Удосконалення підприємницької діяльності на ПАТ «Ямпільський приладобудівний завод»

Зміст Вступ

1. Теоретичні засади підприємництва як сучасної форми господарювання

1.1 Економічне значення підприємництва

1.2 Форми підприємницької діяльності, правові аспекти Висновки по розділу 1

2. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємництва

2.1 Загальна характеристика ПАТ «Ямпільський приладобудівний завод»

2.2 Експрес аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства Висновки по розділу 2

3. Шляхи вдосконалення фінансово-господарської діяльності підприємства Висновки по розділу 3

Висновок Список використаної літератури Додатки

Вступ Формування ринкових відносин в економіці, створення конкурентного середовища в країнах зумовлюють необхідність теоретичного обґрунтування та розробки практичного інструментарію забезпечення стабільного, сталого розвитку підприємницької діяльності. Підприємництво займає центральне місце в господарському комплексі будь-якої країни. Саме тут створюється національний дохід. А отже, від успіху здійснення підприємницької діяльності залежить соціально-економічний розвиток суспільства, ступінь задоволеності в матеріальних і духовних благах населення країни.

В сучасних ринкових умовах господарювання особливо гостро постає питання про розвиток підприємництва в Україні. Його становлення і розвиток свідчать про те, що проблема підприємницької діяльності досить багатогранна. Її економічні і правові основи знаходяться в стані формування та мають багато недоліків. Наукова розробка пов’язаних з підприємництвом питань, а також узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду значно відстають від практики підприємництва. Так, формування й удосконалення підприємницького середовища — це шлях до стабілізації економіки країни, подальшого економічного і соціального розвитку кожного регіону.

Усі ці обставини й обумовлюють актуальність даної теми та необхідність більш глибокого вивчення проблем підприємництва як одного з основних напрямків господарської діяльності в сучасних умовах господарювання.

Об'єктом дослідження є процес підприємницької діяльності в сучасних умовах господарювання, зокрема на ПАТ «Ямпільський приладобудівний завод».

Предметом дослідження є формування та розвиток підприємництва в сучасній ринковій економіці, а також проблеми розвитку та регулювання підприємницької діяльності.

Метою даної курсової роботи є визначення теоретичних основ підприємницької діяльності, дослідження основних проблем становлення та розвитку підприємництва в Україні на сучасному етапі, виявлення чинників впливу на стан підприємницького сектора в ринковій економіці, а також пошук способів удосконалення підприємницької діяльності на ПАТ «ЯПЗ», що дасть змогу підвищити вплив підприємницького сектора на економіку країни та поліпшити стан ринкової системи господарювання.

Реалізація поставленої мети обумовлює вирішення таких завдань:

1) визначити роль і сутність підприємництва в умовах ринкових відносин;

2) охарактеризувати основні види та організаційно-правові форми підприємницької діяльності в умовах розвитку України;

3) дослідити принципи та механізм реалізації підприємницької діяльності;

4) обґрунтувати основні напрямки розвитку сучасної підприємницької діяльності;

5) розглянути правові засади функціонування підприємницького сектору на сучасному етапі;

6) провести експрес аналіз фінансово-господарської діяльності на ПАТ «ЯПЗ»

7) виявити основні чинники, що впливають на розвиток підприємництва;

8) з’ясувати особливості розвитку підприємництва в Україні та визначити шляхи вдосконалення функціонування підприємницької діяльності.

При проведенні даного дослідження були використані наступні методи:

а) методи збору та узагальнення інформації;

б) методи спостереження;

в) метод групування;

г) таблично-графічні методи;

д) метод аналізу.

1. Теоретичні засади підприємництва як сучасної форми господарювання

1.1 Економічне значення підприємництва Підприємництво — явище досить широке і багатовимірне. Тому в теорії поняття «підприємництво» розглядається як різноаспектне, тобто існують різні визначення щодо його змісту:

1) підприємництво є економічною категорією, що виражає відносини між суб'єктами господарської діяльності, спрямованої на те, щоб забезпечити їм комерційний успіх — максимізувати дохід, підірвати монополію конкурентів та створити свою власну монополію [2];

2) підприємництво — це тип господарської поведінки, що ґрунтується на самостійності та незалежності суб'єктів стосовно вибору: що, скільки, як, для кого виробляти; на повній відповідальності за прийняті рішення та їх наслідки [7];

3) підприємництво є господарським мистецтвом, тобто це постійна економічна, організаторська та управлінська творчість з метою пошуку способів адаптації і прагнення до змін, які можуть забезпечити комерційний успіх [13];

4) підприємництво — метод економічного мислення, властивий людям, здатним до підприємства, який характеризується оригінальністю ідей та підходів до вирішення господарських проблем.

