Аналіз конкурентоспроможності продукції ПАТ «ЗТР»

[Введите текст]

ЗМІСТ

ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТА ЇЇ МІСЦЕ В ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність конкурентоспроможності продукції та фактори її забезпечення

1.2 Особливості та етапи проведення оцінки конкурентоспроможності

1.3 Методика оцінки конкурентоспроможності

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПАТ «ЗТР»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2 Аналіз фінансово-економічних показників діяльності підприємства

2.3 Аналіз конкурентного середовища та оцінка конкурентоспроможності

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Обґрунтування шляхів підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства

3.2 Розробка та оцінка резервів зростання конкурентоспроможності продукції підприємства ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Досягнення підприємством конкурентоспроможного статусу безпосередньо пов’язане з просуванням ним своїх товарів до конкретної групи споживачів і прямо залежить від повноти задоволення їх запитів. Конкурентоздатність продукції є наслідком функціонування конкурентоспроможного підприємства. Для забезпечення конкурентоздатності продукції необхідним є ефективне управління факторами, умовами та причинами, що визначають якість продукції, витрати виробництва й досягнення максимального споживчого ефекту.

Конкурентоздатність є показником, що характеризує ринкове положення товару в певний момент часу й не відображає довгострокові перспективи розвитку підприємства.

На сучасному етапі економічного розвитку України проблема підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства набуває все більшої актуальності. Адже за умов розвитку зовнішньої торгівлі, підсилення процесів інтеграції країни в міжнародні організації загострюється конкурентна боротьба як на внутрішньому, так і на світовому ринку. Для виживання та досягнення домінуючих позицій лідера в галузі необхідно вдосконалити процес управління конкурентоспроможністю продукції підприємства, активно нарощувати конкурентні переваги, постійно досліджувати і аналізувати як внутрішнє, так і зовнішнє середовище підприємства, а отже бути гнучким і швидко реагувати на всі зміни.

У сучасній світовій літературі теоретичні проблеми конкуренції і конкурентоспроможності досліджуються досить широко, проте автори ще не прийшли до єдиної думки щодо визначення конкурентоспроможності. Поняття аналізується в працях таких зарубіжних дослідників: М. Портера, Ф. Котлера, Р. Фатхтудінова та інших. Проблеми оцінки, аналізу і підвищення конкурентоспроможності продукції підприємств є предметом наукового зацікавлення й вітчизняних авторів, серед яких Г. Азоєв, О. Гудзинський, Ю. Іванов, А. Юданов, Н. Язвінська та інші. У своїх працях вони також вивчають питання діяльності підприємства в умовах конкуренції, наводять основні чинники конкурентоспроможності продукції підприємств.

Метою дипломної роботи є запропонування шляхів підвищення конкурентоспроможності продукції та проведення її аналізу на прикладі конкретного підприємства.

У відповідності з поставленою метою в роботі необхідно вирішити наступні завдання:

розглянути сутність конкурентоспроможності продукції та фактори її забезпечення;

дослідити методику оцінки конкурентоспроможності продукції;

розглянути організаційно-економічну характеристику підприємства;

провести аналіз фінансово-економічних показників діяльності підприємства;

провести аналіз конкурентного середовища та оцінка конкурентоспроможності;

запропонувати шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства на зовнішньому ринку.

Об'єктом дослідження дипломної роботи виступає ПАТ «ЗТР».

Предметом дослідження роботи є конкурентоспроможність продукції підприємства.

При написанні дипломної роботи були використані такі методи дослідження, як теоретичного узагальнення, метод наукових абстракцій, індукції та дедукції, аналізу та синтезу, статистичні та графічні методи, а також методи порівняння та логічного узагальнення.

Дипломна робота базується на теоретичних і законодавчо-нормативних джерелах, і фіксує стан розробки обраної теми на сучасному етапі розвитку економічної науки.

Цінність роботи полягає в тому, що використання результатів роботи впливає на кінцеві результати господарської діяльності, оскільки підвищує фінансові результати діяльності підприємств.

Інформаційну основу дослідження сформували матеріали періодичних та Інтернет-видань, науково-практичних конференцій, нормативні та довідкові матеріали, а також первинні та звітні дані підприємства за 2010;2012 роки.

Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, рекомендацій, списку використаних джерел та додатків. У першому розділі вивчені економіко-теоретичні аспекти конкурентоспроможності та її місця в діяльності підприємства. У другому розділі проведено аналіз конкурентоспроможності продукції на прикладі ПАТ «ЗТР». У третьому розділі запропоновані шляхи підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства.

РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТА ЇЇ МІСЦЕ В ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутність конкурентоспроможності продукції та фактори її забезпечення

Конкурентоспроможність підприємства — це здатність забезпечувати випуск і реалізацію конкурентоспроможної продукції [7, с. 563].

Конкурентоспроможність — це комплексна категорія, переваги якої остаточно реалізуються через торгівлю, але базис конкурентних переваг створюється на всіх ланках суспільного виробництва, у тому числі, значною мірою за рахунок структурної перебудови і дійової економічної політики [54, с. 157].

Конкурентоспроможність можна визначити як спроможність деякого класу об'єктів (товар, підприємство, країна) займати визначену ринкову нішу. Конкурентоспроможність характеризує ступінь відповідності окремого класу об'єктів визначеним ринковим потребам: пропозиції (товару) — попиту на нього, підприємства — можливості забезпечити конкурентні переваги, країни — соціально-економічній моделі розвитку [3, с. 452].

Конкурентоспроможність виявляється лише в умовах конкуренції і через конкуренцію. Слід звернути увагу на багатозначності трактувань сутності поняття «конкурентоспроможність» сучасними вченими-економістами (табл. 1.1).

