Великобритания: політика у сфері науку й техніки

Великобритания: політика у сфері науку й техники

Общие закономірності розвитку продуктивних наснаги в реалізації епоху сучасної науково-технічної революції (НТР), зокрема, зростання усуспільнення виробництва, концентрація і централізація матеріально-технічних та інших умов виробничу краще й науково-технічної діяльності призводять до перебудові форм і методів функціонування сфери науки, появу нових форм організації та управління науково-дослідними і дослідно-конструкторськими роботами (НИОКР).

На розвиток цієї сфери НДДКР суспільство спрямовує дедалі більшу частку матеріальних й кадрових ресурсів. Виникає об'єктивна потреба цілеспрямованого управління й ефективного використання цієї маленької частини продуктивних сил. Рівень використання науково-технічних набутків у господарстві стає важливим джерелом економічного зростання. У умовах відбувається процес вдосконалення якісно нових функцій суспільства по керівництву розвитку науку й техніки, формування науково-технічної политики.

Под терміном науково-технічна політика розуміється комплекс принципів, і заходів, визначальних мети науково-технічної діяльності, сприяють вибору шляхів найефективнішого їхнього досягнення й які забезпечують раціонального розподілу кадрових, матеріально-технічних ресурсів немає і результатів науки. Головне завдання науково-технічної політики є забезпечення ефективної використання вже наявних при оптимальному нарощуванні науково-технічного потенціалу до відповідність до прийнятої стратегією науково-технічну діяльність. Особливості громадського ладу визначають характері і спрямованість науково-технічної політики, її економічні та соціальні последствия.

Современный етап науково-технічного прогресу характеризується переходом на ресурсозберігаючий тип відтворення з підвищеними вимогами до гарантування безпеки й екологічної чистоті продукції, оновленням виробничого апарату і підвищення системи громадських комунікацій з урахуванням принципово нової технічної бази — з допомогою використання електроніки й інформаційної техники.

Научно-техническая політика стала важливим елементом внутрішньої і до зовнішньої політики держави. Невипадково у країнах Організації економічної та розвитку (ОЕСР), куди входить більшість розвинених капіталістичних країн, з метою вироблення науково-технічної стратегії проводять обстеження практики організації НДДКР, питання розвитку найбільш передових напрямів науку й техніки увійшли до порядок денний економічного наради президентів семи провідних держав — «наради нагорі «. Особливої актуальності зазначені проблеми придбали під час вироблення науково-технічної політики Європейських Співтовариств (ЕС).

Целью цієї роботи є підставою розгляд з прикладу Великобританії процесу еволюції науково-технічної політики та її ролі в розвитку економіки страны.

В середині 1980;х років Великобританія домоглася помітного поліпшення своїх позицій у світовій економіці, у країні розпочалася структурна перебудова господарства, поліпшилися умови процесу нагромадження капіталу, різко зросла продуктивності праці, прискорилися процеси інтернаціоналізації. Було створено нові робочі місця, завдяки чому знизився безробіття. Істотно знизилися темпи інфляції. Великобританії вдалося як наздогнати, а й випередити своїх партнерів у ЄС з головним показниками. У основі лежить ціле пасмо соціально-економічних і техніко-економічних причин, основне місце серед яких займає колись всього нова економічна, і навіть науково-технічна політика правлячих кіл. Великобританія стала лідером у промисловій революції, у ній поруч із США, бурхливо розвивався є початковим етапом НТР. Тут було створено одна з найбільших за величиною науково-технічних потенціалів у світі. Протягом тривалого Великобританія випереджала інші західноєвропейські країни з кількісним характеристикам розвитку науково-дослідної деятельности.

Для вивчення розвитку науково-технічної політики Великобританії на етапі НТР необхідно розглянути проблеми, пов’язані з формуванням науково-технічного потенціалу, еволюції політики держави й приватних компаній у галузі техніки, що у міжнародному науково-технічному обміні, роль науково-технічної політики у соціально-політичному розвитку страны.

1. Науково-технічний потенциал.

Основой науково-технічного розвитку будь-якої країни, базою науково-технічного прогресу є науково-технічний потенціал. На відміну від матеріально-технічної бази й вже створеного економічного потенціалу науково-технічний потенціал визначає можливість розвиватися науку й техніки та скорочення економічної застосування їх результатів. Це те частина продуктивних сил суспільства, яка цілеспрямовано використовується чи може бути використана з метою прискорення науково-технічного прогресу, у розвиток науково-технічної революції. Це здатність господарства постійно створювати й впроваджувати у життя технічні новшества.

