Міжнародні економічні відносини

1. Сутність світової економіки і основні тенденції її розвитку.

Світова економіка — сукупність національних економік об'єднаних системою міжнародних зв’язків.

При виділенні цих підсистем використовубть багато критеріїв. При визначенні структури СЕ використовуються такі крітерії:

рівень економічного розвитку (НД або ВВП на душу населення);

соц.-економічна стр-ра господарства (власність);

тип економічного росту;

рівень і крітерії ЗЕ зв`язків.

Кінець ХІХ ст. Міжнародна економіка визначалась як сукупність національних економік. В 30-х рр. виникає позиція: МЕ — сукупність міжнародних економічних відносин (МЕВ). Міжнародна економіка — цілісна система, яка вкладає в себе декілька підсистем. При виділенні їх використовується багато критеріїв:

§ рівень економічного розвитку (ВВП на душу населення, або ВНП на душу населення);

§ соціально-економічна структура господарства;

§ Рівень і характер зовнішньоекономічних зв’язків;

За рівнем ВВП на душу населення (Світовий Банк) розрізняють:

§ розвинуті (більше 6000 $);

§ середньо розвинуті (2400 $-6000 $);

§ слабо розвинуті (800 $ - 2400 $);

§ найменш розвинуті країни (до 800 $);

Розподіл країн по критеріям ООН:

§ промислово розвинуті;

§ з перехідною економікою;

§ що розвиваються;

2. Сутність міжнародних економічних відносин, їх форми, фактори

і показники розвитку.

МЕВ — це с-ма ек. зв"язків між крупними нац. госп. Комплексами та їх суб"єктами, які діють в рамках окремих доржав.

Розподіляютьс на:

— основні - звичайні госп. зв"язки, вийшли за нац. межі (торгівля, інвестиції, кредит)

— забезпечуючі - відносини, які забезпечують взаємодію країн, суб"єктів (транспорт, кредит).

МЕВ — це підсистема виробничих відносин, які існують на мікро-, мезо-, макрорівні.

Суб"єкти на мікрорівні: окремі громадяни, приватні підприємства, фірми, тобто фіз. Особи право і дієздатні і юр. особи: а) особи приватного права (фірми, АО, п/п); б) публічного права (відомства).

Суб"єкти на макрорівні: держави, які регулюють, здійснюють ЗЕД; наддержавні організації (МВФ, МБРР).

МЕВ — це значний комплекс відносин країн, і їх суб"ктів, що постійно розвивається.Основними характеристиками сучасних МЕВ є розвинута сфера 1) міжнародного обміну товарами і послугами; 2) руху капіталів, роб. сили, технологій; 3) міжнародні форми вар-ва; 4) наявність с-ми міжнаціональних механізмів регулювання МЕВ; 5) самостійна міжнародна фін. сфера, незв"язана з обслуговуванням товаарів і факторів вир-ва; 6) ек. пол-ка держав, яка виходить з принципів відкритої економіки;

Фактори, які впливають на МЕВ:

Міжнародний поділ праці, НТП, лібералізація економічної політики, розвиток інформаційних сис-м, транспорт, TV, реклама, маркетинг.

За признаком глибини МЕВ розподіляють:

— МЕ контакти — зв"язки епізодичного характеру;

— МЕ взаємодії - більш-менш стійкі ек. відносини між суб"єктами на основі визначених угод;

— МЕ інтеграція — переплетення ек. країн, узгодження ек. політики.

Форми МЕВ:

— Міжнародна торгівля товарами та послугами;

— Рух капіталу;

— Міграція роб. сили;

— Нуково-технічний обмін;

— Валютно-кредитні відносини.

Показники розвитку МЕВ:

Експортна квота = (експорт країни / ВВП (абоВНП))*100%

Імпортна квота = (імпорт / ВВП)*100%

Зовнішньоторговельна квота = ([(експорт+імпорт)/2] / ВВП)*100%

Коефіцієнт інтенсивності ЗЕД = (експорт+імпорт/ВВП) */100%

Індекс умов торгівлі = індекс середніх цін експорте/індекс середніх цін імпорту.

3. Головні економічні закони розвитку світового господарства і

міжнародних економічних відносин.

1. Закон інтернаціоналізації:

а) усуспільнення вир-ва на міжнародному рівні;

б) зростання об'ємів МЕВ і поява їх нових форм;

в) міжнародне співробітництво;

г) поглиблення міжнародного поділу праці.

2. Закон вартості: регулює обмін товарів в залежності від суспільно необхідної праці (часу), затраченої на його вир-во.

3. Закон міжнародної конкуренції

4. Закон нерівномірності економічного розвитку

5. Закон прибутку

6. Закон інтеграції на мікроі макрорівні.

Існує система норм і принципів, які регулюють відносини між суб'єктами. На практиці вони визначаються:

§ міжнародними угодами

§ кодексами поведінки

§ рішення міжнародних організацій

4. Основні та спеціальні принципи розвитку МЕВ.

Принципи, які лежать в основі функціонування МЕВ:

Загальні (для міжнародного права і міжнародного економічного права):

— мирного співіснування держав;

— суверенної рівності країн;

— невтручання у внутрішні справи одне одного;

— сумлінне виконання обов’язків;

— взаємної користі.

Спеціальні:

— юр. рівність і недопущення ек. дискримінації суб'єктів;

— свобода вибору форм організації ЗЕЗ;

— невід'ємний суверенітет держав над їх ресурсами і ек. діяльністю;

— національного режиму;

— найбільшого сприяння в торгівлі (країна, А надає на своїй території суб'єктам країни Б (і навпаки) всі ті пільги які вона надала суб'єктам ін. країн).

Принципи визначаються міжнародними угодами, кодексами поведінки, рішеннями міжнародних організацій.

5. Міжнародний поділ праці, фактори розвитку і особливості в

сучасних умовах.

МПП дозволяє країнам мати додатковий ек. ефект і повніше з найменшими витратами задовольняти свої потреби. В основі ек. ефекту який отримують країни лежить дія закону вартості, який проявляється в різниці між нац. і міжнаціональною вартістю товарів. Країна, яка має різницю між інтернаціональною і нац. вартістю (як експортери), має економію внутрішніх витрат шляхом відмови від нац. в-ва товарів і послуг, які можна дешево імпортувати.

