Естетичне виховання підлітків в процесі навчальної діяльності

ПЛАН

Вступ

Розділ 1. Філософські та психолого-педагогічні основи виховання естетичної культури підлітків

1.2 Структура естетичної культури підлітків

1.3 Естетичне виховання підлітків, як складова частина виховного процесу

1.4 Використання елементів поліцентричного методу в формуванні естетичної культури підлітків

Розділ 2. Процес виховання естетичної культури підлітків, як основа експериментального дослідження

2.1 Розробка та експериментальна перевірка методики формування у підлітків естетичної культури в процесі навчальної діяльності

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність і ступінь дослідженості проблеми. На сучасному етапі розвитку суспільства відбуваються значні зміни, як у соціально-економічній, так і культурній сферах життя України. У зв’язку з цим Державною національною програмою «Освіта (Україна ХХІ століття)» пріоритетними визначено гуманізацію та гуманітаризацію системи освіти, що має сприяти вихованню й розвитку духовної культури підростаючого покоління. У реалізації цієї мети значна роль належить естетичному вихованню, спрямованому на формування в особистості естетичної культури.

У зв’язку з цим набувають важливого значення дослідження, які сприяють ефективному вирішенню завдань гуманітаризації освіти. Одним з напрямів таких досліджень є формування естетичного світосприйняття підлітків у процесі навчання. Формування естетичного світосприйняття як складової частини світогляду людини має забезпечити цілісний розвиток когнітивної, емоційно-ціннісної та поведінкової сфер особистості підлітка.

Поняття естетична культура розглядається багатьма вченими (Г. Апресян, О. Буров, І. Зязюн, М. Каган, А. Комарова, Г. Лабковська, В. Липський, В. Малахов, Н. Миропольська, М. Овсянников, Л. Печко, С. Раппопорт та ін.), які підкреслюють, що її формування пов’язане з розвитком естетичних творчих здібностей особистості. Останні сприяють перетворенню нею світу (природи й суспільного життя) «за законами краси». Естетична культура реально виявляється в будь-якому вчинку людини, в її ставленні до довкілля.

Загальні проблеми естетичного виховання розглянуто в працях В. Бутенка, І. Гончарова, М. Гончаренка, Л. Масол, С. Коновець, О. Рудницької, Г. Шевченко; проблеми формування естетичної культури особистості досліджено в працях Т. Аболіної, Д. Джоли, Н. Миропольської, Л. Печко, Г. Тарасенко, А. Щербо; проблеми формування естетичного ставлення до природи висвітлено в дослідженнях Н. Бутенко, С. Жупаніна.

Для розкриття поняття «естетичне світосприйняття» актуальними є наукові праці, присвячені проблемі світоглядної свідомості та її компонентам (Є.Бистрицький, В.Іванов, С. Пролєєв, В. Табачковський, В. Шинкарук).

Важливе значення для обґрунтування психологічних основ формування естетичного світосприйняття підлітків мають дослідження Л. Божович, Л. Виготського, С. Дерябо, О. Запорожця, І. Зязюна, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна, Ж. Юзвак, В. Ясвіна Одним із найважливіших засобів формування естетичної культури особистості є мистецтво, яке відображає дійсність в художніх образах і перетворює зовнішні культурні цінності в морально-естетичні надбання людини.

З метою формування у підлітків цілісної картини світу, уявлення про взаємозв'язок і взаємозалежність мистецьких і культурних явищ у 80−90-х рр. з’явились різні авторські програми (В. Біблер, З. Гельман, Л. Кондрацька, Л. Левчук, Л. Масол, Н. Миропольська, О. Оніщенко, Л. Предтеченська, З. Шевченко та ін.), розроблені для учнів ліцеїв, гімназій, спеціалізованих класів гуманітарно-естетичного профілю. Це пов’язане з тим, що саме в старшому шкільному віці виникає потреба естетичного й морального осмислення навколишньої дійсності. Інтенсивного характеру набувають пошуки власної програми життя, завдяки сприйняттю творів мистецтва відбувається кореляція між інтелектуально-пізнавальною та емоційно-чуттєвою сферами (Л. Божович, І. Кон та ін).

У сучасній педагогічній науці й практиці існує певна суперечність між потребою в новому осмисленні значення естетичної культури для становлення особистості й традиційною недооцінкою ролі шкільних предметів гуманітарно-естетичного циклу. У шкільній практиці існує певна диспропорція: поряд із посиленою увагою до розвитку інтелекту недостатньо уваги приділяється вихованню культури почуттів. Спостерігається розрив між засвоєними знаннями, принципами й реальними вчинками школярів.

Педагогічні проблеми виховання естетичної культури підлітків, а отже старшокласників є закономірним відтворенням протиріч між вимогами суспільства й реальним станом культурного рівня молоді, між ідеалом естетично культурної людини й недостатньо дієвим механізмом сучасного навчально-виховного процесу в середніх освітніх закладах.

Разом з тим, у практиці викладання різних дисциплін ще недостатньо уваги приділяється використанню їх естетико-гуманітарного потенціалу для формування естетичного світосприйняття, зокрема в підлітковому віці. Тому, як результат, у світогляді учнів не пов’язані науковий та смислоціннісний аспект картини світу, не формується естетичне світосприйняття, виявляється низький рівень творчої активності. Ця суперечність обумовлює необхідність пошуку форм і методів формування у підлітків естетичного сприйняття навколишнього середовища в процесі навчання у середній загальноосвітній школі.

Соціально-педагогічна значущість і актуальність проблеми, відсутність чітко накреслених шляхів її вирішення в загальноосвітніх закладах на сучасному етапі розвитку суспільства, а також її важливе значення для теорії й практики виховання зумовили вибір теми курсової роботи: «Естетичне виховання підлітків в процесі навчальної діяльності».

