Аудит власного капіталу ВАТ «ММКК»

Зміст

ВСТУП РОЗДІЛ 1. МЕТОДИЧНО-ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ АУДИТ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

1.1 Мета і завдання аудиту власного капіталу

1.2 Особливості нормативної бази аудиту власного капіталу

1.3 Предметна область дослідження

РОЗДІЛ 2. АУДИТ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

2.1 Організаційно-економічна характеристика ВАТ «Молочанський молочноконсервний комбінат»

2.2 Аудит власного

2.3 Основні недоліки і порушення, виявлені при проведенні аудиту власного капіталу та рекомендації щодо їх виправлення

2.4 Аудиторська перевірка статутного та резервного капіталу РОЗДІЛ 3. АУДИТОРСЬКИЙ ВИСНОВОК І ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ АУДИТУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТОК, А ДОДАТОК Б ДОДАТОК В

ВСТУП

В умовах переходу до ринкової економіки особливої актуальності набирають облік та аналіз власного капіталу, наявність якого дозволяє функціонувати підприємствам всіх форм власності.

Актуальність обліку власного капіталу виникла через появу нових організаційно-правових форм підприємств, внаслідок прийняття нормативних документів, які найближче до умов функціонування ринкової економіки.

У теперішній час, коли біля 80% підприємств мають недержавну форму власності, власний капітал набуває важливе економічне значення, так як показує кількість власних засобів підприємства, які знаходяться в його розпорядженні, та які представляють собою фонди та резерви.

Таким чином, економічна важливість власного капіталу і багатогранність його структури обумовлюють необхідність проведення правильного та достовірного обліку, а також здійснення аналізу власного капіталу на кожному підприємстві, тим самим підтверджуючи актуальність вивчення даної проблеми, що визначило вибір теми курсової роботи та її мету.

Ціль курсової роботи — закріплення навичок самостійної роботи і застосування на практиці теоретичних знань з аудиту для розв’язання практичних задач, а також положень, вимог, нормативних актів, що регулюють аудит, бухгалтерський облік, формування бухгалтерської звітності, оподатковування.

Необхідність організації і методики проведення аудиту обумовлюється потребою користувачів інформації про реальний фінансовий стан суб'єкта господарювання. Об'єктивність аудиторського висновку є обов’язковою умовою і однією з його основних специфічних рис. Ця умова передбачається незалежністю аудиту і диктується потребами користувачів.

Організації і методика проведення аудиторської діяльності базується на основних положеннях діалектичного методу пізнання і законах політичної економії. Економічні процеси, які виникають і здійснюються на підприємствах, представляють собою певне ціле, узагальнене, без відмінностей між окремими частинами та властивостями, визначення реального, якісного та кількісного стану об'єктів, виявлення відхилень від базового або нормативного стану й оцінка цих відхилень за критеріями доцільності та законності. А також виявити не тільки недоліки та упущення, але й допомогти їх виправити.

Метою написання курсової роботи є закріплення теоретичних знань з аудиту для розв’язання практичних задач, використання елементів дослідження, аналізу, уміння опрацьовувати літературні джерела та практичний матеріал базового підприємства, проведення аудиту фінансово-господарчої діяльності на підприємстві, виявленням стану економічних, організаційних, інформаційних та інших характеристик системи, що знаходяться в сфері аудиторської оцінки, здійснення економічного аналізу про господарські процеси та явища, їх кількісної характеристики і оцінки економічних об'єктів — ресурсів, продукції, прибутку.

Завдання курсової роботи полягає у визначенні характеристики фінансової звітності, її складу, призначені та основних принципів підготовки; порядку оцінювання фінансової звітності підприємства; методики аудиту власного капіталу.

При підготовці курсової роботи вивчено економічний стан та порядок проведення аудиторської діяльності ВАТ «ММКК».

Об'єкт дослідження організація і методика проведення аудиту власного капіталу.

Предметом дослідження даної роботи є вивчення аудиту власного капіталу, дослідження організації економічного аналізу на прикладі ВАТ «ММКК» та аналіз обліку витрат господарства.

При написані курсової роботи використовувались такі методи дослідження, як аналітичний, монографічний, статистичний, економіко — математичний.

В якості теоретичної основи, при написанні курсової роботи, використовувалися підручники та статті українських вчених, таких як: Пархоменко В. П., Сопко В. В., Верхоглядова Н.І., Білуха М.Т., Ященко Н. О. та інші, а також Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність України », Закон України «Про аудиторську діяльність », П (С)БО 1, П (С)БО 2, П (С)БО 3, П (С)БО 4, П (С)БО 5, П (С)БО 9. А в якості практичних матеріалів були використані Статут ВАТ «ММКК», наказ про облікову політику та річні фінансові звіти.

РОЗДІЛ 1. МЕТОДИЧНО-ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ АУДИТ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

1.1 Мета і завдання аудиту власного капіталу

Розпочинаючи роботу, аудитор на власний розсуд розбиває генеральну сукупність на підсукупность й ретельно проводить перевірку кожної. На нашу думку, бажано таку перевірку розпочинати з аудиту власного капіталу і установчих документів.

Аудит власного капіталу і аудит установчих документів не можуть досліджуватись окремо один від одного, тому що такий елемент власного капіталу, як статутний капітал, є основою будь-якого підприємства і фіксується в його установчих документах. В установчих документах можуть міститися дані й про інші елементи власного капітал.

