Облік запасів

Вступ

Запаси є однією з найважливіших складових собівартості продукції, робіт, послуг (матеріальні затрати становлять 57−68% собівартості продукції). Від правильності ведення обліку запасів залежить достовірність даних про отриманий підприємством прибуток, збереження самих запасів, правильність визначення основних показників, які характеризують результати господарської діяльності та реальний фінансовий стан (залишки оборотних коштів, темпи їх обігу, собівартість). Тобто від об'єктивності, правдивості та повноти відображення господарських фактів, пов’язаних з рухом виробничих запасів, залежить правдивість і неупередженість усіх суттєвих для користувачів показників.

Виходячи з вимог чинного законодавства, метою аудиту виробничих запасів є висловлювання аудиторів думки про те, чи відповідає фінансова інформація щодо руху і залишків виробничих запасів на підприємстві в усіх суттєвих аспектах нормативних документам, які регламентують порядок її підготовки і надання користувачам.

Облік запасів, як і раніше розглянуті облікові напрямки, виконує ряд завдань щодо господарської діяльності бюджетних установ. До головних завдань обліку запасів належать:

правильне і своєчасне документальне оформлення операцій з надходження, руху та вибуття запасів;

контроль за збереженням та рухом запасів на складі;

контроль за раціональним використанням запасів і додержанням норм їх використання.

1. Визнання запасів

Згідно з П (С)БО 9 запаси — це активи, які:

утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Запаси визнаються активами, якщо вони відповідають критеріям визнання активу:

існує ймовірність того, що підприємство отримає у майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням,

їх вартість може бути достовірно оцінена.

Звичайна діяльність — будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що забезпечують або виникають внаслідок її проведення (П (С)БО 3, п.4).

2. Класифікація запасів

Для цілей бухгалтерського обліку всі запаси підприємства можуть бути поділені на дві групи:

власні запаси, запаси, які не є власністю підприємства, але знаходяться на його території.

Кожна група в свою чергу поділяється на види запасів (рисунок 1).

Рис. 1.

Запаси обліковуються в 2 класі.

20 рахунок «Виробничі запаси» і субрахунки:

201 Сировина і матеріали

202 Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби

203 Паливо

204 Тара і тарні матеріали

205 Будівельні матеріали

206 Матеріали, передані в переробку

207 Запасні частини

208 Матеріали с/г призначення

209 Інші матеріали

21 рахунок «Тварини на вирощуванні та відгодівлі»

211 Молодняк тварин на вирощуванні

212 тварини на відгодівлі

213 птиця

214 Звірі

215 Кролі

216 Сімї бджіл

217 Доросла худоба, що вибракування з основного стада

218 Худоба, що прийнята від населення для реалізації

22 Малоцінні та швидкозношувальні предмети

23Виробництво

24 Брак у виробництві

25 Напівфабрикати

26 Готова продукція

27 продукція с/г виробництва

28 Товари

281 Товари на складі

282 товари в торгівлі

283 товари на комісії

284 тара під товарами

285 торгова націнка

3. Оцінка запасів

У балансі запаси оцінюються за первісною вартістю або за чистою вартістю реалізації.

Порядок визначення балансової вартості залежить від шляху надходження запасів на підприємство.

Первісна вартість запасів, придбаних за плату, складається з витрат підприємства, пов’язаних із придбанням. До них включаються:

суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);

інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів).

Первісна вартість запасів, внесених до статутного капіталу, визначається як справедлива вартість, погоджена засновниками підприємства, під час реєстрації підприємства і відображена в його установчих документах.

Первісна вартість запасів, одержаних безоплатно, являє собою справедливу вартість, яка складалася на момент надходження.

Первісна вартість запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів.

При цьому, якщо балансова вартість переданих запасів перевищує їх справедливу вартість, то первісною вартістю є їхня справедлива вартість, а різниця включається до витрат звітного періоду.

Первісна вартість запасів, що придбані в обмін на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) в процесі обміну.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається собівартість їх виробництва.

Не всі витрати підприємства, пов’язані з надходженням запасів, включаються у первісну вартість.

Так, не включаються до первісної вартості:

понаднормовані втрати і нестачі запасів, що виникли під час транспортування запасів;

проценти за користування позиками, одержаними для придбання запасів;

витрати на збут;

загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням і доставкою запасів.

Ці витрати відносяться до витрат діяльності того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо первісна вартість запасів суттєво змінилася на дату складання балансу або запаси зіпсовані, застарілі, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду, то як балансова вартість використовується чиста вартість реалізації.

