Аренда основних засобів на прикладі предприятия

Зміст: Введение.

Раздел 1. Характеристика підприємства ВАТ «Більшовик» 11.

1.1. Аналіз фінансових результатів і рентабельності підприємства ВАТ «Більшовик» 12 1.2. Організація обліку на организации.

Раздел 2. Загальне становища оренди в Украине.

2.1. Визнання і - оцінка основних засобів бухгалтерський учет.

2.2. Надходження і придбання основних засобів за кошти, бухгалтерський учет.

32 2.3. Документальне оформлення руху основних средств.

35 2.4. Оренда основних засобів. Бухгалтерський учет.

38 2.5. Облік у арендодателя.

43 2.6. Облік у арендатора.

46 2.7. Ремонт орендованих основних засобів. Бухгалтерський учет.

Раздел 3. Оперативний лизинг.

51 3.1. Законодавчі вимоги до взаємин оперативного лізингу 51 3.2. Договір оперативного лизинга.

54 3.3. Права й обов’язки сторон.

59 3.4. Особливі випадки відносин оперативного лизинга.

66 3.5. Визначення лізингу з метою налогообложения.

76 3.6. Податковий облік оперативного лизинга.

80 3.7. Юридична оформлення операцій оренди землі. Нормативна база, необхідна реалізації операцій із оренді земли.

Раздел 4. Облік орендних операцій ВАТ «Большевик».

Заключение

.

117 Список литературы.

Нині перед багатьма українськими підприємствами стоїть проблема пошуку істини та залучення довгострокових інвестицій належала для розширення виробництва, придбання сучасного устаткування й запровадження нових технологій. За статистикою, близько 70 відсотків обладнання українських підприємств експлуатується понад десятиліття. Відсоток нового устаткування підприємств (молодший п’яти) впав у Україні з 29% 1990;го року до 5% 2000 року. У ситуації, коли банківсько системо недостатньо добре розвинена й можливості отримання інвестиційних кредитів обмежені, лізинг стає однією з доступних і найефективніших способів фінансування розвитку та відновлення производства.

При модернізації існуючих і розвитку виробництва однією з найважливіших питань є визначення джерела фінансування. Можна звісно спробувати самостійно оплатити придбання і монтаж нового устаткування. Але у цьому доведеться вилучити з обігу певна кількість коштів, що може вдатися лише деякі підприємства. До того для здобуття права виділити кошти придбання устаткування, необхідно заплатити податку прибыль.

Іншим джерелом фінансування може бути залучення кредиту. Але кредитори сьогодні немає «довгих «ресурсів на фінансування інвестиційних проектів і пред’являють жорсткі вимогами з забезпечення кредиту, зокрема у вигляді застави нерухомості, що з позичальника досить дорого.

Однією з варіантів розв’язання цієї проблеми є фінансова оренда (лізинг). Це вид оренди, поширений у сучасній міжнародної комерційної практиці. Загалом обсязі інвестицій США лізинг становить 31 відсоток, Великобританії — 24 відсотка, Швеції та Франції — 15 відсотків, Іспанії — 14 відсотків. Підвищилося увагу до лізингу й у Україні. Ряд важливих рішень, узвичаєних рівні, дозволив розвиватися лізинговому ринку з нашого стране.

Лізинг — вид інвестиційної діяльності, у якому майно по вказівкою лізингоодержувача купується лізингової компанії й передається володарем і користування лизингополучателю виходячи з договору лізингу за певну платню, визначений термін і певних умов, обумовлених договором, з правом викупу майна лизингополучателем.

При операціях лізингу виявляються розділеними право власності, який залишається за лизингодателем, право володіння (тобто використання на власний розсуд), яке переходить до лизингополучателю — промисловому чи торговельному підприємству. Сучасна Українська законодавство дозволяє застосовувати до устаткуванню, переданому в лізинг, прискорені терміни амортизації і відносити лізингові платежі лізингоодержувача на собівартість продукції, що дозволяє скорочувати податки і робить лізинг найпривабливішим способом придбання имущества.

З погляду підприємства, лізинг є найвигіднішою з фінансових інструментів, дозволяють здійснювати великомасштабні капітальні вкладення розвиток матеріально-технічної бази будь-якого виробництва. У порівняні з іншими засобами придбання устаткування (оплата фактично поставки, купівля з відстрочкою оплати, банківський кредит і т. буд.) лізинг має низку істотних преимуществ.

По-перше, лізинг дає можливість предприятию-лизингополучателю розширити чи модернізувати виробництво та намірі налагодити обслуговування устаткування без великих одноразових витрат і необхідності залучення позикових средств.

По-друге, пом’якшується проблема обмеженості ліквідних коштів, видатки придбання обладнання рівномірно розподіляються все термін дії договору, вивільняються кошти на вкладення решта видів активов.

По-третє, не залучається позиковий капітал, й у балансі підприємства підтримується оптимальне співвідношення власної родини та позикового капіталів. Тим самим було зберігається змога одержання кредиту у банку. Крім того, підприємству простіше отримати майно в лізинг, ніж позику його придбання, оскільки лізингове майно виступає як забезпечення за договором лізингу. Термін договору лізингу їх може становити у три роки, тоді як позику такий термін отримати сьогодні практично неможливо. І що також важливо: лізинг дозволяє відчутно підвищиться й, головне, легально мінімізувати оподаткування бізнесу: лізингові платежі повністю ставляться на собівартість і зменшують оподатковувану базу з податку прибыль[2].

Схема оформлення договору лізингу устаткування простіша, аніж за отримання кредиту. Для отримання обладнання лізинг непотрібен розгорнутого бізнес-плану: підприємству потрібно лише заповнити заявку і прикласти до ній стандартний набір юридичних документів. Рішення про фінансуванні чи відмову такому приймається протягом 10—14 днів із моменту подачі заявки.

Сьогодні вже нічого очікувати заперечувати факту, що лізинг устаткування сприяє розвитку української промисловості, безпосередньо стимулює процес заміщення імпортної продукції якісними вітчизняними аналогами, підвищенню зайнятість населення, зростанню доходів приватного бізнесу і держави. До речі, обсяг лізингових послуг у Україні 2000 року становив 4,3 відсотка від загального обсягу інвестицій або 1,4 мільярда доларів, лише останній рік зростання лізингових операцій на Україні становить близько 9 відсотків, а, по прогнозу на 2001 рік зростання галузі становитиме ще п’ять відсотків. Загалом у Україні налічується 415 діючих лізингових компаній, 277 у тому числі уклали хоча б тільки договір лізингу у 2000;му году.

Виходячи з розуміння, що лізингове майно є основних коштів, методологія його обліку на балансі економічного суб'єкта відповідає основоположних принципів обліку основних засобів. Однак у в зв’язку зі наявністю особливостей лізингових операцій їх свій відбиток у бухгалтерський облік суб'єктів лізингового договору має власну специфіку. І у зв’язку з цим у даної дипломної роботі розглядатиметься специфіка таких операций.

Оренда, як відомо, передбачає передачу коштів виробництва (майна) в часові користування володіння. Обов’язковою умовою реалізації орендних відносин служить наявність двох економічних суб'єктів — орендодавця й фірми-орендаря, відносини між якими складаються по приводу однієї й тієї ж об'єкта власності. Для продуктивного використання коштів виробництва, орендар повинен мати право володіння ними, яке дається йому орендним договором. Таким чином, оренда, зберігаючи за власником право верховного розпорядження, передбачає передачу орендарю господарських компетенцій управління, володіння, користування майном, унаслідок чого в нього виникає економічний інтерес з його ефективному использованию.

І в власника, і в безпосереднього виробника (орендаря) існує об'єктивній необхідності у фактичному присвоєння результатів виробництва — прибутків, матеріальних благ, оскільки зацікавлені в задоволенні всіх своїх потреб, реалізації своїх економічних інтересів. Проте, власник свої інтереси реалізує у разі (незалежно від результатів виробництва то здобуває орендної плати), тоді як орендар зацікавлений у максимальному підвищення ефективності своєї господарської деятельности.

Кошти виробництва, орендовані орендарем, стають його власністю тільки тоді ми, коли вже належать йому, тобто після викупу цих коштів біржа у власника (що з договором), соціальній та разі, якщо їх вартість після закінчення терміну оренди повністю відшкодовано, а вони ще зберігають свої корисні свойства.

Орендні відносини є засобом реалізації власності. Це проходить у процесі отчуждения-присвоения. Практично, він здійснюється шляхом надання власником орендарю (як суб'єкта реалізації власності) прав користування, володіння, часткового розпорядження орендованими засобами виробництва, а користування (економічні відносини між суб'єктами власності щодо споживання її об'єктів), володіння і часткове розпорядження (відносини, пов’язані не тільки з використанням умов, але й присвоєнням результатів виробництва) — атрибути єдиного процесу присвоєння, що характеризує процесу реалізації собственности[5].

Власність є фактично, завершеним присвоєнням. Тобто орендар, який є власником, наділяється правами користування, володіння, часткового розпорядження щодо майна власника. Орендарю надається широка економічна самостійність, проте але це означає, що він перетворюється на власника коштів производства.

Що ж до роздержавлення власності і передачі підприємств у власність їх за трудовим колективом, то цьому, здається, укладено істотне протиріччя. Державні підприємства — суб'єкти реалізації державної власності. Власником ж є держава, яке передає своїм представникам (суб'єктам реалізації власності) — підприємствам права користування, володіння і часткового розпорядження, тобто здійснюється процес реалізації державної власності. Якщо ж колектив підприємства бере у держави, цей процес реалізації державної власності, накладається нею. І тут колектив підприємства, здійснюючи право користування, володіння, часткового розпорядження, у тому, щоб орендувати в держави засоби виробництва, у яких перебувають у його користуванні, володінні і розпорядженні, має здійснювати той самий процес, але що й за орендної плати. З іншого боку, за термін орендар входить у конфлікт за собственником.

При оренді наразі державного майна трудовим колективом підприємства має місце: 1. Створення та нарощення колективної разом з згасанням державної власності. Наявність колективної власності вимагає її подальшої персоніфікації, стосовно кожного працівникові в залежність від його трудового вкладу. 2. Надання колективу права самостійно розпоряджатися орендованими засобами виробництва та організувати своєї діяльності за принципами самоврядування. 3. Впровадження оренди лише на рівні внутрішніх підрозділів підприємства. 4. Точний облік особистого вкладу кожного працівника у єдиний результат діяльності колективу. 5. Поступовий викуп підприємства, зокрема тільки завдяки традиційному коштів колективу (як загальних, і власних коштів працівників) і результатів його економічної діяльності (для орендного колективу з акціонерної власністю закритого типу, і «народного підприємства »), і навіть з допомогою продажу акцій підприємства міста і реалізації через фондову біржу. 6. Колегіальність управління виробництвом. Для орендних колективів із акціонерної власністю закритого типу, і пайовий власністю вищим органом управління загальні збори з членів. Керівництво поточної діяльністю здійснює обраний колективом керівник. Для орендного колективу з акціонерної власністю відкритого типу характерний коллегиально-акционерный принцип управління — поєднання волі колективу з волею акціонерів, власників контрольного пакета акцій із зміщенням реальних функцій управління у користь останніх. 7. Випуск акцій для орендних колективів із акціонерної власністю: а) закритого типу — акцій колективу лише працівників цього підприємства (включаючи пенсіонерів, студентів вузів, військовослужбовців, робітників підприємства та інших.); б) відкритого типу — акцій підприємства, які можуть опинитися придбати як фізичні (робочі підприємства, окремі громадяни), і юридичні особи (підприємства, холдингів і т, буд.). І тут члени трудового колективу мають змогу набути частина акцій з їхньої номінальною вартості, а чи не за курсом фондової біржі. Спільним для обох організаційних форм знаком є нарахування дивідендів, як у акції трудового колективу, і вдатися до акцій предприятия.

Для з так званого «народного підприємства «властиве пайовий принцип приватизації майна, під яким розуміється внесення кожним членом трудового (орендного) колективу встановленої частки й визначення його паю у спільній власності колективу (залежно від трудового вкладу работника)[6]. Через війну за підсумками господарської діяльності кожен пайовик одержує у вигляді виплат частина чистого доходу на пай.

Договір оренди — це найпоширеніші договори зобов’язань по передачі майна в пользование.

Тема дипломної роботи актуальна тим, що ще нещодавно цей вид договору широко використовувався як із ефективніші форми роздержавлення соціалістичної економіки нашій країні, як із способів, дозволяють посилити самостійність суб'єктів господарювання. З сформованій практикою, цей договір більш поширений у час, ніж другие.

Цей розподіл присвячений питанню використання, з прикладу ВАТ «Більшовик», українськими підприємствами такий різновиду оренди як фінансовий і оперативний лізинг. Основні дані, які характеризують діяльність підприємства, наведені у таблиці 1.

У курсової роботі наводяться розрахунки що ілюструють переваги для ЗАТ «Авто перевізник» переваги саме лізингу основних засобів, а не придбання в кредит. Робота складається з шести розділів. У яких послідовно аналізуються питання використання підприємством основних коштів придбаних на умовами аренды.

Розділ 1. Характеристика підприємства ВАТ «Большевик».

Аналізоване підприємство ВАТ «Більшовик» було створено 21 грудня 1992 року. Юридична адреса підприємства — р. Київ вулиця Ставропольская 10.

Дане підприємство є філією ВАТ «Ставропольське». Після економічної кризи 1999 року підприємство початок відчувати гострий недолік оборотних засобів. Результатом цих процесів стала втрата підприємством фінансової стійкості. 2000 року підприємство перебувало на межі банкротства.

Зараз ВАТ «Більшовик», переважно, працює замовлення головне підприємство і складає свої приміщення у найм. Отже, переважна більшість виробленої підприємством продукції реалізується через ВАТ «Ставропольське». Проте, велика частина продукції реалізується самостійно через оптових покупателей.

У 2001 року, після виходу з кризового стану, підприємство функціонувало на мінімальних виробничих потужностях, необхідні підтримки підприємства у робочому стані. З початку 2001 року в підприємстві починається нарощування обсягів производства.

Через війну що сталися для підприємства змін, до кінця 2003 року підприємство мало такі фінансово-виробничі показатели:

1. майно оцінений у вигляді 79 115 тис. грн;

2. кількість працівників — 201 человек;

3. виробнича потужність — 1200 тонн.

За підсумками даних бухгалтерської і статистичної звітності підприємства проведемо аналіз фінансової складової діяльності підприємства міста і зробимо відповідні висновки та рекомендации.

1.1. Аналіз фінансових результатів і рентабельності підприємства ВАТ.

«Большевик».

За підсумками звіту прибутки і збитках підприємства ВАТ «Більшовик» за 2003 рік, складаються таблиці 1.1.и 1.2.

Таблиця 1.1.

Динаміка показників прибыли.

Тис. грн.

|Показатели |2002 |2003 |2003 в % | | |рік |рік |до 2002 | | 1. Виручка (нетто) від |164 |1715.8 |1046 | |продукції | | | | | 2. Собівартість (виробнича) |41 |1701.6 |4151 | |реалізації продукції | | | | | 3. Валовий (маржинальный) дохід |123 |14.2 |11.5 | | 4. Витрати періоду (комерційні, |- |- |- | |управлінські) | | | | | 5. Прибуток (збиток) від |123 |14.2 |11.5 | | 6. Сальдо операційних результатів |5 |6.5 |120 | | 7. Прибуток (збиток) від |128 |19.7 |15.6 | |фінансово-господарську діяльність | | | | | 8. Сальдо позареалізаційних результатів |- |41 |- | | 9. Прибуток (збиток) звітний період |128 |60.7 |47.7 | | 10. Прибуток, залишається у розпорядженні |83 |39.4 |47 | |організації | | | | | 11. Нерозподілена прибуток (збиток) |-790 |-426 |54 | |звітний період | | | |.

За підсумками отриманих результатів можна зробити такі висновки. За рік значно збільшилися масштаби діяльності підприємства: прибуток від реалізації збільшилася, склавши 1046% від виручки 2002 року. У цьому, виробнича собівартість реалізації товарів збільшилася, склавши 4151% від собівартості реалізованої продукції 2002 року. У результаті різко зменшилася відмінність між виручкою від і собівартістю реалізованої продукції і на, як наслідок, зменшилася прибуток від продукції і на становила 11,5% стосовно минулому году.

Ці для підприємства зміни показників прибутку пояснюються, зокрема, тим, у результаті інфляційних процесів економіки зросла вартість проїзду закуповуваного сировини й матеріалів і - собівартість виготовлення продукції. У цьому, попит продукції не збільшився. Через війну підприємство втратило можливість збільшувати ціну продукції пропорційно зростанню собівартості, оскільки це призвело б до різкого зниження попиту продукцію підприємства. Наслідком даних процесів стало зниження рентабельності продажу та навіть прибутку на абсолютних величинах тлі зростання обсягів вироблену продукцію. Таким чином, прибуток у звітному періоді становила 60 699 гривень, або 47.7% від прибутку 2002 года.

Таблиця 1.2.

Структура прибыли.

|Показники |2002 |2003 |Відхилення | | |рік |рік |(+, —) | |Прибуток (збиток) звітний період — |100 |100 |- | |всього, в % | | | | |До того ж: | | | | |а) прибуток (збиток) від |96 |23 |-73 | |б) від фінансових операцій |- |- |- | |в) від іншої реалізації |4 |10 |+6 | |р) від фінансово господарської деятельности|100 |33 |-67 | |буд) від позареалізаційних операцій |- |67 |+67 | |е) чистий прибуток |65 |64 |-1 | |ж) нерозподілена прибуток |617 |702 |+85 |.

Аналіз структури прибутку показує зменшення частки прибуток від реалізації у спільній прибутку звітний період з 96% до 23% (відхилення -73%), і навіть зростання прибутку від позареалізаційних операцій із 0% до 67%. Дані зміни у структурі прибутку сталися з допомогою появи прибуток від позареалізаційних операцій на розмірі 41 006 гривень. Ця прибуток з’явилася, насамперед, з допомогою списання кредиторську заборгованість, через яку строк позовної давності минув, і навіть з допомогою надходження раніше списаних боргів, пені та штрафов.

Отже, для підприємства в уже згадуваному періоді тлі зростання обсяги виробництва, сталося різке збільшення собівартості продукції при незначному зростанні ціни на всі продукцію. Як наслідок сталось, як зниження рентабельності продажів, і зниження прибуток від реалізації до 60 699 гривен.

Розрахунок впливу прибуток змін — у обсязі продукції, обумовлених змінами у структурі продукції і на розрахунок впливу змін собівартості з допомогою структурних зрушень на складі продукції немає, бо в даному підприємстві випускається одна частка продукції. Отже DР3=0 і DР4=0.

Робимо проверку:

DР = 157 909 + 1 044 562 — 1 311 543= - 109 072 грн.

Отже, рахунок збільшення ціни на всі продукцію та обсягів реалізації в натуральних величинах, прибуток від мусила збільшитися на 157 909 і 1 044 562 грн відповідно. Проте, вплив чинника збільшення собівартості одиниці виробленої продукції виявилося така велика, що результат прибуток від реалізації 2002 року зменшився на 109 072 гривень становив 60 699 гривень (47,7% стосовно 2002 году).

Далі проводиться факторний аналіз рентабельності виробництва. Попередньо визначаємо зміна рентабельності за аналізований период:

DR = 1 715 801/1701553 — 164 246/40926 = 1.008 — 4.0132 = - 3.0052.

Для розрахунку впливу різних гілок чинників зміну рентабельності виробництва використовуються такі фактичні дані за 2002−2003 годы:

4. амортизаційні відрахування, віднесені на собівартість реалізованої продукції (2002год-10 232 грн., 2003 год-146 334 грн.);

5. видатки оплату праці, що припадають на собівартість реалізованої продукції (1992год-9822 грн., 1993 год-122 512 грн.);

6. матеріальні витрати, віднесені на собівартість реалізованої продукції (2002 рік — 20 372 грн., 2003 рік — 1 432 708 грн).

За підсумками цих даних розраховуємо вплив різних чинників на зміна рентабельності производства.

1. Вплив чинника зміни материалоемкости:

Rм = 1 / (1 432 708 / 1 715 801 + 9822 / 40 926 + 10 232 / 40 926) = 0.7507.

Виділяємо вплив чинника зміни матеріаломісткості продукции.

DRм = 0.7507 — 4.0132 = - 3.2625 = - 326.25%.

2. Вплив чинника зміни амортизаційної ємності продукции:

Rа = 1 / (1 432 708 / 1 715 801 + 146 334 / 1 715 801 + 9822 / 40 926) = 0.8591.

Виділяємо вплив чинника зміни амортизаційної емкости.

DRа = 0.8591 — 0.7507=0.1084 = 10.84%.

3. Вплив чинника зміни трудоемкости:

Ru = 1.008 — 0.8591 = 0.1489 = 14.89%.

Робимо проверку:

DR = - 3.2625 + 0.1084 + 0.1489 = - 3.0052.

За підсумками даних можна зробити такі висновки. Вплив чинників зміни амортизаційної ємності і трудомісткості сприяло збільшення рентабельності на 10.84% і 14.89% відповідно. Проте, з допомогою впливу чинника збільшення матеріаломісткості рентабельність виробництва, у 2003 року знизилася на 300.52% і становить 100.8%.

Охарактеризуємо ситуацію, сформовану для підприємства до кінця 2003 року і, які що відбулися зміни. Далі зазначимо зроблені на основі аналізу висновки та рекомендовані до ухвалення решения.

Після критичну ситуацію для підприємства 1999 року підприємство на протязі 2000 — 2002 року функціонувало на мінімальної виробничої потужності, яка потрібна на збереження підприємства як виробничої одиниці. З кінця 2002 — початку 2003 року в підприємстві починається нарощування обсяги виробництва. Торішнього серпня 2003 року, внаслідок економічної кризи і інфляційних процесів, відбувається різке підвищення собівартості продукції при непропорційному зростанні ціни, і, як слідство, відбувається зниження рентабельності производства.

У межах аналізу фінансового становища вдалося, що підприємство до кінця 2003 року спромоглося крайньої нестійкості до зовнішнього середовища. Баланс підприємства охарактеризували як вкрай неліквідний. Проте, було зроблено поправка те що, що це підприємство зможе покрити свої короткострокові борги рахунок коштів головного підприємства, й успішного складання у найм приміщень що були з його території, які її собственностью.

Отже, до кінця 2003 року підприємство мало такі фінансові результаты:

7. рентабельність виробництва для підприємства протягом року становила 1%, причому протягом останніх чотири місяці 2003 року, виробництво стало нерентабельним (- 2%);

8. прибуток підприємства знизилася на 53% проти 2002 роком, і становила 39.4 тис. грн.

За підсумками показників структури собівартості, планованих змін підприємстві 2003 року і планованого стану довкілля (зміна поставок конкурентами, зміна доходів споживачів), було проведено оптимізація планово-управленческих рішень у сфері цін, і обсягів виробництва. Отримані показники цін, і обсяги виробництва були запропоновані для перших чотири місяці 2003 року. З урахуванням темпів змін внутрішньої і до зовнішньої середовища, найоптимальніший термін для переоцінки даних показателей.

Отже, у перші чотири місяці 2003 року, з погляду максимуму рентабельності, підприємству необхідно зробити 77 074 кг. продукції, і можливість установити оптову ціну розмірі 28.9 грн. за килограмм.

Крім конкретних рекомендацій за цінами й обсягів виробництва у перші чотири місяці 2004 року, треба дати ряд рекомендацій, по стратегії діяльності фірми в орендних отношениях.

З урахуванням високої рухливості довкілля підприємства з урахуванням нестачі фінансових коштів, підприємству необхідно, на найближчим часом, відмовитися від стратегії розвитку і збільшити власну непохитність до коливань довкілля. І тому доречно буде навести у відповідність джерела формування майна підприємства міста і напрями їх вложения.

У, за умови достатньої стійкості й сприятливих умов довкілля, можливо значного розвитку підприємства міста і завоювання їм більшої частки рынка.

Заради покращання фінансової складової діяльності підприємства міста і, відповідно, фінансових результатів, необхідно розвинути систему планування на підприємстві. Зокрема, необхідно періодично проводити оптимізацію планово управлінські рішення у сфері цін, і обсяги виробництва по наведеної у цій роботі методиці. Перерахунок з цієї методиці необхідно проводити у разі жодних різких змін у зовнішній середовищі, або значних змін внутрішніх показателей.

З огляду на те, що знаходиться біля сільськогосподарського регіону, існують широкі спроби з висновку контрактів, із вигіднішими постачальниками і орендодавцями. Це необхідно через те, що виробництво для підприємства є матеріалоємним, а отже навіть незначне зниження вартості закуповуваних кормів, добавок і матеріалів, позначиться зниженні собівартості продукции.

Знизити витрати матеріалів буде можливо, й з допомогою різних організаційно технічних заходів. Зниження собівартості позначиться, й на фінансових результатах.