Об'єктом дослідження є навчально-виховний процес середньої загальноосвітньої школи та естетичне виховання підлітків у ході навчальної діяльності.

Предмет дослідження — методика формування у підлітків естетичного сприйняття навколишнього середовища та естетичне виховання загалом, в процесі навчальної діяльності.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні, розробці й експериментальній перевірці ефективності змісту, форм та методів формування у підлітків естетичного сприйняття навколишнього середовища в процесі навчання у середній загальноосвітній школі.

Виходячи з предмета і загальної мети дослідження, необхідно було розв’язати ряд конкретних завдань, зокрема:

— З'ясувати стан проблеми в педагогічній теорії та в освітній практиці;

— Вивчити науково-теоретичні передумови виховання естетичної культури особистості;

— Визначити сутність і структуру естетичного світосприйняття підлітків;

— Дослідити критерії й рівні вихованості естетичної культури старшокласників.

— Виокремити психолого-педагогічні та організаційно-педагогічні умови виховання естетичної культури старшокласників.

— Розробити методику виховання естетичної культури старшокласників на основі культурологічного аналізу творів світового мистецтва та експериментально перевірити її ефективність.

Методологічною основою дослідження стали вихідні положення естетики про сутність мистецтва як специфічної форми суспільної свідомості; провідні концепції педагогіки та психології про естетичне виховання як духовний процес, що об'єднує в собі розвиток естетичних почуттів та інтелекту і відбувається в єдності національного й загальнолюдського; Державна національна програма «Освіта (Україна ХХІ століття)».

Теоретичною основою роботи є положення й висновки наукових праць, в яких розкриті питання естетичного виховання й культурологічної освіти школярів (В. Біблер, М. Верб, Б. Неменський, Л. Печко, О. Щолокова та ін.

Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження:

теоретичні: аналіз філософської, психологічної, педагогічної літератури з досліджуваної проблеми, методи аналізу й синтезу для визначення мети, предмета, завдань дослідження; метод теоретичного моделювання для визначення змісту, форм та методів формування у підлітків естетичної культури; метод аналізу результатів експерименту для визначення ефективності запропонованої методики;

емпіричні: методи масового збирання емпіричного матеріалу (бесіди, анкетування) для дослідження рівня сформованості естетичної культури у підлітків; педагогічне спостереження, створення естетичних ситуацій для організації процесу формування естетичного світосприйняття у підлітків;

педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий етапи), методи математичного та статистичного опрацювання результатів дослідження.

Дослідження здійснювалося в три етапи.

На першому етапі вивчалась філософська, психологічна, культурологічна, педагогічна література, уточнювався стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та практиці; визначався предмет дослідження; формулювались його цілі й завдання; вивчався прогресивний педагогічний досвід.

На другому етапі були розроблені та обґрунтовані методика дослідження, доцільність і необхідність застосування адекватних емпіричних та теоретичних методів; створена методика виховання естетичної культури старшокласників з метою виховання естетичної культури старшокласників; організовувалися констатуючий та формуючий експерименти.

На третьому етапі були оброблені та узагальнені показники, отримані під час дослідно-експериментальної роботи; визначена сфера застосування отриманих висновків.

Наукова новизна полягає в тому, що теоретично обґрунтовано методику виховання естетичної культури підлітків, визначено критерії (емоційний, інтелектуальний, мотиваційно-діяльнісний, комунікативний), їхні показники й рівні вихованості естетичної культури старшокласників.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані у процесі викладання гуманітарно-естетичних дисциплін у середніх та спеціальних навчальних закладах, в організації позакласної діяльності учнів, у педагогічних вузах, у системі підготовки та вдосконалення вчителів, для подальших досліджень даної проблематики.

Структура курсової роботи. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, яке містить 36 джерел.

Розділ 1. Філософські та психолого-педагогічні основи виховання естетичної культури підлітків

Естетична культура особистості - це сформована на основі власного життєвого досвіду та шляхом естетичного виховання з боку суспільства здатність людини розпізнавати й переживати прекрасне й потворне, піднесене й низьке, трагічне й комічне в мистецтві й навколишній дійсності, керуватися виробленими культурою естетичними цінностями у своїй практичній діяльності, створювати красу навколо себе й долати недосконалість світу.

Показником естетичної культури особистості є розвиненість її інтелектуальної та емоційно-чуттєвої сфер, що досягається засвоєнням естетичного досвіду людства та його подальшим розвитком як засобом власного самовизначення. Складовими естетичної свідомості, що становить ядро естетичної культури особистості, вчені визначають естетичне сприйняття, почуття, смаки, оцінки, потреби та естетичний ідеал, формування яких є метою естетичного виховання.

Одним з дійових засобів гармонійного розвитку людини є естетичне виховання, яке відіграє важливу роль у формуванні не тільки естетичного ставлення людини до навколишньої дійсності, але й духовно-моральних якостей.

Необхідність естетичного виховання в процесі навчання підкреслювали видатні педагоги. Так, К. Д. Ушинський зазначав, що «кожен навчальний предмет так чи інакше містить естетичний елемент, передачу якого учням повинен мати на увазі вчитель» . В. О. Сухомлинський переконливо твердив: «…Без емоційно-естетичного струменя неможливий повноцінний розумовий розвиток дитини» Краса й жива думка так само органічно поєднані, як сонце і квіти" .