Згідно до Господарського кодексу України підприємництвом називають ініціативно-самостійну господарсько-комерційну діяльність, здійснювану окремими фізичними та юридичними особами з метою досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку. Така діяльність здійснюється від свого імені, на власний ризик і під особисту майнову відповідальність окремої фізичної або юридичної особи.

Розуміння сутності підприємництва пов’язано з визначенням його ролі в економіці різних рівнів системи господарювання. Конкретно роль і значення підприємництва в економічному розвитку країни можна звести до наступного:

1) підприємництво слугує важелем для зміни структури економіки. Для підприємців основний спонукальний мотив — можливість одержання прибутку;

2) розвиток підприємництва створює «поживне середовище» для конкуренції. Підприємці сприяють швидшому оновленню техніко-технологічної бази і номенклатури продукції фірми. Вони стимулюють господарську активність, підтримуючи конкуренцію й існуючий ринок;

3) підприємництво можна вважати каталізатором економічного розвитку. Цей своєрідний прискорювач істотно впливає на збільшення обсягів виробництва; стимулювання інвестиційної діяльності; підвищення рівня попиту і пропозиції; прискорення темпів економічного розвитку економіки в цілому;

4) підприємництво сприяє економії і раціональному використанню всіх ресурсів;

5) підприємництво забезпечує сильнодіючі стимули до високоефективної праці. У більшості випадків особистості, котрі мають власний бізнес, більше заінтересовані в якісній і продуктивній праці, ніж наймані працівники. Такий психологічний феномен вільної праці для одержання власного зиску забезпечує ще більший виграш для економіки в цілому.

Із зазначеного вище можна сказати, що підприємницька діяльність грає важливу роль в економічному розвитку країни.

Підприємництво, як один із напрямків господарської діяльності, характеризується такими ознаками:

1) ініціативністю, яка означає, що підприємець починає свою діяльність відповідно до потреб ринку на свій розсуд та без будь-яких застережень;

2) систематичністю підприємницької діяльності, що підкреслює її постійний характер;

3) власним ризиком підприємця — він ладен відчути на собі як позитивні, так і негативні наслідки підприємницької діяльності;

4) метою підприємницької діяльності, тобто одержанням прибутку;

5) здійсненням підприємництва під свою майнову відповідальність.

Підприємницька діяльність завжди має комерційний характер. Ці ознаки свідчать про те, що підприємцем може бути лише той суб'єкт, який здійснює господарську діяльність, діючи від свого імені, тобто фізична та юридична особа.

Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами підприємництва (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності, юридичні особи всіх форм власності.

Чинне законодавство України певною мірою обмежує можливість займатися підприємницькою діяльністю деяким категоріям громадян:

а) військовослужбовцям;

б) службовим особам органів прокуратури, державної безпеки, МВС, суду, державного арбітражу, державного нотаріату;

в) представникам органів державної влади та управління;

г) громадянам, що мають судимість за економічні злочини тощо.

Будь-яка економічна діяльність має бути доцільною. У більшості випадків головною метою підприємницької діяльності можна вважати виробництво продукції для задоволення потреб ринку і одержання максимально можливого прибутку. Виробляючи необхідні суспільству товари і послуги, підприємства формують матеріальні і соціальні умови життя і розвитку суспільства. Це є основним соціально-економічним аспектом мети будь-якого.

Отже, згідно з легальним визначенням поняття «підприємництво» є дві мети підприємницької діяльності: мета досягнення економічних і соціальних результатів, тобто спрямованість на задоволення суспільних потреб у товарах, роботах і послугах та мета одержання прибутку.

Знання про те, як поділяються підприємства на класифікаційні групи за певними ознаками в реальному економічному середовищі, має стати в нагоді під час вибору, наприклад, системи оподаткування, вибору стратегії розвитку бізнесу тощо. Достатньо повну класифікацію підприємств можна забезпечити, користуючись такими ознаками: мета і характер діяльності, форма власності майна, належність капіталу, правовий статус і форма господарювання, галузево-функціональний вид діяльності, технологічна і територіальна цілісність, розмір за чисельністю працівників. Класифікацію за цими ознаками наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 — Класифікація підприємств за певними ознаками [24]

Розглянемо більш детально види підприємств за наведеними ознаками.

Для переважної більшості підприємств властивим є комерційний характер діяльності з одержанням прибутку. До некомерційних відносяться звичайно благодійницькі, освітянські, медичні, наукові та інші підприємства невиробничої сфери народного господарства.

Наступною класифікаційною ознакою є форма власності на майно. Так, приватними є підприємства, що належать окремим громадянам на правах приватної власності та з правом найму робочої сили. Колективне — це таке підприємство, що ґрунтується на власності його трудового колективу, а також кооперативу, іншого статутного товариства або громадської організації. Комунальне — підприємство, засноване на засадах власності відповідної територіальної громади. Якщо підприємство засноване на базі об'єднання майна різних власників (юридичних осіб та громадян), то його називають спільним підприємством. Державними є підприємства, засновані на державній власності. До державних належать також так звані казенні підприємства, тобто підприємства, які не підлягають приватизації.