У цілому сказати, що це підприємство, яке я вибрала, має значної економічної потенціал і, а поліпшення діяльності підприємства, насамперед, необхідно налагодити інформаційно аналітичне забезпечення виробничу краще й фінансової діяльності предприятия.

Далі я розкрию організацію за приклад, обліку на обраному підприємстві, структуру бухгалтерии.

1.2. Організація обліку для підприємства ВАТ «Большевик».

Бухгалтерський облік на ВАТ «Більшовик» здійснюється бухгалтерської службою на чолі з головний бухгалтер відповідно до Положенням про бухгалтерської службі, відповідно до Закону № 996.

СТРУКТУРА БУХГАЛТЕРИИ.

Відповідно до ст. 6 закону про бухгалтерський облік, і навіть п. 9 Положення ведення бухгалтерського обліку ВАТ «Більшовик» розробило на основі затвердженого 999 Плану рахунків бухгалтерського обліку робочий план рахунків відбиття необхідних комерційних і фінансово-господарських операций.

Відповідно до закону про бухгалтерський облік бухгалтерського обліку є перелік осіб, котрі мають підписи первинних дисконтних документів, затверджений керівником організації з узгодження з головним бухгалтером (рис.1).

У організації ведеться журнально-ордерная форма рахівництва в відповідність Інструкції щодо застосування єдиної журнально-ордерною форми рахівництва, затвердженої листом Мінфіну України від 07.03.99 (з урахуванням Рекомендацій щодо застосування дисконтних регістрів бухгалтерського обліку на підприємствах, які у листі Мінфіну України від 24.07.01 г.).

Рис. 1.

Організація обліку матеріально-виробничих запасів у розрізі найменувань і (чи) однорідних груп (видів) іде у відповідність до розробленої у створенні номенклатурой.

Задля більшої достовірності даних бухгалтерського обліку, і бухгалтерської звітності у створенні проводиться інвентаризації майна та зобов’язання, у якої перевіряються і документально підтверджують їх наявність, стан і оценка.

Порядок проведення інвентаризації визначається керівником організації крім випадків, коли проведення інвентаризації обязательно.

Виручка від продукції (робіт, послуг) визначається принаймні надходження грошових средств.

З метою оподаткування встановити метод визначення виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) принаймні відвантаження товарів, виконаних робіт, наданих услуг.

Регулярно нараховувати щомісячний лізинговий платеж.

Встановити грошову форму виплати лізингових платежів. Лізинговий платіж нараховується з урахуванням вартості выкупаемого устаткування. Устаткування наприкінці терміну лізингу викуповується по залишкової стоимости.

Знос по основних засобів нараховується від балансову вартість рівномірно за затвердженими у порядку нормам.

Знос по нематеріальною активам нараховується від балансову вартість рівномірно за затвердженими у порядку нормам, исчисленных організацією з терміну корисного використання об'єкта. Погашення вартості нематеріальних активів в бухобліку здійснюється з використанням рахунки 13 «Амортизація нематеріальних активів » .

Операції по заготовлению і придбання тих матеріальних цінностей позначаються на бухгалтерський облік без використання рахунки 15 «Заготовления і придбання матеріалів », але з допомогою рахунки 16 «Відхилення в вартості матеріалів » .

Товари враховуються по покупної стоимости.

Списання витрат за виробництво провадити у тому звітному періоді в якому возникли.

Витрати на: ремонт основних засобів включати у собівартість продукції принаймні виробництва ремонта.

Головний бухгалтер обязан:

1. Забезпечити ведення бухгалтерського обліку у повній відповідності с.

Положенням бухоблік і звітності, Планом рахунків бухобліку и.

Інструкцією із застосування та інші діючими нормативними актами у сфері методології бухгалтерського учета.

2. Забезпечити вчасна й повне уявлення необхідної звітності зацікавленим особам відповідно до чинним податковим законодательством.

3. При віданні бухобліку забезпечити можливість оперативного обліку змін чинного законодательства.

4. Забезпечити можливість достовірного визначення оподатковуваної бази щодо спокути перед бюджетом і позабюджетними фондами за встановленими загальнодержавних податках і іншим платежах у відповідність до чинним податковим законодательством.

5. Керуючись встановленим Планом рахунків розробити Робочий план рахунків бухобліку відбиття необхідних комерційних і фінансовогосподарських операций.

6. Встановити необхідну і придатну систему дисконтних регістрів, визначивши їх перелік, побудова, послідовність, техніку й взаємозв'язок які вироблялися ній записей.

Розділ 2. Загальне становища оренди в Украине.

У зв’язку з тим, що з 01.07.97 р. існують два виду обліку — бухгалтерський і податкова, регламентируемые різними нормативними актами, вимоги, яких багато в чому відрізняються, то податковий і бухгалтерський облік розглядаються отдельно.

Розглядаючи облік основних засобів, насамперед визначимося з використовуваними определениями.

Відповідно до Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні кошти», затвердженого наказом Мінфіну від 27.04.2000 г. № 92 (даліП (С)БО 7 «Основні кошти») у бухгалтерському обліку під основними засобами розуміють матеріальні активи, які підприємство містить з метою їхньої використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надаваних послуг, здачі у найм іншим особам або заради здійснення адміністративних чи соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких стало понад один рік (чи операційного циклу, коли він більше года)[10].

Порядок ведення податкового обліку основних засобів, визначається Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (далі — Закон про податку з прибутку). У п. п. 8.2.1 ст. 8 закону про податку з прибутку визначено, як тлумачити термін «основні фонди» слід розуміти матеріальних цінностей, призначені платником податку від використання у його господарської діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати входження у експлуатацію таких тих матеріальних цінностей, і вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним чи моральним износом.

Для цілей податкового обліку не вживається термін «основні кошти», а застосовується термін «основні фонди», тоді як і бухгалтерський облік немає термін «основні фонды».

Рис. 2. Класифікація основних засобів по группам.

Відповідно до П (С)БО 7 з метою бухгалтерського обліку одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів. Необоротні активи поділяються на кошти, інші необоротні матеріальні активи і незавершені капітальні інвестиції, які у свою чергу діляться на групи. Група основних засобів є сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенню і умовам використання об'єктів необоротних матеріальних активов.(рис.2).

Незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи — капітальні інвестиції у житлове будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів внеоборотных матеріальних активів, запровадження що у експлуатацію на дату балансу цього не сталося, і навіть авансових платежів на фінансування строительства.

Слід зазначити, що з віднесення об'єктів основних засобів до групи малоцінних необоротних матеріальних активів підприємства, можуть самостійно встановлювати вартісний ознака, що затверджується на підприємстві наказом «Oб облікову політику предприятия».

З іншого боку, стандартом не передбачено розподіл основних засобів на об'єкти виробничого і невиробничого призначення. У податковому обліку відповідно до Законом про податку з прибутку основні фонди поділяються чотирма групи: група 1 — будинку, споруди, їх структурні компоненти і передавальні устрою, зокрема житлові будинки та їх останній частині (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; група 2 — автомобільний транспорт і вузли (запчастини) щодо нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади й інструменти, інше конторське (офісне) устаткування, пристрої і пристосування до них; група 3 — будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2, 3 і 4. група 4 — електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані із нею кошти зчитування чи друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (зокрема стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметов).

Облік основних засобів першої групи ведеться за групі загалом і з кожному об'єкту окремо, а другий, третьої четвертої — лише з групі. У податковому обліку основні фонди виробничого і невиробничого призначення враховуються отдельно.

2.1. Визнання і - оцінка основних засобів бухгалтерський учет.

Об'єкт основних засобів у бухгалтерському обліку визнається активом, якщо існує ймовірність, у майбутньому підприємство отримає економічні вигоди від використання та її вартість то, можливо достовірно определена.

Об'єктом основних засобів є яке закінчила пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям щодо нього; конструктивно окремий предмет, готовий до виконання зазначених самостійних функцій; окремий комплекс конструктивно об'єднаних предметів одного чи різного призначення, мають їхнього обслуговування загальні пристосування, приналежності, управління економіки й єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати своїх функцій, а комплекс — певну роботу тільки у складі комплексу, а чи не самостійно; інший актив, відповідальний визначенню основних засобів, чи частину такого активу, контрольована предприятием.

Якщо хтось об'єкт основних засобів складається з частин, мають різний термін корисного використання (експлуатації), кожен із цих частин може визнаватися у бухгалтерському обліку як об'єкт основних засобів. Такий підхід до визначенню об'єкта обліку перестав бути обов’язковим, але зручний під час обліку основних засобів, які з вузлів з різними терміном использования.

Окремий облік різних блоків основних засобів дозволяє посилити контролю над їхнім рухом і звільняє бухгалтера від виробничої необхідності переоформляти первинні документи з комплектації основних засобів при заміні окремих частин об'єкта. Прикладом обліку основних засобів по складовим частинам то, можливо облік комп’ютера. Складові комп’ютера: монітор, системний блок, клавіатура, принтер, зазвичай, мають різний термін використання. Якщо за придбанні комп’ютера в супровідних документах (накладної, податкової накладної тощо. буд.) всі перелічені вище частини зазначатимуться окремо, то бухгалтерський облік підприємства доцільно вести окремий облік таких об'єктів. І тут при заміні однієї з об'єктів, наприклад, системного блоку, досить відбити рух самого цього об'єкта у бухгалтерському учете.

Основні кошти зараховуються па підприємства по початкової вартості. Початкова вартість основних засобів формується в залежність від умов його придбання (получения).

Початкова вартість придбаних за кошти (створених) об'єктів основних засобів складається з таких витрат: — сум, які виплачують постачальникам активів і підрядчикам у виконанні будівельно-монтажні роботи (без непрямих податків); - реєстраційні збори, державне мито і аналогічні платежі, здійснювані у зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; - суми увізного мита; - суми непрямих податків у зв’язки Польщі з придбанням (створенням) основних коштів (якщо де вони відшкодовуються підприємству); - Витрати страхування ризиків доставки основних засобів; - Витрати транспортування, установку, монтаж, наладку основних засобів; - інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до, де вони придатні від використання із запланованою целью.

Витрати сплату відсотків користування кредитом не входять у початкову вартість основних засобів, придбаних (створених) в цілому або частково з допомогою позикового капитала.

Початкова вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливою вартості на дату отримання, з урахуванням перелічених вище расходов.

Початкової вартістю основних засобів, які внесені у статутний капітал підприємства, визнається узгоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість, з урахуванням перелічених вище расходов.

Початкова вартість об'єктів, переказаних кошти з оборотних активів, товарів, готової продукції і на т. буд. дорівнює собівартості, визначене згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну від 20.10.99 р. № 246 (далі — П (С)БО 9 «Запаси») і згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. № 318 (далі - П (С)БО 16 «Расходы»).

Початкова вартість об'єкта основних засобів, отриманого натомість такий об'єкт, дорівнює залишкової вартості переданого об'єкта основних коштів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то початкової вартістю об'єкта основних коштів, отриманого за такий об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта із включенням різниці у видатки звітного периода.

Початкова вартість об'єкта основних засобів, придбаного у обмін (чи частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливою вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеною (зменшеної) у сумі коштів чи його еквівалентів, що були (отримані) при обмене.

Якщо початкова вартість кількох (групи) об'єктів основних коштів визначено на суму, початкова вартість кожного об'єкта визначається розподілом загального обсягу пропорційно справедливою вартості окремого об'єкту основних средств.

Початкова вартість основних засобів поповнюється суму витрат, що з поліпшенням об'єкта (модернізацією, модифікацією, добудовою, дооборудованием, реконструкцією тощо. п.), що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, спочатку очікуваних від використання об'єкта. Початкова вартість основних засобів зменшується у зв’язку з часткової ліквідацією об'єкта основних средств.

Податковий учет.

Визнання основних засобів у податковій обліку є підставою для дискусії. Неоднозначність цього питання пов’язана з тим, що в.п. 8.1.1 ст. 8 закону про податку з прибутку під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів розуміється поступове віднесення затрат з їхньої придбання, виготовлення чи поліпшення, зменшення скоригованої прибутку платника податку, не більше норм амортизаційних відрахувань. Використання у визначенні слова «витрати» призвело до появи думки про тому, що амортизувати можна лише кошти, запроваджене експлуатацію, а й з їхньої придбання, понесені як передоплати, т. е. до фактичного входження у експлуатацію об'єкта основних фондов.

На погляд, така думка відповідає чинному законодательству.

Відповідно до Законом про податку з прибутку амортизації підлягають Витрати придбання (виготовлення) основних фондів. Під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальних цінностей, які призначаються платником податку від використання у його господарської діяльність у протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів, з дати входження у експлуатацію таких тих матеріальних цінностей, і вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним чи моральним зносом. З визначення слід, що основних фондів ставляться об'єкти, використовувані в господарську діяльність платника податку. Не введений експлуатацію об'єкт неспроможна використовуватися в господарську діяльність, а отже, відповідає визначенню «основні фонды».

Початкової вартістю об'єкта основних фондів при введення в дію у податковому обліку визначається: — на придбання (створенні) основних фондів — але даним бухгалтерського обліку, як початкова вартість основних засобів, сформована на рахунку 15 «Капітальні інвестиції»; - і при отриманні основних фондів як внесок до статутного фонду підприємства, на думку авторів, лише на рівні узгодженої засновниками (учасниками) підприємства їх справедливою вартості, збільшеною па суму транспортних витрат і страхових платежів, і навіть інших витрат; — і при отриманні основних фондів внаслідок бартерного обміну (у податковій обліку відсутня поняття обміну подібними і неподібними активами) в відповідність до в.п. 7.1.1 ст. 7 закону про податку з прибутку зі звичайних ценам.

При безоплатному отриманні основних фондів початкова вартість об'єкта дорівнює кулю, оскільки підприємство не понесло Витрати його приобретение.

2.2. Надходження і придбання основних засобів за кошти, бухгалтерський учет.

Як я зрозумів відзначала вище, кошти можуть надходити підприємств шляхом їх придбання за кошти, створення самотужки, як безоплатно отримані чи внесені до статутного фонду предприятия.

По прибутті основних засобів, всі витрати це (створення), які входять у початкову вартість, акумулюються на рахунку 15 «Капітальні інвестиції». По дебету рахунки відбивається збільшення витрат купівля (створення) основних засобів, а, по кредиту списання, введення об'єкта основних засобів в эксплуатацию.

У бухгалтерський облік, для обліку основних засобів призначені рахунки: 10 «Основні кошти», 11 «Інші необоротні матеріальні активы».

Набуті (створені) кошти зараховуються на баланс підприємства з початкової вартості. Початкова вартість об'єкта основних засобів — це історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі коштів чи справедливою вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених на придбання (створення) необоротних активов.

Набуті за кошти об'єкти основних засобів зараховуються на підприємства по початкової вартості, яка включає: — суми, сплачувані постачальникам за набутий актив чи підрядчикам за виконані роботи, з відрахуванням податок на додану вартість; - суми непрямих податків, не возмещаемые підприємству; — витрати, пов’язані зі сплатою зборів реєстрацію, державного мита, ввізного мита, інших обов’язкових платежів; - витрати, пов’язані з страхуванням ризиків доставки; - витрати, пов’язані з транспортуванням, монтажем, наладкою основних коштів; — інші витрати, пов’язані з приведенням робочого стану придбаних основних средств.

Не входять у початкову вартість основних засобів витрати, пов’язані зі сплатою відсотків користування позиковими засобами, узятими їхнього придбання (створення). Суми таких витрат ставляться на збільшення фінансових витрат, незалежно від терміну входження у експлуатацію об'єкта основних засобів, набутого (створеного) з допомогою кредитов.

Розглянемо приклад із підприємства ВАТ «Більшовик», яким придбаний легковий автомобіль. Вартість, сплачена постачальнику, становила 36 000 грн. (зокрема ПДВ — 6000 грн.). У його реєстрації були сплачені збір на обов’язкове пенсійне страхування сумі 1080 грн., збір за реєстрацію — 100 грн.

У бухгалтерський облік буде зроблено такі записи: |Зміст господарської |Дебет рахунки |Кредит рахунки |Сума, грн | |операції | | | | |1 |2 |3 |4 | |1. Відбито передоплата |371 «Розрахунки |31 „Рахунки в |36 000 | |вартості автомобіля |за виданими |банках“ | | | |авансам» | | | |2. Відбито сума податкового |641 «Розрахунки |644 |6000 | |кредиту за ПДВ |із податків» |"Податковий | | | | |кредит" | | |Відбито сплата: | | | | |- збору на обов’язкове |651 «По |31 „Рахунки в |1080 | |пенсійне страхування |пенсійному |банках“ | | | |забезпечення» | | | |- збору реєстрацію |371 «Розрахунки |31 „Рахунки в |100 | | |за виданими |банках“ | | | |авансам» | | | |3. Відбито оформлення | | | | |початкової вартості | | | | |отриманого автомобіля: | | | | |- у сумі вартості, |152 |63 «Розрахунки с|30 000 | |оплаченої постачальнику (без |"Приобретение|поставщиками"| | |ПДВ) |(виготовлення| | | | |) основних | | | | |коштів» | | | |- у сумі оплаченого збору | |651 «По |1080 | |на обов’язкове пенсійне | |пенсійному | | |страхування | |забезпечення» | | |- у сумі збору | |63 «Розрахунки с|6000 | |реєстрацію | |постачальниками"| | |4. Відбито списання суми |644 |63 „Розрахунки с|6000 | |податковий кредит із ПДВ |"Податковий |постачальниками"| | | |кредит“ | | | |5. Чи відбито залік |63 „Розрахунки с|371 „Розрахунки |36 100 | |заборгованостей (36 000 грн. + |поставщиками"|по виданими | | |100грн.) | |авансам“ | | |6. Введений об'єкт основних |105 |152 |31 180 | |засобів у експлуатацію по |"Транспортные|"Приобретение| | |початкової вартості, |кошти“ |(виготовлення| | |рівної 31 180 грн. (30 000грн. | |) основних | | |+1080 грн. + 100 грн) | |коштів» | |.

2.3. Документальне оформлення руху основних средств.

Купівля, введення в експлуатацію, внутрішнє переміщення, і навіть передача об'єктів основних засобів оформляється Актом приемки-передачи основних коштів (форма № ОЗ-1). Акт складається: — на придбання один примірнику за кожен окремий об'єкт основних коштів, приймальні комісією, призначеної наказом керівника підприємства; - при внутрішньому переміщенні чи безплатної передачі іншому підприємству — у два примірниках: перший примірник передається в бухгалтерію, другий — залишається здавачеві; - під час передачі іншому підприємству за плату акт складається в 3 примірниках: перші двоє залишаються в підприємства здає, третій передається особі, котра отримує основні средства.

Акт саме його оформлення передається в бухгалтерію підприємства разом із доданої щодо нього технічної документацією, підписується бухгалтером і стверджується керівником підприємства або уповноваженою цього лицом.

Дата складання акта приемки-передачи буде датою зарахування об'єкта основних фондів на підприємства. Слід зазначити, купувати нерухомого майна має підтверджуватися правом власності па такий об'єкт. Відповідно до Тимчасовим становищем про порядок реєстрації прав власності па нерухоме майно, затвердженого наказом Мін'юсту України від 07.02.2002 р. № 7/5 реєстрацію права власності на нерухомого майна здійснюють комунальні підприємства Бюро технічної інвентаризації. До дотримання процедур передбачених законодавством, перехід права власності на нерухомого майна приобретающая сторона немає права оформляти акт входження у эксплуатацию.

Для обліку основних засобів й контролю над рухом, і навіть для групового обліку однотипних об'єктів в бухгалтерії застосовується Інвентарна картка (форма № ОЗ-6).

Вона ведеться у одному примірнику щодо об'єкта чи групі об'єктів. Що стосується групового обліку картка заповнюється шляхом позиційних записів окремих об'єктів основних засобів. З урахуванням коштів за блокам (що становить) кожну частина такого основного кошти відкривається інвентарна карточка.

Інвентарна картка заповнюється виходячи з форм № ОЗ-1, № ОЗ-2, № ОЗ-З, технічною відсталістю та інший документации.

У ньому відбиваються коротка індивідуальна характеристика об'єкта, інформацію про стані об'єкта основних засобів: добудові, дооборудовании, ремонті, реконструкції, модернізації, переміщенні всередині підприємства, выбытии, списання об'єкта внаслідок старості чи зносу тощо. д.

При значному зміні якісних і кількісних показників в характеристиці об'єкта внаслідок реконструкції чи добудування і неможливості відбити зміни в інвентарній картці, заводять нову, зі збереженням старої в довідкових цілях [3].

На кошти, прийняті оперативну оренду, реалізації забалансового обліку зазначених об'єктів також рекомендується відкривати інвентарні карточки.

Податковий учет.

У податковому обліку на вартість придбаних основних фондів збільшується балансову вартість групи в кварталі, пов’язаному зі періодом введення об'єкта основних фондів в експлуатацію. Балансова вартість групи основних фондів (окремого об'єкту основних коштів групи 1) па початок розрахункового кварталу визначається по формуле:

Б (а) = Б (а -1) + П (а — 1) — В (а — 1) — А (а — 1).

де Б (а) — балансову вартість групи (окремого об'єкту основних фондів групи 1) початку розрахункового кварталу; Б (а-1) — балансову вартість групи (окремого об'єкту основних фондів групи 1) початку кварталу, попереднього розрахунковому; П (а-1) — сума витрат, понесених па придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкцій, модернізацій та інших поліпшень основних фондів, які підлягають амортизації, протягом кварталу, попереднього розрахунковому; В (а-1) — сума виведених з експлуатації ЧАЕС основних фондів (окремого об'єкта основних фондів групи 1) протягом кварталу, попереднього розрахунковому; А (а-1) — сума амортизаційних відрахувань, нарахованих в кварталі, попередньому расчетному.

Відповідно до п. п. 7.4.1 ст. 7 закону України «Про податок додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (далі — Закон про ПДВ) в до податкового кредиту звітний період включається сума податків, сплачених (нарахованих) платником податку звітному періоді у зв’язку з придбанням основних фондів, які підлягають амортизации.

Сума ПДВ, входить у до податкового кредиту у звітній періоді незалежно від терміну входження у основних фондів, і навіть від цього, чи мала платник податку налогооблагаемые обертів протягом такого звітного периода.

якщо платник податків незареєстрований як платник податку додану вартість, то сума сплаченого (нарахованого) ПДВ входить у початкову вартість об'єкта заснованих фондов.

2.4. Оренда основних засобів. Бухгалтерський учет.

Бухгалтерський облік орендних операцій ведеться відповідно до Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 г. № 181 (далі - П (С)БО 14 «Аренда»).

П (С)БО 14 «Оренда» застосовується усіма підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичних осіб. Винятки становлять бюджетні установи: їм передбачено особливий порядок відображення таких операцій. П (С)БО 14 не поширюється на:

1) орендні угоди, пов’язані з розвідкою та використанням природних ресурсів (крім оренди земельних участков);

2) угоди з використанню авторських та суміжних суміжних прав;

3) угоди з оренди цілісних майнових комплексов.

У П (С)БО 14 «Оренда» передбачено два виду оренди: операційна і фінансова. Стандартом також передбачена продаж активу з висновком угоди щодо передачі проданого об'єкта продавцю у найм. Операційна оренда відрізняється від фінансової ступенем переходу ризиків і вигод, що з характером власності на орендований актив, від орендодавця до арендатору.

У бухгалтерський облік оренда кваліфікується як фінансова, коли всі ризики та вигоди, пов’язані з правом користування і володіння активом передані арендатору.

Під ризиками маються на увазі можливі втрати від простоїв устаткування чи старіння технологій і неотримання очікуваних доходів внаслідок зміни кон’юнктури рынка.

Натомість вигода то, можливо охарактеризована як очікувана прибутковість операцій протягом терміну економічного використання активу чи як прибуток від підвищення від вартості чи надходжень від реалізації активу але ліквідаційної стоимости.

Оренда вважається фінансової за наявності хоча самого з наведених нижче признаков:

1) орендар набуває право власності на орендований актив після закінчення терміну аренды;

2) орендар має можливість і намір придбати об'єкт оренди по цепе нижче справедливою вартості на дату приобретения;

3) термін оренди становить більшу частину терміну корисного використання (експлуатації) об'єкта аренды;

4) справжня вартість мінімальних орендних платежів початку терміну оренди дорівнює чи перевищує справедливу вартість об'єкта оренди. Якщо жодного з наведених вище ознак не виконується і оренду не можна кваліфікувати як фінансову, така оренда вважається операційній (раніше використовувався більш усталений термін — оперативна аренда).

Зазначимо, що «фінансове оренда підрозділяється безпосередньо фінансову оренду й оренду на кшталт продажу. Крім цього, П (С)БО 14 «Оренда» передбачена така є, як продаж активу з висновком домовленості про його отриманні продавцем у найм, так званий зворотний аренда.

