Етика і соціальна відповідальність міжнародних корпорацій

Пошукова робота

Етика і соціальна відповідальність міжнародних корпорацій Основні питання до вивчення.

1. 1.Визначити особливості етики в міжнародних корпораціях.

2. 2.Проаналізувати основні етичні проблеми в контексті на­.

   ціональних культур.

3. 3.З'ясувати роль жінок у міжнародному менеджменті.

4. 4.Порівняти аргументи на користь соціальної відповідаль­.

   ності міжнародних корпорацій.

5. 5.Представити різні напрями екологічної діяльності міжна­.

   родних корпорацій в умовах глобалізації.

6. З’ясувати особливості соціальної відповідальності міжна­.

родних корпорацій в Україні.

Методичні поради до вивчення теми Під час самостійного вивчення теми студентами доцільно зважувати на зростання актуальності проблем етики і соціальної відповідальності в діяльності транснаціональних корпорацій, які справляють дедалі більший вплив на соціально-економічний роз­виток приймаючих країн. Тому останнім часом збільшується кількість публікацій і літератури навчального характеру із за­значеної теми, частина яких наведена в рекомендованому списку праць.

Конспективне викладення теми міститься в навчальному посіб­нику Є. Г. Панченка [10]. Певний матеріал з етичних аспектів між­народного бізнесу студент може знайти в підручнику «Междуна-родньій менеджмент» [8]. Системний виклад етичних проблем бізнесу включено до посібника Т. М. Герет та Р. Дж. Клоноскі [2], який є одним з найпопулярніших в американських університетах. Ця робота представляє також бібліографію англомовних видань з етики бізнесу. Додатковий матеріал щодо практичних аспектів дотримання етичних норм у діяльності транснаціональних кор­порацій міститься у перекладених навчальних виданнях [3, 6, 9, 11]. У книзі «Менеджмент для керівників» [7] студент може знайти виклад теоретичних і практичних положень щодо соціаль ної відповідальності. У монографії за редакцією О. Г. Білорусії висвітлені результати досліджень соціальної та екологічної безпеки в умовах глобалізації [4], врахування яких набуває дедалі більшого значення в діяльності міжнародних корпорацій. У цій книзі висвітлюються також етичні та соціальні наслідки діяльно­сті транснаціональних корпорацій в Україні. І, нарешті, в деяких рекомендованих джерелах [1, 5] висвітлюються питання управ­ління екологічною діяльністю міжнародних корпорацій. Це сто­сується популярної у світі моделі німецького дослідника і бізне­смена Георга Вінтера [1], що ґрунтується на міжнародних стан­дартах серії ISO-14 000, а також фундаментального довідкового видання В. В. Гончарова [5], в якому висвітлюється досвід управ­ління природоохоронною діяльністю провідних міжнародних ком­паній Західної Європи, США та Японії.

При самостійному вивченні першого питання теми важливо звернути увагу студентів на те, що практичну діяльність у кожній організації здійснюють конкретні менеджери і виконавці відповід­но до своїх функцій і посадових обов’язків, які можуть бути зафі­ксовані в документах (посадових інструкціях) або ж становити предмет усних домовленостей. Але досвідчені фахівці добре знають: жодна найретельніша інструкція не може визначити всі аспекти діяльності. Тому нерідко всупереч інструктивним доку­ментам чи постановам працівники керуються власними уявлен­нями і цінностями під час виконання тієї чи іншої роботи. Тут ми і підійшли до етичних аспектів менеджменту, котрі відобража­ють ще один надзвичайно важливий механізм взаємодії суспільс­тва й менеджменту.

Далеко не завжди ті самі вчинки, дії, форми поведінки в різ­них країнах набувають однакової етичної поведінки. Так, амери­канське законодавство хабарі вважає злочином, але допускає їх певною мірою з боку американських фірм за кордоном. Так звані підмазки — невеликі виплати іноземним державним чиновникам з боку американських компаній для того, щоб прискорити прийн­яття рішень, — не тільки не вважаються злочином, а й нерідко звільняються від оподаткування. Тобто наполовину підпільні по­дачки готівкою вираховуються із сум, які підлягають оподатку­ванню. Сума таких виплат, за даними американської статистики, становить щорічно 98,3 млрд дол. Ці витрати спрямовуються на дрібні подарунки, чайові, виплати митному персоналу за приско­рення проходження митних формальностей, прийняття рішень, але не можуть використовуватись на підтримку збуту, започатку-вання нового бізнесу тощо.