За належністю капіталу прийнято розрізняти підприємства: національні - капітал належить підприємцям своєї країни; закордонні - капітал є власністю іноземних підприємців повністю або у певній частині, що забезпечує їм необхідний контроль, такі підприємства створюються у формі філіалів або дочірніх фірм та реєструються в країні місцезнаходження; змішані - капітал належить підприємцям двох або декількох країн; їх реєстрація здійснюється в країні одного з засновників такого підприємства.

Технологічною і територіальною цілісністю володіють так звані материнські підприємства або фірми. Особливістю діяльності їх є те, що вони контролюють інші фірми. Дочірнє підприємство (компанія) — юридичне самостійне організаційне утворення, що здійснює комерційні операції і складає звітний баланс; проте материнська фірма суворо контролює діяльність усіх своїх дочірніх компаній, оскільки володіє контрольним пакетом їх акцій. Асоційоване підприємство є самостійним; воно не знаходиться під контролем фірми, яка володіє його акціями. Філія не користується юридичною і господарською самостійністю, не має власного статуту та балансу, діє від імені і за дорученням головного підприємства, має однакову з ним назву. Майже весь акціонерний капітал філії належить і материнській фірмі. З-поміж суб'єктів господарської діяльності окремо відокремлюються малі (дрібні) підприємства, що складають основу малого бізнесу. До них належать суб'єкти господарювання, в яких середньооблікова чисельність працівників за звітний рік не перевищує 50 осіб. Великими визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працівників за звітний (фінансовий) рік перевищує 1000 осіб. Усі інші підприємства визнаються середніми. Класифікація за належністю підприємств до певного галузево-функціонального виду діяльності здебільшого є зрозумілою із самої назви окремих їх груп (видів)[20].

1.2 Форми підприємницької діяльності, правові аспекти Важливою передумовою успішної підприємницької діяльності треба вважати вибір організаційно-правової форми її здійснення, який зазвичай обумовлюється низкою чинників. Організаційно-правова форма господарювання — це форма здійснювання господарської (зокрема підприємницької) діяльності з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками (учасниками), режим майнової відповідальності по зобов’язаннях підприємства (організації), порядок створення, реорганізації, ліквідації, управління, розподілу одержаних прибутків, можливі джерела фінансування діяльності тощо.

До найважливіших чинників, що визначають організаційно-правові форми підприємства як головного суб'єкта господарювання, належать такі:

1) цілі, які ставить перед собою підприємець (група підприємців), та шляхи їх здійснення в конкретному соціально-економічному середовищі;

2) спосіб формування стартового капіталу;

3) методи здійснення виробничо-господарської діяльності;

4) організаційна форма та методи управління підприємством;

5) законодавча та нормативно-технічна база, що регламентує створення, функціонування та ліквідацію діяльності суб'єкта господарювання;

6) форми власності майна, що використовує підприємець;

7) форма організації виробництва тощо.

В Україні поширено здебільшого три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності: одноосібна власність, товариства та корпорації. Сутнісні характеристики, переваги та недоліки цих організаційно-правових форм наведено в таблиці 1.2. се За допомогою таблиці 1.2 можна більш повно визначити сутність окремих організаційно-правових форм підприємницької діяльності.

Одноосібні фірми створюються одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки, керує підприємством, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Часто смерть власника фірми, зміна місця проживання або зміна складу сім'ї є причиною її ліквідації.

Таблиця 1.2 — Порівняльна характеристика організаційно-правових форм підприємництва [9]

Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Товариство створюється для досягнення спільної комерційної мети і ґрунтується, як правило, на особистій участі в його діяльності кожного члена товариства. Товариство створюється тоді, коли зусиль одного підприємця недостатньо для реалізації певного проекту, тому вони об'єднуються з іншими особами. Господарські товариства можуть бути створені у формі повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Просте товариство створюється внаслідок угоди учасників про об'єднання їхнього майна та особистої участі в його діяльності. У такому випадку товариство не є юридичною особою і має форму угоди про спільну діяльність, згідно з якою члени не відповідають за борги один перед одним, але несуть солідарну відповідальність за борги товариства усім майном, що йому належить. У такому товаристві кожний член може виступити від свого імені при укладанні різних угод. Загальний дохід товариства розподіляється між учасниками відповідно до умов угоди.

Повним товариством визнається таке, у якому всі учасники здійснюють статутну діяльність у межах однієї фірми та несуть необмежену відповідальність за спільні борги (відповідають не лише особистою часткою, а й усім своїм майном як солідарні боржники). Кожний учасник повинен особисто працювати в товаристві, у зв’язку з чим робота в інших товариствах стає неможливою.