Сенс цієї операції у тому, що фірму — власник об'єкта оренди продає об'єкт основних засобів фінансовому інституту (комерційному банку чи лізингової фірмі) з одночасним оформленням домовленості про довгострокову оренду колишньої своєї собственности.

Зворотний оренда виступає у цьому випадку як альтернативи заставної операції, причому продавець власності, трансформується на орендаря і одержує у своє розпорядження від покупця суму за договором купівлі-продажу, а покупець майна виступає як арендодателя.

При оподаткуванні орендних операцій слід керуватися визначеннями, застосовуваними до закону про податку з прибутку. У Законі разом з терміном «оренда» використовується термін «лізинг». На думку автора[20,с. 47], з метою оподаткування прибуток і ПДВ ці терміни є ідентичними, тому текстом використовуватиметься термін «аренда».

Відповідно до Законом про податку з прибутку орендна операція — це господарська операція (крім операцій із фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичного чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів чи землі у користування іншим фізичним чи юридичних осіб (орендарям) за орендної плати і певний строк. Орендні операції поділяються на операції: — оперативної оренди; - фінансової оренди; - зворотної аренды.

Фінансова оренда — господарська операція фізичного чи юридичної особи, що передбачає згідно з договором фінансового лізингу (оренди) передачу орендарю майна, яка під визначення основного фонду відповідно до ст. 8 закону про податку з прибутку, набутого чи виготовленого орендодавцем, і навіть всіх ризиків і винагород, що з правом користування і володіння об'єктом лизинга.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить один з наступних умов: — об'єкт лізингу передається терміном, протягом якого амортизується не менш 75 відсотків його початкової вартості за нормам амортизації, певним ст. 8 закону про податку з прибутку, і орендар зобов’язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом термін дії лізингового договору чи час його закінчення по цепе, певної в такому лизинговом договорі; - сума лізингових (орендних) платежів початку терміну оренди дорівнює чи перевищує початкову вартість об'єкта лізингу; - тоді як лізинг передається об'єкт, котрий у складі основних фондів лізингодавця протягом терміну перших 50 відсотків амортизації його початкової вартості, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати чи перевищувати 90 відсотків звичайній цепи па такий об'єкт лізингу, діючої па початок термін дії лізингового договору, збільшеною на суму відсотків, розрахованих з облікової ставки Національного банку України України, певної на дату початку дії лізингового договору все його термін; - майно, передане до фінансового лізинг, виготовлено на замовлення лізингоодержувача (орендаря) і після закінчення дії лізингового договору може бути використано іншими особами, крім лізингоодержувача (орендаря), виходячи з її технологічних і якісних характеристик.

Під терміном «термін фінансового лізингу» розуміється термін від дати передачі майна лизингополучателю (орендарю) до дати отримання права власності па таке майно чи здійснення останнього лізингового платежу лизингополучателем, залежно від цього, яку грандіозну подію сталося раньше.

Незалежно від цього, належить лізингова операція до фінансового лізингу відповідно до норм переліченим вище, платник податку проти неї під час укладання договору визначити таку операцію як оперативний лізинг без права подальшого зміни статусу цієї операції до закінчення дії відповідного договора.

Зворотний оренда — господарська операція фізичного чи юридичного особи, що передбачає продаж основних фондів фінансової організації з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів цим самим фізичним чи юридичною особою в оперативний або фінансову лизинг.

Оперативна оренда — господарська операція фізичного чи юридичної особи, що передбачає відповідно до договором оперативного лізингу (оренди) передачу орендарю майна, яка під визначення основного фонду відповідно до ст. 8 закону про податок прибуток, набутого чи виготовленого орендодавцем за умов інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (арендой).

У зв’язку з тим, що зроблено передачу основних засобів до операційної (оперативну) оренду поширена, розглянемо порядок її відображення у орендодавця і арендатора.

2.5. Облік у арендодателя.

Як згадувалося, операційній орендою визнається будь-яка оренда, яка від финансовой.

При передачі об'єкта основних засобів до операційної оренду орендодавець не списує об'єкт операційній оренди договір із балансу і за відбиває їх у звичайному порядку до складі необоротних активів. Нарахування амортизації з об'єктів основних засобів, переданих операційну оренду, виробляється орендодавцем у звичайному порядку, передбаченому П (С)БО 7 «Основні средства».

Якщо надання оренду об'єктів необоротних активів є систематичної і основний діяльністю орендодавця суму амортизації можна прямо віднести у складі собівартості надання послуг, то амортизацію доцільно відбивати за рахунком 23 «Виробництво», якщо прямо віднести неможливо, — за рахунком 91 «Загальновиробничі расходы».

Якщо надання послуг за оренді — перестав бути основний діяльністю орендодавця, то амортизацію доцільно вносити у рахунок 949 «Інші витрати здійснених операцій». Витрати, понесені орендодавцем при наданні орендних операцій (Витрати отримання юридичних послуг, комісійне винагороди тощо.), зізнаються іншими операційними витратами та відбиваються за рахунком 949 «Інші операційні витрати діяльності» того звітний період, де вони мали место.

Відповідно до п. 17 П (С)БО 14 «Оренда» прибуток від операційній оренди визнається іншим операційним доходом (рахунок 713 «Прибуток від операційній оренди активів») відповідного звітний період. Проте, на думку автора[12,с.142−143], якщо здавання у найм об'єктів необоротних активів є основним діяльністю орендодавця, то доцільніше відбити прибуток від отриманої орендної плати за кредитами рахунки 703 «Прибуток від реалізації робіт, услуг».

Загалом вигляді кореспонденція рахунків з обліку оперативної оренди у орендодавця виглядає так (табл. 1):

Таблиця 1 |№ |Зміст операції |Бухгалтерський облік | | | |Дебет |Кредит | |1 |2 |3 |4 | |Надання послуг за оренді перестав бути основними видами діяльності | |1 |Віддзеркалення суми доходу здачі |377 «Розрахунки з |713 „Прибуток від | | |у найм об'єкта необоротних |іншими дебіторами“ |оперативної оренди | | |активів | |активів» | |2 |Відбито податкове обязательство|713 «Прибуток від |641 „Розрахунки по | | |із ПДВ |операційній оренди |податках“ | | | |активів» | | |3 |Списана сума чистого доходу на |713 «Прибуток від |791 „Фінансовий | | |фінансові результати |операційній оренди |результат від | | | |активів“ |основний | | | | |діяльності» | |4 |Відбито амортизація об'єкта |949 «Інші витрати |131 „Знос | | |оперативної оренди |операційній |необоротних | | | |діяльності“ |активів» | |5 |Чи відбиті інші витрати |949 «Інші витрати |63 „Розрахунки з | | |(юридичні послуги, |операційній |постачальниками“ | | |комісійні винагороди і |діяльності» | | | |ін.) | | | |6 |Списано Витрати фінансовий |791 «Фінансовий |949 „Інші витрати| | |результат |результат від основной|операционной | | | |діяльності“ |діяльності» | |7 |Отримано орендної плати від |31 «Рахунки у трилітрові банки» |377 «Розрахунки з | | |орендаря | |іншими дебіторами"| |Надання послуг за оренді є основними видами діяльності підприємства| |ВАТ „Більшовик“ | |1 |Відбито сума доходу здачі в|377 „Розрахунки з |703 „Доходи від | | |оренду об'єкта необоротних |іншими дебіторами“ |реалізації робіт і | | |активів | |послуг“ | |2 |Відбито податкове обязательство|703 „Доходи від |641 „Розрахунки по | | |із ПДВ |реалізації робіт і |податках“ | | | |послуг“ | | |3 |Списана сума чистого доходу на |703 „Доходи від |791 „Фінансовий | | |фінансові результати |реалізації робіт і |результат від | | | |послуг“ |основний | | | | |діяльності“ | |4 |Відбито амортизація об'єкта |23 „Виробництво“, 91|131 „Знос | | |оперативної оренди |"Общепроизводственные|необоротных | | | |витрати“ |активів» | |5 |Списана амортизація на витрати |903 «Собівартість |23 „Виробництво“, | | |діяльності |реалізованих робіт и|91 | | | |послуг» |"Общепроизводствен-| | | | |ные витрати" | |6 |Списана амортизація на |791 «Фінансовий |903 „Собівартість | | |фінансові результати |результат від основной|реализованных робіт| | | |діяльності“ |та надаваних послуг» | |7 |Одержання орендної плати |31 «Рахунки в російських банках» |377 ««Розрахунки з | | |орендаря | |іншими дебиторами"|.

Якщо орендар сплачує суму орендних платежів авансом відразу за кілька періодів, то такі суми відбиваються як доходи майбутніх періодів. У цьому проводки виглядатимуть як показано в таблиці 1(2ч).

Податковий учет.

Оподаткування операцій із оперативної оренді основних фондів здійснюється відповідно до п. п. 7.9.6 ст. 7 закону про податку з прибутку. Передача майна в оперативну оренду не змінює податкових зобов’язань орендодавця, цьому він збільшує суму валових доходів у сумі нарахованого орендного платежу за результатами податкового періоду, у якому здійснюється таке начисление.

Відповідно до п. п. 8.8.2 ст. 8 закону про податку з прибутку у разі повернення орендарем об'єкта оперативної оренди орендодавцю внаслідок закінчення дії орендного договору, соціальній та разі знищення, розкрадання чи руйнації об'єкта оперативної оренди, орендодавець не змінює балансову вартість основних фондів чи валові доходи (валові витрати) у сумі витрат, понесених орендарем на поліпшення такого объекта.

Що ж до податку додану вартість, то відповідність до в.п. 3.1.1 ст. 3 закону про ПДВ об'єктом оподаткування є операції з продажу послуг на митної території України, зокрема операції з оплаті високій вартості послуг за договорами аренды[7].

2.6. Облік у арендатора.

Відповідно до п. 8 П (С)БО 14 об'єкт операційній оренди відбивається орендарем на забалансовом рахунку 01 «Орендовані необоротні активи» по вартості, яка вказана у договорі про аренде.

Належна до сплати орендарем сума орендної і щодо оплати користування об'єктом оренди у випадку визнається видатками операційній роботи і віддзеркалюється в рахунку 949 «Інші витрати операційній діяльності». Якщо орендовані основні фонди беруть безпосередню в процесі виробництва та Витрати оренду можна прямо віднести на собівартість готової продукції, то орендної плати позначиться по дебету рахунки 23 «Виробництво». Якщо безпосередньо в собівартість такі витрати віднести не можна, всі вони враховуються на рахунку 91 «Загальновиробничі расходы».

Якщо об'єкт оренди використовується обслуговування та управління підприємством орендної плати доцільно відбивати по дебету рахунки 92 «Адміністративні видатки», відділом збуту — по дебету рахунки 93 «Витрати збут» тощо. п. Така позиція підтверджується П (С)БО 16 «Витрати», де орендної плати віднесена до різних статей расходов.

Якщо орендної плати орендарем сплачується авансом, то такі суми б’ють по рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів». Потім вони рівномірно списуються на витрати деятельности.

2.7. Ремонт орендованих основних засобів. Бухгалтерський учет.

Використовуючи орендовані необоротні активи у своїй господарської діяльності, орендар найчастіше здійснює їхню технічну обслуговування, ремонт чи поліпшення. Право орендодавця за проведення ремонту орендованих основних засобів міститься у договорі оперативної оренди. При оперативної оренді легкових авто у у складі валових витрат належить 50% суми орендної плати (в.п. 5.4.10 закону про податок прибыль).

У цьому орендар може проводити: 1) технічне обслуговування об'єкта оренди; 2) ремонт орендованого об'єкта на відновлення початкових ресурсів об'єкта; 3) поліпшення об'єкта оренди (модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію тощо. буд.), що веде до зростанню майбутніх економічних вигод з його использования.

У П (С)БО 14 не передбачено особливих правил відбиття в обліку технічного обслуговування і ремонту об'єкта оренди. Тому можна припустити, такі витрати позначаються на узвичаєному порядку (див. розділ 4), тобто входять у склад власних расходов.

Витрати па поліпшення орендованих основних засобів, що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які спочатку очікувалися від її використання, відповідно до П (С)БО 14 відбиваються орендарем як капітальні інвестиції створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активов.

Подальший порядок відшкодування витрат для проведення таких капітальних інвестицій у П (С)БО 14 не определен.

Очевидно, під фразою «капітальні інвестиції для створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів» мається на увазі створення окремої групи основних фондів, віддзеркалюваної на рахунку 117 «Інші необоротні матеріальні активи», причому понесені витрати потраплять цей субрахунок через субрахунок 153 «Придбання (створення) інших необоротних матеріальних активов».

Сформувавши об'єкт необоротних матеріальних активів з видатків на проведення поліпшення орендованого об'єкта, у орендаря виникає запитання про необхідності їх амортизировать.

На погляд, можливі два варианта.

У разі, якщо орендодавець відшкодовує видатки проведення поліпшення, орендар створює групу інших необоротних матеріальних активів, причому не амортизує її. Логічно було припустити, зараз закінчення проведення поліпшення об'єкта оренди орендар відбиває вибуття сформованої групи гаразд, передбаченому для продажу інших необоротних матеріальних активов.

Орендодавець суму такого поліпшення відносить збільшення початкової вартості об'єкта оренди. Подальша амортизація об'єкта виробляється арендодателем.

Якщо орендодавець не відшкодовує понесені витрати, то орендар самостійно амортизує створену групу інших необоротних матеріальних активів. При нарахуванні амортизації треба врахувати, що відповідно до п. 27 П (С)БО 7 амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується з двох методам: прямолінійному і виробничому. Застосування цих методів, зручно тим, що передбачають списання вартості основний капітал протягом терміну його корисного использования.

Доцільність повної амортизації вартості об'єкта протягом терміну оренди пов’язана з тим, що буває після повернення основних засобів орендодавцю, об'єкт, сформований з видатків на: ремонт об'єкта оренди, у орендаря перестає відповідати визначенню актива.

Отже, в останній момент зворотної передачі орендованого об'єкта власнику (орендодавцю) сума витрат, понесених для проведення поліпшення об'єкта оренди, орендарем вже буде зовсім самортизирована і перенесена кінцевий продукт. При зворотної передачі об'єкта оренди орендар списує початкову вартість сформованої групи і знос, записом: Дп 13 — Кт 10, 11.

У цьому продаж об'єкта не відбивається, оскільки витрати вже відшкодовано й продавати нічого. Орендодавець таку операцію загалом ніяк не отражает.

Якщо за повернення об'єкта оренди вартість його ремонту по будь-яким причин не повністю самортизирована, то залишкова вартість об'єкта, що складається з витрат на: ремонт орендованого основного кошти, стосується склад валових витрат, оскільки об'єкт перестає відповідати визначенню актива.

У бухгалтерський облік у орендаря під час проведення ремонту й поліпшень об'єкта оренди буде зроблено такі записи:

|№ |Зміст операції |Бухгалтерський облік | | | |Дебет |Кредит | |1 |2 |3 |4 | |Якщо орендодавець відшкодовує витрати орендарю | |1 |Віддзеркалення капітальних |153 «Придбання |63 „Розрахунки з | | |інвестицій під час проведення |(виготовлення) інших |постачальниками“ | | |орендарем поліпшення об'єкта |необоротних | | | |оренди, що призводить |матеріальних активів» | | | |збільшення майбутніх | | | | |економічних вигод | | | |2 |Віддзеркалення податковий кредит по|641 «Розрахунки по |63 „Розрахунки з | | |ПДВ |податках“ |постачальниками» | |3 |Оплата орендарем проведенного|63 «Розрахунки з |31 „Рахунки в | | |поліпшення |постачальниками“ |банках» | |4 |Формування об'єкта, інших |117 «Інші необоротные|153 „Придбання| | |необоротних активів |матеріальні активи“ |(виготовлення) | | | | |інших | | | | |необоротних | | | | |матеріальних | | | | |активів» | |5 |Продаж сформованого объекта|377 «Розрахунки з іншими |742 „Прибуток від | | | |дебіторами“ |реалізації | | | | |необоротних | | | | |активів» | |6 |Віддзеркалення суми податкового |742 «Прибуток від |641 „Розрахунки по | | |зобов'язання |реалізації необоротних |податках“ | | | |активів» | | |7 |Списання суми доходу |742 «Прибуток від |791 „Фінансовий | | |реалізації |реалізації необоротних |результат від | | | |активів“ |основний | | | | |діяльності» | |8 |Списання собівартості |972 «Собівартість |117 „Інші | | |реалізованих необоротних |реалізованих |необоротні | | |активів на витрата |необоротних активів“ |матеріальні | | | | |активи» | |9 |Списання витрат на финансовые|791 «Фінансовий |972 | | |результати |результат від основний |"Собівартість | | | |діяльності» |реалізованих | | | | |необоротних | | | | |активів" | |10 |Відшкодування проведеного |31 «Рахунки в російських банках» |377 «Розрахунки з | | |поліпшення | |іншими | | | | |дебіторами» | |У орендаря поліпшення повернутого основного кошти позначиться записами: | |1 |Відбито вартість об'єкта |15 «Капітальні |63 „Розрахунки з | | |оренди, переданого арендатором|инвестиции“ |постачальниками» | |2 |Чи відбито до податкового кредиту по НДС|641 «Розрахунки по |63 „Розрахунки з | | | |податках“ |постачальниками» | |3 |Відшкодовано витрати орендарю |63 «Розрахунки з |31 „Рахунки в | | | |постачальниками“ |банках» | |4 |Увеличина вартість ОС на сумму|10 «Основні средства»,|15 «Капітальні | | |проведеного поліпшення |11 „Інші необоротні |інвестиції“ | | | |матеріальні активи» | |.

Розділ 3. Оперативний лизинг.

3.1. Законодавчі вимоги до взаємин оперативного лизинга.

Як відзначалося у дипломній роботі, нормами чинного законодавства, зокрема нормами спеціального закону, регулюючого правовідносини у сфері лізингу — закону про лізингу, встановлено певні вимоги, і правила реалізації таких правоотношений.

Оскільки темою, аналізованої нами, стають різні аспекти правовідносин, виникаючих лише однієї з видів лізингу — оперативного, ми зупинимося на законодавчих вимогах саме до цьому різновиду лизинга.

Відповідно до нормами закону про лізингу оперативним буде лише те лізинг, що відповідає наступним вимогам: — предметом договору оперативного лізингу є передача у користування певного майна, яка відповідно до нових норм чинного законодавства може бути віднесене до основних фондів; — таке користування терміновим і платним, величину і порядок здійснення платежів встановлюється домовленістю сторін; — максимальний, який може передаватися об'єкт оперативного лізингу лизингополучателю, може бути менш терміну, протягом якого амортизується 90% вартості об'єкта лізингу, певної на день підписання договору; — після закінчення зазначеного терміну об'єкт лізингу не перетворюється на власність лізингоодержувача як із фінансовий лізинг, а договір продовжується чи об'єкт лізингу може бути повернутий лизингодателю; — з норми ст. 1 закону про лізингу слід, що у лізинг може передаватися лише майно, що належить лизингодателю на праві власності чи купується їм у собственность.

Зазначимо, що, згідно з п. 1 ст. 10 закону про лізингу об'єкт лізингу протягом усього термін дії договору лізингу є власністю лізингодавця, а лизингополучатель використовує устаткування в своїх мету і відповідно до умовами договору, щомісяця виплачуючи встановлені договором лізингу платежі. У цьому всі доходи і прибуток, отримані лизингополучателем під час використання об'єкта лізингу, є власністю такого лизингополучателя.

Що стосується переходу права власності на об'єкт лізингу від лізингодавця до іншого особі договір лізингу зберігає силу стосовно новому собственнику.

Право зберегти дії договору лізингу належить лизингополучателю незалежно від підстави переходу майна від однієї власника іншому. Під «іншою особою», про який промову на наведеної нормі, слід розуміти будь-якого набувача об'єкта лизинга.

Реорганізація лізингодавця також є основою зміни умов чи розірвання договору лизинга.

Разом про те, відповідно до думкою суду України, наведеним у тому-таки листі від 23.03.1998 р. № 01−8/104, лизингополучатель неспроможна скористатися правом зберегти дії договору разі переходу об'єкта лізингу до іншого особі без правонаступництва, наприклад, при конфіскації, що у такі випадки до нового власника не переходять правничий та обов’язки колишнього власника имущества.

Така позиція суду, очевидно, грунтується, у разі якщо об'єкт лізингу переходить до третім особам без правонаступництва, це відбувається у межах цивільно-правових відносин сторін, а рамках публічних правовідносин, суттю яких є адміністративна підпорядкованість одного боку інший, що виникає на закон, а чи не з договору. Причому у публічних правовідносинах одна сторона має сенс тільки права, іншу — лише обязанности.

Так, при конфіскації майна у вирішенні відповідного державний орган, банкрутство лізингодавця, зверненні стягнення на закладене майно лізингодавця, вилучення майна виконавчої службою за рішенням суду, і навіть під час продажу активів, що у податковій заставі, у вирішенні податкового органу правонаступність сторін не зберігається правовідносини сторін базуються не так на основі договору, що передбачає взаємні правничий та зобов’язання сторін, але в підставі владного розпорядження державний орган. У пропонованих ситуаціях договір лізингу підлягає розірвання, об'єкт лізингу повертається лизингодателю і розпорядження їм відбувається у відповідність до рішенням Господарського суду або розпорядженням державного органа.

Навпаки, у разі продажу об'єкта лізингу його власником третьому особі, виходячи з відповідного договору, під час переходу права власності на майно виходячи з норм спадкового права, і навіть при реорганізації юридичної особи за наявності його правонаступника такі взаємини сторін лежать у площині цивільних правовідносин, правонаступність зберігається договір лізингу продовжує діяти за умов і протягом терміну, встановленого за згодою сторін у момент його заключения.

Зазначимо, у разі банкрутства лізингоодержувача, арешту чи конфіскації її об'єкт лізингу відокремлюється від загального майна лізингоодержувача і підлягає возврату-лизингодателю, котрі можуть розпоряджатися ним своєму розсуду. Порядок відшкодування збитків, заподіяних у зв’язку з банкрутством лізингоодержувача, встановлюється відповідно до умов договору лізингу і законодавству Украины.

3.2. Договір оперативного лизинга.

Відповідно до ст. 1 закону про лізингу лізинг — це підприємницька діяльність, спрямовану інвестування власних чи залучених фінансових засобів і полягає у наданні лизингодателем в виняткове користування визначений термін лизингополучателю майна, які є власністю лізингодавця чи купується їм у власність за дорученням та за погодженням з лизингополучателем, з умовою сплати лизингополучателем лізингових платежей.

Відповідно до п. 2 ст. 1 закону про лізингу лізинг складає основі договору лізингу, який регулює правовідносини між суб'єктами лизинга.

Отже, лізингові операції можуть здійснювати аж на основі договору лізингу, заключаемого між суб'єктами господарювання і суттю договору лізингу є передача лизингополучателю у користування майна, належить на праві власності лизингодателю чи набутого їм у власність за дорученням лізингодавця на певний час за плату.

Відповідно до ст. 2 даного Закону об'єктом лізингу, відповідно, і об'єктом договору лізингу може бути будь-яка нерухоме і рухоме майно, яке належить до основних фондів відповідно до законодавством, не заборонене до вільної обороту над ринком у питаннях якого немає обмежень передати їх у лізинг (аренду).

Зазначене майно, що у державної власності, то, можливо об'єктом лізингу лише за погодженням з органом, який здійснює управління цим майном, гаразд, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідні органи визначено, зокрема, Декретом КМУ від 15.12.1992 р. № 8−92 «Про управління майном, які у загальнодержавної собственности».

Не може бути об'єктами лізингу об'єкти оренди державного майна, певні в ст. 4 закону про оренді державного устрою і комунального майна, крім індивідуально певного майна державних підприємств, земельних ділянок та інших природних об'єктів. Договір лізингу, укладений із порушенням зазначених вимог, то, можливо визнаний недійсним виходячи з ст. 48 чи ст. 49 ДК УССР.

Договір укладається між суб'єктами лізингу, перелік яких визначено у ст. 3 закону про лізингу, у вигляді багатостороннього угоди — з участю лізингодавця, лізингоодержувача, продавця об'єкта лізингу, чи двосторонньої угоди — між лизингодателем і лизингополучателем (п. 1 ст. 6 Закону). Відповідно до нормами Закону договір лізингу може бути складено в письмовій формах. Недотримання такої форми, відповідно до ст. 46 ЦК УРСР, позбавляє боку права у разі спору посилатися в підтвердження угоди на свидетельские показання, а випадках, прямо вказаних у законі, тягне у себе недійсність операції з наслідками, передбаченими частиною другий ст. 48 КГ УССР.

Законом про лізинг визнання угоди недійсною у зазначеному разі прямо не передбачено, але не тоді виникнення спору, що з виконанням зобов’язань за договором, до господарського суду з огляду на вимоги ст. 153 ЦК УРСР і ст. 7 закону про лізингу може визнати договір неукладеною, якщо буде з’ясовано, що сторонами що немає угоду з усіх істотних умовам договора.

