Людвіг ван Бетховен

Людвиг ван Бетховен

(1770—1827)

Немецкий композитор, піаніст, диригент. Початковий музичну освіту дістала в батька, півчого Боннської придворної капели, та її товаришів по службі. З 1780 учень До. Р. Нефі, котрий виховав Бетховена на кшталт німецького просвітництва. З 13-річного віку органіст Боннської придворної капели. У 1787 Бетховен відвідав у Відні У. А. Моцарта, який високо оцінив його мистецтво фортепіанної імпровізації. Після остаточного переїзду Відень (1792) Бетховен як композитор вдосконалювався у І. Гайдна, І. Р. Альбрехтсбергера, користувався порадами І. Шенка, А. Сальєрі, Еге. Фёрстера. Концертні виступи Бетховена у Відні, Празі, Берліні, Дрездені, Буді проходили успішно. На початку 1800-х рр. Бетховен — автор багатьох творів, які вражали сучасників бурхливим драматизмом і новизною музичної мови. У тому числі: фортепіанні сонати № 8 («Патетична») і 14 (т. зв. Місячна), перші 6 струнних квартетів. У 1800 була виконана 1-ша симфонія Бетховена. Прогресуюча глухота, перші ознаки якої з’явилися торік у 1797, змусила Бетховена згодом поступово скоротити концертну діяльність, а після 1815 від неї відмовитися. У творах 1802—12 повністю було виявлено характерні ознаки зрілого стилю Бетховена. У останній період творчості з’явилися його найбільші створення — 9-та симфонія з заключним хором на свої слова оди «На радість» Шіллера і Урочиста меса, а також шедеври його камерної музики — сонати для фортепіано № 28—32 і квартети № 12—16.

На формування світогляду Бетховена сильне вплив надали події Великої французької революції; його творчості був із сучасним йому мистецтвом, літературою, філософією, з художньою спадщиною минулого (Гомер, Плутарх, У. Шекспір, Ж. Ж. Руссо, І. У. Гете, І. Кант, Ф. Шіллер). Основний ідейний мотив творчості Бетховена — тема героїчної боротьби за свободу, воплощённая з особливою силою в 3-й, 5-ї, 7-й і 9-ї симфоніях, в опері «Фіделіо», в увертюрі «Эгмонт», в фортепіанної сонате № 23 (т. зв. Appassionata) та інших. Разом про те Бетховен створив багато творів, виражають найтонші особисті переживання. Нескінченно широкий ліричний діапазон його adagio і largo.

Представитель віденської класичної школи, Бетховен за І. Гайдном і У. А. Моцартом розробляв форми класичної музики, дозволяють відбити різноманітні явища неминучого у розвитку. Сонатно-симфонический цикл був Бетховеным розширено, наповнений новим драматичним змістом. У російському трактуванні головною метою та побічної партій та їх співвідношення Бетховен висунув принцип контрасту як висловлювання єдності протилежностей. Цим значною мірою обумовлені розширення кола тональностей побічних партій, посилення ролі сполучних і заключних партій, збільшення масштабу розробок та введення у них нових ліричних тим, динамизация реприз, перенесення загальної кульмінації в развёрнутую коду. З цим самим пов’язано й ширше розуміння кордонів тональності й монополізації сфери дії тонального центру, ніж його попередників. Бетховен розширив оркестрові діапазони провідних голосів, інтенсифікував промовистість всіх оркестрових партій. Важливу роль формуванні стилю композитора зіграла його робота над технікою варіювання і варіаційної формою. Удосконалюючи знайдену їм форму вільних варіацій (фінал фортепіанної сонати № 30, варіації на задану тему Диабелли, 3-тя і 4-та частини 9-ї симфонії та інших.), Бетховен істотно збагатив і традиційні типи варіювання (Andante з 5-ї симф., 32 варіації для фортепіано c-moll, повільні частини фортепіанних сонат № 23 і 32). З новий принцип твори варіацій пов’язане й новий підхід до поліфонічною техніці. У творах останнього періоду імітаційна поліфонія фігурує як складовою елемент розробок (фортепіанна соната № 28), як початкова чи заключна частина циклу (фортепіанні сонати № 29, 31, квартет № 14). Важливе значення набуває контрастна (неимитационная) поліфонія. Так було в Allegretto з 7-й симфонії тема і контрапункт утворюють мелодійне «двуединство», що має цілком особливої, глибоко проникливої экспрессией.