Командитне товариство це організація, що складається з одного або кількох учасників, які відповідають усім своїм майном, і одного або кількох членів, відповідальність яких обмежується їхніми внесками — паями. Їх називають пайовиками, або вкладниками. Вкладники у такому товаристві є інвесторами і не входять до складу засновників фірми.

Товариство з обмеженою відповідальністю є формою спільної діяльності, яка передбачає наявність статутного капіталу, розділеного на частки, розмір яких визначається засновницькими документами. У товаристві з обмеженою відповідальністю право володіння частками статутного капіталу кожним партнером підтверджується спеціальним свідоцтвом, яке не є цінним папером, на відміну від акцій акціонерного товариства. Кожний партнер товариства з обмеженою відповідальністю несе відповідальність у межах свого майна.

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум — додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

Корпоративні форми підприємницької діяльності знаходять своє вираження у створенні та функціонуванні акціонерних товариств, оскільки корпоративна форма базується на поділі капіталу на окремі частки (акції), в результаті реалізації яких формується статутний фонд акціонерного товариства. Отже, акціонерним товариством є товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства в межах вартості належних їм акцій.

В сучасних умовах господарювання товариства є найбільш поширеною формою підприємницької діяльності.

У підприємств може виникати потреба у зміні своєї організаційно-правової форми, що може бути викликане різними причинами:

а) зміна розмірів підприємства чи обсягів його господарської діяльності; зміни у податковому законодавстві;

б) зміни у складі чи кількості засновників; вимога кредиторів чи партнерів по бізнесу тощо.

Зміна організаційно-правової форми може здійснюватись в процесі господарської діяльності підприємства, через ліквідацію та створення нового підприємства або шляхом поглинання чи злиття. Процес зміни форми підприємства називається реорганізацією. Слід відмітити, що реорганізація підприємства через внесення необхідних змін до статуту підприємства часто є більш вигідною (з точки зору витрат, пов’язаних з оподаткуванням) у порівнянні з традиційною ліквідацією та створенням нового підприємства.

Розвиток і подальше удосконалення відносин за участю підприємців, які мають певну специфіку, вимагають їх детального регулювання спеціальними правовими нормами. Об'єктивно необхідним є подальше удосконалення підприємницького законодавства, що забезпечує ефективне застосування правових норм, усуває прогалини і протиріччя правового регулювання.

Правові засади функціонування підприємства — це сукупність законодавчих, нормативних, директивних та інших документів, що регулюють права і обов’язки суб'єкта господарювання, які реалізуються ним у процесі своєї діяльності. Правові засади, визначаючи «правила гри», повинні забезпечувати безперешкодне та ефективне функціонування підприємницьких структур у ринковій економіці, створювати юридичну базу, гарантувати перспективність, захищеність і стабільність бізнесу.

Кожне створене підприємство підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація юридичних осіб проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районні, районах-містах Києві та Севастополі у державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи.

Для реєстрації підприємства до відповідних органів необхідно подати такі документи:

1) заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи, яка є одночасно і заявою;

2) установчі документи, які поряд з нормами законодавства становлять правову основу діяльності підприємства, зокрема рішення засновників про створення юридичної особи;

3) засновницький договір (для повного та командитного товариств) та статут підприємства (для акціонерних товариств, товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю);

4) платіжне доручення про сплату збору за державну реєстрацію;

5) документи, що засвідчують внесення власниками своєї частки до статутного капіталу підприємства;

6) звіт про проведення підписки на акції, який засвідчено Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку (подається у разі реєстрації публічних акціонерних товариств).

Дані про державну реєстрацію повідомляються міністерствам економіки і статистики, саме підприємство заноситься до державного реєстру України.

Відмова у державній реєстрації підприємства вважається законною лише з двох підстав: внаслідок порушення встановленого законом порядку створення підприємства; у разі невідповідності установчих документів вимогам законодавства.

Сьогодні в Україні з метою забезпечення свободи розвитку підприємництва, встановлення правових гарантій його функціонування визначені певні права, обов’язки та відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності, тобто їх правовий статус.

Права підприємця визначаються певними характерними рисами. З метою реалізації господарської ініціативи підприємець має право: утворювати для здійснення підприємницької діяльності будь-які види підприємництва; купувати майно та набувати майнові права; самостійно формувати господарську діяльність, обирати постачальників, встановлювати ціни і тарифи, вільно розпоряджатися прибутком; укладати з громадянами трудові договори про використання їхньої праці (контракти, угоди); самостійно встановлювати форми, систему і розміри оплати праці та інші види доходів осіб, що працюють на засадах найму; отримувати будь-який не обмежений за розмірами особистий доход; брати участь у зовнішньоекономічних відносинах, здійснювати валютні операції, користуватися державною системою соціального забезпечення та соціального страхування.

