Кредитный бум і стратегії різних груп банків
До справжнього часу діяли три основних джерела, забезпечували розширення банківського кредитування економіки: заміщення іноземних активів, нарощування власних капіталів, залучення коштів населення. У майбутньому можливості зростання кредитування з допомогою заміщення інші елементи активів будуть обмежені. Одночасно посилюватиметься значення мобілізації заощаджень населення як ключового джерела… Читати ще >
Кредитный бум і стратегії різних груп банків (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Кредитный бум і стратегії різних груп банків
Смена орієнтирів
Рост чистого кредитування економіки за одночасного скороченні чистих іноземних активів— ключова тенденція розвитку банківської системи в IV кварталі 2001 р. і I кварталі 2002 р. Вона мала фронтальний характері і торкнулася більшість великих груп банків. Аналіз проводився підставі даних вибірки з 1249 банків, на яку за станом 1 квітня 2002 р. доводилося 92% активів діючих кредитних організацій. Нами виділили шість груп банків, які різняться один від одну немов структурою операцій, і ключовими інституційними ознаками (основні власники, число філій, розмір активів, ін.): Ощадбанк, Зовнішторгбанк, банки, контрольовані великими нафтогазовими компаніями (далі— «нафтогазові»), банки, контрольовані нерезидентами (частка нерезидентів в статутний капітал вище 95%, далі— іноземні), многофилиальные банки (число філій понад п’ять), дрібні й середні банки з нерозвиненою філіальною мережею (розмір активів менш 200 млн. дол.).
Наибольший зростання забезпечили банки, котрі традиційно позиціонувалися у фінансуванні «решти світу»: Зовнішторгбанк, «нафтогазові» й іноземні банки (див. графік 1). Це засвідчує наметившимся перегляді ними своїх стратегій розвитку.
График 1. Ставлення чистого кредиту нефінансовим підприємствам, і чистих іноземних активів до активів різних груп банків (1.10.2001−1.04.2002, в %).
.
В «нафтогазової» групі зміни торкнулися переважно регіональні й невеличкі як для групи банки (активи менш 20 млрд. крб.), тісно пов’язані з обслуговуванням нафтогазових підприємств на місцях. Ці клієнти зіштовхнулися з тимчасовим погіршенням свого фінансового становища, викликаним зниженням світових нафтових цін. Через війну зменшилися залишки на клієнтських розрахункових рахунках (головний ресурс цих банків), і з’явилася додатковий попит на кредит для поповнення оборотних засобів підприємств. За півроку зростання чистого кредитування реального сектора економіки в групі «нафтогазових» банків становив 22 млрд. крб. (16,8%), яке частка у їх активах збільшилася на 6,6%.
Похожие мотиви рухали і іноземними банками. Більшість їх (особливо найбільші— Сітібанк, Раффайзенбанк Австрія, ІНГ Банк Євразія, Креді Лионэ Русбанк) також відчутно наростили чисте кредитування підприємств (на 32 млрд. крб., приріст його у активах— 12,8%). Закономірно, значна частина кредитів цих банків також адресувалося нафтогазові компанії (35−50% по найбільшим банкам групи).
Банки, які і зараз позиціонувалися як активних чистих кредиторів реального сектора (Ощадбанк, многофилиальные банки, дрібні й середні банки), продемонстрували менші темпи зростання. Сумарний обсяг кредитів за цими групам збільшився за півроку на 23,6%, що помітно нижча показників Зовнішторгбанку й іноземних банків (83,6% і 27,4% відповідно). Але з високого частки на кредитному ринку внесок цих груп у збільшення сукупного обсягу банківських кредитів виявилося дуже значним. Там довелося 76% від загального приросту кредитів і 64% від приросту чистого кредиту за банківську систему загалом (відповідно, 135 і 195 млрд. крб.).
Похоже, проте, що Ощадбанк, многофилиальные банки і значної частини малих і середніх банків стоїмо навіть поблизу якісному межі нарощування частки кредитів на своїх активах: вона становить, відповідно, 45,1%, 50,7%, 45,1% проти 36,9% в в середньому у іншим групам. Подальше значне її нарощування призведе до непридатному, з погляду балансування ризиків, зниження диверсифікації активів.