Фактори, які визначають участь країни в МПП:

— природнокліматичні (природні копалини, географічне розташування, наявність земель, їх родючість, величина території, чисельність населення);

— соціально-економічні (господарський механізм, особливості економічного розвитку, виробничі традиції, традиції зв’язків, рівень організації ЗЕЗ);

— НТП (рівень роз-ку науки в країні, стимулювання розвитку нових напрямків, сприйнятливості до НТП). Витрати на наукові розробки співвідносяться таким чином 1:3:6:100 0−1 — на чисті фундаментальні дослідження (фізичні, хімічні, біологічні), 3 — на фундаментальні дослідження, орієнтовані на практичну сферу, 6 — прикладні дослідження, 100 — конкретні технологічні розробки.

Особливості МПП в сучасних умовах:

1. Країна світу розподіляються на 2 групи: розвинуті з широкою участю в МПП і країни, які характеризуються монокультурністю економіки і тому є постачальниками сировини для перших і імпортерами готової продукції з них.

2. Диференціація між країнами, що розвиваються.

3. Постійні зрушення в ек. співвідношенні розвинутих країн.

4. Активна діяльність ТНК.

5. Наявність тенденцій до інтеграції, глобалізації, регіоналізації.

6. Організаційно-економічні форми втілення міжнародного поділу

праці.

В залежності від того між якими підприємствами виникає обмін існують такі форми МПП:

§ внутрішньогалузеві - в межах однієї галузі

§ міжгалузева

Організаційно-економічні форми при цьому є:

§ спеціалізація

§ кооперація

Спеціалізація — концентрація ресурсів, зусиль суб'єктів країни на виробництві вітчизняних видів продукції для світового ринку Вона існує як:

§ виробнича:

1) внутрішньогалузева

2) міжгалузева

§ територіальна Згідно з видом продукції спеціалізація є:

§ предметна

§ подетальна

§ технологічна

Показники спеціалізації:

a) по-товарна експортна квота

Експорт/Об'єм виробництва даного товару

b) Коефіцієнт відносної експортної спеціалізації

Питома вага даного товару в експорті країни/ питома вага цього товару в світовому експорт

c) ширина асортименту експорту (для розвинутих країн 150−170)

Кооперація — об'єднання зусиль (ресурсів) суб'єктів країн в виробництві кінцевої продукції, а самі суб'єкти виробники часткової продукції (кооперанти). Кооперація потребує обов’язкового узгодження. МПП класифікується за кількома ознаками:

1. По видах (ЮНКТАД):

§ Спільні підприємства

§ Підрядна кооперація

2. По стадіях:

§ до виробнича

§ виробнича

§ комерційна

3. По методам

§ договірна

§ створення СП

4. По структурі зв’язків:

a) Внутрішньо фірмове b) міжфірмове

a) Внутрішньогалузеве b) міжгалузеве

a) Горизонтальне (підпр. однієї галузі) b) вертикальна

5. По територіальному охопленню

§ між двома і більше країнами

§ в рамках регіону

§ міжрегіональна

§ всесвітня

6. По кількості суб'єктів

§ двох стороння

§ багато стороння

7. По кількості об'єктів

§ одно предметна

§ багато предметна

7. Місце України в міжнародному поділу праці

Роль України в міжнародному поділі праці низька і мало ппомітна (країни СНД дають 3% відсотки від ВВП світу).

Особливості МПП:

1) сировинна спрямованість експорту (80% експорту — сировина)

2) готова продукція недостатньо конкурентно спроможна, крім:

§ авіація

§ зброя

§ космічна

§ суднобудівна

3) не завжди продумана зовнішньоекономічна політика країни по лібералізації зовнішньої торгівлі

4) в іноземних країнах нашу продукцію часто не допускають шляхом квотування

5) капітали до нас не йдуть

6) над звичайно висока енергоємність виробництва

7) В сучасному експорті переважають продути металургії, що обумовило зміни в структурі виробництва країни, що обумовило в свою чергу процес до індустріалізації країн

1991;2003р. — питома вага в виробництві збільшилась з 23% до 59% (металургія, хімічна, нафтова), а машинобудування, металообробна, харчова, легка зменшились з 77% до 41%

Загострення проблем економічної безпеки країни. Стан економічної безпеки країни — означає сталість основних пропорцій, які зберігаються на при порушенні зовнішньоекономічних зв’язків.

Параметри безпеки:

1. Імпортна продукція в продовольстві не повинна бути більше 30%

2. Експорт готової продукції повинен бути не менше 40% (в України менше 20%)

3. Доцільне співвідношення доходів не повинно бути більше 1/10 (в України 1/50)

4. За межею бідності не може бути більше 10% відсотків населення (в Україні 40%)

8. Сучасні тенденції розвитку міжнародних економічних відносин.

В економіці іде безперервний інноваційний процес в якому зливаються зміни в технологічній і соц. сфері. Визначною виробничою силою стала інформація. Головною сферою зайнятості стає сфера послуг; на базі чого формується новий сектор інформаційної та інтелектуальної власності. Система підприємництва набуває рис соц. орієнтації (розвинуті країни). Посилюється взаємозалежність країн, цілісність світової економіки.

9. Глобалізація, її сутність і прояви.

Глобалізація світової економіки — процес посилення взаємозалежності економік різних країн до такого ступеня, що зміни в одній зачіпають інтереси інших, тобто процес поглиблення інтернаціоналізації економік.

На її основі формується відносно цілісна економічна система, яка охоплює територію всієї планети і диктує загальні правила поведінки національним економікам. Поступово глобалізація виходить за економічні рамки і впливає на всі сфери суспільного життя: політику, ідеологію, культуру. Це об'єктивний процес, який не залежить від волі окремої людини.

10. Сутність, причини і форми міжнародної економічної інтеграції.

Інтеграція — такий ступінь інтернаціоналізації, при якому здійснюється взаємопроникнення економік країн.

Види інтеграції:

§ стихійна

§ організована — оформлена договорами, угодами

Причини інтеграції:

1. Причини — передумови

§ близькість рівнів економічного розвитку і ступенів економічної зрілості;

§ географічна близькість, історичні зв’язки економік;

§ спільність економік і інших проблем розвитку країн

2. Причини — стимули

§ поглиблення МПП

§ ріст масштабів МЕВ

§ конкуренція

§ протиріччя

§ політика

Цілі інтеграції:

§ подолання конкуренції

§ зростання економіки

§ збільшення ринків

§ вирішення спільних проблем

Форми інтеграційних об'єднань

§ Зона вільної торгівлі — це об'єднання в якому між країнами полегшується митні обмеження або взагалі відміняються, хоча зберігається митний контроль і торгову політику до третіх країн здійснюють самостійно.

