Аналіз діяльності банку

Вступ

Актуальність теми дослідження. Перехід до ринкової економіки вимагає від українських комерційних банків підвищення ефективності управління банківською діяльністю. Важлива роль у реалізації цієї задачі відводиться аналізу банківської діяльності. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку банку, обґрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності проведення активних і пасивних операцій, оцінюються результати діяльності банку, його окремих підрозділів. Тим часом, успішний розвиток і надійність банківської системи України в сформованих економічних умовах також багато в чому залежить від постановки в комерційних банках аналітичної роботи, що дозволяє давати реальну і всебічну оцінку досягнутим результатам діяльності банків, виявляти їхні сильні і слабкі сторони, визначати конкретні шляхи вирішення виникаючих проблем. Таким чином, аналіз банківської діяльності є основою ефективного управління банком, вихідною базою прийняття управлінських рішень на всіх рівнях банківського менеджменту.

Відомо, що, коли в банку будуть «здорові» клієнти, то й банк у такому разі буде процвітати, і навпаки. Але у той же час, якщо банк переживатиме скрутне фінансове становище і не зможе вчасно і повністю виконувати свої зобов’язання, то клієнти такого банку так само можуть істотно постраждати, бо вони зберігають свої кошти на різних банківських рахунках. Варто також окремо виділити населення країни, чиї заощадження є одним із самих зручних видів банківських ресурсів (тому що це ресурси довгострокового характеру і порівняно недорогі, що сприяє одержанню банком порівняно високого прибутку). Тому держава, будучи за Конституцією України гарантом стабільності в країні (зокрема й у грошово-кредитній сфері), піклується про міць банківської системи. На це спрямовано діяльність такого державного органу як Національний Банк України (НБУ), однією з функцій якого і є забезпечення стабільності банківської системи країни.

Відомо, що банки, як комерційні підприємства, працюють заради одержання прибутку. Аналіз прибутковості банків (як складової частини аналізу банківської діяльності) дозволяє судити як про становище самих банків, так і про загальну економічну ситуацію в країні. Прибутковість банків має значення не тільки для самих банків, а й для всієї країни в цілому, і, навпаки, банкрутство банків спричиняє збитки його клієнтів (депонентів): підприємств і населення. Крім випадків кримінальних фінансових операцій, банкрутство банків звичайно є результатом банкрутства промислових і торгових підприємств (клієнтів банку), що у свою чергу викликає руйнування інших промислових і торгових підприємств, оскільки їхні кошти зберігаються на поточних та інших рахунках у банках. Наявність подібних випадків (банкрутств банків) негативно позначається на господарській діяльності всіх економічних суб'єктів, що врешті-решт відбивається і на добробуті суспільства (тому що це супроводжується падінням багатьох макроекономічних показників, таких як валовий внутрішній продукт, життєвий рівень населення країни тощо). Таким чином, стабільність економіки країни багато в чому залежить від стабільності банківських установ. Про становище банків можна судити із комплексного і всебічного аналізу банківської діяльності.

Таким чином, важливість аналізу діяльності комерційного банку в нових економічних умовах функціонування зумовлює актуальність теми дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження курсової роботи є теоретичні проблеми менеджменту діяльності комерційних банків.

Предметом дослідження курсової роботи є аналіз діяльності комерційного банку.

Метою курсової роботи є теоретичне дослідження проблеми аналізу діяльності комерційного банку та її значення в банківському управлінні.

1. Управлінське значення аналізу діяльності комерційного банку

1.1 Банк як суб'єкт підприємництва й об'єкт економічного аналізу

Слово «банк» походить від італійського «banco», що означає «стіл». Ці «банко-столи» встановлювалися на площах, де відбувалася жвава торгівля товаром, у Стародавній Греції і Стародавньому Римі для обміну валют і проведення деяких інших грошових операцій.

Найбільш поширеним є визначення банку як юридичної особи, установи, організації. Так, відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк — юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у окупності такі операції: залучення у вклади коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб [11, 71].

Діяльність сучасних банківських установ така різнопланова, що їх дійсна сутність виявляється невизначеною. Банки не тільки організовують грошовий оборот і кредитні відносини, але через них здійснюється фінансування народного господарства, страхові операції, купівля-продаж цінних паперів, а в деяких випадках — посередницькі угоди й управління майном. Кредитні установи здійснюють консультування, ведуть статистику, взаємодіють з іншими підприємствами тощо.

Визначення сутності банку — це, насамперед, визначення економічної основи банку та його специфіки, що забезпечують виконання належного обсягу послуг (операцій). Тобто аналіз сутності банку вимагає послідовного опрацювання не випадкового набору питань щодо банківської діяльності взагалі, а відповіді на конкретні питання, зумовлені обраною методологією аналізу. Інакше розгляд сутності банку може перетворитися на описовий перелік видів роботи, що здійснюється банком.

Проте спочатку необхідно розглянути об'єктивні умови виникнення і функціонування банків. Наявність грошей, нерівномірність їх обігу приводить до утворення в господарському обороті, з одного боку, тимчасово вільних грошових засобів, а з іншого боку, зумовлює додаткову потребу в них. Тому є неминучою поява суб'єктів підприємництва, що акумулюють вільні грошові засоби банків і суб'єктів господарювання, яким вони надаються для задоволення їх потреб (шляхом продажу або надання послуг за плату — рис. 1).

Рис. 1. Основні умови виникнення банку й економічних відносин між ним і його клієнтами [11, 71]

Як видно з рис. 1, економічні відносини, що складаються між банком і суб'єктами підприємницької діяльності з приводу мобілізації (акумуляції) вільних грошових коштів і їх використання, характеризуються трьома фазами:

акумуляція ВГК (1) (Кл Б > Б);

розміщення (використання) (2) ВГК (Б > Кл Б);

відшкодування отриманих ГК (3) (Кл Б > Б).

