Василь Тьоркін

«Василий Теркин».

Твардовського завжди цікавила доля своєї країни у переломні елементи історії. Ще на початку 1930;х він створив поетичну картину складної епохи колективізації в поемі «Країна Муравия». Під час Великої Великої Вітчизняної війни О. Т Твардовський пише поему «Василь Тьоркін» про Великої Вітчизняної війні вирішувалася доля народу. Поема присвячена життя народу на війні. У центрі поеми образ Теркина, який би композицію твори на єдине ціле. Тьоркін Василь Іванович — головним героєм поеми, рядовий піхотинець з смоленських крестьян.

«Просто хлопець сам собой.

Він обыкновенный".

Тьоркін втілює кращі риси російського солдата і загалом. Герой під назвою Василь Тьоркін спочатку фігурує в віршованих фейлетонах Твардовського періоду радянсько-фінської війни (1939;1940).Слова героя поэмы:

«Я другу, брат, войну.

На віці воюю".

Поема побудована ланцюг епізодів з військової життя головний герой, які мають безпосередню подієву зв’язок між собою. Тьоркін з гумором розповідає молодим бійцям про буднях війни; каже, що воює від початку іракської війни, тричі був у оточенні, я був поранений. Доля пересічного солдата, однієї з тих, хто виніс у своїх плечах всі труднощі війни, стає уособленням національної сили духу, волі до життя. Тьоркін двічі перепливає крижану річку, щоб відновити зв’язку з наступаючими підрозділами; Тьоркін самотужки займає німецький бліндаж, але потрапляє під обстріл власної артилерії; дорогою до фронт Тьоркін перебувають у домі старих селян, допомагає ним господарству; Тьоркін ступає в рукопашний в бій із німцем і, ніяк не, долаючи, бере в полон. Для себе Тьоркін з гвинтівки збиває німецький штурмовик; завидующего йому сержанту Тьоркін заспокоює: «Не сумуй, у німця этот.

Не останній самолет".

Тьоркін приймає командування взводом він, коли вбивають командира, й першим вривається до села; проте герой знову тяжко. Лежачи пораненим на полі, Тьоркін розмовляє зі Смертю, яка вмовляє їх чіплятися про життя; зрештою, його виявляють бійці, і він каже им:

«Приберіть цю бабу,.

Я солдатів ще живой".

У образі Василя Тьоркіна об'єднані кращі моральні якості російського народу: патріотизм, готовність до подвигу, любов до труду.

У центрі зору А. Т. Твардовского в поемі «Василь Тьоркін» перебуває лише фронт, а й ті, хто працюють у тилу заради перемоги: жінок і старі. Персонажі поеми як воюють — вони сміються, люблять, розмовляють друг з іншому, а найголовніше — мріють про мирного життя. Реальність війни об'єднує те, що зазвичай несумісно: Трагедію і гумор, мужність і переляк, життя й смерть.

У розділі «Від автора» змальовується процес «міфологізації» головного персонажа поеми. Тьоркін названо автором «святим і грішним російським диво — людиною». Ім'я Василя Тьоркіна стало легендарним і нарицательным.

Поема «Василь Тьоркін» відрізняється своєрідним історизмом. Умовно її можна розділити втричі частини, збігаються з початком, серединою і кінцем війни. Поетичне осмислення етапів війни створює з хроніки ліричну літопис подій. Відчуття гіркоти і скорботи наповнює першу частина, віра у перемогу — другу, радість звільнення Батьківщини стає лейтмотивом частині поеми. Це тим, що А. Т. Твардовский створював поему поступово, протягом усього Великої Великої Вітчизняної війни 1941; 1945 г.

Оригінальна і композиція поеми. Часом не тільки окремі розділи, а й періоди, строфи всередині глав вирізняються своєю закінченістю. Це викликано тим, що поема друкувалася частинами. І мусить бути доступною читачеві з «будь-якого места».

Невипадково і те, що твір Твардовського починається і закінчується ліричними відступами. Відкритий розмову з читачем наближає внутрішнім світом твори, створює атмосферу загальної причетності до подій. Поема закінчується присвятою павшим.