На важливість естетичного виховання наголошували і в творах інших педагогів та шкільних нормативних документах, що активізувало педагогічну думку в цій галузі. Педагоги шукали резерви, здатні поліпшити викладання в школі не тільки предметів естетичного циклу, але й праці, оскільки до її складу входять також різні види художньої праці. Навчаючись робити речі не просто корисні, але й красиві, школярі глибоко осягають значення естетичного начала в житті людини. Важливо, щоб ті види праці, які доступні і необхідні дітям — прості роботи з шиття, столярства, будь-якого виконавства поєднувалися з художньою творчістю і давали можливість проявитися дитячому смаку в посильній творчості.

Філософською основою розуміння проблеми виховання естетичної культури старшокласників є усвідомлення визначальної ролі мистецтва в цьому процесі та його естетичної функції як основної. Мистецтво в усій різноманітності його видів і жанрів є каталізатором творчих потенцій особистості, воно здатне не тільки змінювати психічний стан людини, але й характер і мотиви її діяльності. Відображаючи цілісність буття, мистецтво сприяє цілісному сприйняттю світу. Його виховне значення обумовлене психологічними особливостями впливу на людину, перетворення зовнішніх культурних смислів у внутрішні, особистісні. При спілкуванні людини з твором мистецтва діють психологічні механізми емоційного уподібнення, співпереживання.

У низці педагогічних джерел розглядаються можливі підходи до використання видів мистецтва в навчально-виховному процесі і в позакласній діяльності учнів. На противагу предметної автономності науковці віддають пріоритет принципу взаємодії мистецтв (І. Гончаров, Б. Ліхачов, Г. Шевченко, Б. Юсов та ін.), який реалізується у вигляді міжпредметних зв’язків, комплексного використання певних видів мистецтва.

1.2 Структура естетичної культури підлітків

На нашу думку, естетичне світосприйняття є компонентом цілісного світосприйняття, найвищим рівнем чуттєвого сприйняття, усвідомленням людиною краси навколишнього середовища.

Структура естетичного світосприйняття підлітків складається з емоційно-естетичного (естетичні потреби, емоційно-естетичні переживання); когнітивного (естетичні уявлення, погляди, переконання); аксіологічного (естетичне оцінювання об'єктів та явищ навколишнього середовища) та праксіологічного, або творчо-діяльнісного компонентів (творчо-естетична активність особистості).

Емоційно-естетичний компонент є провідним при визначенні структури естетичного світосприйняття підлітків, тому що саме в естетичній емоції процес естетичного світосприйняття знаходить свою особливу, цілісну форму вираження. Когнітивний компонент естетичного світосприйняття виявляється в здатності особистості до виділення естетично-виразних об'єктів навколишнього середовища, їх чуттєвому пізнанні та усвідомленні.

Аксіологічний компонент естетичного світосприйняття підлітків передбачає оцінку властивостей і якостей, що є суттєвими для естетичної значущості об'єктів та явищ навколишнього середовища, обумовлює висловлення естетичного судження. Розвиток емоційно-естетичного, когнітивного та аксіологічного компонентів естетичного світосприйняття стимулює творчо-естетичну діяльність особистості.

Процес формування естетичного світосприйняття підлітків можна визначити в цілому як необхідну передумову для духовного зростання й творчої діяльності. Естетичне світосприйняття підлітків — це процес та результат цілісного чуттєво-емоційного осягнення, особистісного усвідомлення та оцінювання об'єктивно-суб'єктних естетичних якостей навколишнього середовища, що обумовлює прагнення особистості до творчо-естетичної діяльності.

Основними критеріями вихованості естетичної культури старшокласників визначено: емоційний (є показником розвинутості чуттєвої сфери), інтелектуальний (відтворює міру розвитку інтелекту особистості та існування системи мистецтвознавчих і культурологічних знань), мотиваційно-діяльнісний (відтворює характер художньо-естетичних переваг і є показником естетичної поведінки), комунікативний (характеризує рівень розвитку вміння контактувати з іншими людьми в процесі міжособистісного і колективного спілкування, мовленнєва культура).

На підставі даних психолого-педагогічної науки були вичленені рівні вихованості естетичної культури старшокласників: відносно високий, вище середнього, середній, нижче середнього, відносно низький. Ці рівні відтворюють наявність і міру прояву показників критеріїв естетичної вихованості особистості. Відносно високий рівень вказує на повноту й наявність майже всіх критеріальних показників; вище середнього — достатня міра прояву більшої половини показників, середній рівень — недостатній прояв половини показників, рівень нижче середнього — слабкий прояв і наявність меншої половини показників, відносно низький — дуже слабкий прояв чи майже повна відсутність критеріальних показників.

1.3 Естетичне виховання підлітків, як складова частина виховного процесу

Важливою складовою всебічного гармонійного розвитку особистості є естетичне виховання. Естетичне виховання — складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

Методологічною засадою естетичного виховання є етика — наука про загальні закономірності художнього освоєння дійсності людиною, про сутність і форми відображення дійсності й перетворення життя за законами краси, про роль мистецтва в розвитку суспільства.

У процесі естетичного виховання формуються естетична свідомість і поведінка школяра. Естетична свідомість — форма суспільної свідомості, що являє собою художньо-емоційне освоєння дійсності через естетичні почуття, переживання, оцінки, смаки, ідеали тощо і концентровано виражається в мистецькій творчості та естетичних поглядах.

Естетичні почуття — особливі почуття насолоди, які відчуває людина, сприймаючи прекрасне в дійсності й у творах мистецтва. Естетичний смак — здатність людини правильно оцінювати прекрасне, відокремлювати справді прекрасне від неестетичного. Естетичний ідеал — уявлення людини про прекрасне, до чого вона прагне, на що рівняється. Естетика поведінки — риси прекрасного у вчинках і діях людини (у ставленні до праці й до суспільства, в манерах і зовнішньому вигляді, у формах спілкування з людьми.