Следует відзначити, що є різні визначення науково-технічного потенціалу, причому у окремі включаються елементи управління та молодіжні організації, які належать до науково-технічної політиці. Науково-технічний потенціал включає у собі науковий доробок, освітній потенціал, що у створенні та використанні знань, і навіть частина виробничого потенціалу, забезпечує втілення нових ідей. Сфера освіти грає основну роль формуванні науково-технічного потенціалу. Вона створює базу щодо НДДКР, тобто. науково-дослідні кадри, і навіть підготовляє основу на впровадження результатів НДДКР у виробництві - здійснює підготовку і перепідготовку производственно-управленческих та інших кадров.

Важным засобом розширення національного науково-технічного потенціалу кожної країни є міжнародне науково-технічну співпрацю. За сучасних умов диверсифікації і спеціалізації наукової діяльності використання іноземного, як і і продаж власного, науково-технічного досвіду дозволяє значно ефективніше використовувати власні науково-технічні ресурси. Науково-технічний потенціал країни характеризується комплексом параметрів, куди ставляться показники ресурсного забезпечення НДДКР (фінансування, кадри, матеріально-технічне та інформаційний забезпечення), обсяг накопичених знань (найважливіші відкриття і винаходи, зроблені на країні). Ці показники тісно пов’язані між собою, але під час розвитку НТР змінюється їхній значимість і його конкретний зміст. Економічний потенціал визначає обсяг ресурсного забезпечення проведення НДДКР і їх застосування результатов.

Особенности історичного поступу країни, наявність ресурсів, економічна політика правлячих партій — усе це впливає формування науково-технічного потенціалу. Однією з умов формування є фінансування підготовки кадрів, науково-технічну діяльність і заходів щодо впровадження результатів НДДКР. Останні 15−20 років вкладення науку й освіту у Великій Британії починають займати дедалі велику частку у структурі розподілу національних ресурсів. Якщо 60-ті роки в розвитку наукових і разроботок та прискорення підготовки кадрів спрямовувалось у середньому 38% валових капіталовкладень в основний капітал, чи до 1986 р. вони 41%.

Великобритания належить до групи країн із найвищою часткою витрат за НДДКР в ВВП. У 1966;1986 рр. щорічні реальні витрати Великобританії на НДДКР перевищували 5 млрд. ф. ст., в НДДКР працювали більш 200 тис. людина, обсяг витрат за НДДКР зріс у 7 раз, безупинно підвищувався показник реальних витрат за НДДКР для одного дослідника. На початку 80-х рр. за кількістю учених і інженерів, зайнятих в НДДКР для 10 тис. населення Англії йшла на місці після США (62,7), Японії (55,6), ФРН (46,8) і Франції (36,3)[1]. Основним джерелом фінансування НДДКР в Великобританії (прибл. 50% незалежності до середини 80-х рр. і 40% з 1985 р. [2]) є держава. З державних коштів формується науково-дослідний бюджет галузевих міністерств, науково-дослідних центрів, університетів, субсидуються багато НДДКР в приватний сектор в промисловості й сфери освіти. За рівнем державних витрат за НДДКР (1,2% від ВВП 1987 р.) Великобританія посідає чільне місце серед розвинутих країн (США — 1,3%, ФРН — 1,1%, Франція — 1,4%, Японія — 0,53%, Італія — 0,7%[3]).

Научно-технический потенціал Великобританії формувався з урахуванням проведення НДДКР у трьох секторах: державному секторі, інститути та центри якого проводять дослідження, у основному фундаментального й ужиткового характеру, секторі вищій школі, забезпечує фундаментальні дослідження, науково-технічних підрозділах приватних фірм, в яких зосереджені переважна більшість прикладних досліджень, і розробок, виробниче впровадження, поширення новій технології та її комерційна реалізація. У 1986 р. розподіл за секторами виконання НДДКР виглядало так (в %): урядові лабораторії - 15,3, вища школа — 13,7, приватних фірм, дослідницькі публічні корпорації і лабораторії, дослідницькі асоціації - 84,3, інші організації - 3,7.

Одним з найважливіших чинників формування науково-технічного потенціалу Великобританії стала мілітаризація наукових досліджень. За часткою військових досліджень, у загальному обсязі НДДКР Великобританії лідирує у Європі і слід другою місці після США. По офіційним даним в 70−80-х рр. прямі асигнування ними становили близько 14 спільних або близько 12-ї державних витрат на НИОКР.

Интеллектуальные ресурси також відіграють істотне значення в розвитку науково-технічного потенціалу. У 60−80 рр. у Великій Британії темпи зростання кількості наукових кадрів випереджали загальний приріст трудових ресурсів. Лише у 1971;1981 рр. частка інженерно-технічних кадрів в економічно активному населенні зросла 2,2 рази, й становила 4,4%. У 1987 р. у сфері НДДКР у промисловості Великобританії було зайнято 184 тис. людина. Найбільший загін науково-технічних кадрів зосереджений в електроніці, друге його місце займає хімічна промисловість та аерокосмічна промышленность.