Розбіжності та різноманітність авторських позицій стосовно визначення поняття конкурентоспроможності пов’язані з:

ототожненням конкурентоспроможності підприємства та конкурентоспроможності продукції або послуг;

масштабами розгляду конкурентоспроможності на регіональному, національному або світовому ринку (підприємство, галузь, країна);

заміною одного поняття іншим (конкурентний статус, конкурентний рівень);

характеристикою будь-якої складової конкурентоспроможності підприємства — конкурентоспроможність виробничого, трудового потенціалу [54, с. 156].

Таблиця 1.1 — Погляди вчених-економістів на категорію «конкурентоспроможність» [54, с. 158]

Конкурентоспроможність характеризується сукупністю показників функціонування галузей і діяльності виробничих структур, що визначають їх стабільний розвиток і успіх у конкурентній боротьбі на внутрішньому та зовнішньому ринках. Вона оцінюється рівнем конкурентоспроможності окремих його підприємств і їх продукції [54, с. 159].

Конкурентоспроможність підприємства — це здатність виробляти й реалізовувати швидко, дешево, якісно, продавати в достатній кількості, при високому технологічному рівні обслуговування. Конкурентоспроможність підприємства — це можливість ефективно розпоряджатися власними й позиковими ресурсами в умовах конкурентного ринку.

Конкурентоспроможність підприємства є результатом його конкурентних переваг по всьому спектру проблем управління.

Критерієм конкурентоспроможності підприємства є рівень продаж і стабільне місце на ринку. Поняття конкурентоспроможності містить у собі великий комплекс економічних характеристик, що визначають положення підприємства на національному або світовому ринку. Цей комплекс може включати характеристики товару, обумовлені сферою виробництва, а також фактори, що формують у цілому економічні умови виробництва, і збуту продукції.

Можливість підприємства конкурувати на певному товарному ринку безпосередньо залежить від конкурентоспроможності його продукції [6, с. 198].

Конкурентоспроможність є складною економічною категорією, яка виражає результат взаємодії всіх елементів системи внутрішніх (виробничих, економічних, науково-технічних та ін.) та зовнішніх (життєутворюючих, адаптивних) відносин між промисловими підприємствами з приводу можливості реалізації даного виду продукції на конкретному ринку чи його сегменті. Це комплексне поняття, яке внаслідок щільного зв’язку з категорією «конкуренція», охоплює безліч сторін, факторів та умов суперництва підприємств за прихильність споживачів (рис. 1.1).

Рис. 1.1 — Структура поняття конкурентоспроможності підприємства [19, с. 15]

Конкурентоспроможність продукції є показником, який характеризує ринкове положення товару в певний момент часу й не відображає довгострокові перспективи розвитку підприємства.

Конкурентоспроможність продукції являє собою сукупність якісних і вартісних характеристик продукції, що сприяють створенню переваги даного продукту перед продуктами-конкурентами в задоволенні конкретної потреби покупця, що забезпечують можливість успішного продажу на певному ринку.

Конкурентоспроможність продукції є економічною категорією, яка характеризує ступінь привабливості продукції для покупців за результатами суб'єктивного співставлення сукупності якісних та вартісних параметрів, що задовольняють конкретну потребу споживачів і відповідають вимогам ринку на певний період часу [6, с. 198].

Конкурентоспроможність продукції визначається трьома необхідними елементами, такими як:

властивостями даної продукції;

властивостями конкуруючих продуктів;

особливостями споживачів.

У зв’язку з особливостями виробництва продукції та її місцем при формуванні споживчих ринків фактори впливу на формування конкурентоспроможності розглядаються у взаємозв'язку:

ціна продукції;

маркетингові заходи;

якість сировини та продукції.

Основними аспектами визначення конкурентоспроможності продукції є наступні:

корисність продукції;

ціну споживання;

здатність пропозиції.

Конкурентоспроможність продукції для виробника характеризується показниками попиту на неї величиною отриманого прибутку від реалізації та рядом інших економічних показників, таких як:

динамікою продажу продукції у вартісному та натуральному виразі (вищі темпи зростання у вартісному вигляді з урахуванням інфляції свідчать про зростання попиту);

рентабельністю реалізації продукції (зростання рентабельності свідчить про підвищення конкурентоспроможності);

відношенням обсягів реалізованої продукції до вартості матеріально-виробничих запасів (зменшення показника свідчить про уповільнення оборотності запасів через зниження попиту на продукцію або збільшення матеріальних запасів);

відношенням обсягів реалізованої продукції до обсягів нереалізованної (зменшення цього показника свідчить про зменшення попиту або про збільшення нормативу випуску продукції);

відношенням обсягів реалізованої продукції до дебіторської заборгованості (збільшення цього показника свідчить про зростання кредитування покупців що має місце при зменшенні попиту на продукцію);

портфелем замовлень на продукцію, обсяг якого є кількісною характеристикою попиту;

ступенем використання виробничих потужностей (в разі зменшення попиту цей показник також зменшується);

обсягами та напрямами капіталовкладень.

Отже, показники конкурентоспроможності продукції характеризують вимір конкурентоспроможності власної продукції виробником.

В той же час, покупці визначають конкурентоспроможність продукції, аналізуючи її переваги по ряду параметрів порівняно з аналогами що дають найбільше відношення корисного ефекту до витрат на її придбання та використання.

Таким чином, параметри конкурентоспроможності продукції характеризують здатність продукції отримати конкурентні переваги у тієї чи іншої групи споживачів.

На рис. 1.2. наведена схема групування параметрів продукції, за якими споживач визначає її конкурентні переваги.

Рис. 1.2 — Параметри конкурентоспроможності продукції

Параметри конкурентоспроможності - це характеристики властивостей продукції, що визначають галузеві особливості оцінки її конкурентоспроможності.