§ Митний союз (блок) — це єдина система зовнішньоторговельних бар'єрів, а між собою їх зовсім немає

§ Спільний ринок — це свобода переміщення не тільки товарів, а й всіх факторів виробництва (капітал, робоча сила, фінанси — валюта)

§ Повний економічний союз — уніфікація економічної політики країн

11. Масштаби, значення і проблеми європейської інтеграції.

Інтеграція почалася давно, перші кроки до неї:

1921р. — створення БЛЕС (Бельгія + Люксембург економічний союз)

1944р.(48) — виникло об'єднання Бенілюкс.

1951р. — виникає Європейське об'єднання вугілля і сталі ЄОВС (Франція, ФРГ, Італія, Бенілюкс)

1953р — ті ж країни створили об'єднання ЄвроАтом (сполучення урядових і неурядових установ)

1957р. — Європейська економічна союз (1958;початок дії). (6 країн: ФРН, Франція, Італія, БеНіЛюкс)

1973р. — Великобританія, Данія, Ірландія

1981р. — Греція

1989р. — Іспанія, Португалія

1995р. — Швеція Фінляндія Австрія Норвегія (заморозила)

2004р. — Польща, Угорщина, Чехія, Словакія, Словенія, Естонія, Латвія, Литва, Мальта, Кіпр (грецька частина).

2007р.(січень) — Болгарія і Румунія.

Зараз 27 країн!

Рада Європи (1949) — це суспільно-політична організація в яку входять біля 40 країн.

1959р. — Європейська асоціація вільної торгівлі (11) на чолі з Великобританією, сьогодні в це об'єднання входять: Норвегія, Ісландія, Швейцарія, Ліхтенштейн.

ЦЕФТА — 1992р. — центрально європейська асоціація вільної торгівлі: Польща, Угорщина, Чехія, Словакія, Словенія, Болгарія, Румунія.

Ціль — підготовка до вступу в ЄС.

1992р. — Рада країн Баренцового моря — Фінляндія, Швеція, Норвегія, Росія Ціль — регіональне співробітництво. Основні напрямки:

— спрощення пересування через кордони товарів, послуг, людей

— співробітництво в сферах транспорту, культури, енергетики

— зближення прикордонних областей

1993р. — рада країн Балтійського моря — Данія, Німеччина, Швеція, Латвія, Естонія, Росія, Литва Співробітництво в різних сферах, поступове створення так званого «Євро регіону — Балтика» з спрощеним режимом в сферах транспорту і енергетики.

Планується створення енергетичного кола і газового кола.

1993р. — Балтійська зона вільної торгівлі — Естонія, Литва, Латвія

1978р. — Центральноєвропейська ініціатива (16) в тому числі: Австрія, Італія, Боснія, Молдова, Румунія, Україна, Білорусія. Ціль: регіональне співробітництво: транспорт, екологія, туризм. .

1992р. — Організація Чорноморського Економічного співробітництва (ОЧЕС). Створена за ініціативою Туреччини (11): Азербайджан, Арсенія і т. д Ціль: створення транспортних коридорів, зони вільної торгівлі.

12. Організаційна структура і механізм функціонування ЄС.

ЄС включає 25 країн та пройшла всі етапи інтеграційного зближення. Велика кількість національних установ.

Основні органи ЄС в Брюсселі і Страсбурзі:

1. Рада міністрів: зібрання міністрів аз напрямками (раз в місяць). Форми їх рішень: постанови — обов’язкові для виконання країнами, директиви — обов’язкові як ідея, а форми виконання у всіх свої. Рішення приймаються або одноголосно, або кваліфікованою більшістю. Кожна країна має різну кількість голосів — залежить від кількості населення.

2. Європейська рада — неструктурований орган періодичні збори голів урядів і держав. Збирається 2 рази на рік. Визначає основні шляхи розвитку ЄС

3. Європейська комісія — виконавчий орган в який входять представники всіх країн, призначається на 5 років. Готують пропозиції для ЄР і РМ, управляє бюджетом, фондами, слідкує за діями всіх законодавчих актів в країнах

4. Європейський парламент — 5 років. Функції: прийняття законодавчих рішень, ратифікація угод, контроль за виконанням законів в країнах, контроль за діяльністю європейської комісії

5. Європейський суд — вирішення суперечок конфліктів між країнами ЄС і ЄС — не ЄС, ЄС — юр. Особи, юридична оцінка угод ЄС і інших країн.

6. Європейський інвестиційний банк — займається кредитування інвестицій.

7. Європейський інвестиційний фонд — надає гарантії щодо інвестування.

8. Європейський центральний банк.

Основні програми:

1. Зелена Європа (аграрна)

2. Валютна програма — існує з 70-х рр. 1967р. — валютна криза — створення своєї валюти на протидію $ «ЕКЮ», 1979р. — створення європейської валютної системи починає діяти ЕКЮ — умовна грошова одиниця. 1992р. — в ЄС створюється Європейський валютний союз (Маастріг): рішення про поступовий перехід до євро. Умови вступу до ЄВС:

§ - цінова стабільність, інфляція не перевищує середнього по трьом країнам з найбільшою інфляцією.

§ - Дефіцит бюджету не більше 3% ВВП

§ - Держ. борг не більше 60% ВВП

§ - Стабільність курсу валюти на протязі двох років коливання не більше ніж 2,25%. Одразу не ввійшли Греція, Великобританія Данія Швеція. 2001р. ввійшли Греція і Норвегія

3. Програма переміщення населення — 1985р. — Шенгенська угода про поступове спрощення митного контролю відміна візового режиму між собою і пом’якшення з іншими країнами (не ввійшли Великобританія, Ірландія; входять Ісландія, Норвегія).

4. Бюджет ЄС. Загальний бюджет ЄС 120 млрд €. Відрахування 1,27% національного ВВП. Цілеспрямовано відраховується 1% від ПДВ. Мито, компенсаційні збори, які збираються при імпорті товарів з-за кордону. 1/3 на СГ, 1/3 на депресивні регіони.

§ - ЄС і Європа. Основна тенденція до створення єдиного економічного простору

§ - ЄС і країни СНД (Україна, Молдова, Росія, Білорусь). 1994р. угода про партнерство і співробітництво України, Росії, Молдови з ЄС)

§ - ЄС і країни, що розвиваються. 1975р. Ломейська конвенція 71 країна, що розвивається і ЄС домовились про безмитну торгівлю, але тільки власними товарами і допомога в виробництві багатьох видів с/г продукції.

§ - ЄС і Мексика. 2000р. угода про зону вільної торгівлі.