Цими економічними відносинами і визначається «виробнича» діяльність банку, його сутність.

В усі часи між банками й власниками заощаджень і капіталу складалися економічні відносини з акумуляції дрібних і великих нагромаджень, на цій основі виникала інша форма економічних відносин, пов’язана із забезпеченням народного господарства додатковими фінансовими ресурсами. Таким чином, банк значно впливає на економіку. Це спростовує розповсюджене уявлення про банк лише як про посередницьку організацію, що веде розрахункові та кредитні операції і не створює свого власного продукту. Так, деякі економісти твердять, що «банк — це організатор розрахунків у народному господарстві, перерозподілювач вільних грошових коштів» — головна властивість, що відводилася йому в системі суспільних відносин.

Водночас, слід мати на увазі те, що в ринкових умовах діяльність банків пов’язана з грошовим господарством, яке обслуговує товарне виробництво і є в цій сфері бізнесом (підприємництвом), а банки — суб'єктами підприємницької діяльності. Ця сутність банків може бути обґрунтована такими критеріями:

По-перше, банки створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку — тобто як і інші суб'єкти підприємницької діяльності.

Банк самостійно визначає напрямки своєї діяльності і спеціалізацію за видами послуг (операцій).

Банки мають економічну незалежність. Вони мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їх власності.

Банки є суб'єктами ринкової інфраструктури, вони діють одночасно на механізмах саморегуляції і самоуправління, працюють на договірних умовах і умовах ризику і конкуренції. Ці ознаки характеризують банк як суб'єкт підприємницької діяльності.

По-друге, для нормального функціонування комерційні банки формують необхідні фінансові ресурси, складовими яких є власний капітал і зобов’язання по залучених і запозичених коштах.

За рахунок власного капіталу банк формує основні засоби, матеріальні ресурси і фонд оплати праці працівників банку — тобто виробничі ресурси, використання яких дає можливість банку виробляти свій продукт, реалізувати його та отримувати прибуток. Схема технології виробництва банком продукту зображена на рис. 2.

Рис. 2. Схема технології виробництва банком продукту і його реалізації [11, 72]

По-третє, виробничий (підприємницький) характер діяльності банку підтверджується тим, що надані банком фінансові ресурси суб'єктам господарювання в формі позики органічно об'єднуються з його капіталом і беруть участь у кругообігу цього капіталу [11, 72−73].

Розкриття сутності банку було б неповним без визначення структури банку. Цю структуру не слід ототожнювати зі структурою апарату управління банків.

Структура банку — це таке улаштування, яке дає можливість йому функціонувати як специфічному підприємству. В цьому розумінні улаштування банку включає чотири обов’язкові блоки, без яких він не може існувати і розвиватися:

1-й блок включає банківський капітал як специфічний капітал, який відокремився від промислового і торгового капіталу і знаходиться в русі.

2-й блок - це банківська діяльність, яка відрізняється від діяльності інших суб'єктів підприємництва характером свого продукту, яка стала головним його заняттям у грошовому господарстві.

3-й блок складається з особливої групи людей, яка має особливі, специфічні знання в галузі банківської діяльності і управління банком.

4-й блок можна назвати виробничим, бо в нього входить банківська техніка, будинки, споруди, засоби зв’язку і комунікацій, внутрішня і зовнішня інформація, певні види виробничих матеріалів [11, 73].

Із наведеного можна визначити такі принципи діяльності комерційного банку як суб'єкта підприємництва:

перший і основоположний принцип — робота банку в межах реально залучених (наявних) фінансових ресурсів є фундаментом комерційної діяльності банку;

другий найважливіший принцип — повна економічна самостійність банку — передбачає його економічну відповідальність за результати своєї діяльності;

третій принцип — взаємовідносини комерційного банку зі своїми партнерами (клієнтами) будуються як звичайні ринкові відносини: надаючи кредити, банк виходить, передусім, із ринкових критеріїв прибутковості, ризику і ліквідності;

четвертий принцип — регулювання діяльності комерційного банку — здійснюється Національним банком України через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних банками послуг (операцій).

Національний банк України здійснює регулювання та банківський нагляд відповідно до положень Конституції України, Законів України «Про банки і банківську діяльність», про «Національний банк України», інших законодавчих актів і нормативно-правових актів Національного банку України [11, 73].

Отже, з урахуванням критеріїв визначення сутності банку, його основи, структури і принципів діяльності комерційного банку є підстава визначити його як суб'єкт підприємництва, сутність якого визначається формами економічних відносин, що складаються з приводу акумуляції вільних грошових коштів господарства і надання їх як капіталу суб'єктам підприємництва для задоволення їх потреб у коштах на умовах повернення й оплати, а також при наданні інших послуг: виконання розрахунково-касових операцій і безготівкових розрахунків, операцій із цінними паперами, іноземною валютою тощо.

Банк діє на основі комерційного розрахунку, самофінансування, сенсом його діяльності є сукупність господарських процесів і економічних явищ, у яких відображаються (матеріалізуються) вище означені економічні відносини щодо виробництва і реалізації банківського продукту.

Діяльність комерційного банку — це бізнес. Як і комерційна діяльність інших суб'єктів підприємництва, банківська діяльність поєднує в собі людей, основні засоби, технології, «сировину» — капітал із метою виробництва продукту й отримання прибутку (доходу), який забезпечує:

окупність ризику для власників акцій;

винагороду для службовців банку, менеджерів і акціонерів;

збільшення капіталу для майбутнього розвитку;

джерела коштів для інвестицій;

відрахування державі через податкову систему [11, 74].

Таким чином, банк — суб'єкт підприємництва, який виробляє специфічний продукт (платіжні засоби і різноманітні види послуг) із метою отримання прибутку і задоволення потреб державних органів, юридичних і фізичних осіб у його продуктах.