Параметри конкурентоспроможності залежать від виду й складності виробу в технічному та експлуатаційному відношенні, а також від потрібної точності оцінки методів дослідження та інших зовнішніх факторів.

Технічні параметри є характеристикою технічних і фізичних властивостей товару, що визначають особливості галузі й способи його використання, а також функції, які виконує товар у процесі його застосування. Важливими є екологічні параметри продукції, тобто її вплив на зовнішнє природне середовище.

Ергономічні параметри показують, наскільки продукція відповідає властивостям людського організму при виконанні трудових операцій або споживанні.

Естетичні параметри характеризують інформаційну виразність (раціональність форми, цілісність композиції, досконалість виробничого виконання продукції і стабільність товарного виду).

Економічні параметри визначають рівень витрат на виробництво та ціни споживання через витрати на покупку, обслуговування, споживання, утилізацію товару.

Нормативно-правові параметри визначають відповідність товару встановленим нормам, стандартам, вимогам, що обумовлені законодавством та іншими чинними нормативними документами. Захищеність продукції патентами, свідоцтвами про винахід та іншими документами правозахисного характеру.

Класифікаційні параметри — це ознаки продукції, які дозволяють її класифікувати згідно державних класифікаторів продукції та видів діяльності, тобто визначити позицію продукції серед інших видів продукції в галузі і визначити вид статутної діяльності підприємства що має бути заявлений для отримання на нього дозволу в установленому порядку, якщо це передбачено діючим законодавством.

Нецінові параметри — це ті переваги підприємства, які збільшують конкурентоспроможність продукції але не мають цінового еквіваленту (при продажу підприємства можуть бути відображені в балансі, як «гудвіл»). До них відносяться ефективний маркетинг, репутація, бізнес зв’язки, ексклюзивність продукції.

Істотний вплив на забезпечення конкурентоспроможності продукції здійснює наявність привабливої торгової марки, яка є ефективним інструментом маркетингової діяльності.

Конкурентоспроможність торгової марки? це сукупність специфічних функціональних та емоційних властивостей, яка за допомогою ефективних інструментів маркетингу сприяє залученню потенційних споживачів? сегменту ринку підприємства, посиленню та утриманню конкурентної переваги за рахунок формування стійкої прихильності до товару в порівнянні з торговими марками конкурентів.

Для захисту регіонального ринку певних виробів від сильних конкурентів в основу виробничо-збутової діяльності підприємств слід покласти маркетингову орієнтацію, метою якої має стати узгодження виробничої та збутової політики з мінливими потребами споживачів.

Складовими маркетингової орієнтації є такі:

маркетингові дослідження та аналіз ринку виробів підприємства;

вибір найефективніших каналів руху, стимулювання збуту цієї продукції;

управління асортиментною політикою підприємства;

формування оптимальної цінової політики підприємства [6, с. 198].

Під конкурентоспроможністю продукції заведено розуміти:

властивість (сукупність властивостей) продукції (послуг) та сервісу, яка характеризується ступенем реального або потенційного задоволення нею конкретної потреби порівняно з аналогічною продукцією, яка є на цьому ринку;

характеристику товару, що відображає його відмінність від товару конкурента за ступенем відповідності конкурентній суспільній потребі та за затратами на її задоволення;

спроможність товару відповідати вимогам конкретного ринку у відповідний період;

здатність витримувати конкуренцію на ринку (наявність вагомих конкурентних переваг над товарами інших товаровиробників), що й забезпечує його пріоритетний збут на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Отже, конкурентоспроможність продукції визначається сукупністю її властивостей, яка відображає в умовах конкуренції міру задоволення конкретної потреби проти репрезентованої на ринку аналогічної продукції [7, с. 564].

Конкурентоспроможність підприємства формується з багатьох факторів, які включають в себе ефективність функціонування різних його підрозділів, а також конкурентоспроможність продукції як кінцевого продукту діяльності підприємства.

1.2 Особливості та етапи проведення оцінки конкурентоспроможності

Для того, щоб визначити наскільки успішним є підприємство на ринку, необхідно регулярно проводити його оцінку конкурентоспроможності.

Визначальними принципами оцінювання конкурентоздатності продукції, застосування яких дозволяє підвищити точність оцінки та врахувати інтереси учасників ринку, є наступні:

а) рівень конкурентоздатності виробів є поняттям відносним і може визначатись лише в результаті порівняння його з подібним товаром підприємств-конкурентів;

б) рівень конкурентоздатності даного товару слід пов’язувати з конкретним ринком, оскільки ідея абсолютної конкурентоздатності є хибною (при оцінюванні рівня конкурентоздатності товару підприємству необхідно обмежуватись тим сегментом ринку, на який ставиться найбільший наголос при просуванні своїх товарів);

в) рівень конкурентоздатності є величиною, що визначається в певний момент часу [6, с. 197].

Оцінку конкурентоспроможності продукції виконують зіставленням параметрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння. Від вибору бази порівняння в значній мірі залежить правильність результату оцінки конкурентоспроможності й прийняття рішення. Базою порівняння можуть виступати потреба покупців, величина необхідного корисного ефекту, конкуруючий товар, гіпотетичний зразок, а також група аналогів.

Порівняння здійснюється за групами технічних і економічних параметрів. При оцінці конкурентоспроможності використовуються диференціальний і комплексний методи оцінки [3, с. 453].

Єдиного підходу до оцінки конкурентоспроможності продукції у дослідників не існує, але можливо виділити узагальнений алгоритм оцінки, що включає 4 етапи (рис. 1.3).

Рис. 1.3 — Схема етапів оцінки конкурентоспроможності [39, с. 183]

На першому етапі оцінки конкурентоспроможності проводяться маркетингові дослідження ринку, які включають: дослідження місткості ринку, визначення виробів аналогів, аналіз стану конкуренції, визначення рівня цін, тенденцій розвитку, діяльності конкурентів і кола споживачів. На підставі інформації про потреби покупців формуються вимоги до товару.

