Організація і шляхи підвищення економічної ефективності виробництва молока

http://www..ru/

Курсова робота

" Організація і шляхи підвищення економічної ефективності виробництва молока"

Вступ

господарський скотарство собівартість молоко

Сільське господарство — є однією з основних галузей народного господарства, яка забезпечує виробництво продуктів харчування та є найбільшою умовою розвитку суспільства. Воно є життєво необхідною галуззю народного господарства, оскільки зачіпає інтереси кожної людини. Адже 80% фонду споживання формується за рахунок с/г. Однією з основних галузей с/г — є тваринництво. В свою чергу скотарство — є однією з провідних галузей тваринництва, яка забезпечує населення молоком і м’ясом, а легку промисловість — сировиною. Скотарство забезпечує населення продуктами харчування, молоком, м’ясом, які є незамінними за поживною цінністю продуктами для повноцінного харчування людини. Молоко і продукти його переробки містять більше 120 цінних компонентів: білки, жири, вуглеводи, мінеральні речовини.

Шкури великої рогатої худоби використовують в промисловості для виготовлення взуття та інших шкіряних виробів. Фармацевтична промисловість використовує ендокринну сировину і кров для виготовлення ліків.

В порівнянні з іншими видами тварин найвищу молочну продуктивність має велика рогата худоба. При правильному вирощуванні і утриманні від корови отримують 5000−8000кг молока за рік при жирності до 4% і вище.

Велика рогата худоба споживає найбільш дешеві в рослинництві корми, відходи цукрової харчової промисловості та інших видів харчової промисловості. Тому її раціон має нижчу собівартість, ніж в інших видів тварин.

До того ж у скотарстві найвища окупність кормів. Ця галузь має велике значення для розвитку інших галузей сільського господарства.

Рослинництву вона постачає: цінне органічне добриво — гній (за рік від корови одержують приблизно 10 т гною), свинарству — молоко, яке необхідне для поросят раннього віку.

Молокопродуктовий підкомплекс України посідає важливе місце у формуванні продовольчого забезпечення країни. Від його розвитку не тільки здоров’я населення, але й рівень соціальної напруги в країні, особливо в сільській місцевості.

Розвиток молока в Чернігівській області

На Чернігівщині є всі передумови для розвитку молочного скотарства, передусім природні і трудові ресурси. Проте потенціал району ніколи не використовувався повною мірою, навіть за часів Радянського Союзу, коли галузь досить успішно розвивалася. З набуттям Україною незалежністю молочне скотарство почало зазнавати серйозного занепаду.

Молочна галузь протягом 1990;2003 років перебувала в глибокій кризі - виробництво молока в усіх категоріях господарств скоротилося вдвічі, а в суспільному секторі виробництво постійно зменшується, і в 2007 р. становило відповідно 50,5 і 20,2% до рівня 2000 р.

Зменшення виробництва молока і сільськогосподарських підприємствах пов’язано, насамперед, із кризовими явищами в економіці агропромислового комплексу. В господарствах населення спостерігається тенденція до зростання обсягу виробництва молока, але це не може компенсувати зменшення до загального обсягу його виробництва в області. Значне коливання в обсягах виробництва молока, яке спостерігається в різних категоріях господарств, пов’язане зі змінами, які відбулися в кількості та продуктивності корів.

Нині галузь у регіоні розвивається вкрай неефективно й дуже повільно. Вона тримається на плаву виключно завдяки особистим господарствам населення. Але сучасні демографічні процеси в області дають підстави для невтішних прогнозів щодо розвитку галузі найближчим часом. Поголів'я корів у всіх категоріях господарств Чернігівщини постійно та інтенсивно скорочується: в цілому по області та в середньому по Україні у 2,3 рази.

Різкою спадною динамікою показника обсягів виробництва молока з 2000;2009 роки відзначилися с/г підприємства області та України в цілому скорочення з 2000;2009 роки становило відповідно 79,8 і 86%. Такий різкий спад виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах, господарства населення не змогли компенсувати розширенням масштабів своєї діяльності, а відтак на Чернігівщині, як і по Україні в цілому, спостерігаємо значне скорочення молочного виробництва — відповідно на 49,5 і 44,1%.

Таблиця. Показники розвитку молочного скотарства в Чернігівській області

Незважаючи на досить пристойні темпи зростання, показник продуктивності молочного стада в області (3159кг) далекий від рівня європейських країн: в Польщі - (4541кг), Німеччини — (6439кг), Франції - (6548кг), Нідерландів — (7160кг), Данії - (8156кг) та інші. Зростання продуктивності худоби в регіоні дещо вирівняло темпи зниження виробництва молока, спричинені скороченням поголів'я корів, про що свідчать дані таблиці.

Найгострішою і найболючішою молочного скотарства Чернігівської області є низькі закупівельні ціни на продукцію галузі. Наприклад, у червні-серпні 2006 року середня закупівельна ціна на молоко в регіоні становила 60 коп. за 1 л.

Незадовільні фінансові результати діяльності галузі дають підстави для твердження про неможливість виходу її з кризи власними силами. Відродження молочного скотарства має відбуватися за державної підтримки в кілька етапів. Їхня тривалість, зміст, фінансове й правове забезпечення повинні бути визначені спеціальною програмою, до розробки якої Міністерству аграрної політики України слід залучити провідні наукові установи України аграрного спрямування, а також визнаних спеціалістів-практиків даної галузі.

Метою написання курсової роботи є - дослідження стану та перспектив розвитку молочного скотарства на прикладі Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок «.

