Раннее романтичне творчість М. Горького

Раннее романтичне творчість М. Горького

Начало 90-х років ХІХ століття — час важке і невизначене. З граничною реалістичної правдивістю зображують цей період про свої твори Чехов і Бунін, старші сучасники Горького. А сам Горький заявляє необхідність пошуків нових шляхів у літературі. У листі Пятницкому від 25 липня 1900 року він пише: «Завдання літератури — запам’ятовувати у фарбах, за тими словами, в звуках, в інших формах то, що є у людині найкращого, гарного, чесного, шляхетного. Зокрема, моє завдання — будити у людині гордість собою, говорити йому у тому, що він у життя — найкраще, найсвятіше І що окрім неї — нічого немає гідного уваги. Світ — плід його творчості, бог — частка її розуму і серця,.» Письменник розуміє, що у реальної сучасного життя людина пригнічений і безправний, тому каже: «Настав час романтического…».

Действительно, в ранніх розповідях Горького переважають риси романтизму. Насамперед тому, що мені малюється романтична ситуація протиборства сильної людини (Данко, Ларра, Сокіл) діалог із довколишнім світом, і навіть проблема людину, як особистості взагалі* Дія розповідей та легенд перенесено у фантазійні умови («Він стояв між безмежної степом й нескінченним морем»). Світ творів різко розмежовано світ та безліч, причому ці відмінності важливі при оцінці персонажів: після Ларры залишається тінь, після Данко — искры.

Горький використовує елементи фольклору. Він одушевляє природу («Імла осінньої ночі здригалася і лякливо озиралась, відкриваючи степ і море…»). Людина й природа часто ототожнюються і навіть можуть розмовляти (розмова Рагіма з хвилею). Тварини і птиці, які у розповідях, стають символами (Уже й Сокіл), А використання жанру легенди дозволяє письменнику найчіткіше висловити свої думки і ідеї на алегоричній форме.

Горький явно віддає перевагу людям, вільний від законів суспільства. Його улюблені кіногерої — це цигани, злиденні, злодії. Не скажеш, що мимоволі письменник ідеалізує злодіїв, але хоча б Челкаш з погляду моральних рис стоїть незмірно вищою селянина. Людина, одержимий мрією, Людина з великої літери набагато цікавіше для письменника. Центральна постать раннього романтичного творчості Горького введена в поемі «Людина». Людина покликаний висвітлити увесь світ, розплутати вузли всіх помилок, він «трагічно прекрасний». Також зображений і Данко: «Йду, щоб згоріти як і яскравіша і глибше висвітлити темряву життя. І загибель мені — моя нагорода». Поняття «люди» і «людина» у Горького прямо протиставляються: «Хочу, щоб кожен із людей був „Человеком“!».

Принципиален для Горького і питання про свободу людини. Тема вільної людини — головна тема його першого оповідання «Макар Чудра», і навіть багатьох інших творів, в тому числі «Пісні про Соколі». Поняття «свобода» для письменника пов’язані з поняттями «щоправда» і «подвиг». Якщо оповіданні «Макар Чудра» Горького цікавить свобода «від чогось», то «Бабі Ізергіль» — свобода «в ім'я». Ларра — син орла і жінки — недостатньо людина, щоб бути з людьми, а й недостатньо орел, щоб уникнути людей. Його несвобода — у його себелюбність, і тому, він покараний самотою та безсмертям, а після нього залишається тільки тінь. Данко ж, навпаки, виявляється вільнішою людиною, оскільки вільний від самої себе і живе заради інших. Вчинок Данко може бути подвигом, бо подвиг для Горького — це найвищий свободу від любові себе.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.