Типи несумісності
З боку змісту між підпорядковуючим підпорядкованим поняттям існує таке відношення: підпорядковане поняття включає до свого змісту всі ознаки, властиві підпорядковуючому поняттю, плюс ознаки, специфічні тільки для підпорядкованого поняття. Наприклад, до поняття «державне право» входять всі ознаки «права» і, крім того, ознаки, що характеризують його як право державне. Якщо предмет не входить… Читати ще >
Типи несумісності (реферат, курсова, диплом, контрольна)
КОЛОМИЙСЬКИЙ КОЛЕДЖ ПРАВА І БІЗНЕСУ.
РЕФЕРАТ
на тему:
" Типи несумісності"
Виконав студент групи Ю-22.
Овчар Ігор
Викладач: Ганущак М. В.
КОЛОМИЯ" 99.
ПЛАН.
1.Підпорядкування, протилежність, суперечність.
2.Колові схеми Ейлера для вираження відношення між поняттями.
Відношення підпорядкування існує між такими поняттями, одне з яких входить як частина в обсяг другого.
У відношенні підпорядкування перебувають, наприклад, поняття «право» і «державне право». Обсяг поняття «державне право» входить до обсягу поняття «право» як частина його обсягу. Обсяг поняття «право» ширше, ніж обсяг поняття «державне право».
Поняття з більшим обсягом називається підпорядковуючим, а поняття з меншим обсягом — підпорядкованим. У цьому прикладі поняття «право» є підпорядковуючим, а поняття «державне право» — підпорядкованим.
З боку змісту між підпорядковуючим підпорядкованим поняттям існує таке відношення: підпорядковане поняття включає до свого змісту всі ознаки, властиві підпорядковуючому поняттю, плюс ознаки, специфічні тільки для підпорядкованого поняття. Наприклад, до поняття «державне право» входять всі ознаки «права» і, крім того, ознаки, що характеризують його як право державне.
Із цього випливає досить важливий висновок для пізнання:все, що утверджується про підпорядковуюче поняття, ми можемо утверджувати про підпорядковуване поняття, тобто не можна мислити предмет, відображений у підпорядковуваному понятті, без тих ознак, властивих підпорядковуючаму поняттю.
Відношення підпорядкування — це найпоширеніший і найважливіший тип логічних відношень між поняттямивін перебуває в основі багатьох логічних операчій., наприклад, у визначенні понять, узагальненні та обмеженні понять, розділе термінів у судженнях, в категоричному силогізмі, індукції тощо.
Відношення суперечності існує між такими двома поняттями, одне є яких має певні ознаки, а друге — ці ж ознаки заперечує, не сверджуючи ніяких нових. Такі поняття називаються суперечливими.
Відношення суперечності існує між негативним і відповідним позитивним поняттям.
Змістом одного із суперечливих понять є сукупність певних ознак, а змістом другого — заперечення саме цих ознак. Так, змістом поняття «незаконний» є відсутність у предмета мислення тих ознак, котрі складають зміст поняття «законний».
Обсяги суперечливих понять виключають одне одного. Один і той же предмет не може входити до обсягу обох суперечливих понять одночасно. Він може належати до класу тільки одного з них.
Не А.
.А.
..Відношення протилежності існує між двома поняттями, із котрих одне заперечує друге при допомозі утвердження нових ознак, несумісних із ознаками заперечуваного поняття.
Протилежні поняття: «грубість» і «ніжність», «злочин» і «нагорода», «біле» і «чорне», «революція» і «контрреволюція».
Зміст одного супротивного поняття не тільки включає зміст другого, а й протилежний йому. Тому супротивні поняття не можуть застосовуватися до одного і того ж предмета одночасно. Наприклад, не можна сказати що предмет і чорний і білий одночасно.
Якщо предмет не входить до обсягу одного протилежного поняття, то це не означає, що він входить до обсягу другого. Він може відноситись до якогось іншого класу предметів даного роду. Так, якщо смерть потерпілого не є нещасним випадком, то звідси ще не випливає, що має місце вбивство. Смерть потерпілого могла бути наслідком самогубства.
Протилежні поняття графічно зображаються так:
Контрольні запитання.
1.Що таке підпорядкування?
2.Дайте характеристику протилежності понять?
ЛІТЕРАТУРА
1.Тофтул М. Г. Логіка. — К., 1999. — С. 332.
2.Хоменко І.В. Логіка — юристам. — К., 1997. — С. 386.
3.Конверський А. С. Логіка. — К., 1998. — С. 266.
4.Кондаков И. В. Логика. — М., 1954. — С. 68.
5.Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. — К., 1996. — С. 113.
6.Формальная логика. Л., 1977.
7.Хоменко І.В. Що таке логіка //Барви творчості. К., 1995. — С. 83−95.