На другому етапі здійснюється вибір показників, за якими буде проводитися оцінка. Основою для формування системи показників конкурентоспроможності конкретного виду продукції є аналіз взаємодії потреби і товару, в ході якого здійснюється їх порівняння і виявляється ступінь відповідності один одному.

Конкурентоспроможність продукції вимірюється сукупністю показників, об'єднаних у чотири групи: якісні, економічні, організаційно-комерційні та соціально-організаційні показники [39, с. 184].

Порівняні показники конкурентоспроможності продукції мають велике значення для конкретного споживача. Вони включають функціональні, естетичні, ергономічні, показники надійності та інші.

Функціональні показники визначають, яку основну потребу і яким чином задовольняє товар.

Естетичні показники визначають естетичну цінність продукції і здатність задовольняти естетичні потреби людини.

Ергономічні показники забезпечують оцінку зручності і комфорту експлуатації продукції в системі «людина — виріб — середовище».

Показники надійності продукції визначають, як виконує предмет споживання свої функції протягом терміну експлуатації.

Регламентовані показники характеризують безпеку товару, його патентну чистоту, відповідність національним та міжнародним стандартам, вимоги до сертифікації товару. Невідповідність продукції необхідному рівню регламентованих показників не тільки згубно позначається на конкурентоспроможності товару, але і робить неможливим його реалізацію.

При виборі якісних показників для оцінки конкурентоспроможності товару слід враховувати застосовність даних груп показників [21, с. 210].

На третьому етапі формується група аналогів, встановлюються значення їх показників, вибирається базовий зразок. Вибір аналогів є достатньо складним моментом оцінки, так як від нього в визначальною мірою залежать її результати. При виборі аналогів треба брати до уваги, що існує сформований єдиний світовий ринок даного виду продукції, і в якості аналогів необхідно розглядати продукцію кращих світових виробників. На даному етапі важливі класифікаційні показники. Вони дозволяють обґрунтувати правомірність вибору аналогів. За деякими видами технічно складних видів продукції класифікаційні показники визначені у відповідних документах.

Четвертий етап є найбільш складним і відповідальним. На цьому етапі проводиться співставлення показників оцінюваного та базового зразків, яке виконується окремо за якісними та економічними показниками. На цьому етапі проводиться розрахунок комплексного показника конкурентоспроможності, на підставі якого робляться висновки. Якщо підприємство не влаштовує значення даного показника, то проводиться розробка заходів щодо підвищення конкурентоспроможності [39, с. 184].

Типову схему оцінювання конкурентоспроможності продукції зображено на рис. 1.4.

Визначаючи конкурентоспроможність товару, виробник продукції має обов’язково знати вимоги потенційних покупців та оцінки споживачів. Тому формування конкурентоспроможності продукції починається з визначення суттєвих споживчих властивостей (потреб покупців), за якими оцінюється принципова можливість реалізувати продукцію на відповідному ринку, де покупці постійно порівнюватимуть її характеристики з товарами конкурентів щодо ступеня задоволення конкретних потреб і цін реалізації.

Для визначення конкурентоспроможності продукції виробникові необхідно знати:

конкретні вимоги потенційних покупців (споживачів) до пропонованого на ринку товару;

можливі розміри та динаміку попиту на продукцію;

розрахунковий рівень ринкової ціни товару;

очікуваний рівень конкуренції на ринку відповідних товарів;

визначальні параметри продукції основних конкурентів;

найперспективніші ринки для відповідного товару та етапи закріплення на них;

термін окупності сукупних витрат, зв’язаних із проектуванням, продукуванням і просуванням на ринок нового товару.

Рис. 1.4 — Схема оцінювання конкурентоспроможності продукції підприємства на ринку [7, с. 565]

Конкурентоспроможність конкретного об'єкта бажано вимірювати кількісно, що уможливить управління її рівнем. Для цього необхідна інформація, що характеризує корисний ефект цього об'єкта та об'єктів-конкурентів за нормативний строк їх служби та сукупні витрати протягом життєвого циклу об'єктів [7, с. 564].

1.3 Методика оцінки конкурентоспроможності

Для оцінки конкурентоспроможності продукції використовують диференціальний, комплексний та змішаний методи оцінки.

Диференціальний метод заснований на використанні одиничних параметрів аналізованої продукції, бази порівняння та зіставленні параметрів.

Диференціальний метод дозволяє визначити, чи досягнутий рівень. конкурентоспроможності, за якими показниками він не досягається, які з параметрів більше всього відрізняються від базових. Але цей метод не враховує вплив вагомості кожного параметра на прихильність покупців при виборі продукції. Комплексний метод застосовується у випадку, коли для характеристики якості товару використовується сукупність параметрів, що описують яку-небудь властивість. Він заснований на використанні комплексних (групових, інтегральних, узагальнених) показників або зіставленні питомих корисних ефектів продукції, що аналізується.

При змішаному методі оцінки конкурентоспроможності продукції використовують частину параметрів, розрахованих диференціальним методом, і частину параметрів, розрахованих комплексним методом.

Диференціальний метод оцінки конкурентоспроможності заснований на використанні і зіставленні одиничних параметрів аналізованої продукції і бази порівняння. Якщо за базу оцінки приймається потреба, розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності (qОДі) здійснюється за формулою:

qОДі =, (1.1)

де qОДi — одиничний параметричний показник конкурентоспроможності за i-м параметром (i = 1, 2, 3, …, n), n — кількість порівнюваних параметрів;

Pi — величина i-го параметра для аналізованої продукції;

Piо — величина i-го параметра, за якої потреба задовольняється повністю [3, с. 453].