Власний капітал — це загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності й використовуються ним для формування його активів. Такі активи формуються за рахунок інвестованого в них власного капіталу і є чистими активами підприємства.

До власного капіталу належить: статутний капітал, пайовий капітал, додатково вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал.

Аудит установчих документів передбачає ретельну перевірку юридичних підстав на право функціонування економічного суб'єкта у відповідності з чинним законодавством та підтвердження права власності юридичних і фізичних осіб.

Аудит власного капіталу проводиться з метою підтвердження аудиторським висновком інформації про власний капітал, його структуру та зміни у власному капіталі, що сталися протягом звітного періоду.

При проведенні аудиту установчих документів і власного капіталу аудитор повинен виконати такі завдання:

1. Визначити основні відомості про суб'єкт господарювання:

повна назва;

код за єдиним реєстром підприємницької діяльності;

місцезнаходження;

дата реєстрації;

дати внесення змін до установчих документів;

основні види діяльності;

кількість засновників, їх частки в статутному капіталі.

Визначити структуру управління економічним суб'єктом і повноваження керівників усіх рівнів при прийнятті відповідних управлінських рішень.

Підтвердити своєчасність та повноту внесення часток до статутного капіталу.

Підтвердити адекватність методів оцінки часток, що вносяться засновниками до статутного капіталу в натуральній і нематеріальній формах. При перевірці керуватися П (с)БО 12, де зазначено, що майно має бути оцінено за справедливою вартістю.

В акціонерних товариствах підтвердити інформацію про:

акції, на які здійснена передоплата;

загальну суму коштів, одержаних у ході передоплати на акції;

акції у складі статутного капіталу за окремими типами і категоріями:

а) кількість випущених акцій із зазначенням неоплаченої частини статутного капіталу;

б) номінальну вартість акцій, зміни протягом звітного періоду у кількості акцій, що перебувають в обігу;

в) права, привілеї та обмеження, пов’язані з акціями, в тому числі обмеження щодо розподілу дивідендів та повернення капіталу;

г) акції, що належать самому товариству, його дочірнім і асоційованим підприємствам;

д) перелік засновників і кількість акцій, якими вони володіють;

е) кількість акцій, які перебувають у власності членів виконавчого органу, та перелік осіб, частки яких у статутному фонді перевищують 5%;

ж) акції, зарезервовані для випуску згідно з аукціонами та іншими контрактами, із зазначенням їх термінів і сум;

накопичену суму дивідендів, не сплачених за привілейованими акціями;

суму, включену (або не включену) до складу зобов’язань, коли дивіденди були передбачені, але формально не затверджені.

2. В інших підприємствах підтвердити інформацію про:

розподіл часток статутного капіталу між власниками;

права, привілеї або обмеження щодо цих часток;

зміни у складі часток власників у статутному капіталі.

3. Встановити структуру власного капіталу, проаналізувати зміни, які відбулися в структурі за декілька звітних періодів.

Підтвердити інформацію про залишки і зміни у власному капіталі, що відбулися протягом звітного періоду.

Дати оцінку системі внутрішнього контролю і бухгалтерського обліку установчих документів і власного капіталу.

Підтвердити повноту, достовірність, об'єктивність і законність господарських операцій по власному капіталу, відображеному в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності.

Перевірити порядок розподілу прибутку, який залишається в розпорядженні економічного суб'єкта за результатами року після сплати обов’язкових платежів.

Перевірити правильність обчислення доходів засновників та акціонерів і утримання податку з доходів.

1.2 Особливості нормативної бази аудиту власного капіталу

Готуючись до проведення аудиту власного капіталу, аудитору необхідно добре вивчити нормативну базу з цього питання, яка є досить значною за обсягом, тому для зручності її можна згрупувати таким чином:

нормативні документи, що регламентують порядок створення в Україні підприємства, його реєстрації, ліквідації, реорганізації, ведення підприємницької діяльності тощо;

нормативні документи, що регламентують порядок ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності з питань власного капіталу;

нормативні документи, які регламентують порядок проведення аудиторської перевірки;

внутрішні нормативні документи підприємства.

Головними нормативними документами при проведенні аудиторської перевірки власного капіталу є:

П (с)БО 5 «Звіт про власний капітал» ;

П (с)БО 12 «Фінансові інвестиції» ;

Постанова КМУ «Про затвердження переліку органів ліцензування» від 14 листопада 2000 р. № 1698;

Перелік органів ліцензування;

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30 червня 1999 року № 784-XIV;

Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 року № 1201-ХII;

Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних товариств і облігацій підприємств, затверджене наказом Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку від 20 вересня 1996 р. № 210.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»

від 16.07.99р. № 996-XIV;

Порядок подання фінансової звітності від 28.02.2002 р. № 419;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87;

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс». Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87;

Наказ МФУ від 29 листопада 2000 р. № 302 «Про Примітки до річної звітності» ;

Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 року Цивільний кодекс України, зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 19 червня 2003 року, № 98О-У Господарський кодекс України від 16.01.2003 p. № 436-IV.

1.3 Предметна область дослідження

Інформація про власний капітал знаходить відображення в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності. У плані рахунків для узагальнення інформації про стан та рух коштів різновидів власного капіталу передбачені рахунки класу 4 «Власний капітал та забезпечення зобов’язань» .

Рахунок 40 «Статутний капітал»

Рахунок 40 «Статутний капітал» призначений для обліку та узагальнення інформації про стан і рух статутного капіталу підприємства.