13. Інтеграційні об'єднання країн світу.

В основі інтеграційних процесів лежить формування регіональних торгових угод. Зараз зареєстровано 330 таких угод. Одна Монголія не входить не в одне об'єднання.

Америка:

НАФТА (Північноамериканська асоціація вільної торгівлі) 1994р — США, Канада, Мексика. Дуже масштабне об'єднання. Це приклад дуже інтенсивної стихійної інтеграції: (спільні програми з виробництва зброї і т.д.) у цьому об'єднанні не має наднаціональних органів. Інтеграція тут вище ніж у зонах вільної торгівлі, за 15 років планують повну відміну бар'єрів між собою.

Латинська Америка. Найбільш активне об'єднання МЕРКОСУР (Спільний ринок країн південного конусу). 1991р. Входять: Аргентина, Бразилія, Уругвай, Парагвай, з 1994р. — асоційований член Чилі (бере участь у окремих програмах), 45% населення латинської Америки, 50% ВВП, 60% Товарообігу, 33% об'єм зовнішньої торгівлі континенту, іде поступова відміна мита.

Латиноамериканська асоціація вільної торгівлі. 1960р. в 1980р. була перейменована в ЛАІ + Болівія.

Антська група 1969р. включає ті ж країни (7) декларували себе як митний союз

Азія:

АСЕАН. — асоціація країн південної і східної Азії. 1967р, як військове об'єднання. В 2003р. — зона вільної торгівлі. Країни: Бруней Індонезія Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни, В'єтнам, Лаос, Камбоджа, Союз М’янма.

Зона вільної-торгівлі. Австралія — Нова Зеландія. 1983р.

АТЕС — азіатсько тихоокеанський економічний союз. Створений 1991р. входять 22 країни, Ще навіть не зона вільної торгівлі. Країни: АСЕАН, Японія, Тайвань, Папуа, Нова Гвінея, США, Канада, Мексика, Китай, Росія і т.д.

Африка:

1981р. — Рада співробітництва араб сих країн Перської затоки.

Цілі: Створення спільного ринку. Країни: Єгипет, Ірак, Йорданія, Лівія, Сирія, Мавританія, Ємен.

Союз арабського Магрібу (захід) — Туніс, Марокко, Алжир. Говорять про поступове створення спільного ринку.

14. Проблеми і перспективи Єдиного Економічного Простору.

Єдиний економічний простір. На сьогодні з 90 документів, які необхідні підписати, Україна підписала — 16. Білорусія та Росія узгодили 43, основу митного союзу.

Із самого початку ЄЕП формувалася як митний союз. Україна не хоче бути в митному союзі, вона наполягає на тому, щоб бутив в зоні вільної торгівлі усіх країн.

15. Україна і сучасні інтеграційні процеси.

В 1994р. — Угода: про партнерство і співробітництво з ЄС.

Україна є член ГУАМ, ОЧЕС і Єдиного економічного простору (Росія, Білорусія, Україна, Казахстан).

ГУАМ — 1997р. — ціль: будівництво транспортного коридору для поставки нафти із Каспійського моря. Було створено під егідою США.

2004р. — країни члени уклали угоду про зону вільної торгівлі

Відносини України з ЄС. Із 1994р. Україна та ЄС мають угоду про партнерство і співробітництво. Україна є учасником об'єднання Єдиний економічний простір (Україна, Росія, Білорусь, Казахстан). ЄС. З 1996 — 2003р. експорт України в Європу збільшився в 2,4 рази. У Росію зменшився на 21%, Імпорт із Європи збільшився на 50%, із Росії зменшився на 5,5%, В експорті України в 2003р. питома вага Європи становила 36,5% Росії 17,8%. Відповідно в імпорті 33,8% і 37,2% .

Постанова Євро комісії «Розширена Європа — сусідство» у відповідності з яким існує так, званий «План дій», який конкретизує наші дії:

— надання преференції в торгівлі, відкриття ринків;

— законна, легальна міграція людей;

— інтеграція в транспортну, енергетичну і телекомунікаційну систему Європи

— нові інструменти захисту і стимулювання інвестицій

Єдиний економічний простір. На сьогодні з 90 документів, які необхідні підписати, Україна підписала — 16. Білорусія та Росія узгодили 43, основу митного союзу.

Із самого початку ЄЕП формувалася як митний союз. Україна не хоче бути в митному союзі, вона наполягає на тому, щоб бутив в зоні вільної торгівлі усіх країн.

16. Сучасна система міжнародних економічних організацій, їх

класифікація.

Об'єктивна необхідність регулювання МЕВ з’являється в ХХ ст. і обумовлена:

§ значним збільшення масштабів МЕВ

§ існування валютних системи, яка заснована на використанні паперових грошей, починають виникати міжнародні валютні організації.

МЕО — це сукупність міжнародних, міжурядових і неурядових організацій і установ, створених для розвитку економічного співробітництва, регулювання МЕВ, стабілізації розвитку світової економіки

Матеріальна основа їх виникнення і розвитку — це процес інтернаціоналізації і МПП Міжнародні урядові організації:

§ МЕО створюється на основі добровільної участі країн

§ Передбачає існування наддержавних органів

§ Затверджується міжурядовими угодами Міжнародні не урядові організації передбачають колективні колективне та індивідуальне членство: не затверджується міжурядовими угодами.

В світі приблизно 5000 організацій. Групи країн:

§ Консультативні групи країн — які не мають жорстокої організаційної структури;

§ Універсальні організації — які охоплюють більшість країн світу (МВФ, МОП, ВТО та ін)

§ Галузеві організації — які, займаються проблемами виробництва і торгівлі визначними товарами;

§ Регіональні — які, концентруються на питаннях взаємного інтересу географічному, з економічною близькістю.

§ Фінансові організації — МВФ, Світовий банк, МБРР.

Функції міжнародних економічних організацій:

§ сприяння — організація міжнародних конференцій, збір статистичних даних, публікації, розповсюдження результатів досліджень, допомога організації переговорів сторін.

§ Спостереження — організація формулює свій погляд на проблеми країни і таким чином впливає на її економічне положення. При цьому аналізується, як правило, первинні данні та вторинні джерела.

§ Нагляд — більш жорстке спостереження при якому країна повинна регулярно повідомляти в установленій формі дані про своє економічне положення і приймати рекомендації.

§ Регулювання — нагляд з примусом країни до всіх рекомендацій МЕО через розробку відповідних норм, механізмів примусу. Країни домовляються про створення та виконання механізмів (СОТ).

