Русь, Росія, святі і святість

Русь, Росія, святі і святість

Свящ. Максим Козлов.

1. Як жила Русь?

— Так по-різному жила. Однак було у житті нашої Батьківщини щось, завдяки чому ми з праву можемо називати наше Батьківщину в якісь століття святої Руссю. Чому? Оскільки навіть ті часи, коли було багато страшного, гріховного, людської немочі, обманів та підлість, усе було головне майже в усіх російських людей: ідеалом життя, нормою життя вона була святість. Люди російські міряли своє життя за багатством, за знатності, за успіху, а, по святості угодників Божиих. І те, що це ідеал був перед майже усіма російськими людьми цілі століття, і дає підстави вважати наше Батьківщину святої Русью.

2. Як хрестили Русь?

— По-перше, добровільно, це у на відміну від багатьох країн Західної Європи, де, траплялося, робив це вогнем і мечем. По-друге, швидко, оскільки, хоча десь завулками, в глибинці, у лісах та таїлося язичництво, але що й століття не минуло, як «більшість російських людей були вже православними християнами. А по-третє, радісно і гарно, оскільки найголовніше, чого доторкнулася душа російського людини, була краса. Пам’ятаєте, посли Володимира увійшли до Софію Константинопольскую — що вони там побачили: де вони знали грецької мови і знали ікон, але де вони відчули, що вони, як на небі, така краса відкрилася їх очам, після цього повертатися до поганству — не міг. І цей «як у небі «потім з’явився і Русі: й у Київському Софійському соборі, й у Новгородському, та у багатьох інших. Згадайте храм Покрова на Нерлі - ці шматочки неба землі. Отак Русь охрестилася — цю чудову Божественну красоту.

3. Чому російські царі вибрали саме Православну веру?

— Оскільки вони побачили, що це те віра, до котрої я якщо доторкнешся, то на жоден інший вже не будеш. Вони, звісно, те щоб інтелектуально міркували, зважували або в них була група геополитиков-аналитиков, яка становила їм протокол, доповідь, як нині робить наша Дума: «Які наслідки для великого князівства Русі, якщо ухвалить цю віру? «- немає, звісно, просто серце озвалося ось за цю радість Православия…

4. Чому тільки тепер руйнується Росія, а храми возрождаются?

— Росія впала не зараз. Православне царство, якою була Росія, припинило існувати в 1917 року, у лютому, а остаточно у жовтні тієї самої трагічного російського народу й у Церкви часу. І потім Росії, як держави, ніколи було. Був Радянський Союз перед, тепер — Російська Федерація, але Росія не має. І це відродитися вона зможе тоді, коли стане країною православних людей. Є така давня прислів'я: було б брати, буде і братство; будуть православні люди, велике їх братство, буде схвалений і православна Росія. На ядерних ракети, на великих межах так великих грошиках — лише з такому, матеріальному, багатстві, великої Росії не побудувати. Потрібна фортеця духу. З цього і треба трудиться.

5. Яке житіє святого апостола Андрея?

— Житіє це довше, у ньому багато розповідається, як і проповідував у різних країнах, як постраждав за Христа, як було розіп'ято на хресті, що дало початок прапора російського флоту. У житії цьому йдеться і у тому, як і побував й у межах нашої Батьківщини. І знаємо, що зайнято землю наша освятили перебуванням однією з апостолів і учнів Спасителя — Андрія Первозванного.

6. Якщо на сні є святої, те, як цього потрактувати? а чи не зважати; б) цей сон має якесь особливе смысл?

— Багато святі казали, що Якщо людина побачить ангела і повірить, то ми не согрішить. Чому? Бо дуже велика небезпека переплутати з нашої недосвідченості. І те, що нерідко трапляється природних причин: від прочитаних книжок, навіть хороших. Наприклад, читали ви напередодні житіє якогось святого, запало вам щось на свою душу і наснилося. Або від почутого на радіо, скажімо, послухали «Радонеж », чи касету подивилися, мені випала у вигляді якусь благочестиву касету, і вже потім в нас б у пам’яті відклалося — природна причина. А буває, що лукавий бентежить, щоб у нас гордість роздмухати — он я який, мені ангели сняться! — якусь нам покажуть обманку, чому ми її й сприймемо. Отож надійніше, звісно, за першим, другому, а може, і з третьому разу я не повірити. А коли цей сон не просто сон, а якесь бачення чи знамення від Бога, то Господь сам нас так напоумить, що жодного сумніву не будет.

7. Які ваші иконы?

