Реформування діяльності туристсько-екскурсійних установ Криму за часів «перебудови» (1985-1991 рр.)

В історії кримського туризму радянських часів особливе значення мав період «перебудови». Саме тоді, через 60 років після реформ «нової економічної політики», органи радянської влади провели певну децентралізацію системи туристсько-екскурсійних установ Кримської області і дали змогу появитись у цій сфері приватній підприємницькій ініціативі. Проте питання про соціально-економічні аспекти розвитку туризму й екскурсійної справи Криму в 1985;1991 роках дотепер не привернуло спеціальної уваги ані економістів, ані професійних істориків. Але, саме у той час відбувався генезис ринкової моделі індустрії гостинності в Криму. Тому, на основі аналізу діяльності туристсько-екскурсійних установ за останні роки існування СРСР, можна дослідити певні закономірності, що залишаються актуальними на сучасному етапі розвитку кримського туризму як одного з пріоритетних напрямів економіки регіону.

Мета дослідження — охарактеризувати вплив соціально-економічних реформ 1985;1991 років на функціонування системи туристсько-екскурсійних установ Криму, звертаючи особливу увагу на основні кількісні показники їхньої діяльності, запровадження інновацій у сфері обслуговування туристів і екскурсантів, а також на нові форми організації праці.

З 1936 року робота щодо розвитку внутрішнього туризму в Криму здійснювалася переважно профспілковими організаціями. До початку реформ періоду «перебудови» керівництво основними турбазами, туристськими готелями, а також бюро подорожей та екскурсій здійснювалося Кримською обласною радою по туризму та екскурсіях (далі КОРТЕ, м. Сімферополь). Централізована, адміністративно-командна модель управління профспілковим туризмом передбачала безпосереднє підпорядкування КОРТЕ Українській республіканській раді по туризму та екскурсіях (далі УРРТЕ, м. Київ), діяльність якої, у свою чергу, здійснювалась під керівництвом Центральної ради по туризму та екскурсіях ВЦРПС (далі ЦрТЕ, м. Москва).

Показники розвитку внутрішнього туризму, а також екскурсійної справи у системі КОРТЕ упродовж 1970;1980;х років неухильно зростали. Якщо за роки IX п’ятирічки (1971;1975 рр.) в Криму було обслуговано 1,3 млн. туристів та 27,7 млн. екскурсантів, то за X п’ятирічку (1976;1980 рр.) — 2,7 млн. туристів та 46 млн. екскурсантів, за XI п’ятирічку (1981;1985 рр.) — 3,5 млн. туристів і 55 млн. екскурсантів відповідно [1,арк.2−3;2,52−53,138−139]. Тенденція до зростання кількості туристів та екскурсантів, що були обслужені КОРТЕ, мала місце також у перші роки «перебудови». Але напередодні 1990;х років у галузі намітилася певна стагнація (див. Табл. 1).

Таблиця 1. Основні показники діяльності КОРТЕ у 1985;1990 рр. [2,138−139].

Уповільнення темпів зростання і навіть деякий спад 1988;1990 років пояснюється декількома причинами. До 1989 року загальна місткість 4 туристських готелів і 14 турбаз КОРТЕ становила 7160 місць (з яких близько 4180 місць, або 58%, діяли упродовж усього року) [2,54−55]. Проте саме під час «перебудови» було проведено капітальний ремонт турбаз «Ангарський перевал», «Таврія», «Ялта» та севастопольської турбази імені О. В. Мокроусова. Через це вони якийсь час не функціонували взагалі, а потім, за рахунок підвищення комфортності номерів, почали приймати меншу кількість гостей, аніж раніше. Наприклад, після реконструкції кількість місць на сімферопольській турбазі «Таврія» скоротилася з 490 до 390, оскільки ті кімнати, де раніше розміщувалось 5−8 туристів, тепер вміщували лише 2−3 особи. Що ж до деякого зменшення кількості екскурсантів, то керівництво КОРТЕ пояснювало його вдосконаленням статистичного обліку клієнтів кримських бюро подорожей та екскурсій, а також появою конкуренції з боку кооперативів, що також почали надавати екскурсійні послуги [2,56,61].