При написанні курсової роботи було використано :

— Статут підприємства.

— Форма № 50 «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств» 2007;2009 роки.

— Форма № 24 «Звіт про стан тваринництва» за 2007;2009 роки.

— Форма № 1 «Баланс» за 2007;2009 роки.

— Форма № 2 «Звіт про фінансові результати» за 2007;2009 роки.

— Форма № 4 «Звіт про власний капітал» за 2007;2009 роки.

— Форма № 5 «Примітки до річної фінансової звітності» за 2007;2009 роки.

1.Організаційно-економічна характеристика господарства

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Світанок» знаходиться в Чернігівській області, Бобровицький район, місто Бобровиця, вул. Червонопартизанська, 75. ТОВ «Світанок» зареєстроване Бобровицькою райдержадмістрацією від 15 серпня 2001 року № 44 здійснює свою діяльність згідно з Конституцією і законами України «Про господарське товариство», «Про власність», «Про систему оподаткування», діючих нормативних актів, установчого договору і Статуту Товариства. ТОВ «Світанок» було створене в процесі реорганізації на виконання Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» № 117 від 15.12.1999 року шляхом об'єднання земельних і майнових паїв засновників та оренди майна і землі колишніх членів КПС «Світанок», і являється юридичною особою.

Засновниками Товариства є: Ганчев Іван Павлович, Ганчев Сергій Іванович, Лесенко Леонід Григорович, Шамал Володимир Леонідович. Статутний фонд господарства становить 85 506 гривень, у тому числі по засновниках: Ганчев І.П.-61 860 грн. (72,3%), Ганчев С. І.- 7795 грн. (9,2%), Шамал В. Л.- 9433 грн. (11,0%), Лесенко Л. Г.-6413 грн. (7,5%).

Дане господарство знаходиться на відстані 4 км від залізничної станції, 105 км від обласного центру міста Чернігова, та міста Києва. Також через місто проходить шляхове сполучення Бобровиця-Козелець-Чернігів.

ТОВ «Світанок» забезпечене дорогами 1 та 2 класів. По території господарства велику розгалуженість мають польові шляхи та дороги. Внутрішньогосподарський та міжміський зв’язок здійснюється за допомогою телефонного та радіозв'язку, факсу, планується підключення до мережі Internet.

Підприємство знаходиться в лісостеповій зоні і характеризується помірно-континентальним кліматом. Сума щорічних опадів становить 350−380мм, на літній період припадає близько 170 мм. Середньорічна температура дорівнює +6°С. В кінці грудня спостерігається відносно сніговий покрив, який тримається по-різному.

Кліматичні умови вцілому сприяють даному господарству у вирощуванні озимих і ярих культур, цукрових буряків і задовольняють умови для розвитку галузі тваринництва.

Ґрунтовий покрив представлений в основному дерново-підзолистими, темно-сірими опідзоленими ґрунтами, вони є різними по хімічному складу. Рельєф земель господарства є рівнинним. Основними джерелами створення запасів вологи є поверхневі води. Найбільш поширені не змиті та слабо змиті чорноземи, що залягають на слабо хвилястих місцевих вододілах та їх схилах. Ґрунти середньо — забезпечені азотом, фосфором та калієм, 1га землі має родючість 68 бал, вміст гумусу в ґрунті 3,5%.

Організаційно-виробнича структура підприємства залежить від його розмірів. Тому для ТОВ «Світанок», як середнього за розміром господарства, характерна трьохступінчата управлінська структура. Вона передбачає наявність між керівником господарства і керівником первинного підрозділу проміжного рівня (керівник або начальник відділення). Головні спеціалісти (які очолюють спеціалізовані відділки) виступають одночасно в ролі функціональних і лінійних керівників.

До організаційної структури ТОВ «Світанок» входить: одна свиноферма, одна молочна-товарна ферма, одна тракторно-рільнича бригада. До обслуговуючого підрозділу входить: автопарк, ремонтна майстерня, складське господарство (фуражний фонд, запчастини, ПММ), підрозділи з водопостачання та енергозабезпечення, переробні підрозділи (пункт забою худоби, кормоцех, млин), пилорама. До функціональних служб належать: агрономічна, економічна, зоотехнічна, інженерна, ветеринарна.

Управління керівника ТОВ «Світанок» можна охарактеризувати, як демографічний стиль керівництва. Він вирізняється високим рівнем демократизації повноважень, колегіальним рішенням більшості проблем. Керівник із бажанням ділиться владою з підлеглими, дає їм можливість виявляти ініціативу, розвивати свої здібності. Він прислухається до думки підлеглих, дає їм самостійність і широку свободу вирішення питань та виконання завдань. Керівник створює в колективі атмосферу відкритості і довіри. У таких умовах керівник користується не тільки службовим авторитетом, але й особистим.

В господарстві можна виділити 3 показники зовнішнього середовища: конкуренти, постачальники і споживачі.

Конкурентами Товариства є:

1. ТОВ"Свидовець"

2. ТОВ «Земля і Воля»

3. ЗАТ «Рудьківське»

4. ТОВ «Агропрогрес»

Постачальники ТОВ «Світанок»:

· ТОВ «Габен» Чернігів, гербіциди, пестициди, мінеральні добрива, насіння кукурудзи.

· ПП «Лан», «Дизель сервіс», «Торг-авто» Чернігів, запчастини, с/г машини.

· «Фонтекс», «ВІП ДІЛ» Київ, ПММ Споживачі продукції ТОВ «Світанок»:

Ш ПП «Зернотранс» с. Ладанка, зерно Ш ТОВ"Жемчюжина" Київ, зерно.