За кредитом рахунка 40 «Статутний капітал» відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом — його зменшення (вилучення). Сальдо на цьому рахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксовано в установчих документах підприємства.

Аналітичний облік статутного капіталу ведеться за видами капіталу за кожним засновником, учасником, акціонером тощо.

Рахунок 41 «Пайовий капітал»

Рахунок 41 «Пайовий капітал» призначений для обліку й узагальнення інформації про суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, передбачених установчими документами.

Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності.

Колективні сільськогосподарські підприємства (КСП) на рахунку 41 «Пайовий каптал» обліковують частину вартості майна, яка була розпайована між його членами, а також зростання (зменшення) вартості майна протягом діяльності підприємства.

Аналітичний облік за рахунком 41 «Пайовий капітал» ведеться за видами капіталу та за пайщиками.

Рахунок 42 «Додатковий капітал»

Рахунок 42 «Додатковий капітал» призначений для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про суми дооцінки необоротних активів і фінансових інструментів та вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.

Рахунок 43 «Резервний капітал»

Рахунок 43 «Резервний капітал» призначено для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку.

За кредитом рахунка 43 «Резервний капітал» відображається створення резервів, за дебетом — їх використання. Сальдо цього рахунка відображає залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду.

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами та напрямами використання.

Рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)»

На рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» ведеться облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку.

Рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» має такі субрахунки:

441 «Прибуток нерозподілений» ;

442 «Непокриті збитки» ;

443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» .

На субрахунку 441 «Прибуток нерозподілений» відображаються наявність та рух нерозподіленого прибутку.

На субрахунку 442 «Непокриті збитки» відображаються непокриті збитки. Їх списання здійснюють за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо.

На субрахунку 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» відображається розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплати за облігаціями, відрахування в резервний капітал та інше використання прибутку в поточному періоді.

Виправлення помилок за минулий рік, виявлених у поточному році, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» відображається кореспонденцією рахунка 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» з рахунками бухгалтерського обліку відповідних об'єктів класів 1−6.

Рахунок 45 «Вилучений капітал»

На рахунку 45 «Вилучений капітал» ведеться облік вилученого капіталу в разі викупу власних акцій (часток) у акціонерів із метою їх перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу) тощо.

За дебетом рахунка 45 «Вилучений капітал» відображається фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників, за кредитом — вартість анульованих або перепроданих акцій (часток).

Рахунок 45 «Вилучений капітал» має такі субрахунки:

451 «Вилучені акції» ;

452 «Вилучені вклади і паї» ;

453 «Інший вилучений капітал» .

Перевірці піддають інформацію про власний капітал, яка відображена у фінансовій звітності, Головній книзі, регістрах синтетичного й аналітичного обліку, в первинних документах та інших джерелах інформації.

Проте рамки аудиту власного капіталу і забезпечення зобов’язань не обмежуються лише інформацією, яку надають бухгалтерський облік і фінансова звітність.

РОЗДІЛ 2. АУДИТ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

2.1 Організаційно-економічна характеристика ВАТ «Молочанський молочноконсервний комбінат»

Відкрите акціонерне товариство «Молочанський молочноконсервний комбінат» знаходиться в західній частині Токмацького району Запорізької області. Територія підприємства розташована на лівому березі р. Молочна і приєднана до північно-західної частини м. Молочанськ на відстані 1,5 км від центра міста. Підприємство знаходиться у 90 км від обласного центра м. Запоріжжя та у 18 км від районного центра м. Токмак. Найближчою залізничною станцією є станція «Молочанськ», яка знаходиться на магістралі Донецьк-Нова Каховка Придніпровської залізничної дороги на відстані 2 км від підприємства.

Загальна промислова площа підприємства складає 2,97 га. Рельєф спокійний з загальним схилом у західному напрямку. Ґрунти сірі суглинисті, ґрунтові води знаходяться на глибині 1,5 м. Для забезпечення підприємства водою існує 2 артезіанських свердловини.

Управління підприємством здійснюється у відповідності з статутом підприємства на поєднанні прав засновника та уповноваженого ним на проведення господарської діяльності керівника (директора) підприємства. Органами управління Товариства є:

— Загальні збори акціонерів;

— Спостережна рада;

— Правління Товариства (виконавчий орган).

— Органом контролю Товариства є Ревізійна комісія.

Кожний із перелічених органів управління Товариства створюється та діє згідно з чинним законодавством, статутом та внутрішніми нормативними актами, затвердженими Спостережною радою Товариства.

Засновник підприємства:

вносить зміни і доповнення до Статуту підприємства?

має право поєднувати функції директора з правами засновника ?

призначає директора підприємства ?

приймає рішення про припинення діяльності підприємства, призначає ліквідаційну комісію, затверджує ліквідаційний баланс.

Директор підприємства:

самостійно розв’язує усі питання діяльності Підприємства, за винятком тих, що віднесені Статутом Підприємства до компетенції засновника підприємства визначає напрямки діяльності підприємства, затверджує його плани і звіти про їх виконання ?

визначає організаційну структуру підприємства ?

визначає та затверджує порядок розподілу прибутку підприємства та покриття збитків ?

приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію дочірніх підприємств, філій та представництв ?

визначає порядок та умови залучення працівників для діяльності підприємства ?

призначає (приймає на роботу) та звільняє працівників підприємства?

затверджує річні та поточні результати діяльності підприємства, у тому числі і його дочірніх структур ?

виносить про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб підприємства ?

визначає умови праці у підприємстві?