17. Економічна діяльність ООН, її рівні.

Організації в системі ООН. ООН виникла в 1945р. (Ліга Націй) Основний орган — Генеральна асамблея

Рада безпеки ЕКОСОР

Групи організацій, що входять в ЕКОСОР:

§ ПРОГРАМИ ООН (штаб-квартира в Нью-Йорку. Найбільш значима — програма розвитку)

§ Регіональні економічні комісії для Африки, Європи, Латинській Америці

§ Спеціалізовані установи: МОП, Продовольча, с/г організації, Організація ООН в сфері освіти, науки і культури — ЮНЕСКО, МВФ, Світовий банк; Організація ООН по програмі розвитку (ЮНІДО)

§ Автономні органи ООН: МАГАТЕ, Міжнародна туристична організація, Конференційна організація ЮНКТАД — конференції із торгівлі і розвитку.

18. Міжнародні економічні організації поза системою ООН.

Поза ООН:

§ усі не урядові організації - міжнародна торгова палата.

§ усі галузеві організації типу картелів (Рада митного співробітництва ОЕСР.

1. МОП (1919р.), більше 170 країн входять у неї. Функції:

§ сприяння розробці національних програм для забезпечення повної зайнятості і росту життєвого рівня

§ поліпшення умов праці, охорони здоров’я, життя.

§ визначення права на колективне проведення переговорів і співпраці між роботодавцями і праівниками

2. ЮНКТАД — конференція ООН з торгівлі і розвитку (1964р.). Функції:

§ обговорення проблем міжнародної торгівлі

§ допомога країнам з перехідним типом економіки і тим, що розвиваються в інтегрування міжнародної торгівлі;

§ проведення діалогів з питань організації, розвитку міжнародної торгівлі;

Напрями:

1) розроблений кодекс поведінки для ТНК, створена комісія, що до ТНК:

§ комісія з науки і техніки; торгівля товарами і послугами;

§ комісія по інвестиціях

2) була створена, так звана, «Загальна система преференцій для країн, що розвиваються» (1968р.) — всі розвинуті зобов’язані надавати пільги країнам, що розвиваються;

Міжнародна торгівельний центр — допоміжна при ЮНКТАД. Комісія ООН з прав міжнародної торгівлі.

3. Міжнародна торгівельна палата — не урядова організація членами якої є крупні підприємства (1919). Функції: захист прав приватної власності, вільної конкуренції, лібералізації ЗЕД, допомога країнам інтегруватися в світове господарство. (Союз підприємці, ТПП)

4. СОТ. ГАТТ — генеральна угода про тарифи і торгівлю 1944р. на Бретен-Вудській конференції. З правом дії з 1947р. ГАТТ — звід законів, конституція Світової торгівлі. Спочатку її підписали 23 країни. Поступово цей звід трансформується. СОТ з’являється з 1995 року. У неї входять 147 країн. Їх об'єм торгівлі становить 96% від світової торгівлі. Не входять: Росія, Казахстан, Туркменістан, Пн. Корея, Україна, Білорусь та ін. Основні принципи вирішення питань:

§ консолідація

§ переговори

§ недискримінація країн Принципи торгівлі:

§ найбільше сприяння

§ національний режим

§ заборона демпінгу і дозвіл на антидемпінгові збори

§ можливість прийняття зворотних змін по відношенню країн, які не виконали ці правила.

19. Україна і міжнародні економічні організації.

Україна є членом:

§ МВФ (1992)

§ МБРР

§ ЕБРР (1991)

§ МТП(1998)

§ МОП (1954)

§ Рада митного співробітництва (1990)

Органи, які займаються ЗЕД:

1. ВРУ — приймає закони, які визначають структуру органів державного регулювання ЗЕД; затверджує митні тарифи

2. КМУ — координує ЗЕД, видає ліцензії, веде різні переговори.

3. НБУ — формує золотовалютний резерв, підтримує курс валют експортно-імпортних операцій

4. ДУМКУ — державне управління митного контролю України

5. ТПП

20. Теорії міжнародної торгівлі.

Міжнародна торгівля — це історична перша форма міжнародних економічних відносин в основі якої лежить МПП. Це результат взаємодії попиту і пропозиції на конкурентному ринку.

Міжнародний ринок — це обмін товарами між країнами на основі МПП.

Місце міжнародної торгівлі визначається:

§ через неї реалізується результат взаємодії всіх МЕВ

§ Міжнародна торгівля товарами стимулює розвиток ринку послуг

§ Зростає об'єм зв’язків — є основою інтеграції.

§ Міжнародна торгівля сприяє подальшому поглибленню МПП

Історія:

1. Меркантилізм: ранній і пізній.

Ранні меркантилісти: основне багатство — золото. Але їх течія допомогу в торгівлі не давала.

Пізні: Країна повинна мати активний торговий баланс.

Торговий баланс — співставлення вартості експорту і імпорту країни. Торговий баланс є активним, якщо експорт перевищує імпорт, і пасивним, якщо імпорт перевищує експорт.

2. Потім вступила в дію класична ек. теорія:

— Теорія абсолютних переваг (Адам Сміт): країни експортують товари, які вони виробляють з меншими витратами (тобто в виробництві яких вони мають абсолютні переваги) і імпортують товари, які в інших країнах виробляються з меншими затратами. Але ця теорія не відповідає на питання6 чому торгують між собою країни, навіть не маючи абсолютних переваг в виробництві тих чи інших товарів. На це питання відповідає теорія відносних переваг.

— Теорія відносних переваг (Давід Рікардо): якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з відносно низькими витратами порівняно з іншими країнами, то торгівля буде взаємо корисною для обох країн, не залежно від того, є виробництво в одній з них абсолютно більш ефективним, чім в іншій. Поки в співвідношенні внутрішніх цін між країнами є різниця, кожна з них має порівняльні переваги, тобто у неї завжди знайдеться такий товар, виробництво якого більш корисне при існуючому співвідношенні витрат, чим виробництво інших.

3. Теорія розміру країн: Великі країни, порівняно з малими, експортують меншу частку виробленої продукції та імпортують меншу частку товарів. Великі країни мають різноманітніші ресурси, вищі транспортні витрати у міжнародній торгівлі, а також можуть здійснювати великосерійне виробництво.

4. Теорія співвідношення факторів виробництва: різниця у відносних цінах на товари у різних країнах різна, отже, торгівля між ними пояснюється різною відносною націленістю країн факторами виробництва.

5. теорія вирівнювання цін на фактори вир-ва.