В сучасних умовах ускладнення й диверсифікації НДДКР дедалі більше значення набуває матеріально-технічне та інформаційний забезпечення досліджень, і розробок. З діяльності, має допоміжний, обслуговуючий характер в науково-технічному процесі, вона перетворилася на одна з основних елементів науково-технічного потенціалу. Вихід науково-дослідної продукції прямо залежить від технічних оснащеності науковців, відновлення всього комплексу коштів, які у сфері НДДКР. Будівлі і споруди наукових закладів, наявність унікального наукового устаткування, контрольно-вимірювальних приладів, електронно-обчислювальної техніки і оргтехніки, і навіть матеріалів, що використовуються проведення, формують кошти праці науково-технічних працівників. У 1987 р. в Великобританії видатки будівництво і придбання устаткування й матеріалів перевищили 12 загальних витрат на НДДКР. Через війну постійного збільшення капітальних капіталовкладень у НДДКР частка матеріально-технічної бази НДДКР вартості основних промислових фондів зросла з 2,6% 1968;го р. до 6,7 в 1986 г.

Таким чином, Великобританія має однією з потужних науково-технічних потенціалів серед розвинутих країн. Особливістю Великобританії в першу чергу наявність висококваліфікованих наукових кадрів і системи їх відтворення й як цього високий рівень фундаментальних досліджень, розвитку системи матеріально-технічного забезпечення НДДКР. Попри великі успіхи і досягнення у фундаментальних і прикладні дослідження, створення нових автомобілів і технології, особливості економічного розвитку Великобританії перешкоджали можливості повністю реалізувати науково-технічний потенціал країни, що у значною мірою гальмувало науково-технічний прогресс.

2. Політика держави й приватних компаній у галузі техники.

Научно-технический потенціал характеризує лише потенційні можливості отримання ефекту від науково-технічну діяльність. Його розвиток і визначається науково-технічної політикою, що проводить держава (від імені уряду, керівництва націоналізованих підприємств, університетів) й потужні приватні фірми. Від соціально-економічного змісту, цілей і форм науково-технічної політики у значною мірою залежить рівень промислового розвитку. Державна науково-технічна політика заснована насамперед пріоритетах загальної економічної політики і включає систему наступних направлений:

— створення інституціональної основи регулювання НИОКР,.

— пряме фінансування і образования,.

— стимулювання НДДКР з допомогою податкової і амортизаційної политики,.

— розвиток науково-технічної инфраструктуры.

В цілому науково-технічна політика складається з двох основних елементів — фінансування й управління, причому управління грає роль синтезуючого елемента всіх його ланок науково-виробничого комплексу «дослідження — розробки — виробництво — споживання », формує зв’язку наукових і прикладних розробок з економікою у целом[4]. Політика на галузі техніки носить довгостроковий характер, оскільки створення науково-технічного потенціалу використання нових знань вимагає значних тимчасових інтервалів (загалом до створення нового матеріалу, сучасної великої експериментальної установки, на підготовку висококваліфікованого фахівця потрібно менш 10 років). Тому хоча й наслідки прийняття рішень у цій області виявляються від великим запізненням, можуть або прискорити, чи значно уповільнити науково-технічний і економічного розвитку страны.

Особенности розвитку державно-монополістичного капіталізму в Англії наклали відбиток на характер державного регулювання НДДКР, вибір пріоритетів процес формування інституціональної основи науково-технічної політики. Маючи розвинену систему державних фінансів, розгалуженою державним апаратом і великій власністю в низці галузей матеріального виробництва, англійське держава створило потужну матеріально-технічної бази НДДКР, у своїй військові пріоритети британського істеблішменту зумовили високий рівень мілітаризації НДДКР. Сучасна політика англійського держави у сфері НДДКР виходить з трьох традиційних принципах. Це, по-перше, заохочення науково-дослідних робіт загального характеру — фундаменту для військового і промислового розвитку. По-друге, державне сприяння використанню досягнень науки в виробництві й стимулювання технічного прогресу з промисловою фірмах. У третіх, підготовка висококваліфікованих науково-технічних фахівців через підтримку наукових досліджень університетах. Відповідно до цими принципами англійське держава підтримує проведення НДДКР у таких областях економіки. Воно субсидіює проведення воєнних і космічних досліджень. З метою розвитку і підвищення конкурентоспроможності нових галузей підтримує дорогі, з високим рівнем ризику проекти — у літакобудуванні, електроніці, бере участь у розробці нових джерел енергії і т.д.

