Природа — наша мати, треба її оберігати

Природа — наша мати, треба її оберігати.

.

.

Тема: «Природа — наша мати, треба її оберігати».

Мета: виховувати любов до рідної природи, рідної сторони, показати учням, що вижити сьогодні — значить:

• не загубити себе своєю діяльністю;

• не отруїти водойми;

• не закопати самих себе сміттям.

О земле рідна! Боляче душі.

За ту збіднілу фауну і флору,.

І сором за душевних тих сліпців,.

Що нівечать безцінну твою вроду.

Сліпців, котрі не втямили азів, Що справжнє щастя — в килимах із квітів, У сріблі рос, у золоті хлібів,.

У кришталях оцих джерелець світлих.

1-й ведучий Все, що буде, було і є на землі,.

І сто тисяч разів уже бачене й чуте,.

Сірі вузлики ранку — твої солов'ї —.

Все це тільки одне нерозгадане чудо.

Знаю склад біосфери, структуру кислот:

Все, що є у природі, сприймаю як даність.

Я — людина XX віку і от зачудована.

Бачу — мине первозданність.

2-й ведучий Зачудована ти? Подивись навкруги.

Де ж ота первозданність природи?

Під кислотним дощем почорніли луги.

І в гріхах помирають народи.

Я не буду тобі про весь світ говорить,.

Про село розкажу, не чуже село, наше!

Бо за долю його в мене серце болить.

А воно не кричить і нічого не каже.

Ведучі виходять.

На сцені з’являються дві бабусі.

1-а бабуся Люди милі, де ж та річка, Що судна ходили?

Де ж та рибка подівалась, Чи переловили?

Де поділись зелен-сади?

Чом не зацвітають, Чом яблуні там не родять, А лиш помирають?

2-а бабуся, А баштани які були!

Отакенні дині!

А городини якої!

Нема того нині.

Чи то сонце так не світить, Чи мороз лютує?

І ми, мабуть, і природа з нами деградує.

Бабусі виходять.

На сцені з’являються два куми.

1-й кум Здоров, куме! Як врожай?

Пшениця вродила?

2-й кум Що ти, куме, вже забули Ми про теє диво!

Осот родить та свиріпа, Між ними пшениця.

Є волошки, є ромашки Та інша пашниця.

Земля наша хвора дуже,.

їй без допомоги Дуже важко хліб родити.

Та ще ж ті дороги…

Як та митниця з’явилась, По полях усюди Мчать машини на Росію, Багатіють люди.

Цілі траси міжнародні.

Полями лягають.

Душать землю, топчуть душу, Сорому не мають.

1-й кум Треба ж, куме, перед полем.

Поставить табличку:

«Заміновано! Не можна підходити близько!».

Забігає захекана баба,.

з автобуса йде додому.

Її зустрічає дід.

Баба Здоровенькі будьте, люди!

Оце з Сум я їду.

Скільки ж всього надивилась!..

Розкажу вже діду.

Ох, культура, скрізь удобства.

Що то город, люди.

Не Безлюдівка. Що балакать!

Тут того не буде.

Дід Що верзеш ти? Не Безлюдівка…

В чому ж є різниця?

Кафе своє ми маємо,.

Є у нас крамниця.

А в котеджах, на горі,.

Суцільна цивілізація:

Вода в хаті, у дворі,.

І є каналізація.

І тече усе ото По ярочку в річку, Терпить погань всю в собі.

Річкова водичка.

Баба Що ти, діду! Там машина.

Сміття забирає.

А у нас перед хатами дехто викидає.

Банки, склянки та ганчір'я літає усюди.

Ні, старий, мабуть, порядку тут таки не буде.

Пісня «Вода у нас забруднена…»,.

Мелодія «Земля в ілюмінаторі».

Вода у нас забруднена, (2 рази).

Повітря чистого давно нема.

І тужим за загубленим, (2рази).

За всім тим, що природа нам дала.

Приспів:

І сниться нам не «Фанта» й «Кока-кола»,.

Від них на нас усіх чека біда.

А сниться нам земля в цвіту довкола,.

І чистая джерельная вода.

1-й учень Губим землю, топчим квіти,.

Дерева ламаєм,.

Що нам скажуть наші діти?

Чи душу ми маєм?

2-й учень Чи зґвалтована природа.

Нам гріхи відпустить?

Чи помститься нам за кривду —.

Горя й зла напустить?

3-й учень Там — Чорнобиль, тут — Курчатов.

Все — автоматизація.

І гуляє по Вкраїні чорна радіація.

4-й учень Повзуть смертю по країні віруси й мікроби,.

Йдуть холера, дифтерія та інші хвороби.

5-й учень Забирають людей в морок, і природа плаче,.

Бо вона ще має віру, мов люди побачать.

6-й учень Що людина і природа — то одне єдине,.

І годує нас природа, як матінка сина.

7-й учень Як же можна свою матір нищити, карати?

Нам же тільки з нею жити, разом і вмирати.