Багатопланова діяльність банку потребує управління з усіма притаманними йому (управлінню) функціями, у тому числі й економічним аналізом.

Комерційний банк — суб'єкт підприємницької діяльності, що має юридичний статус, кореспондентський рахунок у Національному банку України, самостійний бухгалтерський баланс і є об'єктом економічного аналізу нарівні з іншими суб'єктами господарювання.

Хоча банк є суб'єктом підприємництва, але він не є суб'єктом виробничої діяльності (як промислове або сільськогосподарське підприємство). Однак у нього, як і в будь-якого підприємства, є свій продукт. Термін «банківський продукт» з’явився з переходом до ринкової економіки. У США, як правило, говорять саме про продукцію банку, маючи на увазі послугу або операцію, виконану банком, його дію, підприємницьку акцію, направлену на поліпшення бізнесу.

Банківський продукт - це різноманітні результати діяльності банку на фінансовому ринку, виражені у вигляді грошей, що створюються, і послуг, що надаються за певну плату за дорученням і в інтересах клієнтів, а також дії, спрямовані на вдосконалення і підвищення ефективності банківського підприємництва (наприклад впровадження нових технологій, удосконалення організаційної структури).

Однак у зв’язку з розширенням сфери банківської діяльності в останній час з’явилися нові види банківської продукції, не пов’язані з наданням послуг, такі як купівля-продаж фінансових зобов’язань, що створюються банком.

Банківським продуктом є:

створення платіжних грошових засобів;

надання послуг;

фінансові зобов’язання, що є в обігу [11, 74].

Відповідно до чинного законодавства в Україні платіжні засоби у вигляді грошей, необхідних для проведення акту купівлі-продажу, створюються на макрорівні Національним банком України. Вони необхідні для обміну національного продукту, для набуття і споживання матеріальних благ і продовження процесу відтворення.

Надання таких послуг є прерогативою комерційних банків. Вони надають послуги в процесі виконання своїх функцій (рис. 3).

Рис. 3. Основні функції, що виконуються банком із повним набором послуг [11, 75]

Численні послуги, які банк надає своїм клієнтам, можна класифікувати так, як подано у табл. 1.

Обсяг продукту (послуг), витрати на його виготовлення і фінансові результати, одержані від його реалізації, відображаються за рахунками бухгалтерського обліку і в балансі банку певними діями працівників банку, які називаються банківськими операціями. Вони пов’язані з відображенням:

1) таких послуг:

залучення коштів юридичних і фізичних осіб;

розміщення фінансових ресурсів;

виконання розрахунково-касових, безготівкових розрахунків й інших послуг;

2) фінансових результатів (доходів, витрат, визначенням прибутку і його використанням) [11, 76].

Таблиця 1. Послуги, які банк надає своїм клієнтам [11, 75]

Залежно від економічного змісту (характеру) банківських послуг і в якій частині балансу вони відображаються банківські операції бувають активними і пасивними.

Активні банківські операції - це операції, які відображають розміщення банком наявних ресурсів із метою отримання необхідного доходу (прибутку), забезпечення своєї ліквідності й потреби в грошових засобах різноманітних суб'єктів підприємницької діяльності й населення. Активні банківські операції відображають різноманітний економічний зміст активів банку.

Активи комерційного банку - це ресурси, що контролюються банком як результат минулих подій, що в майбутньому принесуть (дадуть) економічну вигоду, яка спричинить надходження грошових коштів для банку.

Майбутня економічна вигода, втілена в активи, може бути отримана шляхом:

використання активів для надання послуг;

обміну одного активу на інший;

використання активу для погашення зобов’язань;

розподілу активу між власниками [11, 76].

При веденні бухгалтерського обліку й укладанні звітності до активів належать нарахована дебіторська заборгованість по процентних доходах, відстрочена кредитна заборгованість, що виникає як затрати і премія за придбані цінні папери, але не належать затрати, збитки і внутрішньобанківські розрахунки.

Загальна сума активів - це сума всіх категорій активів мінус сума всіх контрактивних рахунків типу резервів під можливі збитки від кредитної діяльності і дисконт за придбаними цінними паперами.

Пасивними називаються операції, що відображають процеси формування банком фондів грошових коштів (банківських ресурсів) на пасивних рахунках або активно-пасивних рахунках у частині перевищення пасивів над активами. Фінансові ресурси, що формуються, необхідні для надання послуг клієнтам, зв’язаним із задоволенням їхніх потреб у грошових коштах.

Сформовані банківські фінансові ресурси поділяться на дві великі групи (рис. 4);

власні ресурси (капітал);

залучені й запозичені ресурси (зобов'язання банку).

Як власні, так і залучені ресурси комерційного банку відображаються на кореспондентському рахунку, що відкривається НБУ.

Зобов’язання банку - це платіжні вимоги, що складають зобов’язання банківської установи сплатити фіксовану суму коштів у визначений час у майбутньому. При веденні обліку та складанні звітності до зобов’язань також включаються кредиторська заборгованість за нарахованими процентами та відстрочена дебіторська заборгованість за доходами, але не включаються доходи, прибуток і внутрішньобанківські розрахунки.

Рис. 4. Джерела формування банківських ресурсів і їх групи [11, 77]

Капітал банку - різниця між загальними сумами активів і зобов’язань. Капітал банку відображається в п’ятому класі Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків.

Об'єктами економічного аналізу є продукт банку і його фінанси.

Фінанси банку — це особлива, специфічна форма економічних відносин, здійснюваних шляхом обороту грошей (грошові відношення), внаслідок яких формуються, розподіляються і використовуються необхідні для підприємницької діяльності грошові засоби, що є формою руху фінансових ресурсів банку.