Через існування безлічі різних способів аналізу параметрів конкурентоспроможності при оцінці її за нормативними параметрами одиничний показник приймає тільки два значення — 1 чи 0. Якщо аналізована продукція відповідає обов’язковим нормам і стандартам, показник дорівнює 1, якщо параметр продукції в норми і стандарти не вкладається, то показник дорівнює 0. При оцінці за техніко-економічними параметрами одиничний показник може бути більшим чи дорівнювати 1, якщо базові значення параметрів установлені нормативно-технічною документацією, спеціальними умовами, замовленнями, договорами. Якщо аналізована продукція має параметр, значення якого перевищує потреби покупця, то зазначене підвищення не буде оцінюватися споживачем як перевага й одиничний показник за таким параметром не може мати значення більше за 100%. Отже, при розрахунках повинна використовуватися мінімальна з двох величин — 100% чи фактичне значення цього показника.

Диференціальний метод надає можливість лише констатувати факт конкурентоспроможності аналізованої продукції чи наявності в неї недоліків у порівнянні з товаром-аналогом. Проте він не враховує вплив вагомості кожного параметра на переваги споживача при виборі ним товару [3, с. 454].

Для усунення цього недоліку використовується комплексний метод оцінки конкурентоспроможності. Він ґрунтується на застосуванні комплексних показників чи зіставленні питомих корисних ефектів аналізованої продукції і гіпотетичного зразка.

Розрахунок групового показника конкурентоспроможності за нормативними параметрами (ІНП) здійснюється за формулою:

ІНП =, (1.2)

де qНі - одиничний показник конкурентоспроможності за i-м нормативним параметром, що розраховується за формулою 1.1;

Особливістю розрахунку даного показника є те, що якщо хоча б один з одиничних показників конкурентоспроможності дорівнює 0 (тобто не відповідає обов’язковій нормі), то груповий показник також дорівнює 0. Очевидно, що оцінюваний товар є неконкурентоспроможним [3, с. 454].

Розрахунок групового показника конкурентоспроможності за технічними параметрами (ІТП) здійснюється за формулою:

ІТП =, (1.3)

де qТі - одиничний показник конкурентоспроможності за i-м технічним параметром;

бi — вагомість (значимість) i-го параметра в загальному наборі з n технічних параметрів, що характеризують потребу.

Отриманий груповий показник (IТП) характеризує ступінь відповідності даного товару існуючій потребі в ньому за сукупністю технічних параметрів. Чим він більший, тим повніше задовольняються потреби споживачів. Основою для визначення вагомості (значимості) кожного технічного параметра в загальному їх наборі є експертні оцінки, засновані на результатах маркетингових досліджень [3, с. 454].

Розрахунок групового показника за економічними параметрами здійснюється на основі визначення повних витрат споживача на придбання і споживання (експлуатацію) продукції (В), які визначаються за формулою:

В = ЦПР + (1.4)

де ЦПР — одноразові витрати на придбання продукції (купівельна ціна продукції);

ВЕКСПЛi — середні сумарні витрати на експлуатацію продукції, що відносяться до i-го року її служби і обчислюються за кожною статтею виникнення витрат;

Т — загальний термін служби продукції [3, с. 454].

Отже, розрахунок групового показника за економічними параметрами (ІЕП) здійснюється за формулою:

ІЕП = (1.5)

де В, Во — повні витрати споживача на придбання та споживання відповідно за оцінюваною продукцією і зразком [3, с. 455].

На практиці може виникнути нагальна потреба в приведенні експлуатаційних витрат до періоду розрахункового року. В цьому разі необхідно буде застосувати коефіцієнта приведення експлуатаційних витрат, тоді формула 1.5 набуде вигляду:

ІЕП = (1.6)

де ЦПР, ЦПР0 — одноразові витрати на придбання відповідно оцінюваної продукції і зразка;

ВЕКСПЛі, ВЕКСПЛі0 — сумарні витрати на споживання (експлуатацію) відповідно оцінюваної продукції і зразка в i-ому році;

бi — коефіцієнт приведення експлуатаційних витрат до розрахункового року.

Термін служби для виробів промислового призначення дорівнює їх амортизаційному періоду. Для продукції споживчого призначення оцінка терміну її служби повинна здійснюватися на основі відомостей про фактичні терміни служби аналогійних виробів, а також швидкості морального старіння товарів даного класу [3, с. 455].

Інтегральний показник конкурентоспроможності (КС) визначається за формулою:

КС =. (1.7)

За змістом показник конкурентоспроможності відображає розходження між порівнюваною продукцією в споживчому ефекті, що припадає на одиницю витрат покупця на придбання і споживання виробу.

Якщо КС < 1, то розглянутий товар поступається зразку за показником конкурентоспроможності, а якщо КС > 1, то перевершує його КС.

Якщо аналіз здійснюється за декількома зразками, інтегральний показник конкурентоспроможності продукції за обраною групою аналогів може бути розрахований як сума середньозважених показників за кожним окремим зразком за формулою:

(1.8)

де КСi — показник конкурентоспроможності i-го зразка;

вi — вагомість (значимість) i-го зразка в групі аналогів;

N — кількість порівнюваних аналогів.

Охарактеризований підхід до оцінки конкурентоспроможності продукції є загальновживаним. Однак, слід зазначити, що його істотним недоліком є визначення споживчих властивостей товару без урахування думки самих споживачів. До того ж, поліпшення характеристик оцінюваного товару в порівнянні з базовим зразком зовсім не гарантує появу додаткових конкурентних переваг [3, с. 456].

Отже, правильно обраний алгоритм оцінки конкурентоспроможності дозволить оцінювати конкурентоспроможність продукції через систему уточнених якісних і економічних показників в порівнянні з аналогічною продукцією.