3.2.1. Істотні умови договору оперативного лизинга.

Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР договір вважається ув’язненим, якщо сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умовам договору. Суттєвими є ті умови договору, визнані такими законом чи необхідні договорів певного вида.

Законом про лізинг для договорів лізингу встановлено перелік істотних умов, без досягнення згоди якими між сторонами договір неспроможна вважатися заключенным.

Наведемо перелік істотних умов договору лізингу. У відповідності зі ст. 7 закону про лізингу такими є: 1) найменування сторін (у договорі мають бути зазначені повні реквізити сторін: найменування, адресу, розрахункові рахунки тощо.). 2) об'єкт лізингу (склад парламенту й вартість майна), умови і продовжити терміни його поставки; 3) термін, який полягає договір лізингу (терміни договору лізингу визначаються за домовленістю сторін і згідно з вимогами Закону, тобто. при оперативному лізингу термін договору може бути менш терміну, протягом якого амортизується 90% вартості об'єкта лізингу; при фінансовому — термін, щонайменше терміну, протягом якого амортизується 60% вартості об'єкта лізингу); 4) розмір, склад парламенту й графік сплати лізингових платежів, умови для їхньої пересмотра.

Таку думку наведено у листі суду України від 23.03.1998 р. № 01−8/104.

Відповідно до ст. 16 закону про лізингу лізингові платежі включають: — суму, яка відшкодовує при кожному платежі частина вартості об'єкта лізингу, амортизируемого за термін, протягом якого вноситься лізинговий платіж; - суму, яка сплачується лизингодателю як відсоток за залучений їм кредит на придбання майна за договором лізингу; - платіж як винагороду лизингодателю за здобуту у лізинг майно; - відшкодування страхових платежів з договору страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лизингодателем; - інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу); - умови повернення об'єкта лізингу у разі банкрутства лизингополучателя.

(відповідно до ст. 10 закону про лізингу у разі банкрутства лізингоодержувача, арешту чи конфіскації її майна об'єкт лізингу відокремлюється від загального майна лізингоодержувача і має бути повернуто лизингодателю, котрі можуть розпоряджатися ним власний розсуд); - умови страхування об'єкта лізингу; - умови експлуатації і технічного обслуговування, модернізації об'єкта лізингу та обсягів надання інформації щодо його технічного стану; - умови реєстрації об'єкта лізингу (об'єкт лізингу, який вимагає реєстрації як у державних наглядових органах, такий, як транспортні засоби, устаткування підвищеної небезпеки, і т.п., реєструється відповідно до нормами Чинного законодавства з ім'ям лізингодавця чи лізингоодержувача); - умови повернення об'єкта лізингу або його викупу після закінчення дії договору; - умови дострокового розірвання договору лізингу; - умови надання даних про фінансовий стан лізингоодержувача; - відповідальність сторін; - дата і важливе місце складання договора.

Відповідно до домовленістю сторін у договорі можуть визначатися додаткові умови, такі, як гарантії якості, умови передачі майна в сублизинг, залучення перевізників, умови передачі технічної документації, порядок сплати податків, термін початку дії договору, можливість і Порядок внесення змін — у договір і др.

Термін договору лизинга.

За загальним правилом визначення термін дії договору належить до компетенції сторін, що у договірних правовідносинах. Однак у відношенні договорів лізингу є певні особливості, —це у відповідно до вимог закону про лізингу термін договору лізингу залежить з його виду (фінансовий чи оперативний), у своїй максимальна і мінімальна тривалість дії договору визначаються з урахуванням терміну амортизації вартості об'єкта лизинга.

Так було в результаті підписання договору оперативного лізингу лизингополучатель одержує у возмездное користування об'єкт основних фондів терміном, що має бути меншим за термін, протягом якого амортизується 90% вартості об'єкта лізингу, певної в останній момент складання договора[1].

Отже, у взаєминах оперативного лізингу право визначення термін дії договору залишається поза сторонами правовідносин, з урахуванням обмеження максимальної тривалості дії договору, встановленої законом.

Права й обов’язки сторін із договору оперативного лізингу. Як зазначалося, при реалізації відносин лізингу суб'єкту господарювання слід керуватися насамперед нормами закону про лізингу, а разі врегулювання будь-яких Законом, — нормами ДК УССР.

3.3. Права й обов’язки сторон Обязанности лизингодателя.

1. Першою, і основний обов’язком лізингодавця, відповідно до положень Закону про лізинг, є обов’язок передати те що йому на праві власності майно у користування лизингополучателю. Крім того, Закон свідчить про можливість зобов’язання лизингодателю, згідно з домовленістю сторін, обов’язки укласти за дорученням лізингоодержувача відповідно до його вибором, і визначеної ним спецификацией договір купівлі-продажу майна з певним продавцем і потім передати таке майно у користування лизингополучателю.

Особливості передачі лізингу визначені у ст. 9 закону про лізингу. Передача об'єкта лізингу лизингодателем лизингополучателю ввозяться строки й за умов, визначених у договорі лізингу. При цьому майна, передане за договором оперативного лізингу, залишається на балансі лізингодавця із зазначенням про передачу їх у лізинг. У лізингоодержувача таке майно зараховується на забалансовий рахунок з зазначенням про набуття їх у лизинг.

Лизингополучатель проти неї відмовитися від ухвалення об'єкта лізингу, якщо він відповідає умовам договору, затримувати сплату лізингових платежів до усунення лизингодателем виявлених порушень договору при умови попереднього повідомлення лизингодателя.

2. Цивільний кодекс УРСР наказує лизингодателю обов’язок по змісту переданого в лізинг майна. Лизингодатель зобов’язаний проводити власним коштом перегляд зданої в лізинг майна, якщо інше не в законі передбачено чи договором. Зазначимо, що така обов’язок має диспозитивный характер, позаяк у силу закону чи договору то, можливо покладено на лизингополучателя.

Згідно із Законом про лізинг обов’язки лізингодавця за змістом об'єкта лізингу ширше. Відповідно до пп. 4 п. 2 ст.11 зазначеного Закону лизингодатель зобов’язаний своєчасно у обсязі виконувати взяті на себе у відповідність до договором зобов’язання перед лизингополучателем в відношенні змісту об'єкта лізингу (ремонт, технічне обслуговування може й т.п.).

У цьому Закон про лізинг проводить різницю між обов’язком по змісту і несенням витрат утримання об'єкта лізингу. Так, при оперативному лізингу витрати, пов’язані з експлуатацією об'єкта лізингу, заміною і відновленням використаних матеріалів, несе лизингополучатель, а витрати, пов’язані ремонтом і технічним обслуговуванням, як було сказано, — лизингодатель.

Відповідно до Законом про лізинг до обов’язків лізингодавця також ставляться: — обов’язок стояти осторонь в вибір лизингополучателем продавця майна, і в визначення їм специфікації об'єкта лізингу; - на придбання майна для лізингоодержувача повідомити продавця у тому, що майно призначається передачі в лізинг конкретній особі; - прийняття об'єкта лізингу від лізингоодержувача після закінчення терміну дії договору. Обов’язки лизингополучателя.

1. Відповідно до нормами закону про лізингу лизингополучатель зобов’язаний прийняти Європу і відповідним чином використовувати об'єкт лізингу, утримувати його і експлуатувати їх у відповідність до умовами договору, з урахуванням природного зносу і соціальних змін стану имущества.

Слід зазначити, що користування об'єктом лізингу належить лизингополучателю лише за умови, певних договором лізингу (п. 3 ст. 10 Закону). Користування об'єктом лізингу з порушенням цих умов є необхідною підставою для звернення лізингодавця до лизингополучателю з вимогою про дострокове припинення договору на підставі п. 2 ст. 17 закону про лизинге.

2. Вчасно і повному обсязі за узгодженим з лизингодателем графіку сплачувати лізингові платежів до відповідність до умовами договору. Розмір, склад парламенту й графік сплати платежів є з істотних умов договору лізингу (п. 1 ст. 7 Закону). Що стосується несплати лізингових платежів до протягом двох чергових термінів лизингополучатель зобов’язаний по вимозі лізингодавця повернути йому об'єкт лизинга.

У зв’язку з наведених необхідно врахувати, що пп. 2 п. 1 ст. 11 Закону про лізинг передбачено право лізингодавця вимагати повернення безспірному порядку майна, переданого в лізинг, якщо лизингополучатель не сплатив лізингові платежі впродовж двох чергових термінів. Цьому праву лізингодавця відповідає передбачена пп. 3 п. 2 ст. 12 закону про лізингу обов’язок лізингоодержувача повернути лизингодателю з його вимозі об'єкт лізингу у разі несплати лізингових платежів на протязі двох чергових сроков.

3. Після закінчення терміна договір оперативного лізингу то, можливо продовжений. Якщо ж лизингополучатель не продовжить термін дії договору, він повернути майно лизингодателю може, зазначеній у договоре.

4. Згідно з з умовами договору надавати лизингодателю інформацію про технічний стан об'єкта лізингу та свого фінансовому стані, і навіть надавати доступ представникам лізингодавця до об'єкту лізингу для перевірки умов його експлуатації. Права лизингодателя.

1. Після закінчення терміна договору лізингу, якщо об'єкт лізингу ні викуплений лизингополучателем чи термін використання об'єкта не продовжений, він має бути повернуто лизингодателю (пп. 5 п. 2 ст. 11, пп. 5 п. 2 ст. 12 закону про лізингу). Що стосується неповернення об'єкта лізингу лизингодатель вправі звернутися до суду з позовом про про його витребування у лізингоодержувача і відшкодування збитків, заподіяних затримкою такого повернення, відповідно до умовами договору ЄС і законодавством України. У цьому відшкодування збитків складає загальних засадах у відповідності зі ст. 203 ДК УССР.

Повернення об'єкта лізингу може бути здійснений й у незаперечному порядку виходячи з відповідної виконавчого напису нотаріуса (ст. 87 Закону України від 02.09.1993 р. № 3425-ХН «Про нотаріат»; п. 8 Переліку документів, якими стягнення заборгованості виробляється у незаперечному порядку виходячи з виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ від 29.06.1999 р. № 1172). Разом про те, лизингодатель не позбавлений права на витребовування об'єкта лізингу через суд знову. Також слід пам’ятати, що до ст. 88 закону про нотаріат нотаріус робить виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безперечність заборгованості. Тобто, якщо між сторонами договору лізингу існує суперечка, пов’язаний з поверненням об'єкта лізингу, справу з відповідному спору дозволяється у судовому порядку загальних основаниях.

2. Здійснювати за власні кошти контролю над умовами експлуатації і цілеспрямованим використанням об'єкта лізингу лизингополучателем в відповідність до умовами договору, вимогами й інструкціями продавця щодо эксплуатации об'єкта лізингу, соціальній та відповідно до законодавства Украины.

3. Вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, заподіяних в результаті його дії та бездіяльності, відповідно до умовами договора.

Відшкодування збитків має здійснюватися виходячи з та у розмірах, певних ст. 203 ЦК УРСР. Сторонами може бути узгоджені додаткові умови щодо майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання договору лізингу, такі умови, в разі, якщо де вони суперечать чинного законодавства, повинні застосовуватися господарський суд під час вирішення суперечок. Права лизингополучателя.

1. Відповідно до ст. 263 ЦК УРСР, якщо лизингодатель не надасть у користування лізингоодержувача передане в лізинг майно, лизингодатель вправі витребувати це майно рівні і потребуватиме відшкодування збитків, заподіяних такий затримкою, чи з свого боку відмовитися від договору ЄС і стягнути збитки, завдані його неисполнением.

Таке правило сформульовано до закону про лізинг. Якщо з вини лізингодавця у найкоротші терміни і умовах, визначених у договорі лізингу, лизингополучателю ні переданий об'єкт лізингу, такий лизингополучатель проти неї вимагати від лізингодавця передати зазначений об'єкт і відшкодувати збитки, завдані затримкою передачі, чи встановленому порядку вимагати розірвання договору ЄС і відшкодування збитків, заподіяних йому невиконанням умов договору лізингу (ст. 9 закону про лізингу). Це правило відрізняється від наведеного у статті ЦК УРСР тим, аж свідчить про провину лізингодавця як у необхідна умова застосування наслідків непредставлення майна лизингополучателю.

2. Лизингополучатель також проти неї вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, заподіяних йому іншими діями або бездіяльністю при виконанні зобов’язань за договором. Закон про лізинг передбачає певні права лізингоодержувача в відношенні продавця майна, що є об'єктом лізингу. Так лизингополучатель проти неї пред’явити продавцю об'єкта лізингу повне право й підвищити вимоги, що випливають із договору продажу-купівлі майна, в частковості вимоги щодо якості і комплектності майна, термінів передачі, гарантійних ремонтів тощо. Проте лизингополучатель неспроможна зупинити дію договору продажу-купівлі, укладеного між лизингодателем і продавцем або його условия.

Права лізингоодержувача на: ремонт і технічне обслуговування об'єкта лізингу можуть визначатися окремим договором, пов’язаним із продавцем имущества.

Крім зазначеного, відповідно до п. 2 ст. 17 закону про лізингу, в разі порушення сторонами умов договору суб'єкти лізингу заслуговують вимагати розірвання договору встановленому законом порядку. Зазначена норма може застосовуватися незалежно від цього, несе договір лізингу умови його дострокового розірвання, як це вказано в п. 1 ст. 7 закону про лізингу. У цьому з сенсу зазначеної норми слід, що роботи з вимогою про розірвання договору то, можливо порушення стороною кожного з умов договору, які стосуються правий і обов’язків сторін договора.

Слід зазначити, що має рацію й обов’язки суб'єктів лізингових правовідносин, передбачені ЦК УРСР і Законом про лізинг, закріплені за ними нормативному порядку не можуть змінитися або скасовані угодою сторін. Особливості правовідносин оперативного лізингу у частині розподілу ризиків і страхування об'єкта лизинга.

Під ризиком випадкової загибель чи псування майна маються на увазі випадки, коли майну завдається сумарної шкоди, воно гине чи псується без що його або провини, з непередбачених обстоятельств.

За загальним правилом громадянського законодавства ризик випадкової загибелі чи випадкової псування відчужуваних речей переходить до покупцеві разом з виникненням в нього права власності, якщо інше не встановлено законом чи договором (ст. 130 ЦК УРСР). Отже, в відповідно до норм ЦК УРСР ризик загибелі майна пов’язують із наявністю у особи права власності на имущество.

Закон про лізинг у частині врегулювання правовідносин оперативного лізингу слід зазначеному правилу і соціальний ризик випадкового знищення чи випадкового ушкодження об'єкта оперативного лізингу покладає на лізингодавця, якій і належить право власності на об'єкт лізингу протягом усього термін дії договору, роблячи у своїй обмовку «якщо інше встановлено договором».

Отже, законодавчо встановлено, що у правовідносинах оперативного лізингу ризик загибелі об'єкта лізингу несе лизингодатель, проте за угоді сторін у договорі можуть бути й інші умови відповідальності за випадкову загибель чи псування имущества.

При пропуску термінів передачі лізингу лизингодателем чи продавцем майна ризик його випадкового знищення чи випадкового ушкодження під час такий прострочення лягають на сторону, пустила перепустку сроков.

З метою забезпечення як інтересів суб'єктів лізингу під час здійснення ними лізингових операцій об'єкт лізингу й ризики, пов’язані з виконанням лізингових договорів, ризики випадкового знищення чи випадкового ушкодження об'єктів лізингу за домовленістю сторін може бути застраховані. Страхування об'єкта лізингу ввозяться відповідність до засадами Закону України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страховании».

3.4. Особливі випадки відносин оперативного лизинга.

3.4.1. Податкова застава лізингодавця і лизингополучателя.

Відповідно до норми п. 1.17 ст. 1 Закону № 2181, податкова застава — це спосіб забезпечення податкового зобов’язання платника податків, не погашеного вчасно. Податкова застава виникає й через закону. З огляду на податкового застави орган стягнення має право у разі непогашення забезпеченого податковим запорукою податкового боргу задоволення з вартості закладеного майна над іншими кредиторами гаразд, встановленому справжнім Законом. Причому у відповідність до нормами Закону № 2181 під податковим боргом розуміється податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за її наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи в судовому порядку, але з сплачене у призначений термін, і навіть пеня, нарахована у сумі такого податкового обязательства.

З зазначеної норми прямо слід, що мить виникнення права на податкова застава тісно пов’язані з поняттям податкового боргу. Таке право виникає лише тоді не погашення термін податкового боргу, тобто. до закінчення процедури апеляційного узгодження податкова застава неспроможна виникнути по определению.

Разом про те, як випливає з положень п. 8.1 і пп.8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону № 2181, право податкового застави поширюється лише з активи платника податків, перебувають у його власності (повному господарському віданні), на день виникнення такої можливості, і навіть на будь-які інші активи, куди платник податків придбає права власності в майбутньому, на момент погашення податкових зобов’язань чи податкового долга.

Що ж до об'єкта лізингу, яке перебувало в лізингоодержувача, на майно якого накладено заставу, те, як такий об'єкт не належить лизингополучателю на праві власності (повного господарського ведення), а перебуває в нього з боку праві тимчасового користування, об'єкта лізингу право податкового застави застосована не может.

Що стосується власника имущества—лизингодателя треба сказати, що у випадках і гаразд, передбаченому законом, активи лізингодавця, у цьому однині і об'єкт лізингу, 96,67-відсотковий на праві власності (повного господарського ведення), можуть міститися у податковій заставі. Проте за цьому етапі ніякі правові чи інші наслідки для лізингоодержувача не возникают.

Щодо продажу активів лізингодавця, що у податковому заставі у вирішенні податкового органу, зазначалось, що правонаступність правий і обов’язків лізингодавця і нового покупця її не зберігається, бо така продаж відбувається на основі договору, укладеного у результаті свободовиявлення волі сторін, але в підставі владного розпорядження контролюючого органу. У цьому вся разі договір лізингу припиняється і той лізингу може бути повернутий лизингополучателем лизингодателю. Наступне розпорядження майном відбувається у відповідність до вказівками контролюючого органа.

3.4.2. Передача об'єкта лізингу в сублизинг.

Передача об'єкта лізингу в сублизинг може здійснюватися у разі, коли на право лізингоодержувача зазначено у договорі лізингу. У цьому сторонами то, можливо обумовлено обов’язок лізингоодержувача отримати згоду лізингодавця передати майна в сублизинг в усній чи письмовій формах чи обов’язок повідомити належним чином власника об'єкта лизинга.

Дуже важливо відзначити, що умови договору сублизинга мають у певною мірою відповідати умовам первинного договору лізингу. Так, другому лизингополучателю може передаватися лише обсяг тих прав в відношенні лізингового майна, який має перший лизингополучатель відповідно до первинним договором лізингу. З чого слід, що термін дії договору сублизинга теж може перевищувати термін, який майно передана у користування першому лизингополучателю. У договорі сублизинга необхідно відбивати й інші обмеження щодо користування об'єктом лізингу, якщо вони передбачені первинним договором[8].

Недотримання зазначених вимог може викликати у себе визнання договору сублизинга недійсним у цілому або у його частини. У цьому випадку йдеться може бути про визнання недійсною тієї частини договору, в якої містяться умови про передачу прав користування об'єктом лізингу в більший обсяг, ніж володіє перший лизингополучатель.

Причому у відповідності зі ст. 60 ЦК УРСР наслідки недійсності частини угоди у цьому, що недійсні частини угоди не тягнуть у себе недійсності інших її частин, якщо можна припустити, що операцію з було б совершена і включення недійсною її части.

У такій ситуації щоб уникнути несприятливих правових наслідків для особи, хоче взяти в сублизинг якесь майно, виступивши при цьому відповідно другим лизингополучателем, можна порекомендувати уважно вивчити права, надані першому лизингополучателю договором лизинга.

3.4.3. Особливості відносин капітального і поточного ремонтів при оперативному лізингу, розподіл витрат між лизингодателем і лизингополучателем.

Чинними нормативними документами передбачені певні права й обов’язки лізингодавця і лізингоодержувача щодо проведення ремонтів, поліпшень, і навіть змісту об'єкта лизинга.

Так було в відповідності зі ст. 264 ЦК УРСР однією з основних обов’язків наймодавця є виробництво власним коштом капітального ремонту зданої у найми майна, якщо інше не в законі передбачено чи договором.

Згідно із Законом про лізинг обов’язки лізингодавця за змістом об'єкта лізингу не обмежуються зазначеними у статті ЦК УРСР. У відповідність до пп.4 п. 2 ст.11 закону про лізингу лизингодатель зобов’язаний своєчасно у обсязі виконувати взяті він зобов’язання перед лизингополучателем щодо змісту об'єкта лізингу (ремонт, технічне обслуговування тощо.) відповідно до умовами договора.

Як бачимо, на відміну ЦК УРСР, Закон про лізинг не вказує, який саме вид ремонту зобов’язаний виробляти лизингодатель. Законодавець ставить обсяг зобов’язань лізингодавця за змістом об'єкта лізингу в залежність виключно від домовленості сторін, що має знайти свій відбиток у умовах договору, якими передбачається, які конкретно роботи зобов’язаний виробляти лизингодатель, коли і т.п.

Зазначимо, що ст. 264 ЦК УРСР передбачена можливість наймача майна, у разі невиконання наймодавцем своїх зобов’язань по проведенню капітального ремонту об'єкта найму, зробити такий капітальний помешкання і стягнути з наймодавця його чи зарахувати їх у рахунок плати користування майном або розірвати договір і стягнути збитки, завдані його невиконанням. І тут наймач має право провести перегляд, який передбачено договором чи здійснення якого викликано невідкладної необходимостью.

Зазначимо, що у Законі про лізинг подібне право лізингоодержувача не передбачено. І хоча, застосовуючи аналогію права, можна обгрунтовано відстоювати позицію про те, що, у разі, якщо лизингодатель не виконує своїх зобов’язань, передбачених договором, про ремонт переданого в лізинг майна, то лизингополучатель має право провести перегляд (і лише вид ремонту, позаяк у нормі ЦК УРСР йдеться лише про капітальний ремонт) об'єкта лізингу, передбачений договором чи викликаний крайньої необхідністю, і стягнути з лізингодавця вартість такого ремонту або вводити її має значення лізингових платежів. Проте у із недостатньою визначеністю понять капітального і поточного ремонтів чинному законодавстві сторонам правовідносин раціональніше буде прямо включити до договорі наслідки невиконання лизингодателем своїх зобов’язань за змістом об'єкта лізингу. У цьому випадку бути передбачено як право лізингоодержувача зробити ремонт з наступним стягненням витрачених коштів із лізингодавця чи заліком вартості ремонту має значення лізингових платежів, і інші санкції за невиконання лизингодателем узятих він обязательств.

У цьому відзначимо, що п. 2 ст.12 закону про лізингу передбачено загальне право лізингоодержувача вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, заподіяних у його дій та бездіяльності у виконанні договору лізингу і згідно з умовами такого договору. Оскільки невиконання лизингодателем своїх зобов’язань про ремонт, технічному обслуговування та т.п. об'єкта лізингу можна розглядати як він бездіяльність, то лизингополучатель може застосувати вказане право.

Крім зазначеного п. З ст. 12 закону про лізингу передбачена можливість визначення права лізингоодержувача на: ремонт і технічне обслуговування об'єкта лізингу окремим договором, пов’язаним із продавцем имущества.

Що ж до розмежування понять поточного і капітального ремонтів, треба сказати, що у сьогодні законодавчо зазначені поняття визначено лише Мінтрансом України сфері ремонту транспортних засобів і Держкомітетом з будівництва та архітектурі щодо ремонту будинків та сооружений.

Так було в разі, якщо об'єктом лізингу є транспортний засіб, необхідно звернутися до норм Положення «Про технічне обслуговування і ремонті дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту», затвердженого наказом Мінтрансу України від 30.03.1998 р. № 102, зареєстрованим у Мін'юсті України 28.04.1998 р. № 268/2708, в відповідно до цього ремонт — це комплекс операцій із відновленню справності чи працездатності виробів і відновлення ресурсів виробів чи його складових частей.

У цьому під поточним ремонтом розуміється ремонт, виконуваному задля забезпечення або відновлення працездатності вироби і полягає у заміні і (чи) відновленні окремих частей.

Під капітальним ремонтом розуміється ремонт, виконуваному для відновлення справності і сповненого чи близького до повного відновленню ресурсу вироби заміняючи чи відновленням будь-яких частин, зокрема базовых.

Якщо ж об'єктом лізингу є будинок чи споруду, слід звернутися до листа Державного комітету України з будівництва та архітектурі від 30.04.2003 р. № 7/7−401 «Щодо віднесення ремонтнобудівельних робіт до капітального і поточному ремонтам», що є відповіддю на численні запити організацій щодо розмежування зазначених видів ремонтів. Відповідно до Листом перегляд будинку — це комплекс ремонтно-будівельних робіт, які передбачають заміну, оновлення й модернізацію конструкцій і устаткування будинків на зв’язку зі своїми фізичної зношеністю і руйнацією, поліпшення експлуатаційних показників, і навіть поліпшення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта. Капітального ремонту передбачає тимчасове призупинення експлуатації будівлі у цілому, або його частин (за умови їхнього автономности).