Ш ТОВ"Бобровицький молокозавод"-молоко.

Ш ТОВ «ВКЦ Прилуки Агропереробка" — жива маса ВРХ та свиней.

Ш Державний Аграрний Фонд — пшениця.

Ш ТОВ"Деснагрейн" Носівка, ячмінь.

Ш «Луі Дрейфуз Комодітіз ЛТД Україна» Київ, ячмінь Ш ТОВ «Серна» Київ, ячмінь.

Так як господарство є сільськогосподарським, то свою діяльність здійснює на землі. Тому для ефективного здійснення господарської діяльності потрібно раціонально використовувати весь земельний потенціал для збільшення обсягів виробництва продукції рослинництва шляхом підвищення врожайності с/г культур.

Таблиця 1.1 Склад і структура сільськогосподарських угідь ТОВ «Світанок «

Проаналізувавши дані таблиці 1.1, можна сказати, що загальна площа сільськогосподарських угідь у 2009 році становила 2376га, і в порівнянні з 2007 роком змінилася на 0,5га. Тобто, вся наявна площа в господарстві у 2007;2008 роках зайнята ріллею, що є досить високим показником і може нести негативний характер. Адже певна земельна площа повинна бути зайнята природними кормовими угіддями, це дозволить зменшити водну і вітрову ерозію, вирощування продукції рослинництва на кращих землях підвищує її конкурентоспроможність, а також дасть змогу створити умови для впровадження у тваринництві менш енерго-, трудоі фондомістких технологій, поліпшення умов праці працівників галузі і зміцнення здоров’я тварин. В 2007 році 43га ріллі були трансформовані з ріллі в пасовища, що сприяє поліпшенню земельних угідь, а саме знижує відсоток розораності земель і підвищує врожайність с/г культур.

Виробнича спеціалізація господарства визначається за основними товарними галузями і продуктами, які забезпечують найбільшу виручку від реалізації. Отже основним показником, що характеризує спеціалізацію господарства, є структура товарної продукції. Здійснюючи свою підприємницьку діяльність, господарство отримує продукцію, одна частина якої залишається на підприємстві для задоволення внутрішньогосподарських потреб, а інша відправляється на реалізацію — така продукція є товарною. Структура товарної продукції ТОВ «Світанок» показана в таблиці 1.2.

Таблиця 1.2. Структура товарної продукції ТОВ «Світанок»

Аналіз даних таблиці 1.2 свідчить про те, що при визначенні структури товарної продукції за останні роки, найбільшу питому вагу займає - виробництво зернових та зернобобових 28,6%. Крім того до головних галузей відносяться: виробництво м’яса ВРХ — 26,1%, виробництво молока — 25,6%. Отже можна зробити висновок, що в даному господарстві склалася спеціалізація по виробництву зернових та зернобобових та м’ясо — молочного скотарства з розвиненим виробництвом м’яса свиней, яке становить 13,8%. Але слід зауважити, що в 2009 році господарство відмовилось від вирощування цукрового буряку, причинами такого кроку стали: низька врожайність культури, велика собівартість і низька реалізаційна ціна.

Більш детально про рівень спеціалізації господарства можна судити визначивши коефіцієнт спеціалізації, за формулою:

Кс = 100/Пт (2Н-1) ,

Де Пт — питома вага даної галузі в загальній вартості товарної продукції,

Н — порядковий номер галузі в ранжированому ряді, в якому галузі проставляються в послідовності по мірі спадання їх питомої ваги в структурі товарної продукції. На підставі даних наведеної вище таблиці коефіцієнт спеціалізації ТОВ «Світанок» становить:

Кc=100/28,6*1+26,1*3+25,6*5+13,8*7+5,0*9+0,5*11+0,2*13+0,2*15=100/387,6= 0,25

Визначивши коефіцієнт спеціалізації даного господарства, який становить 0,25, можна сказати, що рівень спеціалізації господарства є середнім. Отже можна зробити висновок, що підприємство має середній рівень спеціалізації, прив’язуючись до кон’юнктури ринку, намагається надавати перевагу багатогалузевому характеру, поступово витісняючи збиткові галузі. Тому для поліпшення структури товарної продукції та поглиблення спеціалізації господарства, потрібно знайти вигідні ринки збуту, закупити нові засоби виробництва, поліпшити якість продукції, що впливає на величину реалізаційних цін.

Виконання плану виробництва с/г продукції залежить від рівня використання основних виробничих засобів, структура яких є різною залежно від фондозабезпеченості підприємства. Але у сучасних умовах через нестачу коштів важко придбати нові засоби виробництва, тому необхідно раціонально використовувати засоби виробництва. Як дане господарство використовує наявні виробничі фонди показано в таблиці 1. 3.

Таблиця1. 3. Наявність і ефективність використання виробничих фондів господарства

Згідно з даними таблиці 1.3 середньорічна вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення в звітному році в порівнянні з базисним зменшилася на 4,4% і становить 95,6%. Але зросла середньорічна вартість оборотних активів на 154,9% і у 2009 році становить 6875,1 тис. грн. Також зменшилася і середньорічна чисельність працівників — 75%, динаміка зменшення спостерігається і у вартості валової продукції в спів ставних цінах — 89,8%. Причиною динаміки зменшення стало те, що в 2009 році господарство відмовилося від вирощування цукрових буряків, так як дана культура є економічно не вигідною для господарства.