Інший приклад досить типової етичної проблеми стосується дотримання антидемпінгового законодавства США металургій;

ними підприємствами України, що експортували в 1996 р. близь­ко 0,5 млн т сталевого високоякісного вуглецевого обрізного ли­ста на суму близько 200 млн дол. Департамент торгівлі США в результаті антидемпінгового процесу, який було порушено двома американськими компаніями, установив з 1 липня 1997 р. нові ставки ввізного мита для українських підприємств: для «Азовста-лі» вони становлять 100%, для комбінату ім. Ілліча — 177%, а для решти підприємств — 238%. Для наших менеджерів дане рішення було цілком несподіваним і, як вони вважають, несправедливим. Адже рівень рентабельності відносно собівартості дорівнює лише 7−10%. І начебто, на перший погляд, підстав для того, щоб вва­жати демпінговими ціни на українську металопродукцію, немає. Однак американська сторона мала для цього певні підстави.

По-перше, українські підприємства близько 100 тис. т метало-продукції поставили через фірми-посередники з південноазіатсь-ких країн, що вважається піратськими поставками. Це негативно позначилося на іміджі українських підприємств. Зараз фірми-посередники збанкрутували або ж були ліквідовані, а питання українського металу існує.

По-друге, і це головне, українська економіка не має статусу ринкової, а вважається перехідною. Це дає можливість американ­ському департаменту торгівлі вдаватися до широких маніпуляцій під час визначення «реальних» цін.

Етикасистема моральних принципів, яка зобов’язує відрізняти правильну поведінку від неправильної.

Як видно з цього визначення, розуміння ділової етики багато в чому залежить від системи загальних і особистих цінностей ме­неджерів і виконавців.

Важливо розрізняти етику всередині організації та етику взає­мовідносин організації із зовнішнім середовищем.

Щодо організаційної та зовнішньої етики взаємовідносин орга­нізації із зовнішнім середовищем, то можна скористатися вимога­ми, яких дотримуються провідні міжнародні компанії у своїй діяль­ності, за оцінками Гарвардської школи бізнесу.

Етика відносин зі споживачами:

• •.безпечність товарів (послуг, робіт);

• •.надання інформації про товари і технологію їх виготовлення;

• •.право вибору покупцем товарів (послуг, робіт);

• •.урахування вимог споживачів;

• •.спонсорування освітніх програм безпечного використання.

  продукції;

•поліпшення пакування і маркування;

*підвищення споживчої цінності продуктів;

• •.зменшення забрудненості продуктів.

  Етика відносин зі співробітниками:

• •.відсутність будь-якої дискримінації у сфері зайнятості;

• •.особливий статус працівників з обмеженою дієздатністю;

• •.охорона здоров’я і техніка безпеки;

• •.навчання і розвиток персоналу;

• •.обговорення кар'єри;

• •."дитячий день" для працюючих батьків;

• •.програми оздоровлення і стрес-менеджменту.

  Етика довкілля:

• •.контроль забруднення;

• •.захист середовища;

• •.збереження природних ресурсів;

• •.утилізація (переробка) відходів.

  Екологічна етика:

• •.уникнення несприятливого впливу фірми на природне сере­.

  довище;

• •.дотримання екологічних стандартів;

• •.участь у поліпшенні екології.

  Етика відносин із партнерами:

• •.дотримання зобов’язань;

• •.недопущення маніпулювання інвестиціями;

• •.урахування інтересів партнерів під час розподілу прибутку.

  Етика взаємовідносин із конкурентами:

• •.запобігання таємних угод на ринках;

• •.використання соціально прийнятних пріоритетів і критеріїв.

  для оцінки конкурентних стратегій;

• •.вихід із сумнівних ринків під час виникнення значних етич­.

  них проблем.

Етика відносин із суспільством:

•збереження і розширення зайнятості;

соціальна відповідальність;

урахування місцевих традицій, звичаїв;

дарування коштів, продуктів, послуг, робочого часу працівникамспонсорування проектів соціального добробутупідтримування освіти і мистецтвапідтримування громадських рекреаційних програмучасть у громадських роботах, проектах. Етика відносин з державою:

•дотримання законодавства;

• *.добросовісна звітність;

• *.виконання державних замовлень у зазначені строки;

• *.уникнення хабарництва у взаємовідносинах із державними.

  службовцями.

Міжнародна етика:

• *.вироблення етичних стандартів, прийнятих у всьому світі;

• *.урахування національної культури;

• *.залучення місцевого персоналу;

• *.підтримування країн, що розвиваються, шляхом розвитку.

  фірм з міжнародними конкурентними стратегіями;

• *.дотримання відповідальності між країнами в умовах виму­.

  шеного закриття підприємств.

Причини неетичної поведінки:

• *.недостатність законодавчої та нормативно-правової бази;

• *.значний обсяг «тіньової» економіки;

• *.конкурентна боротьба, що відсуває на далекий план етичні.

  міркування;

• *.зростаюче прагнення звітувати про рівень прибутковості за.

  дедалі коротші періоди, тобто в кожному квартальному звіті;

• *.відсутність належного стимулювання етичної поведінки ке­.

  рівників;

• *.загальне зниження ролі етики в суспільстві;

• *.певний тиск на рядових працівників з боку організації з ме­.