Поточний ремонт — це комплекс ремонтно-будівельних робіт, які передбачають систематичне і своєчасне підтримку експлуатаційних якостей й попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного устаткування. Якщо будинок у цілому заборонена капітальний ремонт, то комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як які стосуються капітального ремонту (окрім робіт, які передбачають заміну і модернізацію конструктивних елементів будинку). Поточний ремонт слід вести з періодичністю, які забезпечують ефективну експлуатацію будівлі об'єкта з завершення будівництва (капітального ремонту) на момент постановки чергове перегляд (реконструкцію) Всім інших об'єктів лізингу, крім зазначених вище, представляється важким розмежування понять поточного і капітального ремонту через відсутність конкретної законодавчої норми. І тут, як було відзначено, сторонам рекомендується прямо включити до договорі наслідки невиконання лизингодателем зобов’язань про ремонт об'єкта лізингу. Щодо розподілу, пов’язаних із сенсом об'єкта лізингу, ст. 15 закону про лізингу прямо передбачає, що з оперативному лізингу всі витрати зміст об'єкта лізингу, крім витрат, пов’язані з його експлуатацією і поновленням використаних матеріалів, несе лизингодатель, якщо інше не передбачено договором лизинга.

Отже, нормою Закону прямо передбачена обов’язок лізингодавця йти на витрати за змістом об'єкта лізингу. Проте згадана норма диспозитивна, тобто дає сторонам договору право домовитися про іншому способі розподілі витрат за змісту лізингового имущества.

3.4.4. Поліпшення об'єкта лизинга.

Нормами закону про лізингу взаємовідносини сторін із приводу поліпшень, які вироблялися відношенні об'єкта лізингу, вирішені, У цьому ситуації, як було відзначено у цьому посібнику, якщо будь-які взаємини сторін вирішені Законом про лізинг, в субсидиарном порядку варто звернутися до норм ЦК УРСР. Позаяк у зазначеному разі норми ДК УРСР придадуться до лізинговим правовідносин, термін «наймодавець» буде замінили термін «лизингодатель», а «наймач» — «лизингополучатель».

Статтею 272 ЦК УРСР визначено правничий та обов’язки сторін у зв’язки України із поліпшенням майна. Так було в разі виробленого із дозволу лізингодавця поліпшення майна лизингополучатель має право відшкодування вироблених цієї мети необхідних витрат, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Вироблені лизингополучателем без дозволу лізингодавця поліпшення, якщо вони віддільні без шкоди майна, і якщо лизингодатель погодиться відшкодувати їхню вартість, може бути вилучено лизингополучателем.

Вартість поліпшень, вироблених без дозволу лізингодавця і отделимых без шкоди майна, відшкодуванню заборонена. Отже, Закон дозволяє лизингодателю вносити в майно такі зміни, які покращують їхню якість. Під поліпшенням майна слід розуміти внесення до нього додаткових удосконалень, матеріалів чи устаткування, що підвищують можливість його й матеріальну цінність (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання і т.п.).

Відповідно до нормою Закону порядок подальшого розпорядження поліпшеннями, зробленими лизингополучателем, залежить від двох обставин: характеру поліпшень і наявність згоди лізингодавця з їхньої осуществление.

Якщо поліпшення було зроблено із дозволу лізингодавця, то лизингополучатель за відсутності у законі чи договорі інших вказівок може вимагати відшкодування своїх витрат. Якщо поліпшення було зроблено лизингополучателем без дозволу власника майна, але де вони віддільні без шкоди майна України та лизингодатель не відшкодовує їхню вартість, вони може бути изъяты.

Вартість поліпшень, вироблених лизингодателем без дозволу лізингодавця і отделимых від майна, відшкодуванню заборонена, й інші поліпшення безоплатно переходять лизингодателю.

Дозвіл внесення поліпшень в майно, зазвичай, дається в письмовій форме.

Дуже важливо відзначити, що правило про компенсацію витрат, що з внесенням поліпшень найнятого майна, диспозитивно. Законом чи договором може бути передбачені інші правила про компенсацію вартості вироблених поліпшень чи його отсутствии.

3.4.5. Погіршення, псування і знищення об'єкта лизинга.

Статтею 12 закону про лізингу передбачена обов’язок лізингоодержувача використовувати й утримувати об'єкт лізингу відповідно до узгодженими сторонами умовами договору з урахуванням природного зносу і змін стану майна. Водночас лизингодателю право здійснювати контролю над умовами експлуатації і цілеспрямованим використанням об'єкта лізингу лизингополучателем відповідно до умовами договору, вимогами й інструкціями продавця, щодо експлуатації лізингового майна, соціальній та відповідність до законодавством Украины.

Зазначені норми припускають використання об'єкта лізингу лизингополучателем відповідно до умовами договору, не нанесення майну жодних ушкоджень кісткової та не погіршення об'єкта лізингу за винятком природного зносу природничих змін стану майна. У цьому лизингодатель має можливість проконтролювати стан і порядок використання належить йому об'єкта лизинга.

У разі заподіяння лизингополучателем ушкоджень об'єкту лізингу, при поверненні лизингодателю майна може гіршому, чим він мало перебуває з урахуванням нормального зносу, соціальній та разі псування чи знищення об'єкта лізингу лизингодатель проти неї вимагати відшкодування збитків, заподіяних діями або бездіяльністю лізингоодержувача, в відповідність до умовами договора.

Дуже важливо відзначити, що, згідно зі ст. 271 ЦК УРСР лизингополучатель зобов’язаний відшкодувати лизингодателю збитки, завдані погіршенням майна лише тоді, а то й доведе, що погіршення майна сталося за його вине.

Тобто, протягом погіршення майна те що по які залежать від лізингоодержувача причин, чи погіршення з вини Інших осіб, за винятком другого лізингоодержувача, якщо майно передана у сублизинг, або з вини осіб, допущених для використання майном, лизингополучатель відповідальності несе. Йому у разі покладається обов’язок довести відсутність вины.

Зазначимо, що й погіршення об'єкта лізингу чи його корисності для лізингоодержувача відбулося за вини лізингодавця, то відповідність до п. 2 ст.12 закону про лізингу, лизингополучатель проти неї вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, заподіяних у його дій чи діяльність у відповідність до умовами договора.

3.5. Бухгалтерський облік оперативного лизинга.

Бухгалтерський облік операцій оперативного лізингу полягає в вимогах Інструкції про застосування Плану рахунку також П (С)БО 14, де визначено методологічні принципів формування у бухгалтерському обліку інформацію про оренді необоротних активів і його розкритті у фінансовому отчетности.

Слід враховувати, що П (С)БО 14 не поширюється на: 1) орендні угоди, пов’язані з розвідкою та використанням природних ресурсів (крім оренди земельних ділянок); 2) угоди про використання авторських та суміжних суміжних прав; 3) угоди про оренду цілісних майнових комплексів. П (С)БО 14 визначає оренду як угоду, яким орендар отримує право користування необоротным активом за плату протягом узгодженого з орендодавцем срока.

Причому у понятті П (С)БО 14 до фінансової оренді належить оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків і вигод, що з правом користування і володіння активом. Оренда вважається фінансової при наявності хоча самого з нижчевикладених ознак: 1) орендар отримує право власності на орендований актив по закінченні терміну оренди; 2) орендар має можливість і має намір придбати об'єкт оренди по ціні, нижче його справедливою вартості на дату придбання; 3) термін оренди становить більшу частину терміну корисного використання (експлуатації) об'єкта оренди; 4) справжня вартість мінімальних орендних платежів початку терміну оренди дорівнює чи перевищує справедливу вартість об'єкта аренды.

Операційна оренда (а чи не оперативна, відповідно до Закону про оподаткування прибутку) по П (С)БО 14 — це оренда, яка від финансовой.

Дуже важливо відзначити, з огляду на те, що у трактуванні понять оперативної (операційній) і втратити фінансове оренди, які у нормативних документах, які регулюють оподаткування, і П (С)БО 14 — основному нормативному документі, регулюючому порядок бухгалтерського обліку орендних операцій, є певні відмінності — з оподаткування суб'єктам господарювання слід керуватися поняттям оренди, наведеним у Законі про оподаткування прибутку, а для відсічі орендних операцій на бухгалтерський облік й у фінансової звітності необхідно вимог П (С)БО 14.

3.5.1. Облік у арендатора.

З отриманням майна у найм у орендаря з’являються такі об'єкти обліку: — об'єкт оренди; - орендної плати; - Витрати зміст, експлуатацію й ремонт об'єкта аренды.

Розглянемо кожен об'єкт учета.

1. Об'єкт оренди Передача майна у найм оформляється договором оренди — і актом прийманняпередачі основних засобів. Прийняті кошти орендар враховує на забалансовом сч. 01 «Орендовані необоротні активи». У відповідність до Інструкцією про застосування Плану рахунків ці гроші призначений для обліку активів як основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів, отриманих підприємством виходячи з договорів операційній оренди (лізингу). Зарахування таких основних коштів у забалансовий сч. 01 здійснюється за вартості, яка вказується в договорі оперативного лизинга.

Збільшення залишку забалансового сч. 01 «Орендовані необоротні активи» відбувається за прийнятті на облік основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів, отримані оренду, зменшення — при їх повернення орендодавцю й у випадках перенесення заборгованості перед орендодавцем за орендовані необоротні активи на баланс. Отже, прийнятий у операційну оренду об'єкт основних засобів враховується по дебету сч. 01, а повернення об'єкта орендодавцю — за кредитами сч. 01.

Об'єкти оренди враховуються орендарем по інвентарним номерам орендодавця. Причому у ролі регістрів аналітичного обліку таких основних фондів служить копія інвентарній картки цього об'єкта чи виписка з інвентарній книжки, яку надають бухгалтерією лізингодавця разом із актом прийому-передачі які у лізинг об'єктів. Ці картки (виписки) зберігаються бухгалтерією лізингоодержувача отдельно.

2. Орендна плата.

За користування об'єктом оренди орендар сплачує в встановлені терміни, певні договором платежи.

Відповідно до вимог П (С)БО 14 належна користування об'єктом операційній оренди плата визнається видатками, відповідно до Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.1999 р. № 318, на прямолінійною платній основі у протягом терміну оренди чи з урахуванням способу отримання економічних вигод, пов’язаних з допомогою об'єкта операційній оренди. Витрати орендаря по орендну плату можуть зменшуватися протягом терміну оренди у сумі його стимулювання орендодавцем щодо продовження або ув’язнення нового договора.

Позаяк у оренду то, можливо взято різне майно, то суми орендних платежів можна включати у різні статті витрат з напрямку використання орендованого имущества.

Витрати лізингоодержувача можна включати у витрати виробництва, загальногосподарські, адміністративні витрати, Витрати збут, інші операційні расходы.

Якщо підприємство працює із застосуванням лише рахунків класу 9, то зазначені видатки відбиватися залежно від напрямку використання орендованих об'єктів наступних рахунках і субрахунки: • 23 «Виробництво»; • 91 «Загальновиробничі витрати»; • 92 «Адміністративні видатки»; • 93 «Витрати збут»; • 94 «Інші витрати здійснених операцій»; • 941 «Витрати дослідження і розробки»; • 949 «Інші витрати операційну діяльність» (якщо об'єкт використовується у діяльності житлово-комунального і що господарства, дитячих таких закладів, будинків відпочинку тощо. буд., що належать предприятию).

Якщо ж підприємство використовує лише рахунки класу 8, то сума орендної плати відбивається по дебету сч. 84 «Інші операційні затраты».

Що стосується застосування підприємством рахунків обох класів. (8 і 9-те) «сума орендної плати відбивається спочатку по дебету сч. 84 „Інші операційні витрати“, та був, залежно від напрямів використання орендованого об'єкта, кредиту цього рахунки списується в дебет сч. 23 „Виробництво“ чи з названих вище рахунків (субрахунків) класу 9».

3. Витрати зміст, експлуатацію й ремонт об'єкта оренди Протягом термін дії договору оперативного лізингу може виникнути потреба поліпшення функціональних можливостей та інших особливостей об'єкта лізингу. І тому лизингополучатель, якщо передбачено договором, здійснюватиме Витрати поліпшення чи підтримку об'єкта лізингу у робочому состоянии.

Відповідно до норами П (С)БО 14 витрати орендаря на поліпшення об'єкта операційній оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція та інших.), що призводять до підвищення майбутніх економічних вигод, які спочатку очікувалися від використання, відбиваються орендарем у бухгалтерському обліку як капітальні інвестиції в створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активов.

У завершеному вигляді після складання акта прийому-передачі відремонтованих, реконструйованих основних засобів понесені витрати входять у склад інших необоротних матеріальних активів. Для їхнього суворого обліку застосовується сч. 117 «Інші необоротні матеріальні активы».

3.5.2. Облік у арендодателя.

Об'єкти, які у операційну оренду, враховуються на балансі арендодателя.

Вартість і нарахування амортизації об'єкта операційній оренди відбивається орендодавцем на рахунках бухгалтерського обліку класу 1 «Необоротні активи». Причому у регістрах аналітичного обліку лізингодавця вказується, що інвентарні об'єкти передано у операційну оренду. Нарахування амортизації на об'єкт операційній оренди у фінансовому обліку ввозяться відповідно до вимог ПСБУ 7 з терміну корисного використання об'єктів із застосуванням таких методів: прямолінійного, зменшення, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивного, виробничого, норм податкового законодавства. При цьому рекомендується застосовувати той самий метод амортизації, який використовується під час обліку аналогічних за призначенням власних объектов.

У цьому якщо підприємством обраний метод нарахування амортизації, відмінний від норм податкового законодавства, суми амортизації в фінансовому та податковому обліку будуть істотно різнитися між собою. Зазначимо, оскільки кошти передано у оренду й фактично вони перебувають у лізингоодержувача і лизингодатель ними безпосередньо користуватися не може, то Витрати амортизацію майна відносять у складі інших операційних расходов.

Прибуток від операційній оренди визнається іншим операційним доходом відповідного звітний період на прямолінійною платній основі у споживачів протягом терміну оренди чи з урахуванням способу отримання економічних вигод, що з використанням об'єкта операційній оренди. На суму стимулювання орендаря щодо продовження або ув’язнення нового орендного угоди орендодавцем зменшуються протягом терміну оренди прибутки від орендної платы.

Під час проведення орендних операцій орендодавець несе певні видатки, наприклад, витрати, пов’язані з висновком угоди про операційній оренді (юридичні послуги, комісійне винагороду тощо.). Такі витрати зізнаються іншими операційними видатками (дебет сч. 949 «Інші операційні витрати діяльності») того звітний період, де вони мали місце (таблиця 2).

ВАТ «Більшовик» Таблиця 2 |№ |Зміст операції |Бухгалтерський облік |Податковий облік | | | |Кореспонденція |Сума, грн |Валовий |Валові | | | |рахунків | |дохід, |витрати, | | | | | |грн. |грн. | | | |Дебет |Кредит | | | | |Орендодавець | |1 |Передача об'єкта |1051 |105 |10 000 |- |- | | |основних засобів в | | | | | | | |оперативну оренду | | | | | | |2 |Нарахування амортизації |949 |131 |41,67 (за |- |41,67 | | |на переданий в | | |місяць), | | | | |оперативну оренду | | |125,00 (за | | | | |об'єкт основних засобів,| | |квартал) | | | | |щомісяця (розрахунок | | | | | | | |виробляє із застосуванням| | | | | | | |і методів | | | | | | | |нарахування амортизації, | | | | | | | |передбачених | | | | | | | |податковим | | | | | | | |законодавством) | | | | | | |3 |Віддзеркалення доходів у |377 |713 чи |600 |500 |- | | |сумі нарахованої | |703 | | | | | |орендної плати із ПДВ, | | | | | | | |щомісяця | | | | | | |4 |Нарахування податкового |713 |641 |100 |- |- | | |зобов'язання в ПДВ із | | | | | | | |суми орендної плати, | | | | | | | |щомісяця | | | | | | |5 |Визначення фінансового |791 |949 |41,67 |- |- | | |результату | | | | | | | | |713 |791 |500 | | | | | |(703) | | | | | | | |791 |441 |500−41,67 | | | | | | | |=458,33 | | | |6 | Надходження від |311 |377 |600 |- |- | | |орендаря орендної | | | | | | | |плати | | | | | |.

Продовження таблиці 2 Орендар |1 |Віддзеркалення вартості |01 |- |10 000 |- |- | | |прийнятого у оперативну | | | | | | | |оренду об'єкта ОС | | | | | | |2 |Нарахування орендної |23,91, |685 |500 |- |500 | | |плати, щомісяця |92,93 і| | | | | | | |ін | | | | | |3 |Нарахування податкового |641 |685 |100 |- |- | | |кредиту за ПДВ із суми | | | | | | | |орендної плати, | | | | | | | |щомісяця | | | | | | |4 |Перерахування |685 |311 |600 |- |- | | |орендодавцю орендної | | | | | | | |плати | | | | | | |5 |Повернення об'єкта основних|- |01 |10 000 |- |- | | |фондів орендодавцю по | | | | | | | |закінченні терміну | | | | | | | |оперативного лізингу | | | | | |.

3.6. Юридична оформлення операцій оренди землі. Нормативна база, необхідна реалізації операцій із оренді земли.

Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV (далі - ХК). Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768−111 (далі - ЗК). Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі - ДК). закон України «Про оренду землі» від 06.10.98 р. № 161-XIV (далі — Закон про оренді земли).

Постанова КМУот25.12.98 р. № 2073 «Про затвердження Порядку державної реєстрації речових договорів оренди землі» (далі — Порядок № 2073).

Постанова КМУ від 24.01.2000 р. № 119 «Про затвердження Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)» (далі — Порядок № 119).

Постанова КМУ от11.10.2002 р. № 1531 «Про експертної грошової оцінці земельних участков».

Наказ Державного комітету України з земельних ресурсів від 04.05.99 р. № 43 «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрацію ЗМІ й зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку право постійного користування земельною ділянкою і договорів оренди землі» (далі — Інструкція № 43).

Наказ Державного комітету України з земельних ресурсів від 17.01.2000 р. № 5 «Про затвердження форми Типового договору оренди земельної частки (пая)».

Загальні засади про оренду земли.

Відповідно до главою 15 ЗК, право користування земельною ділянкою може бути реалізований у вигляді постійного користування земельною ділянкою чи аренды.

У постійне користування надаються земельні ділянки, які у публічній чи комунальної власності, і лише підприємствам, установам та організаціям, які належать до державній чи комунальної власності, у своїй термін користування не обмежується (год. 1 ст. 92 ЗК).

Що ж до оренди, відповідно до год. 1 ст. 93 ЗК, право оренди земельних ділянок — це заснований на договорі термінове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідним орендарю реалізації підприємницької й іншим діяльності. Оренда земельних ділянок може бути короткостроковій — максимум 5 років і довгостроковій — максимум 50 років. У цьому розділі розглянемо саме право оренди земельних ділянок, а чи не право постійного користування (вони мають различать).

Орендарями земельних ділянок може бути громадяни і юридичних осіб України, іноземці, й особи без громадянства, іноземні юридичних осіб, міжнародні об'єднання та молодіжні організації, і навіть іноземні государства.

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни і юридичні особи, в власності розташовані земельні ділянки, чи уповноважені ними особи (год. 1 ст. 4 закону про оренді землі). Отже, фізичні і юридичних осіб, яким земля надано у користування (ст. 92,123 ЗК), неможливо знайти орендодавцями. Що ж до земель державної і комунальної власності, то до розмежування, в відповідно до закону, цих земель орендодавцями земельних ділянок в межах населених пунктів, крім земель, переданих приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські поради, а й за межами населених пунктів — відповідні органи виконавчої влади рамках повноважень, певних Земельним кодексом України (п. 1 Заключних положень закону про оренду земли).

Об'єктами оренди є земельні ділянки, перебувають у власності громадян, юридичних, комунальної чи державної власності. Земельну ділянку може передаватимуться у оренду разом із насадженнями, будинками, спорудами, водоймами, які перебувають у ньому, чи без них.

Слід враховувати, що земельну ділянку, обтяжений запорукою, може передаватимуться у оренду лише за згодою заставоутримувача (год. 4 ст. 6 закону про оренді землі). Договір оренди земельних ділянок, обтяженого запорукою, без згоди заставоутримувача визнається недійсним відповідно до ст. 210 ЗК.

Земельні дільниці може бути об'єктами лізингу (п. 2 ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 807 ГК).

Договір оренди землі: зміст, висновок, реєстрація, расторжение.

Право на оренду земельних ділянок виникає після підписання договору оренди — і його державної реєстрації речових (год. 2 ст. 125 3К). Договір оренди землі — це договір, яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендарю земельну ділянку володарем і користування визначений термін, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умовами договору ЄС і вимогами земельного законодавства (ст. 13 закону про оренді земли).

Істотні умови договору оренди землі, і навіть документи, є невід'ємною частиною такого договору, визначені у ст. 15 Закону про оренду землі. Слід пам’ятати, що, відповідно до год. 2 ст. 15 згаданого Закону, виправдатись нібито відсутністю договорі оренди землі хоча самого з істотних умов, і навіть порушення вимог статей 4 — 6, І, 17,19 цього закону України є основою визнання договору недействительным.

Статті 24 і 25 закону про оренді землі містять перелік правий і обов’язків орендодавця і арендатора.

Так, орендодавець зобов’язаний: — передати у користування земельну ділянку може, відповідному умовам договору оренди; — під час передачі земельної ділянки у оренду забезпечувати, відповідно до Закону, реалізацію прав третіх осіб щодо орендованого земельних ділянок; - не здійснювати дій, які перешкоджали орендарю користуватися орендованим земельною ділянкою; - відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов’язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, проведених орендарем за згодою орендодавця; - попередити орендаря про особливих властивості і недоліках земельного ділянки, які у процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечних наслідків довкілля або навести до погіршення стану самого об'єкта аренды.

Орендар земельних ділянок зобов’язаний: — розпочати використанню земельної ділянки у терміни, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим у встановленому законом порядку; - виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) обсягом, передбаченому законом чи договором оренди землі; - дотримуватися режиму був використання земель природно-заповідного тощо природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного і историкокультурного призначення; - в п’ятиденний строк після державної реєстрації речових договору оренди земельних ділянок державній або комунальній власності надати копію договору відповідному органу державної податкової службы.

Відповідним чином доведене невиконання в договорі хоча б однієї з цих обов’язків є, відповідно до год. 1 ст. 32 закону про оренді землі, підставою попелиця розірвання договору оренди через суд знову на вимогу інша сторона. Слід враховувати, невиконання орендодавцем обов’язки з надання у користування земельного ділянки може, що відповідає умовам договору оренди (п. 1 год. 2 ст. 24 закону про оренді землі), є підставою для розірвання договору лише тоді, якщо орендодавець не обмовив недоліки земельного ділянки під час укладання договору (год. 3 ст. 36 закону про оренді земли).

Статтею 33 цього закону встановлено переважного права орендаря, відповідним чином виконував обов’язки відповідно до умов договору, поновлення договору після закінчення терміну, який він уклали. Отже, — коли після закінчення терміну чинності договору оренди орендодавець передав земельну ділянку у найм іншій юридичній особі, орендар за попереднім договору проти неї звернутися до суду із заявою про примус орендодавця продовжити цього договору нового термін і про визнання договору з новими орендарем недійсним. Але якщо відсутні докази підписання договору оренди земельних ділянок з іншою особою, і навпаки, встановлено намір орендодавця використовувати цю ділянку для потреб, суд відсутні правові підстави задоволення відповідного вимоги (лист ВАСУ від 14.01.99 г. № 01−8/10 «Про Законі України «Про оренду земли»).

Для отримання земельної ділянки у найм з земель державної чи комунальної власності необхідно подати законопроекти до відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування за місцем розташування земельних ділянок заяву (клопотання) (ст. 16 закону про оренді землі). Що стосується надходження двох чи більше заяв (клопотань) на оренду однієї й тієї ж земельних ділянок, що у державній або комунальній власності, відповідні органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування проводять аукціон чи конкурс щодо придбання права оренди земельних ділянок, якщо законом не встановлений інший порядок. Передача у найм земельних ділянок, що у державній або комунальній власності, складає підставі рішення відповідного органу виконавчої влади — чи органу місцевого самоврядування через укладання договору оренди земельного участка.