График 2. Розподіл сукупних активів банківської системи з групам банків.
.
График 3. Розподіл іноземних активів за групами банків.
.
График 4. Розподіл кредитів нефінансовим підприємствам за групами банків.
.
График 5. Розподіл депозитів населення за групам банков.
.
Для многофилиальных банків діє одного чинника уповільнення зростання кредитів— припинення процесу розширення мережі філій. Із середини 1999 р. по 2001 р. число філій, що припадають однією банк, швидко зростало, і це забезпечувало експансію банків на регіональні кредитні ринки (див. графік 6). Наприкінці 2001 р. інтенсивний ріст мережі філій закінчився— настав етап освоєння «завойованих» ринків, яка передбачає менш агресивну динаміку кредитування.
График 6. Розвиток мережі філій банків (без Ощадбанку) і динаміка реального обсягу кредитів нефінансовим підприємствам (1.01.1998=100%).
.
Джерела зростання ресурсів.
До справжнього часу діяли три основних джерела, забезпечували розширення банківського кредитування економіки: заміщення іноземних активів, нарощування власних капіталів, залучення коштів населення. У майбутньому можливості зростання кредитування з допомогою заміщення інші елементи активів будуть обмежені. Одночасно посилюватиметься значення мобілізації заощаджень населення як ключового джерела розширення активних операцій. Відповідно, можна очікувати посилення позицій банків, які мають високої конкурентоспроможністю над ринком вкладів фізичних осіб.
В справжнє час три основних джерела ресурсів розширення кредитування підприємств замкнуті на різні групи банків.
Первый джерело— заміщення іноземних активів— характерний, переважно, для іноземних дипломатів і «нафтогазових» банків, і навіть Зовнішторгбанку. У цьому перерозподіл ресурсів з іноземних активів в кредити підприємствам в значною мірою виявилося пов’язані з кон’юнктурним чинником— зниженням світових ціни сировинні товари наприкінці минулого— початку цього року. Це зумовлює нестійкість в найближчій перспективі даного джерела розширення банківського кредитування.
Второй джерело— зростання власних капіталів банків— використовувався у основному дрібними і середніми банками. З цією групи характерна жорстка взаємозв'язок між підвищенням частки капіталів в пасивів і частки кредитів на активах. За всією видимості, значної частини кредитів цих банків, як і відповідний приріст капіталу, є фіктивними.
Третий джерело— залучення депозитів населення— уражає многофилиальных банків та Ощадбанку. І це випадково: практично вичерпавши резерви нарощування кредитів з допомогою заміщення інші елементи активів, вони закономірно роблять ставку залучення платних ресурсів— передовсім від населення.
Конкуренция на ринках роздрібних послуг
Условия конкуренції над ринком послуг населенню (найперспективніший джерело залучення коштів) істотно різняться у Москві регіонах. Для столичного роздрібного ринку характерні:
сильная між банками, (у Москві розташовані 56% російських банків),.
устойчивый попит досить широкий, спектр банківських продуктів (крім депозитів— пластикові картки, споживчий кредит, довірче управління засобами, міжнародні переклади та інших.), що з вищими стандартами життя жінок у столиці.
Как показує аналіз динаміки депозитів, на московському ринку ключовими чинниками конкурентоспроможності (у порядку спаду) є:
оценка вкладниками надійності банку,.
разнообразие наданих фінансових послуг,.
способность запропонувати вищі відсоткові ставки за депозитами тим більше ж рівні надійності.
С погляду оцінки надійності найвищим пріоритетом мають великі державні та іноземних банків, по них йдуть інші великі банки.
В регіонах конкуренція, зазвичай, йде між Ощадбанком і одним-двома місцевими банками. Населення має низький рівень заощаджень і тому дотримується консервативної стратегії розміщення. У умовах рівень відсоткових ставок і розмаїття запропонованих послуг не відіграють істотної ролі, а успіх над ринком фактично залежить від однієї чинника— оцінки вкладниками рівня надійності банку. Як і Москві, вона міцно пов’язана з участю держави, в тому числі регіональної влади у його капіталі, ні з розміром банку.
Таблица 1. Регіони-лідери із залученням депозитів населення (не враховуючи Ощадбанку, на 1.04.2002).
Регион. |