Чиста вартість реалізації запасів — очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльностіза вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.

Різниця між первісною вартістю запасів і чистою вартістю реалізації та вартість повністю втрачених запасів списуються на витрати звітного періоду із відображенням у позабалансовому обліку. Після встановлення осіб, які мають право відшкодовувати втрати, належна до відшкодуваннясума зараховується до складу дебіторської заборгованості й доходу звітного періоду.

Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що були уцінені, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення сторнується записпро попереднє зменшення вартості запасів.

4. Оцінка вибуття запасів

При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:

ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

середньозваженої собівартості;

собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

абзац пункту 16 виключено

нормативних затрат;

ціни продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів.

Оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватись за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції.

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися. Оцінка продукції за нормативними затратами коригується до фактичної виробничої собівартості.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідними особами протягом строку їх фактичного використання.

Значення правильного вибору методу оцінки матеріальних цінностей полягає в тому, що перекручення цього показника впливає на величину ліквідності.

Найпоширенішими методами порушень є такі:

— відкриття кількох карток складського обліку на одні й ті самі види МЦ та списання тих, які є найбільш вигідними в певній угоді;

— недотримання послідовності застосування вибраного методу оцінки;

— списання фактично неіснуючих на складі матеріальних цінностей один раз протягом періоду, що перевіряється. На накладних відсутні дані відпуску цінностей.

5. Переоцінка запасів

Відповідно до Інструкції з обліку запасів бюджетних установ вартість запасів може бути змінена в результаті переоцінювання, але виключно на виконання нормативно-правових актів України. Для переоцінювання та встановлення реальної вартості матеріальних запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів наказом керівника установи утворюється спеціальна тимчасова комісія у складі:

· заступника керівника установи (голова комісії);

· головного бухгалтера чи його заступника (в установах і організаціях, де штатним розписом посаду головного бухгалтера не передбачено, — особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку);

· керівників груп обліку (в установах, які обслуговуються централізованими бухгалтеріями) або інших працівників бухгалтерії, які обліковують матеріальні цінності;

· осіб, на яких покладено відповідність за збереження матеріальних запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів;

· інших посадових осіб (на розсуд керівника установи).

Комісія переоцінює кожну окрему одиницю матеріальних запасів, приводячи її вартість у відповідність із ціною, що склалася в торговельній мережі на аналогічні зразки товарів, які виробляються підприємствами України або підприємствами-виробниками за межами України й поставляються в торговельну мережу.

Для визначення нової ціни комісія з проведення дооцінювання може користуватися:

· рахунком або накладною на отримані аналогічні матеріальні цінності;

· опублікованим у засобах масової інформації листком або прайс-листком підприємства-постачальника та інших підприємств, що випускають аналогічну продукцію, з відображенням нової ціни;

· цінами, установленими в торговельній мережі на аналогічні товари;

· експертним висновком про вартість матеріальних запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів.

При цьому ціни на однотипні предмети, установлені під час переоцінювання, у межах однієї установи чи організації або установ, що обслуговуються однією централізованою бухгалтерією, мають бути однаковими.

За результатами переоцінювання комісія установи складає в довільній формі акт про зміну вартості матеріальних запасів. В акті зазначаються найменування переоцінених матеріальних запасів, їх кількість та вартість за даними бухгалтерського обліку, нова ціна за одиницю після переоцінювання та сума різниці, яка має бути відображена в бухгалтерському обліку. Акт затверджує керівник установи. Зауважимо, що останнє переоцінювання запасів, зокрема матеріалів та МШП, здійснювалось відповідно до Наказу Головного управління Державного казначейства та Міністерства економіки України від 2.12.97 № 127/138.

6. Розкриття інформації про запаси в примітках до фінансової звітності

У примітках до фінансової звітності наводиться інформація про:

методи оцінки запасів;

балансову (облікову) вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних груп;

балансову (облікову) вартість запасів, які відображені за чистою вартістю реалізації;

балансову (облікову) вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, в заставу;

суму збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена оцінка запасів відповідно до пункту 28 цього Положення (стандарту).

Предметна область дослідження запасів включає:

1. Внутрішні нормативні та загальні документи клієнта.

2. Облікову політику з питань обліку виробничих запасів.

3. Договори з МВО.

4. Первинні документи та реєстри обліку по рахунках, призначених для ведення БО виробничих запасів (Журнал обліку надходження вантажів, довіреність, прибутковий ордер, товарно — транспортна накладна, акт про приймання матеріалів, накладна на внутрішнє переміщення матеріалів, реєстр прийманняздачі документів, відомість обліку залишків матеріалів на складі, лімітно — забірна картка, накладна на відпуск матеріалів на сторону).

