Вопросы з історії економіки

Вопросы з історії экономики

1. Предмет курсу «Історія економ навчань «Іст. ек. навчань — це іст. ек. поглядів, об'єднаних в системы.(были концепції, кіт. в вчення не об'єдналися, ТОМУ ІСТ. ЭК. УЧЕНИЙ — ПОНЯТТЯ БІЛЬШЕ ВУЗЬКЕ, ніж іст. ек. м и з л і, але некот. ученые, напр, анг. БЛАУГ, вважають усі ці поняття тотожними). Основа іст. ек. навчань — іст. політекономії. Першим спробував сист. ек. знання. — в ін. Греції та Средневековье. Однако де вони склалися в наукові системи. Ек. знання стали самост. галуззю 16−18 ст., за доби меркантилізму. М. було так науковим вченням, скільки практичної політикою. М. цікавився визначенням суті багатства, заохоченням экспорта.

Начало науки поклав ж Адам Сміт. далі з’явилися критики Смиита. У частн. його уч. Сисмонди. Потім виник утопічний соціалізм. Наприкінці 19 в форм. неокласичне напр, з нею пов’язане поява мікроекономіки. У 30-х рр. 20-го — кейнсианство, з нею пов’язане поява макроекономіки.

2. Методи аналізу історії ек. учений. а) историч., він також хронологич. б) логич. в) об'єднаний з аналізом соц-эк. умов, в кіт. форм. ек. взгляды. г) грунтується на аналізі эволюци і концепцій буд) метод мотиваційний чи класовий (Маркс). Совр. автори предл. розділити на 3 етапу: дорыночный, нерегульованого ринку нафтопродуктів та ек. уче-ния рег. (соц-ориентированного) ринку. Не кіт. намагаються отр. роль ідеології в ек. теорії. Ноб. лаучеат Моріс Аллі вважає, що ек. — не наст. наука, оскільки її вихідний матеріал пов’язані з інтересами і идеологией.

3.Задача курсу іст. ек. учений. Порозуміння спікера і розвиток совр. ек. теорій. Викладання іст. ек. думки почався наприкінці 19 в. Перше фундамент. иссл. — Шумпетер, 1954. Потрібно вивчати іст. щоб усвідомити. наприклад, чому розвинених країн у своїй ек. політиці перейшли від кейнсіанських рецептів кнеоклассическим теориям.

4.Эк думку древнього Востока (Египет, Месопотамия, Индия, Кит) В произв. древ. ред. відбиті ек. питання, кіт. регламентували госп. діяльність. Це документи, переважно, нормативного характеру. Ек. знання там (втім, як і будь-якої іншої) властиві догматизм, апріорність, навіть символізм. З $ тисячоліття до зв. е. почалися: статистика, облік і аналіз госп. деят., менеджмент=управление (окремим госп. і государством).

Д р е в зв і і Є р і п е буд: сягнули нас твори держ. чиновників: организация+управление держ. господарством, про відносини власності, рабоволодіння, товарно-грошові відносини. Були зем. кадастри враховувався худобу, проводилися перепису населения.

М е з про п от, а метрів і я: в отл. від Єгипту, швидко розвивається приватна собств. і тов.-ден. відносини, посилюється соц. розшарування суспільства. Закони «Кодекс Хаммурапі «18 в. до зв. е.: оренда, оренду, лихварство. Захищає власність, зокрема, царя, храму, державних службовців та воинов.

Д р е в зв я я І зв буд і це: трактати буддійські і брахманистские. Буддизм проповідує відмова від власності задля досягнення нірвани як «вершини» щастя порятунку. Рабство — перешкода нірвані, боргова кабала — страшне лихо. Родоначальник людей — Ману. У «Законах Ману «ек. сприймається як розмах касти вайшья. Ідеалом був ек. незалежний господар. «Артхашастра «- трактат про гос.упр. і держ. доходах (складаються з податків, штрафів, з доходів від торгівлі, кіт. віддаються царю через те, що він охороняє страну).

Д р. До тощо, а і: У 4−3 ст. до зв. е. виникли філософські и полит. вчення, у межах кіт. розвивався і ек. думку. Провідне напр. до про зв ф у ц і а зв з тонн на про: вічний і незмінний порядок ієрархія відносин. Правитель повинен скорочувати свої витрати і турбуватися про людях: Зменшити податки, розділити держ. багатство справедливо щоб правителя не скинули. Повне підпорядкування централізованої державної влади. Цук. вважали, що землеробство — основне заняття, тому підтримка ремесел і торгівлі шкідлива для держ. Д йдеться про сек. і із м — сучасник конфуціанства («дао «- закон) — закон мається на увазі як природне рух всього сущего. Все соц. зло — слідство порушення цього закону. Кіт. ек. думку виражена у своєму трактаті неизв. авторів «Гу-ань-цзи »: «Ринок — те, із чого дізнаються про лад і безладдя в держ ». Трактат рекомендує створити держ. фонди, в кіт. правитель повинен накопичувати половину врожаю для стабілізації ціни хліб. Рекомендована нормована емісія грошей. Негативне ставлення кпротекционизму ремесел: вважається, що осн. джерело благ — сх.

5.Эк. думку ін. Греції (Ксенофонт, Платон, Аристотель).

Их ідеї стали основою всієї ек. науки. початок ек. поглядів отн. до раннього рабовласницькому суспільству (10−4 в до зв. е).

Ксенофонт серед безлічі книжок, написав «Домострой », де, зокрема, шукав шлях подолання суперечностей у рабовласницькому суспільстві, викликаних способом виробництва, де раби — який провіщає інструмент. Прийшов висновку, що своб повинні упр, рабам — фіз. працю. Був прибічником нат. госп. як більше надійного. Вважав сх головним. Ввів поняття мінової цінності: природна цінність — споживацька, але у тому, хто, наприклад, не вміє на флейті, вона стає цінністю тільки тоді ми коли вона її продасть. Засуджував ростовщичество.

Платон багато написав у вигляді діалогів Сократа, основне — «Держава «і «Закони ». Запропонував концепцію ідеального держ. Вважав, що держ., кіт. складається з багатих і бідних — це, власне 2 держ.: держ. багатих і держ. бідних. Нерівність випливає з відерця самій природи людей тому вона непоборне: принцип побудови держ. — розділіние праці. Але кожен має отримувати по здібностям. Ділить населення на: філософів кіт. упр держ., воїнів і тих, хто займається госп. діяльністю. Філософи та воїни нічого не винні мати власності, з містить держ. Раби — розмовляючі орудия.

Аристотель — найвидатніший мислитель античності, учень Платона. Також, як Платон, створив проект найкращого держ. Основа його — середній клас. Землеволодіння — гос.+частное. Засн. виробництва — рабський працю (рабство — природне явище, а рабам бути рабами за своєю природою як справедливо, а й корисно). Ввів слово «економіка »: мистецтво отримання благ необхідні життя і для держ. Розмежував багатство для споживання і багатство для накопичення. Дав аналіз розвитку торгівлі, і денег.

6.Эк. думку ін. Риму (Катон, Варрон, Колумелла, брати Гракхи) Рим виник як місто у вісім в до зв. е., як імперія яка охопила Середземномор'ї - в 3 в. Трактат «Землеробство «Катона-старшего: всім держав тоді головну проблему — землеробство. Радить суворо обр. з рабами: сіяти з-поміж них ворожнечу, годувати й одягати в зав. від своїх праці та поведінки. Кожен раб повинен полуать «урок », т. е. роботи вистачить.(Це до повстання рабів під керівництвом Спартака.).

Варрон, 1 в зв. е. Трактат «Про сх ». Вважав дохідність господарств залежної лише від якості грунтів, отже іноді від вигідного розташування (близько до збуту). зазначив низьку ефективність рабської праці.

Колумелла, трактат з тим самим назвою. Після повстання Спартака вигідніше стало… здавати землю, особливо найвіддаленіші від збуту у містах, у найм і наймати вільних!

В 1 в. зв. е. за умов глибокого ек., політ. й моральної кризи виникло християнство. Воно засуджувало розподіл на багатих і бідних, соц. нерівність, лихварство, пропонувало ділити блага за працею. У 4 в. — Августин Блаженний придумав формулу: «хто працює, не маю їсти «- разом з іншими християнськими постулатами її потім присвоїли більшовики, не посилаючись на можливість джерело, оскільки боролися і з християнством тоже.

7.Эк. думку средневековья (Саллическая правла, Капитулярий про віллах). У 5−17 століття ек. думку не виділилася ще самост. область Ек. преимущ аграрна. У трактатах — практ. рекомендації. Розпорядженням короля франків Хлодвига в розмірі 5 в. зробили запис обычаевого права «Саллическая щоправда ». Там отрапжен і ек. лад франків під час розпаду пологових відносин також виникнення майнового нерівності. Вже розмежовані поняття рухомого і нерухомого майна. Рухоме можна закладати і передавати по ниаследству старшому сину. За вбивство раба треба платити компенсацію його хазяїну, т.к. раб — майно. О дев’ятій в. після падіння государства франков «Саллическая щоправда «втратила значення. «Капитулярий про віллах «Карла Великого (або його сина Людовіка Благочестивого), початок 9 століття зв. е. — регламентація управения вотчиною. Земя — собств. хазяїна вотчини, населення — переважно його кріпаки. «Хороші майстра «- ремісники — також живуть у маєтку. Господарство натуральне, оброк здається теж натурою, створюються продовольчі запасы.

8. Ек думку кл середньовіччя (Хома Аквінський, 13 століття). Фома канонізований вже 50 років по смерті, теолог. Виступав за централізацію влади («відбувається Божий ») і визнавав соц. ієрархію («Одні повинні обр. землю інші споруджувати будинки, а частина, будучи вільна від клопоту, повинна присвятити себе духовному праці «). Визнавав необхідність приватної собств. Обмін (торгівля) має відбуватися без обману і заради спільної користі. Ціна справедлива, коли враховує у вкладеного праці. З іншого боку, перевищення ціни справедливо коли до уваги можливий збиток продавця від продажу. Засуджував ростовщичество.

Проблема грошей: 14 століття, Франція трактат Миколи Орема «Трактат про походження, природі, юридичної основі, і змінах грошей ». Іст. ек. думки України: «Російська щоправда «11−12 ст., звід за;

конов древнього права. захищає декларація про землі і міцнів. селян князів і знаті, їхні ж право брати податків і ренту. У «Повісті временних літ «Нестор Літописець розглядає доходи Київського двора:

доходы від господарювання, данину й збори із населення, штрафи, мита на суд торгівлю, військова доб. Повне відділення ремесла від землеробства. Однаково важливі фіз. і. працю. «Повчання дітям «Володимира Мономаха. «Галицько-Волинський літопис », 13 ст.

9.Ист. умови возн. і загальна хар. меркантилизма.

В Зап. Євр. зародився в 15 в., наиб. распр. в 17. Передумови: розпад. феод., зарожд. капіталістичних відносин., розвиток. кап. типу виробництва, прискорене виникнення світових ринків після великих геогр. відкриттів, потреба у великих партіях товарів обумовила превр. майстерень в мануфактури. торг. капиталл став осн. формою кап. величезні кап. зосередилися у купців і монополистов.

Мерк. виник з урахуванням узагальнення досвіду первісного нагромадження як перша спроба пояснити сутність, і прискорити той процес. Відбивав інтереси зарожд буржуазії. Меркантилісти були проф.

