ЭВМ і економіка — дві речі неспільні?

ЭВМ і економіка — дві речі несовместные?..

Наталия Дубова В 1965 року у Мінську в єдиному примірнику було виготовлено ЕОМ М-5.

Читатель, який стежить за нашими нарисами, вже знає, що машини М під різними номерами — це твори колективу Ісаака Семеновича Брука (окрім лебедевской М-20). Я, до речі, цікавилася в деяких старих розробників, що за буквою М, але де вони вагалися дати певний у відповідь це запитання. Читач також міг звернути увагу, в усіх цих машин була дуже проста доля у цьому, що стосується їхніх виробництва. З перших машин серійно випускатися лише М-3, та й завдяки певному збігом обставин. Про історію з випуском М-4 ми також розповідали досить докладно. І нова машина, М-5, яка б піти у серію, але і залишилася досвідченим зразком, кілька років пропрацювавши у створеному Бруком ИНЭУМе. І, тим щонайменше ця ЕОМ заслуговує на те, щоб неї згадали. Хоча б тому, що машину, разрабатывавшаяся наприкінці 50-х, коли щойно починали переходити на напівпровідники, несла у собі низку ідей, воплотившихся лише у машинах третього покоління, машинах на інтегральних схемах.

Решение про розробку М-5 збігаються з постановою уряду з приводу створення Інституту електронних управляючих машин (ИНЭУМ) — це 1958 рік. М-5 розроблялася як мала машина для планово-економічних розрахунків, що саме собою цікаво, бо минулих років це були зовсім нетипове призначення ЕОМ. М-5 планувалося залучити до Держплані. На момент початку робіт у колективі Брука продумували можливість створення машини підвищеної продуктивності, і з цих ідей виявилися реалізовані в М-5. Найочевидніший шлях підвищення швидкодії, якого майже остаточно дійшли роки багато розробники ЕОМ, — розпаралелювання роботи швидкодіючих пристроїв машини (арифметичного, оперативної пам’яті, устрою управління) і повільного доступу до зовнішніх запам’ятовуючим пристроям на стрічках. Творці М-5 реалізують Україні цього принципу серед перших, причому додумуються перед ним самі, які мають ніяких західних матеріалів по розробці високопродуктивної обчислювальної техніки. Розпаралелювання досягалося запровадженням спеціальних пристроїв управління обміном даними і зовнішньої пам’яттю (аналогів каналів, притаманних ЕОМ третього покоління). Усі вузли машини навішували загальну магістраль, яка забезпечувала зв’язок між ними.

М-5 замислювалась як мультипрограммная і многотерминальная ЕОМ — також дуже передові на той час ідеї. Мультипрограммность означала, що автомобіль може працювати разом з кількома, до максимально восьми, програмами, отже коли відбувається виконання операцій, а такою, зовнішні устрою ведуть обміну інформацією й інших. З іншого боку, можна було запускати рахунок за тим самим готовим програмам і одночасно вести налагодження кількох програм з термінальних пультів. Фундаментальна обізнаність із безліччю програм могла йти як і пакетному режимі, і з поділом часу, й у ефективної підтримки багатозавдань розробники реалізували страничную організацію оперативної пам’яті. У результаті М-5 забезпечувала продуктивність 50 тис. операцій на секунду.

Авторство багатьох ідей, реализованых в М-5, належить Михайлу Карцеву. Він же спочатку призначений головним конструктором цієї машини. Одночасно очолював розробку спецЭВМ М-4 для радіолокаційних станцій, але він на той час вже пішла у виробництво, і Карцев мав можливість присвятити чимало часу нової машині, робота з якої дуже його захопила. Але через час Брук вважав, що Карцеву слід більше уваги приділяти взаємодії з виробниками замовниками М-4, і усунув його з посади над М-5, розділивши колективи розробників двох машин на дві спецлаборатории. За спогадами колег, для Карцева це був тяжку хвилину у житті — занадто багато було ним вкладено в М-5. Більше йому не судилося повернутися до тематики — усі його наступні машини призначалися для військових.

М-5 скінчилася до 1961 року. Мала випускатися звісно, але виробництво через організаційних негараздів затрималося. Деякі вузли збиралися просто у майстерень інституту. Можливо, це були одній з причин недостатньою надійності машини, яка виявилася в процесі використання їх у ИНЭУМ. Тільки 1965 року Мінський завод нарешті випустив зразок М-5, але від подальшого розвитку виробництва відмовився, переорієнтувавшись в іншу московську розробку — ЕОМ «Весна».

В 1965 року Брук не директорував ИНЭУМ. Його «пішли» за рахунок пенсій протягом року до цього. Ідеї необхідність застосовувати обчислювальні машини на вирішення економічних завдань, але тільки для планових розрахунків, але й моделювання та управління економічними процесами, учений висловлював ще 50-х. Відлига початку 60-х, надія на серйозні економічні перетворення стимулювали його за активніші роботи у цьому напрямі, і він почав у ИНЭУМ дослідження з застосуванню математичних методів і машин економіці. Брук запрошував до інституту економістів, що у об'єднанні математики економіки, що було близько до крамолі, відступом від принципів марксизму-ленінізму. Результати цих досліджень, і власні роздуми дозволили Бруку дійти невтішного висновку про неефективність радянської економіки, і він узяв він сміливість висловлювати свої пропозиції з її реорганізації. Керівництво Держплану, у провадження що його роки потрапив ИНЭУМ, була настільки роздратовано цим, що Брука фактично змусили залишити керівництво інститутом.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.