Карнегі та Шостром. 
Маніпулятор та актуалізатор

Міністерство освіти і науки України Одеський національний політехнічний університет Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної та інноваційної діяльності

Реферат з дисципліни

«Історія менеджменту»

Тема: «Карнегі та Шостром. Маніпулятор та актуалізатор»

Виконала студентка гр. ОВ-132

Чебан А.С.

Одеса 2013р ВСТУП Дейл Карнегі та Еверетт Шостром — геніальні американські психологи ХХ сторіччя, які вели свої дослідженні в сфері людських стосунків. Вони прагнули своїми творами донести до суспільства концепції самовдосконалення, аби кожна людина мала змогу змінити своє життя, а краще.

Багато читачів завдяки цим книгам почали ефективніше розпоряджатися своїм життям, усвідомили свої помилки та знайшли методи їх виправлення, а також навчилися знаходити правильний підхід до кожної людини. Безумовно, це надає сил як у скрутних життєвих ситуаціях, так і при веденні бізнесу.

12 листопада 1936 року вийшла друком третя книга Дейла Карнегі, яка згодом стала бестселером і користується популярністю по наш час, — «Як здобувати друзів та впливати на людей». У передмові автор обіцяє нам ланку нових можливостей, якими ми зможемо користуватися, оволодівши принципами, згаданими у цьому творі. В цілому, ці навички спрямовані на покращення наших ораторських здібностей, ділових якостей, які допоможуть нам придбати багато друзів та підвищити рівень свого самоконтролю.

31 рік потому світ побачив ще одну книгу, автор якої мав намір допомогти людям знайти себе та самовдосконалюватися, аби прожити щасливе життя. Він умовно розділяє всіх людей на 2 типи за їхньою поведінкою та світовідчуттям, аби показати нам психологію тих життєво важливих процесів, яких дуже часто ми навіть і не помічаємо.

Згодом ця книга теж стала дуже популярною, і принесла своэму авторові неймовірне визнання. Вона має назву «Анти-Карнегі» або «Маніпулятор та актуалізатор», а людину, що її написала, звуть Евереттом Шостромом.

Важливо зазначити, що таку назву ця книга отримала не просто так: таким чином автор висловив свою незгоду з містером Карнегі щодо ідей, які останній виклав у своєму творі.

Я пропоную провести порівняльну характеристику цих двох книг та проаналізувати кожну з них на предмет їх актуальності у наш час та поміркувати над тим, як правильно користуватися поданими порадами задля отримання більшої користі.

1. Як здобувати друзів та впливати на людей

1.1 Основні прийоми при зближенні з людьми Дейл Карнегі розподілив свою книгу на 6 частин, у кожній з яких викладені поради «на всі випадки життя». У першій частині, яка називається «Основні прийоми при зближенні з людьми», геніальний психолог закликає нас перед тим, як звинувачувати когось, спробувати зрозуміти мотиви, які керували цією людиною.

«Замість того, щоб засуджувати людей, спробуємо зрозуміти їх. Спробуємо осягнути, чому вони роблять саме так, а не інакше. Це безкінечно більш вигідно та цікаво. Це породжує взаєморозуміння, терпимість та великодушність». [1]

Автор вчить нас не критикувати людей, тому що «критика марна, бо вона ставить людину в позицію того, хто обороняється і спонукає її шукати для себе виправдання. Критика небезпечна, бо вона ранить дорогоцінне для людини почуття власної гідності, наносить удар його уяві про власну значимість та збуджує в ньому почуття образи та обурення… Винуватий звинуватить кого завгодно, тільки не себе… Різка критика та догани майже незмінно завершуються нічим». [1]

Наступну пораду можна назвати так: «Єдиний спосіб, яким вас можуть переконати щось зробити — це запропонувати вам те, що ви хочете». Професор Джон Дьюї писав, що найглибшим прагненням людини є «бажання бути значним». Потреба у свідомості своєї значності - одна з головних відмінностей між людським родом та тваринами. Люди зображають із себе хворих, щоб привернути до себе увагу та здобути тим самим почуття своєї значності. Наприклад, літні люди, яким не вистачає уваги, грають роль безпомічних хворих, щоб змусити своїх дітей та внуків частіше до них навідуватися та приділити їм якомога більше уваги.