ученые, а практики: служ. торг. компаній, купці, вирішували практ. питання, кіт. і виносили в заголовка своїх трактатів. У центрі народження «грошей із грошей », хрематистика, раніше отвергаемая как аморальная. Йдуть від конкретного до абстрактному, що хорактерно для початкового періоду будь-якої науки. Не створили було неможливо створити розгорнутої теорії кап, не визначили його законів, а суто прак питання ек политики.

Идеология: 1) багатство — тільки те, може бути реалізовано грошах, 2) виробництво треба заохочувати оскільки вона створює передумови багатства, ніж тому, що потрібно суспільству або, як вважали доти 3) безпосереднім джерелом багатства є сфера про б про р от, а 4) вона є джерело прибутку, оскільки товар перепродується дорожче, ніж покупается, 5) наилучшая сфера обороту — зовнішня торгівля, 6) баланс зовнішньоторговельної сфери може бути активним, тобто більше прод. ніж покупать.

2 етапу разв Мерк.:1)монетарный, ранний 2) мануфактурный, развитой. Ранній: 1) привлечь як жило якнайбільше грошей з-за кордону, сохр. гроші у своєї країни. Заборонялося вивезення драг. позначок. зарубіжних країн, іноземних купців змушували протягом усього виручку закуповувати місцеві товари, висока мито імпорту. Пізній: протекціонізм експорту нац. продукту, мореплаванию, завоев. ринків, пішла. на вивезення сировини, зняті огр. на вивезення денег.

10.Меркантилизм в Англии (Уильям Стаффорд, Томас Мен).

В Англії мерк. развился сильніше через її набутків у моренплавании.200 років було офиц. политикой гос.

Cтаффорд в 1581"Сжатое виклад скарг наших соотечеств"-в формі розмови між лицарем, ферм., ремесл., купцем і докт.богословия.-доказывает шкідливість вивезення монети за гр., ибо від прийняття цього рост.цен.и ухудш.полож.народа.Вывоз сировини призводить до ввезення його в обр.виде.

Томаса Мена вважають авт.теор.торг.баланса.Был купцем одним із директ.Ост.-Индской компании. Деньги в обороті сравн. с посіяним зерном. Попытки утримати зол. и сер. сдерживают купцов: своб.торг.даст.больше.Низкие ціни облегч.конкур.на внеш.рынке. Багатство як деньги, но і зем., дары природы.

11.Франц. меркант.:Монкретьен.Из-за религ. распрей та міжусобних війн экономика.Фр.отстала в разв. на 100 лет (от Англии), мерк. там зробив ударене на стим.торг.В 17 в.кор.Генрих4 запрет.выв.сырья (шерсти, шелка) и ввезення тканей. Насадил мануфактуры, принял участ. в колонізації Канади. Монкретьен в 1615 ввів политэк. термин захисник «третього сословия"(первые 2-духовенство і аристокр.)-безродных багатих, найважливішої частиною кот. считал торговців. Первост.знач.придавал природним богатствам. Исходя з англ. опыта, разраб.эконом.меры для ожиивл. народного хоз.Считал, что золото саме не робить країну богатой:"не статок зол.сер., жемчугаалмазов робить гос.богат., а наявність предметов, необх. для жизни: у кого їх больше, у ще більше достаток». Заботился про стан крестьян.

12.Ист.усл.возник.И общ.хар.Классич.политэк.(в подальшому ПЭК).Рекомендации мерк. уже було неможливо реш.пробл.развития кап.отнош.в епоху пром.капитализма.Кроме того гос.рег.мешало бурж.Бурж.рев.в 17 В. в Англ. начала епоху полит. и пром. революций в Евр. Активизация науч.мысли в природознавстві та математиці способств. ее актив.и в экономике. Возниклаклассич ПЭК. Она почалася коли иссл. переходит від процесу обращен. к проц. производстваи исследуютсявнутр.зав.бурж. отн. в произв. Таким обр. из размышл.о том, как краще упр.хоз. страны, эк. превр. в наук.о закон.эк.жизни, то є повноцінну науку. От системи регламентних правил до эк.свободе.

13.Возн.кл.ПЭК.в Англ. Уильям Петти, 17 ст. Называл ПЕК «полит.арифметика» чи «політ анатомия»: медик по обр., рассм. ек. країни — як живої орг.,"полит тело". Его зв. і батьком ек. статистики. в отл. від мерк., кот. не пішли значно далі описат. метода, П заклав осн. абстракт. метода. В отл. від мерк., считает багатство сумою движ+недвиж имущ. Богатство нації гол. обр созд. прибутком від внеш. торг. Производство-осн.Петти осн. трудову теорію стоимости. Автор крилатого выражения:"Труд-отец богатства, земля-его мать". Зарплату розуміє, як ціну труда. Вывод, что робочий получ. не всю створено. їм стоим., а лише прожитий миним, привел П до поняття «доданого продукта». Цену землі пов’язує з прибутковістю участка.Разв. ідею зворотної проп. залежності між величиною ден. є і проц. ставкой.Нац. дохід созд. і у сфері мат. произв., и у сфері услуг (мерк. заперечували пследнее).Вводит в осн. капітал кваліфікацію работников. Идеи П по опред. нац. прибутку і його розрахунок лягли в осн. разв. в 30−40 роки 20ст. системи національних счетов.

14.Возн кл. ПЭК. во Фр.Пьер де Буагильбер (П де Б).Условия: селяни розорялися в 17−18 в. через воєн та розкоші двора. С втратою військової могутності позиції у внеш. торг. помітно ослабились. П де Б (17−18в), в отл. від мерк., источником багатства счит. не оборот, а произв., в частн, сх. Природу отождествл з провидением, то є з Богом, а дію ек. законів приравн. до об'єктивних законам природы. Источник богатства-труд. Считает, что наруш. рівноваги в рын. ек. задушить всі у гос. Деньги порушують природне равновесие. Маркс зв. П де Б, как і Пет, основат. працю. теор. стоїмо. выгоды.

15.Эк. погляди физиократии (Ф).Ф-франц. економісти 2 статей. 18ст, от гр."физис"-природа і «кратос"-власть.Появление ф зумовлено социально-эк. ум. Фр. того времени: мануфакт. капитализм + мерк. Сохранение феод. отн. у селі гальмувало ек. разв. Ф розробили основу реформиров. сх. Одна з причин їхнього швидкої загибелі школы-невозм. осущ. реф. в ум. абсолютної монархии. Были близькі фил.энциклопедистами. Використовували методи точних наук і вважали закони розвинений. суспільства объектив. Боролись з мерк. Ввели поняття „продуктивного“ і „непродуктивного“ труда. Первый в сх створює прибавочний „чистий продукт“, все інші види працівважали бесплодными. В отл. від мерк., рассм. капітал в упредметненої форме. Воспроизводство і обіг Франсуа Кене виклав в"Эк. таблице», которую Маркс назвав гениальной.

16.Эк. вчення Адама Смита (АС, 18в) Выдающ. анг. ек. мануф.

периода.В працях його та його посл. Давида Рікардо (див. 18) кл. ПЭК. достигла найвищого разв. Первоисточник богатст. працю, дію об'єктивних законів спрямоване для человечества, в умовах «природного порядка», то є своб. конкур., руководит «невидима рука», то є об'єктивні законы. Руководствуясь егоїст. интересами, человек оптимізує свої усилия, а це перетворюється на вигоду для общества. Показал, что деньги-товар, кот. відокремився від безлічі інших у результаті розвитку обмена, но дохід общества-это товары, а не деньги.

17.Теория вартості АС. Как та її совр., пользуется термином (Ц)"ценность", а не «стоимость». Ц в нього їм. 2 знач: потребительская і меновая. Определение Ц як суми доходів свидетельст. о том, что АС заклав осн. теорії чинників производства, которая в 19ст. стала господствующей.Осн. цінності товарів сост. труд, овеществленный в них. Разделяет ціну на: рын., ту, по кот., продается, и естественную, в кіт. входять доходы, соответств. 3 чинникам производства (труд+кап.+земля):зарплата рабочего, прибыль і рента. Хозяева кожного з цих 3 чинників образ. відповідно классы: наемных работников, предприн. і власників земли. Это основні класи о-ва, их доходи первичны. Остальныне групи отримують вторинні доходи — у результ. перераспределения. Рента отл. від інших ціноутворюючих факторов: прибыли і зарплаты. Она не обусловливается, как працю й кап., вкладом із боку власника земли. Вся сфера немат. произ-ва (діяльність чиновников, армии і т.д.)у АС непродуктивна. Капитал — гол. движ. сила ек. прогр. Под кап. АС розуміє запас продукции, кот. приносить прибыль, или з допомогою кіт. працю созд. нові блага. Делит кап. на основний рахунок і оборотный. Еще Петти включ. людський опыт, способности в осн. кап. Оборотный кап. сост. из денег, запасов продовольствия, сырья, а також готової своєї продукції складах й у маг. Основной капітал формується і він поповнюється з допомогою оборотного. Впервые про особистому інтересі як движ. силі прогресса.Англ. історик ек. думки Блауг писал, что АС немає рівних точності проникнення суть ек. процесса.

18.Эк.учение Давида Рикардо (ДР, 18−19 Англ).Главн. працю «Засн ПЭК. и налогообложения». Идеолог пром. бурж. Не лише розробляв ек. програми бурж. разв., но активно участв. в політ. боротьбі бурж. з землевладельцами. Развил ідеї АС про власний інтерес як гол. движ. силу товариств. развития (при ум. повної своб. і рівних возможностей).Разраб. теорію стоимости. Как і АС, отожд. капітал із засобами произв. Основной пробл. ПЭК. назвал распределение.Созд. теор. денег, особенно актуальну у зв’язку з прекр. в 1797 Анг. банком обміну банкнот на золото. Прибыль на кап. визначив розмірами кап.(а як к-вом вкладеного труда, как до него).Равновеликие кап. дають однакову приб. незав. від того, какое у праці вони задействуют. С разв. о-ва норма приб. має тенденцію падать. Ей протидіє розвиток произв. сил. Показал розбіжності між внеш. і внутр. торгівлею. Податкова здатність країни пропорц. не валовому, а чистому доходу. Отрицал можливість надвиробництва і кризисов.

19.Разв. ПЭК. в 1 половині 19 В (Томас Малтус, Сениор, Милль). Кл. школа ПЭК, основанная АС і ДР, оказала ними великий вплив завдяки їхній универсальности. В центрі уваги економістів нової хвилі досі зап. ек. развития, роста масштабів производства. Они досі вважали капітал продуктом., и що держ. на повинен втрутіться. в рын. отн. Їх нові идеи: рассмотрена немат. сфера, где результат досягнуто не має тов. выражения, применительно до цього розширено трактування стоимости. Поняли роль суб'єктивного фактора, напр., свойства товару задовольняти потребности. Именно в цих теорій початок багаточинникового системного анализа-неоклассическое направление.

Милль-отец (Джеймс)-философ, позитивист, с іменем Тараса Шевченка пов’язано багато культурних і науч.начинаний.Отец Джона Стюарта Милля. Вопреки Мальтусу, считал, что спочатку працівник і капиталист. выступают як співвласники майбутнього товара. Прибыль використовується для відтворення овеществленного, а зарплата-живого труда. Землевладелец протистоїть іншим классам, поскольку має частину — у розподілі продукта, не маючи отн. для її створенню, Паразитує на світі початку й незацікавлений в прогресі земледелия, так як і осадить ціну на сх прод. Запропонував конфискационный рівень держ. налогов, что призвело б до фактичної націоналізації земли. К-во грошей до обороті має значення для стабилььности ек. развития. Предвидел небезпека инфляции, кот. з однієї сраны провокує інфляцію у других.

