Логічні аспекти слідчої версії

РЕФЕРАТ на тему:

Логічні аспекти слідчої версії.

ПЛАН.

1. Поняття слідчої версії, її характеристики.

2. Головні вимоги до слідчих версій, особливості їх побудови Висновки Список використаної літератури.

1. Поняття слідчої версії, її характеристики В судово-слідчій практиці при поясненні окремих фактів або сукупності обставин часто висувається ряд гіпотез, які по-різному пояснюють ці факти. Такі гіпотези називають версіями (від латинського versio — видозміна, поворот) — здогад або припущення правознавця про наявність або відсутність подій, фактів, характер і природу вчинків тощо.

Версія в слідчому дослідженні - одна з можливих гіпотез, які пояснюють походження або властивості окремих юридично значимих обставин злочину або злочину в цілому.

Оскільки перед судом ставиться завдання встановити події злочину і осіб, які винні в його здійсненні, узагальнююча версія висувається по поводу головного предмету доказу. Вона пояснює всю сукупність суттєвих обставин події, відповідаючи на запитання: який злочин вчиненохто його здійснивде, коли, при яких обставинах і яким чином воно здійсненеякі цілі, мотиви злочину, вина злочинця і т.д.

Невідомою реальною причиною, по поводу якої створюється версія, виступає тут не загальне положення, принцип розвитку або об'єктивна закономірність, а конкретна сукупність фактичних обставин, з яких складається одинична злочинна подія. Освітлюючи всі питання, які підлягають з’ясуванню в суді, така версія носить риси загальної версії, яка пояснює злочин в цілому.

Перевірка загальної версії відбувається не інакше як шляхом послідовного з’ясування часткових сторін, окремих фактів і обставин злочину. Будучи невідомим або маловідомим, кожна з обставин може бути предметом самостійного дослідження, по поводу кожного з них також створюються версії, які пояснюють особливості і походження цих обставин. Такого чину припущення виконують роль часткових версій, оскільки вони освітлюють тільки окремі, часткові обставини злочину.

Знання, отримані за допомогою часткових версій, служать основою для побудови, конкретизації і уточнення загальної версії, пояснюючої злочинне діяння в цілому. В свою чергу, загальне версія дає можливість намітити основні напрямки для висування часткових версій стосовно ще не виявлених обставин справи.

2. Головні вимоги до слідчих версій, особливості їх побудови Одною з головних вимог, які висуваються до версії в судовому дослідженні, є те, щоб при аналізі сукупності фактичних даних, на основі яких вона побудована, ці дані не суперечили одні одним і висунутій версії в цілому. Наявність таких суперечностей повинна привернути серйозну увагу слідчого. Однак бувають випадки, коли слідчий, висунувши версію, яку він вважає правдоподібною, не приймає до уваги факти, які суперечать цій версії, ігнорує їх, продовжує розвивати свою версію на суперечливих фактах.

Побудова версій, як і гіпотез, — необхідний шлях до створення наукової теорії. Всяка наукова теорія висловлюється спочатку як гіпотеза. Науково доведена і підтверджена на практиці гіпотеза стає науковою теорією.

Логічна структура гіпотези (версії) складна. Гіпотеза не зво­диться до якогось одного судження чи умовиводу. Вона — система суджень, понять і умовиводів. Якесь одне окре­мо взяте судження або умовивід ще не складає гіпотези.

Гіпотеза, як і версія, може складатися одночасно із різних видів умовиводів: індукції, аналогії і дедукції. Наприклад, судження-припущення може бути висловлене за анало­гією чи індукцією, а потім розвинуте й доведене у формі дедукції. Але припущення в гіпотезі може бути ви­сунуте не тільки у формі індукції чи аналогії, воно ви­словлюється часто дедуктивне, а доводиться потім у фор­мі індукції або дедукції тощо.

Версія (гіпотеза) — процес розвитку думки. Процес мислення в гіпотезі має певні стадії. Розрізняють дві такі стадії побудови і доведення гіпотези:

1) висування гіпотези і 2) доведення гіпотези. Дехто виділяє в гіпотезі не дві, а три, чотири чи п’ять стадій: 1) вивчення обставин дослі­джуваного явища (збирання фактів), 2) формування гіпо­тези, 3) виведення із гіпотези наслідків (розвиток гіпо­тези), 4) перевірка цих наслідків на практиці і 5) ви­сновок про істинність або хибність висунутої гіпотези.

Висування версії (гіпотези). Версія будується не на голо­му місці. Щоб її висунути необхідно мати певну сукуп­ність фактів, що відносяться до спостережуваного яви­ща, котрі б обґрунтовували імовірність якогось припу­щення, пояснювали імовірність невідомого. Тому побу­дова гіпотези завжди пов’язана зі збиранням фактів, які мають відношення до того явища, котре ми пояснює­мо. На підставі зібраних фактів висловлюється припу­щення про те, що таке досліджуване явище, тобто фор­мулюється гіпотеза. Припущення в гіпотезі в логічному відношенні є судження (або система суджень). Його ви­словлюють унаслідок логічного опрацювання зібраних фактів.

Факти, на підставі яких висувається гіпотеза, можуть бути логічно осмислені у формі аналогії, індукції чи дедукції. В одних випадках гіпотезу висувають за ана­логією, в інших — вони е висновком індуктивного чи де­дуктивного умовиводу. Наприклад, гіпотеза про існуван­ня життя на Марсі висунута за аналогією. На підставі схожості Марса і Землі в одних ознаках, а саме в тому, що Марс і Земля є планетами сонячної системи, що оби­дві вони обертаються навколо сонця, мають атмосферу, воду, зміну пір року, дня й ночі і т. д., зроблено припу­щення про схожість цих планет і в інших ознаках, а саме, що на Марсі, як і на Землі, існує життя. Гіпотеза Лаверє про існування планети Нептун була висунута шля­хом дедукції.