Автор нам також пропонує історію про молоду гарну жінку, яка стала зображати з себе безпомічну хвору, щоб відчути свою значність. В один з таких днів ця жінка визнала той факт, що через свій вік вона ніколи не вийде заміж. Роки самотності тягнулися, залишаючи дедалі менше сподівань на її очікування. Вона лягла у ліжко, та протягом 10 років її доглядала стара мати. Але одного дня ця вимучена працею старенька померла. Декілька днів «хвора» страждала від голоду, але потім вона встала, вдягнулася та знов повернулася до нормального життя.

Альфред Лант говорив: «Немає нічого, чого б мені так бракувало, як поживи для самоповаги». 9] Люди дуже люблять, коли їх хвалять, тому сильний лідер для підвищення працездатності свої робітників повинен подбати про їх моральне становище, а особливо звернути увагу на поважне ставлення в колективі. Щоб досягти найбільших результатів, керівник повинен хвалити своїх підлеглих, не скупитися на заслужені компліменти та, що наважливе, робити це щиро, від усього серця. Карнегі говорив, що люди швидко розпізнають лестощі, а це подобається далеко не кожному, тому ви можете зробити ще гірше. Статистика заявляє, що за виключення думок, пов’язаних із якимись конкретними проблемами, 95% часу, зайнятого роздумами, ми присвячуємо собі. Та якщо ми припинимо на деякий час думати про себе та почнемо думати про гідності інших людей, то нам не знадобляться лестощі.

Професор Гаррі А. Оверстріт у своїй науково-популярній книзі «Мотивація людської поведінки» говорить: «Наші дії витікають з наших головних бажань. та найкраща порада, яку можна дати, якщо ви хочете спонукати когось до дії - будь то у роботі, домашньому житті, школі чи політиці - насамперед, пробудіть у ньому якесь сильне бажання. Хто здатен це зробити, з тим — весь світ. Хто не здатний — йде у самотності». 2] Ендрю Карнегі затверджує, що існує тільки один спосіб впливати на людей — це обмежити себе в розмові з ними колом їх бажань. Генрі Форд говорив: «Якщо існує секрет успіху, то він полягає у здібності прийняти точку зору іншої людини та бачити речі під кутом його зору так само добре, як і під своїм власним». 3] Оуен Д. Янг сказав: «Людина, спроможна поставити себе на місце іншого, здатна зрозуміти його образ мислення, може не хвилюватися про те, яке майбутнє на неї очікує». [9]

1.2 Шість способів викликати прихильність людей до себе

— Перше правило гласить: якщо хочеш мати більше друзів, проявляй щирий інтерес до людей!

Відомий австрійський психолог Альфред Адлер у своїй книзі «Що повинне означати для вас життя?» стверджує, що індивідуум, який не проявляє інтересу до своїх побратимів-людей, переживає найбільші труднощі в житті та спричиняє найбільші несправедливості іншим.

Нам варто бути ввічливими та проявляти інтерес до людей, незалежно від ситуації, в якій ми опинились. Нам не обов’язково витрачати на це багато сил та часу, а достатньо просто вчасно вітати знайомих із днем народження та періодично дзвонити їм, щоб справитися про їх здоров’я.

— Правило № 2 говорить: «Посміхайтеся!»

Вчинки «говорять» голосніше, ніж слова, а посмішка «говорить»: «Ви мені подобаєтесь. Ви робите мене щасливим. Я радий вас бачити».

Один з директорів компанії з виробництва каучуку в Америці розповів, що згідно з його спостереженнями, людина рідко досягає успіху, якщо вона не весела в роботі.

«Ви повинні зустрічати людей з радість, якщо хочете, щоб вони раділи зустрічі з вами».

Карнегі писав: «У цьому світі кожний шукає щастя, та існує тільки один спосіб, один вірний шлях, щоб його знайти. Це — контроль над своїми думками. Щастя не залежить від зовнішніх умов. Воно залежить від умов внутрішніх. Те, чим ви володієте, або те, ким виє, або те, де ви знаходитесь, — не робить вас щасливим або нещасним. Вас робить таким те, що ви думаєте про це». До речі, на цю тему написано безліч книжок, усі автори стверджують, що «Думка матеріальна», але найкраще описав причину такого явища, на мою думку, Вадим Зеланд у своєму творі «Трансерфінг реальності». Він говорив: «Ваш вибір завжди реалізується. Що вибираєте, те й отримуєте». 4]