Мальтус анонімно видав памфлет «Нарис закон народонаселення у зв’язку з майбутнім удосконаленням о-ва»: за кот. его досих пір критикуют: о-во досі у равновесии, когда кол. благ соотв. кол.населения.При відхиленні нач. действ силы, кот. востановят равновесие.Закон:население зростає у геом. прогрессии, средства виробництва — в арифм. прогрессии.Гос.должно втручатися у рост.народонас., иначе неминучі війни за дополнителььные території і що блага, эпидемии, безработица, бедность. Відкрив циклічність эк.разв.и механізм запобігання кризисов. Открыл співвідношення між фондом накопичення та інвестиційним кап.:если споживання на масштабах країни перевищує производство, то кап. в масштабах країни падает (его доводиться инвестировать, чтобы задовільно. потр.)и її багатство руйнується через недостатньою здібності производить, если произв. перетв. спрос, исчезает стимул виробляти це механізм саморегулювання економіки (гениально).Сформулировал закон падіння зарплати до прожитий. мінімуму через перенаселения: уровень зайнятості в ум. спаду не можна регулювати з допомогою зарплаты. Открыл закон зменшення плодородия: каждый наступний внесок у землеробство в условиях, когда вимушено исползуются менш родючі почвы, будет менш продуктивен, чем предыдущий. Дал визначення, а бсолютной ренты: та, что навіть є при найгірших грунтах і є похідною власності на землю. Его теорія розподілу поставила землевладелцев в оппозициюко всім іншим классам, не у яких таких виняткових условийдля присвоєння частини не створеної ними продукции. На 100 років раніше Кейнса одкр. закон ефективного спроса."Если б мальтус, а не Рикардо, был основою ПЭК.19 ст,-писал Кейнс,-насколько виявився мудрішим і багатшими було б світ сейчас".

Сениор.Обр. увагу до роль монополизации."Кто утримується споживання свого кап. для себе в розрахунку вкладе його заради будущего, тот це і є капиталист". Пользовался матем. аппаратом.

Джон Стюарт Милль-сын.Его книга «Принципи ПЭК"(1848) протягом 2-й. половини 19ст. была осн. підручником для эк-ов.В 11 років коригував гранки знаменитої книжки отца, в 13 полемізує з такими відомими эк-ами, в 16-первые статті з теорії стоимости. Философ, либерал, парламентарий. Считал, что у комунізму проблеми більш легкие, чем у кап. Предложил еволюцію капіталізму в соц.-ориентированную экономику.4 теореми Милля:

1-временно неинвестированный кап. сдерживает развитие, а додатково залучений створює раб. місця та інше благо,.

2-сбережения превращ в кап. в процесі потребления,.

3-отложенное майбутнє споживання відбудеться на розширеній основі тілки завдяки продуктивної потреблению,.

4-капиталэто средства, потраченные на організацію та влитися потдержку продуктивного труда.

Определил зміст категорії ціни не як синонім стоимости (как раньше), а як ціна использования+цена обмена. А обмінна ціна вещи, ее ценность-это її властивість удовлет потр. и бути редкостной. Разделял погляди мальтуса на пробл. народонаселения та її выводы, что зі зростанням народонас. зарплата падает. Прибыль кап.- трактует, как Сениор: награда за припинення потребления. Оспаривал, что закони обмена, действ. у межах однієї країнидійств. й у междунар торг. нельзя утв., что перевищення експорту над імпортом лучше: важно, насколько вони сприяють економії витрати праці та кап. Создал теорію междунар. торг. більш прогр., чем ДР, так як заснував в аналізі конкр. ситуаций.Опр. кордону втрутіться. гос. в эк. Говорил чтопрогрессивное (динамичное)цивилизованное т-во отлич. високі технологии, рост.общ. продукта, объемов произв., народонаселения, власть над природой, знание законів прир. і о-ва, степень захищеності особи і собственности. Наемный працю змінять акционеры, кот. сами будуть назначатьи увольн. менеджерів, а основа прогр.-рост.инвестиционного кап. (дуже сучасно звучит).Разделял погляди свого отца, что абс. рента має належати гос., по сути, земля мусить бути национализирована.

20.Эк.теория Фр. один половині 19ст. (Ж.Б.Сей, Ф. Бастиа).

Сей (конец18-первая треть19)-последователь АС. Ввел логічний схему исследован., ставшую стандартом: произв.-распр.-потр.Деление праці в прод. і непрод. немає смысла, так як послуги приносять пользу. Трансформировал ідею АС про трудовому источ. багатства сумою 3 пасивних факторов: человеческий+кап+земля і 4-й чинник производства-предприниматель.Отделил його від власника кап.(он рискует, вокруг нього обертається все).Создал спец. курс індустріальної экономики. Будущее за индустрией, т.к.она робить продукт дешевле.Ошиб., считая невозм. перепроизв. і криз.(«закон Сея»).

Фредерик Бастиа. Занимался ПЭК.всего 6лет, идеи взяв у анг. і амер. экономистов, подходил поверхностно. Землевладельца рассм. як власника минулих витрат на поліпшення почвы, то є теж капиталиста, кот. получает відсоток за минулі услуги. Считал, что гармонія інтересів достигается, когда власний інтерес підпорядкований общественному. Его нове слово в ПЭК: теория визнання примату споживача над производством. Отрицал всі форми госвмешательства, оптимистически считал, что в межах капіталістичної економіки всі проблеми всіх аспектів громадської життя самі собою разрешатся. Считал важливим розвиток нематеріальної сферы (мораль, культура).

21.Особенности эк. теории США. У першій пол.19.Генри Кэри. Северные штати були повної протилежністю Европе: неогр. земля, плодородие, высокая зарплата, низкие цены, рост. населения, (без підтвердження прогнозів Мальтуса), импорт капіталу і новітніх технологий, объединение независимых,(никогда був феодализма!)небедных людей на вирішення загальних конструктивних завдань (а чи не для класової борьбы), размах строительства: строились міста, дороги, железные дороги і т.д.Либерализм отношений. Соответственно эк.наука, хоть і розвивалася під впливом анг. школы, представляет разючий контраст. с ней.

Генри Чарльз Кэри засновник ліберальної эк. теории обгрунтовано критикує европу. Собственные взгляды:"Полезность речей є міра влади людини над природой. Стоимость речей є міра влади природи над чел., она має тенденцію до снижению, снижается об'єднання людей". Цена вещи-мера опору бажанню купити ее. Его теорія оригинальна, так як аналізує факты, характерные лише для Сівши. Америки. Открыл закон зростання частки працівників у нац. продукте: ростпроизводительности праці призводить до знецінення минулих усилий, поскольку сила природного опору уменьшается, а вплив об'єднаних зусиль згодом растет. Считал закон эк. роста неограниченным.считал, что у капіталістів та створення робочих мусить бути гармонія интересов: заботясь про своє целях, капиталиствынужден покращувати умови праці та становище рабочих.

22.Критическое напр. в ПЭК.Эк.взгляды Сисмонди. Идеи класиків эк. либерализма про гармонії приватних і громадських організацій інтересів не подтвердились. Развитие капіталізму супроводжувалося майновим розшаруванням і зубожінням більшу частину населения, мелкое виробництво гибло, начались кризисы.

Сисмонди себе називав учнем АС і социалистом, но за высшеперечисленное і він критикував капитализм. Главный труд, 1819:"Новые початку ПЭК, или Про багатство у його ставлення до народонаселению". Отрицает саме класичне визначення предмета ПЭК: должна бути наука абсолютно не про богатстве, а матеріальне добробуті людей, кот. зависят від государства. Свобода конкуренції призводить до руйнації дрібного производства, то є відчуження собстввенности від труда. В цьому відчуженні бачить головну опасность, особенно в сх. Считал, что протилежність інтересів багатих і бідних посилюватиметься з недостатнім розвитком производства. Государство зобов’язане втручатися у эк.жизнь.Кризисы-результат внутрішніх суперечностей капитализма, результат загального надвиробництва і недопотребления, так як споживач разорен, рынок сужается. Поскольку кризи будуть постоянно, то розвиток капіталізму невозможно. Обращается урядів стран, чтобы вони владою зупинили розвиток капитализма. Идеи З взяли на озброєння социалисты.

23.Эк.концепция Прудона.Франция.В 1840 видає парижеві книжку «Що таке власність» з идеей: собственность-это кража. В 1846 його «Система эк. противоречий, или Філософія злиднів «стала для написання Марксом у відповідь «Злиднів философии». Эк. взгляды П-мелкобурж. социлизм.Проект. «реформування» капіталізму шляхом викупу робітниками коштів производства, акционир. Пробовал безуспішно здійснити акціонерний банк.Эк.идеи рассматирвал як втілення «абсолютного разума», в відриві від реальности. Предлагал давати робочим безвідсоткові кредиты: по його мнению, это мало ліквідувати эксплуатацию.

Введение

м «робочих грошей» поставити у суспільстві рівність і справедливость.(Надо заметить, что ще 30 роки Оуен в Англії осуществилрабочий банк, кот. выдавал внутрішні гроші за відповідний еквівалент труда. На ці гроші робочі могли покупать, что їм надо. Их навіть покупали, как акции. Когда Оуен відійшов від керівництва банкомбанк разорился. Идеи трудових комун, обеспечивающих себя, были надзвичайно популярні, це у Англії тоді їх до 300).Но в післяреволюційної Франції - П мислив набагато радикальнее, он узагалі був проти государства. Правительство вважав ненужным, так як процес обмена, по його мнению, гарант справедливости. Его ідеї взяли анархисты.

24.Эк.взгляды Родбертуса. После його смерті 1875 було опубліковано його «Капитал». Заявлял, что Маркс вкрав в нього теорію додаткової стоимости. Социалист, но, в отл. від маркситов, противник політ. дій пролетариата. Сторонник виключно эк. форм борьбы.А здійснювати реформи має государство. Единственная міра ценности-труд.Заложил основи теорії абсолютної ренты. А именно: в сх також сума стоимостей, а, значит, есть і додаткова стоимость. Стоимость створюється меншим капиталом, чем в промышленности: тут немає сырья. Поэтому і перевищення прибутку на сх має возникать. Оно це і є земельна рента.(Был неправ: ведь в некот. отраслях промыш. немає сырья-напр.:в транспорте, а приб. вартість есть, к томуже добрива і семена-являются сырьем).Заслуга:четко розділив экономическуюи соціальну боку розподілу богатства. Считал, что частка робітників у національному продукті зменшується згодом у користь капіталістів і землевладельцев. Признает необхідної ліквідацію част.собств.Компромисс бачив у посиленні ролі гос. в розподілі нац. продукта.

25.Эк.программа Фердинанда Лассаля (1825−1864).Нем. социалист, считал себе учнем Маркса. Больше практик, пропагандист. Актуальным вважав не «влада рабочим"-это вирішить багато проблем в будущем, а загальне виборче право й створення асоціацій производителей. В них робочі були б і предпринимателями. Их винагороду збільшилася б до повного еквівалента їх труда. Капитал для асоціацій має дати гос., а змусити це може лише всезагальне виборче право. В той час у Німеччини було багато будь-яких ассоциаций, касс взаимопомощи, кооперативов без участі гос. или будь-якого стороннього капитала, до цього часу зберігся кооператив «Райфайзен». (Идея ас. без підтримки держави належить Луї Блану, задолго до марксистов).