Обов’язки підприємців полягають у тому, щоб: укладати трудові договори з громадянами, яких прийнято на роботу за наймом; здійснювати оплату праці особам, що працюють за наймом на рівні, що не нижчий за мінімальні розміри, встановлені законодавством, забезпечити відповідні умови та охорону праці, а також інші соціальні гарантії; дотримуватись прав, щоб реалізувати законні інтереси споживачів, забезпечуючи надійну якість вироблених товарів (послуг); отримувати ліцензію на діяльність у сферах, які підлягають ліцензуванню відповідно до чинного законодавства.

Відповідальність підприємця зводиться до того, що він відповідає: за зобов’язаннями, пов’язаними з цією діяльністю, усім своїм майном, за винятком того, на яке відповідно до законодавчих актів не може бути здійснене стягнення; за охорону навколишнього середовища, додержання заходів з техніки безпеки, охорони праці, виробничої гігієни та санітарії; за завдані шкоду і збитки своїм майном. Суб'єкт підприємницької діяльності може бути визнаний банкрутом, якщо майна, що йому належить, не вистачає для покриття заборгованості та немає можливості для фінансового оздоровлення підприємства. Найманому працівнику, який втратив працездатність, підприємець забезпечує відшкодування витрат у випадках і порядку, передбачених законодавством.

Як бачимо, підприємництво зорієнтоване на ефективне ведення господарства, сприяє вияву і розвитку особистості, її здібностей і потреб, передбачає персональну економічну і адміністративну відповідальність підприємця. Воно не сумісне з втратами, некомпетентністю, крадіжками. Поряд з цим у підприємницькій діяльності повною мірою розкриваються комерційний талант людини, її честолюбство. Особливе місце у цивілізованому підприємництві у партнерських відносинах належить чесності й порядності, дотриманню слова, зберіганню комерційної таємниці. Перелічені якості підприємця є не лише його властивістю, а й обов’язковою умовою.

Висновки по розділу 1

У першому розділі було розглянуто теоретичні засади підприємництва й визначено його роль та сутність в ринкових умовах.

Отже підприємництво є досить широким та багатовимірним явищем, що по-різному трактується. Розуміння сутності підприємництва пов’язано з визначенням його ролі в економіці різних рівнів системи господарювання. Основна мета підприємництва — це задоволення соціальних потреб та отримання максимального прибутку. Підприємцем може стати будь хто з громадян України чи то іншої держави, крім тих категорій громадян, чию підприємницьку діяльність обмежує законодавство України. Підприємства класифікуються за різними ознаками, що їх відрізняють одне від одного.

Також відмітимо те, що в Україні підприємства різняться за своєю організаційно-правовою формою. В нашій країні поширено здебільшого три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності: одноосібна власність, товариства та корпорації. Вони також різняться за своїми відмінними ознаками у правах та обов’язках щодо їх господарської діяльності.

2. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємництва

2.1 Загальна характеристика ПАТ «Ямпільський приладобудівний завод»

Публічне акціонерне товариство «Ямпільський приладобудівний завод» було засноване 28 жовтня 1968 року наказом Міністерства авіаційної промисловості СРСР, як Ямпільська філія 2-го Московського приладобудівного заводу. [27]

Підприємство, площею 5,2 га розташоване на мальовничих берегах річки Дністер, створене для виробництва продукції військово-промислового комплексу. З 1991 року підприємство очолює досвідчений керівник Кожухар Валерій Олександрович. В цьому ж році за рішенням уряду України підприємство набуває незалежності, в серпні 1994 року реорганізується в ВАТ (з 2011р. ПАТ) «Ямпільський приладобудівний завод». Середина 90-х для підприємства — час перебудови, час пошуку нових видів продукції, пошуку своєї ніші на ринку України.

Продукція заводу вже давно користується заслуженим попитом як на ринку України, так і на ринках Росії, Узбекистану, Молдови, Казахстану, Канади. Свідченням визнання продукції заводу на ринку, її конкурентоспроможності є отримані державні нагороди: в номінації «Інвестиційний потенціал України» почесним дипломом в 2001 році; в номінації продукція виробничо-технічного призначення за виробництво якісної продукції «100 кращих товарів України — 2005» почесний диплом.

Основною діяльністю підприємства є виробництво промислових роторних газових лічильників побутового та комунально-побутового призначення, побутових фільтрів-відстійників газу, електронасосів, однофазних та трифазних електричних котлів, мановакуумметрів. Вся продукція виготовляється на території виробничого підприємства в м. Ямпіль на власному обладнанні, яке налічує близько 280 верстатів.

Основними видами продукції, які виробляє товариство є:

— Газовий лічильник роторного типу G 2.5; G4; G6; G10;

— Газовий лічильник ТЕМП G25; G40; G100; G160; G250;

— Котли електричні КЕТОН.