укладає договори (угоди) від імені підприємства?

затверджує внутрішні документи підприємства, які регулюють окремі сторони його діяльності?

вирішує інші питання, які виникають в процесі діяльності підприємства?

вправі без доручення здійснювати дії від імені підприємства?

відкриває в установах банків поточні та інші рахунки підприємства?

здійснює свої права і повноваження самостійно або через уповноважених ним осіб.

Ревізійна комісія є постійним виборним органом Товариства. Персональний та кількісний склад Ревізійної комісії затверджується Загальними зборами акціонерів Товариства.

Ревізійна комісія обирається з числа акціонерів. Членами Ревізійної комісії не можуть бути члени Правління, Спостережної ради та інші посадові особи.

Ревізійна комісія здійснює перевірки фінансово-господарської діяльності Правління Товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв.

Ревізійна комісія підзвітна тільки вищому органу Товариства. Матеріали перевірки Ревізійна комісія надає Загальним зборам акціонерів Товариства.

Ревізійна комісія має право залучати до своєї діяльності експертів, аудиторських організації.

Бухгалтерія підприємства складається з 7 бухгалтерів та головного бухгалтера.

Головною метою діяльності Товариства згідно статуту є одержання прибутку від господарської діяльності по насиченню ринку товарами та послугами, задоволення економічних та соціальних інтересів його акціонерів та працівників.

Предметом діяльність підприємства є: виробництво сухих молочних консервів та продукції з незбираного молока в асортименті, а саме виробництво питного молока, сметани, кефіру, ряжанки, сиру, вершкового масла, сухого та знежиреного молока, а також вершків сухих.

Для забезпечення діяльності Товариства створюється статутний фонд, розмір якого становить 2 228 006 (два мільйони двісті двадцять вісім тисяч шість) гривень. Статутний фонд Товариства поділено на 101 273 простих іменних акцій номінальною вартістю 22 (двадцять дві) гривні кожна. Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір Статутного фонду. Розмір статутного фонду може бути збільшено після повної сплати всіх раніше випущених акцій за вартістю, не нижчою за номінальну, шляхом:

— випуску нових акцій;

— обміну облігацій на акції;

— збільшення номінальної вартості раніше випущених акцій.

Згідно закону України «Про аудиторську діяльність» підприємство підлягає обов’язковому аудиту. Аудит на підприємстві проводять за такою методикою:

перевірка фактів реєстрації підприємства;

перевірка видів і обсягів діяльності;

аудит головних подій і учасників створення підприємства;

аудит структури і складу підприємства;

аудит суттєвості підприємства.

Аудит ВАТ «ММКК» проводиться з ініціативи керівництва, а також у випадках, передбачених чинним законодавством. Підприємство зобов’язане до 1 грудня поточного року повідомити податковим інспекціям про укладання договору на аудиторську перевірку.

На підприємстві існує система внутрішнього контролю, яка ефективно попереджує про виникнення недостовірної інформації та ефективно виявляє недостовірність у межах обмеженого часу з моменту, коли така інформація виникла.

Організація системи внутрішнього аудиту здійснюється на підприємстві з метою незалежної перевірки виконання працівниками своїх посадових обов’язків.

Внутрішній аудит — організована на підприємстві служба, що діє в інтересах його керівництва або власників, регламентована внутрішніми документами система контролю з дотримання встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку, охорони власності та надійності системи внутрішнього контролю.

Структура та штат служби внутрішнього аудиту затверджуються керівником підприємства. Організаційні форми внутрішнього аудиту можуть бути різними, наприклад, відділ внутрішнього контролю, аудит, управління тощо.

У своїй діяльності служба внутрішнього аудиту керується законодавством України, внутрішніми нормативними актами, рішеннями засновників та наказами керівника підприємства.

Мета внутрішнього аудиту — допомогти керівництву та всім працівникам підприємства ефективно виконувати свої функції. До об'єктів внутрішнього аудиту слід відносити:

* ведення бухгалтерського обліку та достовірність фінансової звітності на підприємстві;

* стан активів та забезпеченість ними підприємства, що перевіряється;

* основні показники фінансового стану підприємства;

* систему управління підприємством;

* якість роботи планово-економічних та технологічних служб;

* розміри податків, обов’язкових зборів та платежів;

* основні процеси господарської діяльності підприємства;

* систему внутрішньогосподарського контролю;

* дотримання трудової дисципліни.

Внутрішній аудит у порівнянні із зовнішнім є більш поглибленим і таким, що враховує специфіку підприємства, форми звітності, яка не оприлюднюється і не розглядається зовнішнім аудитором, а саме:

* дотримання встановленої політики підприємства;

* прогноз обсягу реалізації продукції, товарів, робіт та послуг, розміру отриманих прибутків;

* розробку та контроль за дотриманням планів невідкладних заходів;

* дані аналізів кошторисів та витрат;

* аналіз ситуацій ризику і запобігання банкрутству;

* використання ноу-хау тощо.

Внутрішній аудит підпорядкований тільки керівництву підприємства або його власнику. Тому такий аудит не є незалежним стосовно господарюючого суб'єкта, але його можна назвати незалежним стосовно внутрішніх служб та підрозділів підприємства.

Підприємство існує понад 50 років. Будівництво почалося в кінці 1946 року. Воно відновлювалося та реконструювалося на базі використання напівзруйнованих кам’яних будівель колишнього парового млина, а 29 квітня 1950 року підприємство випустило свою першу продукцію — 700 кг сухого молока.