26.Эк.условия возникнов і загальна характ зап. європ. утопічних социалистов.(Включить у відповідь також 27), 28), 29)).Идеал держави — змалював ще Платон. Коммунизм перших християнських стиан. В Європі у 16−18 ст. быстро йшло розшарування общества, нравы далекі від гуманности, хотелось справедливости. Утопии базуються не так на пізнанні економічної действительности, а на умоглядних моделях.

Томас Мор (1478−1532)выдающийся анг. мыслитель, казнен Генрихом8 за критику абсолютизма. Знатный і богатый, сочувствовал бідних клубах і бесправным. В 1516 опублікував «Утопии»: модель справедливого общесва, основанного на громадської собственности, уравниловке, всеобщем труде.

Томмазо Кампанелла (1588−1639), монах, борец під час визволення Італії від Іспанській монархии, 30 років при цьому провів у тюрье, там написав «Місто солнца"-проект ідеального гос. Общественная собственность (кроме жилья), общество складається з сх коммун.(В Парагваї в 17ст.30 років існувало комуністичне держава иезуитов, распалось через брак стимулів до труду.)Условия раннього капіталізму критикували все, в тому числі його сторонники. Разница в том, что утопісти заперечували приватну собств. і верили, что суспільство можна заснувати на свідомості і зробити це немедленно, в тих условиях. Следует помітити що на той час ідеї утопістів були дуже популярні обществе.

27.Эк.Взгляды Сен-Симона.Фр.граф, крупный землевладелец, обогатился і під час франц. рев., занимался коммерцией (1760−1815)."О промыш системе","О давньої і нової політ. сист.","Катехизис («закон божий») промышленников". Ввел розподіл о-ва на рабовл., феод. і індустріальний периоды, что і тепер стандартно. Каждый період має «органічну» стадию, когда при владі класс, играющий у період найважливішу роль, и «критическую», когда на влада претендує інший класс, хозяйственная функція кот.растет.В результате-борьба і нової формации. Капитализм-промежуточная стадія між феод. і индустриализмом. Лодари-пережиток феодализма, когда можна було жить, не працюючи самому феодалові та її рыцарям Гл. недолік капитализма: отсутствие об'єднуючою базы, анархия, рожденная приватної власністю і яка роз'єднує політику й экономику."Собственники непродуктивний класс, элемент феодализма". Новое т-во буде о-вом трудівників на індустріальної основе. В нем:

1)Экономическаяформа:ассоциации, промышленные групи з урахуванням об'єднаних капиталов,.

2)В будущем-от дрібних ассоц. до єдиної націоналізованої собственности,.

3)Вложенный капітал має декларація про вознаграждение, как вкладений труд,.

4)Ассоциация ліквідує конкуренцию: единый центр з планом, разраб. учеными,.

5)Эк.строй прийде змінюють политическому: управлять не треба людьми, а объектами,.

6)переход можлива лише під керівництвом государства.

Сен-симонисты:теория эксплуатации, заложили все конструктивні ідеї социализма.(В той час усі вони були активними предпринимателями, банкирами і управлінцями Франции).

28.Эк.взгляды Шарля, Фурье.Фр.1772−1837,купец, считал, що капіталізм треба реформ. і собств. коштом виробництва зробити общей. Идет далі Сен-Симона в історичному подходе: капитализм-одна з незліченних фаз. Схема исрии: дикость, патриархат, варварство і цивилизация. Все періоди смешаные: влияние більш цивілізованих народів на менш який завжди позитивно.(Еще бы, ведь з його очах знищили индейцев).Вывод:в кожному суспільстві більшою чи меншою мірою є риса всех, как прошлых, так та проведення майбутніх периодов. Социальная гармонія буде зацікавлений у обществе, основаном на рівності і справедл. Учение про природу чел.(теория страстей).Из природи чол. випливає потреба знищити конкуренцію — й планове производство, потому що тоді - пристрасть кожного цементуватиме загальну деятельность. Только тоді працю стане привлекательным. Торговля-источник всіх пороков. Монополизм та інші недоліки капіталізму призводять до обеднению, революциям, кризисам. Поэтому виробництво і капітал треба централизовать. Будущее ассоциация, кот. Ф назвав «Гармонией». Первичная единица-«фаланга», 1500 чел, между фалангами товарні отношения, внутри фаланги сохр. част.собств.распределение соотв. праці кожного чи внеску його капитала, или таланту: коэф 5:4:3.Переход. період до Гармонії Ф назвав «гарантизмом», когда кожному гарантовано прожитий. минимум, независимость і т.д.В його моделі немає экспроприации, а лише кооперация, Ф считал, что більше прийнятна госп. форма для всех, чем коммунизм. У нього було практ. последователи.

29.эк.взгляды і практ деят Роберта Оуэна (1771−1858)Анг.Прошел шлях від хлопчика на побігеньках у книгарні до фабриканта й керівника правління великий компании. В 1800 купив за українсько-словацьким кордоном Англиии Шотландії фабричний селище із чотирьох фабриками і заклав зразкову колонію із безплатним жильем, столовыми, детсадами, кассами взаимопомощи, коротким раб. днем (10ч. замість 17), школами. Однако перенести ідею на все англ. о-во не удалось, и в 1824 Про їде до США, где в 1825 купує землі і осн. сх о-во «Нова гармония», просущ. 3 року. Потім возвр. в англ., создает «Нац.банк справедливого обміну труда», кот. был успешным, пока руковод. сам О. банк за пропорційні к-ва праці видавав внутрішні деньги, за кот. рабочие могли покупать. Основа прогр.:создание соц. среды, благоприятной у розвиток людини та її труда.Чел.-продукт среды, и змінити його лише среда-одна з гол. идей. Противник будь-яких форм год. собст. Формировать середу має государство. Прибыль-результат несправ. обмена. Причина кризисов-не перепроизводство, а недопотребление, потому що робочий немає коштів спожити еквівалент власного труда. Новая пром. система може існувати без капиталистов. Создавал фабричне законодательство, но від своєї авторства, т.к.готовый закон изуродовали. Создал план ліквідації безработицы. В той час у Анг. діяло 300 кооперативних общин. Последние 20 років життя проповідував евангелизм.

30.Историч ум. виникнення і теор. джерела формування марксистської ПЭК. К 40-му років почастішали кризисы, как эк, так і соц.-полит:1789-Великая фр. рев, 1805−15-наполеон. войны, 1830-восст.в Польше, Франции, 20-е г.-борьба Греції та ін. проти тур. ига, борьба Італії за независимость, Болгарии, Балканских стран, возникновение профсоюзов, полит. реф. в Германии, 1848 повстанням охоплена вся Европа.1844-восстание силезских ткачів. У Англии-движение чартистов. М і Еге розробляли теорію ревіння. боротьби, (що цілком логічно коли бачиш высшеописанную ситуацию).Для формулювання такий доктрины, предшественники і сучасники вже сформулировыали досить системних подходов, концепций і идей (теоретические источники-см.все попередні імена на 18−19ст).В частности, Оуэн, Фурье, Сен-Симон.Метод аналізу у М і Э-исторический.Математикой вони майже непользовались.

31.Теор. проблеми 1 томи «капитала». Гл. мета 15-річного исследования-«открыть эк. закон розвитку совр. о-ва». 1 тому назыв «Процес виробництва капитала». Гл. проблема-производство додаткової стоимости. Все категорії і процеси в достатньої мірою розтлумачено предшественниками. В 1 томі капіталу розглядається: гроші як товар, пропорции у процесі обмена, превращение простого товарного виробництва, у капиталистическое, раб. сила як товар, зарплата як він ціна на рынке, превращение частини додаткової вартістю капітал та його накопичення заради розширеного производства, соотношение частин капитала, концентрация і централізація капитала, закон відносного перенаселения.

32.теор проблеми 2 томи «капитала», его по смерті Маркса дописав Энгельс,(поскольку це був замовна і оплачена видавцем работа):полное виклад погляду капітал у те время. Название:"Процесс обороту капитала". Определение оборотних форм у створенні додаткової вартості і капитала. Определение протиріч оборота.1 стадия: кап-ист.покупает раб. силу і кошти производства, превращая свій капітал з грошей до товар і це створює в такий спосіб продуктивний капитал (труд+средства произв).На 2 стадії виробляється товар, а з нею додаткова стоимость, кот. в 3 стадіїтовара-превращается знову у деньги, только большие. Таким чином капітал 2 разу змінює свою форму. Проблема морального та фізичного зносу капитала. Материальная основа кризисов-противоречие між обсягом виробництва та і платоспроможністю (той процес 50 років раніше розглянув Оуэн).Теория реализации (тоже було створено раньше).

33.Теор проблеми 3 томи «Капитала», вышел в 1894, за рік до її смерті Э. Тема:"Процесс капіталістичного производства". Показан механізм вирівнювання норми прибутку. Рассмотрены: переливание кап-ла в области, гарантирующие вищу прибыль, так що однакові капітали обеспеч. скрізь однакові прибыли. Главная конкуренция-внутри отрасли. Рассмотрены торговий флот і позиковий капитал, торговля деньгами, процент як плату користування деньгами (первыми зробили ще мерк).4 форми капитала, дающие проценты. Следствие розвитку кредита-возникновение акціонерного капитала: фиктивного, кот. не бере участь у производстве, но ж виконує функцію під час розподілу доходов, теория реализации. В землеробстві рассм. абсолютна і диференційна рента (продолжение праць Рикардо).34.Марксизм і современность.Крит. оцінка обумовлена на її эк. содержанием (основное там принадл попередникам і современ)., а идеологич причинами. Социально орієнтована эк. современных розвинутих країн побудована без пролетарської рев. напротив, результаты прямування доктрині М-Э дискредитували їх у політ. і эк.смысле.

35.Начало сист.нац. ПЭК. в Германии.Ф. Ф. Лист. (Поч. 19в).

Классич. филос. і ПЭК.рассм. чол. як космополітичного индивидуалиста. Немецкая альтернативна школа доказала, что інтереси гос. и индив. не совпадают. Определяющим чинником розвитку о-ва в Герм. оголошували побудова сильного государства. Так же, как США були унікальні историч. і социал. условия, в силу яких актуальними до розгляду эк. наукой там стали зовсім інші проблемы, чем в Англії чи Франции. Немецкой бідою була роз'єднаність і ворожнеча між більш як 160 герцогствами, каждое зі своїми правительством, с межами і прикордонними митами між ними. Разобщенность призвела до їх эк. отсталостии і руйнування Герм. англійським импортом.

Фридрих Ліст національну ідею поставив до опозиції індивідуальним интересам. Преследуемый Батьківщині за взгляды, вынужден був багато їздити по Европе. Когда вернулся, за критику уряду його арестовали. Отбыв срок, эмигрировал в США, где, после інших спроб заработать, издавал журнал, в кот. печатал свої труды. Когда в 1832 політика ньому. влади изменилась, его знову запросили до Герм. Но його знову підтримали і він эмигрировал, а коли вернулся, покончил з собой. Потом прийшла слава. Взгляды:реализация інтересів індивідів зав. від можливостей конкретної нации, а вони розвинені неравномерно. Нации повинні об'єднуватися за принципом рівного развития, иначе більш сильна гнітитиме слабую. Метод Листа-истор, без абстракций. Считал головним не саме богатство, а здатність країни його производить. Главный предмет иссл.-роль гос. в конкретної ист.ситуации.Для Герм. його часу це протекціонізм индустриализации.(очень усе схоже на СРСР 30-х рр. 20 в: мощное репресивне держ.+ индустр).