Проаналізувавши фондозабезпеченість видно, що в 2009 році в порівнянні з 2007 роком зменшилася на 4,4% і становить 95,7%. Зменшення фондозабезпеченості свідчить про зменшення вартості основних виробничих фондів шляхом списання їх вартості. На відміну від фондозабезпеченості, фондоозброєність навпаки зросла на 27,5%. Причиною такого зростання стало зменшення чисельності працівників на підприємстві. Підвищення показника фондоозброєності сприяє зростанню рівня показника продуктивності праці і зменшенню розміру виробничих затрат на центнер вироблюваної продукції. Серед основних показників використання основних засобів є фондовіддача і фондомісткість. Фондовіддача показує, що на одну гривню вартості основних виробних фондів припадає 0,55 грн. вартості валової продукції. Зменшення фондовіддачі у 2009 році на 5,2% є негативним для господарства. Фондомісткість є зворотнім показником фондовіддачі і показує, що для виробництва 1 грн. валової продукції витрачається 1,82 грн. вартості основних фондів. Тобто збільшення цього показника у 2009 році становить 106,4%. Отже показники ефективності використання основних засобів у 2009 році погіршилися, так як фондовіддача знизилася на 3 коп., а фондомісткість підвищилася на 11 коп. Це означає, що в звітному році на 1 грн. основних засобів вартість товарної продукції зменшилася на 3 коп., а для одержання 1 грн. товарної продукції затрачається на 11 коп. більше вартості основних засобів. В умовах ринкових відносин особливої актуальності набуває питання підвищення економічної ефективності використання основних виробничих фондів. Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних засобів в господарстві - є зростання обсягу виробництва продукції шляхом підвищення врожайності і продуктивності тварин, своєчасна заміна та модернізація устаткування, запровадження нових технологій. Аналізуючи норму прибутку ми бачимо що, в 2009 році вона зросла на 137,4% в порівнянні з 2007 роком. Це підвищення має позитивне значення і означає, що в звітному році господарство отримало більший прибуток .

Найважливішою властивістю праці є її продуктивність, рівень якої характеризує ефективність використання трудових ресурсів. Продуктивність праці, як економічна категорія відображає взаємозв'язок між обсягом виробництва продукції і відповідними затратами праці.

В таблиці 4 відображено показники ефективності використання господарством засобів виробництва та робочу силу.

Таблиця 1.4. Показники продуктивності праці

Розрахувавши дані таблиці 1.4 можна констатувати, що в 2009 році валова продукція в порівняльних зменшилася на 10,2% в порівнянні з 2007 роком. Причинами зменшення стало те, що в 2009 році господарство відмовилося від вирощування цукрових буряків. Але збільшилося виробництво продукції тваринництва.

Також зменшилася чисельність працівників в господарстві в галузі тваринництва, це призвело до більшої механізації робочих процесів. Це спричинило підвищення виробництва валової продукції на одного працівника в 2009 році і становить: в рослинництві - 134,1%, в тваринництві - 104,1%.

Затрати праці в 2009 році порівняно з 2007 роком збільшилися і становлять 101,8%. Отже хоча чисельність працівників у 2009 році і зменшилися, але затрати праці на виробництво продукції зросли, тому господарству необхідно більше механізувати робочі процеси, особливо в галузі тваринництва, де затрати праці становлять 107,9% у 2009 році. Виробництво валової продукції на 1 людино — годину зменшилася і становить — 88,6% у тому числі: у рослинництві - 81,3%, у тваринництві - 93,6%.

Загальні показники виробничо — фінансової діяльності господарства розраховано в таблиці 1.5.

Таблиця 1.5. Показники виробничо — фінансової діяльності господарства

Аналізуючи дані таблиці 1.5 ми бачимо, що за останні 3 роки зросли грошові надходження на 34,3%. Причиною цього зростання стало підвищення реалізаційних цін. Також зросла і повна собівартість проданої продукції на 39,8%. Підвищенням цього також стало збільшення цін. Але всі ці чинники не значно вплинули на прибуток. Зросли показники по валовому доходу та чистому прибутку, що є позитивним для господарства. Але зменшився за рахунок підвищення собівартості рівень рентабельності на 4,4%, що є негативним для господарства. Отже можна зробити висновок, що господарству необхідно зменшувати витрати на виробництво продукції, підвищувати прибуток та якість продукції. А знижуючи собівартість — забезпечити розширене виробництво у господарстві.

2. Організація, планування та економічна ефективність виробництва молока

2.1 Аналіз розвитку виробництва молока в господарстві

Валова продукція скотарства складається з продукції, яку одержують у процесі господарського використання тварин (молоко), продукції вирощування та відгодівлі. На виробництво валової продукції тваринництва впливають багато факторів, так від рівня забезпеченості тваринництва кормами, тваринницькими приміщеннями, від породного складу тварин, рівня зоотехнічної і ветеринарно — профілактичної роботи залежать поголів'я тварин, їх продуктивність і виробництво продукції цієї галузі. При аналізі виробництва молока звертають увагу на дотримання якості продукції - це відповідний вміст жиру, сортова структура, кислотність. Основним завданням аналізу виробництва продукції скотарства є пошук можливостей нарощування виробництва продукції, поліпшення її асортименту та якості. Це дуже актуально особливо коли економічна ситуація в країні не сприяє розвитку галузі. Це ускладнює роботу кожного господарства і вимагає від них розробки цілеспрямованих заходів щодо найповнішого пошуку й узагальнення невикористаних резервів збільшення виробництва продукції з метою виживання підприємства в умовах ринкових відносин. Аналізом встановлюють, наскільки в господарстві дотримуються заходів, які забезпечують виробництво високоякісної продукції. Динаміка валового виробництва молока у ТОВ «Світанок» за три роки з 2007 по 2009 рік розрахована в таблиці 2.1