Процес реконструкції матеріально-технічної бази кримського туризму здійснювався не досить швидко через те, що навіть реально надані на це з централізованих фондів кошти дуже повільно «освоювалися» проектними і будівельними організаціями області. Тому до роботи з модернізації турбаз заохочувалися т.зв. «пайовики». На умовах пайової участі великих промислових підприємств вдалося здійснити часткову реконструкцію на алуштинській турбазі «Восход» та феодосійській турбазі «Маяк» [3].

Напередодні розпаду Радянського Союзу керівництво КОРТЕ намагалося також створити декілька спільних підприємств з болгарськими, німецькими, польськими, чехословацькими і югославськими фірмами, які б інвестували кошти у реконструкцію та будівництво нових об'єктів туристської інфраструктури [2,46]. Проте більшість цих проектів, особливо з нового будівництва, так і не була реалізована.

На хвилі соціально-економічних реформ, що відбувалися в країні, з 1 липня 1988 року усі підприємства й організації системи КОРТЕ почали працювати на засадах повного госпрозрахунку і самофінансування. Це дало змогу їм самостійно розпоряджатися значною частиною одержаного прибутку. Після запровадження нових методів господарювання відрахування КОРТЕ до місцевого бюджету, а також фондів УРРТЕ і ЦРТЕ скоротилися до 35% від прибутку. За рахунок планового і понадпланового прибутку на кожному підприємстві створювалися фонди економічного стимулювання. Кошти цих фондів безпосередньо спрямовувалися на матеріальне заохочення працівників, а також на проведення соціально-культурних заходів та будівництво житла. Так, у 1989 році розміри фондів матеріального заохочення становили по турбазах КОРТЕ в середньому 18,6% до фонду заробітної платні, а по бюро подорожей та екскурсій — 31,3% [2,108−109].

У нових умовах господарювання стало зрозуміло, що багато кримських туристських маршрутів вже не були популярні серед туристів. Це спричинило поступове скорочення таких нерентабельних маршрутів. Так, якщо у 1985 році через Крим проходило 44 туристських маршрути всесоюзного значення і 25 маршрутів республіканського значення, то до 1990 року їх кількість скоротилася до 34 і 17 відповідно [4,131]. Серйозних змін потребував також існуючий механізм реалізації путівок на кримські маршрути. Ціна путівок була недостатньо диференційована залежно від пори року, тоді як для кримського туризму традиційно був характерний сезонний характер попиту. Як правило, вартість путівки в міжсезонні була лише на 15−20 крб. нижча, ніж влітку. Це не сприяло рівномірному завантаженню турбаз і постійно призводило до невиконання плану обслуговування туристів у осінні, зимові та весняні місяці [5,89]. Окрім того, ЦРТЕ і УРРТЕ, які реалізовували путівки на кримські маршрути, не робили за них ніякої передплати, а також не несли фінансової відповідальності за збитки турбаз, що виникали упродовж міжсезоння.

Проте, за останні роки існування Радянського Союзу механізм реалізації туристських путівок починає змінюватися. На початку 1990 року відбувся перший Всесоюзний оптовий туристський ярмарок. Окрім керівництва КОРТЕ у ярмарку брали участь представники 11 кримських бюро подорожей та екскурсій, а також турбаз «Привал» і «Таврія». Ними були укладені прямі договори на загальну суму майже 14 млн. крб., з них на 8 млн. крб. — щодо прийому туристів у Криму та на 6 млн. крб. — з організації подорожей кримчан за межі Кримської області [6].

За часів «перебудови» структурні підрозділи КОРТЕ почали запроваджувати нові форми організації обслуговування туристів і екскурсантів. Серед них слід вказати, наприклад, поїздки кримських уболівальників на футбольні матчі за межі області, екскурсії у заповідно-мисливські господарства Гірського Криму з риболовлею в озерах і ставках, молодіжні дискотеки у відкритому морі на орендованих пасажирських суднах та ін. [7].

Після переходу на госпрозрахунок значного поширення набуло надання додаткових платних послуг туристам. За допомогою даного виду діяльності появлялася можливість покращувати показники доходів і прибутку без збільшення місткості об'єктів туристської інфраструктури. Саме тоді на турбазах і в туристських готелях Криму почали активно діяти тренажерні зали, дискотеки, відеотеки, сауни, перукарні, салони ігрових автоматів, масажні та стоматологічні кабінети [8]. Завдяки цьому обсяги надання додаткових послуг турбазами, туристськими готелями, бюро подорожей та екскурсій КОРТЕ за 1986;1989 роки склали понад 3,5 млн. крб. [2,69]. Окремі турбази, прагнучи збільшення прибутку, почали організовувати різні виробництва, які часто не були пов’язані з їх профільною діяльністю. Наприклад, на найбільшій кримській турбазі «Примор'я» було налагоджено швейне виробництво, виготовлялася біжутерія і навіть надгробні плити [9].