Газовий лічильник реалізується вроздріб по договорам з населенням України та країн СНД, а також по бартерних операціях для придбання матеріалів та комплектуючих основного виробництва.

Особливістю стану розвитку галузі є те, що споживачами газових лічильників є підприємства та громадяни України з їх низькою купівельною спроможністю. Крім того закупівля газових лічильників за кордоном значно збільшує конкуренцію на ринку.

Основними конкурентами у виробництві побутових газових лічильників є:

— ВО «Новатор» м. Хмельницький

— Державне підприємство «Арсенал» м. Київ На цей час підприємство має майже п’ятдесятирічний досвід створення та виробництва оптоелектронних систем та пристроїв (орієнтування, вимірювання та спостереження), що призначені для експлуатації як у лабораторних, так і у жорстких польових умовах. Прилади, які були створені на заводі, успішно забезпечували усі космічні старти, починаючи з польоту Ю.О. Гагаріна.

На заводі є розгорнута виробнича інфраструктура, починаючи із заготівельного виробництва (ливарного, штампувального, гальванічного, механообробного) і закінчуючи наукоємним виробництвом печатних плат та складання високоточних оптомеханічних та електронних вузлів.

Площа земельної ділянки товариства складає 4,77 га і розташована на 2-х територіях. Площа виробничих приміщень — 11 052 м², в тому числі цехи основного виробництва — 3840 м².

На підприємстві ПАТ «Приладобудівний завод» працює понад 300 чоловік, з них приблизно 100−110 жінки. Середньооблікова кількість штатних працівників 312 чоловік, на чолі яких стоїть директор заводу (голова правління). Йому підпорядковані всі працівники та члени правління. Організаційна структура ПАТ «ЯПЗ» (див. дод. А).

До виробничої інфраструктури підприємства належать підрозділи, які не беруть безпосередньої участі у створенні профільної продукції, але своєю діяльністю створюють умови, необхідні для роботи основних виробничих цехів. Соціальна інфраструктура забезпечує задоволення соціально-побутових і культурних потреб працівників підприємства.

На підприємстві працює в зимовий період — котельня, встановлені 3 водогрійні котли. В основному котельня працює на дровах та відходах столярного цеху.

Гальванічна дільниця має свої очисні споруди, що дозволяють звести шкідливі викиди до мінімуму. Функціонує власна артезіанська свердловина, що забезпечує потреби підприємства в воді. Є дозвіл на водокористування.

ПАТ «Ямпільський приладобудівний завод» нараховує в собі понад 280 верстатів. І справа не в тому, що підприємство велике, а в тому, що воно виробляє різні товари, що складаються з різних матеріалів, таких як метали та сплави, пластмаси, скло та інші.

Облік основних засобів ведеться відповідно до Положення (стандарта) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» та положення про бухгалтерський облік в Україні.

Склад основних фондів налічує:

— Основні засоби

— Будівлі та споруди

— Машини та обладнання

— Металорізальні верстати 143 одиниці

— Ковальсько-пресове обладнання 23 одиниці

— Машини для лиття пластмас 5 одиниць

— Машини для лиття алюмінію під тиском 5 одиниць

— Електротермічне обладнання 18 одиниць

— Обладнання для гальванопокриття 14 одиниць

— Автотранспорт 13 одиниць

— Транспортні засоби

— Інструменти, прилади та інвентар

— Малоцінні необоротні матеріальні активи

— Інші необоротні матеріальні активи Амортизація ОЗ здійснюється із дотриманням принципу відповідності щомісяця. Амортизація ОЗ нараховується за методом зменшення залишкової вартості.

Юридична адреса: 24 500, Вінницька обл., Ямпільський р-н., м. Ямпіль, вул. Ворошилова, 83-А.

2.2 Експрес аналіз фінансово-господарської діяльності ПАТ «ЯПЗ»

В даному розділі нам потрібно провести аналіз фінансово-господарської діяльності на ПАТ «Ямпільський приладобудівний завод». Для початку складемо план, по якому далі будемо аналізувати дане підприємство:

1. Аналіз основних фінансово-економічних показників діяльності підприємства;

2. Аналіз показників ефективності використання власного капіталу;

3. Аналіз показників стану та ефективності використання ОЗ;

4. Аналіз показників ефективності використання оборотного капіталу;

Фінансова діяльність — це система використання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

— фінансове прогнозування та планування;

— аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;

— оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

1. Аналіз основних фінансово-економічних показників діяльності підприємства Оцінювання основних фінансово-економічних показників діяльності підприємства необхідне для того, щоб одержати певну кількість основних, найінформативніших параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансово-господарського стану підприємства.