8-й учень Схаменіться, люди добрі, захистіть природу!

Як не буде лісу й річки, не буде й народу!

9-й учень Що ти скажеш тепер? Де ж отой первоцвіт?

Обірвали його, затоптали.

А колись же було, не пройшло й сотні літ, Як усе тут росло й розквітало.

Ведучий Сонечка, ясніш світи, вище,.

Хмаронько, лети.

Скинув Ліс лабети сну —.

Повернуло на весну.

Землю промінь зігріва,.

Тане сніг, Струмок співа.

І краси чудові діти.

Зір наш бавлять дивні квіти.

А ось проліски, дивися,.

Поміж снігу розбрелися.

Вже їм холод не страшний,.

Ні хуга, ні вітровій. їх уже не налякати —.

Вже спішить Весна крилата.

На сцену виходить Купець із кошиком.

Купець Ну, а це що за пригода?

Серед лісу, серед льоду.

Лютий ще не встиг піти —.

А вони взялись цвісти.

Квітів я нарву в пакети,.

Дома пороблю букети,.

Віднесу їх на базар —.

В Свято жінки це товар.

Принесуть ці квіточки.

Грошенят мені таки.

Ой, розумний я купець,.

Ой, хлопчина-молодець.

Ану, квіточко маленька,.

Йди мені до рук швиденько!

Не вагайся, йди хутчій.

У пакет великий мій.

Поки Купець підкрадається до квітів, з-за куліс виходить Богиня Весни. Вона стоїть.

і дивиться на Купця, а при останніх його словах підбігає до нього й зупиняє.

Богиня Весни.

Постривай лишень, чекай!

Жодну квітку не чіпай!

Як посмів, тебе питаю,.

Рвати цвіт, що розквітає?

Не для тебе тут у лісі.

Квітнуть проліски взялися.

Та яке ж ти право маєш,.

Що красу таку зриваєш?

Фея я, Весни Богиня,.

Покараю за провину.

Щоб надалі ти не смів.

Нищити красу лісів.

Купець Ти прости мене, Богине,.

Я віднині неупинно.

Берегтиму пильно ліс, Щоб він квітами заріс.

І допоки жити буду,.

Берегтиму квіти всюди.

Ти, Богине, вір мені,.

Слово витримаю всі дні.

Богиня Весни Зрозумів мене ти, хлопче, Нагороду дати хочу —.

Дам тобі на всі часи Квітку дивної краси.

Дивину цю молоду У небесному саду Я сама-одна зростила.

У бутоні — дивна сила:

Зможеш цей бутон розкрити —.

Повік тобі щасливим жити.

Богиня дає Купцю квітку з щільно стуленими.

пелюстками. Богиня виходить, за нею —.

задумливий Купець. Сцена міняється.

Купець сидить за столом з квіткою в руці.

Купець Дні йдуть, і тижні йдуть,.

Вже й хуги не метуть,.

Вже ось і весна минає,.

А цей квіт не розквітає…

Як же бути? Що робити?

Ні, не можу цвіт розкрити.

У двері стукають.

Купець піднімає голову, входить Воїн.

Воїн Врешті-решт. Знайшов його я —.

Райський цвіт — себе загою.

Гей, Купець, купую я Диво це. Біда твоя —.

Не розкрив пелюстки ці —.

Мало сили у руці.

Я ж велику силу маю, Я цю квітку подолаю.

О, мені він розквітне, На тобі грошей за т. е.

Воїн кидає на Стіл торбину з дрібними грошима.

Бере квітку й намагається розкрити бутон,.

але нічого не виходить.

Ах ти ж впертий і нікчемний,.

Та не здамся я даремно!

Всі коритися повинні —.

Я тебе розкрию нині!

Поки Воїн мучиться з квіткою, тихо входить Чернець і наближається до Купця.

Чернець Чув я про твою пригоду:

Ти отримав нагороду.

Тільки Фея, та Богиня,.

Підманула тебе нині.

Квітку щастя дарувала,.

А секрет не відкривала.

Я один лиш засіб знаю,.

Що бутон цей відкриває.

Зараз в холод його швидко,.

Навіть лід візьмем для вжитку.

Хай зовсім холодний стане.

А за тим його дістанем —.

І на сонечко швиденько.

Хай погріється гарненько.

Промінець розтопить сон —.

І розкриється бутон.

За цими словами Чернець забирає у Воїна.

квітку і вони виходять. Через хвилину.

вертаються з квіткою. Бутон не розкривається.

Чернець Пелюстки, мов з льоду, в нього.

Ну, бутончику нічого,.

Зараз сонечко погріє —.

Розкривайся, квітко-мріє.

Кладуть квітку на стіл, але вона не.

розкривається. Входить Чаклун.

Чаклун Отакі тут мудреці,.

Нерозумні молодці.

Ні морозом і ні сонцем.

Не відкриємо бутон цей.

Лиш одне тут допоможе —.

Це чаклунство тільки зможе.

Треба давній засіб знать,.

Та іще секрет заклять.