6. Теорія життєвого циклу товару

7. Теорія подібності країн

8. Теорія конкурентних переваг.

21. Масштаби і основні тенденції міжнародної торгівлі в сучасних

умовах.

У 1995р. об'єм експорту товарів становив 5,09 трил. $. На 2005р. — 10 трил. $.(швидко зросла експортна квота). Сьогодні експортна квота — 18%, 1997р. — 14%. (Франція, Італія — 23%, Нідерланди — 53%, Японія — 9,5%, США — 11%, України — 57%. Імпортна квота: Франція — 22%, США — 12%, Японія — 8%, Україна — 45%.

Фактори, що впливають на торгівлю:

§ МПП

§ ТНК

§ Торгівельна політика країни

§ Конкуренція

§ Реформи в перехідній країнах

Основні тенденції:

1. збільшення питомої ваги продукції промисловості в порівнянні з сировиною — 80%

2. диверсифікація поставок країн на зовнішні ринки.

На міжнародному ринку товари розподіляються на :

§ Торгівельні - ті, які можуть переміщуватись між країнами

§ Не торгівельні - ті, які споживаються в тій же країні, що виробляються і не переміщуються

3. зростає ємність ринків.

4. постійні географічні зрушення

5. поширюється торгівля інтеграційних угрупувань особливо внутрішньо-регіональних.

6. переваги промислово-розвинутих країн, як в експорті, так і в імпорті товарів.

7. зростання ролі ТНК.

8. зростання об'єму ринку послуг, ринку продукції індустрії розваг, ринку зброї.

9. регулювання МТ.

22. Світові товарні ринки, їх структура і динаміка.

Найбільш типові ринки:

1. Ринок сировини, Ринок напівфабрикатів, Сільсько-господарчих товарів. Особливості:

§ ринкова ситуація — чиста конкуренція, з елементами картелювання

§ товари на ньому, майже всі: біржові(існує 120 світових бірж, 64 біржі товарами)

§ типові методи продажу на цих ринках через біржу або міжнародні угоди

2. продовольчі товари, яків вже пройшли якусь переробку (в том числі банани, ананаси)

§ чиста конкуренція з елементами картелювання

3. промисловий ринок — ринок обладнання, машин, зброї

§ ринок товарів виробничого призначення (обладнання, авто) типова ситуація — олігополія, чи монополістична конкуренція

§ товари широкого споживання (одяг, кава) — монополістична конкуренція

§ ринок товарів для задоволення соціальних побутово потреб — олігополія

§ ринок фармацевтичних продуктів: монополістична конкуренція

4. ринок зброї. Сьогодні цей ринок склад. 35−37 млрд $. основні експортери США — 18.4 млрд $, Росія — 6.1 млрд $, на 8 місці Україна 650 — млрд.$.

5. фармацевтична продукція.

Особливість багатьох з цих ринків — підробки, контрабанда.

Об'єми торгівлі залежать від того, наскільки конкурентно спроможна є продукція. Конкурентно спроможний товар — придбання його має бути вигіднішим і зручним покупцю, в порівнянні з аналогічними товарами.

Складові:

§ технічні показники (відповідність стандартам)

§ комерційні умови (ціна, ціна покупки, мито)

§ організаційні умови придбання і використання товару (наявність додаткових послуг)

§ економічні умови споживання (економічне споживання сировини і надійність)

Фактори:

§ реклами

§ товарний знак

§ сертифікація

§ курс валюти

Курс валюти — ціна однієї валюти виражена в іноземній валюті

Якщо курс валюти країни знижується експорт її товарів стає дешевше, а імпорт дорожче. Таким чином її товари на іноземних ринках більш конкурентно спроможні, а іноземні товари менш конкурентно спроможні при інших незмінних умовах.

23. Види зовнішньоторговельної політики держави. Торговий баланс.

Торговий баланс — це співвідношення вартості експорту і імпорту товарів. Буває активний/пасивний. Коли є перевищення експорту — профіцит (активне сальдо), перевищення імпорту — дефіцит.

Аналогічно існує баланс послуг і некомерційних платежів.

Активний баланс досягається визначеною торговельною політикою. Типи:

— протекціонізм — підтримання власного виробника;

— фритредерство — вільна торгівля.

Найбільш часто використовується сімктивний протекціонізм: вільна торгівля на ринку з елементами протекціонізму визначених галузей.

Колективний протекціонізм: підтримка с/г в ЄС.

Зверхпротекціонізм: якась галузь підтримується і на внутрішньому, і на зовнішньому ринках.

Причини регулювання:

— особливості галузевої структури країни, коли вони не доповнюють один одного, а дублюють приводять до конкуренції, протиріч;

— суперництво в вивозі товарів, капіталу, роб. сили;

— інтеграція вироблення єдиної політики;

— діяльність ТНК;

— монополізм;

— необхідність спрощення процедур, виробка торгових звичаїв;

— політика.

24. Методи регулювання зовнішньої торгівлі.

Методи регулювання ЗТП

Економічні (тарифні та нетарифні) Не економічні (не тарифні)

Економічні:

1. Тарифні:

Мито — сума плати за перетинання товаром кордону

Тариф — норма нарахування мита

§ Адвалерний — відсоток від вартості товару

§ Специфічний — в залежності від постачальників

§ Альтернативний

§ Комбінований

За розміром мито:

§ Одноколонне

§ Двоколонне

§ Багато колонне

Закономірності тарифів

§ Чим більший рівень розвитку країни, тим менше тарифи

§ Тарифи розрізняють в залежності від ступеня обробки товару:

— Сировина — без мита

— Напівфабрикат — помірне мито

— Готові вироби — високі, особливо на товари не першої необхідності.

Приклад: ЄС сировина — 1%, напівфабрикати — 5%, готові вироби — 16%, водка — 25%, ікра — 30%.

Всі тарифи за звичай багато колонні.

В світі існує система приферецій:

1. загальна система — тим, що розвиваються

2. глобальна система — це країни, що розвиваються дають преференції друг другу.

В основі тарифів лежить так звана, гармонізована система опису і кодування товарів. Міжнародне бюро митних тарифів та послуг

Економічна роль тарифів імпортованих товарів та послуг:

— споживачі

— вітчизняні товаровиробники Якщо тариф не несе заборонного характеру, то він приносить доход державі, який = ставка тарифу х вартість імпорту. Тарифи стримують НТП, бо власні підприємства не мають стимулу для підвищення їх якості. Тарифи призводять до торгових війн і втрат з обох сторін. СОТ дозволяє використовувати тарифи:

§ в захисних цілях на товари розмір завозу яких загрожує національному виробництву;

§ як міра, яка попереджає про порушення суспільних інтересів в цій сфері;

§ як відповідь на дискримінацію свого експорту в інші країни;

2. Компенсаційні збори (обмеження імпорту країни)

Їх розмір не фіксується, він змінюється від зміни світових і внутрішніх цін.