— Які ікони вдома, певне, ти запитуєш? Якось з’ясували правило від однієї священика: вдома мати такі ікони лише, яким молишся. Ось цього правила намагаюся слідувати. Ікони, яких ти знаєш тропарь, молитву, та його читаєш. Мати вдома виставки ікон, древніх чи вирізані з календарика, але яким ми звертаємося і з короткої молитвою, безглуздо. Отож візьміть за правило і тримайтеся его.

8. Подобаються чи вам візантійські иконы?

— Хороші, звісно, подобаються. Однак у будь-який православної іконі є важлива основа, що полягає у тому, що й найпростіша їх написана за певним суворому канону. Хіба таке канон? Це — досвід поколінь життя і людей. Досвід богообщения, досвід церковний, який свідчить: отако можна молитися, так можна святих зображати, і якщо в іконописця навіть не великого чи особливого таланту й особливого внутрішнього досвіду, він хоча б дотримувався цьому канону, чи правилу, як шляху, яким слід йти, щоб ікона, нехай вона буде як у Андрія Рубльова, а хоча б була зазначенням правильного напрями, як віконце — над льох, а до солнышку.

9. Що треба сказати, коли ти кажуть, що віруюча людина поклоняється іконі, а чи не Богу, як і довести, що ми молимося не ікон, а Богу?

— Але як довести? Ось і довести: ти що! Ти де це таке вичитав? Якщо хочеш знати, чому ми молимося, відкрий будь-який акафіст, який ми перед іконами читаємо, наприклад, «Несподіваною радості «- там що йдеться: честь, що її віддаємо образу, тобто іконі, до первообразному піднімається, тобто до першого образу, тобто до Тому, Хто в цій іконі зображений, і коли ти думаєш, що ми поклоняємось дошці, фарб і яичному порошку, що входить у темперу, то помиляєшся від початку. Ми поклоняємось Господу і святим, а чи не вищезгаданим бездушним предметам.

10. Я б знати, чому в нашої країни уже багато років ця важка судьба?

— я вже говорив колись, ніж Господь кого любить, того карає. З когаяможна запитати, сіло запитує, ще й мама з татком більше питають із старших дітей, ніж із немовляти, який ще кашею манною з ложки харчується. Він, буває, і покапризничает, і перекине цю кашу собі на голову, яке лише відмиють і знову за стіл посадять. А спробуйте ви те зробити, уявіть, що батьки вам при цьому влаштують. Але ж і тут: хто має більше розуміння, фортеці душевної, сіло і больше.

11. Як ви вважаєте, чи можливо відновити монархію на Руси?

— Людині неможливо, а Богу усе можливо, але, втім, залежить від чоловіка, до якійсь мірі: тобто чи буде піддані у монарха? Адже монархія що передбачає? Що буде така, досить значної частини народу, яка своєї волі - політичну, почасти економічні права, прав людини, — добровільно побажає обмежити, себе стиснути заради довіри волі, розуму, серцю душі православного монарха. От коли велика частина народу такою, тоді буде підготовлено і православна монархия.

12. Якщо можна відродити у Росії царську влада, то яка влада нею найбільш приемлемая?

— Церква може існувати за будь-якої влади, і з великим рахунком вона нездоланний воротами пекла, як про це говорить Сам Господь в Євангелії. Але, звісно, Церква вітатиме така, що буде поступово переорієнтовуватися під традиційні цінності, що буде поважати Євангеліє, поважатиме історичний шлях Росії і близько місце у ній православної Церкви, яке нічого очікувати потурати різноманітних сектантам, сатанистам та інших, розтлінним душу нашого народу. І вже якою вона буде — президентська республіка, чи парламентська, чи взагалі не республіка, а щось інше — це важно.

13. Чому більшовики розстрілювали священиків і посадили Патриарха?

— Справді, багато тисяч людей, священиків, ченців розстріляли, страчені, заслані, уморены в таборах у роки. Чому ж як було? А оскільки в Писанні: «Бог кого любить, цього й карає «. І, видно, стільки гріха, злоби, неправди накопичилося до кінця ХХ століття в людському роді, що у хрест страждання за інших мали піти ті, які б його з терпінням, смиренністю і ремствування прийняти. Хто це це міг узяти? Тільки православні люди. Оскільки заставь-ка на хрест, мучитися безбожника — у роки і із них було непереливки, але й проклинали, і зраджували, і він вибачити що неспроможні і - забути те, що із нею робили. А православні люди, уподібнюючись Христу, з терпінням і прощенням понесли багато муки, хоч би чого гіршого змагань не вийшло з усіма, з усім народом русским.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.