Герои і антигерої в романе-эпопее Л. М. Толстого «Війна і світ»
На його нелюдськість Наполеона виступає майже фантастичною. Диктатор байдуже дивиться на безглузду загибель підлеглих, кинувшихся через Німан. З захопленням гинуть улани, а Наполеон впевнений, що «присутність його за всіх кінцях світу, від Африки до степів Московії, однаково уражає й примушує людей в шалену самозабуття. Він велів подати собі коня і поїхав до свою стоянку». Після цієї сцени… Читати ще >
Герои і антигерої в романе-эпопее Л. М. Толстого «Війна і світ» (реферат, курсова, диплом, контрольна)
Герои і антигерої в романе-эпопее Л. М. Толстого «Війна і мир»
Весь зробив у моїх писаннях. Л. Толстой.
Лев Миколайович Толстой — митець із великим діапазоном тим, філософських поглядів на навколишній світ і людину. Письменнику властива неспішна манера розповіді, він поступово вводить читача до кола своїх вгзлядов та інтересів, надовго залишаючи в «полоні» твори.
Говоря про автора такого монументального твори, як «Війна і світ», мушу здивуватися широті його поглядів, вмінню вплести у тканину розповіді вічні проблеми, хвилюючі людство протягом усього існування. Проте Толстой дуже тенденційний, він заздалегідь вирішує, як йому ставитися до того що чи іншому герою, події, і, вже раз обравши лінію поведінки, не згортає з неї, примушуючи знає своїх героїв діяти суворо встановленої лінії. Так само роман «Війна і світ».
Это колосальне твір про життя російського суспільства на період 1805−1820 років. Письменник розглядає буття через призму війни і миру, тобто стосунки різних людей до войне-убийству, у такий спосіб Лев Николаевич-пацифист трактує війну, антиподом їй виступає світ, життя людей, свої інтереси, погляди й мрії. Толстой зайве ускладнює деяких героїв, його улюблені персонажі: Андрій Болконський, його сестра княжна Марія і старий Болконський, П'єр Безухов, сім'я Ростових, Кутузов — провідники філософії автора, а негативні — Курагины, Шерер, Друбец. дідька лисого, Долохов — наділені автором найбільш низинними пороками і інстинктами.
Толстой це не дає ним не найменшого шансу поліпшитися, самосовершенствуясь. Це поза інтересів даних персонажів, і письменник наділяє їх огидними характерами, вчинками і помислами. Взагалі ж роман є широке полотно, рассказывающее про становленні особистості певному історичному часу. Приклад Наполеона автор показує, як дріб'язкові мети вбивають душу найбільш активних і здатних людей.
Толстой, розмірковуючи про війну, говорить про її згубність більшість народу. Призвідників бойні, кар'єристів, він карає судом історії. Наполеону автор відмовляє в найменшої талановитості, показуючи випадковість його початкових перемог, коли молодий і марнолюбний генерал заради своїх дріб'язкових інтересів затягує у безодню негараздів і страждань цілі народи.
Антиподом диктатору виступає Кутузов, жалеющий солдатів, бачить безглуздість російського походу 1805 року. Командувач розрізняє у солдатській масі окремих осіб, які вмираючих заради чужих фантазій, марнославних помислів індивідуалістів. Але вона вже буде повністю в 1812 року після відступу йшла з Москви, размышляющим про своє вини, що ні зумів відстояти давню столицю. Цей мудрий старий розуміє, що падіння Москви не є втрата Росії. Бережливе ставлення до солдатові збережеться в полководці і тоді, коли почнуть російські армії громити французів. Кутузов з позиції найсильнішого радить «пошкодувати» французів — якщо вони стали слабкими, їм загрожує неминуча загибель.
На його нелюдськість Наполеона виступає майже фантастичною. Диктатор байдуже дивиться на безглузду загибель підлеглих, кинувшихся через Німан. З захопленням гинуть улани, а Наполеон впевнений, що «присутність його за всіх кінцях світу, від Африки до степів Московії, однаково уражає й примушує людей в шалену самозабуття. Він велів подати собі коня і поїхав до свою стоянку». Після цієї сцени розумієш, що Наполеон лише кар'єрист і авантюрист, волею долі зумівши підкорити собі величезних мас покупців, безліч який погубив їх. Його власне падіння були лише питанням часу. І не дивує втеча диктатора, що він під Березиной кинув гинути свою російську армію «варварської Росії».
Толстой виправдовує боротьбу російського народу, «яка підняла ломаку війни», воюючого без будь-яких правил, бо які може бути церемонії з завойовниками. Протиставлення Кутузова — Наполеона допомагає автору показати істинний героїзм одного нікчемність помислів іншого. Кутузов плоть від плоті свого народу, а Наполеон далекий до власних солдатів, дивиться ними як у засіб задля досягнення своїх корисливих цілей. Толстому вдалося показати це геніально.
Список литературы
Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.