У процесі естетичного виховання важливо навчити старшокласників розуміти й сприймати красу. Спостерігаючи прекрасне, людина не може залишатися байдужою, вона переживає, відчуваючи любов або ненависть до спостережуваного. Тому потрібно, щоб підлітки вміли розрізняти справді красиве і потворне.

Під час естетичного сприймання виникають певні емоції. Завдання виховання — створення умов, які б сприяли формуванню емоційної сфери підлітків. Багатство емоційної сфери людини свідчить про її духовне багатство.

Складною є проблема формування сприймання мистецтва. Щоб сприймати художній чи музичний твір, треба мати елементарну теоретичну підготовку. Краще сприймається те, що зрозуміле, про що є певні знання. Цей принциповий підхід слід узяти за основу при використанні в естетичному вихованні музики, образотворчого мистецтва, скульптури.

Сформовані естетичні смаки та естетичний ідеал і розвинена здатність оцінювати прекрасне дають людині змогу зрозуміти суть прекрасного. Сприймаючи прекрасне, аналізуючи побачене, порівнюючи з відомим і баченим раніше, вона дає йому певну оцінку. Рівень такого естетичного мислення залежить від розумового виховання, вміння здійснювати мислительні операції.

Поряд із розвитком естетичного сприймання, прищепленням естетичних смаків у процесі естетичного виховання в старшокласників формують естетичне ставлення до навколишньої дійсності. Людина повинна не лише милуватися красою природи чи пам’ятками культури, а й берегти і захищати їх.

Важливе значення має виховання у підлітків естетики поведінки — акуратності в одязі, красивої постави і манер, уміння триматися невимушено, природно, культурно й естетично виявляти свої емоції. Ці якості тісно пов’язані з моральністю особистості учня.

В естетичному вихованні підлітків використовують різні джерела:

а) твори образотворчого мистецтва. Під час спостереження картини або скульптури, яка відображає життя людини чи природи, в підлітка розвивається не лише сприйняття, а й фантазія: він мислить, уявляє, «домальовує» зображене, бачить за картиною події, образи, характери;

б) музику, яка, відображаючи дійсність за допомогою мелодій, інтонацій, тембру, впливає на емоційно-почуттєву сферу людини, на її поведінку;

в) художню літературу. Головним виразником естетики в літературі є слово. На думку К. Ушинського, слово як засіб вираження в літературному творі набуває подвійної художньої сили. Словесний образ має ще й понятійну основу і сприймається насамперед розумом. Тому література — важливий засіб розвитку інтелекту старшокласників;

г) театр, кіно, телебачення, естрада, цирк. Цінність їх у тому, що, крім змістової частини, вони об'єднують у собі елементи багатьох видів мистецтв (літератури, музики, образотворчого мистецтва, танцю);

ґ) поведінка і діяльність школярів. Достойні вчинки учнів, успіхи в навчанні, праці, спортивній, громадській, художній діяльності повинні стати предметом обговорення з естетичних позицій;

д) природа: її краса в розмаїтті та гармонії барв, звуків, форм, закономірній зміні явищ, які мають місце в живій і неживій природі;

е) факти, події суспільного життя. Героїчні вчинки людей, краса їх взаємин, духовне багатство, моральна чистота й фізична досконалість повинні бути предметом обговорення з підлітками;

е) оформлення побуту (залучення старшокласників до створення естетичної обстановки в школі, класі, квартирі).

Одним з головних шляхів естетичного виховання в школі є навчальна робота. У багатьох школах створено малі академії народних мистецтв (МАНМ), університети народознавства тощо.

Естетичне виховання — це процес формування цілісного сприйняття і правильного розуміння прекрасного у мистецтві та дійсності; здатність до творчого самовиявлення притаманна людині.

Однак ця здатність вимагає свідомого, цілеспрямованого, планомірного і систематичного розвитку.

Основою, на якій здійснюється естетичне виховання е певний рівень художньо-естетичної культури особистості, її здатності до естетичного освоєння дійсності. Цей рівень виявляється як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, оцінок, смаків, потреб та ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті людських взаєминах. Формування у школярів певної системи художніх уявлень, поглядів, які зможуть допомогти їм виробити в собі дійові критерії естетичних цінностей, готовність та уміння вносити елементи прекрасного у своє життя, починається із сприймання оточуючого.

Завданням естетичного виховання е не тільки розширення художнього сприймання, списку прочитаних книг, почутих музичних творів, а й організація людських почуттів, духовного росту особистості, регуляція і корекція поведінки.

1.4 Використання елементів поліцентричного методу в формуванні естетичної культури підлітків

На сучасному етапі Закон про загальну середню освіту ставить завдання оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру і виробництво засобами пізнавальної та практичної діяльності.

В аспекті рішення завдань, які стоять перед загальною середньою освітою, естетичне виховання і формування естетичної діяльності учнів займають особливе місце в його системі.

Дійсно, прогресивний розвиток суспільства і становлення особистості як суб'єкта цього прогресу неможливі без виховання духовної культури особистості, у тому числі без естетичного виховання.

Б.Т. Лихачов вважає, що естетичне виховання як у ранньому дитинстві, так і в підлітковому віці є не тільки засіб формування ставлення до дійсності, але і одночасно засіб і морального, і розумового виховання [20, 4].

Велике значення мають погляди на естетичне виховання прогресивних мислителів минулого: діячів освіти, теоретиків мистецтва, психологів і педагогів.