  тою пошуку компромісів між їхніми цінностями і цінностями.

  вищого керівництва;

* низькі моральні якості членів суспільства.

Інструменти поліпшення етичності поведінки в організаціях:

• *.етичні стандарти (кодекси), які описують загальну систему.

  цінностей, етичні правила, яких мають дотримуватися працівни­.

  ки компанії;

• *.комітети з етики, які роблять повсякденну оцінку практики з.

  позиції етичних вимог. Деякі компанії замість таких комітетів, до.

  складу яких включаються авторитетні працівники, запроваджу­.

  ють посади адвоката з етики;

• *.соціальні ревізії, які проводяться для аналізу й оцінки звітів.

  і програм соціальної відповідальності компанії;

• *.навчання етичній поведінці керівників і рядових працівників.

Підбиваючи підсумки самостійного вивчення першого питан­ня теми, важливо підкреслити такі особливості етики в міжнарод­них корпораціях:

1. Менеджмент має враховувати відмінність культурних вимі­рів етичної поведінки однієї тієї самої компанії в різних країнах.

1. 2.Нормативні вимоги щодо етичних аспектів дій менеджерів.

   у приймаючій країні з боку законодавства материнської країни і.

   штаб-квартири менш жорсткі, ніж у своїй країні, тобто існують.

   подвійні етичні стандарти.

2. 3.Діяльність міжнародних корпорацій спричиняє політичні.

   страхи в країнах — реципієнтах (загроза реалізації в процесі зов­.

   нішньої торгівлі інтересів країн-донорів, а не приймаючих країн,.

   вплив країн походження через транснаціональні корпорації на.

   політичні процеси в приймаючих країнах, загрози політичній.

   безпеці).

3. 4.Загроза виникнення суперечностей між тими приймаючими.

   країнами, в яких інтереси міжнародної корпорації можуть конф­.

   ліктувати, наприклад, при переведенні бізнесу з однієї країни в.

   іншу і втратою нею робочих місць і джерел податків, незважаю­.

   чи на прагнення корпорацій зберегти основний капітал за будь;

   яку ціну.

4. 5.Поширеною є практика хабарів місцевим чиновникам орга­.

   нів державної влади й управління з боку міжнародних корпорацій.

   за сприяння компанії всупереч вимогам законодавства приймаю­.

   чої країни. Дослідженням взаємозв'язку між корупцією та еко­.

   номічним розвитком, проведеним у 70 країнах світу, встановле­.

   но, що корупція справляє значний негативний вплив на темпи.

   економічного розвитку країни [3, с. 110]. При цьому хабарі не.

   лише погіршують інвестиційний клімат країн-реципієнтів, а й.

   вражають тих, хто платить, а отже, руйнують менеджмент транс­.

   національних корпорацій.

5. 6.Дискусії щодо етичних аспектів міжнародного менеджмен­.

   ту часто мають емоційний характер. Адже, з одного боку, етичні.

   норми різних міжнародних компаній відрізняються між собою. З.

   іншого боку, далеко не всі факти неетичних дій міжнародних кор­.

   порацій стають відомими широкій діловій громадськості і стають.

   підставою для відповідного покарання, тому в цій сфері виникає.

   багато чуток.

Важливо звернути увагу студентів на складність розмежуван­ня хабарів від звичайних людських дружніх стосунків. У цьому зв’язку цілком доречним буде навести думку доктора Джонсона — однієї з найбільш товариських особистостей Англії XVIII ст. — про те, що «дружбу треба безперервно ремонтувати» [9, с. 352]. А в міжнародному бізнесі такий ремонт набуває форм розваг, пода­рунків, взаємних послуг та інших проявів поваги і дружби. Тому у випадках отримання подарунків чи запрошень на розваги варто зважити на два запитання: що стоїть за запрошенням і що вас будуть просити в обмін на подарунки? У деяких культурах обмін подарунками — це необхідна прелюдія до бізнесу. Однак існу­ють і продиктовані прагматичними міркуваннями правила щодо форми відмови, на які варто звернути увагу.

Одним з найбільш відомих прикладів неетичної поведінки є виплата в 70-х роках минулого століття президентом американ­ської корпорації «Локхід» Карлом Кочіаном 20 млн дол. хабарів японським високим урядовим чиновникам за поліпшення безна­дійних фінансових умов виробництва літаків та розширення рин­ку своєї продукції в Японії [2, с. 202]. Прагнення США уникнути подібних випадків сприяло прийняттю в 1977 р. Акта про прак­тику корупції в іноземних країнах. Цей закон спрямований на кон­троль і усунення виплат, сплачуваних американськими корпора­ціями чиновникам в інших країнах для сприяння власному бізне­су. Втім, у багатьох інших країнах подібних законів немає. Тому міністри торгівлі та фінансів держав — членів організацій з еко­номічного співробітництва та розвитку, а також ділові асоціації 20 найрозвинутіших країн світу працюють над розробкою конве­нції, яка зобов’яже держави — члени вважати сплату хабарів державним посадовим особам інших країн кримінальним злочи­ном.

