. Н. Борисова, О. Я. Савченко, І.Д. Бех, Н.М. Бібік, О. Л. Кононко, В. У. Кузьменко, А. П. Кочина та ін.) стосовно наукових засад і методики дошкільної освіти.

С.Ф. Русова ставила і розв’язувала ті питання, які у вітчизняній дошкільній педагогіці тільки зараз починають вирішуватись. Це питання про варіативність програм для дошкільних навчальних закладів; про важливість збереження загальної психологічної атмосфери в групах дитячого садка, наближеної до родинної; про індивідуалізацію освітньо-виховної роботи і про орієнтацію вихователя на дитячу типологію; про роботу з дітьми за інтересами; про важливість психологічної підготовки вихователів як вагомого компоненту професійної педагогічної майстерності.