Таблиця 2.1 Динаміка виробництва молока в ТОВ «Світанок»

Аналізуючи дані таблиці 2.1. ми бачимо, що в 2009 році поголів'я корів зросло на 27 голів порівняно з 2007 роком. Також завдяки збільшенню поголів'я корів збільшився валовий надій у 2009 в порівнянні з 2007 роком і становить 19 257 ц, тобто на 2304 ц більше ніж у базисному, а отже збільшився і валовий надій на 1 корову. Отже можна зробити висновок, що в господарстві спостерігається динаміка збільшення виробництва молока, шляхом збільшення поголів'я і валових надоїв.

Собівартість є одним з найважливіших показників господарської діяльності підприємства, воно показує, у що саме обходиться господарству виробництво відповідного виду продукції і наскільки воно є економічно вигідним. Показник собівартості дає можливість глибоко аналізувати економічний стан підприємства і виявлять резерви підвищення ефективності виробництва.

Таблиця 2.2 Динаміка виробничої собівартості виробництва молока

Згідно зданими таблиці 2.2. можна зробити висновок, що у 2009 році поголів'я зросло на 7144 голів, і виробнича собівартість збільшилася на 39,4 тис. грн., собівартість 1 ц валового надою молока у порівнянні з 2007 роком зменшилася на 21,72 грн. Отже підвищення валового надою сприяло зниженню собівартості 1 ц продукції. Раціональне ведення господарства повинно супроводжуватись як загальним зростанням обсягу, так і здешевленням виробництва продукції.

Собівартість с/г продукції складається з багатьох статей витрат, які характеризують їх виробниче призначення. Собівартість окремих видів продукції, яку одержують обчислюють на основі витрат віднесених на дану продукцію. Структура виробничої собівартості молока по статтях витрат показана в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Структура виробничої собівартості молока

Розрахувавши дані таблиці 2.3 видно, що в 2009 році збільшилися витрати по статті корми на 9,3 тис. грн. це пов’язано з збільшенням поголів'я. Але витрати на нафтопродукти зменшилися в 2009 на відміну від 2007 року на 2,2 тис. грн. Також збільшилися витрати по статті роботи і послуги, їх розмір залежить від обсягу наданих послуг і собівартості одиниці послуг. Незважаючи на зменшення чисельності працівників у 2007 році витрати на оплату праці підвищилися на 90,2 тис грн. Динаміка зменшення спостерігається і в таких статтях витрат як: інші матеріальні витрати — 53, амортизація — 2,8, решта інших прямих загально виробничих витрат — 28,2. Отже, можна зробити висновок, що у 2009 році витрати господарства по усіх статтях витрат збільшилися на — 71,6 тис. грн.

2.2 Організація основних виробничих процесів при виробництві молока

Виробництво молока характеризується високою трудоі фондомісткістю, особливо на невеликих фермах із незначним рівнем механізації виробничих процесів.

Технологія виробництва молока характеризується залежно від системи утримання і використання тварин високою механізацією та автоматизацією виробничих процесів, значною концентрацією і спеціалізацією в галузі скотарства, виконанням чіткого ритму і такту господарства на задану продуктивність, застосуванням наукової - організації праці. Усе це дає змогу отримати високий економічний ефект при мінімальних затратах праці та засобів виробництва.

Важливою умовою впровадження промислових методів виробництва продукції скотарства є використання прогресивних систем і способів утримання худоби. В господарствах в основному застосовують дві системи утримання: — стійлову та стійлово — пасовищну. Для вирощування молочного стада корів ефективніша стійлово — пасовищна. Ця система утримання тварин виникла в районах, де цілорічне випасання худоби неможливе через природні умови, і тому зимова годівля тварин і догляд виконується людиною. Це викликає додаткові затрати праці і засобів, обсяги яких залежать від тривалості періодів. В стійловий період корів забезпечують різноманітними повноцінними кормами, утримуються в упорядкованих приміщеннях з механізацією робочих процесів. Також існують два способи утримання худоби: — прив’язний і безприв’язний. В даному господарстві використовують прив’язну систему утримання корів. При такій системі утримання кожна тварина утримується на прив’язі в індивідуальному стійлі, має власну годівницю та напувалку. Прив’язна система утримання корів дає можливість здійснювати індивідуальний підхід до нормованої годівлі, утримання та роздоювання корів, що сприяє підвищенню їх молочної продуктивності. Корови триваліше і спокійніше відпочивають. Однак у зимовий період важко проводити моціон тварин, обмежена можливість ефективного використання обладнання ферм. Навантаження корів на одного працівника в 2−3 рази менша ніж за безприв’язної системи, а продуктивність праці - у 1,2−2 рази нижча, що позначається на собівартості продукції. Корми роздають в індивідуальні годівниці, доять корів переносними апаратами або у молокопровід. Таке утримання дає змогу здійснювати індивідуальний догляд за тваринами й вести облік виробленої продукції, але він досить трудомісткий. Розрізняють також підстилковий і безпідстилковий способи утримання худоби. Тому важливим у системі утримання тварин є гноєприбирання. Через щілинну підлогу гній протоптується кінцівками тварин у підпільне сховище завглибшки 4−5см, звідти його один — два рази на рік. Через щілинну підлогу гній можна видаляти самопливом, для чого потрібна велика кількість води. Утримання молочної худоби на щілинній підлозі має істотні недоліки. Це високовартісні комунікації, значні витрат води, погіршення якості гною та трудомісткість його транспортування на поля, можливість травмування кінцівок тварин. Для прибирання гною залежно від способу утримання застосовують різні комплекси машин: при прив’язному утриманні - скребковий конвеєр ТСН-160 розрахований на 100 корів, ТСН-2,0.