Фінансові ресурси банку — це сукупність фондів грошових засобів, що формуються банком для здійснення підприємницької і комерційної діяльності банку і задоволення соціальних потреб колективу його працівників. Таким чином, фінанси банку як економічна категорія мають природну матеріальну основу — рух фондів грошових засобів, їх формування (пасиви), розміщення і використання (активи). Звідси виникає необхідність у здійсненні фінансової діяльності банку, тобто в проведенні системи заходів (дій), направлених на пошук можливостей (джерел) формування фондів грошових коштів, раціонального їх розміщення й ефективного використання, забезпечення необхідного для підтримання ліквідності банку співвідношення між пасивами й активами його балансу. Тобто йдеться про управління фінансовою діяльністю банку, однією з функцій якого є економічний аналіз його фінансового стану.

Предметом економічного аналізу є розкриття причинно-наслідкових зв’язків між кінцевими результатами діяльності банку (послугами, доходами, видатками, прибутком) і факторами, що на них впливають, а також оцінка відповідності управлінської діяльності керівництва банку потребам грошово-кредитної політики держави, законодавству і нормативним актам Національного банку України.

1.2 Поняття і види аналізу банківської діяльності

Вивчення явищ природи і громадського життя неможливе без аналізу. Сам термін «аналіз» походить від грецького слова апаlyzis, що в перекладі означає «розділяю», «розчленовую». Отже, аналіз у вузькому значенні являє собою розподіл явища або предмета на складові частини (елементи) для вивчення їх як частин цілого.

Наприклад, щоб зрозуміти сутність вартості залучення банківських ресурсів, необхідно знати не тільки з яких елементів вона складається, але і від чого залежить її величина: кон’юнктури ринку, виду банківських ресурсів, суми і термінів залучених ресурсів і т.д. Чим детальніше буде розподілено досліджуваний предмет або явище, тим більше ми будемо мати інформації для прийняття управлінських рішень для вироблення політики поводження банку в різних сегментах фінансового ринку і тим міцнішими будуть позиції банку серед основних банків-конкурентів.

Таким чином, аналіз, у широкому розумінні, — це спосіб пізнання предметів і явищ навколишнього середовища, заснований на розчленовуванні цілого на складові частини і вивчення їх у всім різноманітті зв’язків і залежностей [12, 5−6].

Класифікація аналізу банківської діяльності має важливе значення для правильного розуміння його змісту і задач. В економічній літературі аналіз банківської діяльності класифікується за різними ознаками.

Виходячи з періодичності проведення, економічний аналіз банківської діяльності класифікується в такий спосіб:

щоденний;

щотижневий;

місячний;

квартальний;

річний [12, 6−7].

Залежно від спектра досліджуваних питань аналіз банківської діяльності поділяється на:

повний, при якому вивчаються всі аспекти діяльності банку, тобто як зовнішні, так і внутрішні його зв’язки;

тематичний, при якому зачіпається тільки вузьке коло питань, що дає можливість виявити можливості поліпшення окремих напрямів діяльності комерційного банку.

За суб'єктами (користувачами) аналіз розрізняють:

внутрішній — проводиться безпосередньо для внутрішнього користування і являє собою комерційну і банківську таємницю;

зовнішній — проводиться на підставі фінансової і статистичної звітності органами державного нагляду, акціонерами, інвесторами, аудиторами.

За охопленням досліджуваних об'єктів аналіз поділяється на:

суцільний — досліджуються всі об'єкти для визначення всебічного фінансового становища банку;

вибірковий — вибирається один або кілька об'єктів дослідження для їх подальшого глибокого аналізу. За метою і характером розрізняють:

а) попередній аналіз — проводиться до здійснення якої-небудь операції; він необхідний для обґрунтування управлінських рішень і планових завдань, прогнозування майбутнього й оцінки очікуваного виконання плану, попередження небажаних результатів, а також при оцінці стану рахунків для виявлення можливості здійснення комерційним банком нових фінансових операцій;

б) оперативний аналіз — проводиться відразу після завершення якої-небудь операції або зміни ситуації за короткі проміжки часу (добу, декаду і т.д.); проводиться в процесі поточної роботи банку для оцінки дотримання нормативів ліквідності, норм обов’язкового резервування й інших показників, вживання термінових заходів у випадку виявлення їх стійкої негативної тенденції, що забезпечать їхнє дотримання і при цьому одержання достатнього прибутку; в умовах ринкової економіки, коли спостерігається динамічність ситуацій на різних сегментах фінансового ринку, цей вид аналізу набуває особливого значення;

в) підсумковий (заключний) аналіз — проводиться за визначений звітний період часу (місяць, квартал, півріччя, рік) і його цінність полягає в тому, що діяльність банку вивчається комплексно і всебічно; цей вид аналізу застосовується при визначенні ефективності діяльності комерційного банку за звітний період, оцінці його фінансового становища, а також для виявлення резервів підвищення прибутковості;

г) перспективний аналіз — застосовується для прогнозування очікуваних основних фінансових показників (капітал, валюта балансу, обсяг кредитно-інвестиційного портфеля і т.д.) і результатів фінансової діяльності (прибуток) у майбутньому періоді, а також для впровадження нових видів послуг, котрі необхідні для задоволення потреб клієнтів банку і вироблення політики поводження банку в різних сегментах фінансового ринку (для цього робиться прогноз очікуваних тенденцій на різних фінансових ринках і грошово-кредитній політиці центрального банку країни на майбутній період); на його основі розробляється бізнес-план банку [12, 7−8].