Під час вивчення теми важливо засвоїти три основоположних принципи міжнародної ділової етики: утилітаризм, дотримання прав людини та справедливості [11, с. 139−140].

Утилітаризм виходить з того, що «правильні» рішення при­носять значну користь більшості людей. Менеджеру, який до­тримується цієї концепції, доводиться спочатку ретельно вивчати дію альтернативних рішень на всі зацікавлені сторони, а потім робити вибір, який приносить задоволення більшості людей. Утилітарна концепція спирається на виявлення наслідків реаліза­ції рішень, які мають приносити користь більшості зацікавлених. Отже, прийняття рішення у даному випадку залежить від співвід­ношення затрат і прибутків.

Концепція дотримання прав людини ґрунтується на добровіль­но взятих на себе обов’язках менеджера захищати права інших людей та уникати будь-яких рішень, які порушують ці права. Менеджер у такому разі не примушуватиме інших діяти всупереч їхнім релігійним або етичним уявленням. Слід при цьому зазна­чити, що за останні роки у світі розуміння індивідуальних прав людини розширилося настільки, що фактично вони включають захист рослин, тварин, землі, води, повітря, Інших елементів природи і довкілля.

Концепція справедливості зобов’язує менеджерів ставитись однаково до всіх людей, невідворотно виконувати всі правила, забезпечувати рівні права під час розподілу благ, відповідаль­ність у відшкодуванні збитків тими, хто завдає шкоди іншим, тощо. Отже, ця концепція базується на поняттях порядності і чес­ності.

При самостійному вивченні теми важливо звернути увагу на категорію «міжнародний діловий етикет». Використовуючи нор­ми І правила ділового етикету, ми можемо прогнозувати поведін­ку колег і самі стаємо передбачувані, що допомагає ефективно організувати процес управління. Особливо важливо вивчати всі складові ділового етикету в міжнародному бізнесі, оскільки крім єдиних норм і правил у ньому існує велика кількість національ­них і культурних поправок, досить значних у ділових відносинах. Як не заблукати в цьому морі національних відмінностей? Як уникнути посмішок, пов’язаних зі сліпим копіюванням чужих манер? Кращі помічники тут — такт і вірність національному менталітету та бізнес-етикету (добре, що нині панує міжнарод­ний бізнес-етикет, породжений зближенням національних діло­вих кодексів хорошого тону).

Міжнародний бізнес-етикет — поняття досить містке і не об­межується питаннями ділової субординації та переговорним про­цесом. Основними його складовими є:

1. 1.Правила привітання.

2. 2.Правила звертання.

3. 3.Правила представлення.

4. 4.Організація ділових контактів (переговорів, зустрічей, при­.

   йомів, ділового листування).

5. 5.Ділова субординація.

6. 6.Рекомендації щодо формування зовнішнього обліку ділової.

   людини.

7. 7.Етичні норми грошових відносин.

8. 8.Правила обміну подарунками і сувенірами.

9. 9.Прийнятність чайових.

Під час вивчення другого питання теми слід виходити з того, що найкращим етичним орієнтиром у всі часи у всіх країнах вва­жалось «золоте правило» Старого та Нового Заповіту, а також біль­шості релігій, яке приписує поводити себе стосовно інших так, як ми хотіли б, щоб вони ставились до нас [8, с. 560].

Однак у різних національних культурах етичні виміри набу­вають специфічного забарвлення. Наприклад, для США актуаль­ними є такі етичні проблеми:

1.Внутрішні торговельні проблеми і розвиток соціального маркетингу.

1. 2.Боротьба з хабарами у світлі вимог закону про пересліду­.

   вання зарубіжних підкупів 1977 р.

2. 3.Відродження довіри до контролю діяльності вищого мене­.

   джменту корпорацій у зв’язку зі скандалом «Енрон» у 2002 р.

3. 4.Усунення будь-якої дискримінації.

4. 5.Забезпечення права людини на приватне життя.

5. 6.Подолання «МАД-синдрому» (Mergers — злиття, Acquisi­.

   tions — придбання, Divestitures — позбавлення прав), що загро­.

   жує розвитку міжнародного бізнесу.

Саме ці проблеми турбують ділову громадськість США та пе­ребувають у центрі уваги засобів масової інформації.