Передача у найм земельних ділянок, що у власності громадян, і юридичних, складає підставі вільного волевиявлення за договором оренди між власником земельної ділянки й орендарем. Як Закон про оренду землі (ст. 20), і ХК (ст. 290) потребують державної реєстрації речових договору оренди землі. І це щодо нотаріальної форми є розбіжності. Відповідно до ст. 14 закону про оренді землі, договір оренди землі залежить від письмовій форми і засвідчується нотаріально за бажання однієї зі сторін, а, відповідно до ХК, нотаріальна форма договору обов’язкова (ст. 290). Тож у сфері господарських відносин, т. е. відносин між суб'єктами господарювання, із цього питання слід дотримуватися вимоги ХК.

Відповідно до год. 1 ст. 220 ДК, недотримання сторонами вимоги Закону про нотаріальному посвідченні договору такий договір є незначним. Незначний правочин недійсний з його від вчинення (год. 1 ст. 236 ДК), і суд зовсім не вимагає визнання такого правочина недійсним (год. 2 ст. 215 ГК).

За нотаріальне посвідчення договору оренди земельних ділянок слід сплачувати державне мито у вигляді за ставкою, встановленим пп. «у» п. 3 ст. 3 Декрету КМУ от21.01.93 р. № 7−93 «Про державне мито», визначальним ставку державного мита в розмірі 0,01% грошового оцінювання земельних ділянок, яка встановлюється по методиці, затвердженої КМУ. За відсутності грошового оцінювання земель — 1% суми договору, але з менш як не оподатковуваного податком мінімуму доходів громадян. Відповідно до ст. 201 ЗК, залежно від призначення і близько проведення грошова оцінка земельних ділянок то, можливо нормативної і експертної. При здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок використовується експертна грошова оцінка. Тому, за визначенні розміру державного мита за нотаріальне посвідчення договорів оренди (суборенди) земельних ділянок враховується експертна грошова оцінка земельних ділянок, обумовлена по Методиці експертної грошового оцінювання земельних ділянок, затвердженої постановою КМУ від 11.10.2002 г. № 1531.

Що ж до державної реєстрації речових договору оренди землі, ця процедура ввозяться відповідність до Порядком № 2073, хоча у найближче час з цього питання має бути прийнятий закон (год. 2 ст. 20 закону про оренді земли).

Державна реєстрація договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України (п. 3.2 Інструкції № 43). Для державної реєстрації речових договорів оренди юридичне чи фізична обличчя (заявник) подає особисто чи відправляє поштою в відповідний державний орган земельних ресурсів такі документи (п. 5 Порядку): — заяву про державної реєстрації речових договору оренди (до подання докладають: акт перенесення кордонів земельних ділянок, наданого в оренду, на місцевість — у разі неопределения в натурі; проект відведення земельних ділянок — у разі надання їх у оренду зі зміною цільового призначення); - договір оренди (у трьох примірниках); - план (схему) земельних ділянок, наданого у найм (у трьох примірниках); - рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про наданні у найм земельних ділянок, що у державної чи комунальної власності; - результати конкурсу чи аукціону — у разі придбання права на оренду земельних ділянок на основі; - копію державного акта на право власності на грішну землю, що знаходиться в власності фізичних чи юридичних лиц.

Державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи щодо відповідності чинного законодавства і з результатам перевірки готує висновок про державної реєстрації речових, чи обгрунтоване висновок про відмову у такий реєстрацію ЗМІ й передає реєстраційне справа відповідно виконкому сільського, селищної та міського ради, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельних ділянок для посвідчення факту державної реєстрації речових чи у такому реєстрації. Факт державної реєстрації речових засвідчується в 10-денний термін гербовою печаткою та підписом відповідного ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації чи уповноваженого ними посадової особи. Преса й підпис ставляться усім примірниках договору оренди (суборенди). Після посвідчення факту державної реєстрації речових договір оренди реєструється в Книзі записів державної реєстрації речових договорів оренди землі, що державним органом земельних ресурсов.

При розташуванні земельних ділянок, наданого у найм, на території декількох адміністративно-територіальних одиниць договір оренди полягає окремо кожну частина земельних ділянок, розташовану на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (п. 1.9 Інструкції № 43).

Договір оренди землі набирає чинності саме його державної реєстрації (ст. 18 закону про оренді землі). На час отримання документа, що підтверджує декларація про земельну ділянку, і по державної реєстрації цього документу братися до використанню земельних ділянок не дозволяється, що прямо зазначено в п. 3 ст. 125 ЗК.

Відповідно до ст. 14 закону про оренді землі, типова форма договору оренди землі має затверджуватися Кабінетом Міністрів України. Типова форма договору, яка застосовувалася раніше (затверджена постановою КМУ від 17.03.93 р. № 197), відповідає новій редакції закону про оренді земли.

Орендар має право відшкодування збитків, понесених їм внаслідок невиконання орендодавцем умов, певних договором оренди. Збитками вважаються фактичні втрати, понесені орендарем у зв’язку з невиконанням чи неналежним виконанням умов договору орендодавцем, і навіть витрати, які орендар здійснив чи мусить здійснити для відновлення свого порушеного права, й доходи, вона могла б реально отримати у разі належного виконання орендодавцем умов договору. Розмір фактичних витрат орендаря визначається виходячи з документально підтверджених даних. Що стосується дій орендаря, не предусмотренныхдого-вором оренди, що призвели зміну стану земельних ділянок, орендодавець немає права отримати відшкодування збитків. У разі проведення орендарем по письмового згоди орендодавця поліпшення орендованого земельних ділянок власним коштом орендодавець зобов’язаний компенсувати Витрати його поліпшення, якщо інше не передбачено договором аренды.

Орендодавець має право відшкодування збитків разі погіршення орендарем корисних властивостей орендованого земельних ділянок. За позитивного рішення питань, що з відшкодування збитків орендодавцям землі і орендарям, слід керуватися статтями 28,29 Закону, і навіть Постановою Кабінету міністрів України від 19.04.93 р. № 284 «Про порядок ухвали і відшкодування збитків власникам землі і землепользователям».

Розділ 4. Облік орендних операцій ВАТ «Большевик».

Згідно з умовами числового прикладу ВАТ «Більшовик» виступає в договорах оренди одночасно у двох обличчях, будучи: — орендодавцем стосовно: — до ТОВ «Олімп «- по переданої у найм під складські приміщення частини виробничого будинку (инв.№ 1) площею 100 кв. м зі сплатою 12 000 грн. на місяць (в т. год. ПДВ); - до фізичній особі - СПД А. З. Алексєєву — по переданою йому за бартерному контракту від 01.10.02 р. у найм вантажному автомобілю КрАЗ (в рахунок отримані від нього товарів (сантехніка) на 1 800 грн. (із ПДВ)) терміном на 3 місяця з оплатою по 600 грн. на місяць; - орендарем стосовно фізичній особі - СПД І. До. Глєбовупо одержаному від нього оренду легковому автомобілю (оцінено у 13 000 грн.) для адміністративних нужд.

Згідно із Законом про оренду «орендою є заснований на договорі термінове платне користування майном, необхідне орендарю для здійснення підприємницької і той діяльності «(ст. 2).

Бо у прикладі розглядається випадок оренди майна, не належить підприємствам державній або комунальній форми власності, то сторонам оренди слід користуватися нормами глави 25 «Майновий наймання «Цивільного кодексу (ГК).

Примітка. За бажання користуватися й нормами закону про оренді (п. 4 ст. 1), але таке розв’язання має зафіксовано у самому договорі аренды.

Наведемо окремі становища, що є азами оренди, але чомуіноді упускаються не врахували сторонами орендних отношений.

Оскільки відповідно до ДК «наймодавець зобов’язується надати наймачу майно у тимчасове користування за плату «(ст. 256), то безплатних, як і безстрокових, договорів оренди немає - Договір оренди лише в письмовій формах (ст. 257 ДК). — Договір оренди полягає: — при оренді наразі державного майна — з допомогою форми Типового договору оренди; - у разі оренди комунального майна — формою, розробленої та затвердженої органами місцевого самоврядування. При оренді майна підприємств за інші форми власності, чи майна фізичних осіб форма договору то, можливо произвольной.

Відповідно до ст. 153 ДК договір вважається ув’язненим, якщо розрив між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних условиям.

Суттєвими є ті умови договору, визнані такими законом чи необхідні договорів цього виду, і навіть всі ті умови, яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто соглашение.

Для державного устрою і комунального майна суттєві умови договорів оренди визначено статтею 10 закону про аренде.

Для решти майна суттєвими вважаються: — згадані умови, якщо боку договору оренди вирішили керуватися Законом про оренду; - умови, необхідних договорів даного вида.

Тож у будь-якому договорі оренди слід зазначити: — початок і термін оренди, — найменування об'єкту і його, — умови отримання й повернення такого об'єкта, — розмір орендної плати й на др.

Сторони можуть включити до ролі умови, наприклад, страхування майна орендарем чи індексацію орендної плати й на др.

Дуже важливо було вирішити питання про ремонт або (і) поліпшеннях об'єктів оренди (реконструкції, модернізації існуючих і т. п.): можливість або необхідність їх проведення та чиїм коштом вони осуществляться.

Якщо, як у нашому прикладі, полягає договір оренди приміщення, то сторонам оренди слід краще визначитися з оплатою комунальних послуг в. Тому у самому договорі необхідно вказати, кому орендар мусить сплачувати за надані послуги: орендодавцю чи постачальникам таких послуг. (Як свідчить нинішній практика, при довгострокових договорах оренди приміщень орендарю доводиться самому виробляти оплату комунальних послуг постачальникам цих послуг з висновком із нею відповідних договорів — на подачу тепла, води, електроенергії та т. п.).

Бухгалтерський учет.

Принципи формування у бухгалтерському обліку інформацію про оренді і його розкриття у фінансовому звітності визначено П (С)БО 14 «Оренда » .

Оскільки в умовах числового прикладу полягають договори операційній оренди, то облік саме операцій що й рассмотрю.

Об'єкт операційній оренди залишається власністю орендодавця й у бухгалтерський облік продовжує значитися на балансі. У регістрах аналітичного обліку об'єкти оренди виділяються на окрему групу «Об'єкти, які у операційну оренду » .

Відповідно до п. 16 П (С)БО 14 вартість будівництва і нарахування амортизації об'єкта оренди віддзеркалюється в рахунках бухгалтерського обліку класу 1, цебто в рахунках 10, 11 і 13.

Прибуток від операційній оренди визнається іншим операційним доходом (п. 17 П (С)БО 14), для його відображення на рахунку 71 виділено окремий субрахунок 713 «Прибуток від операційній оренди активів » .

Усі витрати орендодавця, пов’язані з операційній орендою, зізнаються іншими операційними видатками (п. 18 П (С)БО 14), тому б’ють по субсчете 949 «Інші витрати операційну діяльність ». • У арендатора.

Об'єкт операційній оренди віддзеркалюється в забалансовом рахунку 01 «Орендовані необоротні активи «за вартістю, яка вказана у договорі оренди (п. 8 П (С)БО 14).

Орендну плату користування об'єктом оренди визнається видатками відповідно до П (С)БО 16 з урахуванням способу отримання економічних вигод від використання об'єкта оренди (п. 9 П (С)БО 14), тобто у бухгалтерському обліку відбивається по дебету рахунків 23, 15, 39, 84 і рахунків класу 9 в кореспонденції з субрахунком 685 «Розрахунки з іншими кредиторами » .

Передача у найм частини виробничого будинку За умовою наскрізного прикладу згідно з договором оренди договір із ТОВ «Олімп «підприємство ВАТ «Більшовик» передає з 01.10.02 р. частина (100 кв. м) виробничого будинку (загальною площею 500 кв. м) у найм терміном на 2 року зі сплатою 12 000 грн. (із ПДВ) в месяц.

Вартість переданої частини становить 1/5 загальної вартістю будівлі -12 300 грн.(61 500 грн. x 1/5).

Амортизація по орендованій частини будинку становить 1/5 частина місячної суми амортизації усього будинку — 26 грн. (129 грн. x 1/5). «Амортизація основних засобів «блоку «Облік основних засобів «справжнього пособия.

Орендні операції у бухгалтерському обліку ВАТ «Більшовик» позначаться так в таблиці 4.

Передача у найм вантажного автомобиля.

За договором оренди договір із СПД Алексєєвим А. З. підприємство передає в оренду з 01.10.03 р. по 31.12.03 р. вантажний автомобіль КрАЗ вартістю 9 000 грн.

За договором оренди оплату виконують за всі терміни (три місяці) з розрахунку 600 грн. на місяць (із ПДВ), у жовтні - будівельними матеріалами і сантехнікою у сумі 1 800 грн., в т. год. ПДВ — 300 грн.

Амортизація по орендованому автомобілю становить 214 грн. на місяць .

Таблиця 4.

Орендні операції у бухгалтерському обліку ВАТ «Большевик».

|Дата, |№ |Зміст |З применением|С застосуванням |Віддзеркалення |Докумен| |період |п/п|операции |рахунків класса|счетов класу 8|в |ти, | |осуществле| | |9 | |финансовой|подтвер| |ния | | | | |отчетности|жда-ющи| |хоз.операц| | | | | |е | |ії | | | | | |операци| | | | | | | |ю | | | | |Дп |Кт |Сумм|Дт |Кт | | | | | | | | | |а | | | | | | |А |1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 |8 |9 |10 | |Підприємство як орендодавець | |01.10.03г.|1. |Відбито |105|105|9000|1051|105|9000 |Стр.031фор|Договор| | | |вартість |1 | | | | | |мы№ 1 |оренди,| | | |вантажного | | | | | | | |Акт | | | |автомобіля | | | | | | | |приймання| | | |(инв.№ 3), пер| | | | | | | |-переду| | | |еданного в | | | | | | | |чи | | | |оренду | | | | | | | | | |22.10.03г.|2. |Отримано |201|631|1500|201 |631|1500 | |Умова| | | |передоплата | | | | | | | |договір| | | |будівельним| | | | | | | |а, | | | |і | | | | | | | |накладн| | | |матеріалами | | | | | | | |ые | | | |і | | | | | | | | | | | |сантехнікою | | | | | | | | | | | |за всі терміни| | | | | | | | | | | |оренди | | | | | | | | | | | |автомобіля | | | | | | | | | | | |(бартерна | | | | | | | | | | | |операція) | | | | | | | | | | |3. |Чи відбиті |644|631|300 |644 |631|300 | |Податків| | | |розрахунки з | | | | | | | |ые | | | |податковому | | | | | | | |накладн| | | |кредиту по | | | | | | | |ые | | | |ПДВ | | | | | | | | | | |4. |Одновременно|643|641|300 |643 |641|300 | | | | | |відбито |* | | | | | | | | | | |сума | | | | | | | | | | | |податкових | | | | | | | | | | | |зобов'язань| | | | | | | | | | | |із ПДВ | | | | | | | | | |Жовтень |5. |Нарахована | | | | | | | |Договір| | | |орендна | | | | | | | |оренди,| | | |плата |377|713|600 |643 |641|300 | |рахунок на| | | |- за жовтень| | | | | | | |оплату | |У листопаді | |- за листопад |377|713|600 |643 |641|300 | | | |Грудень | |- за декабрь|377|713|600 |643 |641|300 | | | | |6. |Відбито | | | | | | | | | | | |розрахунки з | | | | | | | | | | | |податковим | | | | | | | | | | | |зобов'язань| | | | | | | | | |Жовтень | |гам із ПДВ: |713|643|100 |713 |643|100 | | | | | |- за жовтень| | | | | | | | | |У листопаді | |- за листопад |713|643|100 |713 |643|100 | | | |Грудень | |- за декабрь|713|643|100 |713 |643|100 | | | | |7. |Чи відбито |641|644|300 |641 |644|300 | | | | | |податковий |** | | | | | | | | | | |кредит по | | | | | | | | | | | |ПДВ (100 — | | | | | | | | | | | |жовтень, | | | | | | | | | | | |100- листопад,| | | | | | | | | | | |100- | | | | | | | | | | | |грудень) | | | | | | | | | |Жовтень — |8. |Нарахована за|949|131|642 |831 |131|642 |Стор. 032 |Розрахунок | |грудень | |жовтень — | |1 | |791 |1 | |форми № 1 |амортиз| | | |грудень | | | | |831| | |ации | | | |амортизація | | | | | | | | | | | |автомобіля | | | | | | | | | | | |Кр АЗ, | | | | | | | | | | | |зданої в | | | | | | | | | | | |оренду (214 | | | | | | | | | | | |x 3) | | | | | | | | | | |9. |Списана на |791|949|642 |- |- |- |Стор. 090 | | | | |фінансовий | | | | | | |форми № 2 | | | | |результат | | | | | | | | | | | |нарахована | | | | | | | | | | | |сума | | | | | | | | | | | |амортизації | | | | | | | | | | | |за жовтень -| | | | | | | | | | | |грудень 2002| | | | | | | | | | | |року | | | | | | | | | |Підприємство як орендодавець | | |10.|Зачтена | | | | | | | | | | | |передоплата | | | | | | | | | | | |(будівельними | | | | | | | | | | | |матеріалами і | | | | | | | | | | | |сантехнікою), | | | | | | | | | | | |отримана від | | | | | | | | | | | |орендаря в | | | | | | | | | | | |рахунок і щодо оплати | | | | | | | | | |Октя| |оренду |631 |377|600 |631 |377|600 | | | |брь | |автомобіля: | | | | | | | | | | | |- за жовтень | | | | | | | | | |Нояб| |- за листопад |631 |377|600 |631 |377|600 | | | |рь | | | | | | | | | | | |Дека| |- за грудень |631 |377|600 |631 |377|600 | | | |брь | | | | | | | | | | | |- |11.|Списан на |713 |791|1 |713 |791|1 500|Стр. 060 |Бухгалт| |_-_-| |фінансовий | | |500 | | | |форми № 2 |ерская | |_- | |результат дохід | | | | | | | |довідка| | | |здаватися в | | | | | | | | | | | |оренду | | | | | | | | | | | |автомобіля | | | | | | | | | |31.1|12.|Получен з |105 |105|9000|105 |105|9000 |Стор. 031 |Акт | |2.03| |оренди по | |1 | | |1 | |форми № 1 |приймання| |р. | |закінченні | | | | | | | |- | | | |договору | | | | | | | |передач| | | |вантажний | | | | | | | |і | | | |автомобіль КрАЗ | | | | | | | | | | | |(инв. № 3) | | | | | | | | | | |13.|Отражена сума |1311|131|642 |1311|131|642 |Стор. 032 | | | | |зносу | | | | | | |форми № 1 | | | | |автомобіля, | | | | | | | | | | | |повернутого з| | | | | | | | | | | |оренди | | | | | | | | | |* Відповідно до пп. 7.3.4 закону про ПДВ датою виникнення податкових зобов’язань | |при бартерних операціях вважається будь-який з подій, який настав раніше, в | |тому випадку — дата оприбуткування налогоплатильщиком будівельних матеріалів | |і сантехніки. | |** Відповідно до пп. 7.5.3 закону про ПДВ датою виникнення права | |налогоплатильщика до податкового кредиту вважається дата здійснення | |заключній операції. |.

Наголошую! Законом № 469 пп. 7.3.4 і 7.5.3 закону про ПДВ викладені у новій редакції, у результаті після 01.01.03 р. декларація про до податкового кредиту і податкові зобов’язання під час здійснення бартерних операцій виникає у загальному порядку за першою подією, відповідно до пп. 7.3.1 і 7.4.1 (відповідно) закону про ПДВ. У податковому обліку доходи підприємства від втілення операцій оренди 31 500 грн. (30 000 + 1 500) в відповідність до нормою пп. 4.1.4 закону про прибутку входять у валовий дохід звітний період. Сума амортизації, нарахована відповідно до ст. 8 закону про прибутку, зменшує суму валового доходу при обчисленні оподатковуваної прибутку звітний період. Ці норми продовжують діяти й після 01.01.03 г.

Оренда легкового автомобіля у фізичної особи не передбачені якіабо обмеження. Відповідно до ст. 44 ДК будь-які угоди, зокрема і угоду про оренду, між юридичними і фізичними особами повинні прагнути бути укладено в письмовій формах. Це стосується й договорами оренди автомобіля у фізичних осіб — СПД. Нотаріальне посвідчення таких договорів законодавством не передбачено, тому вдаються до такої процедурі лише тоді бажання одній з сторон.

Наголошую те що, що договір оренди автомобіля можна зрозуміти лише з їхніми владельцем-собственником чи з особою, що має нотаріально оформлена генеральна доручення. У іншому разі договір оренди автомобіля це не матиме юридичної силы.

Тому, окрім документа, що підтверджує особистість орендодавця, подати і документ, підтверджує право власності такої особи на автомобіль. Цим документом є свідоцтво про реєстрації або технічний паспорт, виданий органами ДАІ у встановленому порядке.

Технічний паспорт автомобіля обов’язковий додатком до акту приемки-передачи автомобіля в аренду.

Щоб уникнути будь-яких непорозумінь між сторонами договору, орендодавець має подати акт технічного огляду (чи копію), підтверджує, що автомобіль перебуває у технічно справному состоянии.

У договорі оренди автомобіля й у акті приемки-передачи мусить бути зазначена вартість автомобіля. Якщо орендар згоден із тієї вартістю, який визначив орендодавець (з наданням підтверджують документів чи ні таких), те й проблем немає. Якщо ж вона незгодний, необхідно провести оцінку. Питання, хто оплачує вартість експертних робіт, вирішується за домовленістю сторон.

За повернення автомобіля орендодавцю (після закінчення договору оренди) також оформляється акт приемки-передачи, якого додається повернутий технічний паспорт. І щоб уникнути розбіжностей також рекомендується уявити акт (копію) технічного огляду автомобіля. У фізичної особи — СПД.

У суб'єкта підприємницької роботи і у громадянина, не що є таким, дохід у вигляді орендної плати підлягає обкладанню прибутковим налогом.

Якщо фізична особа — орендодавець автомобіля є суб'єктом підприємницької діяльності, він повинен пред’явити орендарю: 1) оригінал свідчення про на реєстрацію як суб'єкт підприємницької діяльності, 2) платіжного доручення (чи квитанцію) про сплату податкової інспекції по місцеві проживання авансових платежів з подоходному податку або патент чи свідчення про сплату єдиного налога.

Орендарю бажано одержати окрайчик від СПД ксерокопії цих документов.

Тоді, відповідно до пп. 4.1.1 Інструкції № 12, підприємство-орендар не утримує прибуткового податку у джерела виплати орендної плати, лише направляє у податкову адміністрацію за місцем проживання громадянина — СПД довідку ф. № 2. У арендатора.

Зазначимо, що договір оренди автомобілі з котра фізичною особою — це договір для подання послуги. У цьому від орендодавця непотрібен обов’язкової праці цьому підприємстві. Інакше кажучи, орендної плати (винагороду) — це Плата працю, це Плата послугу. Тому орендної плати перестав бути об'єктом для нарахування збору Пенсійного фонду, внесків на обов’язкове соціальне страхування, у цьому числі у разі безработицы.

З суми орендної плати підприємство на повинен утримувати 0,5% збору на обов’язкове соціальне страхування у разі безробіття і одну % (2%) збору на обов’язкове державне пенсійне страхование.

До набрання чинності Закону № 349 відповідно до пп. 5.1.2 закону про прибутку (і з урахуванням п. 1.18 цього закону) орендної плати за договором оренди автомобіля включалася у складі валових витрат орендаря, коли автомобіль використовувався у господарську діяльність, независимоот види: вантажний чи легковий. Ніяких обмежень у частини оренди автомобіля у фізичного обличчя на Законі про прибутку був. Обмеження було встановлено по експлуатаційних витратах легкового автомобіля. Якщо будь-які експлуатаційних витрат (ПММ, зарплата водія і ін.) по орендованому вантажному автомобілю повністю включалися у складі валових витрат предприятия-арендатора, то тут для орендованого легкового автомобіля діяло обмеження, передбачене пп. 5.4.10 закону про прибутку на частини ПММ, витрат за стоянку і парковку.

Після набрання чинності Закону № 349, який зробив з 01.01.03 р. зміни в пп. 5.4.10 закону про прибутку, 50% витрат на ПММ для легкових автомобілів і оперативну оренду легкових авто у можуть бути включені в склад валових витрат відповідного податкового періоду налогоплательщика.

Повернімося приміром ВАТ «Большевик».

За договором оренди договір із ПП Глєбов І. До. підприємство бере в оренду з 15.10.03 р. ще одне легковий автомобіль вартістю за оцінкою експерта 13 000 грн. терміном на 6 місяців. Орендну плату протягом місяця визначена у сумі 360 грн. (без ПДВ, т. до. ПП Глєбов І. До. — платник єдиного податку). Згідно з умовами договору ремонт автомобіля виробляється за рахунок орендаря (табл. 5).