У результаті оцінки конкурентоспроможності продукції можуть бути прийняті наступні шляхи її підвищення:

зміна складу, асортименту, структури застосовуваних матеріалів (сировини, напівфабрикатів), що комплектують виріб або конструкції продукції;

зміна технології виготовлення продукції, методів випробувань, системи контролю якості виготовлення, збереження, упакування, транспортування, монтажу;

зміна порядку проектування продукції;

зміна цін на продукцію, цін на послуги, по обслуговуванню і ремонту, цін на запасні частини;

зміна порядку реалізації продукції на ринку;

зміна структури і розміру інвестицій у розробку, виробництво і збут продукції;

зміна структури й обсягів коопераційних постачань при виробництві продукції і цін на комплектуючі вироби і складу обраних постачальників;

зміна системи стимулювання постачальників;

зміна структури імпорту і видів імпортованої продукції.

Конкретні пропозиції щодо підвищення конкурентоспроможності підприємства будуть наведені у 3 розділі роботи.

Конкурентоспроможність як соціально-економічна категорія — це спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг. Конкурентоспроможність визначає здатність витримувати конкуренцію у порівнянні з аналогічними об'єктами.

Конкурентоспроможність підприємства означає його здатність забезпечувати випуск і реалізацію конкурентоспроможної продукції.

Конкурентоспроможність підприємства є комплексною системною характеристикою підприємства, яка визначає його здатність протидіяти на ринку підприємствам-конкурентам шляхом ефективного використання наявних ресурсів, виготовлення та реалізації конкурентоспроможної продукції та отримання прибутку від ведення господарської діяльності.

Визначення конкурентоспроможності підприємства є невід'ємним елементом будь-якого господарюючого суб'єкту.

Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно опиняється більш прибутковим, чим його головні конкуренти.

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПАТ «ЗТР»

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Публічне акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор» (ПАТ «ЗТР») є найбільшим в СНД і Європі підприємством з виробництва силових масляних трансформаторів і електричних реакторів з виробничою потужністю 60 тис. МВА в рік, сконцентрованої на одному виробничому майданчику.

ПАТ «Запоріжтрансформатор» знаходиться за адресою: 69 600, м. Запоріжжя, вул. Дніпропетровське шосе, 3.

Підприємство було засноване в 1947 році як Запорізький трансформаторний завод (ЗТЗ), а в 1994 році в результаті приватизації було перетворено в акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор».

За 65 років роботи на ринку ПАТ «ЗТР» придбав світову популярність і високу репутацію виробника якісних і надійних в експлуатації трансформаторів і реакторів. Відмінною рисою виробленого ПАТ «ЗТР» обладнання є його висока експлуатаційна надійність. ПАТ «ЗТР» дорожить своєю репутацією надійного партнера — виробника надійного устаткування. Головним активом компанії є міцні довгострокові відносини з замовниками, засновані на тривалому досвіді співробітництва та взаємній довірі [60].

У 1960;х-1980;х роках ПАТ «ЗТР» був серед піонерів світового трансформаторобудування в освоєнні виробництва обладнання надвисоких класів напруги 750 кВ і 1150 кВ, а в 1990;х — успішно освоїв випуск унікального інноваційного обладнання для гнучких керованих мереж змінного струму (FACTS).

Сьогодні ПАТ «ЗТР» — це сучасне підприємство, яке динамічно розвивається, має досвід поставок продукції замовникам у 86 країн світу. Завдяки реалізації масштабних інвестиційних програм, спрямованих на повне оновлення виробничого і випробувального комплексу, вдосконалення технології проектування і виробництва, усунення «вузьких місць» у виробничому процесі, а також поліпшення інфраструктури та умов праці, ПАТ «ЗТР» займає гідне місце серед світових лідерів галузі, маючи високий рівень технічної оснащеності і культури виробництва [60].

Згiдно Статуту ПАТ «ЗТР» (Додаток А) засновником товариства є держава в особi Запорізької обласної ради народних депутатів.

Діюча на ПАТ «ЗТР» система менеджменту дозволяє комплексно і успішно вирішувати питання, пов’язані із забезпеченням якості продукції, екології та безпеки праці. Система менеджменту сертифікована на відповідність міжнародним стандартам ISO 9001:2008, ISO 14 001:2004, OHSAS 18 001:2007.

Силові трансформатори та електричні реактори, вироблені ПАТ «ЗТР», по якості і сервісу знаходяться на рівні світових стандартів і продаються за найбільш конкурентними цінами.

Відмінними особливостями ПАТ «ЗТР» є наступні:

продукція ПАТ «ЗТР» надійна в експлуатації;

ПАТ «ЗТР» швидко задовольняє вимоги і потреби замовника;

післяпродажне технічне обслуговування і сервіс здійснюються швидко і з високим рівнем технічної компетентності;

ПАТ «ЗТР» віддає пріоритет побудові довгострокових партнерських відносин зі споживачами підприємства;

ПАТ «ЗТР» дотримується вимог та постійно покращує результативність системи менеджменту якості.

На ПАТ «ЗТР» діє система менеджменту якості, що відповідає міжнародному стандарту ISO 9001 (ІСО 9001). Система впроваджена і функціонує на підприємстві з 1995 року.

Забезпечення якості продукції на рівні світових стандартів є однією пріоритетних стратегічних завданням підприємства.

Інтегрована система менеджменту ЗТР націлена на забезпечення високого рівня якості продукції та задоволеності замовників. Система охоплює як процеси, безпосередньо пов’язані з якістю продукції, так і всі істотні процеси підприємства, включаючи екологічний менеджмент, безпека праці та охорону здоров’я. Відповідність системи менеджменту ПАТ «ЗТР» вимогам стандартів ISO підтверджено міжнародними та національними сертифікаційними організаціями: SGS — у міжнародній системі сертифікації; Російський регістр — в системі ГОСТ Р; УкрНІІМетСерт — у системі УкрСЕПРО.