Залежно від об'єкта дослідження аналіз діяльності банку поділяється на:

а) функціональний — який дає можливість виявити спеціалізацію діяльності комерційного банку, його місце в системі розподілу банківських послуг, форми і перспективи взаємодій з іншими контрагентами системи, а також дати оцінку ефективності і доцільності функцій, що виконує банк. Такий аналіз здійснюється на основі загальної суми балансу, співвідношень розмірів депозитів і кредитів, власних і залучених коштів, а також частини міжбанківських операцій у загальному обсязі ресурсів. Питома вага тієї або іншої операції, що проводиться банком, у загальній сумі балансу характеризує її значимість для банку. У результаті функціонального аналізу виявляються можливості підвищення прибутковості і ліквідності банківських операцій шляхом виключення неефективних і пошуком прогресивних способів виконання необхідних для банку операцій. Одночасно з’ясовується ступінь надійності і конкурентноздатності банку.

б) структурний аналіз — проводиться за видами банківських операцій. З допомогою цього аналізу визначаються склад і питома вага економічних контрагентів по активних і пасивних операціях, а також структура доходів, витрат і прибутку банку.

в) операційно-вартісний аналіз — за допомогою якого поглиблюється визначення прибутковості банку і рентабельності (або збитковості) конкретних операцій. Він дає можливість оцінити значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку і розробити основні напрямки депозитно-кредитної політики з метою максимізації доходу.

Макроекономічний аналіз банку як одного з учасників фінансового ринку дає можливість визначити масштабність активно-пасивних операцій і прибутку конкретного банку в загальному обсязі всієї банківської системи країни, а також рівень участі комерційного банку або групи банків у формуванні грошової маси, розподілі банківських послуг, регіональному розподілі кредитних ресурсів. Аналіз масштабності активно-пасивних операцій здійснюється шляхом порівняння масштабів конкретних видів операцій із середнім рівнем або абсолютними (максимальними і мінімальними) значеннями аналогічних показників по банківській системі в цілому.

Отже, залежно від поставленої мети, вибравши один з вищезазначених видів (а іноді їхню комбінацію) аналізу діяльності банку, можна з високою ефективністю знайти відповідь на питання, яке цікавить суб'єкта аналізу.

1.3 Роль аналізу в управлінні комерційним банком

У зв’язку з суттєвими змінами на фінансовому ринку України зростає роль і значення аналізу банківської діяльності як для самого банку, так і для його ділових партнерів, клієнтів, акціонерів банку і держави в цілому. Регулярне проведення банком аналізу своєї діяльності дає змогу йому ефективно управляти активними й пасивними операціями для максимізації прибутку і забезпечення стабільного фінансового стану [1, 5].

Це особливо важливо в сучасних умовах, коли загострилося суперництво банків і небанківських фінансово-кредитних установ, які виконують різні операції щодо залучення вільних грошових ресурсів підприємств і населення. Такі установи успішно конкурують із банками, здійснюючи суто банківські операції, а також операції, які банки не мають права виконувати відповідно до законодавства (страхування, операції з нерухомістю та ін.) У вітчизняній економічній літературі поки що немає єдиного підходу до аналізу банківської діяльності комерційного банку. Немає навіть сталої думки щодо змісту цієї діяльності. У цій ситуації особливої актуальності набувають дослідження фінансового стану банку. Конструктивна роль таких досліджень полягає у їх спрямуванні на розроблення цілісного підходу до оптимізації управління банком.

2. Загальна характеристика ПАТ КБ «ПриватБанк»

2.1Загальні відомості про ПАТ КБ «ПриватБанк»

Заснований у 1992 році, комерційний банк ПриватБанк є лідером банківського ринку країни. За даними дослідження GFK Ukraine у третьому кварталі 2012 року нас вважають основним банком 35% клієнтів — фізичних осіб, що більше, ніж у наступних за нами семи банків разом взятих. Серед корпоративних клієнтів цей показник становить 38%.

ПриватБанк є одним з найбільш інноваційних банків світу. Наприклад, понад десять років назад банк став одним із перших у світі, що почав використовувати одноразові SMS-паролі. До останніх інновацій, які отримали визнання по всьому світі, належать такі продукти, як платіжний міні-термінал, вхід в Інтернет-банкінг через QR-код, онлайн-інкасація, а також десятки різноманітних мобільных додатків. Вибір аудиторської компанії для здійснення аудиту фінансової звітності банку за МСФЗ проводиться на щорічній основі. Спеціалісти банку проводять всебічний аналіз умов аудиту, що пропонуються компаніями «Великої четвірки». Результати аналізу з пропозиціями менеджменту виносяться на розгляд Наглядової ради банку. Наглядова рада приймає рішення, на основі якого з обраною компанією укладається контракт на наступний рік. Міжнародним аудитором банку є аудиторська фірма PricewaterhouseCoopers.

Повна назва ПАТ КБ «Приватбанк»

Код ЄДРПОУ 14 360 570

МФО 305 299

Дата реєстрації 19.03.1992 р.

Дата відкриття 19.05.1992 р.

Керівник Дубілет Олександр Валерійович

Гол. бухгалтер Коротіна Любов Іванівна

Ліцензія НБУ № 22 від 29.07.2009 р.

Адреса 49 094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50

Факс 680 514

Веб-сайт http://privatbank.ua/

Електронна адреса НБУ UCIH

2.2 Характеристика системи «ПриватБанку»

До складу системи Приватбанку входять:

— Головний офіс (ГО), розташований у м. Дніпропетровську;

— Регіональні підрозділи (РП), розташовані у всіх регіонах України, а також за її межами;

— Дочірні банки — Москоприватбанк (м. Москва, Росія), банк «Паритате» (м. Рига, Латвія)

Головний офіс є вищим (ведучим) підрозділом системи Приватбанк, що має повну господарсько-економічну й адміністративну самостійність і діє на підставі Уставу Приватбанку.

Керування Головним офісом і системою Приватбанк у цілому здійснюється Правлінням банку, який очолює Голова Правління Приватбанку. Правління банку є постійно діючим виконавчим органом загальних Зборів учасників і Ради банку.