Проектна потужність підприємства становила 800 т. сухого молока на рік. Потужності підприємства постійно зростали. За перший рік свого існування підприємство переробило 16 млн. 200 т. молока та виробило 820 т. сухого молока, 288 т. цільномолочної продукції та 294 т. вершкового масла.

Внаслідок збільшення закупівлі молока, технічного переозброєння та модернізації устаткування виробництво продукції постійно зростало. Так у 1988 році - самому продуктивному в історії підприємства — було закуплено 90 млн. 651 тонна молока та вироблено 4 млн. 963 тонни сухих молочних консервів, 12 млн. 32 тонни цільномолочної продукції та 1 млн. 340 тонн вершкового масла.

До складу підприємства належать: консервний цех, цільномолочний цех, цех по розливу мінеральної води, цехи допоміжного виробництва, сантехнічні об'єкти, котельня, градирня, гараж, комори, приміщення заводоуправління, три фірмові магазини, які розташовані на території Токмацького та Чернігівського районів, а також дві філії - Чернігівський молочний завод, який знаходиться у смт. Чернігівка та Великобілозірський молочний завод, який розташований у с. В. Білозірка.

У рисунку 2.1 представлено організаційну схему ВАТ «ММКК», характеристика організаційної схеми ВАТ «ММКК» Додатк А.

Рис. 2.1 — Організаційна схема ВАТ «ММКК»

У теперішній час ВАТ «Молочанський молочноконсервний комбінат» прагне збільшення випуску продукції. Ще у квітні 2006 року в експлуатацію ввійшов цех по розливу мінеральної води, а також планується переробка соєвого білку для харчових та кормових цілей.

Сировиною для переробних підприємств молочної промисловості є молоко. Тому стан сировинної бази у регіоні - це найсуттєвіший показник для ефективного виробництва продукції молочної промисловості. Нажаль, наразі стан тваринницького підкомплексу дуже тяжкий, що має свої причини, тому виникає жорстка конкуренція за постачальників сировини. ВАТ «Молочанський молочноконсервний комбінат» має достатньо довгу історію існування та добре налагоджені зв’язки як із постачальниками сировини, так і з покупцями кінцевої продукції. Основні регіони постачання сировини з розподілом на сільськогосподарські підприємства та особисті селянські господарства за 2009 рік та кількість молока, отриманого від них представлено у наступній таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 — Основні постачальники сировини ВАТ «ММКК» по регіонах за 2009 рік

На основі даних таблиці можемо визначити, що підприємство має широке коло постачальників сировини (обслуговується 18 регіонами). В свою чергу визначили, що питома вага у постачанні молока особистими селянськими господарствами майже втричі більша ніж сільськогосподарськими підприємствами. Найбільшу питому вагу у структурі постачанні молока по регіонах займають: Токмацький, Великобілозірський, Дніпропетровський та Чернігівський регіони, відповідно 17,10; 15,09; 13,10 та 12,13 відсотків. Це пов’язано з тим, що у с. Велика Білозіра та смт. Чернігівка знаходяться філії цього підприємства, що є основними пунктами прийому сировини.

Безперервний процес виробництва характеризується певними результатами, які відображають його ефективність та доцільність.

Валова продукція сільського господарства — це первісний результат взаємодії факторів виробництва, матеріальна і вартісна основа інших кінцевих результатів, що в натуральній формі представлений всіма виробленими протягом року первинними продуктами рослинництва і тваринництва, а у вартісній — оцінений за порівнянними цінами відповідного року.

Отже, тепер більш детально розглянемо основні показники розміру виробництва ВАТ «Молочанський молочноконсервний комбінат». Вони відображені у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 — Розміри виробництва ВАТ «ММКК»

На основі даних таблиці визначили, що за період з 2006 р. по 2010 р. по всіх показниках розміру виробництва відбувалося збільшення, окрім середньорічної вартості основних виробничих фондів. Вартість валової продукції збільшилася на 133,47%, порівняно з 2006 р., вартість товарної продукції збільшилася на 176,46%, до 2006 р. Середньорічна вартість оборотних засобів збільшилась на 251,79%, до 2006 р. Ці зміни відбулися за рахунок докорінного розширення виробництва, до 2010 р. відбувалося постійне зростання виробництва по основних видах продукції і з 2008 р. започатковано нове виробництво по розливу мінеральної води.

Середньорічна численність працівників збільшилась на 44,98% до 2006 р. це пов’язано з розширенням виробництва, та появою більш кваліфікованих робітників.

Економічна ефективність — визначається як відношення одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Узагальнюючим показником економічної ефективності роботи підприємства є рентабельність виробництва. Рентабельність — поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.

Рівень рентабельності в цілому по підприємству характеризує ефективність лише спожитих виробничих ресурсів і не відображує ефективності використання всіх авансованих витрат, що акумулюються у вигляді застосовуваних основних і оборотних фондів. Тому для визначення ефективності використання виробничих фондів розраховують показник норми прибутку. З економічної точки зору показник норми прибутку показує, скільки грошових одиниць прибутку приносить кожна грошова одиниця функціонуючих виробничих фондів. Зростання цього показника, як і показника рівня рентабельності, свідчить про підвищення ефективності виробництва.

Після аналізу головних аспектів діяльності переробного підприємства ми провели узагальнюючий аналіз показників економічної ефективності. В період з 2005 по 2009 р.р. підприємство веде розширене відтворення, нарощує потужності тим самим збільшуючи загальний виробіток продукції.