Бере квітку і виходить з нею на перед.

Шарлі-барлі, трум-батон,—.

Розкривається бутон.

Трам-тарам, карам-барастя —.

З нього вилітає щастя.

Гира-вира, ман-мані —.

І дістанеться мені.

Що таке оце? Чому?

Що потрібно ще йому?

Скільки книг я перерив,.

А бутона не розкрив.

Цій Богині ми, напевне,.

Всі повірили даремно.

У бутоні впертім цім.

Щастя і нема зовсім.

Кидає квітку. Виходить.

В цей час забігають діти. Хлопчик піднімає.

квітку. Показує товаришам.

Хлопчик Подивіться, друзі любі,.

Кинув хтось її на згубу!

Це ж наш гість із далини,.

Із чужої сторони.

Знаю я, що любить квітка:

Як сміються й грають дітки.

Тож порадуємось знову —.

Квітку дивну в дружне коло.

Дівчатка-проліски виконують танок.

Частівки.

1. Тече річенька невеличка,.

З хімікатами в ній вода.

Є і фарбонька, й рештки бітуму,.

Зверху рясонька — їсти нікому.

2. Кароокій Лілії.

Носить білі лілії,.

А ще квіти сизі,.

Що в Червоній книзі.

3. На узліссі ні травинки,.

Вже бур’ян давно не родить,.

Бо справляли іменини Тут губителі природи.

4. Із забрудненої річки.

Рибака позвав в’юнець:

Ти злови мене скоріше,.

Бо вже тут мені кінець.

Виходять хлопчик й дівчинка.

Хлопчик Подивіться, от так справи:

Силові даремні вправи,.

Його хитрість не розкрила,.

І чаклунська чорна сила.

Що не можуть сили зла —.

Сміх дитячій подолать,.

Весело і гарно в нім.

І розкрили диво-квітку.

Сміхом і піснями дітки.

Не страшні тепер напасті —.

Ось воно між нами щастя!

Дівчинка Дякуємо всі Богині.

Та не рвімо квітів нині.

Подивімося в саду.

Квітів вроду молоду.

Різні: білі і бузкові —.

Кожної весни нам знову.

Всю красу свою являють —.

Це ж нас Бог благословляє.

Краще будем розглядати.

Кожну квітку, ніби свято.

Будем різні їх вивчати,.

Щоб Природа, наша мати,.

Нам розкрила тайни всі.

В щедрій, лагідній красі.

1-й учень Я читав про це. Ліс буяв і сади.

І звірини довкола доволі.

Річка Уди була повна: повна води.

І жита колосились у полі.

2-й учень Я вірю в те, що схаменемося ми.

І будем жити за її законом.

Коли ми справді є дітьми.

Тієї, що з дитятком на іконах.

3-й учень Любити землю завжди будем ми,.

Один одного поважати будем.

Я вірю: станем справжніми людьми.

Про заздрість, зраду і брехню забудем.

4-й учень Я вірю в те, що церква в нас в селі.

Для нас відкриє двері знову.

Я хочу, щоб співали солов'ї.

І всі згадали материнську мову.

5-й учень Я вірю в те, що кожен з нас усіх.

Посадить сад, чи дерево, чи квіти.

І у Безлюдівці буде щастя й сміх,.

І завжди тут здорові будуть діти.

6-й учень, А для птахів ми зробили житло,.

Щоб з вирію в Безлюдівку вертали.

Чекатиме завжди на них село,.

Бо для людей завжди птахи співали.

7-й учень Я вірю в те, що Бог простить нас знов,.

Що захистить Природа — рідна мати.

Що буде мир, і щастя, і любов,.

І сонце буде білий світ ласкати.

Я бачу Землю!!! То оця зоря.

І є моя праматінка Земля!

8-й учень Прости нас, Земле, Нас — людей століття, Яке надбало стільки лиходій, Що вистачить на кілька поколінь.

Унаслідок людської перемоги над.

Усім живим, що просить допомоги.

Прости нам, Земле, спалені ліси…

Прости ґрунти збіднілі й неродючі,.

І атом той, що вирвався на волю,.

Перевернув людську нелегку долю.

9-й учень Прости нас, Земле, все-таки прости,.

Бо голова всьому живому — ти.

Можливо, розум людства не засне,.

І він проснеться, і тебе спасе!

Пісня «В селах, де кружля сірчистий газ».

Мелодія «Ми бажаємо щастя вам».

В селах, де кружля сірчистий газ,.

Де феноли часто душать нас,.

Де хорошу воду вже ждемо вічність ми.

Дуже треба кожному із нас,.

Дуже треба кожному.

Берегти красу її.

Приспів:

Ми бажаєм вам завжди.

Чистого повітря і води,.

І сонця промені.

Хай завжди йдуть сюди.

Ми бажаєм щастя вам,.

І воно повинно прийти,.

Тож рук ви докладіть.

І природу збережіть.

Тож рук ви докладіть.

І природу збережіть!

.

.

_.

.