Структура родин. 
Вдови і вдівці у м. Полтаві в 60-х рр. XVIII ст.

Дослідження структури родин, у яких мешкали овдовілі полтавці, провадитиму за допомогою найбільш поширеною в історичній демографії класифікацією запропонованою британським дослідником Пітером Ласлеттом (див. табл. 4). Попри те, що упродовж багатьох років вона піддається критиці й на сьогодні не виглядає такою досконалою, як видавалася в часи свого створення (60-х рр. ХХ ст.)24, однак продовжує широко використовуватися в дослідженнях з історії сім'ї.

Структури родин у яких мешкали вдови

Застосування схеми Ласлетта до аналізованих даних вказує на те, що більшість міських вдів були самотніми 35,7% (154). Характерно, що мешкали вони, здебільшого, в центральній частині Полтави 68,2% (105), майже всі вони 65,6% (101) були служницями /наймичками, які зафіксовані у дворах заможних городян. Наприклад, у дворі бунчукового товариша Дмитра Білушенка, розташованого на Білушенковій вулиці, мешкало 16 слуг серед яких було 4 вдови, у дворі військового товариша Андрія Богдановича, що знаходився поряд, серед 8 слуг було 4 вдови. У дворі полтавського бурмістра Олексія Лук’яновича, розташованому на Преображенській вулиці, записано 11 слуг, серед яких 3 удови. У дворі полкового судді Григорія Сахновського, що знаходився на Богородицькій вулиці й був, очевидно, найбільш населеним у місті, жило 26 слуг, серед яких було 7 вдів. У дворі протопопового сина Федора Ольховського, на Мазурівській вулиці жило шестеро служниць 4 з них були вдовами .

Другу позицію посідали вдови, які жили в нуклеарних родинах 27,1% (117). Це були жінки з дітьми, більшість із яких на відміну від самотніх мешкали на форштадті. Такими, наприклад, були: родина 60-річної міщанки Килини Івчихи, яка жила разом зі своїми дітьми сином Іллєю (22 роки) і донькою Марією (18 років) і родина 35-річної козачки Мотрони Курильчихи, яка мала двох доньок Зіновію (17 років) та Марину (14 років).

Третіми були вдови, які мешкали в мультфокальних домогосподарствах 21,5% (93). Більшість із них, зазвичай, жили з родинами одружених дітей на території форштадту 63,4% (59). Інколи такі жінки навіть очолювали домові спільноти 11,8% (11). Як, наприклад, козачка Горпина Щербиниха (80 років), домогосподарство якої складалося із родин двох її доньок Ганни (35 років) та Домахи (32 роки). Старша була заміжня за козаком Лавроном Литвином (40 років). Вони виховували чотирьох дітей: двох синів 15 і 8 років, обидва носили ім'я Іван та двох доньок Фросину (9 років) і Марину (1 рік). Молодша також була заміжня за козаком Опанасом Кобильченком (35 років) і мала трьох дітей: Степана (7 років), Дмитра (5 років) і Явдоху (1 року).

Ще по 9,7% (по 9), жило в родинах братів та сестер і родинах померлих чоловіків. Однією з таких була 27-літня вдова Любов, яка разом зі своїми чотирма дітьми двома синами: Остапом (6 років) та Іваном (5 років) і двома доньками: Мариною (12 років) й Пелагеєю (1 року), проживала в родині свого свекра купця Івана Мосьпана (80 років). Ймовірно, що вдовині діти, оскільки інших дітей у купця не було, ставали основними спадкоємцями його майна. Ще п’ятеро жінок 5,4%, після овдовіння повернулося в батьківські родини. Так, наприклад, сталося з вдовою Явдохою (40 років), яка разом зі своїми дітьми Вакулою (3 роки) та Фросиною (6 років) жила в родині свого батька Мартина Оржицького (60 років).

Удів, які проживали в розширених домових спільнотах було 15% (65). Більшість із них в родинах синів 44,6% (29) та доньок 32,3% (21). Так, наприклад, 60 річна Настя Іванівна, що жила з сім'єю своєї доньки Палажки (30 років) заміжньої за підданим Великобудизького Преображенського монастиря Василем Ягідкою (30 років). Інша вдова, козачка Тетяна Пономариха (70 років), жила в родині сина Федора (25 років). Їхні сім'ї були розширеними по висхідній лінії 4а.