Для періоду «перебудови» було характерне запровадження нових, більш ефективних форм організації праці, зокрема бригадного, орендного і сімейного підряду. Експерименти з запровадження бригадних форм організації праці здійснювалися окремими туристськими установами Кримської області ще на початку 1980;х років. Проте тільки за часів «перебудови» ця практика набула значного розмаху. Так, у 1989 році загальна кількість бригад, що діяли в системі КОРТЕ, досягла 93. З них на турбазах і в туристських готелях діяли 59 бригад, на автобазі «Турист» — 22 бригади, в бюро подорожей та екскурсій — 12 бригад. Така форма організації праці передбачала підписання договору між колективами бригад і адміністрацією установи, а також розподіл колективного заробітку із застосуванням коефіцієнта трудової участі (КТУ). В туристському готелі «Євпаторія», на турбазах «Примор'я», «Чайка» і «Таврія» бригадний підряд застосовувався у таких сферах обслуговування, як прибирання приміщень і організація харчування туристів. Це допомогло суттєво підвищити ефективність праці та збільшити заробітну платню працівників. Трудові колективи кафе «Морозиво», бару «Шоколадний» і ресторану-бару «Еллада», що належали турбазі «Примор'я», успішно працювали на умовах орендного підряду [2,112−115].

Однак вельми помірне збільшення господарсько-фінансової самостійності туристсько-екскурсійних установ не могло повністю задовольнити їхніх працівників. На зборах трудових колективів, а також на сторінках місцевої преси почали порушуватися питання доцільності самого існування КОРТЕ. Цей керівний орган обласного рівня сприймався багатьма фахівцями туристської галузі як непотрібна бюрократична «надбудова». Автори ініціатив з ліквідації або значного звуження повноважень КОРТЕ посилалися на досвід інших областей УРСР, де ради по туризму та екскурсіях були перетворені на більш децентралізовані туристсько-екскурсійні виробничі об'єднання (ТЕВО) [10]. До 1991 року ТЕВО були створені практично в усіх регіонах України, за винятком Вінницької, Рівненської та Полтавської областей [11,102−126]. Проте в Криму КОРТЕ існувала до розпаду Радянського Союзу.

Найбільш послідовна боротьба за вихід з-під контролю КОРТЕ велася керівництвом і трудовим колективом Ялтинського бюро подорожей та екскурсій. За 1980;ті роки його відрахування до централізованих фондів становили понад 8 млн. крб. При цьому Бюро, яке щорічно обслуговувало сотні тисяч екскурсантів і в якому працювали сотні фахівців, розташовувалося в приміщенні площею 57 м², не мало власного транспорту, не могло самостійно складати штатний розклад і повністю розпоряджатися одержаним прибутком [12,арк.123]. З 1990 року колектив Ялтинського бюро подорожей та екскурсій виявив бажання перейти до роботи на умовах орендного підряду, проте ця ініціатива не знайшла розуміння з боку керівництва КОРТЕ. У 1991 році це протистояння навіть змусило ялтинських екскурсоводів провести колективний страйк, що мав значний суспільний резонанс [13].

Як уже було зазначено, у період «перебудови» бюро подорожей та екскурсій, які входили до системи КОРТЕ, щорічно обслуговували близько 12 млн. екскурсантів. Це зрозуміло, якщо врахувати, що в ті роки Кримську область щороку відвідували 7−8 млн. організованих і неорганізованих рекреантів зі всього Радянського Союзу. Саме у сфері екскурсійного обслуговування, де вкладені кошти швидко давали прибуток, активно почала розповсюджуватися приватна підприємницька ініціатива. Наприклад, в Євпаторії у 1990 році проведенням екскурсій займалися кооперативи «Едельвейс» і «Мотор». При цьому значна частина організаторів екскурсій Євпаторійського бюро подорожей та екскурсій одночасно співпрацювала з цими кооперативами, прагнучи спрямувати саме туди потенційних екскурсантів, оскільки це приносило їм більшу матеріальну віддачу. Клієнти, що придбали екскурсійні квитки, дуже часто навіть не розуміли, що їх обслуговуватиме не звичне бюро подорожей та екскурсій, а кооперативна організація [14].