Як один з численних прикладів неетичного маркетингу можна навести дії однієї з провідних тютюнових компаній світу «Філіп Морріс», яка вводила в оману споживачів, стверджуючи у своїй рекламі, що так звані легкі цигарки менш шкідливі для тих, хто палить. Проти компанії було подано груповий позов до суду шта­ту Іллінойс, згідно з рішенням якого у березні 2003 р. корпора­ція мала сплатити постраждалим 7,1 млрд дол. США та штраф Змлрддол. США (Украинская инвестиционная газета, 01.04.2003, с. 24). У зв’язку з подібними випадками постає питання про роз­виток соціального маркетингу, що зобов’язує корпорації виявля­ти і враховувати у своїй діяльності загальнолюдські універсальні цінності та моральні норми. Варто звернути увагу також на зако­нодавче забезпечення інтересів споживачів у США, де перші за­кони щодо контролю якості м’яса, інших харчових продуктів та медикаментів було прийнято ще в 1906 р. [П, с. 137].

Самостійно опрацьовуючи особливості етики менеджменту у США, важливо звернути увагу на боротьбу з дискримінацією та захистом приватного життя шляхом розробки програм позитив­ної дії, адаптації персоналу, допомоги працівникам у навчанні і розвитку і т. ін. Оскільки провести чітку лінію розподілу між трудовою діяльністю й особистим життям не завжди можливо, то у випадках незадовільного виконання персоналом своїх службо­вих обов’язків етично налаштовані компанії намагаються вияви­ти причини такої поведінки, щоб випадково не втратити цінних співробітників. З одного боку, обмежується доступ до інформації щодо подій в особистому житті, які впливають на зниження рівня службового виконання. З іншого боку, у разі необхідності для надання допомоги працівнику приводиться в дію розроблена кор­порацією програма підтримки.

Етичні проблеми японського менеджменту включають таке:

1. 1.Політичні ділові скандали на фондовому ринку, ринку не­.

   рухомості та інших ринках за участю високих урядовців, політи­.

   ків, біржових брокерів, що належать до мафіозних угруповань.

   (якудза).

2. 2.Зміна соціального клімату в Японії в напрямі розширення.

   обміну послугами між керівництвом транснаціональних корпо­.

   рацій та дотримання високих стандартів і етичної поведінки.

3. 3.Упередження і дискримінація, пов’язані із сексуальними.

   домаганнями на роботі шляхом використання порнографічних.

   матеріалів, притисненням неповнолітніх працівників та представ­.

   ників інших національностей, збереження відчутних расових сте­.

   реотипів.

4. 4.Посилення лобіювання інтересів японських корпорацій в.

   інших країнах, насамперед у США.

Доцільно звернути увагу студентів і на етичні проблеми в Єв­ропі, які істотно відрізняються від США та Японії. Європейські менеджери, на відміну від американських, вважають хабарі ціл­ком етичним інструментом, які являють собою плату за розвиток бізнесу. Правові обмеження, на думку більшості європейських менеджерів, не є єдиною підставою для визначення етичності ді­лової поведінки. Цих менеджерів більше турбують їхні ділові ус­піхи, ніж правові питання. Для більшості менеджерів європейсь­ких транснаціональних корпорацій найбільш важливими є етичні питання, пов’язані з культурою, особистими цінностями, стиму­лами й очевидними правовими обмеженнями.

Для Китаю, як і багатьох інших країн з перехідною економі­кою, головною етичною проблемою є інтелектуальне піратство, незаконне використання чужих авторських прав. Зокрема, питома вага піратських продажів на ринку аудіозаписів становить у Ки­таї близько 50%, Польщі - 60, Кенії - 80%.

При самостійному опрацюванні третього питання теми важ­ливо розрізняти дві основні моделі управлінської поведінки жі­нок у міжнародних корпораціях: модель рівноправності та комп-ліментарно-внескова модель. Перша ґрунтується на рівних можливостях чоловіків і жінок в управлінській кар'єрі. Головний наголос у цій моделі пов’язується з усуненням бар'єрів, які зава­жають жінкам-менеджерам виявити свої здібності. Ця модель поширена в американських корпораціях. Компліментарно-внеско-ва модель полягає у виявленні найбільш сприятливої сфери діяль­ності чоловіків і жінок, в яких вони можуть зробити найбільший внесок у розвиток корпорації. Ця модель поширеніша в Європі.

З огляду на розглянуті моделі доцільно визначити і бар'єри на шляху залучення жінок до менеджменту. Серед цих бар'єрів: культура, стереотипи, організаційні бар'єри, освіта, законодавст­во, брак довіри і т. ін. Один з найбільш поширених бар'єрів про­сування жінок у менеджменті міжнародних корпорацій — це так звана скляна стеля, тобто обмеження у заміщенні вищих управ­лінських посад. Головною причиною при цьому є переконання в тому, що жінки менше цікавляться роботою і більше прив’язані до сім'ї, ніж їхні колеги-чоловіки. У деяких культурах, зокрема мусульманській, це переконання має характер традиції, згідно з якою призначення жінки взагалі виключає роботу в бізнесі чи інших сферах, а обмежує її діяльність сімейним колом.