У молочному скотарстві застосовують індивідуальну та групову годівлю. Групова годівля є ефективнішою, оскільки при цьому знижуються витрати кормів і витрати на їх роздавання. Отже у ТОВ «Світанок» застосовують індивідуальну годівлю, тому що в господарстві використовується індивідуальне прив’язне утримання корів. Витрати кормів у кормових одиницях на виробництво молока у Товаристві «Світанок» показана в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 Витрати кормів на виробництво молока у ТОВ «Світанок»

Розрахувавши дані таблиці 2.4. у 2009 році в порівнянні з 2007 роком збільшився валовий надій на 2304 ц, витрати кормів у ц кормових одиниць теж збільшилися на 4971 ц, тобто витрати на виробництво 1 ц молока збільшилися на 0,11 ц к. од. Залежно від фізичного стану корів годують окремими кормами або їх сумішами. При індивідуальній годівлі норму годівлі встановлюють з урахуванням розподілу корів за кормовим класами залежно від фізіологічного стану або рівня їх продуктивності. Раціон годівлі має бути повноцінним за складом, вмістом поживних органічних та мінеральних речовин, вітамінів, ґрунтуватися на широкому використанні кормів та забезпечувати отримання високої продуктивності й збереження здоров’я тварин при найменших витратах поживних речовин на одиницю продукції. Для досягнення високого рівня продуктивності, ефективного використання кормів, прояву нормальних функцій відтворення і здоров’я худоби, вирішальне значення має організація раціональної годівлі худоби. Структура раціону корів молочного стада за групами кормів ТОВ «Світанок» показана в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5. Структура раціону

Від забезпеченості тварин кормами залежать розмір поголів'я і рівень їх відгодівлі. В таблиці 2.5 розрахована структура раціону для поголів'я молочного стада. У 2009 році у господарстві збільшилося поголів'я на 27 голів, витрати за всіма групами кормів збільшилися в порівнянні з 2007 роком на 4971 ц к. од. Якщо розглядати по групах кормів, то витрати по всіх групах кормів теж мали тенденцію до збільшення з кожним роком Зараз у господарствах поширене 3−4 разове роздавання кормів упродовж доби. Так, при дворазовому доїнні корів рекомендують вранці до доїння, роздавати 25% добового раціону концентрованих кормів і більшу частину коренеплодів; після доїння — роздавати кормосуміші із соковитих кормів та січки, концентровані корми; за 1−1,5 годин до вечірнього доїння знову роздавати кормосуміші та концентровані корми, а після закінчення доїння — концентровані корми, буряки, силос чи жом, на ніч — сіно.

Роздавання кормів здійснюють мобільними кормороздавачами КТУ-10, КТУ-10А, РММ-5 та стаціонарними ТВК-80А, РКУ-200. Для дозованого згодовування концентрованих кормів використовують пристрій ПКТУ-10А, а для роздавання пійла, меляси в годівниці - роздавач РМК-1,7.

Один з основних виробничих процесів при виробництві молока є доїння корів. Машинне доїння корів дає змогу з меншими фізичними зусиллями в кращих гігієнічних умовах отримувати високі надої молока, значно підвищити культуру праці. Машинне доїння корів це найбільш трудомісткий процес виробництва молока, на який припадає 40% затрат праці. Корів доять двічі або тричі на добу. Але продуктивність праці підвищується при дворазовому доїнні навіть високопродуктивних корів. Доїння здійснюється згідно з розпорядком дня. Процес доїння складається з трьох періодів: підготовчий — підхід до корови, дезинфекція і витирання вим’я, масаж вим’я і здоювання перших струменів молока, надівання доїльних стаканів; основний; заключний. Також дуже важливе значення має вчасно зняти доїльні стакани, їх перетримування може завдавати тваринам больових відчуттів, зумовити неповну віддачу молока, зниження надою, захворювання на мастит. В умовах прив’язного утримання корів доять за допомогою переносних доїльних установок «Даугава», «Імпульс-610», АДМ-8, «Браславчанка». При безприв’язному: «Тандем» (УДТ-8,УДТ-12), «Ялинка» (УДЕ-8, УДЕ-16, УДМ-16М).

Важливе місце в організації основних виробничих процесів займає організація праці. Форми внутрішньо бригадної організації праці в господарстві залежать від кількості поголів'я, технології виробництва, способу утримання худоби, рівня механізації виробничих процесів. В господарстві основною категорією працівників, які доглядають за молочним стадом є доярки або оператори машинного доїння — вони доять корів і виконують роботи пов’язані з цим процесом. Скотарі - прибирають годівниці, стійла, приміщення від гною, випасають худобу. Роздавачі кормів — готують і роздають корми. Бригадири здійснюють облік надоїв і використання молока.

Послідовність виконання виробничих процесів протягом робочого дня встановлюють з розрахунком, щоб забезпечити належний режим тварин, створити умови для виробництва продукції і ущільнити робочий день працівників, які доглядають худобу.