Конкуренція між бюро подорожей та екскурсій та екскурсійними кооперативами спостерігалася також в Алушті, Судаку, Ялті. Перевага кооперативів полягала в тому, що вони мали у своєму розпорядженні «живі» гроші і могли швидко розраховуватися зі своїми партнерами без властивої для системи КОРТЕ бюрократичної тяганини. Тому, навіть у «найгарячіші» літні місяці та під час шкільних канікул кооператорі одержували від транспортних підприємств найкомфортабельніші автобуси марки «Ікарус» з м’якими сидіннями і мікрофонами для екскурсоводів. У той же час, транспорт для бюро подорожей та екскурсій надавався з перебоями, автобуси часто були старими і технічно несправними [15].

Отже, новації періоду «перебудови» мали суттєвий вплив на розвиток туризму й екскурсійної справи у Криму. Завдяки запровадженню госпрозрахунку і самофінансування підвищилася економічна самостійність туристсько-екскурсійних установ, активніше починають використовуватися матеріальні форми мотивації персоналу, застосовуються бригадні форми організації праці. Удосконалюється мережа туристських маршрутів, появляються нові схеми реалізації туристських путівок, здійснюється часткова модернізація матеріально-технічної бази профспілкового туризму. У той самий час бюро подорожей та екскурсій, що входили до системи КОРТЕ, вперше починають відчувати конкуренцію з боку приватних підприємців, об'єднаних у кооперативи. Проте реформи 1985;1991 років у сфері туризму й екскурсійної справи так і не ліквідовували багатоступінчасту систему адміністрування (турбази, туристські готелі, бюро подорожей та екскурсій — КОРТЕ — УРРТЕ — ЦРТЕ), що свідчило про обмежений характер цих реформ і перешкоджало повному переходу підприємств туристської галузі до ринкових методів господарювання.

Джерела та література

• 1. Державний архів в Автономній Республіці Крим (далі - ДААРК). — Ф. Р-3512. — Оп.1. — Спр.597.
• 2. Туризм и экскурсии, их влияние на воспроизводство рабочей силы: Справочно-аналитический обзор. — Симферополь, 1991. — 160 с.
• 3. Михайлов Е. По пути обновления // Советский Крым. — 1985. — 23 августа.
• 4. Багров М. В., Багрова Є.А., Михайлов Є.А., Підгородецький П. Д. Розвиток туризму в Криму у 70-х — 90-х рр. ХХ ст. (Соціально-економічні та ландшафтно-екологічні аспекти) // З історії вітчизняного туризму: Зб. наук. ст. — К., 1997. — С.127−142.
• 5. Квартальнов В. А., Федорченко В. К. Туризм социальный: история и современность. — К., 1989. — 342 с.
• 6. Смольговская Р. «Ухабы» на туристских маршрутах // Крымская правда. — 1990. — 14 марта.
• 7. Менкес В. Все флаги к нам // Крымский комсомолец. — 1988. — 24 сентября.
• 8. Кашиц В. Хозрасчет в рамках инструкций // Советский Крым. — 1989. — 25 октября.
• 9. Олин Л., Меркушева Л. Проблемы туризма. Со старым багажом (начало) // Советский Крым. — 1989. — 15 сентября.
• 10. Олин Л., Меркушева Л. Проблемы туризма. Со старым багажом (окончание) // Советский Крым. — 1989. — 17 сентября.
• 11. Туристские маршруты: Справочник / Сост. В. С. Качанов. — М., 1990. — 256 с.
• 12. ДААРК. — Ф. Р-1030. — Оп.6. — Спр.1169.
• 13. Ильницкая Л., Писаревский Г. Почему бастуют экскурсоводы // Курортный Крым. — 1991. — 27 августа.
• 14. Олин Л. Легко устроились // Советский Крым. — 1990. — 13 мая.
• 15. Олин Л., Меркушева Л. Проблемы туризма. Со старым багажом (продолжение) // Советский Крым. — 1989. — 16 сентября.