Так, М.І. Новіков у 1784 р. в статтях «Про естетичне виховання» і Продовження про естетичний засіб навчання вперше у Росії дав визначення естетики, яке супроводжується роздумами про завдання і засоби естетичного виховання.

Естетичні і художні погляди — невід'ємний компонент «осердеченої» моральної філософії різноманітної культурно-просвітницької діяльності Г. С. Сковороди. К. Д. Ушинський відводив заслужене місце у своїй педагогічній теорії і практиці естетичному вихованню і спілкуванню з природою. С. Русова вважала, що екскурсії на природу і природознавство мають найкращий моральний, і естетичний вплив на виховання дітей.

А.С. Макаренко виступав проти естетичного нігілізму у школі, вважав естетичне виховання обов’язковою первісною формою морального виховання.

Один із перших дослідників педагогічного досвіду А. С. Макаренка І.Ф.Козлов писав, що А. С. Макаренко добре розумів, високо цінував, своєчасно підмічав вищу людську красу і стверджував її в дитячому колективі, не протиставляючи внутрішній красі зовнішнє її вираження. Навпаки, цей видатний педагог бачив їх тільки в єдності як дві сторони однієї сутності, які доповнюють одна одну і роблять естетичне задоволення максимально повним і цінним.

В.О. Сухомлинський розробив і в числі інших проблем виховання сформулював різнобічні рекомендації відносно здійснення естетичної діяльності у школі.

У радянські часи розробкою питань змісту естетичного виховання займались І.Л. Любинський, В.В. Невєров, В. К. Скатерщиков та інші. І.Ф. Смоляниновим були досліджені проблеми, пов’язані з вивченням природи в аспекті естетичного виховання особистості.

Слід також відмітити Л. С. Виготського, який дав психологічну характеристику естетичного виховання дитини, ідеї якого мали великий вплив на естетику і мистецтвознавство. Б. Т. Лихачов науково обгрунтував теорію естетичного виховання школярів, а саме сутність, завдання, принципи, систему роботи школи в даному напрямку.

Прихід у педагогіку відомих діячів культури Д. Б Кабалевського і Б. М. Неменського збагатив теорію і практику естетичного виховання у середній школі. У 70-ті роки були створені експериментальні учбові програми з музики і образотворчого мистецтва. Покладені в основу музичної освіти «три кити» (пісня, танець та марш) у Д. Б. Кабалевського і три форми художньої діяльності: побудова, зображення, прикрашання в основу художньої освіти у Б.М. Нєменського при тематичній побудові програм, були покликані орієнтувати особистість на залучання до духовних цінностей, на сприйняття всієї специфіки мистецтва, його зв’язку з життям людини.

Підвищення вимог до освіти на сучасному етапі приводить до перегляду змісту естетичного виховання і освіти, організації естетичної діяльності школярів, пошуку шляхів їх оновлення. Естетична освіта починає грати все більшу роль в процесі переходу від педагогіки знань, умінь і навичок до педагогіки розвитку. Серед моделей побудови учбового процесу виділяється: викладання мистецтва з окремих дисциплін, які відображають основні види і інтегрування (поліхудожнє) викладання мистецтва.

В Україні була створена і узгоджена комісією з дисциплін художньо естетичного циклу науково-методичної ради Міністерства освіти України, нова програма «Художня культура», яка розгалужується на «художню культуру України» 8−9 класи і художню культуру світу" 10 — 11 класи. Програма включає в себе огляд образотворчого мистецтва, музичної культури і кіномистецтва світу і України.

У напрямку дослідження проблем оновлення системи естетичного виховання і навчання працюють С. Замашна., С. Коновець, М. Опанащук, Н. Миропольська та ін.

Однією з найважливіших форм естетичного виховання є мистецтво. Будучи джерелом естетичної насолоди, воно виступає для підлітка засобом пізнання і оцінки оточуючої дійсності і самого себе.

В.С. Кузін пише, що найважливіше місце в житі людини займає потреба в естетичній насолоді. Завдяки цій потребі людина прагне зробити своє життя красивішим — свій побут, відпочинок, свої взаємовідносини з іншими людьми, всі свої вчинки людина визначає з позиції прекрасного, з позиції моральних принципів. Сприйняття естетичних цінностей в дійсності і в мистецтві облагороджує особистість, підносить її, розкриває красу оточуючого світу.

Але в умовах переходу до сучасного 12-річного навчання в українській школі, зміст і викладання основних мистецтвознавчих предметів потребує подальшого удосконалення. Так, наприклад, образотворче мистецтво і музика в умовах години на тиждень і їх відсутність в старших класах не можуть, на наш погляд, в повній мірі сприяти прагненню підлітка до творчості, до проявлення уже закладених у нього естетичних задатків. Більш того, в умовах авторитарної, словесної педагогіки, коли діти ще часто позбавлені уміння ясно відчувати себе і оточуючий світ, свободи самовираження, розкриття власної індивідуальності, практично неможливо навчати їх вносити художньо-творчу основу в повсякденне життя.

Справедливо зазначає О. Онищенко, що підліток 90-х більш інформаційно насичений суб'єкт, який існує зовсім у іншому вимірі. Він уже пережив відеореволюцію, знає про існування комп’ютерної графіки, Про феномен «Віртуальної реальності». Технологічна орієнтація породжує небезпеку духовно-естетичного вакууму.

Ось чому вважається необхідним звернутися до використання елементів поліцентричного методу: першої педагогічної технології цілісного розвитку особистості, розробленої Б. М. Наумовим, у формуванні естетичної діяльності учнів. Б. М. Наумов пише про те, що виникла настійна необхідність змінити структуру внутрішнього життя школи, так обладнати навчально-виховний процес, щоб він сприяв цілісному розвитку особистості.