В 2009 році ПАТ «ЗТР» підтвердило відповідність системи менеджменту якості стандарту ISO 9001 версії 2008 року, пройшовши сертифікаційний аудит. В 2011 році ПАТ «ЗТР» сертифікував систему менеджменту на відповідність стандартам ISO 14 001:2004 і OHSAS 18 001:2007, а в 2012 році сертифіковано зварювальне виробництво на відповідність стандарту ISO 3834−2:2005.

Номенклатура продукції ПАТ «ЗТР» включає силові масляні трансформатори різного призначення від 1 МВА до 1250 МВА на класи напруги від 10 кВ до 1150 кВ включно, електричні реактори і керовані шунтуючі реактори.

Загальна чисельність персоналу ПАТ «ЗТР» складає 4900 осіб.

Загальна площа заводу — 700 000 м2, виробнича площа — 230 000 м2.

ПАТ «ЗТР» має такі представництва:

1. Представництво ПАТ «ЗТР» у Росiйськiй Федерацiї, яке створене з метою:

— сприяння здiйсненню Товариством статутних задач з повнiшого задоволення попиту покупцiв на продукцiю, що виробляється Товариством;

— надання широкого спектру послуг Товариством;

— сприяння розвитку економiки i дружнiх вiдносин мiж Україною i Росiйською Федерацiєю, а також пiдприємствами, установами, органiзацiями всiх форм власностi, що є як резидентами, так i нерезидентами.

Предметом дiяльностi даного Представництва є:

— просування на ринок Росiйської Федерацiї продукцiї, що виробляється Товариством, шляхом укладання угод та договорiв вiд iменi та за дорученням Товариства;

— сприяння здiйсненню iнших видiв дiяльностi Товариства вiдповiдно до статуту Товариства та законодавства України i Росiйської Федерацiї.

2. Представництво ПАТ «ЗТР» у Республiцi Казахстан та Середнiй Азiї, яке створене з метою:

— сприяння здiйсненню Товариством статутних задач з повного задоволення попиту покупцiв на продукцiю, що виробляється Товариством;

— сприяння Товариству в наданнi широкого спектру послуг Товариства;

— сприяння розвитку економiки i дружнiх вiдносин мiж Україною i Республiкою Казахстан, а також пiдприємствами, установами, органiзацiями всiх форм власностi, що є як резидентами, так i нерезидентами.

Предметом дiяльностi Представництва є здiйснення представницких функцiй Товариства шляхом сприяння в укладаннi Товариством угод та договорiв на постачання продукцiї, що виробляється, та надання послуг. Iнших дочiрнiх пiдприємств, фiлiй, представництв та вiдокремлених структурних пiдроздiлiв Товариство не має.

На підприємстві запроваджено лінійно-функціональну організаційну структуру, основний принцип якої полягає у розмежуванні повноважень і відповідальності за функціями та прийняття рішень по вертикалі. Управління здійснюється за лінійною схемою, а функціональні підрозділи допомагають лінійним керівникам у вирішенні відповідних управлінських функцій.

Структура управлiння ПАТ «ЗТР» є лінійною.

Органами управлiння ПАТ «ЗТР» є Загальнi збори акцiонерiв, Наглядова рада, Генеральний директор, Ревiзiйна комiсiя.

Голова правління ПАТ «ЗТР» є виконавчим органом підприємства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю.

Голова правління обирається загальними зборами акціонерів строком на два роки. Він управляє роботою підприємства і має право без доручення здійснювати дії від імені підприємства.

Керiвником ПАТ «ЗТР» є Генеральний директор.

Органiзацiйна структура управлiння ПАТ «ЗТР» наведена на рис. 2.1.

Рис. 2.1 — Органiзацiйна структура управлiння ПАТ «ЗТР»

Комплексна взаємодія усіх підрозділів підприємства забезпечує досягнення прибутку та конкурентоспроможної за рахунок підвищення якості продукції при оптимальних витратах ресурсів.

Голова Правління ПАТ «ЗТР»:

керує роботою Правлiння;

без довiреностi представляє iнтереси товариства та здiйснює iншi дії вiд iменi товариства;

пiдписує довiреностi, договори та iншi документи вiд iменi товариства;

розподiляє обов’язки мiж членами Правління.

В своїй діяльності Голова правління керується діючим законодавством.

Заступник Голови правлiння ПАТ «ЗТР» приймає участь у засiданнях правлiння, в розробцi основних напрямкiв розвитку товариства, внутрiшнiх i нормативних документiв товариства, має право другого пiдпису документiв.

Правомірність загальних зборів визначається участю у ньому акціонерів, які володіють у сукупності не менш як 60 відсотками акцій.

Особливістю цієї структури є наявність таких функціональних підрозділів як спостережна рада і ревізійна комісія. Наглядова рада представляє інтереси акціонерів в перерві між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність дирекції. Рада обирається загальними зборами акціонерів строком на два роки в складі п’яти засновників товариства. Члени ради акціонерного товариства не можуть бути членами дирекції та ревізійної комісії.

Наглядова рада ПАТ «ЗТР»:

здійснює контроль за діяльністю дирекції підприємства стосовно виконання рішень загальних зборів акціонерів;

розглядає та затверджує звіти, які подає дирекція за квартал, півріччя;

аналізує дії дирекції щодо змін, у тому числі по розширенню сфер діяльності підприємства і робить відповідні висновки.

Перевірку господарсько-фінансової діяльності товариства здійснює Ревізійна комісія, яка обирається загальними зборами акціонерів строком на три роки у кількості трьох членів. Перевірки здійснюються за дорученням вищого органу товариства, ради товариства, з власної ініціативи, або на вимогу акціонерів. Ревізійна комісія підзвітна тільки вищому органу товариства.