Кризисные умови функціонування економіки Великобританії 70-х рр. сприяли пошукам шляхів підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу. Зміна пріоритетів державної науково-технічної політики супроводжувалося реорганізацією структури управління НДДКР чи державній секторі. У першій половині 70-х рр. почався перехід від відомчого до програмно-целевому підходу в організації та фінансуванні державних НДДКР. Слід зазначити, що у Англії державна науково-технічна політика була перебудована значно раніше, кардинальніше і швидше, ніж у сусідніх розвинених країн Західної Європи, і цей процес відбувався умовах уповільнення темпи зростання на НДДКР. Основним у зміні науково-технічної політики була перебудова фінансового принципу роботи державних дослідницьких установ. З 1972 р. вони втратили незалежність роботах, і перейшли на метод «замовник — підрядник ». Перехід нового принцип роботи призвів до перерозподілу частини бюджету Міністерства освіти та між галузевими міністерствами. Ця перебудова, з одного боку, посилила контролю над роботою державних центрів, розмежувала НДДКР на прикладні дослідження, що їх лабораторіями на замовлення, і «незалежні «, фінансуються з бюджету з розвитку фундаментальних наук і розширення сфери вищого освіти. Програмно-целевой підхід сприяв запровадження міжгалузевого методу керівництва науковими дослідженнями. Перехід нового принцип організації НДДКР створив передумови на інтеграцію у єдиний комплекс науково-технічних стратегій різних галузей. Але принцип «замовник — підрядчик «має низку негативних рис. Зокрема, науково-дослідні поради, перебувають у залежність від урядових асигнувань, відчували у собі різкі зміни у державної фінансової політиці. Міністерства часто змінювали обсяг коштів, виділених на дослідження, що призводило труднощам у реалізації поточних програм НДДКР. Ще однією негативним наслідком нового принципу організації НДДКР стало зв’язування ініціативи дослідницьких рад у здійсненні довгострокових досліджень. З іншого боку, часом між урядовим відомством й порадами виникли тертя щодо тематики досліджень, і організаційних форм взаємозв'язку міністерства та совета[5] .

В зараз у державний сектор основний обсяг НДДКР виконують державні лабораторії відомчої підпорядкованості і лабораторії дослідницьких рад, і навіть наукові центри державних корпорацій націоналізованих галузей. З переходом на програмно-цільовий принцип фінансування державні лабораторії починають втрачати відомчу орієнтацію і у більшою мірою розширюють сферу своїх зв’язків: виконують замовлення НДДКР різних споживачів — інших міністерств та порожніх приватних фірм. Нині державні лабораторії виконують 35% своїх робіт на замовлення інших міністерств і приватної промисловості (так, лабораторії «Хауэлл «проводить до 25% вартості неядерних досліджень з контрактами для приватної промышленности).

В зв’язку з, що переважна частина НДДКР в промисловості Великобританії проводиться в лабораторіях приватних фірм і результативність цих робіт впливає розвиток економіки загалом, англійське уряд розглядає втручання у цю сферу як із важливих аспектів економічної політики. Причому час простежується зростання впливу на НДДКР у приватному промисловості, що супроводжується загалом переходом від прямих до непрямим методам їх стимулювання й державного регулювання. Держава впливає науково-дослідну діяльність приватних компаній двояким чином. По-перше, з допомогою економічного клімату, благоприятствующего розробці нової техніки і технології, регулювання оподаткування, державної закупівлі і патентної політики. По-друге, шляхом прямого чи опосередкованого фінансування НДДКР в фірмах. Якщо до прямим методам належить надання субсидій чи позик, контрактна система, чи до непрямим можна віднести стимулювання роботи змішаних науково-технічних організацій, розвиток зв’язків ВНЗ з промисловістю, створення науково-технічної інфраструктури (система забезпечення фірм науково-технічної інформацією, надання на пільгових умов дорогого наукового устаткування, забезпечення підготовки й підвищення кваліфікованого рівня науково-технічних кадрів) тощо. д.

На розвиток науково-дослідної діяльність у приватної промисловості справила вплив та специфічність патентної системи Великобританії, що дозволяє корпораціям окупати кошти, спрямовані на НДДКР. Попри позитиви — порівняльну легкість отримання патенту (і її обгрунтувати його новизну) і тривалість дії (з 1975 р. встановлений термін до 20 років, замість 16), вона не має риси, гальмують дослідницьку ініціативу. Наприклад, в англійської практиці патенти на винаходи, зроблені співробітниками фірми як у робочий, і у вільний час, зазвичай вважаються власністю компании[6]. У той самий час у ФРН співробітник фірми проти неї при певних умов отримати особистий патент і вкриваю його основі створити власну компанію для розробки нововведень. У Великобританії подібну практику негативно вплинула освіту дрібних фірм з розробки й виробництву нову продукцію. З іншого боку, спостерігаються порівняно високі терміни амортизації «інтелектуальної власності «.