Таблиця 5 |Дата, |№ |Зміст |З применением|С застосуванням |Віддзеркалення |Докумен| |період |п/п|операции |рахунків класса|счетов класу 8|в |ти, | |осущест| | |9 | |финансовой|подтвер| |в — | | | | |отчетности|жда-ющи| |ления | | | | | |е | |хозопер| | | | | |операци| |ации | | | | | |ю | | | | |Дп |Кт |Сумм|Дт |Кт | | | | | | | | | |а | | | | | | |А |1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 |8 |9 |10 | |Підприємство як орендар | |15.10.0|1. |Отримано по |01 |- |1300|01 |- |13 000| |Договір| |3 р. | |договору | | |0 | | | | |оренди,| | | |операційній| | | | | | | |Акт | | | |оренди ПП | | | | | | | |приймання| | | |Глєбов І. | | | | | | | |-переду| | | |До. легковий | | | | | | | |чи | | | |автомобіль | | | | | | | | | |Октябрь|2. |Відбито | | | | | | | | | | | |нарахована | | | | | | | | | | | |орендна | | | | | | | | | | | |плата | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |У листопаді | | | | | | | | | | | | | | - за |92 |685|197 |84 |685|197 | |Договір| | | |жовтень (з | | | | | | | |оренди,| | | |15.10.03 р.)| | | | | | | |розрахунок | | | |(за 17 | | | | | | | | | | | |календарних | | | | | | | | | | | |днів | | | | | | | | | | | |жовтня) | | | | | | | | | | | | | | | |791 |84 | | | | | | |- за листопад |92 |685|360 |84 |685|360 |Стор. 610 | | | | | | | | | | | |ф. № 1 | | | | | | | | |791 |84 | | | | |Грудень| |- за декабрь|92 |685|360 |84 |685|360 |Стор. 610 | | | | | | | | | | | |ф. № 1 | | | | | | | | |791 |84 | | | | |04.11.0|3. |Сплачено |685|311|557 |685 |311|557 | |Виписка| |3 р. | |орендна | | | | | | | |банку | | | |Плата | | | | | | | | | | | |жовтень і | | | | | | | | | | | |листопад (197 | | | | | | | | | | | |грн.+360 | | | | | | | | | | | |грн.) | | | | | | | | | |04.11.0|4. |Приобретение|207|372|100 |207 |372|100 |Стор. 100 |Авансів| |3.г. | |за готівковий | | | | | | |ф.№ 1 |ый | | | |розрахунок | | | | | | | |звіт | | | |гальмівні | | | | | | | | | | | |колодки (по | | | | | | | | | | | |авансовому | | | | | | | | | | | |звіту) | | | | | | | | | | |5. |Відбито |641|372|20 |641 |372|20 | | | | | |сума | | | | | | | | | | | |податкового | | | | | | | | | | | |кредиту за | | | | | | | | | | | |ПДВ | | | | | | | | | |26.12.0|6. |Списано на |92 |207|100 |84 |207|100 | | | |3 р. | |поточний | | | | | | | | | | | |ремонт | | | | | | | | | | | |гальмівні | | | | | | | | | | | |колодки | | | | | | | | | | | |арендованног| | | | | | | | | | | |про автомобіля| | | | | | | | | | | |(2 прим) | | | | | | | | | | | | | | | |791 |84 | | | | |Октябрь|7. |Списано на |791|92 |1017|- |- |- |Стор. 070 |Бухгалт| |- | |фінансовий | | | | | | |ф. № 2 |ерская | |листопад | |результат | | | | | | | |довідка| | | |орендна | | | | | | | | | | | |плата по | | | | | | | | | | | |автомобілю і| | | | | | | | | | | |видатки | | | | | | | | | | | |його поточний | | | | | | | | | | | |ремонт | | | | | | | | |.

ЛИСТЯ — РОЗШИФРОВКА № 5 відображення на рахунках бухгалтерського обліку орендних операцій за IV квартал 2003 року підприємствами ВАТ «Більшовик» |№ |Деб|Кредит рахунків, субщетов із відображенням в Журналах |Результат| |п/п|ет | |про | | |сче| |конт| | |тов| |роль| | |, | |ная | | |суб| |сум| | |щет| |а, | | |вв | |грн | | | |103, |131,|20|- |311|372, |641,|681,|713 |791 |92 |949 | | | | |105, | |7 | | |377 | | | | | | | | | | |1051 |1311| | | | |643,|685 | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |644 | | | | | | | |1 |2 |3 |4 |5 |6 |7 |8 |9 |10 |11 |12 |13 |14 |15 | |1. |103|12 | | | | | | | | | | | |12 | | |1 |300 | | | | | | | | | | | |300 | |2. |105|9 000| | | | | | | | | | | |1800| | |, | | | | | | | | | | | | |0 | | |105| | | | | | | | | | | | | | | |1 | | | | | | | | | | | | | | | | |9000 | | | | | | | | | | | | | |3. |131| |642 | | | | | | | | | | |642 | | |1 | | | | | | | | | | | | | | |4. |201| | | | | | | |1 | | | | |1 | | | | | | | | | | |500 | | | | |500 | |5. |207| | | | | |100 | | | | | | |100 | |6. |301| | | | | | | |3 | | | | |3 | | | | | | | | | | |000 | | | | |000 | |7. |311| | | | | |21 | | | | | | |21 | | | | | | | | |000 | | | | | | |000 | |8. |377| | | | | | | | |36 | | | |37 | | | | | | | | | | | |00 | | | |800 | | | | | | | | | | | |1 | | | | | | | | | | | | | | | |800 | | | | | |9. |641| | | | | |20 | |300 | | | | |320 | |10.|643| | | | | | |500 | | | | | |800 | | | | | | | | | |300 | | | | | | | |11.|681| | | | | |3 000| | | | | | |4 | | | | | | | | | | | | | | | |800 | | | | | | | | |1 800| | | | | | | | |12.|685| | | | |557| | | | | | | |557 | |13.|713| | | | | | |300 | | | | | |37 | | | | | | | | | | | | | | | |800 | | | | | | | | | |5 | | |30 | | | | | | | | | | | | |500 | | |000 | | | | | | | | | | | | |500 | | |1 | | | | | | | | | | | | | | | |500 | | | | |14.|791| | | | | | | | | | |1 |78 |1 | | | | | | | | | | | | | |017 | |737 | | | | | | | | | | | | | | |642 | | |15.|92 | | |10| | | | |197 | | | | |1 | | | | | |0 | | | | | | | | | |017 | | | | | | | | | | |360 | | | | | | | | | | | | | | | |360 | | | | | | |16.|949| |78 | | | | | | | | | | |720 | | | | |642 | | | | | | | | | | | | |17.|01 | | | |13 | | | | | | | | |13 | | | | | | |000 | | | | | | | | |000 | |Разом |30 |1 |10|13 |557|25 |7 |5 |37 |31 |1 |720 |155 | | |300 |362 |0 |000 | |920 |100 |717 |800 |500 |017 | |093 |.

06 січня 2004 р. Виконавець Неподбереза З. В.

ДОГОВІР оренди автомобіля у фізичної особи — суб'єкта підприємницької деятельности г. Київ «15 «жовтня 2002 р. Глєбов Іван Кирилович. (Ф. І. Про. громадянина) що його надалі Орендодавець, з одного боку, і ВАТ «Большевик».

(найменування підприємства) що називається надалі Орендар, від імені директора Лесового Олексія Николаевича.

(Ф. І. Про.) чинного виходячи з Статуту, з іншого боку, уклали справжній Договір нижеследующем:

1. Предмет Договору 1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове користування легковий автомобіль: — марка автомобіля «Жигулі «ВАЗ 2109: — держ. номерний знак Я, А № 32−48: — рік випуску 1998: — № кузова 143 150; - № двигуна 83 445: — № шасі 639 013: — вартість автомобіля на даний момент передачі - 13 000 гривень відповідно до акту оцінки № АП-538/9 від 11.10.02 г.

2. Порядок передачі й повернення автомобиля.

2.1. Зазначений у пункті 1.1 автомобіль Орендодавець повинен передати Орендарю протягом I днів із підписання справжнього Договору. 2.2. Передача автомобіля у найм оформляється актом прийому-передачі. 2.3. Автомобіль може бути повернутий Орендодавцю після закінчення терміну оренди, вказаної у п. 6.1 справжнього Договору, протягом 1_ днів, у справному стані, з урахуванням нормального зносу, подій у період експлуатації орендованого автомобіля. 2.4. Факт повернення автомобіля Орендодавцю оформляється актом прийомупередачи.

3. Орендну плату 3.1. За користування автомобілем Орендар сплачує Орендодавцю плату в розмірі 360 грн. на місяць. 3.2. Орендну плату щомісяця до /0-го числа місяці, наступного за звітним, перераховується Орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Орендодавця № 2 700 354 450 у ЗАТ КБ «Приватбанк ». птд. № 7. 3.3. Розмір орендної плати можна змінити за згодою сторін. Якщо угоду що немає, Договір підлягає дострокового розірвання з дотриманням умов, передбачених у п. 2.3 справжнього Договора.

4. Обов’язки сторін 4.1. Орендодавець зобов’язаний: — передати у найм автомобіль в технічно справному стані встановлених термінів; - уявити Орендарю необхідні документи на орендований автомобіль технічний паспорт й необхідні приналежності (________); - самостійно й більше в встановлених термінів виробляти сплату податку з власників транспортних засобів; - власним коштом застрахувати автомобіль терміном оренди. 4.2. Орендар зобов’язаний: — використовувати автомобіль відповідно до умовами Договору та її призначенням для адміністративного обслуговування; - своєчасно виробляти орендні платежі; - власним коштом виробляти технічне обслуговування, поточний помешкання і технічний огляд автомобіля; - забезпечувати схоронність автомобіля; - виробляти власним коштом заправку автомобіля ПММ; - усувати наслідки аварій та ушкоджень автомобіля, які виникли під час експлуатації його Орендарем; - повернути автомобіль після закінчення термін дії справжнього Договору в справному стані. 4.3. Орендар проти неї здавати автомобіль в суборенду лише за письмової згоди Арендодателя.

5. Відповідальність сторон.

5.1. Сторони несуть майнову відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов справжнього Договору. 5.2. Що стосується прострочення передачі автомобіля у найм Орендодавець сплачує штраф Орендарю у сумі 100 гривень, який утримується з орендної плати. 5.3. Що стосується прострочення сплати орендної плати Орендар сплачує пеню в розмірі 0,02% від суми боргу кожний день прострочення шляхом її перерахування разом із сумою орендної плати відповідно до п. 3.2 справжнього Договору. 5.4. Сплата неустойки не звільняє боку від виконання умов Договора.

6. Термін дії Договору 6.1. Термін дії Договору встановлюється: з «15 «жовтня 2002 р. по «15 «квітня 2003 р. 6.2. Дострокове розірвання справжнього Договору можливо: — при угоді сторін; - відповідно до п. 3.3 Договору; - на інших підставах, передбачених Цивільним кодексом України, з відшкодуванням заподіяних убытков.

7. Інші умови 7.1. У кількох випадках, не передбачених справжнім Договором, боку керуються чинним законодавством. 7.2. Справжній Договір складено у два справжніх примірниках — за одним для кожної зі сторін. 7.3. Суперечки справді Договору розглядаються у встановленому порядке.

8. Юридичні адреси сторін: 8.1. Орендодавець: Глєбов Іван Кирилович. ІН 1 789 200 101 (Ф. І. Про.) 49 120, р. Київ, вул. Передова, 13/3 (адресу) Свідчення про державної реєстрації речових СПД-физического особи від 16.02.01 р. № 7.3871 Видано Індустріальним виконкомом р. Дніпропетровська (інформацію про паспорті, серія, номер, що й ким видано, місце прописки) 8.2. Орендар: ВАТ «Більшовик», т. 421−14−69 (найменування підприємства) вул. Ставропольская 23 (адресу) 49 094 р. Київ, код 24 826 521 Орендодавець: Глєбов Орендар: Лісової (підпис) (підпис) м. п.

IV Аналіз операцій із оперативної фінансової оренді (лізингу) для підприємства ВАТ «Большевик».

Цей розподіл присвячений питанню використання, з прикладу ВАТ «Більшовик», українськими підприємствами такий різновиду оренди як фінансовий і оперативний лізинг. Основні дані, які характеризують діяльність підприємства, наведені у таблиці 6.

У розділі наводяться розрахунки що ілюструють переваги ВАТ «Більшовик» переваги саме лізингу основних засобів, а чи не придбання в кредит. Робота складається з п’ятьох розділів. У яких послідовно аналізуються питання використання підприємством основних засобів придбаних на умовами аренды.

Таблиця 6.

Основні фінансово — економічні показники деятельности.

ВАТ «Більшовик» |Показники |У найгіршому разі |У найгіршому разі |Абсолютна | | |2002 року |2003 року |відхилення | |1 |2 |3 |4 | |1. Статутний капітал, тис. грн. |3500 |4000 |500 | |2. Дебіторська заборгованість, тис. грн.|200 |850 |650 | |3. Нерозподілені прибутку, тис. грн. |1000 |1600 |600 | |3. Кредиторська заборгованість, тис. |950 |800 |-150 | |грн. | | | | |4. Грошові засіб, тис. грн. |400 |90 |-310 | |5. Залишкова вартість основних |2400 |2900 |500 | |коштів, тис. грн. | | | | |6. Середня кількість працюючих, чел.|169 |201 |32 | |7. Виручка від послуг |11 000 |12 000 |1000 | |8. Фондовіддача (гр.7: гр.5) |4,58 |4,14 |-0,14 |.

4.1. Аналіз ефективності оперативної аренды.

Оперативна оренда автотранспорту нині є дуже поширеної господарської операцією. Так, на прикладі ВАТ «Більшовик» розглянемо у яких є переваги оперативної оренди тоді як придбанням основних засобів з допомогою банківського кредита.

Оперативна оренда автотранспорту є господарську операцію, що передбачає передачу орендарю права користування основними фондами за плату з обов’язковим їх поверненням по закінченні термін дії договора.

Передача і повернення орендованих транспортних засобів, як розглядалося вище, оформляються актами прийому-передачі, виходячи з яких орендований автотранспорт у бухгалтерському обліку зараховується орендарем на позабалансовий рахунок 01 «Орендовані необоротні активи «по вартості, яка вказана у договорі аренды.

У терміни, певні договорами оренди, орендар виплачує орендодавцям плату користування орендованим автотранспортом (орендну плату). Суми ПДВ, що входять у склад орендної плати, орендар при наявності податкових накладних орендодавців проти неї включити в податковий кредит.

На початку своєї діяльності ВАТ «Більшовик» зіштовхнувся з такою проблемою як вибір варіанта фінансування придбання основних засобів (а нашому випадку це вантажні і легкові автомашини, оскільки діяльність підприємства, яке аналізується включає авто перевозки).

Вихідні умови порівнювати ефективності оперативної оренди в порівнянні з банківським кредитом наведені у таблиці 7.

Нижче в таблиці 8 і 9-те, приведено порівняльна характеристика двох варіантів фінансування з допомогою позикових коштів: придбання устаткування в лізинг за умов оперативної оренди на 3 року з використанням кредита.

Таблиця 7 Вихідні умови порівнювати ефективності оперативної оренди тоді як банківським кредитом |1. Об'єкт лізингу |Автомобілі | |2. Вартість об'єкта лізингу |100 000 $ | |3. Термін служби об'єкта лізингу |3 року | |4. Термін кредиту |36 місяців | |5. Сума кредиту |70% вартості | | |автомобілів | |6. Ставка за кредитами |16% |.

Таблиця 8.

Аналіз фінансування з допомогою кредиту |Місяці | |1 |2 |3 |4 |5 |6 | |1. Фінансування |100 000 |0 |0 |0 |0 |0 |0 | |2. Авансовий |-30 000 |0 |0 |0 |0 |0 |0 | |платіж | | | | | | | | |3. Погашення | |-1527,6|-1548,03|-1568,6|-1589,|-1610,7|-1632,26| |кредиту | |6 | |7 |6 |8 | | |4. Відсотки по | |-933,33|-912,96 |-892,32|-871,4|-850,21|-828,74 | |кредиту | | | | |1 | | | |5. Остаточна |83 333,33|82 341,2|81 349,21|80 357,1|79 365,|78 373,0|77 380,95| |вартість | |7 | |4 |8 |2 | | |6. Амортизація | |992,06 |992,06 |992,06 |992,06|992,06 |992,06 | |7. Виплати по |2460,99 |2460,99|2460,99 |2460,99|2460,9|2460,99|2460,99 | |кредиту | | | | |9 | | | |8. Залишок боргу |70 000 |68 472,3|66 924,31|653 555,|63 766,|62 155,3|60 523,03| | | |4 | |6 |1 | | | |Місяці |7 |8 |9 |10 |11 |12 |13 | |1. Фінансування |0 |0 |0 |0 |0 |0 |0 | |2. Авансовий |0 |0 |0 |0 |0 |0 |0 | |платіж | | | | | | | | |3. Погашення |-1654,02|-1676,0|-1698,42|-1721,0|-1744,|-1767,2|-1790,83| |кредиту | |7 | |7 |1 |7 | | |4. Відсотки по |-806,97 |-784,92|-762,57 |-739,93|-716,9|-693,73|-670,16 | |кредиту | | | | |8 | | | |5. Остаточна |76 388,89|75 396,8|74 404,76|73 412,7|72 420,|71 428,5|70 436,51| |вартість | |3 | | |6 |7 | | |6. Амортизація |992,06 |992,06 |992,06 |992,06 |992,06|992,06 |992,06 | |7. Виплати по |2460,99 |2460,99|2460,99 |2460,99|2460,9|2460,99|2460,99 | |кредиту | | | | |9 | | | |8. Залишок боргу |58 869,01|57 192,9|55 494,52|53 773,4|52 029,|50 262,2|48 471,34| | | |4 | |5 |4 | | | |Місяці |14 |15 |16 |17 |18 |19 |20 | |1. Фінансування |0 |0 |0 |0 |0 |0 |0 | |2. Авансовий |0 |0 |0 |0 |0 |0 |0 | |платіж | | | | | | | | |3. Погашення |-1814,71|-1838,9|-1863,42|-1888,2|-1913,|-1938,9|-1964,81| |кредиту | | | |7 |5 |6 | | |4. Відсотки по |-646,28 |-622,09|-597,57 |-575,72|-547,5|-522,03|-496,18 | |кредиту | | | | |5 | | | |5. Остаточна |69 444,44|68 452,3|67 460,32|66 468,2|65 476,|64 484,1|63 492,06| |вартість | |8 | |5 |1 |3 | | |6. Амортизація |992,06 |992,06 |992,06 |992,06 |992,06|992,06 |992,06 | |7. Виплати по |2460,99 |2460,99|2460,99 |2460,99|2460,9|2460,99|2460,99 | |кредиту | | | | |9 | | | |8. Залишок боргу |46 656,63|44 817,7|42 954,31|41 066,0|39 152,|37 213,6|35 248,83| | | |3 | |4 |6 |4 | | |Місяці |21 |22 |23 |24 |25 |26 |27 | |1. Фінансування |0 |0 |0 |0 |0 |0 |0 | |2. Авансовий |0 |0 |0 |0 |0 |0 |0 | |платіж | | | | | | | | |3. Погашення |-1991,01|-2017,5|-2044,46|-2071,7|-2099,|-2127,3|-215 555,| |кредиту | |5 | |1 |3 |3 |7 | |4. Відсотки по |-469,98 |-443,44|-416,54 |-389,28|-361,6|-333,66|-305,3 | |кредиту | | | | |5 | | | |5. Остаточна |62 500 |61 507,9|60 515,87|59 523,8|58 531,|57 539,6|56 547,62| |вартість | |4 | |1 |7 |8 | | |6. Амортизація |992,06 |992,06 |992,06 |992,06 |992,06|992,06 |992,06 | |7. Виплати по |2460,99 |2460,99|2460,99 |2460,99|2460,9|2460,99|2460,99 | |кредиту | | | | |9 | | | |8. Залишок боргу |33 257,82|31 240,2|29 195,81|27 124,0|25 024,|22 897,4|20 741,73| | | |6 | |9 |8 |3 | | |Місяці |28 |29 |30 |31 |32 |33 |34 | |1. Фінансування |0 |0 |0 |0 |0 |0 |0 | |2. Авансовий |0 |0 |0 |0 |0 |0 |0 | |платіж | | | | | | | | |3. Погашення |-2184,44|-2213,5|-2243,08|-2272,9|-2303,|-2334 |-2365,12| |кредиту | |6 | |8 |3 | | | |4. Відсотки по |-276,56 |-247,43|-217,92 |-188,01|-157,7|-126,99|-95,87 | |кредиту | | | | | | | | |5. Остаточна |555 555,5|54 563,4|53 571,43|52 579,3|51 587,|50 595,2|49 603,17| |вартість |6 |9 | |7 |3 |4 | | |6. Амортизація |992,06 |992,06 |992,06 |992,06 |992,06|992,06 |992,06 | |7. Виплати по |2460,99 |2460,99|2460,99 |2460,99|2460,9|2460,99|2460,99 | |кредиту | | | | |9 | | | |8. Залишок боргу |18 557,3 |16 343,7|14 100,66|11 827,6|9524,3|7190,39|4825,27 | | | |4 | |8 |9 | | | |Місяці |35 |36 | | |1. Фінансування |0 |0 | | |2. Авансовий |0 |0 | | |платіж | | | | |3. Погашення |-2396,66|-2428,6| | |кредиту | |1 | | |4. Відсотки по |-64,34 |-32,38 | | |кредиту | | | | |5. Остаточна |48 611,11|47 619,0| | |вартість | |5 | | |6. Амортизація |992,06 |992,06 | | |7. Виплати по |2460,99 |2460,99| | |кредиту | | | | |8. Залишок боргу |2428,61 |0 | |.

Таблиця 9.

Аналіз фінансування за умов оперативної оренди. |Місяці | |1 |2 |3 |4 |5 |6 | |1. Фінансування |100 000 |0 |0 |0 |0 |0 |0 | |2. Авансовий |-20 000 |0 |0 |0 |0 |0 |0 | |платіж | | | | | | | | |3. Лізингові | |-2601,5|-2601,5|-2601,5|-2601,5|-2601,|-2601,| |платежі | | | | | |5 |5 | | | |Місяці |7 |8 |9 |10 |11 |12 |13 | |1. Фінансування |0 |0 |0 |0 |0 |0 |0 | |2. Авансовий |0 |0 |0 |0 |0 |0 |0 | |платіж | | | | | | | | |3. Лізингові |-2601,5 |-2601,5|-2601,5|-2601,5|-2601,5|-2601,|-2601,| |платежі | | | | | |5 |5 | | | |Місяці |14 |15 |16 |17 |18 |19 |20 | |1. Фінансування |0 |0 |0 |0 |0 |0 |0 | |2. Авансовий |0 |0 |0 |0 |0 |0 |0 | |платіж | | | | | | | | |3. Лізингові |-2601,5 |-2601,5|-2601,5|-2601,5|-2601,5|-2601,|-2601,| |платежі | | | | | |5 |5 | | | |Місяці |21 |22 |23 |24 |25 |26 |27 | |1. Фінансування |0 |0 |0 |0 |0 |0 |0 | |2. Авансовий |0 |0 |0 |0 |0 |0 |0 | |платіж | | | | | | | | |3. Лізингові |-2601,5 |-2601,5|-2601,5|-2601,5|-2601,|-2601,5|-2601,| |платежі | | | | |5 | |5 | | | |Місяці |28 |29 |30 |31 |32 |33 |34 | |1. Фінансування |0 |0 |0 |0 |0 |0 |0 | |2. Авансовий |0 |0 |0 |0 |0 |0 |0 | |платіж | | | | | | | | |3. Лізингові |-2601,5 |-2601,5|-2601,5|-2601,5|-2601,|-2601,5|-2601,5| |платежі | | | | |5 | | | | | |Місяці |35 |36 | | |1. Фінансування |0 |0 | | |2. Авансовий |0 |0 | | |платіж | | | | |3. Лізингові |-2601,5 |-2601,5| | |платежі | | | |.

Амортизаційні відрахування переважають у всіх місяцях становлять — 1840,06 $ чи 9752,32 грн. Як з наведеного розрахунку використання оперативного лізингу для ВАТ «Більшовик» ефективніша засобом фінансування придбання основних засобів. У нашому випадку оперативний лізинг є гнучкішим й те водночас стабільним інструментом ніж банківський кредит. Застосовуючи оперативний лізинг ВАТ «Більшовик» заощаджує 10 тис. дол. чи 53 тис. грн.

4.2 Аналіз ефективності фінансової аренды.

Фінансову оренду можна як різновид фінансового кредиту. Тобто орендодавець у разі є кредитором, а орендар — позичальником. З погляду класичної операції кредитування, такі операції обов’язково супроводжуються сплатою відсотків користування кредитом.

Так, щоб проаналізувати ефективність фінансової оренди проведемо такі розрахунки. Використовуємо при цьому попередній приклад, лише у разі аналізуватимемо ефективність фінансової оренди в порівнянні з банківським кредитом для ВАТ «Більшовик» (таблиця 10).

Таблиця 10.