Ревізійна комісія ПАТ «ЗТР» має право:

перевіряти бухгалтерські документи, звіти, кошториси та інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

одержувати від службових та матеріально-відповідальних осіб підприємства письмові пояснення з питань, які виникають в ході ревізії;

здійснювати контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених під час проведення ревізій.

В таблиці 2.1 проведемо аналіз основних показників діяльності ПАТ «ЗТР» за даними Звітів про фінансові результати підприємства за 2010;2012 рр. (Додатки В, Д, Ж).

Таблиця 2.1 — Аналіз основних показників діяльності ПАТ «ЗТР» за 2010;2012 рр.

Динаміку основних показників діяльності ПАТ «ЗТР» за 2010;2012 рр. графічно наведено на рис. 2.2.

Рис. 2.2 — Динаміка основних показників діяльності ПАТ «ЗТР» за 2010;2012 рр., тис. грн.

Таким чином, основні показники діяльності підприємства протягом аналізованого періоду мали тенденцію до зростання.

На ПАТ «ЗТР» дохiд (виручка) вiд реалiзацiї продукцiї визнається за наявностi всiх наведених умов:

— покупцевi переданi ризики й вигоди, пов’язанi з правом власностi на продукцiю (товар, інший актив);

— пiдприємство не здійснює надалі управлiння та контроль за реалiзованою продукцiєю (товарами, iншими активами);

— сума доходу (виручка) може бути достовiрно визначена;

— є впевненість в тому, що в результатi операцiї вiдбудеться збiльшення економiчних вигод пiдприємства, а витрати, пов’язанi з цiєю операцiєю, можуть бути достовiрно визначенi.

Дохід (виручка) від реалізації продукції підприємства збільшився в 2011 році порівняно з 2010 роком на 1 371 737 тис. грн. або на 158,48%, а в 2012 році порівняно з 2011 роком — на 421 870 тис. грн., або на 111,35%.

Чистий дохід від реалізації продукції ПАТ «ЗТР» збільшився в 2011 році порівняно з 2010 роком на 1 304 760 тис. грн. або на 157,08%, а в 2012 році - на 357 282 тис. грн., або на 109,95% порівняно з 2011 роком.

Собівартість реалізованої продукції підприємства збільшилась в 2011 році порівняно з 2010 роком на 559 007 тис. грн. або на 137,38%, а в 2012 році - на 311 545 тис. грн., або на 115,16% порівняно з 2011 роком.

Зростання чистого доходу від реалізації продукції вплинуло на зростання валового прибутку підприємства в 2011 році порівняно з 2010 роком на 745 753 тис. грн. або на 194,36%, а в 2012 році - на 45 737 тис. грн., або на 102,98% порівняно з 2011 роком.

Інші операційні доходи підприємства, які складаються з доходів від реалізації інших оборотних активів, операційної оренди активів, іноземної валюти, операційних курсових різниць, а також списання кредиторської заборгованості, строк якої минув, в 2011 році збільшились порівняно з 2010 роком на 122 611 тис. грн. або на 115,04%, а в 2012 році порівняно з 2011 роком, навпаки, зменшились на 881 389 тис. грн., або на 6,03%.

Прибуток від операційної діяльності ПАТ «ЗТР» збільшився в 2011 році порівняно з 2010 роком на 733 670 тис. грн., або на 222,82%, а в 2012 році - на 77 620 тис. грн., або на 105,83% порівняно з попереднім роком.

Інші фінансові доходи в 2011 році збільшились порівняно з 2010 роком на 8325 тис. грн. або на 229,79%, а в 2012 році порівняно з 2011 роком, навпаки, зменшились на 9919 тис. грн., або на 32,7%. Фінансові витрати ПАТ «ЗТР» зменшились в 2011 році порівняно з 2010 роком на 24 006 тис. грн. або на 86,49%, а в 2012 році порівняно з 2011 роком, навпаки, збільшились на 58 459 тис. грн., або на 138,17%.

Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування збільшився в 2011 році порівняно з 2010 роком на 753 961 тис. грн., або на 274,47%, а в 2012 році порівняно з 2011 роком — на 13 826 тис. грн., або на 101,17%.

Чистий прибуток ПАТ «ЗТР» протягом аналізованого періоду мав тенденцію до зростання. В 2011 році він збільшився на 559 071 тис. грн., або на 258,17% порівняно з попереднім роком, а в 2012 році - на 34 399 тис. грн., або на 103,77% порівняно з 2011 роком. На це вплинуло зростання обсягів реалізації продукції підприємства, а також прибутку від звичайної діяльності до оподаткування. Зростання чистого прибутку підприємства є позитивною тенденцією в його діяльності.

2.2 Аналіз фінансово-економічних показників діяльності підприємства

Аналіз фінансово-економічних показників діяльності ПАТ «ЗТР» розпочнемо з аналізу продуктивності праці підприємства.

Продуктивність праці - це ефективність використання під час виготовлення різних товарів та надання послуг таких ресурсів, як праця, капітал, земля, матеріали, енергія, інформація.

Для розрахунку продуктивності праці на ПАТ «ЗТР» поділяємо розмір отриманого підприємством доходу (виручки) від реалізації продукції на середньооблікову чисельності працівників.

Проведемо аналіз продуктивності праці на ПАТ «ЗТР» у 2010;2012 рр. (табл. 2.2).

Таблиця 2.2 — Аналіз продуктивності праці на ПАТ «ЗТР» у 2010;2012 рр.

Динаміку продуктивності праці на ПАТ «ЗТР» у 2010;2012 рр. зображено на рисунку 2.3.