Для підготовки й обговорення стратегічних і важливих тактичних рішень безпосередньо під керівництвом Голови Правління функціонують 6 колегіальних органів:

— Правління банку;

— Стратегічний комітет;

— Комітет з керування активами й пасивами;

— Кредитний комітет;

— Комітет з інформаційних технологій;

— Бюджетний комітет.

Організаційна структура управління РП (Регіональний підрозділ) представляє собою впорядковану сукупність ГРУ (Головне регіональне управління), РУ (Регіональне управління), ОРУ (Обласне регіональне управління), філій, відділень і представництв.

ГРУ — самостійно господарюючий орган керування, що діє відповідно до «Положення про ГРУ Приватбанк», який затверджений Головою Правління банку, якому делеговане право адміністративно-господарського й фінансово-економічного керування всіма підрозділами банку, розташованими на різній адміністративній території (області). [19]

Філія — адміністративно й економічно відособлений регіональний підрозділ із чисельністю персоналу понад 100 чоловік.

Відділення являє собою адміністративно відособлену частину РУ або філії, що не публікує балансу й виконує обмежену кількість операцій, дозволених ГО й НБУ. Всі відділення Приватбанку діляться на 5 груп — «А», «Б», «В», «Г», «Ф» залежно від чисельності персоналу й спектра надаваних послуг.

Представництво банку — територіально відособлений структурний підрозділ банку, що не має права здійснювати банківську діяльність.

Відділення складається з наступних відділів і секторів:

1. Кредитний відділ — здійснює кредитування юридичних і фізичних осіб на підставі розроблених головним офісом КБ Приватбанк нормативно-методичних матеріалів;

2. Бухгалтерія — підрозділяється на три сектори: операційний сектор, виконує функції по обслуговуванню безготівкових розрахунків клієнтів банку; сектор міжфіліальних оборотів (МФО) — по обслуговуванню кореспондентських рахунків безготівкового обігу через систему SWIFT банкових філій, внутрішньобанківська бухгалтерія — по обслуговуванню не зв’язаних із клієнтами операцій.

3. Каса відділення — обслуговує готівковий обіг і складається з трьох кас: денна каса — обслуговування юридичних осіб по прийому готівки і видачі готівки на виробничі цілі. Час роботи каси з 8−00 до 14−00 годин; вечірня каса — приймає грошову готівку від юридичних осіб після 15−00 годин; каса перерахування — здійснює перерахування готівки, формує грошові пачки і здає їх у грошове сховище.

4. Відділ пасивних операцій — здійснює залучення депозитів суб'єктів господарювання і прийом внесків у населення.

5. Відділ валютних операцій у Павлоградській філії займається діяльністю, пов’язаною з обслуговуванням валютних рахунків юридичних осіб. Відділення на території району має 5 обмінних пунктів для обслуговування фізичних осіб.

6. В організаційну структуру відділення входять 4 сектора, серед яких — сектор по цінним паперам, сектор аналізу і господарської діяльності, сектор автоматизації і зв’язку, сектор маркетингу.

Рисунок 1.5 Структура доходів відділу банківського обслуговування.

Як ми бачимо з даних наведених на рисунку 1.5, структура банківського обслуговування складається з:

— Обслуговування поточного рахунку

— Пластикових карток

— Овердрафту

— Іnternet-банкінгу

— GSM-банкінгу.

Основною складовою в структурі є обслуговування поточних рахунків.

3.Оцінка фінансової діяльності ПриватБанку

3.1 Рейтингове місце ПАТ КБ «ПриватБанк» у банківській системі України

Сучасний стан розвитку економіки в Україні потребує постійної уваги до банківської системи в цілому, проведення політики, спрямованої для створення сприятливих умов для їх стабільного та ефективного функціонування.

Це обумовлюється тим, що банківська система України є одним з основних чинників економічного зростання.

На нинішній день комерційні банки являють собою найбільш динамічну і в той же час найбільш прозору систему фінансового ринку України, що чітко відстежується і регулюється. Так як з усього спектра фінансово-кредитних установ найбільш ефективно функціонуючими та регульованими є банки, то закономірно, що завданням дослідження їхньої конкурентоспроможності в Україні.

Метою є проведення аналізу конкурентоспроможності банківської системи України за відповідною системою показників та розробка пропозицій щодо вдосконалення конкурентної спроможності банків на фінансовому ринку, а також вплив іноземного капіталу на розвиток банківської системи України.

Сьогодні в більшості країн світу функціонує дворівнева банківська система. За такою системою відносини між банками будуються в двох площинах: по вертикалі і по горизонталі. По вертикалі - це відносини підпорядкування між центральним банком, як керівним органом усієї банківської системи, і комерційними банками. По горизонталі - це відносини рівноправного партнерства та конкуренції між комерційними банками.

Істотна зміна державних пріоритетів у реформуванні економіки України потребує швидкої та адекватної реакції на зміни умов економічної та господарської діяльності з боку комерційних банків. Серед ключових питань, з якими українські банки стикатимуться на сучасному етапі в своїй поточній діяльності, слід виділити такі:

— реорганізація фінансового сектору національної економіки відповідності з вимогами та за сприянням міжнародних фінансових організацій;

· перехід до системи постійного контролю ліквідності та введення нового порядку регулювання діяльності банків з боку НБУ;

· впровадження системи регулярної оцінки ефективності діяльності банків та визначення рейтингових показників;

· створення автоматизованих систем, баз даних, що забезпечуватимуть відслідковування кредитної історії клієнтів банків;

· реформування механізму оподаткування банківської діяльності;

· завершення формування системи страхових, резервних та статутних фондів;

· вдосконалення системи фінансового оздоровлення банків і т. ін.