Богатый матеріал з вивчення творчого методу Бетховена дають начерки і ескізи, що збереглися у його музейному архіві (св. 7500 аркушів). Великий біографічний цікаві т. зв. розмовні зошити, якими Бетховен користувався для ведення розмов із моменту настання його повної глухоти (1818). Спадщина Бетховена вивчали російські музиканти; згадування про його творах часто зустрічаються у російській класичній літературі і літературної критике.

Сочинения:

в списку тв., крім посилань на опуси (репетування.), дано посилання WoO (Werke ohne Opuszahlen) — тв. Б., які мають опусу (відповідно до каталогу Р. Кинского — Р. Хальма).

оперы;

Огонь Вести (Vestas Feuer, лібрето Еге. Шиканедера, 1-ша сцена, 1803), Фіделіо (лібрето І. Зонлейтнера і Р. Ф. Трейчке за сюжетикою п'єси «Леонора, чи Подружнє любов «Буйи, 1-ша редакція під назвою Леонора, репетування. 72, 1803−05, поставлена під назвою Фіделіо, чи Подружнє кохання, Fidelio, oder die eheliche Liebe, 1805, театр «Ан дер Вин », Відень; 2-га редакція, з додаванням увертюри Леонора № 3, репетування. 72, 1806, поставлена 1806, там-таки; 3-тя редакція репетування. 72, 1814, поставлена 1814, Придворний національний оперний театр, Відень); балетимузика до Лицарського балету (Musik zum Ritterballett, 8 номерів, WoO 1, 1790−91), Твори Прометея (Die Geschopfe des Prometheus, за сценарієм З. Вигано, репетування. 43, 1800−01, поставлений 1801, Придворний національний оперний театрр, Відень);

для хору і солістів з оркестром;

оратория Христос на Оливній горі (Christus am Olberge, cлова Ф. До. Хубера, репетування. 85, 1802−03), Меса C-dur (репетування. 86, 1807), Урочиста меса (Missa Solemnis, D-dur, ор.123, 1819−23); кантати — На смерть Йосипа II (Kantate auf den Tod Kaiser Josephs II., cлова З. А. Авердонка, WoO 87, 1790), На вступ до царювання Леопольда II (Auf die Erhebung Leopolds II zur Kaiserwurde, cлова З. А. Авердонка, WoO 88, 1790), Славетне мить (Der glorreiche Augenblick, cлова А. Вейсенбаха, репетування. 136, 1814), Морська тишу і щасливе плавання (Meeresstille und gluckliche Fahrt, слова І. У. Гете, репетування. 112, 1814−1815);

арии;

Соблазн поцілунку (Prufung des Kussens, WoO 89, близько 1790), З дівчатками сміятися (Mit MadeIn sich vertragen, cлова І. У. Гётe. WoO 90, близько 1790), дві арії до зингшпилю-Прекрасная башмачница (Die schone Schueterin, WoO 91, 1796);

сцены і арии;

Первая любов (Prirno amore, WoO 92, 1795−1802), Про, зрадник (Ah, perfido, репетування. 65, 1796), Ні, не тривожся (No, non turbati, cлова П. Метастазіо, WoO 92а, 1801−1802);

терцет ;

Трепещи, нечестивість (Tremate, empitremate, cлова Беттони, репетування. 116, 1801−1802);

дуэт;

В дні твого щастя згадуй мене (Nei giorni tuoi felici ricordati di me, cлова П. Метастазіо, WoO 93, 1802); пісні для хору з оркестром;

В честь ясновельможних союзників (Chor auf die verbundeten Fursten, слова До. Бернарда, WoO 95, 1814), Союзна пісня (Bundeslied, cлова І. У. Гете, репетування. 122, 1797; перероблено 1822−1824), хор з святкового представления-Освящение вдома (Die Weihe des Hauses, cлова До. Майсля, WoO 98, 1822), Жертовна пісня (Opferlied, cлова Ф. Маттиссона, репетування. 121, 1824) та інших.;

для симфонічного оркестра;