У власних родинах, які слід вважати розширеними по низхідній лінії 4Ь, бо в них зафіксовані ще й одружені діти, проживало 12,3% (8). Такою була родина козачки Параски Пороховнички (70 років), яка жила разом зі своїм сином Михайлом (30 років) та його дружиною Анастасією (28 років). Невелика частина 10,8% (7) проживала в сім'ях кревних родичів: братів, племінників, онуків. Їхні родини вважаються розширеними по бічній лінії 4с. Прикладом такого розширення може бути 50 літня вдова Марія, яка жила в родині брата козака Йосипа Дерипаски (55 років). Вдова Агафія Павлівна (50 років) жила в родині своїх племінників козаків Григорія (28 років) та Гната Сочавців (25 років).

Найменша частка вдів 0,7% (3) належала до безструктурних родин. Ними були: міщанка Параска Козачка (60 років), яка проживала зі своєю сестрою дівкою Марією (80 років); купчиха Меланія Гурбиха (70 років), яка мешкала разом зі своїми онуками Семеном (18 років) і Михайлом (16 років); міщанка Меланія Дорошиха (55 років), яка мала прийомну доньку Варвару (10 років).

Як бачимо, структура родин у яких проживали полтавські вдови, відображала усю специфіку запропонованої Пітером Ласлетом класифікації. Натомість родини вдівців (див. табл. 5) обмежувались лише трьома типами: нуклеарним, розширеним та мультифокальним. Найбільше жило в мультифокальних родинах 45,3% (24), 32,1% (17) мешкало у нуклеарних і 22,6% (12) у розширених.

Структури родин у яких мешкали вдівці

Майже у половині випадків 49% (26) вдівців очолювали домогосподарства. Так само як і загальному поділі переважали мультифокальні — 53,8% (14), на другому місці знаходилися нуклеарні 27% (7) і на третьому розширені 19,2% (5). Закономірно, що всі вони були розширеними по низхідній лінії, тобто батько-вдівець жив разом із родиною сина чи доньки. За приклад такого домогосподарства може слугувати родина кравця Семена Собка (77 років), який мешкав разом зі своїм сином Іваном (44 роки), одруженим на Ірині (30 років). Подружжя мало ще й двох малолітніх доньок Уляну (3 роки) та Любов (1 рік).

Доволі суттєву частку становили ті вдівці, які проживали в домогосподарствах родичів 28,3% (15). Серед цих родин більшість так само становили мультифокальні 60% (9), а решту розширені 40% (6). Оскільки вдівці, у цих домогосподарствах, хоча й мешкали разом із дітьми, але не були главами, то всі вони розширені по висхідній лінії.

Наступну мікрогрупу становили ті вдівці, які були підданими заможних домовласників міста і мешкали у їхніх дворах 17% (9). Здебільшого їхні родини були нуклеарними 55,6% (5). За приклад може слугувати родина посполитого Семена Джуненка, підданого полкового писаря Григорія Багінського. Він мав трьох малолітніх дітей сина Мусія (7 років) та доньок: Євдокію (10 років) і Ганну (8 років). Ще 33,3% (3) родин були розширеними. Причому дві Самійла Галабурди та Григорія Перепелиці по низхідній лінії, а та, в якій мешкав Сидір Сидоренко, по висхідній. І лише 1,1% (1) родина Леонтія Назаренка була мультифокальною.

Серед тих трьох родин, які не потрапили у вищеназвані мікрогрупи, дві наймита Опанаса Салогубенка та майстра з виготовлення цегли Федора Микитенка були нуклеарними, а козака Гната Приходька, який винаймав двір Преображенської церкви, розширеною. У його домогосподарстві мешкало 10 осіб: господар, якому на момент перепису було 55 років, його син Павло (35 років) з дружиною Іриною (25 років) та сином Аврамом (3 роки). Разом із батьком жив і другий син Мусій (30 років), який мав дружину Параску (25 років) і сина Йосипа (2 роки). З ними ж проживала й Мусієва теща Тетяна Тимофіївна (60 років) і її молодша донька Горпина (15 років). Як бачимо, родина цього козака складалася із чотирьох нуклеарних ядер, поєднаних кревними зв’язками. Разом вони й утворювали домову спільноту мультифокального типу.

Назагал можемо зауважити, що існувала певна відмінність між тим, які структури родин переважали серед вдів, та тим, які були пріоритетними серед вдівців. У першому випадку найбільшу частку становили самотні особи, а в другому члени мультифокальних родин. Другу позицію як серед вдів, так і серед вдівців становили мешканці нуклеарних родин. Однак, якщо серед вдів на третьому місці були мультифокальні родини, то серед вдівців розширені.

Якщо ж порівняти отримані результати з тими, які я отримав для всього міста, згідно з даними сповідних розписів 1775 р., то різниця виглядає доволі суттєвою. Тоді більшість населення Полтави 66,5%, жила в нуклеарних родинах. Частка мультифокальних становила 15,6%, розширених 11,7%, самотніх 5,1%, а до безструктурних відносилось лише 1,1% домогосподарств.