Автор говорив: «Думка — перш за все. Займіть правильну психологічну позицію мужності, щирості та життєрадісності. Правильно мислити — це вже творити. Усі речі приходять через бажання и кожний, щиро мислячий, отримує відповідь. Ми уподібнюємося тому, на чому зосереджені помисли наших сердець. Будьте мужніми та високо несіть голову, як якщо б вона була увінчана короною. Ми — боги, що ще знаходяться в коконі та не набули крил». 1]

— Третє правило: пам’ятайте, що для людини звук його імені є найсолодшим та найважливішим звуком людської мови Франклін Д. Рузвельт знав, що одним з найпростіших, але у той же час найефективніших шляхів до взаєморозуміння людей, є запам’ятовування імен та вміння дати людині відчути свою значимість.

У діловому житті та спеціальних контактах здібність пригадати потрібне ім'я майже така ж важлива, як і в політиці.

— Четверте правило: Будьте хорошим слухачем. Заохочуйте інших розповідати про себе.

«Щоб стати цікавим, будьте тим, хто цікавиться. Задавайте такі питання, на які співбесідник відповість із задоволенням. Заохочуйте його на розмову про нього самого, його досягненнях». 1]

Запам’ятайте, що розмовляючи з вами людина в сотні разів цікавиться самим собою, своїми бажаннями та проблемами, ніж вами та вашими справами. Його власний головний біль значить для нього набагато більше, ніж голод, що уносить мільйони життів у Китаї.

Подумайте про це, перш ніж розпочати розмову.

— Правило № 5 гласить: Ведіть розмову в колі інтересів вашого співбесідника Рузвельт казав: «Прямий шлях до серця людини — це розмова з ним про ті предмети, які найбільш близькі його душі». 9] Саме тому у цієї людини було таке широке коло знайомих, притому зовсім різних професій та всіляких захоплень. І з кожним з них президент знаходив спільну мову, бо напередодні зустрічі Рузвельт читав літературу на тему, яка могла б зацікавити співбесідника, на його думку.

— Шосте правило говорить: Давайте людям відчути свою значність та робіть це щиро.

Найважливіший закон людської поведінки: завжди поводьтеся так, щоб у іншого складалося враження своєї значності.

Незаперечною істиною є те, що кожана зустрічна вами людина у чомусь відчуває свою перевагу над вами. Найвірніший шлях до її серця — це дати їй у тонкій формі зрозуміти, що ви визнаєте її значність у її маленькому світі, та визнаєте це щиро.

1.3 Дванадцять способів, щоб схиляти людей до своєї точки зору

— Перше правило: Єдиний спосіб досягти найкращого результату в суперечці - це відхилитися від неї.

Будда говорив: «Ненависть ніколи не знищиться ненавистю, а тільки любов’ю». [5]

І непорозуміння ніколи не знищити за допомогою суперечки, а тільки за допомогою такту, дипломатії та прагнення зрозуміти точку зору іншої людини.

— Правило № 2 нам каже: Проявляйте повагу до думок інших людей та ніколи не кажіть людині, що вона не права.

«Людей потрібно вчити так, неначе ви не вчите їх, і те, що вони не знають, підносити так, неначе вони просто забули». 1]

Ісус казав: «Мирись із суперником своїм скоріш». 6]

— Третє правило: Якщо ви неправі, визнайте це одразу та щиросердно.

Коли ми будемо праві, давайте намагатися схиляти людей до своєї точки зору м’яко та тактично. Коли же ми помиляємось, давайте швидко та щиро визнавати наші помилки.

— Правило № 4: Спочатку проявіть своє дружнє відношення.

Лінкольн говорив: «Це стара та безперечна істина, що краплею меду спіймаєш більше мух, ніж галоном жовчі». 9]

Якщо ви хочете схилити когось до своєї думки, спочатку переконайте його, що ви є його щирим другом. Це буде тією краплею меду, яка захопить його серце.

— П'яте правило: Нехай ваш співбесідник із самого початку буде змушений відповідати вам «Так, так».

Вступаючи до розмови, не починайте її з тих питань, по яким ви маєте різні позиції з вашим опонентом. Навпаки, з самого початку розмови зробіть акцент на тих питаннях, де ви з ним погоджуєтесь. Змусьте його із самого початку говорити: «Так, так» та утримуйте його наскільки це можливо від слова «Ні».