З метою виявлення тенденцій розвитку підприємства проводемо аналіз основних фінансових показників за даними Форми № 1 та № 2 за два останні періоди (роки). Оцінку та аналіз основних показників будемо здійснювати методом горизонтального (часового) аналізу, суть якого полягає в порівнянні кожної позиції звітності з відповідним показником за попередні періоди та визначенні відхилення значення показника поточного періоду від відповідного значення показника попередніх періодів.

Таблиця 2.3 — Основні фінансово-економічні показники діяльності підприємства ПАТ «Ямпільський приладобудівний завод», тис. грн.

За даними таблиці зробимо такі висновки щодо змін у структурі активних операцій протягом 2010;2011 років:

У 2011 році активи компанії збільшились на 1678,5 тис. грн., тобто темп зростання склав 124,23% .

Збільшення валюти балансу відбулось в основному за рахунок збільшення чистого прибутку. В 2010 р. чистий прибуток складав лише 284 тис. грн., а вже в наступному році ми бачимо різке його збільшення на 726,41%, а це 2583 тис. грн.

Окрім зазначених чинників необхідно відмітити наступні позитивні зміни:

— Збільшення чистого доходу від реалізації на 9309 тис. грн.(61,01%);

— Збільшення валового прибутку на 149,49%

— Збільшення фінансового результату від операційної діяльності на 403,75%

— Збільшення фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування на 394,92%

— Збільшення власного капіталу на 23,02%

— Збільшення оборотних активів на 43,56%

— Зменшення необоротних активів на 1,34%

Однак на підприємстві окрім позитивних ми бачимо й негативні чинники, зокрема:

— Збільшення собівартості реалізованої продукції на 49,55%;

— Збільшення суми залученого капіталу на 29,19%.

Наведені позитивні та негативні зміни призвели до збільшення чистого прибутку на 2299 тис. грн. (726,41%)

2. Аналіз показників ефективності використання власного капіталу Для оцінки ефективності розміщення та використання капіталу підприємства використаємо наступні показники:

1. Коефіцієнт фінансової незалежності - показує, яка частка власного капіталу у загальній сумі капіталу підприємства.

2. Коефіцієнт фінансової залежності - показує частку залученого капіталу в загальній сумі капіталу підприємства.

3. Коефіцієнт фінансової стабільності - показує у скільки разів сума власного капіталу перевищує розмір залученого капіталу.

4. Коефіцієнт фінансового ризику — показує у скільки разів сума залученого капіталу перевищує суму власного капіталу.

5. Індекс постійного активу — відображає суму необоротних активів, що припадають на 1 гривню власного капіталу.

6. Коефіцієнт оборотності власного капіталу — показує, наскільки масштаб діяльності підприємства забезпечується власним капіталом.

7. Рентабельність власного капіталу (за валовим прибутком) визначає ефективність використання власних ресурсів для отримання прибутку.

8. Рентабельність власного капіталу (за чистим прибутком) визначає величину чистого прибутку, заробленого кожною гривнею вкладеного власного капіталу.

9. Період окупності власного капіталу є зворотним до коефіцієнта рентабельності власного капіталу за чистим прибутком.

10. Рентабельність власного капіталу за моделлю Du Pont:

R_ВК = (2.1) [5]

R_ВК2010 =

R_ВК2011 =

Таблиця 2.4 — Аналіз показників ефективності використання власного капіталу підприємства ПАТ «Ямпільський приладобудівний завод»

Проаналізувавши показники ефективності використання власного капіталу підприємства ПАТ «Ямпільський приладобудівний завод» можна зробити такі висновки:

Щодо позитивних результатів:

— Індекс постійного активу зменшився на 0,106 за рахунок збільшення власного капіталу.

— Коефіцієнт оборотності власного капіталу збільшився на 0,846 і склав 3,584, що є дуже добрим показником для підприємства. Зростання коефіцієнта відбулось за рахунок значного збільшення виручки від реалізації.

— Рентабельність власного капіталу за валовим прибутком у звітному році зросла вдвічі і склала 0,636 за рахунок збільшення валового прибутку.

— Рентабельність власного капіталу за чистим прибутком значно зросла з 0,05 до 0,376, що є дуже добрим. Зростання відбулось за рахунок збільшення чистого прибутку.

— Період окупності власного капіталу значно скоротився з 19,621 до 2,654 за рахунок чистого прибутку.

— Рентабельність продаж збільшилася на 0,087 за рахунок збільшення чистого прибутку.

— Коефіцієнт оборотності активів збільшився на 0,653 за рахунок збільшення чистої виручки від реалізації.

Щодо негативних результатів:

— Коефіцієнт фінансової незалежності зменшився на 0,008 за рахунок збільшення залученого капіталу.

— Коефіцієнт фінансової залежності зріс на 0,008 також за рахунок збільшення залученого капіталу.

— Коефіцієнт фінансової стабільності зменшився на 0,196, але не дивлячись на це він склав 3,916, що є гарним результатом. Зменшився за рахунок збільшення залученого капіталу.