9 симфоній: № 1 (C-dur, репетування. 21, 1799−1800), № 2 (D-dur, репетування. 36, 1800−1802), № 3 (Es-dur, Героїчна, репетування. 55, 1802−1804), № 4 (B-dur, репетування. 60, 1806), № 5 (c-moll, репетування. 67, 1804−1808), № 6 (F-dur, Пасторальна, репетування. 68, 1807−1808), № 7 (A-dur, репетування. 92, 1811−1812), № 8 (F-dur, репетування. 93, 1811−1812), № 9 (d-moll, репетування. 125, з заключним хором на cлова оди «На радість «Шіллера, 1817 і 1822−1823); Перемога Веллінгтона, чи Битва при Виттории (Wellingtons Sieg oder die Schlacht bei Vittoria, спочатку написана для механічного музичного інструмента пангарманикона І. М. Мельцеля, репетування. 91, 1813);

увертюры;

к балету-Творения Прометея (репетування. 43, 1800- 1801), до місця трагедії «Кориолан «Колліна (c-moll, репетування. 62, 1807), Леонора № 1 (C-dur, репетування. 138, 1805), Леонора № 2 (C-dur, репетування. 72, 1805), Леонора № 3 (C-dur, репетування. 72, 1806), до опери «Фіделіо «(E-dur, репетування. 72, 1814), до місця трагедії «Эгмонт «Гете (f-moll, репетування. 84, 1809−1810), до п'єсі «Афінські руїни «Коцебу (G-dur, репетування. 113, 1811), до п'єсі «Король Стефан «Коцебу (Es-dur, репетування. 117, 1811), Іменинна (Zur Namensfeier, C-dur, репетування. 115, 1814), Освячення вдома (Die Weihe des Hauses, C-dur, cлова До. Майсля, ор.124, 1822); танці- 12 менуетів (WoO 7, 1795), 12 німецьких танців (WoO 8, 1795), 6 менуетів (WoO 10, 1795), 12 менуетів (WoO 12, 1799), 12 німецьких танців (WoO 13, близько 1800), 12 контрдансов (WoO 14, 1800−1801), 12 экосезов (WoO 16, близько 1806 ?), Вітальний менует (Gratulations-Menuett, Es-dur, WoO 3, 1822);

для одного інструменту оркестром;

концерт для скрипки (C-dur, уривок, WoO 5, 1790−1792), рондо для фортепіано (B-dur, WoO 6, близько 1795);5 концертів для фортепіано: № 1 (C-dur, репетування. 15, 1795−1796; перероблюватися 1798), № 2 (B-dur, репетування. 19, 1-ша редакція 1794−1795; 2-га редакція 1798), № 3 (c-moll, репетування. 37, 1800), № 4 (G-dur, репетування. 58, 1805−1806), № 5 (Es-dur, репетування. 73, 1808−1809), концерт для скрипки (D-dur, репетування. 61, 1806);

для ансамблю інструментів з оркестром;

Тройнoй концерт для фортепіано, скрипки і віолончелі (C-dur, репетування. 56, 1803−1804);

для духового оркестра;

4 маршу (F-dur, C-dur, F-dur, D-dur, WoO 18, WoO 19, WoO 20 і WoO 24, 1809, 1809−1810, 1810−1816), полонез (D-dur, WoO 21, 1810), 2 экосеза (D-dur, G-dur, WoO 22, WoO 23, 1810) та інших.;

для ансамблю инструментов;

