Война 1812 року у віршах У. Жуковського «Співак у стані російських воїнів» і Ко. Батюшкова «До Дашкову»

Война 1812 року у віршах У. Жуковського «Співак у стані російських воїнів» і Ко. Батюшкова «До Дашкову».

Перечитаем два вірші, присвячених війні 1812 року. Одне написано напередодні бою при Тарутине, друге — вже по тому, як противник був вигнаний межі Росії. Автори — чи не однолітки, обидва воювали. Однак у їх віршах відбиті двоє геть різних погляду війну.

И Жуковський, і Батюшков декларують своїми панівними позиціями із перших рядків. Для одного війна — молодецтво, хоробрість, подвиги героїв. Для іншого — смерть, кров, руйнації. Жуковський пише:

Наполним кубок кругової!

Дружнее! руку в руку!

Запьем вином кривавий бій.

И з занепалими розлуку.

Кто любить вбачати у реформі чашах дно,.

Тот бадьоро шукає бою…

О, вемогущее вино,.

Веселие героя!

Батюшков:

Мой друг! я бачив море зла.

И неба мстивого кари:

Врагов шалених справи,.

Войну і згубні пожежі.

И надалі обидва вірші відповідають з того що у яких закладено від початку. Співак Жуковського вимовляє заздоровниці героям війни, Київської Русі, Батьківщині, Богу, Петру, Суворову. Батюшков ж розповідає про жахи війни, про її безглуздості.

Но, попри настільки глибокі відмінності, у поетів прослизають подібні думки. Наприклад, в обох звучить тема помсти. У вірші Жуковського чуються заклики:

За загибель — загибель, лайка — за лайка, .

И страту тобі, згубник!

Вожди слов’ян, хвала і честь!

Свершайте истребленье,.

Отчизна після того волає: помста!

Вселенная: спасенье!

Читая ці рядки, настораживаешься: занадто воинственно-жестоко звучать заклики поета.

Батюшков ж саме підтверджує: совість наказує йому забути муз і харитах, доки отмщена Москва і ворог не вигнаний з російських земель.

Вообще Батюшков менше, ніж Жуковський, говорить про боях і подвиги. Він бачить зворотний, непарадную бік війни:

Я бачив сонму багатіїв,.

Бегущих в руб’ях издранных,.

Я бачив блідих матерів,.

Из милої батьківщини вигнаних!..

Лишь вугілля, прах і каміння гори,.

Лишь купи тіл колом річки,.

Лишь жебраків бліді полки.

Везде мої зустрічали погляди!..

Жуковский перераховує героїв війни — живих і полеглих, даючи кожному свій «послужний список». Прославляючи їх, поет прагне зміцнити бойову мораль співвітчизників, допомогти їм переламати перебіг поєдинку війни. І це дійсно, за свідченням сучасників, вірш Жуковського облетіло всю російську армію; його переписували, читали, вчили напам’ять.

Стихотворение Батюшкова негаразд тісно прив’язана до певному періоду історії. Єдине, що у ньому на події 1812 року, — нагадування про згорілої Москві. У іншому це філософське міркування на задану тему «Війна. Світ. Поет».

Надо помітити, що сьогодні практично завжди у перелому людської історії нація, подвергшаяся агресії, створює потужний пласт патріотичної літератури. І так було, наприклад, під час монголо-татарського навали на Русь. І лише згодом, вилікувавшись від завданого удару, подолавши біль, і ненависть, мислителі і поети замислюються про жахи війни для обох сторін, про її жорстокість і безглуздості.

На погляд, вірш Жуковського — одне із сплесків патріотичної войовничості, викликаної навалою ворога. А послання Батюшкова — філософське осмислення події, війна йому.— безумовне зло.

Лично мені ближче позиція Батюшкова: герої героями, подвиги подвигами, а війна є горі. Поет знав це з чуток. Не доводиться це і визнавати важливої ролі вірші Жуковського напередодні вирішального бою. Воно підбадьорило воїнів, уселило їм волю до перемоги. Взагалі, попри очевидну різницю, ці дві вірші годі було, по-моєму, протиставляти. Їх автори не сперечаються між собою, а доповнюють одне одного.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.