Теперь, стосовно субсидування. З 1988 р. діють такі системи субсидування: регіональна допомогу, інвестиційні субсидії (у вигляді 15% статутного капіталу, але з понад п’ятнадцять тис. ф. ст.), інноваційні субсидії (у вигляді 50% вартості розробки нова продукція і технологічних процесів, але з понад 25 відсотків тис. ф. ст.). Цю систему замінила раніше діючу програму «підтримки інновацій «і спеціальні програми у сфері мікроелектроніки, програмного забезпечення, оптоелектроніки, фиброоптики. Основний упор у новій системі робиться на надання національної та європейської допомоги довгостроковим дослідженням та процесу передачі технології при широкої кооперації усіх суб'єктів НДДКР. Субсидування консультаційних послуг дрібні фірми з зайнятістю до 500 людина одержують у ролі відшкодування від 12 до 23 вартості державних консультацій у сфері конструювання, маркетингу, контролю якості і виробництвом, планування, фінансових та інформаційних проблем, субсидії на підготовку кадрів — до 40% витрат, зокрема з інформатики. Здійснюється субсидування економії енергії, і навіть переміщенні виробництва на місце, спеціальне субсидування підприємницьких зон: 100%-ное звільнення від оподаткування торгової і промислової власності протягом десяти років після створення зони. З іншого боку, англійські можуть отримати субсидії від ЄЕС і Європейського інвестиційного банку розмірі до 12 капітальних затрат.

Одной з основних чорт політики англійського держави стає залучення НДДКР і лобіювання відповідних науковотехнічних послуг у нові райони розвитку. Це з метою забезпечення більшої ефективності в промисловості й більш рівномірного регіонального розподілу НДДКР, причому з огляду на те, що виробництво нова продукція і технології тяжіє доречно її розробки. Концентрація науково-технічних ресурсів на південному сході (район Великого Лондона) в 80-х рр. супроводжується розвитком науково-технічної інфраструктури всій країні, особливо у відстаючих районах. Як каталізатора розвитку передовий промисловості, у периферійних районах з кінця 70-х рр. уряд використовує створення наукових парків навколо вищих закладів даних районів. Організація наукових парків, що становлять агломерації підприємств новітніх галузей навколо університетських центрів, дає можливість університетам отримувати замовлення проведення НДДКР, стимулює створення підприємств з використання новітніх результатів досліджень. У тому рамках легше вирішується питання кадровому забезпеченню промисловості. У той самий час створення наукового парку дуже дороге і складно з організаційної точки зору, зазвичай, несила всім університетам. Практично всі наукові парки було створено завдяки державним субсидіях у межах регіональної допомоги, причому з 44 парків, існували 1987 р., близько сорока було створено в часи уряду консерваторів. У 1980;х рр. уряд стимулює організацію наукових парків у Шотландії, ніяких звань і південному заході країни. На початку 1987 р. на організацію наукових парків було витрачено 153 млн. ф. ст. У тому числі 20% надали урядових установ, 23%- місцева влада, 19%- університети, 29%- місцеві компанії та 9%- фінансові установи приватного сектора. Слід зазначити, що й приватний сектор вкладає кошти на організацію високотехнологічних фірм, та держава — до організації парків як таковых[7] .

Особое місце у науково-технічної політики держави в 80-х рр. займає комплекс заходів, вкладених у посилення перетинів поміж університетами й навіть приватними фірмами і що сприяє розвитку науково-технічної інфраструктури країни. У тому числі треба сказати оголошену в 1986 р. програму «Лінк », спрямовану в напрямі прискорення комерційної реалізації результатів НДДКР, субсидируемых правительством.