— Правило № 6: Дайте співбесіднику можливість висловитися.

Правду в тому, що навіть наші друзі набагато більше люблять розповідати про себе та свої досягнення, ніж слухати, як ми хвалимося нашими.

— Сьоме правило рекомендує: Нехай ваш співбесідник відчує, що ідея належить йому самому.

Ніхто не любить усвідомлювати, що його примусили зробити чи купити щось. Ми воліємо відчувати, що ми купили щось через власне бажання або зробили щось відповідно до наших власних потреб, думок.

— Правило № 8 закликає чесно спробувати побачити речі з точки зору іншої людини.

Перш ніж звернутися до когось із проханням зробити щось для вас, будь-то загасити багаття, купити зубну пасту або пожертвувати 50 доларів на будівництво храму, спитайте себе: «А чому він захоче зробити це?» Тоді ви зрозумієте, що саме потрібно дати цій людині, щоб вона захотіла сама виконати ваше прохання. Іншими способами ви нічого доброго не досягнете.

— Правило дев’яте: Проявляйте співчуття до думок та бажань інших людей.

Три чверті людей, з якими ви завтра зустрінетесь, жадає співчуття. Проявіть яго, і вони полюблять вас.

Жалість до самого себе, у зв’язку із прикрощами, дійсними або вигаданими, це, в тій чи іншій мірі, відчуття, яке відчуває кожний.

— Правило № 10: Закликайте до шляхетських спонукань.

Людина керується справжньою причиною. Немає необхідності підкреслювати це. Але не всі ми воліємо приписувати собі благородні поривання. Тому, якщо ви хочете вплинути на людей, звертайтесь до їх благородних спонукань.

— Одинадцяте правило звучить так: Надавайте своїм ідеям наочність. Інсценуйте їх.

Навіть у сучасних магазинах техніки спеціально показуються моделі барабану пральної машини у дії, щоб покупці уявляли собі, як вона працює зсередини. Такий метод дуже допомагає виробникам, бо таким чином все більше пральних машин зникають з полиць.

— Правило № 12: Кидайте виклик.

Чарльз Шваб писав: «Щоб домогтися виконання важкої роботи потрібно пробудити дух змагання. Я маю на увазі змагання не з низинною метою — більше заробити, а у бажанні довести свою перевагу». 9]

1.4 Дев’ять способів, як змінити людину, не наносячи їй образи

— Правило № 1: Починайте з похвали та щирого визнання гідностей людини

— Правило № 2: Звертаючи увагу на помилки людей, робіть це в непрямій формі

— Правило № 3: Перш ніж критикувати іншу людину, скажіть їй про свої недоліки

— Правило № 4: Задавайте питання замість того, щоб віддавати накази

— Правило № 5: Дайте людині можливість врятувати своє обличчя

— Правило № 6: Хваліть людину за кожний, навіть найскромніший успіх та будьте при цьому щирими

— Правило № 7: Створіть людині добре ім'я, щоб він жив відповідно до нього

— Правило № 8:Ширше користуйтесь заохоченням. Зробіть так, щоб недолік виглядав так, ніби він легко виправляється, а справа, якою ви хочете її захопити, легко виконується

— Правило № 9: Робіть так, щоб людям було приємно виконати те, чого ви хочете Отже, психолог у своїй книзі хоче донести до нас методи, які допоможуть налагодити контакт з людьми, мати більше друзів, просунутися по кар'єрних сходах та взагалі жити щасливо. Поради, які там надаються, можуть змінити наше життя на краще, якщо ми їх дотримуватимемося.

маніпулятор актуалізатор прихильність люди

2. Актуалізатор та маніпулятор У своїй книзі Е. Шостром ділить усіх людей на 2 типи: маніпуляторів та актуалізаторів, при цьому постійно підкреслюючи, що в одній людини співіснують обидві, але домінує завжди один з них.

Маніпулятором автор називає людину, яка «експлуатує, використовує та/або контролює себе та інших як речі певними само руйнівними способами», актуалізатор — це людина, «яка цінує себе та оточуючих як особистостей чи суб'єктів з унікальним потенціалом». 7]

Я пропоную ознайомитися з цими поняттями більш детально.