Об'єктивні процеси глобалізації знаходять свій вияв у тенденції до лібералізації доступу на фінансові ринки, тому основою зміцнення банківської системи України, підвищення її надійності та стійкості до криз є достатній рівень капіталізації. З огляду на це, не так важливим є збільшення кількості банків і розпорошення капіталу, скільки укрупнення та подальше нарощування в існуючих масштабах, що дасть можливість таким чином розвивати й збільшувати капітал існуючих банків.

В Україні за станом на 01.01.2011 р. з 194 зареєстрованих банків функціонувало 176, з них 55 з іноземним капіталом (20 зі 100-відсотковим іноземним капіталом), частка іноземного капіталу в статутному капіталі становила 40,6%, що на 4,8% порівняно з попереднім роком. Необхідно відмітити, що процес проникнення іноземного капіталу відбувається доволі активно: кількість банків з 100-відсотковим капіталом за станом на 01.01.2010 р. становила 18, на 01.01.2009 р. — 17, на 01.01.2008 р. — 17 і на 01.01.2007 р. — 13.

До основних методів конкурентної боротьби відносять цінові, сутність яких полягає в безпосередньому використанні цін для завоювання ринку і досягнення кращих економічних умов збуту продукції. Методами цінової конкуренції банків є надання знижок за заявленими тарифами; надання більшого обсягу послуг; цінова дискримінація; залучення більш дешевих фінансових ресурсів.

Світова економічна криза (кінець 2008;2009 роки) вплинула на відтік іноземного капіталу з України, що призвело до негативних наслідків.

Протягом останніх років в Україні спостерігається стала тенденція до зниження процентних ставок за кредитами та депозитами, що призвела до скорочення процентної маржі та зниження прибутковості банківської діяльності (рис. 1).

Рис. 1 Динаміка рівня облікової ставки НБУ, процентних ставок за кредитами та депозитами протягом 2005;2010 рр.

Як бачимо з даних наведених на рисунку 1, що рівень облікової ставки НБУ з кожним роком зменшується. А саме станом на 2005 рік процентна ставка за кредитами становила 16,4%, а в 2010 році вона зменшилась на 0,3%. Слід відмітити, що в 2009 році, в період економічної кризи в Україні, спостерігаються найвищі показники процентної ставки за депозитами та середньозваженої облікової ставки НБУ, а потім відбулося різке їх падіння.

За даними НБУ в Україні станом на перше вересня 2011 року ліцензію на здійснення банківських операцій мали 176 банків. У стадії ліквідації перебуває 20 банків (19 — за рішенням НБУ, 1 — за рішенням суду). Але серед них можна виділити провідні банки, що мають найвищу конкурентоспроможність та є найбільш прибутковими. Дані за банками розглянемо в таблиці 1.

Таблиця 1. Найприбутковіші банки України на 1 січня 2011 року

З таблиці видно, що ПриватБанк займає перше місце, так як його чистий прибуток має найвищий показник в порівняні з іншими банками України. У 2011 році він становив 1370,179 тис. грн., тобто відбулося зростання на 377,073 тис. грн. Важливим є те, що питома вага найбільша саме в ПриватБанку, в середньому вона становить 39% від загального чистого прибутку.

Банківський прибуток є одним із найважливіших показників ефективності функціонування банку, його стабільності. У ньому зацікавлені всі учасники економічного процесу. Розмір банківського прибутку хвилює акціонерів, тому що є показником отриманого доходу на інвестований ними капітал. Вкладникам прибуток гарантує стабільний дохід і впевненість у завтрашньому дні, оскільки збільшення резервів і власних коштів банку свідчить про його стабільність. Позичальники також зацікавлені в прибутках банку, адже таким чином зростають їх власні накопичення. Крім рейтингової оцінки фінансового стану комерційного банку також передбачений порівняльний аналіз діяльності банку.

3.2 Аналіз фінансово-економічної діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк» у 2010-2011 роках

банківський фінансовий управління Розглянемо детальніше фінансову діяльність ПАТ КБ «ПриватБанка», провідного банку України, що є найбільшим універсальним міжрегіональним банком України, орієнтованого перш за все на платіжні операції для населення і юридичних осіб усіх форм власності (рис. 2). Головна перевага банку полягає в поєднанні індивідуального підходу в роботі з застосуванням сучасних банківських технологій.

Рис. 3 Загальна характеристика фінансової діяльності ПриватБанку за 2010;2011 роки

Економічна діяльність банку в 2011 році, згідно з загальною оцінкою експертів, мала позитивний тренд завдяки ретельно розробленій на основі високоякісного аналізу та прогнозування Стратегії банку. За минулий рік Активи зросли на 31 681 251 тис. грн. і станом на 31 грудня 2011 року становлять 145 118 473 тис. грн. через наступну динаміку, Зобов’язання на кінець дня 31.12.2011 року зросли на26% і складають 128 371 494 тис грн.

Крім того, ПриватБанк також визнано «Банком 2011 року» в Україні за версією авторитетного журналу «The Banker». На сьогодні основними конкурентами ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» є універсальні банки, як вітчизняні, так і дочірні структури європейських і російських банків, що функціонують на території України: «Райффайзен банк Аваль», «Укрсоцбанк», «ВТБ банк», «УкрСиббанк», «ОТП банк», «Форум», «Ощадбанк» (має широку мережу відділень і давні традиції розрахунково-касового обслуговування населення) і «Укрексімбанк», (має значний досвід можливості в організації фінансування експортно-імпортних контрактів).

Щодо нових конкурентів, то в 2012 р. планується введення в групу найбільших банків «Дельта банк» та «ДБ «Ощадбанку Росії». Для порівняння: активи станом на 01.01.2012 р.: ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» — 145,2 млрд. грн. (питома вага в БС — 13,7%), «Дельта банк» — 23,2 млрд. грн. (2,2%), «ДБ Ощадбанку Росії» — 16,9 млрд. грн. (1,6%)

Висновки і пропозиції

Отже, предметом аналізу банківської діяльності є причинно-наслідкові зв’язки економічних явищ і процесів, що роблять прямий або непрямий вплив на діяльність банку.