октет для 2 гобоїв, 2 кларнетів, 2 валторн і 2 фаготів (Еs-dur, репетування. 103, 1792), рондо (Es-dur для такої ж складу, WoO 25, 1792), 11 мёдлингских танців (для 7 духових і струнних інструментів, WoO 17, 1819), септет для скрипки, альта, віолончелі, контрабаса, кларнета, валторни і фагота (Es-dur, репетування. 20, 1799−1800), секстет для 2 кларнетів, 2 валторн і 2 фаготів (Es-dur, репетування. 71, 1796), секстет для струнного квартету і 2 валторн (Es-dur, репетування. 81б, 1794 чи початок 1795), 3 струнних квінтету (Es-dur, репетування. 4, перероблений з октету для духувых інструментів репетування. 103, 1795−1796; C-dur, репетування. 29, 1800−1801; c-moll, репетування. 104, перероблений з фортепіано тріо репетування. 1 № 3, 1817), квінтет для фортепіано, гобоя, кларнета, фагота і валторни (Es-dur, репетування. 16, 1794−1796); 16 струнних квартетів: № 1−6 (F-dur, G-dur, D-dur, c-moll, A-dur, B-dur, op. 18, 1798−1800), № 7−9 (F-dur, e-moll, C-dur, присвячені А. До. Разумовському, репетування. 59, 1805- 1806), № 10 (Es-dur, ор.74, 1809), № 11 (f-moll, репетування. 95, 1810), № 12 (Es-dur, репетування. 127, 1822−1825), № 13 (B-dur, репетування. 130, 1825- 1826), № 14 (cis-moll, репетування. 131, 1825−1826), № 15 (a-moll, репетування. 132, 1825), № 16 (F-dur, репетування. 135, 1826); Велика фуга для струн. квартету (B-dur, репетування. 133, спочатку передбачалася, як заключна частина квартету репетування. 130, 1825), 3 квартету для фортепіано, скрипки, альта і віолончелі (Es-dur, D-dur, C-dur, WoO 36, 1785), тріо для фортепіано, скрипки і віолончелі (Es-dur, WoO 38, близько 1790−1791; Ев-dur, G-dur, c-moll, op. 1, 1793−1794; D-dur, Es-dur, op. 70, 1808; B-dur, op. 97, 1811; B-dur, WoO 39, 1812); 14 варіацій для фортепіано тріо (Es-dur, репетування. 44, 1803?), тріо для фортепіано, кларнета і віолончелі (B-dur, репетування. 11, 1798), тріо для фортепіано, флейти і фагота (G-dur, WoO 37, між 1786−87 і 1790), тріо для скрипки, альта і віолончелі (Es-dur, репетування, 3, 1792; G-dur, D-dur, c-moll, op. 9, 1796−1798), cеренада того ж складу (D-dur, репетування. 8, 1796−1797), серенада для флейти, скрипки і альта (D-dur, репетування. 25, 1795−1796), тріо для 2 гобоїв і англійського ріжка (C-dur, репетування, 87, 1794), варіації для 2 гобоїв і англійського ріжка на задану тему пісні «Дай мені руку, життя моя «з опери «Дон-Жуан «Моцарта (C-dur, WoO 28, 1796−1797), та інших.;

ансамбли для двох инструментов;

для фортепіано і скрипки: 10 сонат -№ 1, 2, 3 (D-dur, A-dur, Es-dur, репетування. 12, 1797−1798), № 4 (a-moll, op. 23, 1800−1801), № 5 (F-dur, op. 24, 1800−1801), № 6, 7, 8 (A-dur, c-moll, G-dur, op. 30, 1801−1802), № 9 (A-dur, Крейцерову, op. 47, 1802−1803), № 10 (G-dur, op. 96, 1812); 12 варіацій на задану тему з опери «Весілля Фігаро «Моцарта (F-dur, WoO 40, 1792−1793), рондо (G-dur, WoO 41, 1792), 6 німецьких танців (WoO 42, 1795 чи 1796);для фортепіано і віолончелі- 5 сонат: № 1, 2 (F-dur, g-moll, op. 5, 1796), № 3 (A-dur, op. 69, 1807−1808), № 4 і п’яти (C-dur, D-dur, op. 102, 1815); 12 варіацій на задану тему з опери «Чарівна флейта «Моцарта (F-dur, репетування. 66, близько 1798), 12 варіацій на задану тему з ораторії «Іуда Маккавей «Генделя (G-dur, WoO 45, 1796), 7 варіацій (Es-dur, на задану тему з опери «Чарівна флейта «Моцарта (Es-dur, WoO 46, 1801) та інших.; для фортепіано і валторнисоната (F-dur, репетування. 17, 1800); дует для 2 флейт (G-dur, WoO 26, 1792), дует для альта і віолончелі (Es-dur, WoO 32, близько 1795−1798), 3 дуету для кларнета і фагота (C-dur, F-dur, B-dur, WoO 27, до 1792) та інших.;

для фортепіано в2 руки;

сонаты:

3 сонати для фортепіано (Es-dur, f-moll, D-dur, звані Kurfurstensonaten, WoO 47, 1782−1783), Легка соната (уривок, C-dur, WoO 51, 1791−1792), 2 приватні сонатины (F-dur, WoO 50, 1788−1790);

32 сонати для фортепиано;