Формирование науково-технічної політики англійського держави минуло кілька етапів — з розвитку НДДКР чи державній секторі до активного втручання у науково-технічну політику приватних фірм. Відбувається певне поділ функції між сферою приватного бізнесу і держави. Уряд Великобританії прагне зменшити масштаби своєї діяльність у області НДДКР і активізувати їх у приватний сектор, залишивши собі тільки ті напрями, які можуть бути виконані частнопромышленными фірмами. Основним елементом науково-технічної політики англійського держави стає прискорення процесу запровадження науку й техніки в виробництво з метою підвищення конкурентоспроможності англійської промисловості на світові ринки. Для цього він проводиться зміна всієї національної системи освіти. Головний наголос робиться створення великих міждисциплінарних науково-технічних центрів — і розвиток кооперації між академічної наукою і промисловістю. Зміна науково-технічної політики держави, об'єктивні вимоги науково-технічного прогресу викликали й істотне зміна науково-технічної політики керівництва приватних компаній. Державна науково-технічна політика будується насамперед у напрямі створення зачепила нових напрямів науково-технічного прогресу, частномонополистический капітал розглядає досягнення НТР через призму можливості отримання високої прибутку. Через війну прийняття рішень (зокрема, розподілу ресурсів на НДДКР) на урядовому і фірмовому рівнях грунтується різними критеріях і інтересах. Характер і рівень практичного застосування нової техніки і технології великою мірою залежить від нашої здатності і готовність господарських агентів сфери виробництва та споживання даної конкретної країни освоювати нову техніку й технологію, перебудовувати своєї діяльності відповідно до вимогами науково-технічного прогресу, які, своєю чергою, визначаються цілої групою об'єктивних і піддається, часто безпосередньо які пов’язані зі сферою НДДКР. Частномонополистический сектор Великобританії грає головну роль системі «винахід — комерційна продукція ». Саме промисловості вирішується проблема впровадження результатів НДДКР в виробництво і опробування нового продукту над ринком. Самі собою результати наукових досліджень про не приносять компаніям прибуток (крім патентно-ліцензійної торгівлі). Тому основний внутріфірмової науково-технічної політики є отримання якомога більшої доходу реалізації нової техніки. Зокрема, найважливішим моментом комерційного успіху є вибір від виходу продукту ринку і підготовленість споживача до його ухвалення. Натомість, ступінь зацікавленості фірм у практичному втіленні нових ідей визначається економічними умовами. Отже, характер наукової політики залежить від співвідношення короткострокових і частка довгострокових інтересів компанії та економічної ситуації в кожному конкретному відрізку времени.

В час політика у сфері НДДКР в промислових фірмах Великобританії на цілому формується під впливом трьох основних чинників: по-перше, необхідністю проведення певного мінімуму досліджень для запобігання відставання від США, Японії, західноєвропейських конкурентів, по-друге, пошуками своїх оптимальних науково-технічних областей, по-третє, створенням бази щодо успішної кооперації між компаніями. Англійські фірми орієнтують проведення НДДКР у бік пошуку науково-технічної спеціалізації. Наприклад, у біотехнології найбільші хімічні компанії Великобританії ИКИ і «Брітіш петролеум «перебувають серед лідерів використання методів ферментації і генної інженерії. Електронні компанії спеціалізуються розробка математичного забезпечення для ЭВМ.

В 80-х рр. англійські фірми активно приваблюють зарубіжні науково-технічні ресурси, як шляхом відкриття науково-дослідних центрів там, і залучаючи іноземний капітал до Великобританії. Організація зарубіжних НДДКР переслідує ряд цілей. Вона полегшує доступом до науково-технічним досягненням інших країн і дозволяє використовувати їм знання, а й інші елементи науково-технічного потенціалу: кваліфікованих кадрів, державні асигнування тощо. буд., а також допомагає пристосовувати свою продукцію і технологію до вимог місцевого ринку, скоротити час продуктового циклу тощо. буд. Прикладом може служити англійська компанія «Инмос ». Намагаючись дістати доступом до передовий технології у сфері виробництва мікропроцесорів, ця фірма спочатку з допомогою субсидій англійського уряду створили філія США. Потім, через 2 року по тому, як оволоділа знаннями у сфері НДДКР, достатнім для комерційно ефективного виробництва, вона організувала випуск відповідної продукції Великобританії. Активна зарубіжна науково-технічна діяльність англійських компаній пояснюється передусім величезними масштабами вивезення капіталу із країни. За цим показником Великобританія йде місці після США. Тож у на відміну від більшості американських монополій, які проводять там трохи більше 10% своїх НДДКР, англійські компанії прагнуть створювати як науково-дослідні відділення, і самостійні науково-дослідні центри, обслуговуючі зарубіжну діяльність материнської компании.

В 70−80-х рр. основний елемент стратегії частномонополистического капіталу Великобританії стає підвищення ефективність використання науково-технічного потенціалу, інтенсифікація процесу «наука — виробництво «із метою збереження позицій у боротьбі науково-технічний лідерство. Задля збереження і зміцнення позицій у світовій суперництві у сфері науку й техніки фірми будують свою науково-технічну політику напрямі спеціалізації, і навіть залучення зовнішніх науково-технічних ресурсів, використовуючи кооперацію, іноземний капітал, розширення контактів із вищої школою. Прагнучи піднести комерційну ефективність науково-технічних ресурсів, англійські компанії перебудовують систему проводити дослідження і разроботок, посилюючи орієнтацію НДДКР на комерційні задачи.