2.1 Маніпулятор Тож, маніпулятор, на думку психолога, це «заклопотаний автомат, який відмовляється відповідати за власні помилки та постійно звинувачує в цьому всіх, окрім себе. У його арсеналі безліч способів притворства. Перша ознака маніпулятора — маскування справжніх емоцій.» Таку людину легко виділити серед натовпу, бо, як запевняє Шостром, тіло людини ніколи не бреше, хоча його слова можуть бути брехливими.

Еріх Берн у своїй книзі «Ігри, в які грають люди» писав, що маніпуляція — це стиль життя, псевдо філософія життя. [8]

Також, маніпулятор — це людина, яка перебільшує свої зобов’язання або, навпаки, применшує відповідальність.

Для маніпулятора людина більше не людина, вона — клієнт, замовник, постійний покупець. Для менеджера з продажу вона — потенційний клієнт, бажана здобич, яка забезпечить його плани на майбутнє; для кравця — костюм; для торговця, який загруз у боргах, — рахунок у банку.

Автор стверджує, що в кожному з нас сидить маніпулятор, і, щоб роздивитися його, потрібно лише зазирнути всередину себе та краще придивитися.

Шостром звертає нашу увагу на маніпулятивні типи людей, які найчастіше зустрічаються в нашому житті, та дає їм коротку характеристику.

Маніпулятивні типи:

1. «Собака знизу"/ «Собака зверху»

2. «Слинтяй». Чутливість. / «Диктатор». Сила Диктатор демонструє свою силу, він домінує, управляє, віддає розпорядження. А слинтяй зазвичай виступає в ролі жертви Диктатора, та являє собою його полярність. Він показує усім свою чутливість, завжди все забуває, ніколи нічого не чує, пасивний та мовчазний.

3. «Причепа». Залежність / «Калькулятор». Перевірка.

Калькулятор прагне контролювати та управляти всіма. Він вводить в оману, обманює, намагається перехитрити людей. А причепа являє собою протилежність Калькуляторові. Він шукає турботи, готовий бути обдуреним.

4. «Славний хлопець». Сердечність. / «Задирака». Агресія Задирака контролює оточуючих за допомогою різних погроз. А славний хлопець демонструє свою турботу, любов, він просто вбиває своєю добротою.

5. «Захисник». Допомога. / «Суддя». Критика.

Суддя постійно підкреслює свою критичність, він нікому не довіряє, образливий та злопам’ятний. А захисник виражає підтримку та не чіпляється до недоліків. Замість турботи про свої потреби він повністю поринає з головою у потреби оточуючих та встановлює над ними довічну опіку.

Автор виділяє 4 маніпулятивні системи:

Активний маніпулятор намагається здійснити контроль над оточуючими за допомогою активних методів. Зазвичай він це робить через своє статусне положення, наприклад: батьки, вчитель або начальник. Він грає роль «собаки зверху».

Пасивний маніпулятор — це протилежність активного. Він грає роль «собаки знизу», але, що найцікавіше, така людина досягає свого, програючи. А допомогою своєї пасивності та тупості він опиняється зверху «Собаки зверху».

Маніпулятор, що змагається, поєднує в собі активного та пасивного маніпулятора водночас. Він грає роль пильного бійця.

Також існує байдужий маніпулятор, головний секрет якого полягає в тому, що йому, звісно, ніщо не байдуже і він зовсім не збирається здаватися. Подібна система є руйнівною для носія, бо згодом роз'їдає його зсередини.

2.2 Актуалізатор На думку автора, життя актуалізатора збагачується за рахунок того, що він використовує весь свій потенціал. Він усвідомлює та високо оцінює свою унікальність.

На відміну від маніпулятора, актуалізатор дивиться на своє життя не як на битву, а як на процес постійного саморозвитку, в якому визнання оточуючих не потрібно завойовувати, тому що воно приходить само разом із саморозвитком.

Самоактуалізована особистість часто буває нерозумною, марнотратною, безтурботною, неуважною, впертою, але її гідність полягає у її екстраординарності.

У той час, як особистість маніпулятора складається з численних ант агонічних протилежностей, особистість актуалізатора складається з не менш численних комплементарних протилежностей.

Е. Шостром також пропонує читачам типи актуалізації та наводить приклади, як за маніпулятора може утворитися актуалізатор.