36.Истор. школа.Герм., 2 підлогу. 19. Последователи Листа-все профессора, а не практики, поэтому не генерировали, а изучали. Изучение конкретних економік має будуватися на історичному порівнянні й изучнии законів еволюції конкртных наций. Единствнной цлью ПЭК. провозглашали відбиток действитльности в историко-нац. асп-кте.(Последователи Ліста не пробували будувати доктрин) Основатели: Рошер, Гильдебранд, Книс. Их подход: изучать економічне поведінка батьків у светее всіх аспектів жизни-исторического розвитку культуры, науки, искусств, индусрии, религии, морали, гос.институций.

Рошер вважав будь-яку ревіння. злом з непредсказумыми последствиями.

Гильдебранд не визнавав эк. законы объективными.Открыл фази эволюции: фаза натур. хоз., денежная і фаза кредитної экономики.

Книс поділяв мнение, что можна й потрібно проводити об'єктивні процессы, если вони добре изучеены, а мета общезначимая.

37.Новая ист.школа.70-е 19, ядро:Шмоллер, Брентано, Бюхер.

Бюхер:анализ нового этапа-перехода до монополістичному кап-му, усиление мілітаристської й націоналістичної тенденцій у ньому. политике. Они заклали основи буржуазноркформистской концепції соціальної политики, социального партнерства,"классового мира". Это вони противоставляли марксизму, стремясь перехопити робочих Німеччини з-під його влияния. Их науковий підхід эмпиричский, описательный, без аналізу та абстракцій. Шмоллер з перших ввів «етичний принцип»: чем поряднішою кап-ист, тем він успішніше. Брентано вважав зайвої теорію ПЭК, не вірив у позитивну силу государства, не визнавав верховенства держави над личностью. Один з картелей.

38.Социальное напр. в екке.Р.Штаммер, Р.Штальцман.

Штаммлера 1897-«Государство і право», основа соціального напрями у эк.науке.Считал, что осн. факторы-не власне эк. явления, а госуд. или право, кот. содействует соц. гарантіям о-ва.В отл. від природи з її об'єкт. законами, социальное поведінка людей залежить від своїх психологии, поэтому його належний правило. законы.ПЭК.-наука общественная, а за эк. категориями стоять товариств. отношения. Тем-неменее історичні процеси об'єктивно обусловлены, поэтому втрачає сенс прискорювати події з пом. політ. активности. В активної політ. боротьбі Ш бачив незнання людьми об'єктивних законів і міська влада їх слабин і амбіцій над ними.

Штальцман:производство нейтрально у громадському сенсі програми та не пов’язані з громадським строем. Называл кап-ов вождями нації, до виконання цієї функції вони повинні мати достатнє винагороду і собственность.

39.Ист.усл. возн. маржинализма.Посл. треть19.(также див. 40) Причины:монополизация, новые складні форми господарювання і упр., интенсивное розширення зовнішнього рынка.Науч.-техн. прогрессдал нові методы (матем, в частности).Огромному к-ву виробників знадобилися конкретні реком. по макро. і микроэк. Маржинализм-от marginal (предельный)-иссл. граничні эк. величины на різний уровнях: отдельной фирмы, отрасли, нац. эк.Нем. і фр.иссл. сформулювали категорію «граничною полезности», кот. используют під час аналізу поведінки споживача і мат. аналізі функціональних залежностей в господарської системе.(см.40).

40.Австрийская шк. граничною полезности. По значимості на 2месте після кл. теории. Идеи распр. й у Англ., Герм., США, России.

К.Менгер — основатель. Развил идееи попередників маржинализма про «граничною полезности». Согласно цьому підходу ПЭК. должна вивчати свідомість об'єкта хозяйствования. Объект иссл.-индивидуальное хоз-во як типовий элемент. Общественное производство-арифм. сума таких эл. Такой метод назвали «робинзонат"(у Робінзона теж були проблеми матеріального обеспечения, он їх вирішував гаразд важности).Австр. школа огр. эк.отношениярыночными.Все суб'єкти однорідні і равноправны, каждый діє исключитльно у своїх интересах, так що эк. законы стають наслідком взаємодії індивідуальних решений. Принятые в ПЭК. категории «товар» і «вартість» австр. замінили на «благо» і «ценность». Отрицали, что стоимость-воплощение общественно-необходимого труда, а труд-ее єдиний источник. Доминирующее в благе-его потр. стоимость, или полезность (кот.дает можливість задовольнити потреби индивида).Стоимость виникає внаслідок взаємозв'язку між потребностьб і эк. благами, кот. могут її удовлетворить. например, хлеб і вода необходимы, но не становлять ценности, пока голод і бажання не змусять чол. залежати від них. Ценность немає поза свідомості субъектов. Стоимость народжується у процесі використання товара, а ні з того, сколько колись витрачено з його производство.

Визер трактував витрати як полезность, кот. приносят в жертву. Закон Визера: стоим производства-производная від стоїмо продукта.

По Бем-Баверку, для створення цінності необходимо, чтобы кількість благ було недостаточным, труд-это «благо будущего», а зарплата-«теперешнее благо».

41.Формирование неокласичної традиції в эк.теории.Кемб.школа.

А.Маршалл заснував їх у 90-х 19. Создал синтетичну теорию, объединяющую елементи трудовий теорії вартості + «теорії граничною полезности»: С однієї стороны, это наука про богатство, с інший стороны-про человека. Главный закон сбыта:"нужное на ринку кількість товару збільшується зі зниженням ціни, і зменшується з її ростом". Ввел поняття споживчої надбавки: дополнительная сумма, кот. покупатель може заплатити замість того, чтобы відмовитися від покупки. Чем більше продажа, тем більше вплив попиту стоимость-цена пропозиції визначається чинником производства. Закон замещения: производители всегда, когда возможно, заменяют дорогі чинники дешевыми. Определил різницю у організації малого великого бизнеса.

42.Американская школа маржинализма.

Бж. Б. Кларк, профессор, осн. американ. варіант теорії граничною полезности. Закон зменшення продуктивності праці та капитала. Считал осн. чинниками розвитку эк. технологии і мораль, а основою ее-отдельное ізольоване хозяйство.Гл. проблемою ПЭК. назвал распределение.

По аналогії із теоретичного механикой, разделил ПЭК. на 3 этапа: универсальная экономика-изучает загальні законоы, эк. статика-идеальная модель хозяйствования, эк. динамика-модель за умов дії нешних сил, которые ускладнюють разитие і порушують рановесие.

В виробництві виділив 4 фактора, собственник кожного отримує свій шматок доходу від фактора, кот. ему принадлежит:1)денежный капітал, 2) капитальные блага-ср. виробництва + земля, 3) предпринимательская деятельность, 4) труд рабочего.

Закон зменшення продуктивності праці та капитала: каждый новий внесок праці при незмінних розмірах кап. происходит з не меншою продуктивностью, чем предыдущий. таким образом, предельная продуктивність праці тим ниже, чем більше найнято рабочих.

Теория розподілу його виходить із результата, принадлежащего кожному фактору, а ні з витрат і вкладу кожного фактора.

43.Эк.проблемы в працях ревіння. дем. России: Герцена, Огарева, Чернышевского. Центральный вопрос-отмена кріпосного права. Во Франції бурж. ревіння. 1789 покінчила з феодализмом, и прогресс, ставший результатом этого, наблюдали інтелігентні офіцери російської арии, громя наполеонівську армію до Парижа. Из їхнього середовища вийшли декабристы, кот. тем щонайменше відмовлялися идеологаи буржуазии: это специфиика России-извечная домінанта крестьянста в предсталениях про продуктивних силах. В нач.19 професійних економістів не было, универ. курс читали приїжджі немцы.

Герцен і Огарьов видавали Лондоні з 1857 журнал «Колокол», в кот. пропагандировали, в тому числе, свои эк.взгляды.Огарев звільнив своїх кріпаків за невеличкий выкуп, строил сах. заводы, выступал за викуп землі крестьянами. Разочаровавшись в реф. 1861, заняли більш крит. позицію в отн. до самодержавию (Ленин назвав її «революційної агитацией»).Герцен теорія «селянського социализмма»: право кожного на землю, владение землей-общинное, управление-общинное.

Чернышевский 20 років у Вилюйской засланні за ревіння. деят. Считал примусить. працю гол. причиною бідності гос. в целом. Предлагал перевести землю в гос.собств. з общинним володінням й загальним произв., а капіталізм не треба впускати їх у Россию (в наступних билетах: так само вважали укр. і ріс. народники).Социализм завдяки збереженої общинної формі зацікавити легше всього осущ. в Рос., а не так на Западе, хотя ідея виникла там. А зберегти громаду може лише государство. в противоввес західної ПЭК, кот. он назвав «ПЭК.капиталистов», предложил «ПЭК.трудящихся». Для майбутнього соціалістичного господарства запропонував поняття «внутрішньої стоимости"-оценку предмета з урахуванням добробуту всіх трудящихся. Считал, что у майбутньому прибуток ввіллється в зарплату.

44.Соц-эк.идеирев.и ліб. народництва в России.

«Хождение в народ"-разновидность утопич. социализма, хар. для країн із низьким кр эк.разв., преобладанием сх, а також дрібніших произв. У російських народників 2 тенденции:60−80 гг.-революционная, 80-конец 90-х либеральная. Общее:признание капіталізму регресом для России, а ріс. ладу синапси і крест. с його общиной-уникальными.Исторической невідворотності в кап. не видели (47,Червинский, конкретно).Потерпев невдачу у спробі підняти селян на революцию, перешли до індивідуальному террору. Либеральные відмовилися від боротьби з самодерж., перешли до політики «малих дел"(см.дальше).

45.ПЭК.в Росії наприкінці 19-нач.20(см два попередніх про ставку общинне сх і неск. последующих).Критика послереф. порядків з позиций, близких до класичної ПЭК. Формируются социальный, математический і психологічний направления. Переводятся і популяризуются эк. учения Запада, в частковостіМарксизм.Развита статистика (напр., черниговская школа), кот. показывает подальше розшарування общества.

46.Либерально буржуазна эк. мысль в Укр. в послереф. период (см. 3 попередніх і багато последующих).В деяких відносинах эк. ситуация в українських губерніях була другой, чем переважно ріс. губерний: климат, плодородие-не лише безліч пищи, но і успіх цукрової і горілчаної пром., концентрация корисних ископаемых, концессии західних инвесторов, быстрое збагачення неросійською буржузии:(Cимиренки, Яхненки, Ханенки, Галаганы, Терещенки, Миклашевские, Бродские і т.д.), бывшей в опозиції самодержавию. Кроме традиційної общины, практика хуторов. Способствовали швидкої капіталізації здавна розвинена культура і инфраструктура, расположение на перехресті доріг з Азії в Европу, с півночі на юг, море. Так же, как в россии, в 40-і роки формуються либ.-дворянское ирев.-демократическое направления, кот. выражают інтереси 2 головних классов. В подальшу капіталізацію ліберали відбивали інтереси буржуазии, призывали перевиховувати поміщиків й просвіщати народ, что і робили перші фабриканты. Либерально-буржуазное українофільський рух зосереджувалася в містах в об'єднаннях «Громада"(в подальшому «Стара громада» і «Молода громада»).Защищали дрібних производителей, ориентировались на земство, ждали конституции, потому що думали, что вона щось изменит, а також поступок від правительства. После виходу Эмского указу царя, запрещавшего видання і ввезення літератури українською языке, деятельность громадівців повністю перенесена за границу. Профессионально ПЭК.развивалась у бік статистикии математичних методов.

