Тургенєв: Бежин луг

Тургенев: Бежин луг

Рассказ починається описом чудового літнього ранку. Автор полює у лісах. Настреляв дичини, вона до вечора вирішує повертатися додому, але у приходу темряві втрачає шлях інший і виходить Бежину луці, де бачить вогнище, а навколо неї селянських дітей, які прийшли о нічне. «Виганяти перед ввечері та приганяти на ранкової світанку табун великий свято для селянських хлопчиків ». Автор пояснює дітям, звідки ж він, і сідає до вогнищу.

Следует опис ночі, тієї особливої атмосфери таємничості, яка опускається попри всі в подібне час. Усього хлопчиків п’ятеро: Федю, Павлуня, Илюша, Костя і Іван. Старшому, Феде, на цей вид можна було дати років чотирнадцять. Автор докладно описує зовнішність й особливо одягу всіх хлопчиків, й у цих деталях чітко проглядається різниця їх характерів. Хлопчики варять в казанку картоплю. Автор прикидається сплячим, й перевели розмову біля вогнища відновлюється. З’ясовується, що обговорення є нечиста сила й історію, із нею пов’язані. Илюша розповідає історію тому, як вони з приятелями нібито бачили будинкового на паперової фабриці. Костя розповідає про слобідському теслі (інші хлопчики його добре знають), відомому своєї похмурістю.

Его невеселий норов пояснюється випадком, що стався з нею під час походу ліс за горіхами. Тесля заблудився і на ніч задрімав поддеревом. Почувши крізь сон, що його хтось кличе, він став і… побачив русалку. Зробивши кілька кроків до неї, він схаменувся і перехрестився. Тоді русалка перестала сміятися і заплакала. На питання теслі причину сліз, вона відповіла, що краще він жив із нею до кінця днів, у «весельи », а тепер він перехрестився, і ця зустріч стала неможливо. Тому вона плаче і убивається. Але тепер і його судилося до кінця днів засмучуватися. З того часу тесля Гаврило не сміється, і навіть усміхається.

Другие діти жваво реагують на розповідь, обговорюють, чи є цієї місцевості русалки, Федю, як найбільш старший, висловлює скепсис щодо які розповідаються історій. Проте Илюша розповідає іншу бувальщина про людину, утонувшем у місцевому ставку (обмілина посередині ставка нібито позначає саме те місце, де зараз його потонув). Місцевий прикажчик послав псаря Ермилу на пошту, той шляхом з пошти забрів у шинок, випив і повертався вже вночі. Проїжджаючи повз ставка, побачив, що у обмілини стоїть баранчик, білий і кучерявий. Попри дивну реакцію коня, Єрмил вирішує взяти його з собою. Дорогою Єрмил помічає, що баран дивиться йому просто у очі. Йому стає моторошно і, щоб заспокоїтися, він приймається гладити баранчика і говорити «Бяша, бяша ». А баран у відповідь зуби ощирив і також каже: «Бяша, бяша » .

В народних обранців собаки підхоплюються і біжать кудись. Діти лякаються, але з’ясовується, що це коні чогось злякалися чи нічний птахи, чи вовка. За кілька хвилин все заспокоюється. Діти починають казати про вовків, про перевертнів, потім розмова переходить на небіжчиків. Розповідають у тому, що у одному навколишніх сіл з’являвся покійний пан і щось шукав землі, а його запитали, то відповів, що розри-траву. Илюша розповідає, що у батьківську суботу на паперті помітні тих, хто мусить померти нинішнього року. Згадує про певної бабі Уляні, яка бачила на паперті одного хлопчика, який помер торік, і саму. На заперечення, що баба Уляна жива, Илюша відповідає, що перший рік ще скінчився. Далі заходить мова про светопреставлении (сонячному затемненні), колишньому нещодавно. Селяни, колишні свідками цього явища, перелякалися, вирішили, що «Тришка прийде ». Відповідаючи на запитання у тому, хто такий Тришка, Илюша починає пояснювати, що це таке людина, який прийде, коли настануть останні часи, що він спокушати парод християнський і з них не можна буде нічого вдіяти ні з острог посадити, ні у ланцюзі закувати, ні вбити, оскільки він всім зможе очі відвести.

В селі хто очікував, що у час сонячного затемнення Тришка і заявиться. Навіть вибігли па вулицю й у полі, і чекали. Одне з жителів, бочар, жартував над ними наділ на голову порожній жбан і злякав всіх. Над рікою кричить чапля, діти жваво реагують цього, Павлуня помічає, що це, можливо, душа Акима-лесника скаржиться на кривдників (лісника торік втопили грабіжники). Між дітьми виникає спору про нечисту силу, водящейся у багні, про жабах, лісовиків й іншим погані. Коли стається необхідність йти по воду, пригадуєте ви розповіді про водяних, які затягують в водні потоки людей, діти згадують Акулину-дурочку, що нібито з глузду з'їхала саме того, як його відклав на дно водяний зв там «зіпсував ». Потім згадують про хлопчика Василька, що теж потонув, й мати якого передчувала його загибель від води.

Вернувшийся від річки Павло повідомляє, що чув березі голос Васі, який кликав його себе. Діти слухають звуки ночі, крики птахів. Слід опис за зоряним небом, нічного лісу, потім картина наступу ранку. Автор підводиться й виходить від багаття. У тому ж року (автор про це дізнається пізніше) однієї з хлопчиків (Павла) Герасимчука, по він не потонув, а вдарився, впавши з лошади.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.