Економічні результати ефективного ведення виробничої (господарської) діяльності ВАТ «Молочанський молочноконсервний комбінат» представлені у вигляді таблиці 2.3.

За цей період на 179,7% збільшилась виручка від реалізації, що склало за останній рік 46 млн. 808,4 тис. грн., прибуток від реалізації збільшився лише на 6,86% тому, що суттєво збільшувалася по роках собівартість продукції (загалом збільшення склало 202,01% в порівнянні з 2006 р.).

Таблиця 2.3 — Показники економічної ефективності виробництва у ВАТ «ММКК»

Визначальним критерієм збільшення собівартості є збільшення закупівельних цін на сировину (молоко), що відбувалося впродовж цього періоду. Загалом по динаміці показника «норма прибутку «та «рівень рентабельності «(рівень рентабельності знизився у 3 рази, а норма прибутку суттєво не змінилась) можна зробити висновок, що ефективність цього виробництва можна збільшувати, прямуючи до більш високих показників.

2.2 Аудит власного капіталу

Для здійснення аудиту власного капіталу доцільно, насамперед, вникнути в саму сутність капіталу, зрозуміти його різновиди, їх зміст. Рахунки класу 4 («Власний капітал та забезпечення зобов’язань») призначені для узагальнення інформації про стан і рух коштів різновидів власного капіталу — статутного, пайового, додаткового, резервного, вилученого, несплаченого, а також нерозподілених прибутків (непокритих збитків), цільових надходжень, забезпечень майбутніх витрат і платежів, страхових резервів. Фінансові ресурси, що

використовуються на розвиток виробничо-торгового процесу — це капітал у грошовій формі.

Капітал — це сукупність матеріальних ресурсів і коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав, необхідних для суб'єкта господарювання. Аудиту підлягає структура капіталу за джерелами його утворення. Джерела утворення капіталу суб'єкта господарювання — це власні й позичкові кошти. Власний капітал суб'єкта господарювання визначається вартістю його майна, тобто чистими активами. Вона обчислюється як різниця між вартістю майна і позичковим капіталом. Власний капітал складається зі статутного, додаткового і резервного капіталу, нерозподіленого прибутку та цільових (спеціальних) фондів.

Власник поділяє капітал на основний (довгостроковий) і оборотний (поточний) капітал. Основний капітал складається з основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових інвестицій (довгострокових позичок). Оборотний капітал складається з матеріальних оборотних засобів, коштів у поточних розрахунках, короткострокових фінансових вкладень. Рахунок 40 «Статутний капітал» призначено для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства. За кредитом рахунка 40 «Статутний капітал» відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом — його зменшення (вилучення) — повернення частки внесків у разі вибуття учасника, списання збитків за рахунок внесків. Власний капітал засновників (учасників) поділяється на дві частини: 1) реєстрований; 2) не реєстрований. Перший — це статутний, або пайовий, капітал. Другий — додатковий — резервний, страховий, капітал та нерозподілений прибуток (непокритий збиток). Статутний капітал утворюється за рахунок вкладів (внесків) засновників або учасників. Вкладами можуть бути гроші, будинки, споруди, обладнання, цінні папери, права на користування землею, водою, будинками. Статутний капітал комерційного банку формується за рахунок коштів акціонерів або пайових внесків засновників (учасників) банку.

Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві. Пайовий капітал складається із сум пайових внесків членів споживчого товариства, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок, а також паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств, одержаних внаслідок розподілу на паї колективної власності.

Додатковий капітал складається з емісійного доходу від розміщення акцій власної емісії за цінами, що перевищують номінальну вартість, дооцінки активів, безоплатно одержаних необоротних активів, іншого додаткового капіталу.

Кошти резервного (страхового) капіталу використовуються згідно з установчими документами — у випадку нестачі прибутку покриваються витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації підприємства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо. Нерозподілені прибутки — це прибутки, одержані в результаті господарсько-фінансової діяльності підприємства, зменшені на суму прибутків, використаних у звітному році, у тому числі нарахування податку на прибуток. Якщо є збитки, то сума збитку зменшує суму власного капіталу.

Неоплачений капітал призначений для обліку розрахунків із засновниками підприємства за вкладами до статутного капіталу підприємства. Здійснюючи аудит статутного капіталу, виходять із того, що він формується на основі внесків власників підприємства у вигляді грошових коштів, майна, нематеріальних активів у розмірах, визначених установчими документами. Надходження внесків засновників контролюється на підставі даних первинних документів і записів за кредитом рахунка 67 «Розрахунки з учасниками» в кореспонденції з дебетом рахунків основних засобів, грошових коштів, нематеріальних активів, виробничих запасів тощо. Так, за даними прибуткових касових ордерів, виписок банку з поточних рахунків у національній та іноземній валюті з доданими до них виправдувальними документами перевіряють повноту і своєчасність грошових сум і матеріальних цінностей. Використовуючи інформацію актів приймання-передання основних засобів, документів, що відображають надходження нематеріальних активів, і дебетові обороти за рахунками 10 «Основні засоби», 12 «Нематеріальні активи» визначають вартість переданого обладнання, будинків, споруд, майнових прав на інтелектуальну власність. На основі даних актів про приймання матеріалів, товарно-транспортних накладних, рахунків щодо обліку виробничих запасів (рахунок 20), рахунка 22 «МШП» з’ясовують вартість матеріальних цінностей, що надійшли. Кожний внесок підтверджується документами, де обов’язково роблять посилання на формування статутного капіталу. Особливу увагу слід приділяти технічній стороні реєстрації нематеріальних активів, внесених учасниками (засновниками) у статутний капітал. Це майнові права на винаходи, на користування землею, природними ресурсами, ліцензії на визначені види діяльності, плата за користування брокерським місцем, торговими знаками, марками. В обліку нематеріальні активи оцінюються за договірними цінами. При цьому складають акт, що фіксує факт надходження на підприємство нематеріальних активів. Наступний етап аудиту — перевірка своєчасності внесків у статутний капітал засновниками підприємства. Моментом фактичного надходження внесків у статутний капітал є:

для грошей — дата зарахування їх на рахунок у банку чи внесення у касу підприємства;

для основних засобів, матеріальних і нематеріальних активів — дата складання акта приймання-передання основних засобів, матеріальних і нематеріальних активів або інших документів, що підтверджують надходження вказаних об'єктів на підприємство.

Повноту внесків засновників у статутний капітал підприємства перевіряють шляхом зіставлення його розміру, що зафіксований в установчих документах і числиться на рахунку 40 «Статутний капітал», із величиною заборгованості за рахунком 67 «Розрахунки з учасниками» і встановленими строками її погашення[18].

Одним із важливих завдань аудиту є перевірка дотримання принципу стабільності величини статутного капіталу, її відповідності розміру, визначеному засновницькими документами. Керуючись Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал», аудитор перевіряє правильність розподілу прибутку між учасниками (власниками) підприємства або спрямування прибутку до статутного капіталу, резервного капіталу тощо. Так, у статтях розділу «Внески учасників» наводяться дані про збільшення статутного капіталу підприємства та зміни неоплаченого капіталу в результаті збільшення або зменшення дебіторської заборгованості учасників за внесками до статутного капіталу підприємства. Власний капітал зменшується внаслідок виходу учасника, випуску чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшення номінальної вартості акцій або з інших причин. Тому здійснюючи аудит статутного капіталу, слід перевірити наявність і обґрунтованість змін у статутному капіталі й установчих документах підприємства. Завершальним етапом аудиту є узагальнення виявлених відхилень в обліку статутного капіталу порівняно з чинними нормативними положеннями і обґрунтування пропозицій щодо їх усунення. Відтак аудитор перевіряє забезпечення майбутніх витрат і платежів (рахунок 47) за такими субрахунками: 471 «Забезпечення виплат відпусток» 472 «Додаткове пенсійне забезпечення» 473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань» 474 «Забезпечення інших витрат і платежів». Аудитору слід врахувати, що за кредитом рахунка 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» відображається нарахування забезпечень, за дебетом — їх використання.

Зокрема, сума забезпечення виплат відпусток визначається щомісячно як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотка, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці. На цьому субрахунку також узагальнюється інформація про забезпечення обов’язкових відрахувань (зборів) на обов’язкове державне соціальне страхування. Здійснюючи аудиторську перевірку операцій, пов’язаних зі створенням резервів грошових коштів, слід з’ясувати законність створення резервів, тобто встановити, які резерви створені на підприємстві й чи передбачено це статутом, іншими установчими документами. Відтак аудитор перевіряє правильність встановлених нормативів відрахувань у резерви і величини самих резервів, достовірність даних інвентаризації резервів майбутніх витрат і платежів. Зайві нараховані суми сторгуються, а не донараховані до нараховуються. Обґрунтованість включення резервованих сум на рахунки виробничих витрат встановлюють на підставі записів із дебетом рахунків 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати» і кредиту рахунка 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» .

Із метою якісного проведення аудиту власного капіталу та забезпечення зобов’язань в обов’язковому порядку досліджуються такі документи:

статут суб'єкта господарювання;

установчий договір;

патент для суб'єктів малого підприємництва;

протоколи зборів засновників;

свідоцтво про державну реєстрацію;

свідоцтво про реєстрацію в Міністерстві економіки для економічних суб'єктів за участю іноземного капіталу;

документи, пов’язані з приватизацією та акціонуванням підприємств;

документи, що підтверджують права власності засновників на майно, яке вноситься в оплату придбаних ними акцій при державній реєстрації товариства за участю державних чи муніципальних підприємств;

свідоцтва про реєстрацію в органах статистики, Державної податкової адміністрації, Пенсійному фонді, у Фонді зайнятості, Фонді соціального страхування, Фонді обов’язкового медичного страхування, в екологічних фондах;

договори на банківське обслуговування;

зареєстровані зміни до установчих документів;

проспект емісії;

реєстр акціонерів (для акціонерних товариств);

протоколи річних зборів засновників, акціонерів;

рішення Ради директорів або правління;

накази і розпорядження виконавчої дирекції;

ліцензії і дозволи на певні види діяльності;

листування із засновниками та акціонерами;

журнали реєстрації видачі довіреностей і повноважень при реєстрації, перереєстрації, ліквідації, реорганізації дій іншим особам (окрім керівника) суб'єкта господарювання;

внутрішні положення;

документи, які підтверджують внесення часток засновників до статутного капіталу в грошовій, натуральній, нематеріальній формах чи у вигляді цінних паперів (виписки банку, прибуткові касові ордери, акти оприбуткування майна, переданого в натуральній формі, як внесок до статутного капіталу);

методики оцінки часток, що вносяться до статутного капіталу в натуральній і нематеріальній формах;

звітність за початковий період діяльності суб'єкта господарювання після державної реєстрації;

річна звітність;

звітність на дату ліквідації чи реорганізації економічного суб'єкта.