Цілісний, тобто взаємозв'язаний розвиток серця, розуму, тіла підростаючої людини для повнокровного трудового і суспільного життя в нашій країні — мета цього підходу.

Використання таких елементів поліцентричного методу, як навчання (пізнавальна діяльність), ігрова діяльність і особисто естетична діяльність з урахуванням історичного огляду образотворчих мистецтв у формуванні естетичної діяльності старшокласників, могло б сприяти її ефективності.

Ми повністю згодні з В.С.Кузіним, якій вважає, що споглядання естетичних цінностей часто викликає потребу в художній творчості, у цьому випадку людина не тільки оволодіває естетичними якостями, але і виробляє їх за законами мистецтва. Естетичні потреби визначають розвиток естетичних смаків, ідеалів, прагнення жити і трудитися за законами краси Стикаючись зі світом пластичних мистецтв, підліток придбає емоційний досвід, який сприяє формуванню його естетичної діяльності, потреби в ній. Ось чому вважається доцільним використовувати елементи поліцентричного методу в формуванні естетичної діяльності учнів з урахуванням огляду образотворчих мистецтв.

Розділ 2. Процес виховання естетичної культури підлітків, як основа експериментального дослідження

Сучасний соціокультурний, економічний розвиток країни, процеси глобалізації, інформатизації суспільства не применшують, а навпаки, поглиблюють значимість морально-естетичного виховання людини. Прояви негативних явищ у підлітковому й молодіжному середовищі, подвійність моралі в певній його частини, зміна ціннісних ідеалів, утриманська психологія, споживче відношення до життя, низька культура поведінки спричинили збідніння емоційних почуттів і моральну глухоту сучасних підлітків.

Сучасне навчання, спрямоване на досягнення освітніх стандартів, не дозволяє загальноосвітній школі приділяти достатню увагу проблемам виховання, які набирають актуальності. Назріла необхідність створення педагогічного середовища, у якій би підліток міг звертатися до високих моральних й естетичних зразків в активній взаємодії з педагогами й батьками.

Значними можливостями в рішенні завдань естетичного виховання дітей володіє система додаткової освіти, покликана задовольняти інтереси дітей і підлітків, їх духовні, соціокультурні й освітні потреби, що має умови для самовизначення, самовиховання й самореалізації особистості.

Естетичне виховання — це соціокультурно-обумовлений процес цілеспрямованої взаємодії вихователів і вихованців, у якому створюються умови для їхнього самовиховання, розвитку здатності сприймати й цінувати прекрасне в житті й мистецтві, удосконалювати навколишній світ на основі гуманістичних ідеалів, загальнолюдських цінностей і норм морального поводження.

2.1 Розробка та експериментальна перевірка методики формування у підлітків естетичної культури в процесі навчальної діяльності

Отже, в Рівненській ЗОШ № 3 проводилося педагогічне дослідження, ціль якого — експериментальним шляхом перевірити ефективність педагогічних умов естетичного виховання підлітків в процесі навчальної діяльності.

Реалізація програми дослідження передбачала рішення наступних завдань: обґрунтувати висунуті критерії й рівневі показники естетичної вихованості підлітків; реалізувати в процесі навчання виявлені педагогічні умови естетичного виховання підлітків; розробити програму організації й проведення дослідно-експериментальної роботи, у тому числі діагностичних процедур; провести діагностичне дослідження динаміки рівнів естетичної вихованості підлітків.

Програма дослідно-експериментальної діяльності складалася з наступних етапів: організаційного, констатуючого, формуючого, заключного. У таблиці 1 наведені етапи, завдання й методи дослідно-експериментальної роботи.

Таблиця 1

Етапи, завдання й методи дослідно-експериментальної роботи

Естетична вихованість характеризується рівнем знань сутності й розумінням моральних якостей, норм, правил, усвідомленим прийняттям загальнолюдських цінностей і орієнтованістю на них у кожній, у тому числі естетичній, творчо спрямованої діяльності, а також характером і рівнем емоційних проявів. У нашому дослідженні ми орієнтувалися на вивчення динаміки базових компонентів особистості. При оцінюванні рівнів естетичної вихованості підлітків ми використовували критерії: когнітивний, емоційно-ціннісний і поведінковий.

У нашому дослідженні взяли участь 41 респондентів. Серед підлітків 21 дівчина й 20 хлопців.

Діагностична програма включала три діагностичних блоки. У першому вивчалися й аналізувалися матеріали, отримані за результатами опитування підлітків і їхніх батьків, у другому — тільки підлітків, у третьому — батьків (див. таблицю 2).

Слід зазначити, що в ході дослідно-експериментальної роботи, на різних її етапах, нами використані наступні діагностики: початкова — з метою виявлення наявного рівня досліджуваного феномена; поточна — одержання інформації про динаміку розвитку педагогічного об'єкта й факторів, що впливають на цей процес; узагальнююча — співвіднесення кількісних і якісних показників, тобто аналіз досягнення мети діяльності.

Таблиця 2

Діагностична програма дослідження естетичної вихованості підлітків

Отримані в ході початкової діагностики дані дозволили виявити, що учням старших класів даної школи властиві зацікавленість як в особистих успіхах, так і прагнення до взаємодії, допомога й підтримка інших у досягненні результатів спільної діяльності, однак не завжди проявляються такі якості, як наполегливість, акуратність, копіткість, що є найціннішим і суспільно значимим для підлітка особисто й для колективу в цілому. Вивчення особливостей сімейного виховання визначило основні напрямки, форми й методи взаємодії як з усіма респондентами, окремими групами, так і з кожною родиною. Зміст роботи з батьками підлітків, особливо при наявності конфліктів між ними, полягав у тому, щоб батьки в пошуках шляхів допомоги на етапі особистісного становлення своєї дитини прийшли до моральних і естетичних цінностей.