Аналіз ефективності фінансового лізингу | |З урахуванням ПДВ | |Показники | | | |Лізинг |Кредит | |1. Проект |100 000 $ |100 000 $ | |2. Використання власного кошти |-30 000 |-30 000 | |3. Повернення запозиченого кошти |-70 000 |-70 000 | |4. Винагороду кредитора (лізингодателя) |-23 652,23 |-18 595,72 | |5. Економія податком з прибутку |18 550,58 |13 705,47 | |6. Після податкова ліквідаційна вартість |0 |0 | |Разом: грошові потоки |11 256,51 |7818,08 | |Вигода лізингу становить: |3438,43 |.

Що стосується застосування фінансового лізингу підприємство заощадить — 3438,43 $ чи 18 223,68 грн. Отже, як нам бачиться використання у практиці господарювання фінансового лізингу є ефективнішим засобом ніж банківський кредит.

4.3. Аналіз стану розрахунків за орендовані основні средства.

Під час укладання лізингового угоди, зазвичай підприємства лизингодатели пропонують різноманітні варіанти лізингового фінансування. Наведемо все варіанти, хто був запропоновані ВАТ «Більшовик» при укладанні лізингового угоди. Варіанти відрізняються сумою авансового платежу і продовження терміну договору лизинга.

Авансовий платіж — сума, яка оплачується лизингополучателем своїми засобами після підписання договору лізингу. Зазвичай лізингова компанія фінансує 70−75% вартості необхідного устаткування, а 25- 30% оплачується з допомогою авансовий платіж лізингоодержувача. У першій дії і другому шпальтах (по вертикале) в таблиці 11 вказується відсоткова (як % від повної вартості автомобілів із ПДВ) і грошова величина авансових платежів. У таблиці 11 наводиться кілька можливих варіантів розміру авансовий платіж: 25%, 26%, 27%, 28%, 29% і 30%. Але лізингова компанія зберігає за собою право визначення розміру авансового платежу залежно від ризиків розглянутої проекта.

Таблиця 11.

Стан розрахунків за орендовані кошти. |Авансовий платіж |Щомісячні |Термін лізингу | | |лізингові | | | |платежі | | |в % до |в $ | |18 |24 |30 |36 | |вартості| | |місяців |місяці |місяців |місяців | |ОС | | | | | | | | | |Платіж |4187,29 |3323,25 |2809,91 |2471,85 | |25% |25 000 | | | | | | | | |ПДВ |837,46 |664,65 |561,98 |494,37 | | | |Платіж із ПДВ |5024,75 |3987,9 |3371,89 |2966,22 | | | |Платіж |4131,46 |3278,94 |2772,44 |2438,89 | |26% |26 000 | | | | | | | | |ПДВ |826,29 |655,79 |554,49 |487,78 | | | |Платіж із ПДВ |4957,75 |3934,73 |3326,93 |2926,67 |.

Продовження таблиці 11 |Авансовий платіж |Щомісячні |Термін лізингу | | |лізингові | | | |платежі | | |в % до | | |18 |24 |30 |36 | |стоимости|в $ | |місяців |місяці |місяців |місяців| |ОЗ | | | | | | | | | |Платіж |4075,63 |3234,63 |2734,98 |2405,98| |27% |27 000 | | | | | | | | |ПДВ |815,13 |646,93 |547 |481,19 | | | |Платіж із ПДВ |4890,76 |3881,56 |3281,97 |2887,12| | | |Платіж |4019,8 |3190,32 |2697,51 |2372,98| |28% |28 000 | | | | | | | | |ПДВ |803,96 |638,06 |539,5 |474,6 | | | |Платіж із ПДВ |4823,76 |3828,39 |3237,01 |2847,57| | | |Платіж |3963,97 |3146,01 |2660,04 |2340,02| |29% |29 000 | | | | | | | | |ПДВ |792,79 |629,2 |532,01 |468 | | | |Платіж із ПДВ |4756,76 |3775,21 |3192,05 |2808,02| | | |Платіж |3908,14 |3101,7 |2622,58 |2307,06| |30% |30 000 | | | | | | | | |ПДВ |781,63 |620,34 |524,52 |461,41 | | | |Платіж із ПДВ |4689,77 |3722,04 |3147,1 |2768,47|.

Термін в місяцях — тривалість дії договору лізингу в повних місяцях. У таблиці наводиться кілька можливих значень — 18, 24, 30 і 36 повних місяців. Кількість лізингових платежів з договору лізингу дорівнює зазначеному кількості месяцев.

На перетині рядків і шпальт зазначені значення щомісячних рівних лізингових платежів. Кожен платіж спочатку зазначений без ПДВ, потім наведений ПДВ, і навіть загальний лізинговий платіж з НДС.

4.4. Аналіз результатів інвентаризації орендованих основних средств.

Для проведення інвентаризації орендодавець і орендар становлять інвентаризаційну комісію з участю своїх представників. Під час проведення інвентаризації встановлюється фактичний стан кожної нової об'єкта, його знос здійснюється оцінка об'єктів оренди. За матеріалами інвентаризації складається баланс, який підписується представниками орендодавця й фірми-орендаря і додається договору аренды.

Таблиця 12.

Порівняльне зведення інвентаризації орендованих основних засобів ВАТ.

«Більшовик» станом на 01.01.2003 г.

| |Кількість |Сума, |Количест|Сумма |Зміни | |Орендовані основні |(прим.) |грн. |у (шт.)|грн. | | |кошти |01.01.2002 | |01.01.20| | | | | | |03 | | | | | | | | |прим. |грн. | |Мікро вантажівку «Газель» |3 |157 652 |3 |156 523|0 |-1129| |Мікро вантажівку «Mercedes|1 |79 500 |1 |79 211 |0 |-289 | |Z152» | | | | | | | |Мікроавтобус «Газель» |2 |106 000 |2 |105 423|0 |-577 | |Мікроавтобус «Mercedes» |1 |90 115 |1 |90 002 |0 |-113 |.

Як ілюструє порівняльне зведення з таблиці 12 ніяких змін щодо кількості орендованого майна у період 01.01.2002 — 01.01.2003 зірвалася, тим щонайменше відбулися вартісні зміни. Через війну знесення залишкова вартість основних засобів зменшилася у сумі амортизации.

4.5. Аналіз вибуття орендованих основних средств.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 вибуття основних коштів регламентований так:

Об'єкт основних засобів вимикається з активів (списується з балансу) у разі вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі чи невідповідності критеріям визнання активом.

Фінансовий результат від вибуття об'єктів орендованих основних засобів окреслюється різницю між доходом від вибуття і собівартістю і залишкової вартістю основних средств.

Проілюструємо цей розрахунок реальному прикладі в таблиці 13.

Таблиця 13.

Аналіз вибуття орендованих основних засобів ЗАТ «Авто перевізник» |Об'єкт оренди |Прибуток від |Себестоимость|Остаточ-|Финансовый | | |вибуття | |ная |результат | | | | |стоимост| | | | | |и | | |Мікро вантажівки «Газель» |12 236 |157 652 |156 523 |13 365 | |Мікро вантажівку «Mercedes |62 359 |79 500 |79 211 |62 648 | |Z152» | | | | | |Мікроавтобуси «Газель» |98 236 |106 000 |105 423 |98 813 | |Мікроавтобус «Mercedes» |72 365 |90 115 |90 002 |72 478 |.

Як кажуть фінансовий результат від вибуття орендованих основних коштів є додатковим, адже підприємство одержало прибуток завдяки використанню цих основних средств.

Выводы.

Лізингові операції є суто ринкове ставлення між трьома сторонами:

1) підприємством, яке виготовляє оснащения;

2) орендодавцем (лізингової компанией);

3) орендарем (підприємством, організацією), що має матеріальні цінності протягом певного времени.

Механізм угоди у тому, що орендар найчастіше сам знаходить підприємство, яке виготовляє необхідне нього оснащення, обговорює з ним бік справи, укладає попередню угоду про постачання. Вони удвох з виробником звертаються до лізингової компанії з проханням підписати тристоронній контракт і профінансувати його. Під фінансуванням тут слід розуміти такое.

Лізингова компанія купує оснащення у виробника і передає їх у користування споживачеві у межах посередньо чи довгострокового договору, причому право власності обладнання залишається поза лізингової фірмою. Зрозуміло, що цю схему більш адресований країн із розвинену інфраструктуру фінансових операцій, де орендар має достатньою інформацією про товаропроизводителях і може безпосередньо звернутися у кожного з них.

У наших умовах нерозвиненої ринку споживач матиме певні трудност. Він може не знати, де можна було одержати оснащення. Тому з початку змушений звертатиметься до лізингової компанії з проханням визначити нього постачальника, а ця вже консультація, додаткові витрати лізингової компанії, внаслідок чого необхідно платить.

Проте переваги, які отримає орендар, вдавшись з допомогою до лізингової компанії, виправдають витрачені средство.

Лізинг ніж формою своєрідного кредитування передбачає, з одного боку, передачу технічних засобів в виняткове користування орендарю, та якщо з іншого, машини, обладнання і устрої протягом період оренди залишаються власністю орендаря. За таких умов орендар: повною мірою користується гарантією, виданої виробником машин і оснащення; може застрахувати власним коштом, але у користь орендодавця, отримані в оренду кошти від їхнього втрат, руйнації та інших причин, які можуть опинитися навести до непридатності; зобов’язаний забезпечити належний збереження орендованих коштів у протязі період оренди; немає права робити будь-які зміни у конструкції орендованих коштів без письмової згоди орендодавця, після отримання що здійснюються з допомогою орендаря, а орендовані кошти (у частині конструктивних змін) після закінчення терміну дії лізингового угоди стають власністю орендодавця; зобов’язаний не змінювати місця перебування здобутих у оренду технічних коштів без згоди орендодавця. Платити все податків і нести інші витрати, пов’язані з цих коштів; неспроможна без письмового дозволу орендодавця знайомити іншим особи з конструкцією і технічними характеристиками орендованих коштів чи передавати цих осіб право за договором аренды.

Натомість орендодавець зобов’язується поставити орендарю працездатні технічні засоби. Місце поставки технічних засобів призначається, зазвичай, орендарем, який зобов’язаний відшкодувати орендодавцю всі затрати, пов’язані з транспортуванням, монтажем, запуском в експлуатацію й виконанням інших, які творяться у через відкликання постачанням і наступним переміщенням цього средства.

Така форма взаємовідносин передбачає також попередня згадка пріоритетного права орендаря для закупівлі орендованих ним технічних коштів, тоді як із класичної оренді після закінчення терміну оренди ці кошти треба передбачити передані орендодавцю. Таке обумовлене у договорі право змушує орендаря зі свого боку раціонально і ефективно експлуатувати надані нього технічні средства.

Проте треба сказати, що має рацію і обв’язки сторін, які випливають з умов контракту на оренду, є чимось суворо зафіксованим і можуть змінюватися залежно від законодавства тому чи тому країни й певних особливостей конкретного ринку. Навіть у країні загальні умови контрактів різних лізингових фірм на оренду аналогічного оснащення можуть бути різні, оскільки з контракт індивідуальний і оброблений з урахуванням конкретних обставин й виконання вимог зацікавлених сторон.

У процесі розвитку лізингових відносин виявився ряд переваг фінансування основних засобів виробництва, у формі лізингу перед традиційним фінансуванням з допомогою довгострокового банківського кредиту. Переваги лізингових операцій відчувають всі учасники лизинга.

Для виробника технічних засобів лізинг відкриває перспективы:

1. створювати передумови для скорочення витрат за рекламу, аналіз ринку, пошук споживачів (як між ними лізингової компанією встановлені й відпрацьовані постійно діючі зв’язку). Тут, ніж виробник це робить лізингова компанія, і може сконцентрувати свої зусилля, зокрема фінансові, влади на рішення виробничих завдань із зниження собівартості продукции;

2. від імені лізингової компанії виробник знаходить постійного оптового споживача, готового заплатити стовідсоткову вартість замовлення сразу;

3. з’являється можливість до списку потенційних користувачів оснащення тих споживачів, які через брак грошового кошти (або у зв’язку з відсутністю одержати необхідну суму кредит, була б поза межами його економічних інтересів, тобто позбавили його потенційної прибыли;

4. отримується можливість перекласти лізингову компанію невдоволення споживача, який викликаний поламанням оснащення внаслідок недолугої експлуатації чи поганого обслуживания.

Орендодавцю (лізингової компанії) лізинг дає можливість :

1. розширити номенклатуру товарів, що він пропонує на внутрішньому, а зовнішньому рынках;

2. забезпечити продаж продукції і на надаваних послуг, реалізація яких інших не вигідна або зовсім невозможная;

3. підвищувати економічну ефективність зданих у найм машин, інших товарів багаторазового пользования;

4. створювати й розширювати коло своїх перманентних контрагентов;

5. розвивати та зміцнювати ділові взаємини Юлії з кінцевими споживачами, уникаючи посередницьких фирм.

Лізинг для орендаря забезпечує отримання важливих щодо його діяльності таких преимуществ:

1. стовідсоткове кредитування, яке вимагає їх негайного початку платежів. Контракт передплачує повну вартість имущества.

Орендні платежі є поточними і, зазвичай, починаються після постачання майна орендодавцем чи позднее;

2. набагато простіше отримати контракт в лізинг, ніж позику. Особливо це теж стосується малих і середніх предприятий;

3. можливість через оренду сучасних американських і високопродуктивних технічних засобів як оперативно реконструювати виробництво, чи спрямовувати зекономлені кошти інші потребности;

4. ризик старіння оснащення повністю лягає на його орендодавця. Орендар має можливість постійно оновлювати свій парк оснащення через підписання визначилися з лізинговою компанією нового контракту, але вже прогресивніший оснащение;

5. під час підписання контрактів, із лізингової компанією орендар може розрахувати надходження своїх доходів і виробити з нею відповідну йому схему финансирования;

6. дозволяє орендувати новітнє й необгрунтовано дороге оснащення без значного нагромадження капіталу на придбання такого оснащения;

7. з’являється можливість вільно використовувати набагато більше виробничих потужностей, аніж за купівлі технічних засобів. Тимчасово вивільнені завдяки лізингу грошові засіб орендар може витратити на будь-які виробничі потребности;

8. у орендаря з’являється можливість економії за 57-ю статтею «Амортизация»;

9. якщо орендарем є товариство, то зростає його ліквідність, що надає сприяння зростання курсу його акцій біржі; 10. можливість пільг при оподаткуванні залежить від виду лизинга.

Лізинг передбачає ще й різноманітні специфічні переваги. Приміром, фінансування процесу формування основних засобів виробництва через лізинг не обмежує можливості підприємства у додаткових закупівлях матеріалів і сировини, необхідні розширення производства.

Перехід нашої економіки до ринків, безумовно, дає сильний імпульс лізингових операціях в внутрішньому обсязі, і в зовнішньоекономічних зв’язках. Як можна і розвиток кредитної системи, лізинг містить у собі великий потенціал розкріпачення підприємництва, раціонального використання товарних і фінансових ресурсів, раціонального використання товарних та фінансових ресурсів, більшої гнучкості відносин між не виробниками споживачами. Тим самим було лізинг і може зробити перші крок до ринку, в тому однині і до ринків зовнішнього. Світовий досвід вже довів її жизнеспособность.

За підсумками проведеного аналізу операцій із оперативної та фінансової оренді ВАТ «Більшовик» можна дійти невтішного висновку, за вибору шляхів фінансування придбання основних засобів, якщо ці гроші купуються з допомогою позикового кошти, перевагу надавати колись всього таким видам фінансування як оперативна і фінансова оренда. Результати, які ми маємо в проведеному дослідженні це підтверджують. Так, при оперативної оренді аналізоване підприємство заощаджує 53 000 грн. тоді як варіантом фінансування з допомогою банківського, а разі фінансової оренди — 18 224 грн.

Приложение.

Баланс ВАТ «Більшовик» станом на 01.01.2003 г. |АКТИВ |Код |На початку года|На кінець | | | | |року | |1.Необратимые активи | | | | |Нематеріальні активи: | | | | |залишкова вартість |010 |100 |150 | |початкова вартість |011 |100 |150 | |знос |012 | | | |Незавершене будівництво |020 |1000 |700 | |Основні кошти: | | | | |залишкова вартість |030 |2400 |2900 | |початкова вартість |031 |2600 |3300 | |знос |032 |200 |400 | |Довгострокові фінансові інвестиції: | | | | |- які за методом |040 | | | |участі у капіталі інших підприємств | | | | |- інші фінансові інвестиції |045 |500 |600 | |Довгострокова дебіторська заборгованість |050 | | | |Відстрочені податкові активи |060 | |40 | |Інші необоротні активи |070 | | | |Усього за розділом 1 |080 |4000 |4390 | |2.Оборотные активи | | | | |Запаси: | | | | |- виробничі запаси |100 | | | |- тваринного на вирощуванні і відгодівлі |110 | | | |- незавершене виробництво |120 | | | |- готову продукцію |130 | | | |- товари |140 | | | |Векселі отримані |150 | | | |Дебіторська заборгованість за товари, | | | | |роботи, послуги: | | | | |чиста реалізаційна вартість |160 |200 |850 | |початкова вартість |161 |200 |850 | |резерв сумнівних боргів |162 | | | |Дебіторська заборгованість за розрахунками:| | | | |- з бюджетом |170 | | | |- за виданими авансами |180 | | | |- з нарахованих доходів |190 | | | |- з внутрішніх розрахунків |200 | | |.

|ПАССИВ |Код |На початку |На | | | |року |кінець | | | | |року | |1.Собственный капітал | | | | |Статутний капітал |300 |3500 |4000 | |Пайовий капітал |310 | | | |Додатковий капітал |320 | | | |Інший додатковий капітал |330 | | | |Резервний капітал |340 | | | |Нерозподілена прибуток (непокритий |350 |1000 |1600 | |збиток) | | | | |Неоплачений капітал |360 | | | |Вилучений капітал |370 | | | |Усього за розділом 1 |380 |4500 |5600 | |2.Обеспечения наступних витрат і платежів | | | | |Забезпечення виплат персоналу |400 |50 |30 | |Інші забезпечення |410 | | | |Страхові резерви |415 | | | |Частка стирає страхувальників в страхових |416 | | | |резервах | | | | |Цільове фінансування |420 |100 |120 | |Усього за розділом 2 |430 |150 |150 | |3.Долгосрочные зобов’язання | | | | |Довгострокові кредити банків |440 |950 |550 | |Інші довгострокові зобов’язання |470 |400 |400 | |Усього за розділом 3 |480 |1350 |950 | |4.Текущие зобов’язання | | | | |Короткострокові кредити банків |500 |700 |900 | |Поточна заборгованість за довгостроковими |510 | | | |зобов'язаннями | | | | |Векселі видано |520 | | | |Кредиторська заборгованість за товари, |530 |950 |800 | |роботи, послуги | | | | |Поточні зобов’язання за розрахунками: | | | | |- з отриманих авансів |540 | | | |- з бюджетом |550 |130 |130 | |- з позабюджетних платежів |560 | | | |- з страхування |570 | | | |- з оплати роботи |580 |180 |160 | |Інша поточна дебіторська заборгованість |210 | | | |Поточні фінансові інвестиції |220 |250 |1050 | |Грошові засіб та його еквівалентами: | | | | |- у національній валюті |230 |3500 |2390 | |- в іноземній валюті |240 | | | |Інші оборотні активи |250 | | | |Усього за розділом 2 |260 |3950 |4290 | |3.Затраты майбутніх періодів |270 |50 |50 | |БАЛАНС |280 |8000 |8730 |.

|- з учасниками |590 | | | |- з внутрішніх розрахунків |600 | | | |Інші поточні зобов’язання |610 | | | |Усього за розділом 4 |620 |1960 |1990 | |4.Доходы майбутніх періодів |630 |40 |40 | |БАЛАНС |640 |8000 |8730 |.

1. Васильєв М. М. Лізинг: організація, нормативно — правова основа, розвиток. До. Вид-во Дека, 2003 р., 176 з. 2. Кабатова Є. У. Лізинг: поняття, правове регулювання, міжнародна уніфікація. До. Наука, 1999 р., 132 з. 3. Кабатова Є. У. Лізинг: правове регулювання, практика" Х. Вид-во Инфра;

М, 2004 р., 194 з. 4. Карп М. У. Фінансовий лізинг для підприємства. До. Фінанси, ЮНИТИ, 2002 г., 119 з. 5. Комаров У. Ф. Оренда, лізинг, фірмовий сервіс, До., 2001 р., 129 з. 6. Лізинг і нині комерційний кредит. До. Ист-Сервис, 2002 р., 100 з. 7. Лізинг і нині факторинг. До., 1999 р., 36 з. 8. Прилуцкий Л. М. Фінансовий лізинг. До., Вид-во Вісь — 89, 2004 р., 272 з. 9. Чекмарева Є. М. Лізинговий бізнес. До., Економіка, 2004 р., 127 с.

Статьи в журналах.

10. Бєляков Про. А. Ода лізингу // Нафта України, 2000, № 1 с. 48 — 52. 11. Бєляков Про. А. Організація лізингу для нафти і є // Машиностроитель,.

2003, Спеціальний випуск, с. 52 — 53. 12. Блінов А. У. Розвиток лізингу України // Маркетинг, 2002, № 1 с. 2 ;

19. 13. Блум Д. Правове регулювання лізингу України // Інвестиції в.

Росії, 2004, № 2, с. 31 — 37. 14. Витрянский У. Окремі види договору, оренди // Господарство і право,.

2003, № 3, с. 3 — 15. 15. Газман У. Д. Як слушно укладати договори фінансового лізингу //.

Господарство право, 2003, № 3, с. 107 — 114. 16. Газман У. Д. Лізинг автотранспортних коштів // Господарство і право,.

2003, № 11, з. 91 — 103. 17. Газман У. Д. Створення автотранспортної лізингової компанії: экономико — правові умови // Господарство право, 2003, № 12, з. 92 — 106. 18. Газман У. Д. Лізинг у малому підприємництві: організаційно — правове забезпечення // Господарство право. 2003, № 7, с.100−108, № 8, с.81;

90. 19. Горемыкин У. А. Правове регелирование лізингових відносин //.

Досягнення науку й техніки АПК, 2003, № 6, с. 40 — 41. 20. Коган Еге. Правові основи лізингу // ЕКО, 1999, № 3, с. 61 — 75. 21. Комаров У. У. Міждержавна лізинг з СНД: початок, проблеми, перспективи // Держава право, 2000, № 9, с. 103 — 106. 22. Коннова Т. А. Договір фінансової оренди (лізингу) // Законодательства,.

2004, № 9 с. 16 — 20. 23. Ольхова Р. Лізингові угоди // Журнал акціонерам, 2000, № 3, с. 39 ;

41. 24. Павлодский Є. А. Цивільний кодекс фінансового оренді, 1998, № 1, с. 65.

— 69. 25. Петров М. Поняття лізингу і медичну сфери його застосування // Російська Юстиция,.

1995, № 4, с. 13 — 14. 26. Сахарчук У. Види лізингових операцій // Господарство право, № 4, с. 26 ;

30. 27. Філатов А. Лізинг: правові аспекти // Гроші потрібні і кредит, 1995, № 8, с. 64.

— 69. 28. Філатова Т. Законодавча підтримка лізингу // Ріелтор, 1998, № 3, с. 10 — 14 29. Чекмарева Є. М. Правове забезпечення лізингу // Господарство і право,.

2003, № 6, с. 21 — 38. 30. Чекмарева Є. М. Аналіз практики розвитку лізингового бізнесу //.

Господарство право, 2000, № 7, с. 18 — 42. 31. Чекмарева Є. М. Рекомендації з проведення лізингових операцій //.

Господарство право, 2004, № 8, с. 13 — 33. 32. Чекмарева Є. М. Економічні основи лізингових угод // Господарство право, 2003, № 3, с. 22 — 46. 33. Чиненков А. У. Фінансова оренда (лізинг) та її правове регулирование.

// Бухгалтерія і банки, 2004, № 3, с. 48 — 53.

Статьи в газетах.

34. Ліцензування лізингової діяльності // Економіка життя й, 2001, 4 лютого. 35. Економічне процвітання напрокат // Коммерсантъ — DAILJ, 1995, 29 квітня. 36 Дані ВАТ «Більшовик» 2004 г.

———————————;

Керівництво бухгалтерии.

(головний бухгалтер, заступник. головного бухгалтера).

Група обліку матеріальних ресурсов.

Група обліку оплати труда.

Група обліку готової продукції і на її реализации.

Група обліку витрат за производство.

(заступник. головного бухгалтера).

Група обліку расчётных операцій (кассир).

Група обліку інших операций.

Зведена группа.

(головний бухгалтер).

Регістри аналітичного учета.

Накопичувальні і группировочные ведомости.

Бухгалтерський баланс інші форми отчетности.

Головна книга.

Журналы-ордера.

Касова книга.

Первинні і зведені документы.

[pic].