Спираючись на завдання, поставлені перед аудитором, установлюють види робіт і процедури аудиту власного капіталу, які необхідно виконати для досягнення поставленої мети, таблиця 2.4.(Додаток А).

2.3 Основні недоліки і порушення, виявлені при проведенні аудиту власного капіталу та рекомендації щодо їх виправлення

Шляхом проведення аудиту можуть бути встановлені порушення, типовими з яких є такі:

кредитовий залишок по рахунку 40 не відповідає сумі статутного капіталу, затвердженого в установчих документах;

необґрунтоване збільшення статутного капіталу за рахунок завищення вартості матеріальних цінностей, нематеріальних активів, які вносяться до статутного капіталу;

невнесення чи неповне внесення засновниками часток до статутного капіталу;

несвоєчасне внесення змін до реєстру акціонерів;

несвоєчасне оформлення вибуття і приймання нових засновників, акціонерів;

невиплати дивідендів за привілейованими акціями;

неправильне визначення часток, які вносяться засновниками до статутного капіталу;

неправильне визначення часток, які підлягають вилученню засновниками зі статутного капіталу;

відсутні підтверджуючі документи по здійснених фінансово-господарських операціях;

недооформлені й прострочені документи;

необумовлене виправлення записів у документах без необхідних підстав;

відсутність оригіналів чи засвідчених у відповідності із законодавством копій документів;

фіктивні документи та операції;

невідображення здійснених операцій;

провадження діяльності без ліцензії;

неправильне обчислення податку на доходи (прибуток);

невиконання вимог нормативних документів;

інші відхилення від норм.

Виявлені помилки і факти шахрайства необхідно згрупувати з метою встановлення їх суттєвості (з урахуванням об'єднаного ефекту) і підготовки підсумкової аудиторської документації. За результатами проведеного аудиту аудитор готує інформацію про перевірену сукупність для внесення до Звіту клієнта та до Висновку аудитора. Якщо аудитор не знайшов порушень чи знайшов порушення, які не впливають на законність функціонування, не завдають шкоди державі, засновникам чи акціонерам, то він фіксує факти перевірки в аналітичній частині аудиторського висновку. При цьому аудитор має право пропонувати видати на перевірену підсукупність позитивний висновок. Якщо аудитор знайшов порушення, які впливають на законність функціонування чи завдають шкоди державі, засновникам чи акціонерам, то він фіксує всі факти в аналітичній частині аудиторського висновку. У цьому разі аудитор дає час для усунення виявлених порушень. Якщо порушення не виправлені, то аудитор не має права видати позитивний висновок.

Результати перевірок за всіма видами капіталів доцільно внести у відомість перевірки показників звіту про власний капітал, представлену в таблиці № 2.4. Тут указується найменування статті або вид капіталу, сума за даними обліку, сума по даним аудита капіталу в різних облікових регістрах, виявлені відхилення (+,-) і примітки.

аудит власний резервний капітал Таблиця 2.4 — Приклад відомості перевірки показників звіту про власний капітал

Саме звіт про власний капітал (ф. № 4) дає чітке подання про зміни у власному капіталі підприємства в розрізі елементів власного капіталу й причини змін і має велике значення для керування фінансовою діяльністю підприємства.

Виявлені порушення по формуванню капіталів й їхньому використанню доцільно оформляти у вигляді таблиці 2.5. У цій таблиці вказують номер, дату й назву документа, зміст записів у ньому, суму й характер порушення, а також указують відповідальна особа й заходи щодо усунення виявлених порушень[17].

Таблиця 2.5 — Приклад відомості перевірки порядку формування капіталу і його використання

На кожний факт, виявлений аудитором, необхідно зробити опис посиланням на порушення того чи іншого нормативно-правового акту хто допустив помилку або шахрайство, з чиєї вказівки або дозволі здійснено порушення або дозвіл, де і коли допущено порушення, розміру матеріального збитку та інші наслідки.

2.4 Аудиторська перевірка статутного та резервного капіталу

Основною метою аудиту статутного та резервного капіталу підприємства є перевірка дотримання нормативно-правових актів, використання капіталу, правильності ведення бухгалтерського обліку. Основними завданнями аудиту статутного та резервного капіталу, є:

* перевірка правильності формування і використання коштів статутного та резервного капіталу;

* оцінка стану синтетичного і аналітичного обліку капіталу;

* оцінка повноти і правильності відображення в обліку і звітності господарських операцій з формування та використання статутного та резервного капіталу;

* перевірка дотримання законодавчих і нормативних актів, пов’язаних з формуванням і використанням капіталу.

Об'єктами аудиту статутного та резервного капіталу підприємства є:

¦ документи, бухгалтерський облік і оподаткування статутного та резервного капіталу;

¦ статут, установчий договір, протоколи зборів акціонерів правління, наказ про облікову політику та інші розпорядчі документи;

¦ первинні документи з відображення статутного та резервного капіталу підприємства, регістри аналітичного і синтетичного обліку;

¦ бухгалтерська звітність підприємства.

Аудит статутного та резервного капіталу слід починати з перевірки установчих документів. У процесі перевірки підлягають вивченню статут підприємства, який повинен бути затверджений у законодавчому порядку, установчий договір підприємства, порядок формування статутного капіталу і порядок оцінки та здійснення внесків до статутного капіталу підприємства.