1. З Диктатора розвивається Лідер, який не диктує, а просто лідирує, він має певну силу, але не прагне подавляти. Прикладом такої людини може служити Уїнстон Черчилль, який у ході другої світової війни продемонстрував свою здібність до лідерства. Комплементарною протилежність Лідера є Співпереживающий. Він вміє не тільки говорити, а й слухати, а також визнає, що кожний з нас може помилятися, бо це закладено в людській природі. Такою людиною була Елеонора Рузвельт, яка працюючи в ООН, допомагала людям зі всього світу.

2. З Калькулятора розвивається Шанобливий, який поважає себе та інших. Такою людиною був Махатма Ганді. Комплементарною протилежністю Шанобливого є Розуміючий. Він не залежить від інших, як Причепа, а високо оцінює їх вміння та здібності. Прикладом такого актуалізатора може бути Папа Римський Іоанн ХХІІІ, який виступав у ролі посередника в діалозі з іншими світовими релігіями.

3. З Задираки розвивається Боєць за права. Він радий гідному супернику, але при цьому не жорстокий, чесний та відвертий. Така людина ставить перед собою мету та робить усе, щоб її досягти. Авраам Лінкольн продемонстрував саме такі якості у своїх відомих дебатах із Дугласом. Комплементарна протилежність — Опікун: емоційний, теплий, дружелюбний та глибоко люблячий. Таким був Альберт Швейцер — лікар-місіонер Африки, який заснував госпіталь та півстоліття займався медичним та соціальним обслуговуванням людей, намагаючись облегшити їхнє життя.

4. З Судді розвивається Виразник, який не засуджує інших, але здатний рішучо виражати свої переконання. Томас Джефферсон проявив такі якості у своїх роботах. А його протилежністю є Гуру. Він намагається допомогти оточуючим знайти себе та свій шлях у цьому світі. Таким був Будда, засновник великої східної релігії, який проголосив, що людина повинна знайти шлях до себе.

Психолог пропонує нам зрівняльну характеристику маніпулятора та актуалізатора задля швидшого та легшого розпізнання їх у житті:

Стиль життя маніпулятор передбачає наявність відмінних якостей: 1) обман, 2) неусвідомленість, 3) контроль та 4) цинізм. Філософію життя актуалізатора складають 4 протилежних характеристики: 1) чесність, 2) усвідомленість, 3) воля та 4) довіра.

2.3 Порівняльна характеристика маніпулятора та актуалізатора Маніпулятор:

1. Обман. Він ламає комедії, грає ролі, щоб створити враження.

2. Неусвідомленість. Маніпулятор не усвідомлює дійсно важливих життєвих інтересів.

3. Контроль. Така людина грає у життя, неначе у шахи. І хоча вона виглядає розслабленою, насправді вона контролює себе та ситуацію в цілому.

4. Цинізм. Маніпулятор нікому не довіряє. Взаємовідносини з людьми він розглядає з точки зору контролю.

Актуалізатор:

1. Чесність. Актуалізатор здатний бути чесним у своїх почуттях, якими б вони не були.

2. Усвідомлення. Він бачить та чує все, що стосується його та інших.

3. Воля. Така людина залишається сама собою та реалізує свій власний потенціал. Вона сама хазяйка свого життя.

4. Довіра. Актуалізатор володіє базовою довірою до себе і до людей та готовий будувати свої стосунки з ними та зі світом з позиції «тут та зараз»

Автор стверджує, що «маніпулятор може бути орієнтований на минуле. У цьому випадку він використовує своє минуле для виправдання власних невдач. Або ж він може бути орієнтований на майбутнє, використовуючи майбутнє для обіцянь, які він ніколи не виконає. Маніпулятор також може орієнтуватися на теперішнє, детально обговорюючи свої дії, але не доводячи їх до кінця. Він проводить більшу частину часу, виправдовуючись та захищаючись. Якщо йому властива пасивність, то це скигля, обвинувач, що шукає любові для компенсації власних промахів. Якщо ж він активний, то примушує нас повірити у свої численні (а на справі неіснуючі) досягнення. В обох формах маніпулювання має місце псевдо підтримка та виправдання, що дає маніпулятору відчуття сили. Якби він був достатньо чесним, то йому би довелося визнати, що його спекуляції порожні та безглузді».

Щодо актуалізатора, то це той, хто діє та живе. Він виражає свої почуття та реалізує таланти, намагаючись керувати життям та теперішнім. Він добре себе почуває, так як його буття наповнене діяльністю. Він переживає, усвідомлює власну незалежність та самовиражається у вільному життя тут-і-зараз. Він вільно пересувається назад, до спогадів минулого, та вперед, до цілей майбутнього, але при цьому він усвідомлює, що все це акти теперішнього, які й забезпечують йому незалежність.