— Коефіцієнт фінансового ризику збільшився на 0,012 за рахунок збільшення залученого капіталу.

— Фінансовий важіль майже не змінився.

Загалом у звітному 2011 році фінансовий стан підприємства покращився в порівняні з попереднім роком. Про це свідчать більшість позитивних результатів від аналізованих показників, а щодо негативних то вони майже не відчутні.

3. Аналіз показників стану та ефективності використання ОЗ Таблиця 2.5 — Оцінки стану та ефективності використання основних засобів на ПАТ «ЯПЗ»

Проаналізувавши дані, можна зробити наступні висновки щодо показників забезпечення підприємства основними засобами. Фондомісткість відображає рівень забезпеченості підприємства основними засобами, і з розрахунків видно, що у звітному році цей рівень зменшився на 0,23. Рівень фондоозброєності зріс в порівнянні з базовим роком на 0,82, тобто в 2010р. на одного працівника припадало 30,46 тис. грн. основних засобів, а в 2011р. — 31,28 тис. грн., оскільки зменшилася кількість працівників підприємства. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства показує питому вагу залишкової вартості основних засобів у загальній вартості майна підприємства і вона у поточному році дорівнювала 0,34, а це на 0,08 менше, ніж в попередньому році. Загалом можна сказати, що підприємство забезпечене основними засобами.

Аналіз показників, які відображають стан основних засобів, дає змогу зробити наступні висновки. Коефіцієнт зносу основних засобів не змінився. Коефіцієнт придатності основних засобів також змін не зазнав. Коефіцієнт оновлення основних засобів у звітному році впав до 0, тобто зменшилася частка введених нових основних засобів у загальній вартості основних засобів на 0,01. В 2011р. порівняно з 2010р. основних засобів вибуло більше, що підтверджує коефіцієнт вибуття основних засобів, який збільшився на 0,03. 2011р. характеризується на підприємстві також зменшення введенням нових основних засобів та виведенням з експлуатації застарілих, оскільки коефіцієнт приросту основних засобів зменшився на 0,04 і склав за мінусом 0,03. Якщо робити загальний висновок по другій групі показників, то помітно, що підприємство працює на застарілому обладнанні. Всі досліджувані показники показали негативні результати.

Що ж до третьої групи показників, то і фондовіддача, і рентабельність у звітному році мали тенденцію до зростання. Так, сума чистого доходу від реалізації на одну гривню основних засобів збільшилася у звітному періоді на 0,97, відповідно збільшилася і рентабельність ОЗ (0,19 в 2010р. і відповідно 0,46 у 2011р.). Зростання показників рентабельності та фондовіддачі говорять про те, що в поточному році основні засоби використовувалися більш ефективно, ніж у попередньому.

4. Аналіз показників ефективності використання оборотного капіталу;

Ефективність використання оборотного капіталу визначається за наступною системою показників:

Таблиця 2.6 — Аналіз показників ефективності використання оборотного капіталу ПАТ «ЯПЗ»

1. Робочий капітал показує, яка величина оборотного капіталу сформована за рахунок власних коштів підприємства.

2. Маневреність робочого капіталу показує, яка частина робочого капіталу вкладена у запаси.

3. Коефіцієнт оборотності оборотних коштів характеризує швидкість обороту оборотних коштів, тобто можливість використання оборотних коштів (кількість разів на рік). Чим більшою є швидкість тим краще працює підприємство.

4. Час обороту оборотних коштів показує, скільки днів в середньому триває один оборот оборотних коштів. Що вищою є швидкість обороту оборотних коштів, тим меншою є тривалість їх обороту, тим ефективніше використовуються оборотні кошти.

5. Коефіцієнт оборотності запасів характеризує швидкість руху виробничих запасів від моменту їх отримання на склад підприємства до моменту використання їх у виробничому процесі. Прискорення оборотності запасів свідчить про їх ефективніше використання, а сповільнення — про зниження ефективності.

6. Час обороту запасів характеризує тривалість виробничо-комерційного циклу в днях. Зменшення тривалості обороту запасів є позитивним явищем.

7. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує швидкість розрахунку дебіторів з підприємством. Чим вищим є коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, тим ефективнішою є політика управління дебіторською заборгованістю.

8. Час обороту дебіторської заборгованості - це середній термін інкасації дебіторської заборгованості, в днях.

Проаналізувавши показники ефективності використання оборотного капіталу підприємства ПАТ «Ямпільський приладобудівний завод» можна зробити такі висновки:

Щодо позитивних результатів:

— збільшився робочий капітал на 1323 тис. грн.;

— збільшився коефіцієнт оборотності коштів на 0,47 та зменшився час їх обороту майже на 12 днів;

— Збільшився коефіцієнт оборотності запасів на 0,28 та зменшився час обороту цих запасів майже на 4 дні;