Сучасні погляди на проблему просування жінки по щаблях менеджерської кар'єри в міжнародних корпораціях включають два основних методи боротьби Із зазначеним вище переконан­ням: «швидкий» і «материнський». «Швидкий» підхід до кар'єри ґрунтується на визнанні рівних можливостей між чоловіками і жінками в службовому просуванні, що тягне за собою визнання жінками роботи найвищим пріоритетом на етапі посадового зро­стання, утворення ними сім'ї і народження дітей у більш зрілому віці. «Материнський» підхід до кар'єри означає більш рівномір­ний розподіл часу між роботою і сім'єю. У такому разі сприятли­вішим вважається гнучкий графік роботи, можливість витрачати більше часу на сім'ю, нехай навіть і за повільнішого просування по службі.

Доцільно звернути увагу студентів при опануванні теми ще на одну делікатну для міжнародних корпорацій тему, а саме сексуальні домагання. Адже статеві відносини по-різному будуються у різних національних культурах. Згідно з визначенням Комісії із забезпе­чення рівних можливостей зайнятості, утвореної Конгресом США в 1964 p., сексуальні домагання проявляються у двох формах:

• *.очевидна вимога поступитись сексуальному тиску, який од­.

  нозначно пов’язується із заохоченням чи покаранням на роботі.

  (залежно від відповіді жертви);

• *.прихована форма, тобто створення такої атмосфери, в якій.

  службовці відчувають себе незатишно через непристойні жарти,.

  зауваження, пози [11, с. 161].

Існує два основних інструменти, за допомогою яких можна боротись із сексуальними домаганнями: зовнішні - судові про­цеси, внутрішні - корпоративні процедури. У судових процесах США, наприклад, широко використовується критерій «розумної жінки», кваліфікація якої в ситуації як неприйнятної є часто ціл;

ком достатньою для визнання судом факту сексуального дома­гання. На відношення суду впливає також існування в корпорації ефективної процедури розгляду скарг, яка б давала можливість працівникам компанії висувати звинувачення, не побоюючись негативних наслідків. У зв’язку з цим чимало міжнародних кор­порацій розробили і вдосконалюють програми, спрямовані проти сексуальних домагань. Серед складових зазначених програм — просвітницька діяльність, відповідні посібники, проведення кон­ференцій, які, наприклад, використовуються такими корпорація­ми США, як «Дюпонт», «Ханівел», «Корнінг». У корпорації «AT & Т» заохочуються добровільні навчальні семінари безпосеред­ньо на робочих місцях, які вважаються найбільш ефективними. Керівництво корпорації попереджає своїх службовців, що за сек­суальні домагання вони можуть бути звільнені з роботи [11, с. 161].

Важливим у самостійному вивченні теми є розуміння соціаль­ної відповідальності міжнародних корпорацій. При цьому треба взяти до уваги, що менеджмент ділових організацій несе перед суспільством подвійну відповідальність: юридичну і соціальну.

! Юридична відповідальність — додержання конкретних за­конів і норм регулювання, які визначають, що може, а чого «не може робити організація.

Юридична відповідальність притаманна компаніям, які до­тримуються традиційної моделі бізнесу.

І Соціальна відповідальність — певний рівень добровільно-І го реагування організації на соціальні проблеми.

Соціальна і юридична відповідальність притаманні сучасній моделі бізнесу. Кожен з видів відповідальності має свої критерії.

Проблема соціальної відповідальності виникла ще наприкінці XIX — на початку XX ст., але й досі стосовно цієї проблеми не вщухають дискусії. З одного боку, до Великої депресії 1920; 1933 pp. панувала концепція, що бізнес має лише один обов’я­зокприносити прибуток. Відомий залізничний магнат Уїльям Вандербілд у цьому зв’язку в 1918 р. за допомогою газет «Нью-Йорк Тайме» та «Нью-Йорк Гералд» оприлюднив цей підхід крилатим висловом: «До чорта народ! Я працюю на акціонерів» [11, с. 137]. Серед прихильників цієї позиції - відомий американський еконо­міст, лауреат Нобелівської премії (1976 р.) Мільтон Фрідман, який вважав, що доктрина соціальної відповідальності як ніщо інше може підірвати основи вільного суспільства. Єдина відповідальність корпорації полягає у вилученні прибутку для акціонерів [12, с. 75].

З іншого боку, чимало бізнесменів прагнуло зробити особис­тий внесок у розв’язання болючих соціальних проблем суспільс­тва. Дуже часто при цьому згадують ім'я Е. Карнегі. Ендрю Кар-провідний бізнесмен у виробництві сталі - видав у неп 1990 р. «Євангеліє процвітання», де виклав доктрину капіталіс­тичної благодійності, відповідно до якої прибуткові організації повинні жертвувати частину своїх коштів на благо суспільства. Він вклав понад 350 млн дол. у соціальні програми і побудував понад 2000 публічних бібліотек. Не менш відомий американсь­кий бізнесмен Джон Д. Рокфеллер пожертвував 550 млн дол. і за­снував фонд Рокфеллера, кошти якого використовуються для розв’язання соціально значущих проблем у сфері економіки, нау­ки, культури. Ще одним прихильником соціальної відповідально­сті ділових організацій став Роберт Вуд — президент торговель­ної фірми «Сіре РьобакендК», який у звіті за 1936 р. нагадував своїм акціонерам про соціальні зобов’язання організації.