Ціна внутр. — Ціна світ

3. Антидемпінгові збори. Демпінг:

§ Розбійний (тимчасовий) витиск конкурентів — заборонений.

§ Постійний (необмежений в часі) — в 70рр. Японія входила на ринки.

§ Соціальний (низькій рівень витрат виробництва із-за низької заробітної плати і низьких витрат на екологію)

Сутність антидемпінгової процедури.

В суд подають національні виробники аналогічної продукції на державу експортере. Береться країна аналог яка виробляє таку ж продукцію співставляються показники і утверджуються результати

4. Дискримінація імпорту. Податок на товари з однієї країни більш ніж з іншою.

5. Економічні методи стимулювання експорту:

§ пряме фінансування експорту виробництва

§ не пряме фінансування експорту виробництва: держава датує - банки, а вони в свою чергу надають безвідсоткові або з низькою відсотковою ставкою кредити виробникам певного виду продукції

§ зниження податкової ставки з експортерів

§ кредитування експорту: внутрішнє (кредитує власний виробник), зовнішнє (кредитує покупець), «зв'язаний кредит»

§ страхування експорту: внутрішнє (держава надає кредити страховим компаніям, а вона фінансує витрати)

Не економічні методи:

1. адміністративні — угоди між країнами законодавчі акти між країнами (ембарго)

2. кількісні:

§ ліцензування — система письмах дозволів на експорт/імпорт товарів

§ квотування — визначення кількості товарів, що може дати експортовано/імпортовано

§ контингентування — визначення видів і кількості товарів вивоз/ввоз на визначені події (ярмарки, виставки)

§ імпортні заборонні списки

3. Спеціальні методи — технічні і інші спеціальні вимоги, міжнародні регіональні і національні стандарти, система сертифікації, інспекції якості продукції.

25. Міжнародні організації з регулювання торговельних відносин.

1. ГАТТ (Загальна угода з торгівлі і тарифів) — звід правил, закономірностей світової торгівлі, своєрідна її конституція.

СОТ (Світова організація торгівлі) — поч. дії з 1995р. Займається проблемами світової торгівлі товарами і, крім того, регулюванням ринку послуг, питаннями навколишнього середовища, охорони прав інтелектуальної власності й ін.

2. ЮНКТАД (конференція ООН з торгівлі і розвитку) — створена в 1964р. Основні функції: розробка багатосторонніх правових актів в сфері світової торгівлі, допомога в узгодженні політики урядів і регіональних угрупувань в сфері торгівлі і розвитку, задоволення спеціальних потреб найменш розвинутих країн, сприяння їх розвитку через включення в міжнародну торгівлю.

3. Рада митного співробітництва (РМС) — створена у 1950р. з метою узгодження й уніфікації митних систем, митних процедур, відповідного законодавства.

4. Міжнародна торговельна палата (МТП) — створена в 1922р., займається встановленням і поширенням звичаїв, правил і норм міжнародної торгівлі, координує діяльність аналогічних національних палат.

26. Світовий ринок послуг, його особливості, структура, значення.

Послуга — це споживча вартість, що не має речової форми. Масштаби світового ринку послуг — $ 4 трильйони, в тому числі більше $ 2 трильйонів — це ринок ліцензій.

За структурою ринок послуг:

—? — транспорт

—? — туризм

—? — інші

На розвинені країни припадає 90% експорту і 80% імпорту.

Основні суб'єкти-виробники — ТНК, їх філії, тому що:

— послуги не можуть зберігатися

— їх виробництво і споживання співпадають за часом

— вони не відчутні

Послуги стимулюють експорт товарів і навпаки.

Класифікація послуг:

§ традиційні (транспорт, зв’язок, страхування) і відносно нові (консалтинг, інженірінг)

§ МВФ:

— транспорт (пасажирський і вантажний)

— поїздки (ділові особисті, туризм)

— зв'язок

— будівництво

— страхування

— фінансові послуги

— комп'ютерні і інформаційні послуги

— ліцензійні послуги, реклама

§ бізнес послуги:

— юридичні, маркетингові, посередницькі, консультаційні, (з питань економіки і управління — це консалтінг, перевірка фінансового становища; кваліфікація кадрів — тренінг)

— особисті, культурні, рекреаційні, послуги;

— урядові послуги. Послуги держав.

Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), так класифікує послуги:

— факторні послуги — це ті, які пов’язані з рухом факторів виробництва.

— Не факторні послуги — всі інші.

В залежності від того який механізм здійснення послуг МБРР класифікує (можуть вимагати):

— мобільності покупця — тобто покупець країни, А їде до країни Б.

— мобільність продавця — продавець країни, А переміщається до покупця країни Б.

— одночасно мобільність і покупця і продавця.

27. Міжнародний обмін технологіями. Інтелектуальна власність.

технологія — це методи впливу на предмет праці, його обробки. Вона включає в себе технологію виробництва продукції і технологію управління виробництвом

Міжнародна передача технологій — це міждержавне переміщення науково-технічних досягнень на комерційній або безоплатній основі.

Трансфер технологій існує у:

§ високому сенсі — це передача конструкторських рішень, знань, досвіду для виробництва товару.

§ у широкому плані — все попереднє + експорт обладнання, машин, комплексних технологічних рішень, які реалізують нові технологічні процеси.

Особливістю зв’язків є довгостроковість господарських відносин. Основні причини, які обумовлюють розвитку ринку послуг (технологій):

а) нерівномірність розвитку країн б) монополізація НТП крупними компаніями.

Форми продажу технологій:

1. Ліцензія — дозвіл на передачу технології фізичним або юридичним особами (ліцензіар) належного їм права на використання винаходу, промислового зразку, товарного знаку іншим юридичним та фізичним особам (ліцензіатам). Винахід — технічне рішення, яке має суттєву новизну, неочевидність і виробничу корисність. Патент — офіційний документ, який засвідчує монопольне право винахідника або його правоприємника на володіння, використання або розпорядження винаходом на визначений території і в визначений термін

Система видачі патенту:

— явочна

— перевірочна

Промисловий зразок — результат творчої діяльності людини в сфері художнього конструювання. Об'єктом промислового зразку можуть бути форма, рисунок, або розкраска, або їх сполучення, яке визначає зовнішній вид промислового виробу. Право власності ним засвідчує патент.