3. Міжнародні науково-технічні зв’язку Великобритании.

На етапі НТР за умов інтернаціоналізації і зростання диференціації науку й витрат за науково-дослідні роботи відбувається розширення науково-технічного обміну між державами. Інтернаціоналізація наукової діяльності створює передумови для концентрації ресурсів у найбільш дорогих напрямах дослідницької діяльності, подолання паралелізму, а НДДКР у різних країн і цим сприяє прискоренню процесу накопичення наукових знань, підвищення ефективності використання національних науково-технічних ресурсів. Наявність великого наукового потенціалу до області фундаментальних досліджень, провідна роль держави у формуванні науково-технічної бази економіки визначили широке участь Великобританії на міжнародному науково-технічне співробітництво, у його основних формах — некомерційної і комерційної передачі технології. У цьому держава лише входить у різні міждержавні зв’язку науково-технічного характеру, а й регулює науково технічний обмін між національними та зарубіжними фирмами.

Характер міжнародної науково-технічної обміну Великобританії, і його некомерційних форм, формувався у руслі основних пріоритетів англійського уряду у сфері науково-технічної політики. У 70-х початку 80-х рр. у розвитку науково-технічного співробітництва превалює прагматичний підхід, велике значення надається раціонального використання ресурсів, держава розглядає кооперацію у сфері науку й техніки з позицій підвищення технологічного рівня національної промисловості. Разом з тим, становлячи частина зовнішньоекономічних амбіцій англійського уряду. У 1970;1987 рр. на НДДКР, проведені по закордонах, ассигновалось понад п’ять%, а окремі роки і більше 8% витрат держави щодо дослідження й розробки. Основна частина витрат за лінії міжнародного співробітництва посідає військові НДДКР на аэрокосмос, цивільні фундаментальні і прикладні дослідження, у інших галузях. Слід відзначити, що у Великобританії найвища ступінь мілітаризації закордонних НДДКР серед західноєвропейських країн, які беруть участь у кооперації, у основному цивільних областях науку й техніки. У сфері міжнародних наукових зв’язків уряд надає широку свободу міністерствам, відомствам, університетам і окремих наукових установ, контролюючи міжнародні контакти лише тому випадку, що вони пов’язані з великими витратами державних коштів. Основний обсяг науково-технічних контактів здійснюють Міністерство освіти та і в промисловості й торговли.

В кінці 1983 р. Англія разом із Францією, ФРН, Італією і Бельгією підписали угоду науково-технічне співробітництво в створенні реакторов-бридеров. Як зазначав журнал «Нейчур », це має було зменшити витрати по аналогічної програмою Англії на13 за 1983;1986 рр. Великобританія одна із засновників Європейської організації ядерних досліджень (ЦЕРН) і фінансує близько 14 її поточного дослідницького бюджету. Частина цієї суми повертається фірмам як контрактів про поставки новітнього устаткування. ЦЕРН є замовником устаткування, міжнародної дослідницької лабораторією, а й ж виконує функцію дослідницької школи науковцям і інженерів. Великобританія є третьою за величиною вкладником у європейську організацію космічних досліджень (ЕСА) після Німеччині й ФРН. Міністерство промисловості, у кінці 70-х рр. щорічно виділяла загалом близько 37 млн. ф. ст. на космічні програми громадянського призначення, із яких близько 30 млн. ф. ст. йшло на виконання міжнародних програм лінією ЕСА.

Особое місце у розвитку сфери НДДКР у Великій Британії займає Європейська екологічна спільнота. Його вплив виражається у фінансуванні проектів, за проведення що у Великобританії замало коштів через відволікання в військових цілях, а й тим, що виконує функцію координатора досліджень. У цьому знижується можливість дублювання на роботах. Паралельно вирішуються завдання, як більше активне сприяння поширенню знань та його впровадження у практику, стимулювання межфирменной кооперації, вдосконалення методів оцінки ефективності НДДКР тощо. д.