На основі узагальнення результатів наукових досліджень виділено критерії сформованості у підлітків естетичного сприйняття навколишнього середовища: емоційно-естетичний (виявлення естетичних потреб, інтересів, установок; здатність до емоційно-ціннісного світопереживання); аксіологічний (естетичне оцінювання об'єктів та явищ навколишнього середовища); когнітивний (наявність естетичних уявлень, поглядів, переконань); творчо-діяльнісний (виявлення творчої активності в процесі естетичного світосприйняття).

Відповідно до завдань констатуючого етапу експерименту вивчався вихідний рівень сформованості основних структурних компонентів естетичного сприйняття навколишнього середовища у підлітків. Діагностування проводилось на основі тестових завдань, спостережень, створення естетичних ситуацій, бесід, логіко-статистичного аналізу творчих робіт підлітків. На підставі матеріалів, отриманих у ході констатуючого етапу експерименту, на кожного підлітка складено індивідуальну картку, у якій наведено характеристики естетичного сприйняття згідно з визначеними критеріями.

За результатами діагностування виявлено недостатній рівень розвитку емоційно-естетичної сфери підлітків: тільки у 30,7% молодших та у 35,6% старших підлітків експериментальних класів присутні естетичні потреби та інтереси. Відсутність емоцій позитивно-естетичного характеру виявлено в 36,7% молодших підлітків та 43,5% старших підлітків експериментальних класів. Старші підлітки сприймають красу навколишнього середовища як реальність, опосередковану діяльністю людини: у 42,7% учнів зникає потреба емоційно-естетичного світосприйняття. Зазначимо, що рівень володіння естетичними поняттями не дозволяє молодшим підліткам характеризувати виразні ознаки навколишнього середовища. Разом з тим, уміння виділяти естетичні ознаки природних об'єктів у старших підлітків вище майже на 10%. Прагнення до творчо-естетичної діяльності розвинене у 37,9% молодших підлітків та 46,9% старших підлітків експериментальних класів.

Відповідно до зазначених критеріїв обґрунтовано рівні сформованості у підлітків естетичного сприйняття навколишнього середовища: високий, достатній, середній, низький. Високий рівень — характеризується наявністю цілісного образу світу, емоційністю вражень, усвідомленням виразності та краси навколишнього середовища, прагненням до творчо-естетичної діяльності. Достатній рівень — сформовані естетичні потреби, наявність естетичних емоцій та почуттів, естетичних уявлень, естетичної оцінки, але недостатньо розвинена творчо-естетична діяльність. Середній рівень — недостатньо сформовані потреби в естетичному сприйнятті навколишнього середовища, в естетичних ознаках — стереотипність, майже відсутнє прагнення до творчо-естетичної діяльності. Низький рівень — відсутні естетичні потреби, не сформована здатність до естетичних переживань, відсутнє вміння бачити естетичну виразність об'єктів та явищ навколишнього середовища, немає прагнення до творчо-естетичної діяльності.

У ході констатуючого етапу експерименту лише 11,4% молодших підлітків експериментальних класів і 7,5% молодших підлітків контрольних класів та 11,3% старших підлітків експериментальних класів і 7,9% старших підлітків контрольних класів мали високий рівень сформованості естетичного сприйняття навколишнього середовища. Отримані під час констатуючого етапу експерименту показники ми враховували в подальшій дослідно-експериментальній роботі, спрямованій на розвиток емоційно-естетичної, ціннісної, когнітивної та діяльнісно-практичної сфер підлітків в процесі навчальної діяльності у середній загальноосвітній школі.

Дані сформованості у підлітків естетичного сприйняття навколишнього середовища в ході констатуючого та формуючого етапів експерименту подано в таблиці 3.

Таблиця 3

Динаміка рівнів сформованості естетичної культури у підлітків (у %)

Отримані результати дозволили розробити систему мір і умов по підвищенню естетичної вихованості підлітків, що включає культурно-етичне виховне середовище, в основі якого сполучаються активна художня діяльність підлітків, засвоєння кращих зразків світової й вітчизняної культур, вільна творчість, міжособистісне спілкування підлітків, педагогів, батьків.

Культурно-естетичне середовище, що виступає умовою виховання «людини культури», дозволяє розвивати унікальність і неповторність особистості підлітка, сприяє становленню його естетичних поглядів, переконань, стимулює високоморальні поводження й вчинки.

Також в навчальну діяльність мають бути включені диверсифікаційні освітні програми, функціональне призначення яких полягає у вибудовуванні й організації системи методів, методик навчання й виховання, у забезпеченні діагностичного супроводу, підтримці підлітків у виховному процесі, у прогнозуванні очікуваних результатів реалізації. Наступною умовою підвищення естетичної вихованості підлітків має бути активне залучення в роботу з підлітками широкого кола фахівців (педагогів-організаторів, психологів, батьків).

Методика формування у підлітків естетичного сприйняття навколишнього середовища в процесі навчання складається зі змістовного, процесуального та оцінно-результативного компонентів.

Спираючись на логіку дослідження, потрібно визначати особливості процесу формування естетичного світосприйняття підлітків: урахування вікових змін у ставленні молодших та старших підлітків до навколишнього середовища; цілісність та взаємозв'язок емоційно-естетичних, когнітивних, аксіологічних та праксіологічних складових естетичного світосприйняття підлітків; єдність естетико-гуманітарного та природничонаукового компонентів змісту освіти.