Для актуалізатора життя — це захоплюючий процес довіри до себе тут-і-зараз. Актуалізатор не сприймає життя зі смертельною серйозністю. А маніпулятор дивиться на життя, як на щурячі перегони та сприймає його так серйозно, що дуже часто буває в двох кроках від нервового зриву.

Актуалізатор — це той, хто усвідомлює як свої сильні, так і слабкі сторони, тому не проецирує жодну з них на інших. Він розуміє, що зажди існує паралель між внутрішнім та зовнішнім — тим, що ми відчуваємо по відношенню до себе та до інших. Маніпулятор, навпаки, — це той, хто фіксується на одній зі своїх сторін — сильній або слабкій — та відхиляє або заперечує частини свого «я», які внутрішнє він не спроможний прийняти.

Далі автор наводить багато прикладів, яким чином люди примушують інших зробити те, чого вони хочуть. Він дає корисні поради батькам, як поводити себе з дитиною у певних життєвих ситуаціях, щоб вона визнала свою провину та більше ніколи так не робила. Також дається інструкція, як «уживатися з проблемними підлітками», розкриваються їхні методи маніпуляції дорослими. Але, в свою чергу, тут ми ще бачимо способи, якими користуються й дорослі, аби примусити своїх дітей-підлітків підкоритися.

Також психолог наводить яскраві приклади маніпуляцій та актуалізацій закоханих, вчителів та учеників, чоловіків та жінок. Що мені найбільше «сподобалося», це поради, які «повинні зробити шлюб міцнішим». Один з таких прикладів мене, чесно кажучи, ввів у ступор. «Жінка повинна розуміти, що вона є власністю чоловіка, бо вийшла за нього». На мою думку, це безцеремонне та образливе приниження усієї жіночої статі.

Я вважаю, що всі люди рівні між собою, незалежно від статі, віку, раси, віросповідання та соціального становища. Ще досить дивними для мене порадами були наступі: «Ватро уникати сліз», «Жінка ніколи не повинна відмовлятися від сексу, коли цього вимагає чоловік «та «Безглуздо поводити себе по-дитячому в подружніх стосунках». Пригадаймо, що зовсім нещодавно автор закликав нас відверто висловлювати свої почуття та емоції та не тримати їх у собі. А тут він пропонує діаметрально протилежну поведінку. Як на мене, це дивно та викликає сумніви щодо компетентності Шострома у цьому питанні. А також мені дуже не подобається політика автора щодо жінок.

Таким чином, головною ідеєю цієї книги є самовдосконалення та визнання своїх маніпуляцій над людьми з метою їх припинення. Автор закликає нас подивитися на все тверезо та стати на нелегкий шлях актуалізації.

3. Як здобувати друзів та впливати на людей. Актуалізатор та маніпулятор: порівняльна характеристика Після видання цих книг на письменників обрушилася така слава, що вони й не могли собі уявити. В один момент автори прокинулися знаменитими. Їхні твори зникали з книжних полиць магазинів, щойно їх туди поклали. Такого успіху до сих пір не знав жодний психолог. А книги, які вони написали, залишаються актуальними й по наш час.

Прочитавши обидві книги, я зрозуміла, що автори мали однакові мету — зробити людей успішними, відомими та, насамперед, щасливими. Вони давали різні поради, які можуть допомогти це зробити. Але чим більше сторінок я прочитувала, тим більше заплутувалася: психологи пропонували зовсім різні методи для досягнення однієї і тієї ж мети.

Отже, перейдемо до самих методів.

Дейл Карнегі пропонував спочатку сподобатися людині, перш ніж просити її про щось. При цьому способи для цього він вибирав дуже ретельно. Психолог говорив, що можна зробити так, щоб людина виконала все, що вам потрібно, при цьому не використовуючи насильства, тобто вона сама захоче виконати ваше прохання.

