Володимир Мономах. «Повчання дітям»

Реферат на тему:

Володимир Мономах. «Повчання дітям» (Лабораторно-практична робота)

Володимир Мономах, великий князь київський Мета: ознайомити учнів зі змістом уривкурозкрити ідеї гуманізму, миру, справедливості, високої моралі, наполегливості, патріотизмувиховувати естетичні почуттяприлучати школярів до загальнолюдських цінностей.

Зміст уроку

Актуалізація знань учнів Що вам відомо про автора твору?

Володимир Мономах (1053−1125), онук Ярослава Мудрого та візантійського імператора Костянтина IX Мономаха, правив у Ростові-Суздальському, Смоленську, Володимир-Волинському, Чернігові, Переяславі. Запрошений боярами на престолу Київ (1113−1125), після смерті Святополка, проводив політику консолідації руських князівств. Законодавчо Статут Володимира Мономаха дещо ослабив гніт і визискування народу. Сильний і мудрий державний діяч воював із половцями, здійснив 83 великі походи. Ним половці лякали своїх дітей тце з колиски, Литва з болота на світ визирала, а угри зміцнювали свої кам’яні міста залізними ворітьми, щоб на них великий Володимир не наїхав («Слово про загибель Руської землі»).

Володимир Мономах мав декілька синів, найвідоміші - Мстислав, Яро-полк, В’ячеслав, Юрій.

Семикласники пам’ятають легенду про те, що грецький імператор Костянтин Мономах прислав у дар своєму внуку, великому князеві київському Володимиру, дорогі дарунки, серед яких був золотий вінець із хрестом — «шапка Мономаха», одна з регалій російських великих князів, а пізніше царів.

На цьому уроці вчитель дещо розчаровує школярів. Сам Мономах ніколи цієї шапки не носив. Чому?

Указуємо на те, що шапка Мономаха є експонатом Оружейної палати Московського Кремля. Півкулястий золотий верх її оздоблений тонким золотим мереживом, перлами, великими дорогоцінними каменями. Опушка виготовлена з хутра рідкісного сибірського чорного соболя. Це державна корона, якою з кінця XV ст. вінчали на царство спочатку великих князів московських, а потім і всіх російських аж до Миколи II. Її одягали Іван Грозний та Борис Годунов. Учені доказали, що виготовлена вона в кінці XIII-на початку XIV ст. середньоазіатськими ювелірами, а Мономах помер 1125 р.

Володимир Мономах сприяв розвиткові літописання. Він автор «Повчання дітям», яке написане 1117 р. Потрапило до нас випадково, в єдиному примірнику: виявилось вписаним до Лаврентіївського списку «Повісті минулих літ», що датується 1377 р., а в інших — Іпатіївському, Хлєбниковському, Погодінському — Мономахового твору немає.

" Повчання дітям «виконане у формі літопису-автобіографії. За змістом поділяється на дві частини: власне повчання і книгу шляхів Мономаха — короткий, літопис його князівських переміщень і перемог.

Діти ознайомлюються з уривком тексту. Потрібно знайти такий вислів автора, який найточніше відображав би суть твору.

Постановка проблеми. Чи можна вважати «Повчання дітям» Мономаха заповітом своїм дітям і князям Руської землі? Чи досягло мети його звернення до них?

Систематизація та узагальнення даних. Володимир Мономах не лише своїм дітям адресує «Повчання…», а й «задля християнських людей…». Він роздумує над вічними проблемами добра і зла, праведника і грішника.

До чого закликає своїх нащадків князь? Проти чого застерігає? Учні наводять приклади з тексту: не лінуватися, «страх майте Божий у серці своїм і милостиню чиніть щедру, бо се єсть начаток всякому добру» — «шануйте старого чоловіка, як батька, а молодого, як брата» — «будьте справедливими, присяги не ламайте» — «гостей і послів вітайте як не дарунками, то напоями, бо вони по чужих землях несуть добру і злу славу» — «не забувайте того, що знаєте, а чого не знаєте, того научайтесь» .

Мономах вірить у торжество справедливості, а досягається це покаянням, слізьми і милостинню. Він звертається до Бога, просить порятунку від ворогів, які творять беззаконня, живуть неправдою і підступництвом.

Доброчинність дітей має проявитися у ставленні до убогих, сиріт і вдовиць. Автор закликає не дозволяти сильним зневажати простих людей.

Мудрий князь наголошує на швидкоплинності земного життя і слави: «Славетні ми єсмо, нині живі, а завтра — у гробі» .

Кого ставить у приклад молодим князям Мономах? «Батька свого Всеволода, який, сидячи вдома, вивчив 5 іноземних мов, а також себе, що життя прожив у трудах. «Нехай не застане Вас Сонце у ліжку». Як ви розумієте цей вислів?

Висування припущень (гіпотези). У своєму «Повчанні…» Володимир Мономах змалював ідеальний образ мудрого й справедливого князя, яким-хотів бачити не лише своїх дітей-князів, але й князів-васалів. Чи досягло мети його звернення в той час? Чи сам автор був таким? В умовах постійних князівських чвар, міжусобиць «Повчання дітям» злободенне, але мети своєї не досягло. Ні в часи Мономаха, ні після них Русь не мала справедливого правителя. Найбільше такому ідеалу відповідав Мономах, але й він, як відомо, не був позбавлений людських недоліків, порушував клятву й зобов’язання, діяв під впливом реальної необхідності.

" Повчання дітям" - своєрідний політичний заповіт князя, якому не байдужа доля його держави. Звернення до синів переростає ці вузькі рамки й адресується фактично всім. З висоти набутого досвіду мудрий Мономах дає поради, як краще урядуватизакликає не лінуватись і не передовіряти справи воєводам, завжди жити правдою і миром. Заповіт — підсумок бурхливого князівського життя.

Історики не дають відповіді на питання, чому Мономах не продовжив свій літопис після 1117 р.

Домашнє завдання. У «Повчанні дітям» Володимир Мономах писав: «Нехай не застане вас Сонце у ліжку», «Що вмієте добре, того не забувайте, а чого не вмієте, того навчайтесь», «Брехні застерігайтесь й пияцтва, адже душа від того гине та тіло», «Не чиніть шкоди ані селам, ані посівам, щоб не стали вас клясти». Чи є зв’язок між повчанням Мономаха і сучасними настановами? Про що це свідчить?

" Повчання дітям" - моральні заповіді для молоді, які можуть бути викладені так:

не забувати бідних, убогих, не дозволяти сильним запанувати над людьмибути працьовитим, творити доброне забувати добрих справне дозволяти собі лінощівповажати старих і молодих, своїх батьківоберігати природу рідної земліне опускатись до пияцтва, розпусти, брехні, обману.