47.Либеральное народництво в Украине (все попереднє + все, что вважали російські народники).А также-взгляды професора Червинского, надо зберегти селянську общину: если її уничтожить, даже роздавши землю, быстро піде обеднение. Оно призведе до появи пролетариата, а ніяких звань з’явився саме через обезземелювання крестьян. Он з’явилися у Західній Укр. внаслідок революції" у Австровенгрии, земельної реформи, (швидке збіднення галичан вивчав Іван Франко).А де пролетариат, там пролетарська революция:"пролетариату нічого терять, кроме своїх цепей, а завоює він весь мир"-Маркс.Если у країнах капитализм-результат історичного процесса, то у Росії ще можна выбирать, что краще — штучно його насадить, задержать чи взагалі зупинити його развитие.

48.Эк.взгляды Мих. Драгоманова. Дядя Лесі Украинки, выдающийся мыслитель, историк, этнограф, пол життя провів у еміграції після звільнення 1875 з київського ун-та, там видавав журнал «Громада». Писал про гальмуватиме ролі самодержавия, выступал проти русификации, стороник возз'єднання із Західної Украиной. В на відміну від народников, не тільки заперечував для Росії капіталістичний путь, но считал, что він розвине продуктивні силы. Способствовал популяризації праць західних экономистов (Леся Українка перекладала глави «Капіталу» Маркса) и створенню популярного курсу ПЭК. Считал соціалізм прогресивнішим строем, но заперечував диктатуру пролетариата. В цілому був ідеологом дрібної буржуазии.

49.Эк.взгляды Сергія Подолинского.1850−1891,сын багатого помещика, естеств. факультет Київського ун-та, эмигрировал, в Відні видавав соціалістичну литературу. В Бреслау захистив дисертацію лауреати з медицини, більше коштів у кордону Ріс. імперії не возвращался. Первым застосував вчення Маркса до сонкретной действительности. Показал, что капіталізм не тільки є у России, не тільки прогресивним по порівнянню з феодализмом, но і буде історично преходящим (что сьогодні спірно в Ріс й у Укр.).Противник приватної власності як капитализма. Анализ протиріч між розвитком продуктивних зусиль і їх безглуздою тратою при капитализме. Популяризовал вчення Маркса, с яким було знаком лично. Послал Марксу свій труд, с природничо-наукової погляду нібито доводить невідворотність социализма. Маркс переслав текст. Энгельсу, кот. разумно назвав нісенітницею утверждение, что працю збільшує кількість перетвореної енергії на земної поверхности, но істинним открытием-утверждение, что працю допомагає затримати Землі солн. энерг («закон Подолинского»).

50.Эк.взгляды западноукр. эконстов: Навроцкий, Терлецкий, Павлик, Франко.

Навроцкий-первый досліджував эк. Галиции і збідніння народу період утвердження тут капитализма. Как статистик відстежив консолідацію земель у магнатов. Выступал проти пережитків феодализма, колонизаторской австрийск. податкової системы. Проблемы експлуатації аналізував з позицій трудовий теории.

Терлецкий за видання революційних брошур у Відні був засуджений й у промови в суді показав знання законів экономики: обвинение у революційній пропагаде абсурдо потому, что безглуздо пропагувати там, где ще немає пролетариата.

Павлик, критик і культуролог, верил в еволюцію до социализму.

Иван Франко — великий укр. письменник і мислитель в статтях по статистичним матеріалам аналізує феодальні стосунки держави й історію пограбування крестьян, которые після австрійської реформи (їх «звільнення») втратили можливість користуватися даровыми лісами і пастбищами, а обов’язок викупити землю їх разорила. Считает частнуб власність причинної соціального неравенства (где тут економіка? Це і ясно). Вважав ПЭК."безусловно самої важливою з наук"(поскольку в провінційної гімназії наук взагалі изучали).Преподавал ПЭК. рабочим у гуртках просвещения, даже написав невеличкий підручник їм по Миллю, Чернышевскому і Марксу. Победу соціалізму вважав неотвратимой (почему нам це не знають классиках, кроме тріскучих комплиментов?).

51.Эк.взгляды М.Зибера.Профессор Київського ун-ту й навіть перший популяризатор эк. учения Маркса.Маркс цитує його дисертацію про теорію Рикардо. Отрицал погляди народників і «особливий шлях» России, показывал, что эк. России розвивається за об'єктивним законам.

52.Эк.взгляды Туган-Барановского.Ученый зі світовим именем, естественник, увлекся марксизмом. Изучал зв’язок періоду коливань промислового провадження з періодичним зростанням основного капитала:"движение економічної активности". Сделал вывод, что причина-движение инвестиций (Все равно, что зварити курку в чорнилі і сказати що доказали, что вона від цього стає несъедобной).Инвестиционная теорія циклів Т-Б справила величезний впливом геть розвиток ПЭК. Не приєднався лише до школе. Критиковал марксизм за ігнорування з психології та морали. Считал фікцією трудову вартість будівництва і малозначащей-категорию додаткової стоимости. Известны роботи з теорії распределения, кооперации. Анализировал класичну і австр. школы. Вывод:их можна объединить, что згодом зробив Маршалл, чем почав неокласичне направление.

53.Развитие ПЭК. в Украине. Преподавание ПЭК.начато у Росії 1803 трьома головними ун-тами по ньому. і фр.учебникам.В 1 підлогу 19 у Харкові курс читав по Адаму Сміту проф. Степанов. В Києві у 2пол 19 читав проф. Вернадский: классич школа, сторонник своб. конкуренции. Ректор Київського ун-та, впоследствии міністр фінансів Росії Бунге критикував социалстов, Кэри, Бастиа. Коссовский згоден із трудовий теорією стоимости (называл її ценностью).В початку 20 ст. в Україні почала розвиватися психологічна школа. Преподаватель Київського комерційного інституту Слуцкий-наиболее видатний экономист.-математик, оказал значний вплив на розвиток эк.-мат. исследований. Впервые порушив питання про особливу науці праксеологии, о принципах раціонального поведінки людей різних условиях. Его ідеї, й мат. апарат широко використовувалися зарубежем багато десятиліть.(+ все, что рассказанов минулих билетах).

54.исторические передумови виникнення і суть кейнсіанства (+ см. следующий вопрос).Действительность спростувала ілюзії про спроможність ринкового механізму автоматично забезпечити равновесие. К початку 20-го ст. монополии остаточно знищили конкуренцію як регулятор. Стали неможливими вільний перетік капиталов, выравнивание затрат, цен і норми прибыли. Кризис початку 30-х охопив Європу та США. Президент США Франклін Рузвельт врятував ситуацію всупереч рекомендаціям экономистов. Они хотели, что-бы громадянином витискалося последнее,(как це в нас сейчас).Он розумно полагал, что виробництво поднимется, когда до громадянам повернеться купівельна способность. Платежеспособность создаст.спрос.Поэтому він придумав державні работы, чтобы зайняти ними безработных, и жорстоко обмежив банкиров. Посде цього практичного успіху талановитий англієць Джон Кейнс-младший (сын відомого экономиста) подвел під нього теор. платформу «кейнсианство». В основе: невозможность саморегулювання капіталістичної економіки на макроуровне. Необходимость гос.вмешательства в эк.процессы.Не діє закон Сея: пропозиция породжує свій власний спрос (поскольку прибуток від виробництва перевищує вартість виробленої продукции, он забезпечує можливість скупити весь рынок).В на відміну від психологистов, на мікрорівні вивчали эк. процессы стосовно окремим хозяйствам, Кейнс розглядає макроуровень: национальную економіку целиком: потребление, накопления, занятость, национальный доход, причинно-следственные зв’язку. Зокрема, показав, що механізм автоматичного вирівнювання попиту й пропозиції - утопия:

а) При монополістичному капіталізмі ціни не знижуються навіть за зниженні зарплати і спаді производства.

б) Є межа зниження норми відсотка, стимулюючої інвестиції, нижче якого эк. субъекты ні вкладати, а затримають накопичення як ліквідних коштів страховки від неожиданностей.

в) Зарплату взагалі вдасться знижувати: профспілки не дадут.

Можно провести кордон тут, але кожен треба писати оба.

55. Теоретична система і эк. программа Кейнса.

Кейнс рассм. дохід, яка є у розпорядженні суспільства, як першочерговою чинник, визначальний структуру споживчих витрат. Кожен додатковий долар доходу хоч і збільшує споживання, але вже менше, ніж долар. Ось якщо цю частина, що з нього споживання, він їх назвав граничной схильністю до нагромадженню. Чим більший дохід, то більша частину його не повертається у госп. оборот. Це твердження Кейнса називається «основний психоло гический закон суспільства » .

В совр. кап. економіці рівновагу між накопиченнями і інвестиціями неможлива, оскільки інвестиції відстають від накопичень, звідси інфляція, криза чи тривала стагнация.

При капіталізмі немає механізму, який би зайнятість. Безробіття трапилося в ринковій эк. может зберігатися довго, тому, щоб зберегти попит, необхідно держ. регулирование.

От Кейнса починається концепція дефіцитного фінансування, тобто штучного накачування грошей до економіку, що створює «нові гроші «, компенсує недостатній попит прискорює зростання національного доходу. На це відмови від збалансованого бюджету, систематичний зростання гос. долга і інфляційних тенденцій як засіб підтримати ділову активність високому рівні. Основна стратегічна политикагос.:содействие максимальному перетворенню накопичень на інвестиції (зменшенням податків, збільшенням держзамовлень на кшталт витрат за оборону тощо. буд.). Саме падіння інвестицій — причина депресії 1930 -x років. У кінцевому підсумку приріст нац. доходу стане значно большим, чем початковий приріст інвестицій. Множник, на який помножатся інвестиції - мультиплікатор — окреслюється ставлення відхилень від рівноважного доходу до початковим змін у інвестиціях.

^Y =^I ——,^I — приріст інвестицій, завдавши 1-r ший пророст доходу,.

^Y — приріст дохода,.

r — «гранична спроможність до споживання «.

дробь — співвідношення між доходом і інвестиціями, величина мультиплікатора. Завдяки мультиплікаційного ефекту покриття різниці між пропозицією і попитом не вимагає еквівалентного підвищення гос. затрат (вони, але меньшие).

Значение теорії Кейнса:

а) це макроэк. метод исследования, б) вперше першому плані реалізація, що засновує динамічну теорію цикла, в) його теорія нац. дохода і мультиплікатора увійшли до послекейнсианские теорії эк. роста, г) об'єднав эк. теорию і эк. политику, революція в мисленні: уряду можуть ліквідувати депресію і безробіття, регулюючи гос. расходы і налоги.

56. Поширення. кейнс. та її особливості за кордоном. У ще у 30-ті роки у Гарварді. неокейнсианцы циклічність рассм. як притаманну будь-який динамічною системі. До мультипликатору додали акселлератор: скільки якщо потрібно збільшити інвестиції заради конкретних темпи зростання нац.дохода. Інвестиції ділять на автономні і похідні. Похідні - відповідальні за зростання попиту результаті зростання нац.дохода. Автономні пов’язані з незалежними процесами на кшталт технічного прогресу, зростання населения.

После війни Хансен докладно розглянув динаміку мультипликационно-акселлераторного процесу. Кінець розвитку і початок падіння може викликати: вичерпанням автономних инв., зниженням очікуваної норми прибутку. Початок нового зростання обумовлена тим, споживання автоматично знижується менше, ніж дохід у цілому. Через це скоротяться запаси, а відновлення треба буде збільшити інвестиції. Макроэк. равновесие ринку товарів, грошей, облігацій і раб. сили називається моделлю Хикса — Хансена. Всі ці моделі справляють величезний значення, оскільки показують, як, одержуючи імпульси зовні, ринкова эк. может пересуватися від однієї рівноваги до іншого. Розмах коливань циклу як можна обмежити, а й скоротити спад в часі та продовжити зростання зусиллями держави (що сьогодні й робиться у США).