Ставлення до соціальної відповідальності може бути різним — від сприятливого до ворожого.

Слід врахувати наявність аргументів «за» і «проти» соціальної відповідальності.

Аргументи на користь соціальної відповідальності:

• •.сприятливі для бізнесу довгострокові перспективи;

• •.зміна потреб і сподівань широкої громадськості;

• •.залучення додаткових ресурсів для надання допомоги в.

  розв’язанні соціальних проблем;

• •.моральні зобов’язання щодо соціальної відповідальності.

  Аргументи протії соціальної відповідальності:

• •.порушення принципу максимізації прибутку;

• •.додаткові витрати на соціальну відповідальність;

• •.недостатня звітність широкій громадськості;

• •.недостатня кваліфікація у розв’язанні соціальних проблем.

  Концепція корпоративної соціальної відповідальності була запропонована Кітом Девісом у 1975 р. Вона охоплює п’ять клю­чових положень:

1. 1.Соціальна відповідальність виникає із суспільної влади. Ор­.

   гани влади мають створювати умови і показувати приклади соці­.

   альної відповідальності.

2. 2.Бізнес повинен діяти як двостороння відкрита система: з.

   одного боку, враховувати вплив суспільства, ринкові сигнали, а з.

   іншого — бути відкритим у своїх операціях для громадськості.

1. 3.Соціальні витрати мають бути ретельно обчислені й розгля­.

   нуті з погляду правомірності їх віднесення до собівартості виго­.

   товлення того чи іншого продукту, надання тієї чи іншої послуги.

2. 4.Соціальні витрати, що розподіляються за кожним продук­.

   том, послугою, видом діяльності, в остаточному підсумку опла­.

   чуються споживачем.

3. 5.Ділові організації, як і громадяни, залучаються до відпові­.

   дальності за розв’язання поточних соціальних проблем, які пере­.

   бувають за межами звичайних сфер їх діяльності.

Аналізуючи діяльність багатьох корпорацій, Кіт Девіс та інші дослідники дійшли висновку, що соціальна відповідальність сприяє розвитку компаній і, навпаки, уникнення соціальної від­повідальності звужує можливості успіху організацій. Це дало змогу сформулювати «залізний закон відповідальності», згідно з яким у довгостроковій перспективі ті, хто не використовує наяв­ну владу в такому напрямі, що його суспільство розглядає як від­повідальний, має тенденцію втратити цю владу. Цей закон було підтверджено і в обстеженні Гарвардського та інших американ­ських, а також британських університетів у 1997;2000 pp. Ком­панії, що втілювали в життя концепцію соціальної відповідаль­ності, мали в 2−4 рази вищі темпи зростання, ніж конкуренти, що обмежують свої цілі вилученням прибутку [12, с. 74].

При самостійному опрацюванні питання про соціальну відпо­відальність транснаціональних корпорацій студенту важливо закцентуватись на прагненні міжнародних організацій сформу­лювати загальноприйнятні принципи корпоративної соціальної відповідальності. У цьому зв’язку заслуговує на увагу кодекс по­ведінки соціально відповідальної компанії - «Загальні принципи Саллівана», запропонований у 1977 р. відомим американським правозахисником і громадським діячем преподобним Леоном Салліваном. Значний внесок у розробку кодексу поведінки між­народних корпорацій у 1997;1999 pp. зробила недержавна орга­нізація «Глобал репортинг інішиатив», яка заснована крупними корпораціями, громадськими об'єднаннями, університетами різ­них країн та ООН. Важливо зазначити, що саме Організація Об'єднаних Націй є головним пропагандистом ідей корпоратив­ної соціальної відповідальності. Цілком закономірним у цьому зв’язку є проект Всесвітньої угоди щодо дотримання провідними міжнародними корпораціями принципів соціальної відповідаль­ності. Цей проект було проголошено генеральним секретарем ООН Кофі Аннаном на Всесвітньому Економічному Форумі, який проходив у Давосі 31 грудня 1999 р. Він включає такі дев’ять принципів корпоративної соціальної відповідальності [12,.

с. 75]:

1. 1.Підтримувати міжнародні права людини в рамках діяльнос­.

   ті корпорації.

2. 2.Суворо стежити за дотриманням цих прав місцевими відді­.

   леннями і партнерами корпорації.

3. 3.Визнавати за трудовими колективами право на створення.

   асоціацій та укладання колективного договору.

1. 1.Усувати всі форми примусової праці.

1. 4.Не вдаватись до дитячої праці.

2. 5.Боротись з усіма видами дискримінації у трудовому колективі.