Особое місце у науково-технічних зв’язках Великобританії займають контакти зі США можуть. Складаючи частина «описані особливі стосунки «в військово-політичній області між двома країнами, вони в що свідчить сприяли формуванню науково-технічного потенціалу Англії. Співпрацювати зі США в області ядерних досліджень, що у 30-х рр., дало Великобританії можливість книги стати другою — після США ядерної державою у світі. Угоду від 1958 р. про співробітництво двох країн у використанні атомної енергії з метою «взаємної оборони «та співчуття американських фахівців у будівництві англійських підводних човнів і ракетоносців, а англійських — у створенні й обслуговуванні ракетного устаткування заклали основу мілітаристської спрямованості науково-технічного співробітництва Великій Британії та США. До цих пір між двома країнами ведеться активну співпрацю у ядерній енергетиці та зокрема з розробки, виготовленні і експлуатації ядерних реактивів на швидких нейтронах з рідким металом як теплоносія. Ще однією з основних напрямів англо-американського співробітництва є аэрокосмос. Великобританія брала участь практично переважають у всіх спільних із США західноєвропейських проектах створення космічної техніки. Сюди входять розробка космічних транспортних систем, Програма створення супутника зв’язку «Арієль », супутника для астрономічних досліджень, у інфрачервоних променях, зонда для досліджень ультрафіолетового спектра випромінювання. З іншого боку, англійські фахівці відігравали провідну роль більшості міжнародних проектів США, здійснених в 1958; 1983 рр. Порівняно новим партнером Великобританії по науково-технічним зв’язкам є Японія. Міжурядова угода між двома країнами діє з кінця 1982 р. Міністерство торгівлі, і промисловості Великобританії уклало спочатку 80-х рр. ряд угод про співробітництво з розробки новітньої технології з японською стороною, які послужили поштовхом до науково-технічної й промислову кооперацію на довгостроковій основі у сфері робототехніки, мікроелектроніки, телекомунікацій. Слід зазначити, що угода про співробітництво між двома країнами у сфері телекомунікацій створює базу як для спільних науково-технічних робіт, організації виробництва, у стране-партнере, але й кооперації у поставці обладнання що розвиваються, і навіть проведення єдиної політики у питаннях міжнародних систем інформації. Історично велике місце у міжнародних науково-технічних зв’язках Великобританії займають зв’язки й з колишніми домініонами, особливо з Австралією, Новою Зеландією, із якими науково-технічні зв’язку складаються на рівноправній двосторонній основі. Так було в кінці 70-х рр. австралійські фірми отримали доступом до результатам НДДКР, які у ряді державних науково-дослідних установ Великобританії, тих-таки умовах, як і англійські фирмы.

Эффективность науково-технічної політики у епоху НТР стає важливий чинник економічного розвитку. Великобританія має однією з потужних науково-технічних потенціалів серед розвинених країн. Особливості їх у першу чергу пов’язані з наявністю висококваліфікованих кадрів і системи їх відтворення й як цього із високим рівнем фундаментальних досліджень, з розвинену систему матеріально-технічного забезпечення НИОКР.

В еволюції державної політики Великобританії на області НДДКР залежно від цілей і шляхів її формування можна назвати три основних этапа:

— стимулювання розвитку науки витратило не котрі виступають поза рамки державного сектора (50-ті годы),.

— активне втручання у науково-технічну політику приватних фірм (60-ті годы),.

— спроби створити комплексну програму науково-технічної політики України з координацією всіх його ланок науково-виробничого комплексу, включаючи підготовку кадрів, регулювання сфери НДДКР, створення економічних стимулів використання нову технологію (80-ті годы).

Анализ розвитку науково-технічної політики Великобританії свідчить, що регулювання науково-технічного прогресу не то, можливо відірване загального регулювання господарських процесів. Принаймні ускладнення умов сучасного економічного розвитку превалює тенденція до посиленню координуючу роль буржуазного держави незалежно від характеру є при владі політичну партію. Особливу роль стимулятора науковотехнічного прогресу це держава грається у періоди перебудови господарства нові технологічну базу. Саме тоді держава активно впливає на виробництво і ринок з метою прискорення створення і впровадження нової генерації техніки і технології.

Список литературы

1. Дробозина Л. А., Можайсков Про. У. Фінансова і грошово-кредитна система Англії. Москва. 1976 г.

2. Печникова А. У. Денежно-кредитное регулювання економіки Великобританії. Москва. «Фінанси і статистика ». 1986 г.

3. Шелюбская М. У. Науково-технічна політика Великобританії. Москва. «Наука ». 1990 г.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайту internet.

[1] Science Indicators. Report. NSB. Wash. 1985.

[2] З 1986 р. управління з атомної енергетики набуло статусу «публічної корпорації «і перестало входити до складу центрального правительства.

[3] Econ. Trends. 1988. Aug.

[4] Горемыкина Л. Є. Науково-технічна політика ЄЕС. М., 1982.

[5] Science and Government Report. 1979. Vol. 9, N. 5.

[6] Research Policy. 1977. Vol.86, N.2.

[7] Science Parks and the Growth of High Tehnology Firms. L., 1988.