Шведская програма почалася ще 33 р — це країна, із активної політикою стабілізації. Громадські роботи створювали озброєння, продаючи яке Швеція разбогатела.

Гос.планы 5-летние індикативні у Франції з 47 г.

57. Неокейнсианские теорії эк.роста. Довгострокових тенденцій кейнс-ая эк. не рассм, її особиста справа було вивести ринок із спаду, вона статична, наголошує збільшенні доходів — «дохідному ефект ». Неокейнсианцы хочуть повністю зайняти потужності і раб. силу, до «дохідного «додати «виробничий » .

Временные кордону дії мультиплікатора вони розширили і додали такий показник научно-техн прогресу, як капіталомісткість: ставлення величини кап. к обсягу продукції. У 1948 Харрод ввів своє рівняння «гарантованого зростання «замкнутої однопродуктовой економіки — найпоширеніша формула эк. роста:

G=S/С де G — темпи зростання валового нац. продукта, S — ставлення чистих заощаджень до сукупного прибутку, чи норма накопления,.

C — маржинальный коэф. капіталомісткості, чи ставлення капіталу до випуску продукции.

в інший математичної інтерпретації те показав Домар: приріст продукції = АБ, де Асхильність до заощадженням, Б — продуктивність инвестиций, так, що зазвичай говорять про рівнянні Харрода — Домара.

58. Посткейнсианство. У 60−70 рецепти Кейнса стали суперечити об'єктивним законам розвитку: гос. регулирование виявився нездатним забезпечити повну зайнятості й суспільстві рівновагу. Критики До — монетаристи, прибічники теорії раціональних очікувань, неокласики.

Неокейнсианство злило 2 напрями: анг. ліве з центром в Кембриджі, де жида Джоан Робінсон 1903;1983, і американський. Ліва НК — реформістський мелкобурж. варіант До теорії, спрямований на захист інтересів немонополистического капіталу, фермерів, інтелігенції, робочих. На відміну від традиційного До, причиною недостатнього попиту вважають несправедливість розподілу нац.дохода. Дж. Робінсон намагається зв’язати До з марксизмом: ефективний попит зросте після соціальний реформ з зарплати, визнанням профспілкової боротьби до її збільшення, обмеженням влади монополій, скороченням оборонних витрат. Висуває антимонопольні вимоги, а інтенсивність інвестицій пов’язує ні з граничной схильністю до накопиченням, і з комплексної оцінкою перспектив вкладення (бути ідіотом, щоб, вкладаючи гроші, не розпочинати з оцінки перспектив).

Критика ортодоксального К:

а) «ортодокси «не розробили теорії інфляції, відірвавши реальні процеси від реальних процесів ценообразования, б) игнороровали роль грошово-кредитних факторів, і фин. системи загалом як причин, породжують і стимулюючих эк.нестабильность. Ці дві проблеми рассм. нове кейнсианство.

59. Кейнсианская теорія і економ. політика. Ще на початку 30-х Кейнс приїжджав до Рузвельту відносини із своїми ідеями, але його не зрозуміли. Невдовзі, проте, рузвельт прислухався його й взяв багато: громадські роботи, курс — на дефіцитне фінансування тощо. У 1946 США прийнято «Закон про зайнятості «, кіт зобов’язував уряд забезпечувати планову ек. Методи До рассматирвались як «вбудовані стабілізатори «проти криз. Обнако досвід 50-х показав, що антикризові заходи забезпечують тривалого підйому. Вирішили стимулювати зростання, що водночас відверне і кризи. Цю політику назвали «нової економікою ». Її особливість: постановка перед эк. политикой конкретних завдань. Так було в 1 підлогу 60-х, це зменшення безробіття до запланованих 4% всієї раб. сили, забезпечення щорічного зростання щонайменше 4% і зростання ВВП на 50 млрд $. На початку 70-х эк. политика уряду напр. для контролювання інфляції: трохи більше 2−3% на рік. Погляди До поділяли радники Кеннеді, Джонсона і Ніксона. Ідеї До були дуже популярні Німеччини. У 60-х з’явилися ознаки кризи. Уряд Кізінгера використало дефіцитне фінансування, помірну інфляцію, маневрування відсотковою ставкою в і явну гос. регуляцию ек.- усі клопоти з До. У Великобританії ще 1944 опублікована Білу книгу «Політика на сфері зайнятості «, а багато галузей під контроль держ.(там націоналізували дуже багато, складно багато часу, але визнали за необхідне, а й у нас це ж тепер приватизируют!).

Но глибокий світова паливна криза 74−75 показав вразливість практичних рекомендацій До. В багатьох випадках соціальна політика гос. не досягла успіху. Але систему категорій і взаємозв'язків, без кіт. зараз эк. нельзя собі уявити, створило кейнсианство.

60. Еволюція неокласичних ідей у 20 ст. + 4 наступних. Реальність підірвала принцип неокласиків — принцип лібералізму: вільне ціноутворення і ринковий спосіб розподілу доходів зумовлюють прийняття эк. субъектами оптимальних рішень, внаслідок врівноважуються попит. Крім того практиці реалізувався марксизм, заснований на гос. регулировании (і хто б знав, що не назавжди). Тому самі неокласики модернизовали своє учение.

а) сформулювали монетарну теорію эк. цикла б) оголосили госрегуляцию тимчасовим явищем «Великої депресії «і взагалі наслідком негативного впливу профспілок на економіку (існування СРСР дуже допомогло профспілкам Заходу брати господарів за горло:(делай, как говоримо, а чи влаштуємо тобі СССР).

в) доводили, що й монополізму властива конкуренція: теорія монополістичної конкуренції Робінсон, Чемберлина і Шумпетера.

г) розвинули методи в доктринах раціональний чекань й економіки предложения.

В 1938 в Парижі - 1 Міжнародна цук, де сформ. принципи неолібералізму: необхідність часткового держвтручання, його межі та функції гос. для забезпечити умови вільної конкур.

61. Перегляд неокласичної теорії ринку. Монополії й рівна конкуренція. (+ попередній й наступні відповіді й 41: Маршалл). Ще Сміт допускав, що продавці можуть змовитися ціни, Мілль рассм. монопольну ситуацію, Курно дав першу модель максимізації прибутку монополістом. Поняттям досконалої конкуренції, з уточненнями, неокласики користуються досі. у монографії 1897 Эджуорт дійшов висновку, що монополія згодом знищить механізм саморегуляції. Італієць Сраффа: поведінка фірм над ринком слід описувати у категоріях монополії, а чи не конкуренції. З огляду на перевагу, кіт. створюється рекламою, близькістю продавця та інші умовами, треба визначити нові характеристики конкурентної боротьби, на його думку. Про це взялися англійка Джоан Робінсон (див 58, в 1933 — книга «Економічна теорія недосконалої конкуренції «) і американець Чемберлин (у тому року: «Теорія монополістичної конкуренції: реориентация теорії вартості «). Робінсон розглянула, крім ідеальної, досконалої конкуренції, інші ринкові ситуації: чисту монополію — володіння продуктом, для кіт. немає близького замінника, монопсонию — протилежність монополії: один покупець, багато продавців, олігополію — фірми над ринком об'єднуються і допускають інші фірми. Робінсон показала, що з олігополії зростає безработица, цена втрачає еластичність (стає перевищує середню), через цього падає попит. Щось подібне і на світовому ринку: симетрична чи асиметрична олігополія, коли домінують 2−3 компанії. Лічила антимонопольне втручання гос.необходимым.

Чемберлин впровадив поняття особливої форми протистояння — монополістичній конкуренції. Кількість продавців одного товару дуже багато, ніж зачіпати інтереси не входять до неї продавців, продукт стано вится найрізноманітнішим, отже покупець може вибрати собі про давца, ринок все-таки, не закритий й інших. Така монополія осн на взаємозалежності продавця та покупця. Кожен продавець це й монополіст, і конкурент. 3 напрями монополістичній конкуренції: цінової, нецінової, рекламний. Ціноутворення, з одного боку, опр. об'єктивними чинниками производста і збуту. З іншого — суб'єктивний чинник престижу торговельну марку. Інструменти нецінової конкуренції: випуск нових моделей, витончений дизайн, вдосконалення системи збуту, формування попиту. Головний висновок Чемберлина: эк. саморегулируется й за умов монополії, але уравновешивающие сили трансформуються: управління попитом й пропозицією витісняє колишній саморегулятор — об'єктивне співвідношення збуту і товарної пропозиції. Конк. боротьба як між ринками, і всередині ринків, а форма її якісно другая.

Йозеф Шумпетер (1883−1950) одне із найбільш відомих эк.1 підлогу. 20, всесторонее вивчення історії эк. анализа (разів у минулих відповідях вже було). Рушійна сила у його підході - підприємець, його якості - помиляюся власника, а ініціативність, далекоглядність, авторитет, готовність для інновацій. Він, таким чином — головний суб'єкт техн. прогресу і творець надлишок вартості. «Капіталізм, соціалізм і демократія », 1942 — відмирання кап. Перш всього відмирає підприємець внаслідок образова;

ния великого бізнесу. Велика корпорація техн. прогрес ставить на наукове підгрунтя. Масове акціонування знищує індивідуального власника, кіт. завжди був опорою кап. о-ва.

Эффективная конкуренція пов’язана з традиційним ціноутворенням, з найбільшим досягненням верхньої кордону рентабельності, а означає змагання в усіх галузях діяльності: вдосконалення умов виробництва та формування його витрат, попит пропозицію, структура відносин між виробниками. Виграш не досягається з допомогою інших, кращі результати дає новаторство.

В 1929 проф Віденського ун-ту Хаєк увімкнув у ефективну конкуренцію чинник монополії на інформацію. Ринок стає каталізатором пошукової активності, і монополія тут створює більше возможностей.

62. Неокласична теорія эк.роста. Питання взаємозв'язку нац. продукта з чинниками його створення обговорювали ще Рікардо і Цей. Рикадо (ідея Адамом Смітом включно): зростання залежить від пропорцій накопичення та споживання нац. продукте, які розміри обумовлені продуктивністю праці. Цей: зростання залежить від продуктивності виробництва та можливостей ринку. Неокласична теорія зростання: працю, земля і капітал — самостійні творці вартості, власник кожного пропорційно отримує земельну частку. Роль чинників надалі конкретизувалася математизирова лась. У 1956;58 Солоу ввів аналіз неинвестиционных чинників: научнотехн. прогрес, вдосконалення менеджменту. Він також надалі показав, що научно-техн прогрес немає поза чинників праці та капіталу. Кейнсианство і неокласс. объединились.

63. Неолібералізм. Школи неолібералізму. Лондонська, фрейбургская, паризька. (Див і чикагська такі 3 ответа).

НЛ — напр. в совр.эк.теории, виходить з неокласс. методах і захищає принцип саморегулювання ек, св. конкуренції, та эк.свободы. Ринок рассм. як ефективну систему, кіт. найбільше сприяє эк. росту і відданість забезпечує пріоритетне становище суб'єктів эк.деятельности. Гос. контролирует там, де конкуренції недостатньо, й відповідає за соціальну сферу.