Товарний знак — це символ компанії, який використовується для індивідуалізації товару і який не може бути використаний іншими компаніями без офіційного дозволу володаря. У своїй країні він використовується визначений час якщо товар експортується, то товарний знак реєструється в країні імпорту.

2. COPYRIGHT — ексклюзивне право автора літературного, аудіоабо відео твору на показ та відтворення своєї роботи.

Усі ці поняття є елементами, символами промислової власності (крім copyright). Промислова власність і відносини з приводу copyright це все інтелектуальна власність.

Форми передачі технологій:

— патентні угоди — це міжнародні угоди (торгові), при яких володарю патенту дає право на використання патенту покупця.

— Продаж ліцензії (ліцензійні угоди) — це міжнародні угода, при якій власник винаходу дозволяє другій стороні використання у визначених межах свої права на технологію.

— Система «ноу хау» — це продаж незапатентованих винаходів, інформації, яка має комерційну цінність.

— Інжиніринг — специфічні консультації по передачі технології знань, які необхідні для придбання, монтажу, та використання закуплених або орендованих машин, обладнання.

— Франчайзинг — це вид підприємницької діяльності, при якій одна фірма (франчайзер) надає право іншій (франшайзі) на використання товарного знаку, найменування фірми, технології, спеціальне обладнання, за що отримує систематичну плату.

Ліцензії бувають:

— Чисті (вони самі є предметом угоди)

— Супутні або супровідні - передаються в складі загального договору про постачання.

Ліцензійні угоди:

— про просту ліцензію. Ліцензіар може продавати ліцензію і іншим, і сам торгувати на цій території

— Виключна ліцензія. Ліцензіар може продавати ліцензію тільки одному суб'єкту і сам не може торгувати.

— Угода про повну ліцензію: практично продаж патенту.

Форми здійснення платежів:

1. паутальний — одноразовий

2. Роялті — платіж поступовий, частинами в залежності від узгоджених показників діяльності ліцензіата.

3. Виплата за додаткові послуги за узгодженими цінами або на умовах «cost-plus».

4. Змішана.

28. Товарні знаки і регулювання умов їх використання.

Товарний знак — це символ компанії, який використовується для індивідуалізації товару і який не може бути використаний іншими компаніями без офіційного дозволу володаря. В усіх країнах товарний знак має правову охорону, яка діє:

§ З моменту реєстрації

§ Система фактичного використання, тобто підлягає захисту знак той фірми, яка використала його першою, а вже потім реєструється

За засобом використання товарний знак буває:

§ Словесні

§ Зображувальні

§ Об'ємні

§ Комбіновані

Товарний знак має впливати психологічно для чого наймають спеціалістів. Передача товарного знака здійснюється двома основними шляхами:

§ Ліцензійна угода

§ Франчайзінг Реєстрація товарного знака за кордоном здійснюється шляхом подання заявки в міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Проблема: товарний знак поступово перетворюється в «загальновживане слово».

29. Міжнародна інвестиційна діяльність і виробниче співробітництво, його форми і значення.

Рух капіталу — переміщування закордонної вартості в грошовій або товарній формі в цілях систематичного отримання прибутку або досягнення інших економічного (політичного) результату. Масово почалося в кінці ХІХ — ХХ ст.

Зв’язок між вивозом капіталу і міжнародним трансфером технологій:.

1. Міжнародний рух капіталу заміщує міжнародний трансфер технологій у випадках, коли її причинами є різниця в забезпеченості країн факторами виробництва. Якщо країна капіталонадлишкова, то вона експортує капітал при цьому капітал вкладає вкладає в організацію виробництва в інших країнах. Це сутстітуція (заміна) експорту.

2. Рух капіталу доповнює міжнародних трансфер технологій. Якщо в основі експорту лежать абсолютні переваги або технологічна різниця, то до країни-еспортера, то до країни експортера можуть надходити додаткові капітали.

3. Прихід капіталу може доповнювати можливості імпорту товарів.

Леон Вальтрас (Швейцарський економіст) — правило Вальраса:

ІМ = Ек + ЧПА + ЧПП

Чисті продажі активів (ЧПА) — різниця вартості активів, проданих іноземцям і куплених у них.

Чисті платежі процентів (ЧПП) — різниця вартості процентів на вкладений капітал, отриманих з-за кордону і виплачених іноземцям.

Форми руху капіталу:

1. Власник: офіційний (державний) і приватний.

2. Характер використання:

— позичковий (державний) — у вигляді кредитів.

— підприємницький:

· Прямі іноземні інвестиції (ПІІ) — в Укр. встановлено 50% + акції від статутного фонду. До ПІІ відносяться ті інвестиції, які становлять 10% і більше статутного фонду капіталу.

Прямі - це ті інвестиції, які дають право контролю за діяльністю підприємства.

· Портфельні інвестиції - ті, що не дають права контролю за діяльністю підприємства.

Прямі закордонні інвестиції — наші підприємці вкладають за кордон. Прямі іноземні інвестиції — іноземці вкладають у нашу державу. Прямі інвестиції — інвестиції, які надають право контролю над діяльністю підприємства. За законодавством України це інвестиції, що становлять 50 і більше % від установленого капіталу фірми. За міжнародною статистикою прямі інвестиції - це інвестиції що становлять 10 і більше % від уставного фонду. Портфельні інвестиції — не дають права контролю над діяльністю підприємства.

Наслідки руху капіталу для країн базування (звідки йде капітал):

1. Шлях реалізації компаніями технологічного лідерства

2. Можливість використання дешевої робочої сили

3. Поширення свого ринку

4. Неможливість повного використання своїх потужностей всередині країни

5. Для самої країни:

§ збільшення пасиву платіжного балансу

§ % прибутку ідуть в інші платіжного балансу

§ можливість політичного і економічного впливу на інші країни.

Для країн приймаючих:

1. Можливість запозичення нової технології, досвіду;

2. Можливість зменшення витрат виробництва, збільшення об'ємів виробництва, об'ємів експорту, конкурентоспроможності продукції, зайнятості, …

3. підвищення наповненості внутрішнього ринку, поширення для споживача можливостей вибору продукції.

4. для самої країни (бюджет):

— збільшення податків в бюджет

— сам капітал іде в актив платіжного балансу

— % і частина прибутку в пасив платіжного балансу.

5. поширюються можливості реінвестицій