Система малих машин

Система малих машин

Наталия Дубова В 1975 року стався перехід від АСВТ-М до міжнародного програму з розробці РМ ЭВМ В середині 70-х країни на повну котушку працювалося над машинами Єдиної серії. Проте за всієї універсальності цих ЕОМ в повному обсязі сфери застосування виявлялися їм підвладні. Як і раніше своєю власною дорогою рухався заснований Бруком Інститут електронних управляючих машин (ИНЭУМ), продовжуючи розвивати лінію машин для управління виробництвом, технологічними процесами і автоматизації наукових експериментів. У 1975 року на виставці «Интероргтехника-75» надзвичайний успіх мала створена ИНЭУМ машина М-4030, призначену для АСУ енергосистем, машинобудування та інших. М-4030 було одним із моделей серії управляючих машин АСВТ-М, роботу в якої ИНЭУМ розпочав наприкінці 60-х. Проте 1975 рік став роком остаточного переходу ИНЭУМ від АСВТ-М до міжнародного програму з розробці системи малих ЕОМ — РМ ЕОМ.

АСВТ-М («агрегатна система коштів обчислювальної техніки на мікроелектронної базі») — останній витвір ИНЭУМ, у якому своїми порадами і рекомендації приймав участь сам Брук. У році їх стало. А генеральним конструктором АСВТ-М був Борисе Миколайовичу Наумов, очолив інститут 1967 року. Він намагався реалізовувати області малих управляючих машин самі перетворення, що вів НИЦЭВТ у сфері універсальних ЕОМ, — створити основи сімейства ЕОМ керувати технологічними об'єктами і процесами у різних галузях промисловості. АСВТ-М складалася з трьох моделі (М-4000/4030, М-400 і М-40) із загальним набором пристроїв ввода/вывода, відображення інформації, пристроїв зв’язки України із об'єктами. М-4000 була найпершою у СРСР машиною на інтегральних схемах, продуктивністю не уступавшуй системам ЄС середній рівень. Як прототипу для мини-машины М-400 було взято 16-разрядная PDP-11/40 виробництва корпорації DEC.

Независимость і активність ИНЭУМ (у сенсі яка продовжує традиції стилю роботи його засновника, Ісаака Семеновича Брука) викликала навіть деяке роздратування вищого керівництва, але наприкінці кінців вдалося довести, потреби країни в обчислювальної техніки неможливо покрити машинами Єдиної серії і що вже випущені поруч заводів малі управляючі ЕОМ справді необхідні. І на 1974 року на рівні прийнято рішення організувати виробництво чергового низки машин — РМ ЕОМ, у якому отримали розвиток принципи АСВТ-М. Як і випадку з ЄС ЕОМ, до створення РМ ЕОМ залучили соцкраїни. Очолив весь процес робіт ИНЭУМ, яке директор став генеральним конструктором РМ ЕОМ.

В на відміну від «старшої сестри», РМ ЕОМ являла собою чимало ряд машин, різняться продуктивністю, а, по суті, кілька сімейств управляючих малих та микроЭВМ різною архітектури. Це з специфікою застосування — управляючі системи з виробництва чи, скажімо, енергетики мають складну багаторівневу структуру (говорячи згрубша, технологічний об'єкт — технологічний процес — цех чи енергоблок — ряд енергоблоків — енергетичне об'єднання). Ставилося завдання забезпечити кожен із рівнів обчислювальним комплексом з відповідними можливостями.

Создатели РМ ЕОМ робили ставку міжнародні фактичні стандарти архітектур мініі микромашин, орієнтуючись на принципи побудови комп’ютерів DEC. Моделі СМ3, СМ4, СМ1410 грунтувалися тих-таки принципах, як і машина М400 з АСВТ-М. У них була репродукована архітектура PDP-11, де всі зв’язку процесора з оперативної пам’яттю і контролерами зовнішніх пристроїв базувалися на єдиному інтерфейсі — загальної шині. Загальна шина реалізована й у 32-разрядной мини-машине СМ-1700 на мікропроцесорної базі, що була програмно сумісна з VAX-11 і з’явилася наприкінці 80-х. Останніми роками розвитку РМ ЕОМ було випущено також микроЭВМ СМ-1800 з урахуванням аналога шини Multibus, призначена для використання найнижчих рівнях ієрархії системи управління.

Нынешний директор ИНЭУМ ще й генеральний конструктор РМ ЕОМ у роки Миколо Леонідовичу Прохоров згадує, у країні був, сутнісно, жодної галузі народного господарства, у якому не застосовувалися РМ ЕОМ. Особливо масштабним було використання РМ енергетики — автоматизація єдиної енергосистеми СРСР повністю й цілком виходила з РМ ЕОМ. Кажуть, на вітчизняних електростанціях досі можна зустріти працюючі екземпляри цих машин.

Во весь світ мини-машины, завдяки їхнім малим габаритам і відносній простоті, в 70-х «пішли у маси» — в наукові і навчальні інститути, лабораторії. Ця тенденція не могла залишити поза увагою і РМ ЕОМ. Машини цієї серії стали підвалинами автоматизації наукових і експериментів. Робилися спеціальні комплекси на замовлення Академії наук. Молодші моделі РМ ЕОМ могли застосовуватися у ролі офісного комп’ютера, як сьогодні. Залежно від масштабу розв’язуваних завдань обчислювальний комплекс міг з'єднувати у собі машини різних ліній — РМ та ЄС. В області САПР, наприклад, де були потрібні особливо складних розрахунки, можна було спільно використовувати РМ з суперЕОМ БЭСМ-6 чи «Ельбрус». Саме ця галузь додатків стимулювала поява мікропроцесорної високопродуктивної суперминиЭВМ РМ 1700.

СМ ми працювали й в відомствах ВПК, якому з що існувала у роки системі галузевого підпорядкування ИНЭУМ не належав. Тому й обсяг коштів, виділених розробці РМ ЕОМ, значно відрізнявся від витрат ту ЄС. Проте він менш ИНЭУМ і очолювана ним підгалузь випускали хороші й потрібні машини. Основні виробники обчислювальних комплексів РМ розташовувалися у Києві і Вільнюсі, й між головними заводами було навіть певна конкуренція, що сприятливо позначалося якості ЕОМ. Взагалі ж із всій країні щонайменше 70 заводів займалися випуском комплектуючих і периферії для РМ ЕОМ. У кількох містах, від Новосибірська до Мінська, проводилися елементи машин. До «чистоті» елементної бази підходили тоді гранично суворо, вимагаючи, щоб у неї виключно вітчизняних, хоча за розробці допускалося використання західних зразків. При здачі черговий машини на цей завод цілий відділ ИНЭУМ займався збиранням довідок кожному за використовуваного елемента, документально підтверджують, що його зробив в СССР.

Невысокое якість електронних комплектуючих було дуже слабким місцем РМ ЕОМ, як і карати всіх радянських машин третього покоління. Звідси постійне відставання від західних розробок по швидкодії, вазі і габаритам, але, як запевняють розробники РМ, за функціональними можливостями. Щоб компенсувати це відставання, в ИНЭУМ розроблялися спецпроцессоры, дозволяють будувати високопродуктивні системи приватних завдань. Оснащена спецпроцессором Фурье-преобразований СМ-4, наприклад, використовувалася для радіолокаційного картографування Венери.

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.