1. 7.Підтримувати заходи із запобігання глобальним екологіч­.

   ним катастрофам.

2. 8.Сприяти більшій екологічній відповідальності.

3. 9.Заохочувати впровадження екологічно безпечних технологій.

Всесвітня угода не є договором для підписання, а розглядаєть­ся як базовий документ, прихильники якого можуть взяти на себе зобов’язання щодо виконання зазначених зобов’язань і стати своєрідним членом клубу соціально відповідальних компаній.

У процесі самостійного вивчення теми важливо засвоїти питання щодо екологічної діяльності міжнародних корпорацій, яке набуває дедалі більшої актуальності у зв’язку з глобалізацією бізнесу, з од­ного боку, та все ширшим використанням високих технологій — з іншого. Ці технології за умов соціальної безвідповідальності можуть справляти значний негативний вплив на життя людства. У кейсі «Чорнобильська АЕС» показана роль упущень менеджменту в най­більшій техногенній катастрофі минулого століття. З погляду еколо­гічної діяльності, ліквідації наслідків вибуху четвертого реактора ціл­ком виправдано розглядати Чорнобильську АЕС як міжнародну компанію, хоча юридично вона є національним енергетичним під­приємством і після її закриття 15 грудня 2001 р. Однак світову гро­мадськість продовжує турбувати стан 4-го енергоблоку ЧАЕС. Тому для досягнення повної безпеки на ЧАЕС багато зусиль доведеться докладати не лише Україні, а й іншим країнам.

Серед міжнародних корпорацій можна знайти чимало прикладів прогресивної діяльності. Корпорація «Форд», наприклад, головну мету своєї екологічної політики вбачає у скороченні викидів вугле­кислого газу в атмосферу шляхом підвищення економічності двигу­нів своїх автомобілів. За 1995;2000 pp. компанія знизила ці викиди на 10−12%. Одночасно «Форд» щорічно використовує 64 тис. т ма­теріалів, що підлягають утилізації і вторинному застосуванню. Зок­рема, 90% матеріалів, з яких виготовляється модель «Ягуар-Х», під;

лягає вторинному використанню. Про ці результати можна дізнатися зі звітів корпоративного громадянства «Форд Мотор компані».

Відомим у світі є також досвід екологічної діяльності японсь­кої корпорації «НТТ». У 1991 р. була затверджена «Хартія ком­панії „НТТ“ з довкілля», на основі якої розробляються два типи планів: Основна програма заходів з охорони довкілля та Доклад­на річна програма заходів. Одна з таких річних програм, напри­клад, включала такі заходи:

1. 1.Скорочення споживання паперу.

2. 2.Запобігання потеплінню клімату.

3. 3.Скорочення і переробка відходів.

4. 4.Захист озонового шару атмосфери.

У реалізації зазначених заходів беруть участь усі 270 тис. пра­цівників корпорації. Завдяки цьому, наприклад, частка перероб­леного паперу в телефонних довідниках, що видаються «НТТ», становить 55% при граничному рівні цього показника 65% [5, с. 713−714].

Важливо звернути увагу на використання міжнародними кор­пораціями системного підходу до екологічного менеджменту. Одним з інструментів такого підходу є модель Вінтера, яка була створена в компанії «Вінтер енд Сон» (Німеччина) у 1978; 1986 pp. У 1989 р. відомий німецький інститут менеджменту виз­нав цю компанію найкращою серед металообробних підприємств країни. Згодом ця система поширилась на інші галузі господарс­тва Німеччини та інших країн. Модель Вінтера дістала схвальну оцінку одного із сучасних «гуру» менеджменту Тома Пітерса, який вважає її комплексним, готовим до застосування підходом до організації екологічного менеджменту [1, с. 12−13].

Для детальнішого усвідомлення студентами змісту і застосування інструментів екологічного менеджменту, що входять до складу моделі Вінтера, рекомендуємо ретельно опрацювати книгу Г. Вінтера [1].

Прагнучи опанувати сучасні методи управління екологічною діяльністю міжнародних корпорацій, студент повинен зрозуміти систему міжнародних стандартів ISO-14 000, що включають ос­новні стандарти:

ISO-14 001 — Системи екологічного менеджменту. Вимоги і керівництво по застосуванню;

ISO-14 004- Системи екологічного менеджменту. Загальні керівні вказівки;

ISO-14 010 — Екологічний аудит. Основні принципи;

ISO-14 011- Екологічний аудит. Процедура аудиту систем екологічного менеджменту;

ISO-14 012- Екологічний аудит. Кваліфікаційні критерії для аудиторів у галузі екології;

ISO-14 040- Оцінка життєвого циклу. Принципи і сфера за­стосування;

ISO-14 050 — Екологічний менеджмент. Терміни і визначення.

Рис, 13.1. Модель Вінтера.

Показати весь текст Вартість унікальної роботи