Висування припущення, тобто формулювання гіпоте­зи, становить основний зміст гіпотези.

Припущення — головний елемент будь-якої гіпотези. Припущення є відповіддю на поставлене запитання про сутність, причину, зв’язки спостережуваного явища. При­пущення містить те знання, до якого доходять унаслідок узагальнення фактів. Припущення — та серцевина гіпо­тези, навколо якої відбувається вся пізнавальна і прак­тична діяльність. Припущення в гіпотезі - це, 3 одного боку, підсумок попереднього пізнання, те головне, до чого доходять унаслідок спостереження і узагальнення фактівз другого боку — це відправний пункт подальшого вивчення явища, визначення напрямку, яким має відбуватися все дослідження. Гіпотеза дає змогу не тіль­ки пояснити наявні факти, а й виявити нові факти, на котрі не була б звернута увага, коли не була б висуну­та ця гіпотеза.

Доведення гіпотези. Висунута гіпотеза має бути до­веденою. Доказ гіпотези здійснюється так. Припускаю­чи висунуту гіпотезу істинною, із неї дедуктивним ме­тодом виводять ряд наслідків (фактів), котрі мають існувати, якщо існує гадана причина, а потім ці наслід­ки перевіряють на практиці. Якщо наслідки відповіда­ють дійсності, підтверджуються практикою, то це свідчить про те, що ця гіпотеза є правильною. Якщо ж на­слідки, логічно виведені з гіпотези, не відповідають дійсності, нашим дослідом не підтверджені, то це озна­чає, що висунута гіпотеза хибна.

Логічний процес виведення наслідків із висунутого припущення і обгрунтування істинності або хибності гіпотези відбувається досить часто у формі умовно-ка­тегоричного силогізму. Із гаданої причини Л виводять наслідок В. Логічно це виражається в такому судженні;

«Якщо є Л, то є В». Потім наслідок В перевіряють на практиці, чи дійсно він існує. Якщо наслідок В насправ­ді не існує й існувати не може, то за правилами умовно-категоричного силогізму від відсутності наслідку дохо­дять висновку про те, що й гадана причина Л також не існує, тобто до імовірного висновку про хибність вису­нутої гіпотези.

Висновки Отже, версія в слідчому дослідженні - одна з можливих гіпотез, які пояснюють походження або властивості окремих юридично значимих обставин злочину або злочину в цілому.

Побудова версій в судовому слідстві, як і любої гіпотези, складається з двох етапів. Перший етап — аналіз окремих фактів і відносин між нимидругий етап — синтез фактів.

В процесі побудови версій, щоб вияснити характер злочину і осіб, винних у його скоєні, необхідно аналітично дослідити даний фактичний матеріал. Мета аналізу — виділити серед великої кількості фактичних обставин такі, які певним чином пов’язані зі злочином. В процесі аналізу важливо виявити серед різноманітних фактичних обставин дещо спільне, а саме наявність їх зв’язку зі злочином. Види умовиводів, за допомогою яких аналізуються факти, бувають різними, що залежить не лише від особливості самих фактів і зовнішніх умов, але і від характеру раніше отриманих знань. Якщо слідуючий надає перевагу загальним знанням, його вивід протікає у формі дедуктивних умовиводів.

В процесі аналізу використовують знання з окремих випадків і фактів, котрі зустрічались при розслідування інших справ, тобто будують умовивід по аналогії, співставляючи одне явище іншому.

Аналіз фактів може протікати і у формі індукції. Наприклад, по співпалим ознакам почерків слідчий робить висновок, що це робота однієї особи. В результаті аналізу вирішується задача відношення доказового матеріалу: із кількості досліджуваних фактів вибирають ті, котрі дають основу для підстави про їх зв’язок зі злочином.

Для того щоб зробити наступний крок, необхідний синтез емпіричного матеріалу.

Розслідування злочинів потребує розвиненого аналітико-синтезуючого мислення, уміння виявляти серед них особливе, специфічне. Це дозволяє встановити весь ланцюг причинного зв’язку, пізнати ті факти, котрі лежать на початку цього ланцюга, і котрі обумовили появу всіх інших обставин.

Версія в судовому слідстві вважається складеною, якщо задовольняє такі вимоги:

1. 1.Гіпотеза має бути несуперечливою.

2. 2.Вона має бути принципово провіряючою, а що стосується судової версії, то і допускати перевірку фактами.

3. 3.Гіпотеза вважається складеною правильно, якщо вона основана емпірично та теоретично.

4. 4.Евристична функція гіпотези визначається її інформативністю.

При дотриманні вказаних вище умов в судовому слідстві приходять до такого знання про обставини злочину і його учасників, котре являється достовірним, єдино можливим і не викликає сумнівів у своїй істинності.

Список використаної літератури.

1. 1.Гетманова А. Д. Учебник по логике. — Москва: ЧеРо, 2000.

2. 2.Жеребкін В.Є. Логіка. — Харків: Основи, К.: Знання, 1998.

3. 3.Курбатов В. И. Логика. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2001.

4. 4.Конверський А.Є. Логіка. — К.: Четверта хвиля, 1998.

5. 5.Тофтул М. Г. Логіка. — К.: Академія, 1999.

6. 6.Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. Підручник — К.: Золоті ворота, 1998.