5. Регістри зведеного синтетичного обліку.

6. Місця збереження виробничих запасів.

7. Технологічний процес виробництва.

запас актив собівартість продукція

7. Нормативно-правова база дослідження

Перед аудитором, який проводить аудит виробничих запасів, постає завдання: встановити й підтвердити аудиторським висновком дотримання суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, яке регулює бухгалтерський та податковий облік з цього питання. Тому аудитор повинен дотримуватись нормативних документів, що регулюють господарські операції з виробничих запасів, яких є досить багато, крім того вони часто змінюються та є особливими для окремих суб'єктів господарювання. А саме:

1. П (с)БО 9 «Запаси», затверджено наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.99 р.(зі змінами і доповненнями) — регулює порядок оцінки і обліку ТМЦ на підприємстві та розкриття інфор­мації в фінансовій звітності. Дає аудитору інформацію про нормативно-правове регулю­вання при дослідженні опера­цій, пов" язаних із рухом запасів.

2. План рахунків БО активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.99 р. і зареєстрований у Міністерстві юстиції України за № 892/4185 — визначає методологію обліку в усіх сферах економічної діяльності.

3.Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, ТМЦ, грошових коштів, затверджена наказом Головного управління Державного казначейства України № 90 від 30.10.98 р. (з змінами і доповненнями) -визначає порядок проведення й оформлення результатів інвентаризації залишків виробничих запасів.

4. Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку сировини і матеріалів» від 21.06.96 р. № 193 -визначає типові форми первинних документів при ведені складського обліку запасів.

5. Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97 — ВР від 03.04.97 р. — визначає порядок нарахування податкового кредиту і податкового зобов’язання.

6. Нормативні документи про інвентаризацію запа­сів — визначає організацію і проведення інвентаризації запасів, завдяки цій інформації аудитор дотримується нормативних актів при здійсненні контролю за цілісністю запасів, визначення розмірів нестач, пошкодження запасів, встановлення осіб, відповідальних за збитки.

7. Нормативні документи про документи і документообіг у бухгалтерському обліку — визначає порядок оформлення первинних документів при виконанні господарських операцій, пов’язаних з отриманням та відпусками запасів.

8.Нормативні документи про поставки продукції виробничо-технічного призначення — визначає договірні відносини між підприємствами та покупцями виробничо — технічного призначення. Допомагає аудитору у визначені доцільності придбання продукції та її використанні, дотримання правил приймання за кількістю і якістю.

9. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.1993 р., із змінами і доповненнями.

10. Нормативні документи про бухгалтерський облік МШП — визначає порядок обліку МШП, дозволяє аудитору більш ефективніше досліджувати операції з МШП.

Висновок

Враховуючи те, що основою виробництва є запаси сировини, матеріалів, енергії то для забезпечення ефективного виробництва необхідно вживати комплекс заходів щодо виявлення, кількісного вимірювання та реалізації резервів забезпеченості виробничими запасами та ефективного їх використання. А для цього необхідно здійснювати систематичний облік, аудит та аналіз рівня та динаміки забезпеченості, а також ефективності використання виробничих запасів на основі даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Інформацію про виробничі запаси можна отримати у фінансовій звітності, а саме:

а) облікові помітки, прийняті підприємством для оцінки запасів, включаючи використані формули собівартості;

б) загальну балансову вартістю запасів та балансову вартість окремих груп запасів згідно з їх класифікацією підприємством;

в) балансову вартість запасів, відображених за справедливою вартістю за вирахуванням витрат на збут;

г) суму запасів, визнаних упродовж звітного періоду;

ґ) суму списання запасів до чистої вартості реалізації;

д) раніше списаної вартості запасів у результаті збільшення їх чистої вартості реалізації;

е) обставини або подій, що призвели до сторнування раніше списаної вартості запасів;

є) балансову вартість запасів, переданих у заставу для забезпечення зобов’язань.

Список літератури

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»

2. Рогачова О. — «Запаси: бухгалтерський, податковий облік» («Ориентир», 8 червня 2007 р., № 22 (488), с. 33

3. Харитонова А. — «Запаси: обліковуємо правильно» («Баланс», 3 вересня 2007 р., № 45 (691), с. 4); 25. Оцінка, аналіз планування фінансового планування підприємства. За ред. Чуписа.- Суми, 2002.

4. http://ecolib.com.ua/article.php?book=24&article=2782

5. http://posibnyky.vntu.edu.ua/buh_ob/buhg₁/7.htm