2.3 Оплата праці

Організаційно — правові та економічні основи оплати праці в умовах переходу до ринку викладені в Законі України «Про оплату праці», Кодекс Законів про працю України та іншими нормативними актами. Згідно Генеральної та Галузевої угод між адміністрацією і уповноваженою особою від трудового колективу укладається колективний договір, де регулюються соціально — економічні та трудові відносини. У с/г підприємствах для оплати праці в тваринництві застосовують дві основні форми оплати праці - відрядну і погодинну.

Необхідною умовою ефективного стимулювання працівників ферм є розробка норм виробітку (обслуговування) і розцінок за продукцію за участю спеціалістів тваринництва, керівників виробничих підрозділів і тваринників, виходячи з типових норм та з урахуванням умов господарства. Норми і розцінки затверджуються адміністрацією господарства.

У ТОВ «Світанок» у 2007 році оплата праці здійснювалася за тарифною системою оплати праці. Тарифна система оплата праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Тарифний фонд оплати праці для розрахунку розцінок за продукцію визначають на підставі нормативної чисельності працівників, розрахованої по нормах обслуговування, професійного складу тваринників і відповідних тваринних ставок. При розрахунку розцінок за продукцію фонд оплати ділять на кількість одиниць відповідних видів продукції залежно від основного призначення галузі, питомої ваги кожного виду продукції, строків виробництва та затрат праці на їх виробництво. У молочному тваринництві прийнято близько 90% річного фонду оплати праці відносити на молоко, а за приплід — 10% тарифного фонду.

Але у 2008 році господарство почало здійснювало оплату праці працівників за акордно — преміальною системою оплати праці, яка є більш доцільною системою оплати праці. Вона передбачає оплату праці за двома показниками:

1. Обсяг виконаних робіт, за що виплачується аванс в розмірі прийнятих у господарстві тарифних ставок і кваліфікаційних розрядів з урахуванням надбавок за класність.

2. Кількість і якість отриманої продукції з доплатою до авансу 25−50% за умов отримання кількості та якості продукції згідно з прийнятими нормативами.

Якщо коригування нормативів здійснюється протягом року з незалежних від підрозділу причин: збільшення (зменшення) поголів'я, зміна структури кормів, зміна технології виробництва, то відповідно коригуються обсяги виробленої продукції, чисельність колективу та фонд оплати праці.

Розрахунок заробітної плати робітників ТОВ «Світанок», зайнятих на обслуговуванні молочного стада великої рогатої худоби у 2009;2010 роках показаний в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7. Розрахунок заробітної плати робітників, зайнятих на обслуговуванні молочного стада ВРХ.

Отже згідно даних таблиці 2.7. можна зробити висновок, що в 2010 році збільшився фонд оплати праці це сталося у зв’язку з підвищенням тарифної ставки на 1,49 грн., але перш за все причиною підвищення стало використання у 2010 році акордно — преміальної системи оплати праці, що включає доплати та премії. Зокрема доплата працівникам зайнятих на обслуговуванні корів основного стада — 12%, корів первісток — 25%.

2.4 Економічна ефективність виробництва молока

Економічна ефективність молочного скотарства характеризується системою показників, найважливішими з яких є: надій молока від корови, приріст живої маси і голови молодняка, продуктивність праці, витрати кормів на виробництво 1ц молока, собівартість 1ц. продукції, прибуток та рівень рентабельності виробництва видів продукції і галузі в цілому.

Найбільш гострою проблемою розвитку молочного скотарства є низька продуктивність корів. Основним стратегічним питанням розвитку галузі в перспективі залишається неухильне підвищення продуктивності молочного стада. Причиною низької молочної продуктивності корів зумовлено передусім хворобами, яловістю, недоліками в організації виробництва, недостатній рівень годівлі, в результаті чого корми використовуються головним чином на підтримку життєдіяльності поголів'я, а не на формування молока.

На ефективність виробництва молока значно впливає якість тварин. Для комплектування стада потрібні корови з високим генетичним потенціалом, придатні для промислової технології утримання. Проблема ефективності продуктивності праці в молочному скотарстві пов’язана з розширенням комплексної механізації виробничих процесів на фермах.

Розглянемо економічну ефективність виробництва молока у Товаристві «Світанок», яка розрахована в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8 Економічна ефективність виробництва молока

Отже розрахувавши дані таблиці 2.8 ми бачимо, що у 2009 році збільшився валовий надій на 2304ц, а отже збільшилася і реалізація у фізичній масі на 2146ц, як наслідок збільшилася виручка від реалізації на 719,3 тис. грн. Так, як збільшилася кількість продукції, то збільшилася й повна собівартість на 823,7 тис. грн. і становила у 2009 році 2898,0 тис. грн. Що ж до прибутку, то він зменшився на 6510,6 тис. грн, а отже й прибуток на 1ц зменшився на 424,64 грн. Внаслідок збільшення собівартості, збільшилася ціна реалізації 1ц продукції. Враховуючи зниження суми прибутку, яка залежить кількості реалізованої продукції і ціни реалізації 1ц, спала і рентабельність продукції у % в 2009 році на 458,7.

3. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва молока

Стабілізація й подальше нарощування виробництва повинно супроводжуватись підвищенням економічної ефективності розвитку молочного скотарства в сільськогосподарських підприємствах.

Значним резервом збільшення молочної продуктивності худоби та виробництва молока є ліквідація яловості корів, адже у ялової корови на 35% зменшується продуктивність. До того ж галузь недоодержує молодняк, який міг би бути використаний для відновлення основного стада.