Серед основних об'єктів в аналізі банківської діяльності можна виділити такі:

порядок або заходи щодо формування капіталу банку, а також його структура;

якість активів (кількісний і якісний аналіз структури кредитно-інвестиційного портфеля банку);

показники прибутковості функціонування банку, що дозволяють судити про ефективність роботи банку;

показники ліквідності і платоспроможності, які характеризують фінансову стійкість банку;

темпи росту (розвитку) банку;

різні ризики, що впливають на діяльність банку.

Зміст і задачі аналізу банківської діяльності як наукової дисципліни випливають насамперед із тих функцій, які він виконує в системі інших прикладних економічних наук.

Однією з таких функцій є вивчення характеру впливу економічних законів на фінансову й іншу діяльність банку, встановлення закономірностей і тенденцій економічних явищ і процесів у конкретних умовах банку. Наприклад, зміна процентних ставок, валютних курсів та інших фінансово-економічних показників, що мають вплив на діяльність банку (його фінансові показники).

Другою функцією можна назвати наукове обґрунтування поточних і перспективних планів. Без глибокого економічного аналізу результатів діяльності банку і без обґрунтованих прогнозів на перспективу, без вивчення закономірностей розвитку банку, без виявлення недоліків і помилок, що мали місце, не можна розробити науково обґрунтований план, вибрати оптимальний варіант управлінського рішення.

До функцій аналізу банківської діяльності відноситься також контроль за виконанням планів і управлінських рішень при проведенні активно-пасивних операцій.

Центральну функцію аналізу банківської діяльності, яку він виконує в банку, можна назвати пошуком резервів підвищення ефективності функціонування банку на основі вивчення передового досвіду і досягнень науки і практики.

Наступна функція аналізу банківської діяльності полягає в оцінці результатів діяльності комерційного банку, виконанні поставлених планів, досягнутого рівня розвитку, використання наявних можливостей. Це має велике значення, оскільки об'єктивна оцінка діяльності банку сприяє оперативному і діючому втручанню по усуненню виявлених відхилень.

І, нарешті, розробка заходів по використанню виявлених резервів у процесі функціонування банку — також одна із функцій аналізу банківської діяльності, що спрямована на вироблення рекомендацій щодо зміни (або коректування) депозитно-кредитної політики банку, яка б дозволила максимізувати прибуток при помірному рівні ризику і гарних показників ліквідності і платоспроможності.

Беручи до уваги проведений аналіз, слід зауважити, що банківська система України за відносними показниками конкурентоспроможності наближається до загальносвітових банківських стандартів. Існує і позитивна динаміка зростання конкурентоспроможності банківської системи. Проте ще є низка проблем, які потребують вирішення. Це стосується зменшення системних ризиків у банківській діяльності, мінімізації кредитних ризиків, розвитку діяльності банків на фондовому ринку, підвищення рентабельності банківського капіталу, підвищення якості активів банків та оптимізації їх структури, подолання диспропорцій розміщення банківських установ.

Список використаних джерел

Аналіз банківської діяльності: Підручник / А. М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко та ін.; За ред. А. М. Герасимовича. — К.: КНЕУ, 2003. — 599 с.

Аналіз діяльності комерційного банку. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів за спеціальністю «Банківський менеджмент» / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця та проф. A.M. Герасимовича. — Житомир: ПП «Рута», 2001. — 384 с.

Банківська справа: Навч. посіб. для ВИЗ / За ред. Р.І. Тиркала. — Т.: Карт-бланш, 2001. — 320 с.

Банківський менеджмент: Навч. посіб. / О. А. Кириченко, І.В. Гіленко, С. Л. Роголь та ін.; За ред. О. А. Кириченка. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2002. — 438 с.

Банківський менеджмент: Навч. посіб. для ВНЗ / О. В. Васюренко — К.: Академія, 2001. — 320 с.

Герчикова И. Н. Менеджмент: Учебник — М.: Банки и биржи, ЮНИ-ТИ, 1994. — 685 с.

Гончаров В.В. В поисках совершенства управления. В 2-х т. — М.: МНИИПУ, 1999. — Т. 1. — 816 с.

Гончаров В.В. В поисках совершенства управления. В 2-х т. — М.: МНИИПУ, 1999. — Т. 2. — 784 с.

Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник. — Львів: БаК, 2001. — 624 с.

Кириченко О. та ін. Банківський менеджмент: Навч. посіб. для вищ. навч. закл. / О. Кириченко, І. Гіленко, А. Ятченко. — К.: Основи, 1999. — 671 с.

Ковбасюк М.Р. Економічний аналіз діяльності комерційних банків і підприємств / Навчальний посібник. — К.: Видавничий дім «Скарби», 2001. — 336 с.

Кочетков К.М., Омельченко O.B. Основи аналізу діяльності комерційного банку: Навч. посібник. — К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. — 96 с.

Кредитний ризик комерційного банку: Навч. посіб. / В.В. Вітлінський, О.В. Пернарівський, Я. С. Наконечний, Г.І. Великоіваненко; За ред. В.В. Вітлінського. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. — 251 с.

Кредісов А.І. та ін. Менеджмент для керівників. — К.: Знання, 2000. — 556 с.

Платонов С.В. и др. Искусство управленческой деятельности. — К.: Либра, 1996. — 416 с.

Ру Д., Сульє Д. Управління. — К.: Основи, 1995. — 448 с.

Тарнавська Н.П., Пушкар Р. М. Менеджмент: теорія та практика: Підручник для вузів. — Тернопіль: Карт-бланш, 1997. — 498 с.

http://privatbank.ua/

http://real-economy.com.ua/publication/ratings/29 530.html

http://bank-ua.com/banks/privatbank/