Зазначені особливості процесу формування естетичного світосприйняття підлітків визначають змістовний та процесуальний компоненти методики та специфічні форми й методи роботи.

Сутність змістовного компоненту методики полягає в поєднанні природничих та естетико-гуманітарних складових змісту освіти. Практична реалізація змістовної частини методики передбачає: структурування навчального матеріалу з природничих дисциплін з метою виявлення естетико-гуманітарного потенціалу та можливості їх інтегрованого вивчення.

Аналіз шкільних програм з природничих дисциплін дозволяє стверджувати, що вони мають певні можливості для формування естетичного світосприйняття підлітків, завдяки достатньому естетико-гуманітарному потенціалу. У розділах програмного матеріалу з природничих дисциплін можна виділити теми, що мають значний естетико-гуманітарний потенціал і які доцільно вивчати інтегровано. При розробці структури уроку (з хімії, біології, фізики, географії) потрібно визначати естетичний фрагмент, у якому було виявлено естетико-гуманітарний потенціал, та відбувалось би введення в тезаурус підлітків естетичних понять і термінів.

Процесуальний компонент методики містить визначення етапів, обґрунтування форм та методів формування у підлітків естетичного сприйняття навколишнього середовища.

Реалізація методики має відбуватися за такими етапами: на першому — розвиватися потреби підлітків в естетичному сприйнятті навколишнього середовища; на другому — формуватися навички цілісного емоційно-естетичного світосприйняття; на третьому — має набуватися досвід естетичного оцінювання; на четвертому — активізуватися творчо-естетична діяльність підлітків.

У молодших підлітків є сенс розвивати потребу в естетичному сприйнятті засобами створення естетичних ситуацій та засобами бесід («Дивлюсь і відчуваю», «Прислухаємось до звуків довкілля», географія, 5 клас). Формування навичок цілісного емоційно-естетичного світосприйняття може відбуватися засобом інтегрованих уроків («Тварини та довкілля», біологія-географія, 7 клас; «Музика, мистецтво, рух у біології», біологія література-мистецтво, 7 клас) та творчих завдань естетичного спрямування емоційно-оцінного типу. У старших підлітків для набуття досвіду естетичного оцінювання можуть використовуватись інтегровані уроки, рольові ігри (Життя речовин, хімія, 8 клас; Виробництво сталі, хімія, 9 клас), уроки-прес-конференції (Закони збереження енергії в механіці, фізика, 9 клас) та завдання естетичного спрямування творчо-діяльнісного типу. Активізація творчо-естетичної діяльності підлітків може відбуватися через систему підсумкових завдань естетичного спрямування.

Процес естетичного виховання підлітків під час навчальної діяльності має бути представлений системою форм та методів навчання.

До основних форм навчання можна віднести інтегровані уроки, а також уроки з використанням активних методів навчання, серед них — уроки ділової гри, уроки прес-конференції, уроки-консиліуми, уроки-змагання, театралізовані уроки тощо. Значне місце в методиці формування естетичної культури займає організація екскурсій для естетичних спостережень за явищами і об'єктами навколишнього середовища, екскурсії в музеї та виставки, щоб підлітки могли наочно бачити творіння визначних митців історії та сучасності.

Серед позаурочних форм роботи — організація міжпредметних семінарів-конференцій, тренінгів, «круглих столів», естетичних майстерень, вікторин, художньо-естетичних конкурсів тощо. У межах діяльності студії «Учнівський театр» підлітки можуть брати участь у міні-виставах.

Методи, які використовуються для формування у підлітків естетичного сприйняття навколишнього середовища, потрібно відбирати з урахуванням теми уроку та віку підлітків. Пропонується система найбільш ефективних методів для формування естетичного світосприйняття: наочно-ілюстративні (фенологічні спостереження, перегляд відеофільмів та творів мистецтва); проблемно-пошукові методи (аналіз краси в живій та неживій природі, евристичні бесіди); методи художнього аналізу естетичних вражень від предметів та явищ навколишнього світу (казки-мініатюри, замальовки про красу рослин і тварин та інші творчі роботи).

На заключному етапі експериментальної роботи визначається ефективність розробленої методики. Оцінно-результативний компонент методики передбачає визначення рівнів сформованості естетичної культури підлітків засобом контрольних завдань естетичного спрямування та творчих робіт.

Оцінка рівня сформованості естетичного сприйняття у підлітків здійснюється за допомогою методу факторно-критеріального моделювання, який дозволяє виразити показники якості кількісною мірою, визначити сформованість кожного фактора естетичного сприйняття та якість сформованості цього процесу в цілому.

Проведений аналіз свідчить, що в підлітків експериментальних класів виявлено вищий рівень сформованості естетичної культури, ніж у підлітків контрольних класів. Так, в експериментальних класах, 29,5% молодших та 24,1% старших підлітків продемонстрували високий рівень сформованості естетичної культури (у контрольних класах — відповідно 8,1% та 9,7%) (табл.3).

Таким чином, естетичне виховання підлітків в процесі навчальної діяльності можна розглядати як позитивно спрямований процес, що більш інтенсивно протікає в колективах і об'єднаннях, що займаються естетичною діяльністю. Показники динаміки естетичної вихованості вірогідно значимі, що обумовлено соціальною спрямованістю естетичною творчістю. Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи, що базуються на основі розрахунку коефіцієнтів статистичної вірогідності розходжень між групами респондентів, дозволяє відзначити зростаючий рівень естетичної вихованості, і підтвердив ефективність естетичного виховання підлітків в освітній установі в процесі навчальної діяльності.