№ 1, 2, 3 (f-moll, A-dur, C-dur, op. 2, 1795), № 4 (Es-dur, op. 7, 1796−1797), № 5, 6, 7 (c-moll, F-dur, D-dur, op. 10, 1796−1798), № 8 (c-moll. Патетична, репетування. 13, 1798−1799), № 9 і десяти (E-dur, G-dur, репетування. 14, 1798- 1799), № 11 (B-dur, op. 22, 1799−1800), № 12 (As-dur, op. 26, 1800−1801), № 13 (Es-dur, «Sonata quasi una Fantasia », op. 27 № 1, 1800−1801), № 14 (cis-moll, «Sonata quasi una Fantasia », так звана «Місячна », op. 27 № 2, 1801), № 15 (D-dur, т. зв. «Пасторальна », репетування. 28, 1801), № 16, 17 і 18 (G-dur, d-moll, Es-dur, op. 31, 1801−1803), № 19 і 20 (g-moll, G-dur, op. 49, 1795- 1796, закінчено в 1798), № 21 (C-dur, так звана «Аврора », репетування. 53, 1803−1804), № 22 (F-dur, репетування. 54, 1804), № 23 (f-moll, «Appassionata », op. 57, 1804−1805), № 24 (Fis-dur, репетування. 78, 1809), № 25 (G-dur, op. 79, 1809), № 26 (Es-dur, op. 81-a, 1809−1810), № 27 (e-moll, op. 90, 1814), № 28 (A-dur, op. 101, 1816), № 29 (B-dur, op. 106, 1817−1818), № 30 (E-dur, op. 109, 1820), № 31 (As-dur, репетування. 110, 1821), № 32 (c-moll, op. 111, 1821−1822);

вариации для фортепиано:

9 варіацій на тему маршу Еге. До. Дреслера (c-moll, WoO 63, 1782), 6 легких варіацій на задану тему швейцарської пісні (F-dur, WoO 64, близько 1790), 24 варіації на задану тему ариетты «Venni Amore «Ригини (D-dur, WoO 65, 1790), 12 варіацій на задану тему менуету з балету «La Nozze disturbato «Гейбеля (C-dur, WoO 68, 1795), 13 варіацій на задану тему ариетты «Es war einmal ein alter Mann «з зингшпиля «Червона шапочка «(«Das rote Кaррchen «Диттерсдорфа, A-dur, As-dur, WoO 66, 1792), 9 варіацій на задану тему з опери «Мірошничка «(«La Molinara », Дж. Паизиелло, A-dur, WoO 69, 1795), 6 варіацій на задану тему дуету з тієї ж опери (G-dur, WoO 70, 1795), 12 варіацій на задану тему російського танцю з балету «Лісова дівчина «(«Das Waldmadchen «П. Враницкого, A-dur, WoO 71, 1796), 8 варіацій на задану тему з опери «Річард Левине Серце «Гретрі (C-dur, WoO 72, 1796−1797), 10 варіацій на задану тему з опери «Фальстаф «А. Сальєрі (B-dur, WoO 73, 1799), 6 варіацій на власну тему (G-dur, WoO 77, 1800), 6 варіацій (F-dur, репетування. 34, 1802), 15 варіацій з фугою на задану тему з балету «Твори Прометея «(Es-dur, репетування. 35, 1802), 7 варіацій на задану тему англійської пісні «God save the King «(C-dur.WoO 78, 1803), 5 варіацій на задану тему англійської пісні «Rule Britannia «(D-dur, WoO 79, 1803), 32 варіації на власну тему (c-moll, WoO 80, 1806), 33 варіації на задану тему вальсу А. Диабелли (C-dur, репетування. 120, 1819−1823), 6 варіацій для фортепіано чи з супроводом флейти чи скрипки на теми 5 шотландських та однієї австрійської народних пісень (репетування. 105, 1817−1818), 10 варіацій на теми 2 тирольских, 6 шотландських, українській та російській народних пісень (репетування. 107,1817−1818) та інших.;

багатели для фортепиано:

7 багателей (репетування. 33, 1782−1802), 11 багателей (репетування. 119, 1800−1804 і 1820- 1822), 6 багателей (репетування. 126, 1823−1824);

рондо для фортепиано:

C-dur (WoO 48, 1783), A-dur (WoO 49,1783), C-dur (op. 51, № 1, 1796−1797), G-dur (op. 51 № 2, 1798−1800), рондо-каприччиоШал через втраченого шеляга (Die Wut uber den verlorenen Groschen, G-dur, op. 129, між 1795 і 1798), Andante (F-dur, WoO 57, 1803−1804), і др. пьесы для фортепіано;

для фортепіано на чотири руки;

соната (D-dur, репетування. 6, 1796−1797), 3 маршу (репетування. 45, 1802, 1803), 8 варіацій на задану тему Ф. Вальдштейна (WoO 67, 1791−1792), пісня із шостої варіаціями на вірш «Усе змінилося на думках ти «Гете («Ich denke dein », D-dur, WoO 74, 1799 і 1803−1804), та інших.;

для органа;

фуга (D-dur, WoO 31, 1783), 2 прелюдії (репетування. 39, 1789);

для голоси з фортепиано;

песни, у цьому числі: Дні мої тягнуться (Que le temps me dure, cл. Ж. Ж. Руссо, WoO 116, 1792−1793), 8 пісень (op. 52, до 1796, у тому числі: Травнева пісня — Mailied, cл. І. У. Гете; Прощання Моллі - Mollys Аb-schied, cл. Р. А. Бюргера; Любов — Die Liebe, cл. Р. Еге. Лессінга; Сурок-Marmotte, cл, І. У. Гете; Чудоцвет-Das Blumchen Wunderhold, cл. Р. А. Бюргера), 4 ариетты і дует (№№ 2−5, cл. П. Метастазіо, репетування. 82, 1790−1809), Аделаїда (cл. Ф. Маттиссона, репетування. 46, 1795−1796), 6 пісень на cл. X. Ф. Геллерта (репетування. 48, 1803), Жага побачення (Sehnsucht, cл. І. У. Гете, WoO 134, 1807−1808), 6 пісень (репетування. 75, № 3−4-до 1800, №№ 1, 2, 5, 6 — 1809, у тому числі: на cл. І. У. Гете — Пісня МіньйониMignon, Нова любов, нова жизнь-Neue Liebe, neues Leben, Пісня про блохе-из Гете —), До далеку коханої (An die ferne Geliebte, цикл з 6 пісень на cл. А. Ейтелеса, репетування. 98, 1816), Чесний людина (Der Mann von Wort, їв. Ф. А. Клейншмида, op. 99, 1816), та інших.; для голосу і голосів із хором і фортепіаноВільна людина (Der freie Mann, cл. Р. Пфеффеля, WoO 117, 1-ї варіант 1791−1792, перераб. 1795), Пуншева пісня (Punsch-lied, WoO 111, близько 1790), Про, дорогі гаї, про, безцінна свобода (Про care salve, про сага felice liberta, cл. П. Метастазіо, WoO 119, 1795), та інших.; для хору і голосів без сопровождения-в тому числі 24 дуету, терцета і квартету на італ. тексти, преим. П. Метастазіо (WoO 99, 1793−1802), пісня ченців з драми Шіллера (WoO 104, 1817), понад 40 канонов (WoO 159−198); обр. нар. песен-26 уэльских нар. пісень (WoO 155, № 15−1812, № 25−1814, остальные-1810), 12 ірландських нар. пісень (WoO 154, 1810−1813), 25 ірландських нар. пісень (WoO 152, 1810−1813), 20 ірландських нар. пісень (WoO 153, № 6−13 в 1814—1815, інші в 1810- 1813), 25 шотл. нар. пісень (репетування. 108, 1817−1818), 12 шотл. нар. пісень (WoO 156, 1817−1818), 12 пісень різних народів (WoO 157, 1814−1815), 24 пісні різних народів, зокрема 3 русич.-, ,, (WoO 158, рб. складено в 1815—1816); музика до драматич. спектаклямГете (увертюра і 9-те номерів, репетування. 84, 1809−1810, ісп. 1810, Придворний нац. оперний театр, Відень), Коцебу (увертюра і побачили 8-го номерів, репетування. 113, 1811, ісп. 1812 присутній на відкритті ньому. театру Пешті), Коцебу (увертюра і 9 номерів, репетування. 117, 1811, ісп. 1812, Йозефштадттеатр, Відень), Куфнера (WoO 2а, 1813, WoO 2 В, 1813) і др.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.