Англ. Засн. Фрідріх фон Хаєк 1899−1992, Ноб. лауреат за праці з теорії грошей немає та кон’юнктурних коливань і взаимовлияниям економічних, соціальних та інституційних процесів. Ідея «спонтанного порядку »: право максимальної свободи людини, зіткнення інтересів породжує раціональний порядок. Управляти явищами неможливо, їх можна тільки аналізувати, і те на микроуровне, в конкретні обставини. Умова волі народів і конкуренції - приватна собств. Гос.охр. свободу. Чим більший регулюється суспільство, то більше вписувалося людей ньому користується привілеями, отже громадський статус людини починає визначатися не її і здібностями, а приналежністю до визначеної групі забезпечення. Підриваються стимули эк.активности. Предлягает знищити приватну монополію гос. на випуск грошей: нехай валюти конкурують. Теорія ділового циклу Хаєка: під час эк. подъема ціни мають зростати швидше зарплат, реальна зарплата зменшується (ми вона уменьшщается при спаді теж…). Це створює умови для зайнятості: машинний працю замінюється людським., попит на інвестиції падає, усе веде до спаду виробництва. При спаді зарплата зростає (скорочується менше, ніж ціни), попит на раб. силу падає, ростуть инвестиции.

64. Німецький неолібералізм. Об'єднує ідеї: сильне держ.+ менталітет нації, спроможність до самоорганізації і самопожертви + неокласичне саморегулювання ек. Засн. фрейбургскую школу Вальтер Ойкен у роки. Відбудовуючи після війни ек, відмовилися від кейнсіанства, бо вона міг би сприяти авторитаризму, якого ньому нація завжди була схильна, а Гітлер довів до кінця. раціональне гос. хозяйство представляв як «політику порядку », третій шлях — приватна власності, вільна конкуренція, але що порядок оплачує держава, воно стежить за справедливим розподілом. Мюллер-Армак: вперше сформулював ідею «соціально-ринковою ек ». Податкова політика повинна стимулювати активність в самостійному поліпшенні умов життя громадянами, що збагатить і держава робить у кінцевому підсумку.

Людвиг Ерхард 1897−1977 — директор управління господарства Економічного ради західної зони окупації, з 1949 — міністр нар. госп. ФРН, 1963;66 — канцлер ФРН — провів знамениту «реформу Ерхарда », восстановившую після війни эк. Германии, зване «німецьке диво ». Почав з конфіскаційної грошової реформу і піврічного блокування рахунків. грошову масу в обороті скоротив до мінімуму., усе було либерализовано, зокрема зарплата і квартплата. Прийнято закон проти монополій. Стимулювався приплив раб. сили з Туреччини. Подолав опозицію окупаційної влади, потім профспілок, потім підприємців (після заборони картелів). У дещо років досяг эк. стабильности і статку людей.

65. Американський неолібералізм. Монетаризм. Монетаризм як варіант неолібералізму в 40−50 розробив Мілтон Фрідман («чикагська школа »), р 1912, Ноб лауреат: капіталізм як саморегульована система, доктрина-антипод кейнсіанської сист. гос. вмешательства в ек. Психологічні чинники — рівноправні складові врівноважування эк.системы. Загальний принцип аналізу — кількісна теорія грошей. Гос. вмешательство блокує дію стихійних регуляторів. Основний принцип: альтернативи ринковому механізму немає. Циклічність эк. развития має грошову природу: зростання ден. маси обороті провокує інфляцію. Тому, вважає Фрідмен, основний чинник эк. равновесия у суспільстві - стабільна, контрольована динаміка пропозиції осн. об'єкт гос.

контроля і основа внутреннеэк.политики. Інфляція — прийнятна плату зайнятість. Спровоциро ванна емісією, вона необхідна як.

дополнительный генератор ефективного попиту. Але вона породжує проблеми, кіт. розкладають рын механізм, і гос-ву вже припадає застосовувати чрезвы чайні заходи. «Грошове правило «збалансованої довгострокової монетарної політики: повів. ден. маси має бути систематичним, стабільним, плановим, незав від кон’юнктури, і циклічних коливань: готівкові 3% на рік, термінові внески, й облігації - 1% в рік, загалом трохи більше 4−5% на рік. При наростання кризи Центрбанк збільшує денпредложение знижує ставку відсотка, стимулюючи інвестування. Зростання інвестицій збільшує зайнятість, ВВП й доходи, проте ув попит за власний кошт — це недолік Кейнс моделі: в такий спосіб, гос. вынуждено саме робити інфляцію. Натомість Фрідмен: гос. должно регулювати не попит за власний кошт, а пропозицію їх, тоді ринок сам встановить ставку відсотка голосів і стимуклирует механізми саморегулювання ек. Інфляція ж ми дає зросту зайнятості. Має бути об'єктивна, природна безробіття 4−5%: ринок праці як стабілізатор кон’юнктури, і рівня зарплати, безробіттю теж свій ственна циклічність. Психолог чинники провокують імпорт інфляції - передачу шокового сост. з країни у країну. Тому Ф пропонує плаваючий курс.

66. Теорія «эк.предложения «і «раціональних очікувань ». Якщо Фрідмен в 1976 отримав свою Ноб. премію за спростування Кейнса і свій монетаризм, то 1995 її отримав Лукас за спростування їх обох. Його напрям зв. «нова класична школа економікс ». Фрідмен вважав, що суб'єкти економіки, напр, фірми, пристосовуються до эк. ситуации, спираючись на минулий досвід: це «адекватні очікування ». Слідство: при швидкої адаптації рын;

ков поведінка, викликане цими очікуваннями, швидко нейтралізують будь-яку гос. политику стабілізації. Але неокласичний принцип адекватної реакції хибний, бо інформація суб'єкта про події эк. всегда неповна. Лукас побудував мат. модель, враховує як впливом геть очікування всієї готівкової інформації, і зворотний зв’язок: вплив чекань майбутні эк.события. Формалізував важливу в класичної теорії ідею оптимального эк. поведения суб'єкта. Теорія раціональних очікувань заперечує політику госрегулирования:

все нівелюється поведінкою эк. агентов, рождает результати, зворотні прогнозованим,.

Гос.решения стосуються макрорівня, ігноруючи мікро, саме там приймають рішення обэк. поведении в конкр ситуації Економіка пропозиції: основу не підприємство, а індивідуум: індивідуальний капітал та інд працю, які вкладають з конкретною метою. Основне теоретично «економіки пропозиції «: маніпуляції фіскальної політикою, сист прогресивного оподаткування не стим заощаджень та американських інвестицій, перерозподіляє нацдоход на користь споживання і спричиняються до приховування доходів, тіньової ек, бартеру, прихованої зайнятості, тому негативна.

67. Неокласичний синтез + (68. Неокласична теорія і эк. политика). Наприкінці 70-х відмінність між кейнсианством і неокласичної школою стала більш історичної, ніж фактом, оскільки одне не траплялося в чистому вигляді, і держави вдавалися до конкр рецептам то одного, то іншого. У эк. воспитании синтез стався ще раьше, оскільки з 1948 найкращим підручником стала книга «Економікс «Ноб. лаур. 1970, нині живе (р. 1915) Пола Самуельсона, теж фактично Чиказька школа, багаторічний консультант Конгресу і президента США. Він намагався об'єднати всі досягнення эк. мысли, починаючи з Адама Смита, включаючи марксизм. Книжка грає особливо значної ролі, оскільки кожна з 12 видань (останнє в 1885) містить понад сучасні погляди й приклади і більше широкий огляд усіх сторін громадського життя і всіх причин, які впливають вибір. А проблема вибору його інтерпретації яких і визначає предмет економічної теорії: як раціонально використовувати обмежені чинники виробництва та у своїй забезпечити потреби товариства і індивідуума. Зі зміною суспільства змінюється й ролі капіталу. Він стає лише продуктом праці та складової процесу виробництва, а стає основою стихійного розвитку на условияй приватної власності і втрачає властивість стимулювати розвиток за громадської власності. Самуэльсон формулює теорію споживчого поведінки й робить висновок: мало користі від законодавчої боротьби гос. с монополіями, треба використовувати эк.рычаги. Внутрішні обмежувачі політики эк. роста: 1) соціальні умови — зростання продукту може знижувати цін, і не зменшувати безробіття, 2) екологічні чинники.

68. Неокласична теорія і эк.политика. Попередній відповідь +. Англія та з 70−80-х р. оздоровлювали економіку по Фридмену. Тетчер: Огр. бюджетні витрати, рождающие дефіцит, адм реформа, контроль місцевим податкам, сокр. жив. будівництво, перепідготовка безробітних, денаціоналізація промисловості (як ми, пром. стала нерентабельним, дотації її у сост 50% асигнувань на здравохранение). Приватизація пром. дала значні прибутки (тож ми 2 роки тому вирішили продавати! нічого не отримали).

Созданы зони св. підприємництва, оподаткування, що сприяє предпр, програма заохочення конкуренції, що створило масу малих і середніх підприємств, уряд у жорстоку боротьбу перемогло профспілки. У монетаристская доктрина стала «Рейганомикой ». оподаткування США з часткою доходів найбіднішим перетворилася на сист загального перерозподілу з про безліччю чиновників. Треба було: подолати інфляцію, бо дійшли ній навчилися пристосовуватися, змінити характер раціональних очікувань, подолати споживчу психологію, кіт. в період стимулювання попиту, перестати жити у кредит, дати зрозуміти, що огр. витрат необхідно. План п’ять років із 1981. Стимулювалися заощадження = інвестиції. Сокр. бюджетні витрати (крім оборони, соц. страхування, медицини). У1983 почалося эк. оживление, інфляція впала, стабілізувався і росте долар. Спростився вивезення і ввезення інвестицій, завоювання міжнародних ринків. Масові банкрутства скоро пройшли, безробіття перемогли, відновили довіру народу правительству.

Однако ці доктрини розроблено у умовах країнах, що саме там дають успіх, в інших (наприклад, ми) їх дадут.

69. Ідейно-теоретичні основи інституціоналізму і етапи його розвитку. +(див 70 ранній інституціоналізм і 71) неоинст.) Загальні признаки:

1) критичний аналіз ортодоквальных теорій, побудований розробка альтернативних программ,.

2) спроба інтегрувати эк. теорию коїться з іншими общ. науками — соціологією, антропологією, психологією, юриспруденцией,.

3) прагнення вивчати й не так функціонування системи, як її розвиток (трансформацію капитализма),.

4) аналіз эк. отношений ні з позицій суб'єкта ек, розрізнених дій людини, і з позицій організації о-ва,.

5) прагнення посилити громадського контролю над бізнесом. Виник в кінці 19 (ранній імперіалізм) як опозиція дрібної і середній бурж. монополістичному кап. Виділяються етапи: ранній і непро. У ранньому напрями: 1) соціально-психологічний, 2) соціально-правовий, 3) емпіричний (конъюнктурно-статистический). Відродився після 2 Першої світової з приходом нових об'єктів дослідження: науч-техн прогрес, інформація, влада, політика та т. буд. як неоинституционализм.

70. Ранній інституціоналізм.

Торстен Веблен (1857−1929) я виступав проти матеріалізму, зокрема, марксистського, з гострої критикою капіталізму., розширив сферу исслед. з допомогою товариств психології, інстинктів, звичок і схильностей людей. дієвість биол. законів у суспільстві. Рухові сили эк. деятельности — напівсвідома потяг до добре виконану роботу, допитливість, материнського інстинкту. Бізнесменів треба замінити технічної інтелігенцією, про все зло від жадности.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використано матеріали із російського сайту internet.