Багато критиків та просто читачів засуджують його методи, бо, на їхню думку, вони (методи) не зовсім відповідають їх уявленням про поведінку чесної та вихованої людини. Наприклад, порада посміхатися та робити компліменти людям розцінюється як примітивне лицемірство та лестощі. А якщо людина «веде розмову в колі інтересів її співбесідника», оточуючі одразу ж починають називати її «підлабузником». Як на мене, цю книгу не можна читати «для галочки», у неї потрібно вникнути, розібратися як слід у тому, що хотів донести до нас автор, а вже потім критикувати його. Карнегі сам чітко сказав, що не вчить нікого лестити. Він говорив, що все повинно бути щиро, йти від серця. Психолог вчив, що в кожній людині є щось, що заслуговує на щиру повагу та захоплення, головне — це знайти правильну ниточку, яка проведе вас прямо до серця потрібної вам людини. Це може бути будь-що: колір волосся, стан окулярів або навіть звичайний ґудзик на капелюсі. Головне — зробити людині комплімент від щирого серця, на який він дійсно заслуговує.

Взагалі, я вважаю, що ця книга більше всього підійде як настільний посібник для продавців, менеджерів, директорів, начальників та керівників, яким по роботі доводиться зустрічатися з великою кількістю людей. Без сумніву, щоб результат переговорів був задовільним, потрібно дуже добре знати психологію споживачів та вміти знаходити спільну мову з партнерами. Саме цьому, в цілому, і вчить ця праця Дейла Карнегі.

А щодо Шострома та його твору, можу сказати наступне. На мою думку, цю книгу можна прочитати для загального розвитку, але сліпо вірити у те, що там написано, не варто. Автор дає безліч дуже цікавих прикладів різних маніпуляцій та актуалізацій у різних сферах життя, при цьому додаючи свої пояснення до кожного випадку. Також були наведені приклади конфліктів та різні шляхи до їх вирішення. Як на мене, це може стати нам у нагоді у складних життєвих ситуаціях. На жаль, окрім вищесказаного, я не можу додати більше нічого позитивного, бо на контрасті з Карнегі Шостром для мене виглядає не дуже яскраво та заманливо.

Книга цього психолога містить суперечливі поради, яких, як мені здається, у такій книзі бути не повинно. Це однозначно характеризує автора не з кращого боку. Шостром закликає нас слухати своє серце, бути щирими у своїх почуттях та емоціях, але при цьому наполегливо рекомендує не показувати своїх сліз, не поводитися як дитина у шлюбних стосунках. На мою думку, коли людям 60, а вони себе почувають на 15, то нічого жахливого не станеться, якщо це подружжя разом пострибає, побігає по калюжах та вирішить попускати мильні бульбашки. Навпаки, така пара буде міцнішою завдяки цим дитячим забавам. А щодо сліз, то як їх можна приховувати, коли тобі прикро, коли тебе хтось образив?! Небагато людей можуть викликати сльози навмисно, а ще менша кількість здібна їх зупинити у потрібний момент. Та й навіщо припиняти плакати, якщо від сліз людям стає набагато легше? Це, свого роду, панацея від багатьох психічних захворювань!

ВИСНОВОК Отже, я хочу ще раз наголосити, що Дейл Карнегі та Еверетт Шостром відомі на весь світ американські психологи, які у своїх книгах розкривали секрети успіху, визнання та багатства. Але робили вони це по-різному.

На мою думку, ідеальна формула щастя складається з 80% інформації з книги Карнегі та з 20% Шострома. Це поєднання, на мою думку, створить таку людину, яка буде успішною у всіх своїх справах, матиме багато друзів та партнерів, розбиратиметься у тонкощах людської психології та вмітиме застосовувати ці знання на практиці (це Карнегі), а також постійно самовдосконалюватиметься та розкриватиме весь свій потенціал (а це вже Шостром).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Карнегі Дейл, «Як здобувати друзів та впливати на людей», вид. «Прогрес», 2012 р.

2. Оверстріт Гаррі А., «Мотивация людської поведінки», вид. М-Л. 2010 р.

3. Форд Генрі, «Моє життя, мої досягнення», вид. «Харвест», 2005 р.

4. Зеланд Вадим, «Трансерфінг реальності», ОАО «Видавницька група „Весь“», 2008

5. Пішель Ріхард, «Будда. Його життя та учення», вид. «Амріта-Русь», 2008

6. Біблія, Сінодальне видання Російського біблійного товариства Москва, 2012.

7. Шостром Еверетт, «Анті-Карнегі або людина-маніпулятор», вид. «Дубль В, Дельта-92», 2009.

8. Берн Еріх, «Ігри, в які грають люди», вид. «Ексмо», 2012

.ur