Фактори які забезпечують високу економічну ефективність виробництва молока:

1. Суворе дотримання технологічних вимог поелементного виконання операцій (годівлі, догляду за тваринами, особливо такої складної операції як доїння корів)

2. Високий рівень організації праці, своєчасність і точність виконання в часі та просторі всіх елементів процесу виробництва.

3. Створення сприятливих умов для працівників (двозмінна робота, санітарно-гігієнічні умови).

4. Розширювати комплексу механізацію виробничих процесів на фермах .

Одним з основних шляхів підвищення продуктивності корів є поліпшення кормової бази, якості кормів, структури раціону. Нормована й повноцінна годівля забезпечили підвищення продуктивності корів і поліпшення якості молока. Також велике значення має процес доїння. Одним із найбільш відповідальних моментів у процесі доїння є своєчасне ввімкнення доїльного апарату. Запізнення з його ввімкненням після підготовки вимені продовжує процес доїння, зменшує надій.

Перетримка апарату на вимені негативно впливає на стан тварини, призводить до захворювань, спричиняє гальмівний рефлекс, що призводить до зниження продуктивності корів. Ці нормативи є обов’язковими для їх дотримання операторами машинного доїння.

Важливим напрямом підвищення ефективності молочного скотарства є поліпшення якості молока. Адже при цьому суттєво зростає ціна його реалізації.

Поліпшення якості молока потребує забезпечення господарства всім необхідним устаткуванням для його охолодження і фільтрувальними засобами, кваліфікованими кадрами. Слід підтримувати належний санітарний стан у приміщеннях, забезпечувати бездоганну чистоту доїльних установ і молочного посуду, своєчасно виявляти й лікувати мастит у корів.

Підвищення ефективності виробництва та формування ринку молока пов’язані також із подальшим удосконаленням роботи молочної промисловості, поліпшенням і доведенням продукції галузі до споживача.

У господарстві широко здійснюють спеціалізацію і концентрацію виробництва, підвищують рівень механізації трудомістких процесів, удосконалюють організацію і оплату праці. Кінцевою метою цих заходів є підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, зростання рентабельності виробництва продукції.

Зростання виробництва продукції, скорочення затрат праці і зниження собівартості найбільш успішно вирішується в умовах спеціалізації і концентрації. На спеціалізованих молочних комплексах всі зусилля і матеріальні ресурси зосереджуються на виробництві основного виду продукції і на догляд за однією твариною скорочуються, що сприяє зниженню собівартості і підвищенню рентабельності. Проте у більшості господарств на фермах виробляють не тільки молоко, але і значну кількість яловичини. У зв’язку з тим, що на фермах утримують понадремонтний молодняк, питома вага корів у стаді не перевищують 40%

На перспективу основними слід вважати спеціалізовані молочні комплекси з питомою вагою корів у стаді не менше 88% при утриманні молодняка віком не старше місяця. Поряд з комплексами по виробництву молодняка, повинна діяти мережа спеціалізованих комплексів по вирощуванню нетелей та молодняка на м’ясо. Тепер спеціалізовані господарства по виробництву молока і яловичини, вирощування нетелей є у багатьох районах держави.

Досвід роботи молочних комплексів показує, що надходження нетелей і застосування штучного осіменіння та виробництво молока протягом року. В умовах нерівномірного виробництва продукції не можна раціонально використовувати родильні і профілактичні відділення, приміщення молодняка, особливо молочного періоду, удосконалюється використання робочої сили протягом року. Для забезпечення ритмічної роботи комплексів і підприємств по переробці молока його виробництво протягом року повинно наближатися до рівномірного. Відхилення від середньомісячного надходження молока не повинно перевищувати 5%. Так, при річному плані виробництва 36 тис. ц. молока, середньомісячне надходження його має становити від 2840 до 3168 ц. При експлуатації комплексу в період зменшення виробництва молока недостатньо ефективно використовується обладнання, приміщення і робоча сила, а під час перевищення розрахунку показників, навпаки, їх перевантаження. Одночасно при проектуванні треба враховувати також майбутню молочну продуктивність корів.

На ефективність виробництва молока значно впливає біологічні характеристики тварин. Для комплектування стада потрібні корови з високим генетичним потенціалом, придатні для промислової технології утримання. Найбільше цим вимогам відповідає худоба української чорно-рябої молочної, чорно-рябої та інших порід, поліпшених голштинами.

Значним резервом збільшення молочної продуктивності худоби та виробництва молока є ліквідація яловості корів, адже із ялової тварини значно (на 35%) зменшується продуктивність. До того ж галузь недоодержує молодняк, який міг би бути використаний для ремонту основного стада або відгодівлі на м’ясо.

Проблема підвищення продуктивності яриці у молочному скотарстві пов’язана з розширенням комплексної механізації виробничих процесів на фермах. Адже її рівень тут становить лише 70%, а в деяких господарствах найбільша частка робіт пов’язана з виробництвом молока, виконується вручну.

Щоб збільшити темпи зростання продуктивності праці у тваринництві необхідно:

Зупинити спад продуктивності праці, а потім забезпечити її зростання. Більше уваги приділяти впровадженню у тваринництво прогресивних технологій виробництва.

Поліпшити матеріально — технічне забезпечення, виплачувати вчасно заробітну плату, активізувати матеріальне стимулювання аграрної праці.

Освоювати досягнення НТП, забезпечити значні капіталовкладення в галузь тваринництва.

Встановити у виробництві продукції у тваринництві трудову дисципліну, її зміцнити, забезпечити господарство кваліфікованими кадрами.

Застосувати прогресивні форми організації праці, економічно обгрунтувати спеціалізацію ТОВ «Світанок».